Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-сс/4809/238/26 Головуючий у суді І-ї інстанції >
Справа № 405/1540/26 Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_1
30.04.2026 року. м. Кропивницький
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Кропивницького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
із секретарем ОСОБА_4 ,
за участю прокурора ОСОБА_5 ,
представника власника майна ОСОБА_6 -
адвоката ОСОБА_7
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кропивницькому апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Подільського районного суду міста Кропивницького від 02 квітня 2026 року
Ухвалою слідчого судді Подільського районного суду міста Кропивницького від 02 квітня 2026 року задоволено клопотання старшого слідчого ВР ОТЗ СУ ГУНП в Кіровоградській області, у кримінальному провадженні №72023110100000011, за попередньою кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України про арешт майна та накладено арешт на майно, ке 19.03.2026 тимчасово вилучено під час обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: мобільний телефон марки Iphone Apple 17 Pro, IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 із сім-карткою оператора стільникового зв'язку НОМЕР_3 ; ноутбук марки DELL, темно-сірого кольору, з маркуванням MFGYR:2024 ST:D4SZT44 EX:2858873501; блокнот в твердій палітурці із рукописними записами із заборонити користування та розпорядження усім переліченим майном. Своє рішення суд мотивував тим, що факт визнання речовим доказом, необхідність проведення спеціальних досліджень, ризик знищення майна, є достатніми умовами для застосування щодо цього майна співрозмірного заходу забезпечення кримінального провадження, яким є накладення арешту на майно. Вилучені під час обшуку мобільний телефон, ноутбук та блокнот за своїми властивостями і характером об'єктивно можуть містити відомості, які мають значення для встановлення обставин кримінального провадження, зокрема електронне листування, файли бухгалтерського та податкового обліку, електронні таблиці, банківські документи, чорнові записи, відомості щодо погодження актів виконаних робіт, взаємовідносин із контрагентами, а також інші цифрові сліди, що можуть підтверджувати або спростовувати обставини, які перевіряються органом досудового розслідування.
В апеляційній скарзі представник власника майна ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу слідчого судді в частині накладання арешту на мобільний телефон марки Iphone Apple 17 Pro, IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 із сім-карткою оператора стільникового зв'язку НОМЕР_3 та ноутбук марки DELL, мотивуючи тим, що ухвалу винесено з істотним порушенням норм матеріального та процесуального права, без належного дослідження доказів та обставин справи. Так, у клопотанні про накладення арешту не зазначено, які саме сліди злочину зберегли на собі вилучені мобільний телефон та ноутбук (які взагалі були надані добровільно, доступ до яких було надано та оглянуті слідчим при проведенні обшуку). Крім того, у клопотанні слідчого не наведені конкретні підстави для накладення арешту на вказану техніку, не надано жодного доказу на підтвердження таких підстав, а вся позиція полягає в цитування відповідних норм КПК та фразі: «таким чином, арешт на майно накладається з метою збереження речових доказів».
Заслухавши доповідь судді, в дебатах представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , який підтримав подану апеляційну скаргу, думку прокурора про залишення ухвали суду без зміни, а апеляційної скарги без задоволення, зазначивши про те, що вилучені речі знаходяться на експертизі і по її закінченню будуть передані власнику, зваживши доводи клопотання про арешт майна та апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
На думку колегії суддів, слідчим суддею на час розгляду клопотання про арешт майна, дотримано вимог чинного законодавства в повному обсязі та обґрунтовано прийнято рішення про задоволення клопотання про арешт майна в повному обсязі.
Зі змісту ч.1 ст.170 КПК України вбачається, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватись відповідно до закону, а отже суб'єкт який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норму закону.
З наданих апеляційному суду матеріалів, які були предметом дослідження слідчим суддею, вбачається, що слідчим ВР ОТЗ СУ ГУНП в Кіровоградській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №720231101000000за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України.
Встановлено, що за версією органу досудового розслідування ОСОБА_6 перебувала на посаді головного бухгалтера ТОВ «Гранбуд Лідер» та причетна до організації протиправного механізму привласнення, розтрати та обготівкування бюджетних коштів, організували протиправний механізм, внесення недостовірних відомостей до актів виконаних робіт (КБ-2В), їх задвоєння, завищення вартості їх виконання, а також об'ємів виконаних робіт, проведення безтоварних операцій, з метою безпідставного формування податкового кредиту, штучного завищення вартості товарів та послуг та ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах.
Ухвалою слідчого судді Подільського районного суду міста Кропивницького від 16.03.2026 надано дозвіл на обшук квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_8 , розмір частки 1/3, ОСОБА_6 , розмір частки 1/3, ОСОБА_9 , розмір частки 1/3, за місцем проживання ОСОБА_6 , з метою відшукання: мобільних терміналів, якими користується ОСОБА_6 , жорстких дисків, флеш накопичувачів, чорнових записів, бухгалтерської документації, що стосується договору підряду № 308/21 від 19.01.2021 р.
