Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-кп/4809/355/26 Головуючий у суді І-ї інстанції >
Справа № 404/3419/26 Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_1
30.04.2026 року. м. Кропивницький
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Кропивницького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченої ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький апеляційну скаргу захисника обвинуваченої ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Фортечного районного суду міста Кропивницького від 10.04.2026, якою щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України, обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, тобто по 08.06.2026 включно, без визначення застави
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченої ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6 просить ухвалу районного суду щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченої скасувати, як таку, що не відповідає вимогам кримінального процесуального законодавства та винесена з порушенням прав обвинуваченого. Ухвалити нову, якою обрати запобіжний захід ОСОБА_7 у вигляді домашнього арешту за адресою АДРЕСА_1 . 2. У разі залишення Кропивницьким апеляційним судом без змін рішення с Фортечного районного суду міста Кропивницького від 10.04.2026 в частині обрання запобіжного заходу у вигляді гримання під вартою - змінити дану ухвалу, визначивши ОСОБА_7 заставу в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.Свої вимоги обґрунтовує тим, що ухвала суду є не мотивованою та не обґрунтованою. Так, при її винесенні судом першої інстанції не було враховано те, що прокурором не наведено жодного нового ризику, а тим паче не додано жодного доказу на підтвердження існування ризиків, що може бути законною підставою для продовження найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Суд не має підходити до розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою формально, а зобов'язаний проводити розгляд кожного клопотання конкретно по доведеним сторонами обставинам. ОСОБА_7 не збирається втікати, а, навпаки, вважаючи, що відносно неї була здійснена провокація з боку правоохоронних органів, разом зі своїм захисником має намір в суді довести свою невинуватість та штучність обвинувачення проти неї. Ані прокурор у клопотанні ані суд в ухвалі не навели реальних доказів наявності ризику вчинити нові кримінальні провадження. ОСОБА_7 зареєстрована фізичною особою-підприємцем та має джерело доходу. Ризик прямого чи опосередкованого впливу на свідків з метою уникнення кримінальної відповідальності також є надуманим суб'єктивним висловленням сторони обвинувачення. Щодо не визначення розміру застави то зауважує, що це є правом суду, а не обов'язковою умовою, а тому суд повинен навести обґрунтування такого рішення, а також навести обґрунтування на підставі чого клопотання сторони захисту щодо застосування альтернативних запобіжних заходів у вигляді домашнього арешту або застави не задоволене. Але в оскаржуваній ухвалі взагалі не надано оцінки твердженням адвоката та підозрюваної. Судом під час розгляду клопотання щодо обрання запобіжного заходу не враховано особу ОСОБА_7 , яка є фактично матір'ю-одиначкою та має на утриманні малолітнього сина, їй інкримінується один епізод злочинної діяльності, характеризується позитивно.
У провадженні Фортечного районного суду міста Кропивницького перебуває кримінальне провадження №12025121010002442 від 04.10.2025 щодо ОСОБА_7 , яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч.3 ст.307 КК України.
10.04.2026 ухвалою Фортечного районного суду міста Кропивницького щодо обвинуваченої ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Рішення суду мотивовано тим, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі до 12 років, раніше не судима, вчинила умисний злочин, за своєю суттю є корисливим, пов'язаним з обігом наркотичних засобів, що значно підвищує ступінь та характер суспільної небезпеки діяння, а тому суд прийшов до висновків що вказані обставини, які встановлені та доведені під час розгляду кримінального провадження, які обґрунтовували та обґрунтовують доцільність утримання обвинуваченої ОСОБА_7 під вартою, не змінилися, оскільки свідки не допитані, докази не досліджені. Таким чином, із врахуванням обставин, передбачених ст.178 КПК України, оцінюючи суворість можливого покарання, тяжкість висунутого обвинувачення, суд прийшов до висновків щодо існування ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Заслухавши доповідь судді, в дебатах захисника обвинувачену ОСОБА_7 та її захисника ОСОБА_6 , які підтримали подану апеляційну скаргу, прокурора, який просив ухвалу суду залишити без зміни, дослідивши матеріали клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч.1,ч.2 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого; вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Згідно з ч.4 ст.331 КПК України ухвала суду про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Ухвала суду про продовження строку тримання під вартою повинна відповідати вимогам ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 177, 178, 183 КПК України.
Розглядаючи клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд першої інстанції повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови.
Перевіркою наданих до апеляційного суду матеріалів встановлено, що зазначені вимоги закону місцевим судом дотримані не в повному обсязі.
Так, судом першої інстанції під час розгляду кримінального провадження №12025121010002442 від 04.10.2025 щодо ОСОБА_7 , яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч.3 ст.307 КК України, постановлено ухвалу про обрання останній запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 08.06.2026.
Приймаючи рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченої ОСОБА_7 суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що заявлені ризики існують, а тому запобігти вказаним ризикам інакше, ніж шляхом тримання обвинуваченої під вартою, наразі не видається за можливе.
З матеріалів провадження вбачається, що місцевий суд при обранні ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою врахував тяжкість покарання, що їй загрожує, конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, в якому вона обвинувачується.
Наведені обставини вказують на те, що ОСОБА_7 може переховуватися від суду, оскільки остання обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, який відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, покарання за яке передбачено у виді позбавлення волі строком до 12 років, з конфіскаціє майна, перешкоджати кримінальному провадженню, так як може незаконно впливати на свідків, що свідчить про наявність ризиків, передбачених пунктами 1,3,4 ч.1 ст. 177 КПК України.
Також варто відзначити, що ОСОБА_7 обвинувачується у злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Отже, у разі застосування ОСОБА_7 запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою (особисте зобов'язання, домашній арешт), вказане не забезпечить у подальшому належного виконання останньою її процесуальних обов'язків, так як перебуваючи на свободі, та усвідомлюючи кримінальне правопорушення та розуміючи міру покарання, яка може бути до неї застосована, може переховуватись від суду. Крім того, відповідно до рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 року у справі «Москаленко проти України», зазначено, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
Також є необхідним зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».
При цьому, колегія суддів ураховує, що у разі наявності ризиків, ЄСПЛ допускає можливість застосування до особи виняткового запобіжного заходу як тримання під вартою.
В той же час, обговорюючи питання апелянта щодо визначення розміру застави, то колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; 4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України; 5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
З матеріалів провадження встановлено, що ухвалою місцевого суду не визначено заставу для обвинуваченої.
Однак, колегія суддів не погоджується з такими висновками.
Так, відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
ЕСПЛ, 13 січня 2022 року виніс рішення у справі «Істоміна проти України» (Istomina V. Ukraine, заява № 23312/15), де зазначив, що застава має на меті передусім - забезпечення явки особи на судове засідання. Тому розмір застави повинен оцінюватись залежно від особи, про яку йде мова, із урахуванням його/її матеріального стану та інших релевантних критеріїв, що свідчать на користь чи проти явки особи до суду.
На підставі аналізу матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_7 обвинувачується за ч.3 ст.307 КК України, який відноситься до категорії особливо тяжких злочинів.
В той же час, враховуючи ступінь тяжкості інкримінованого обвинуваченій кримінального правопорушення, дані про особу ОСОБА_7 , яка має постійне місце проживання та позитивно характеризується, раніше не судима, її сімейний стан, міцність соціальних зв'язків, наявність на утриманні неповнолітньої дитини, інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, колегія суддів вважає за можливе визначити обвинуваченій заставу у розмірі 80 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, внесення якої зможе забезпечити належну процесуальну поведінку останньої, запобігти ризикам та не буде завідомо непомірною для неї.
На переконання колегії суддів, такий розмір застави є відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні, а також є достатнім і прийнятним з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
За таких обставин, виходячи з вимог п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню, а ухвалу суду першої інстанції слід скасувати та постановити в цій частині нову ухвалу, якою задовольнити клопотання прокурора та продовжити ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 183 КПК України, а також покладенням на неї відповідних процесуальних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 183, 193, 194, 376 ч.2, 405, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченої ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 задовольнити частково.
Ухвалу Фортечного районного суду міста Кропивницького від 10.04.2026 щодо ОСОБА_7 скасувати.
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_7 задовольнити частково.
Продовжити обвинуваченій ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 08 червня 2026 року включно.
Визначити заставу у розмірі 80 /вісімдесят/ прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266 240 гривень, які необхідно внести на депозитний рахунок: отримувач - ДКСУ, м.Київ, МФО 820172, ЄДРПОУ 42265404, рахунок UA928201720355299001000086310. Призначення платежу: забезпечення виконання рішення згідно статті 182 КПК України по справі № 12025121010002442 від 04.10.2025.
В разі внесення заставодавцем визначеної в ухвалі суми застави звільнити з-під варти, зобов'язати обвинувачену ОСОБА_7 виконувати наступні обов'язки: прибувати за викликом до суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; утриматись від спілкування з свідками у даному кримінальному проваджені; не відлучатися із населеного пункту, в якому вона проживає, без дозволу суду.
Попередити обвинувачену ОСОБА_7 , що в разі невиконання покладених на неї обов'язків внесена застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України з одночасним вирішенням питання, передбаченого ч. 10 ст. 182 КПК України.
Ухвала набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: