Справа № 183/10664/25
№ 2/183/3353/26
20 квітня 2026 року м. Самар
Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Парфьонова Д. О., за участі секретаря судового засідання Моісєєва К. А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області, у порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про:
- стягнення зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» заборгованості у розмірі 64 000,00 грн, яка складається з: 10 000,00 грн - сума заборгованості за основним боргом; 34 050,00 грн - сума заборгованості за процентами; 19 950,00 грн - сума заборгованості за процентами, нарахованими ТОВ «Українські фінансові операції»,
у жовтні 2025 року ТОВ «Українські фінансові операції» (надалі - позивач) звернулося до суду з цим позовом.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 16 липня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (надалі - Первісний кредитор, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА») та ОСОБА_1 (надалі - відповідач, Позичальник, Клієнт) укладено електронний Договір № 4814794 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (надалі - Кредитний договір, Договір). На умовах, встановлених Договором, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» зобов'язується надати Клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені Договором. За взаємною згодою, сторони погодили наступні умови договору: Відповідно до п. 1.2. тип кредиту - кредит, сума кредиту складає 10 000 грн. Згідно з п. 1.3 Договору строк кредиту 360 днів: з 16 липня 2024 року по 11 липня 2025 року. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 10 днів. На пільговий строк 10 днів з Позичальником погоджено умови пільгового кредитування (пониженої відсоткової ставки) на умовах 0,01% у день, проте Позичальником не виконано зазначених у договорі умов і до нього, як результат застосовано повну ставку кредитування у розмірі 1,5% у день. На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. Договору ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 , яку відповідачем вказано особисто під час укладання Договору.
Відповідно до зазначених вище умов Договору, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов'язання перед відповідачем виконало та надало йому кредит в сумі 10 000 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану Банком АТ КБ «ПриватБанк».
Враховуючи невиконання відповідачем своїх боргових зобов'язань перед Первісним кредитором, 27 лютого 2025 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» на підставі Договору факторингу № 27/02/2025 за плату відступило, а ТОВ «Українські фінансові операції» набуло право грошової вимоги до відповідача.
Позивач указує, що всупереч умовам Договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов'язання. Після укладання Договору факторингу та переходу права вимоги до позивача, відповідач не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ані на рахунки ТОВ «Українські фінансові операції», ані на рахунки Первісного кредитора. Фактично таким чином, відповідач має заборгованість перед позивачем за Договором №4814794 від 16 липня 2024 року загальною сумою 64 000,00 грн, яка складається з суми заборгованості з тіла кредиту - 10 000,00 грн, нарахованих процентів первісним кредитором - 34 050,00 грн, відсотків, нарахованих ТОВ «Українські фінансові операції» - 19 950,00 грн.
Постановленою суддею ухвалою від 06 листопада 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження та відкрито провадження у справі, призначено судове засідання. Також ухвалою витребувано докази у справу, отримані судом 16 грудня 2025 року.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, у позові просив про розгляд справи у відсутність представника, задовольнити позовні вимоги, не заперечував проти ухвалення рішення в заочному порядку.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явилась, про день та час розгляду справи повідомлена своєчасно, причини неявки суду не повідомила. Будь-яких заяв та клопотань, відзиву на позов від відповідача не надходило.
У зв'язку з повторною неявкою у судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив, відповідно до статті 280 ЦПК України, суд за відсутності заперечень позивача, вважає за можливе, проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.
Враховуючи, що у судове засідання не з'явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши надані докази у їх сукупності, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.
Судом установлено, що 16 липня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 4814794 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, на таких умовах: сума кредиту - 10 000,00 грн; строк кредиту - 360 днів; стандартна процентна ставка - 1,50% в день. Відповідно до п.п. 1.1. Кредитного договору, укладання Кредитного договору здійснюється Сторонами за допомогою IКC Товариства, доступ до якої забезпечується Клієнту через вебсайт або Мобільний додаток. Електронна ідентифікація Клієнта здійснюється при вході Клієнта в Особистий кабінет, шляхом перевірки Товариством правильності введення одноразового ідентифікатора, направленого Товариством на номер мобільного телефону Клієнта, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення Пароля входу до Особистого кабінету. Згідно з п.2.1. Кредитного договору, Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок Клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_2 . Відповідно до п.п.9.7. Кредитного договору, цей Договір укладається шляхом направлення його тексту підписаного з боку Товариства аналогом власноручного підпису уповноваженої особи Товариства та відтиску печатки Товариства, що відтворені засобами копіювання, в Особистий кабінет Клієнта для ознайомлення та підписання. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом Клієнта, що відтворений шляхом використання Клієнтом електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який формується для кожного разу використання та направляється Клієнту на номер мобільного телефону повідомлений останнім Товариству в ІКC Товариства. Введення Клієнтом коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього Договору вважається направленням Товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього Договору. Підписанням Кредитного договору Відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику в тому числі й на умовах фінансового кредиту ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (п.п. 9.9. Кредитного договору), які розміщені на вебсайті, повністю Приймаючи умови Кредитного Договору, Відповідач підтверджує, що він повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватися цих Правил /а.с.21-26/.
Також 16 липня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 погоджено Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, Паспорт споживчого кредиту /а.с.26 зворот, 19/.
16 липня 2024 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» перераховано на рахунок ОСОБА_1 , маска картки № НОМЕР_2 , номер якої зазначений в Договорі, грошові кошти в сумі10 000,00 грн /а.с.34/. З відповіді АТ КБ «Приватбанк», отриманої на виконання ухвали суду встановлено, що на ім'я ОСОБА_1 у банку емітовано картку № НОМЕР_3 та 16 липня 2024 року на вказану картку зараховано грошові кошти в сумі 10 000,00 грн /а.с.89/.
27 лютого 2025 року між ТОВ «Українські фінансові операції» та ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» укладено Договір факторингу № 27/02/2025, відповідно до якого Первісний кредитор передає (відступає) позивачеві за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «Українські фінансові операції» приймає належні ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» Права Вимоги до Боржників, указаними в Реєстрі боржників /а.с.49-51/. 27 лютого 2025 року ТОВ «Українські фінансові операції» оплачено грошову вимогу відповідними платіжними інструкціями /а.с.65, 66/.
27 лютого 2025 року між ТОВ «Українські фінансові операції» та ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» підписано Акт прийому-передачі Реєстру боржників за Договором факторингу №27/02/2025 /а.с.71/.
Відповідно до витягу з Реєстру боржників від 27 лютого 2025 року до Договору факторингу № 27/02/2025, ТОВ «Українські фінансові операції» набуло права грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором № 4814794 в сумі 49 050,00 грн, яка складається з суми заборгованості з тіла кредиту - 10 000,00 грн, нарахованих процентів первісним кредитором - 34 050,00 грн, суми заборгованості за пенею, штрафами - 5 000,00 грн /а.с.39-40/.
З наданого суду розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за Кредитним договором №4814794, складеного ТОВ «Українські фінансові операції» вбачається, що позивачем за період з 28 лютого 2025 року по 10 липня 2025 року нараховано відповідачеві проценти в сумі 19 950,00 грн /а.с.41-42 зворот/. Таким чином, ураховуючи розрахунок заборгованості ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» /а.с.43-46 зворот/, загальний розмір заборгованості відповідача за Кредитним договором № 4814794 станом на 10 липня 2025 року становить 64 000,00 грн, яка складається з суми заборгованості з тіла кредиту - 10 000,00 грн, нарахованих процентів первісним кредитором - 34 050,00 грн, суми заборгованості за пенею, штрафами - 5 000,00 грн, відсотків, нарахованих ТОВ «Українські фінансові операції» - 19 950,00 грн
Вирішуючи спір, суд ураховує такі положення законодавства, що регулюють спірні правовідносини.
За п. 2 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок правонаступництва. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 514 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України, зокрема з договорів та інших правочинів (п. 1 ст. 11, ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України).
Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Боржник зобов'язаний, як це передбачено ч. 1 ст. 527 ЦК України, виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно зі статтями 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 статті 1049 ЦК України також передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до пункту 12 статті 11 Закону «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до статті 12 цього Закону якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Кредитний договір підписаний з використанням електронного підпису, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи встановлені обставини, суд висновує, що позивачем за допомогою належних та допустимих доказів доведено факт невиконання відповідачем прийнятих на себе, відповідно до положень умов указаного Кредитного договору, зобов'язань перед ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та позивачем, як правонаступником кредитора у зобов'язанні, внаслідок чого, з урахуванням принципу диспозитивності, наявні підстави для стягнення з відповідача суми заборгованості за тілом кредиту та нарахованим відсоткам у сумі, що заявлена позивачем до стягнення.
Щодо вимоги позивача в порядку частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати та 3 % річних, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.
Таким чином, норми ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України передбачають, що суд може зазначити в рішенні про нарахування саме відсотків або пені, натомість позивач просить нарахувати інфляційні витрати та 3 % річних, відповідно до статті 625 ЦК України, що в розумінні Цивільного кодексу України є різним.
З урахуванням наведеного, суд не вбачає підстав для зазначення в рішенні про нарахування до моменту виконання рішення про стягнення боргу, платежів, передбачених ст. 625 ЦК України, а тому позов у цій частині задоволенню не підлягає.
Також, у позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача на його користь судові витрати, в тому числі на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Вирішуючи питання про відшкодування позивачеві судових витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду цієї справи, суд враховує вимоги статті 137 ЦПК України, котрими передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 зауважила на тому, які докази, є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу: «…На підтвердження цих обставин (складу та розміру витрат) суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат».
Верховним Судом у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 922/1163/18 зроблено такий правовий висновок: «Згідно ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначається в договорі про надання правової допомоги.
Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару не дає, як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру таабо порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу стороною позивача надано суду: Договір № 01/08/2024-А про надання юридичних послуг від 01 серпня 2024 року /а.с.77/, Заявку № 4814794 від 21 квітня 2025 року на виконання доручення до Договору № 01/08/2024-А від 01 серпня 2024 року /а.с.29/, Детальний опис робіт (наданих послуг) № 4814794 від 18 вересня 2025 року /а.с.28/, Акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 18 вересня 2025 року згідно Договору № 01/08/2024-А від 01 серпня 2024 року /а.с.27/, Рахунок на оплату № 4814794-2025 від 18 вересня 2025 року на загальну суму 10 000,00 грн /а.с.33/.
Однак, як установлено судом, позивачем до позовної заяви не надано належних та допустимих доказів на підтвердження сплати коштів на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн, зокрема, не надано відповідної квитанції, платіжного доручення чи будь-якого іншого розрахункового документу, що зареєстрований у встановленому порядку, який би свідчив про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлених у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки та ін.), які б засвідчували факт того, що позивач дійсно поніс витрати на правничу допомогу. Положення Договору № 01/08/2024-А про надання юридичних послуг передбачають, що Замовник оплачує Виконавцю послуги шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Виконавця протягом 30 банківських днів з моменту підписання відповідного Акта наданих послуг, якщо Сторонами в Акті не визначено інакше (п.3.4.). Акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) підписано сторонами 18 вересня 2025 року. Доказів сплати позивачем адвокатові вартості наданих послуг матеріали справи не містять. Заяви про застосування положень абз. 2 ч. 8 ст. 141 ЦПК України представником позивача не заявлено.
Таким чином, суд висновує про відмову в стягненні з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у зв'язку з їх недоведеністю.
Крім того, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суд ураховує, що позивачем заявлено дві позовні вимоги (стягнення з відповідача суми заборгованості та нарахування інфляційних втрат і 3% річних при примусовому виконанні рішення), позов задоволено на 100% першої вимоги та 0% другої, що загалом становить 50% від загальної суми вимог. Відтак, пропорційно до задоволених позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 211,20 грн. У решті судовий збір покладається на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 223, 263-265, 282 ЦПК України, суд
позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» - задовольнити частково.
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» заборгованість за Договором № 4814794 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 16 липня 2024 року, яка утворилася станом на 10 липня 2025 року, у загальному розмірі 64 000 (шістдесят чотири тисячі) гривень 00 копійок, яка складається з: 10 000,00 грн - сума заборгованості за основним боргом; 34 050,00 грн - сума заборгованості за процентами; 19 950,00 грн - сума заборгованості за процентами, нарахованими ТОВ «Українські фінансові операції».
У решті позову - відмовити.
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» витрати по сплаті судового збору в сумі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Рішення у повному обсязі складене та підписане 27 квітня 2026 року.
Учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», код в ЄДРПОУ 40966896; місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, прим. 2;
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ; зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя Д. О. Парфьонов