19.03.2026 слідчим на підставі ухвали слідчого судді Подільського районного суду міста Кропивницького від 16.03.2026 проведено обшук квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_6 , в ході якого вилучено назване в клопотанні майно, яке постановою слідчого від 20.03.2026 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
Постановами слідчого від 30.03.2026 призначено комп'ютерно-технічні експертизи відносно мобільного телефону марки «Iphone» моделі «Apple 17 Pro» IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 із сім-карткою оператора стільникового зв'язку НОМЕР_3 та ноутбука марки «DELL», темно-сірого кольору, з маркуванням MFGYR:2024 ST:D4SZT44 EX:2858873501.
Під час апеляційного розгляду прокурор зазначив, що вилучене майно вже знаходиться на експертизі та після її проведення будуть повернуті власнику майна.
Отже, задовольняючи дане клопотання, слідчий суддя виходив з наявності передбачених ст. 170 КПК України підстав для накладення арешту на вилучене майно, оскільки останні відповідають критеріям ст. 98 КПК України, тому слідчий суддя з метою збереження речових доказів, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання про арешт майна.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається, зокрема з метою забезпечення збереження речових доказів.
За положеннями ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Частина 1 ст. 98 КПК України регламентує, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.
Органом досудового розслідування у клопотанні про накладення арешту на майно зазначено, що метою застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна - є збереження речових доказів.
Отже, відповідно до наданих матеріалів кримінального клопотання, колегія суддів приходить до висновку, що існують достатні підстави вважати, що майно, на яке слідчий просив накласти арешт, а саме на мобільний телефон марки «Iphone» моделі «Apple 17 Pro» IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 із сім-карткою оператора стільникового зв'язку НОМЕР_3 та ноутбук, марки «DELL», темно-сірого кольору, з маркуванням MFGYR:2024 ST:D4SZT44 EX:2858873501вилучене під час обшуку, відповідає вимогам ст.98 КПК України, як речовий доказ, оскільки зберігає на собі сліди вчиненого кримінального правопорушення та може бути використаний як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а тому з метою збереження речового доказу, та зважаючи на необхідність у проведенні судових експертиз, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст.131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на вказане майно із забороною розпорядження та користування ним.
Також колегія суддів вважає, що у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що вказане майно може бути втрачене, знищене, використане, передане, відчужене чи зникнути.
З огляду на характер кримінального правопорушення, яке розслідується, саме електронні носії інформації можуть містити відомості про створення, редагування, передачу та зберігання відповідних документів, листування між учасниками можливого протиправного механізму, а також дані про видалені файли, резервні копії та інші відомості, що мають значення для кримінального провадження.
Колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, що для проведення комп'ютерно-технічної експертизи значення має не лише ознайомлення зі змістом окремих файлів, а й дослідження самого пристрою як матеріального носія інформації, включаючи файлову систему, технічні журнали, метадані, історію використання, відомості про видалені файли, резервні копії, синхронізацію з хмарними сервісами та інші цифрові сліди.
Такі відомості не можуть бути належним чином встановлені лише шляхом огляду пристрою на місці обшуку чи копіювання окремих файлів, оскільки для цього необхідне спеціальне програмне забезпечення та спеціальні знання експерта.
Оскільки у даному кримінальному провадженні призначено комп'ютерно-технічні експертизи щодо вилучених мобільного телефону та ноутбука, наявність у розпорядженні органу досудового розслідування саме оригінальних носіїв інформації є необхідною умовою досягнення мети такого дослідження.
Повернення зазначених пристроїв власнику до завершення експертного дослідження створює реальний ризик зміни, видалення або втрати інформації, у тому числі даних, які можуть бути відновлені лише під час експертного дослідження, що у подальшому може унеможливити або суттєво ускладнити встановлення обставин кримінального провадження.
Отже, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 173 КПК України, наклав арешт на вилучене майно, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 року у справі «Смирнов проти України» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою майна у кримінальному провадженні належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимагати охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей (майна) державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
Враховуючи всі обставини в їх сукупності, слідчий суддя дійшов правильного висновку, що в даному конкретному випадку, накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, забезпечить справедливу рівновагу між суспільним інтересом та правомірною метою, оскільки існує обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовують - арешт та метою, яку прагнуть досягти збереження речових доказів, оскільки існують обставини, які підтверджують, що їхнє незастосування може призвести до незворотних наслідків.
Викладені в апеляційній скарзі доводи про те, що вилучений телефон марки Iphone Apple 17 Pro, IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 із сім-карткою оператора стільникового зв'язку НОМЕР_3 та ноутбук марки DELL, не відповідають критеріям речових доказів, є безпідставними, оскільки встановлені органом досудового розслідування фактичні обставини кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні, містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого припущення, що вилучені речі мають відомості, які мають значення для встановлення обставини кримінального правопорушення, а отже відповідають ознакам речових доказів, зазначеним в ст. 98 КПК України, що згідно ч. 3 ст. 173 КПК України дає підстави для їх арешту як речових доказів з метою збереження.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку. У відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 170, 172, 376 ч.2, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Подільського районного суду міста Кропивницького від 02 квітня 2026 року, якою задоволено клопотання старшого слідчогоу кримінальному провадженні №72023110100000011, за попередньою кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України про арешт майна - без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: