Єдиний унікальний номер 638/11247/25
Номер провадження 22-ц/818/1138/26
05 травня 2026 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Мальованого Ю.М.,
суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» на рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 30 вересня 2025 року в складі судді Зінченко О.В. по справі № 638/11247/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У червні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, що 13 жовтня 2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) № 13.10.2024-100001657, відповідно до умов якого позичальнику на банківський рахунок з використанням реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5169-36XX-XXXX-1292 на умовах строковості, платності і поворотності надано кредит у розмірі 9000,00 грн, що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 13 жовтня 2024 року. За умовами договору кредит надано строком на 98 днів до 18 січня 2025 року, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 1% за один день користування протягом всього строку, на який надається кредит. Також договором передбачена сплата комісії за надання кредиту у розмірі 1800,00 грн та неустойки у розмірі 90,00 грн за кожен день невиконання чи неналежного виконання кожного окремого зобов'язання.
Позичальник ОСОБА_1 під час укладення кредитного договору № 13.10.2024-100001657 пройшов ідентифікацію шляхом використання Системи BankID Національного банку, абонентом якої ТОВ «Споживчий центр» є з 26 жовтня 2020 року.
ОСОБА_1 свої зобов'язання за договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим станом на дату подання позовної заяви утворилась заборгованість у розмірі 24 120,00 грн, що складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 9000,00 грн, за процентами в розмірі 8820,00 грн, комісії 1800,00 грн і неустойки 4500,00 грн, чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр».
Просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 13.10.2024-100001657 від 13 жовтня 2024 року у розмірі 24 120,00 грн і судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Харкова від 30 вересня 2025 року відмовлено у задоволенні позову ТОВ «Споживчий центр».
Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не надано належних доказів перерахування відповідачу кредитних коштів, а також розміру заборгованості.
На вказане судове рішення через систему «Електронний суд» 19 жовтня 2025 року ТОВ «Споживчий центр» до суду апеляційної інстанції подало апеляційну скаргу, в якій просило рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його позов, здійснити розподіл судових витрат.
Апеляційна скарга мотивована тим, що між сторонами укладено кредитний договір №13.10.2024-100001657 від 13 жовтня 2024 року в електронній формі, яка законодавчо прирівнюється до письмової. Позивач подав до суду копію кредитного договору, судом не витребовувався його оригінал. Стороною відповідача документи, що складають кредитний договір, підписувались за допомогою одноразових ідентифікаторів, які надсилались у смс-повідомленні на номер, вказаний останнім, як фінансовий. Відповідач не заперечував, що вказаний засіб зв'язку, а саме: номер телефону НОМЕР_1 , належить йому, або що на час укладення договору він втратив вказаний засіб зв'язку, що може бути підтверджено відповідними засобами доказування. Під час укладення кредитного договору відповідачем було проведено ідентифікацію через систему BankID, в ході якої встановлено його особу. Видача кредитних коштів відповідачу підтверджується листом ТОВ «УПР», з яким укладено договір на переказ коштів ФК-П-2024/01-2. Отже, позивачем було перераховано кошти на картковий рахунок відповідача, номер якого зазначено ним у кредитному договорі (заявці), за допомогою інтернет еквайрингу - iPay. Інша інформація щодо рахунку відповідача відсутня, оскільки є банківською таємницею. Оскільки ТОВ «Споживчий центр» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак наведений позивачем у позовній заяві розрахунок є належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру у справі. Відповідач не надав до суду першої інстанції виписки по його рахунках в банківських установах, у тому числі по рахунку 5169-36XX-XXXX-1292, який він зазначив в договорі як номер особистого платіжного засобу, на спростування доказів, наданих стороною позивача. Розрахунок заборгованості за кредитним договором проведений з урахуванням строку кредитування, виходячи із розміру відсотків, визначених в кредитному договорі (98 днів х 9000 грн х 1% = 8 820 грн). Комісія пов'язана із наданням послуги, а саме: перерахування Кредитодавцем коштів на рахунок, вказаний Позичальником, з використанням стороннього сервісу - інтернет-еквайрингу. За відсутності доказів оскарження відповідачем умови договору щодо встановлення комісії, відсутні підстави для відмови у її стягненні. Відтак, суд першої інстанції дійшов хибного висновку, що кредитний договір не був виконаний.
Відповідачем відзиву на апеляційну скаргу подано не було.
Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу ТОВ «Споживчий центр» на рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 30 вересня 2025 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі частини 1 статті 369 ЦПК України.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга ТОВ «Споживчий Центр» підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 13 жовтня 2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладений електронний кредитний договір № 13.10.2024-100001657, який складається з пропозиції про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферта); заявки, оформленої на сайті Кредитодавця після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення Кредитодавцем; відповіді Позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), що сформовані на сайті Кредитодавця, та підписані Позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (кода) Е856, отриманого Позичальником в смс-повідомленні на номер телефону НОМЕР_1 , вказаний при його ідентифікації на сайті (а.с. 80-86).
Умовами пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) передбачено:
- Позичальник, який має намір укласти електронний кредитний договір, ідентифікується (реєструється) в особистому кабінеті на вебсайті кредитодавця за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, отриманим позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний позичальником при його ідентифікації (реєстрації) в особистому кабінеті на вебсайті (п. 2.3.2);
- позичальник в особистому кабінеті на вебсайті кредитодавця обирає умови, на яких бажає укласти електронний кредитний договір (п. 2.3.3);
- позичальник, який прийняв (акцептував) пропозицію укласти електронний договір на умовах, викладених у вищевказаних пропозиції про укладення кредитного договору (оферту) та заявці, підписує відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) електронним підписом, одноразовим ідентифікатором, отриманим ним у вищезазначеному порядку (п. 2.3.6).
У заявці кредитного договору № .10.2024-100001657 (кредитної лінії), яка є невід'ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), вказані наступні умови кредитування:
дата видачі кредиту 13 жовтня 2024 року;
сума кредиту: 9000,00 грн;
строк, на який надається кредит, - 98 днів з дати його надання;
дата повернення (виплати) кредиту 18 січня 2025 року;
продовження (лонгація, пролонгація) строку кредитування/строку договору не передбачена (п.п.1-5 заявки).
Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит (надалі - "процентна ставка"). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку (пункт 6 заявки).
Комісія, пов'язана з наданням Кредиту (надалі - "Комісія", економічна сутність - плата за надання Кредиту) - 20% від суми Кредиту та дорівнює 1800,00 грн. Комісія розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту (пункт 7 заявки).
Згідно пункту 9 заявки протягом строку дії договору тарифи та комісія(ії) за фінансовою послугою залишаються незмінними. Кредитодавець не надає додаткових та/або супутніх послуг.
Пунктом 15 заявки передбачена неустойка у розмірі 90,00 грн, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання.
У пропозиції, заявці та відповіді вказані реквізити належного Позичальнику електронного платіжного засобу для надання коштів Позичальнику за даним та наступними договорами: 5169-36XX-XXXX-1292.
Також договір містить ПІБ позичальника, адресу проживання, паспортні дані, РНОКПП.
Паспорт споживчого кредиту містить інформацію про строк кредитування, нарахування процентів, комісій, неустойки, загальні витрати за кредитом, орієнтовну загальну вартість, реальну річну процентну ставку. Інформація зберігає чинність та є актуальною до 12 жовтня 2025 року (а.с. 86 зворот -88).
Перерахування ТОВ «Споживчий центр» 13 жовтня 2024 року на картку клієнта № НОМЕР_2 коштів у розмірі 9000,00 грн за кредитним договором № 13.10.2024-100001657 через систему іРay (№ транзакції 536760163) підтверджується копією листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 13 червня 2025 року № 11-1306, з яким ТОВ «Споживчий центр» укладено договір на переказ коштів ФК-П-2024/01-2 від 01 квітня 2024 року (а.с. 73).
