Справа № 183/11069/25
№ 2/183/3567/26
04 травня 2026 року м.Самар
Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Оладенко О.С.
за участю секретаря судового засідання - Павлюк А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «ЕЙС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 у якому просить стягнути заборгованість за кредитним договором у сумі 12224,70 грн та судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» (надалі - первісний кредитор) та ОСОБА_1 (надалі - позичальник, відповідач) укладено кредитний договір №00-9858658 від 17.07.2024, у формі електронного документу з використанням електронного підпису. Первісний кредитор свої зобов'язання за Кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі 5865 грн., на умовах передбачених договором. Позичальник зобов'язався своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, повернути кредит у визначені договором строки. У зв'язку неналежним виконанням позичальником утворилася заборгованість у сумі 12224,7 грн, яка складається з наступного: 5865 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 6359,70 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом. Позивач набув право вимоги за вказаним кредитним договором на підставі укладених договорів факторингу. Станом на день звернення із даним позовом заборгованість відповідачем не погашена. У зв'язку з викладеним, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у вищезазначеному розмірі та судові витрати.
Ухвалою судді Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07.11.2025 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Цією ж ухвалою суду сторонам встановлено строки для подання відзиву, відповіді на відзив та письмових пояснень.
Відповідач, не погоджуючись із позовом, подав відзив на позовну заяву у якому просить у позові відмовити. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що позивачем не подано доказів надання відповідачу кредитних коштів.
Представник відповідача подав відповідь на відзив, у якій висловив незгоду з доводами відповідача, наведеними у відзиві.
У судове засідання, яким завершено розгляд справи, сторони не з'явилися, про дату та час розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином. Неявка сторін не перешкоджає розгляду справи, з урахуванням поданих заяв по суті справи, суд вважає можливим ухвалення рішення за наявними матеріалами.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, не здійснюється згідно з ч.2 ст. 247 ЦПК України.
Розглянувши позовну заяву, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків у зв'язку з такими встановленими фактичними обставинами справи та відповідними їм правовідносинами.
Судом установлено, що між ТОВ "Макс Кредит" та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №00-9858658 від 17.07.2024 (Далі-Договір), відповідно до якого сума ліміту кредитної лінії складає 5100 грн.
Відповідно до п. 1.1. Договору Кредитодавець надає Позичальнику кредит у національній валюті у формі Кредитної лінії на умовах, передбачених Договором, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом та комісію, а також виконати інші обов'язки, передбачені Договором.
Відповідно до п 1.3. Договору строк дії кредитної лінії 360 календарних днів, (дата остаточного повернення кредиту 12 липня 2025 року, згідно умов пункту 3.5 цього Договору).
Пунктом 1.5.1. Договору передбачено, що стандартна процентна ставка складає 1,45% від суми Кредиту за кожний день користування Кредитом, застосовується у межах строку дії кредитної лінії, зазначеного в пункті 1.3. цього Договору (за виключенням кредитування, коли Позичальник має право на користування Зниженої процентної ставки).
Відповідно до п. 1.5.2. знижена процентна ставка становить 1,03 % від суми Кредиту за кожен день користування Кредитом, надається Позичальнику в якості заохочення та діє виключно за умови сплати процентів не пізніше наступного дня за першою Періодичною датою оплати процентів, визначеною п.1.4. цього Договору. Знижена процентна ставка застосовується виключно протягом 15 днів користування Кредитом поспіль.
Відповідно до п. 1.6. Кредитодавець одноразово нараховує Комісію за надання кредиту у розмірі 15% від Суми кредиту, що складає 765 грн, яку Позичальник зобов'язаний сплатити на умовах, визначених пунктом 3.5. цього Договору.
Кредитодавець зобов'язаний надати кредит у дату надання/видачі Кредиту: 17 липня 2024 року. Сума Кредиту перераховується Кредитодавцем в сумі 5200,00 грн на рахунок Позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 (п. 2.8. Договору).
Кредитний договір, графік платежів та паспорт споживчого кредиту підписані ОСОБА_1 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором 18388.
Відповідно до виписки з особового рахунку за Кредитним договором №00-9858658 від 17.07.2024 заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «Ейс» складає 12224,7 грн, яка складається з наступного: 5100 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 6359,70 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом,765 грн. - заборгованість за комісією.
Суд звертає увагу, що доводи позивача про надання кредитних коштів у сумі 5865 грн. спростовуються змістом кредитного договору.
Крім того, позовну вимогу про стягнення заборгованості за комісією позивач не заявляв.
29 січня 2025 року між ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «ФК «ЕЙС» було укладено договір факторингу № 20012025-МК/Ейс, згідно умов якого останньому відступлено право грошової вимоги до відповідача за договором кредитної лінії №00-9858658 від 17.07.2024.
Відповідно до реєстру боржників за договором факторингу № 02/06/25-Е від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до ТОВ «ФК «ЕЙС» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 12224,7 грн, яка складається з наступного: 5100 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 6359,70 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом,765 грн. - заборгованість за комісією.
Згідно інформації АТ «КБ «Приватбанк», наданої на виконання ухвали суду про витребування доказів, на ім'я ОСОБА_1 банком емітовано платіжну карту № НОМЕР_2 . У виписці за картковим рахунком наявні відомості про зарахування коштів 17.07.2024 на суму 5100 грн.
Зазначеними доказами спростовуються доводи відповідача про недоведеність факту отримання кредитних коштів.
За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.
Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію).
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
В силу ч.1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно з статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Частинами першою, другою статті 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору. Зазначений договір недійсними не визнано.
При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним установленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме.
Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно з статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Частинами першою, другою статті 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
Відповідач не виконав свого обов'язку, надані йому кредитні кошти в строк, передбачений кредитним договором не повернув. За змістом зазначеного договору відступлення прав вимоги та додатків до нього, позивач набув право вимоги до відповідача щодо сплати відповідної суми заборгованості за кредитним договором.
З урахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд дійшов висновку про укладеність вищевказаного кредитного договору між відповідачем та ТОВ «МАКС КРЕДИТ», невиконання позичальником своїх зобов'язань щодо повернення, отриманих кредитних коштів в повному обсязі та наявності в нього боргових зобов'язань перед позивачем, яким належними доказами доведено факт отримання права грошової вимоги до відповідача, що є підставою для стягнення заборгованості у судовому порядку.
Разом з тим, із розміром заборгованості за тілом кредиту суд не погоджується, оскільки за змістом кредитного договору, виписки за картковим рахунокм, детального розрахунку заборгованості, відповідачу було надано кредитні кошти у сумі 5100 грн., а не 5865 грн., як заявляє позивач.
Щодо відсотків за користування кредитом, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Умовами кредитного договору передбачено, що стандартна процентна ставка складає 1,45% від суми Кредиту за кожен день користування Кредитом, а знижена процентна ставка становить 1,03 % від суми Кредиту за кожен день користування Кредитом.
Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до частини п'ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування» була доповнена частиною п'ятою згідно із Законом № 3498-IX від 22 листопада 2023 року. Закон України від 22 листопада 2023 року № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року. Враховуючи, що самим Законом України від 22 листопада 2023 року № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» передбачено те, що він набрав чинності 24 грудня 2023 року, а кредитний договір було укладено 26 лютого 2024 року, тобто після набрання чинності цим Законом, тому нарахування процентної ставки слід розраховувати у відповідності до чинного законодавства у розмірі 1 %.
Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5 %; протягом наступних 120 днів 1,5 %. Перехідні положення закону застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов'язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень закону. Частиною другою розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
У даній справі кредитний договір між первісним кредитором та відповідачем був укладений 17 липня 2024 року, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Таким чином, умови договору щодо встановлення денної процентної ставки вище 1 % є нікчемними в силу положень частини п'ятої статті 8 та частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
З наданого позивачем розрахунку вбачається, що сума відсотків, яку він просить стягнути - 6359,70 грн. нараховано за період з 17.07.2024 по 10.10.2024 (тобто за 86 календарних днів).
Враховуючи наведене, суд здійснює перерахунок відсотків, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача за ставкою 1 % в день, що складає 4386 грн. (5100 х 1 % х 86 = 4386 грн.).
Зважаючи на вищенаведене, та за урахуванням того, що на виконання ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, суд вбачає підстави для задоволення позову та присудження до стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договорам у сумі 9486 грн., яка складається з наступного - 5100 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 4386 грн. - заборгованість за відсотками.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачем заявлено позовні вимоги на суму 12224,70 грн., з яких задоволено вимоги на суму 9486 грн., отже з відповідача слід стягнути витрати по сплаті судового збору у сумі 1879,71 грн. пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.
Згідно статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Так, позивачем заявлено до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.
На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надано Договір про надання правничої допомоги, укладений 20.08.2025 між ТОВ "ФК "ЕЙС" та Адвокатським бюро «Соломко та партнери»; Додаткову угоду Договору про надання правової допомоги; акт прийому-передачі наданих послуг .
Статтею 137 ЦПК України, передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Враховуючи характер виконаної роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, значення справи для сторони, з відповідача на користь позивача слід стягнути 3000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст.12,13,76-82,89,141,223,263,265 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" заборгованість за кредитним договором №00-9858658 від 17.07.2024 у розмірі 9486 грн., яка складається з наступного - 5100 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 4386 грн. - заборгованість за відсотками.
В іншій частині позовних вимог - відмовити
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" витрати по сплаті судового збору в сумі 1879,71 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000 грн., а разом - 4879,71 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення скороченого (вступної та резолютивної частини) рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС", код ЄДРПОУ 42986956; місцезнаходження за адресою: 02090, м.Київ, вул.Алматинська, буд.8, офіс 310а;
відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .
Повне судове рішення складено і підписано 04 травня 2026 року .
Суддя Оладенко О.С.