Згідно з довідкою-розрахунком про стан заборгованості за кредитним договором № 13.10.2024-100001657 від 13 жовтня 2024 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором становила 24 120,00 грн та складалась з основного боргу за тілом кредиту у розмірі 9000,00 грн, за відсотками у розмірі 8820,00 грн, за комісією у розмірі 1800,00 грн, неустойки - 4500,00 грн. Проценти нараховані за період з 13 жовтня 2024 року по 18 січня 2025 року (а.с. 75).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб'єктами електронного документообігу на договірних засадах.
Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.
Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору
Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.
За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З кредитного договору № 13.10.2024-100001657 від 13 жовтня 2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 вбачається, що у відповідності до вимог частини 1 статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який укладений в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора Е856, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.
Договір № 13.10.2024-100001657 від 13 жовтня 2024 року містить ПІБ ОСОБА_1 , його РНОКПП, відомості щодо адреси, які збігаються з адресою його реєстрації (а.с. 43), номер телефону НОМЕР_1 . Доказів того, що такі дані товариством отримано не від ОСОБА_1 або вони йому не належать чи використані будь-якими особами незаконно, суду не надано.
В інформаційному повідомленні позичальника наявна інформація про його контактний телефон НОМЕР_1 (а.с. 85 зворот-86), що дає підстави стверджувати, що саме на цей номер телефону відбулося надіслання смс-повідомлення з зазначенням одноразового ідентифікатора Е856, який було використано для підписання кредитного договору в електронній формі. Належність вказаного номеру телефону відповідачу ним не спростовано.
До того ж, при укладенні договору відповідач пройшов ідентифікацію через систему BankID НБУ (а.с. 72, 90).
Оскільки договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт, та ОСОБА_1 підписав його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, тому без отримання відповідного ідентифікатора, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19, провадження № 61-1602св20, від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, провадження № 61-2903св21, від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20, провадження № 61-2303св21, від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20, провадження № 61-16059св21, від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20, провадження № 61-2902св21.
Отже, відповідач уклав із ТОВ «Споживчий центр» електронний договір та підписав такий у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» (електронним підписом одноразовим ідентифікатором), а тому договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Вказаний договір є чинним, недійсним судом не визнаний.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами виконання ТОВ «Споживчий центр» вимог договору в частині надання позикодавцем кредиту позичальникові у розмірі 9000,00 грн і виникнення у відповідача обов'язку з повернення позики та сплати процентів.
Колегія суддів не погоджується із такими висновками суду, з огляду на наступне.
Заявка споживача ОСОБА_1 , яка підписана одноразовим ідентифікатором, пропозиція про укладення договору і відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), містять реквізити належного позичальнику електронного засобу для перерахування коштів позичальнику за даним договором 5169-36ХХ-ХХХХ-1292.
Згідно з п. 11.4 пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) Позичальник підтверджує, що вказаний ним для перерахування коштів платіжний засіб/поточний рахунок належить виключно Позичальнику на законних підставах, право на його використання не зупинене, не припинене, не обмежене іншим чином, платіжний засіб не є втраченим, безперешкодно використовується виключно Позичальником.
Перерахування ТОВ «Споживчий центр» 13 жовтня 2024 року на картку клієнта № НОМЕР_2 коштів у розмірі 9000,00 грн за кредитним договором № 13.10.2024-100001657 через систему іРay (№ транзакції 536760163) підтверджується копією листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 13 червня 2025 року № 11-1306, з яким ТОВ «Споживчий центр» укладено договір на переказ коштів ФК-П-2024/01-2 від 01 квітня 2024 року (а.с. 73).
Доказів того, що картка з номером 5169360026581292 ОСОБА_1 не належить, та на неї 13 жовтня 2024 року не було перераховано кредитних коштів у розмірі 9000,00 грн за договором № 13.10.2024-100001657, матеріали справи не містять.
Тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність виконання ТОВ «Споживчий центр» зобов'язання з надання ОСОБА_1 кредиту в сумі 9000,00 грн шляхом перерахування коштів на картковий рахунок № НОМЕР_3 , зазначений відповідачем у договорі.
Щодо тверджень суду про ненадання позивачем первинних бухгалтерських документів на підтвердження видачі кредиту, то колегія суддів враховує, що ТОВ «Споживчий центр» не є банківською установою, не відкривав позичальнику рахунку у банку, а лише перерахував за допомогою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» кредитні кошти на вже наявну у нього картку, тому позивач не має можливості сформувати та надати банківську виписку за рахунком.
Виходячи з наведеного, позивачем надано належні та допустимі докази укладення кредитного договору та отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 9000,00 грн, які жодним чином не спростовані.
Оскільки сума тіла кредиту ОСОБА_1 позивачу не повернута, колегія суддів дійшла висновку, що вказана сума підлягає стягненню з нього на користь ТОВ «Споживчий центр».
Також колегія суддів погоджується з розміром нарахованих позивачем процентів за користування кредитом, виходячи з наступного.
Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Договором між сторонами передбачено строк кредитування з 13 жовтня 2024 року по 18 січня 2025 року (98 днів), сплату процентної ставки у розмірі 1% за 1 день користування кредитом протягом цього строку.
Зазначена процентна ставка повністю відповідає вимогам Закону України «Про споживче кредитування» з урахуванням обмежень, передбачених Законом України № 3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», що набрав чинності 24 грудня 2023 року (максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: 2,5 % до 22 квітня 2024 року включно; 1,5 % з 23 квітня 2024 року до 20 серпня 2024 року включно, 1% з 21 серпня 2024 року).
Отже, за заявлений позивачем період з відповідача до стягнення підлягає 8820,00 грн заборгованості за процентами з розрахунку 9000,00 грн х 1% х 98 днів.
Разом з тим, щодо вимог про стягнення комісії колегія суддів виходить з наступного.
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин 1, 2, 5 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Водночас, наявність такої комісії вимагає зазначення в кредитному договорі переліку додаткових та супутніх фінансових послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням/поверненням кредиту, що надаються позичальнику, адже само по собі надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України є обов'язком банку/фінансової установи, й виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов'язком банку, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов'язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов'язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об'єктивно надаються клієнту-позичальнику.
Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15 (провадження № 61-8543св20).
Отже, умови договору про сплату комісії саме за надання кредиту, тобто за дії, які кредитор здійснює на власну користь, є несправедливими, суперечать принципу добросовісності, та мають наслідком істотний дисбаланс договірних прав і обов'язків та погіршення становища споживача, що за своєю природою є дискримінаційними.
Встановлена комісія за надання кредиту є невиправданим платежем, що спрямований на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, отже, така умова договору порушує публічний порядок, та є нікчемною.
Отже, комісія у сумі 1800,00 грн стягненню з ОСОБА_1 на користь позивача не підлягає.
Також, відповідно до п 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Враховуючи вказані вимоги закону, суд не вбачає підстав для стягнення нарахованої ТОВ «Споживчий центр» неустойки у розмірі 4500,00 грн.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення.
Виходячи з викладеного, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог, а саме з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у загальному розмірі 17 820,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 9000,00 грн, відсотки за користування кредитом 8820,00 грн. В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).
При зверненні до суду з позовом ТОВ «Споживчий центр» сплачено 2422,40 грн, за подачу апеляційної скарги 3633,60 грн (а.с. 9, 102).
Оскільки позовні вимоги задоволено частково, на 73,88 %, то з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 4474,17 грн ((2422,40 + 3633,60) х 73,88%).
Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 30 вересня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833, адреса: м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А) заборгованість за кредитним договором № 13.10.2024-100001657 від 13 жовтня 2024 року у розмірі 17 820 (сімнадцять тисяч вісімсот двадцять) грн 00 коп та судовий збір у розмірі 4474 (чотири тисячі чотириста сімдесят чотири) грн 17 коп.
В іншій частині у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 05 травня 2026 року.
Головуючий Ю.М. Мальований
Судді Н.П. Пилипчук
О.Ю. Тичкова