04 травня 2026 року
м. Київ
справа № 756/4536/24
провадження № 51-1558 ск 26
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4 - представника цивільного відповідача ТОВ «Ірпінське АТП 13250» на ухвалу Київського апеляційного суду від 30 березня 2026 року стосовно засудженого ОСОБА_5 ,
встановив:
За вироком Оболонського районного суду м. Києва від 05 вересня 2024 року, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, раніше не судимого, визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК), та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК звільнено його від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком
3 роки та покладено на нього обов'язки, передбачені ст. 76 цього Кодексу.
Цивільні позови потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 задоволено частково, стягнуто з ТОВ «Ірпінське АТП 13250» у рахунок відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_6 100 000 грн, на користь ОСОБА_7 100 000 грн, в іншій частині позовних вимог відмовлено.
За вироком суду ОСОБА_5 визнано винуватим і засуджено за те, що 04 лютого 2024 року, близько 18:40, керуючи технічно справним автобусом D марки «MERCEDES-BENZ 313 CDI», д.н.з. НОМЕР_1 , він рухався по правому асфальтованому узбіччю автодороги М 07 Київ-Ковель-Ягодин у м. Києві, зі сторони вул. Міська у напрямку м. Гостомеля Київської області, зі швидкістю приблизно 100-130 км/год, яка перевищувала максимально дозволену на даній ділянці дороги 90 км/год. В цей час, по вищевказаному асфальтованому узбіччю, у попутному з ним напрямку рухалась пішохід ОСОБА_8 .
Під час руху, ОСОБА_5 допустив порушення вимог пунктів 1.5, 1.10 в частині визначення терміну «узбіччя», 2.3 «б», п. 12.6 «ґ» та розділу 34 горизонтальна дорожня розмітка 1.1 Правил дорожнього руху (далі - ПДР). Як виняток, за умови забезпечення безпеки дорожнього руху, дозволяється перетинати лінію 1.1 для об'їзду нерухомої перешкоди, розміри якої не дають змоги здійснити її безпечний об'їзд, не перетинаючи цю лінію, а також обгону поодиноких транспортних засобів, що рухаються зі швидкістю менше 30 км/год.
Порушення вищевказаних вимог ПДР з боку водія ОСОБА_5 , виявились у тому що він, рухаючись у загальному потоці транспортних засобів, швидкість яких була не менш ніж 90 км/год, достеменно знаючи організацію дорожнього руху на даній ділянці дороги, умисно та зухвало ігноруючи вимоги ПДР, будучи обізнаним про те, що рух по узбіччю заборонений, усвідомлюючи, що вибір прийомів керування в даному випадку визначається односторонньою вольовою активністю водія, безвідповідально ставлячись до можливості настання негативних наслідків, з метою випередження попутних транспортних засобів, свідомо перетнув горизонтальну дорожню розмітку 1.1 (вузьку суцільну лінію, перетинати яку в даному випадку категорично забороняється), виїхав на асфальтоване узбіччя (розташоване праворуч від його смуги), де порушуючи швидкісний режим, наражаючи на небезпеку інших учасників дорожнього руху, створюючи загрозу життю та здоров'ю громадян, неподалік електроопори № 95 двадцятого кілометру автодороги М 07 Київ-Ковель-Ягодин у м. Києві здійснив наїзд на пішохода
ОСОБА_8 , яка рухалась попереду, по асфальтованому узбіччю, в попутному з ним напрямку. В результаті дорожньо-транспортної пригоди, пішохід ОСОБА_8 померла на місці події.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 30 березня 2026 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 залишено без задоволення, апеляційну скаргу ОСОБА_10 задоволено, апеляційні скарги ОСОБА_11 - представника потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 задоволено частково. Вирок Оболонського районного суду м. Києва від 05 вересня 2024 року змінено в частині вирішення цивільного позову та щодо долі речових доказів. Постановлено стягнути з ТОВ «Ірпінське АТП 13250» у рахунок відшкодування моральної шкоди на користь потерпілого ОСОБА_7 500 000 грн, на користь потерпілої ОСОБА_6 200 000 грн. Речовий доказ автобус - D марки «MERCEDES-BENZ 313 CDI», д.н.з. НОМЕР_1 повернути ОСОБА_10 , як власнику. В решті вирок суду залишено без змін.
У касаційній скарзі представник цивільного відповідача порушує питання про зміну ухвали апеляційного суду в частині збільшення розміру суми, стягнутої у рахунок відшкодування моральної шкоди. Обгрунтовуючи свої вимоги, зазначає, що суд апеляційної інстанції не навів докладних мотивів прийнятого рішення та безпідставно збільшив розмір відшкодування цієї шкоди. Зазначає, що жодного належного доказу, яким би підтверджувалась моральна шкода, завдана потерпілим, зокрема, будь-яких експертних висновків у матеріалах кримінального провадження немає. Також посилається на те, що потерпілі отримали страхову компенсацію від ТДВ «Експрес страхування», у зв'язку з чим, збільшення суми стягнення з ТОВ «Ірпінське АТП 13250» судом апеляційної інстанції є необгрунтованим, та таким, що не відповідає принципам розумності, справедливості та співмірості. Крім того, зазначає, що завдання моральної шкоди пов'язане саме з наслідками дій
ОСОБА_5 , а не цивільного відповідача, до того ж, пішохід ОСОБА_6 також порушила ПДР, оскільки мала рухатись узбіччям чи краєм проїзної частини назустріч руху транспортних засобів та у темну пору доби використовувати свілоповертальні елементи. Просить змінити ухвалу апеляційного суду та зменшити розмір відшкодування моральної шкоди, стягнути на користь ОСОБА_6 та ОСОБА_7 по 100 000 грн кожному.
Перевіривши касаційну скаргу та наявні у Суду копії судових рішень, колегія суддів Касаційного кримінального суду дійшла висновку, що у відкритті провадження слід відмовити на таких підставах.
Згідно зі ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
За приписами ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, правильність застосування кримінального закону при кваліфікації дій засудженого, призначеного йому покарання, у касаційній скарзі не оскаржуються.
Посилання представника цивільного відповідача на неправильне вирішення апеляційним судом цивільного позову в частині суми у рахунок відшкодування моральної шкоди на користь потерпілих і невмотивованість рішення в цій частині є безпідставними.
Згідно з ч. 1 ст. 55 КПК потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 129, абз. 7 п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд, залежно від доведеності підстав і розміру позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому, про що у вироку зазначаються відповідні підстави.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 128 КПК цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), суд при визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди, окрім глибини фізичних та душевних страждань, має також враховувати характер правопорушення, форму та ступінь вини особи, яка завдала моральну шкоду, а також інші обставини, які мають істотне значення.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
При цьому розмір відшкодування моральної шкоди (немайнової) суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Крім того, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Таким чином, законодавець визначив загальні критерії щодо меж судової дискреції у вирішенні питання про розмір грошового відшкодування моральної шкоди, тобто визначення розміру такого відшкодування становить предмет оціночної діяльності суду.
Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Таким чином, указана норма встановлює загальне правило, відповідно до якого, відповідальність за заподіяння моральної шкоди настає за наявності загальної підстави - наявності моральної (немайнової) шкоди, а також за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме неправомірної поведінки, причинного зв'язку та вини заподіювача.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 1168 ЦК моральна шкода завдана смертю фізичної особи відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Врахувавши такі вимоги закону, судом першої інстанції зроблено правильний висновок про те, що моральну шкоду потерпілим ОСОБА_12 та ОСОБА_6 , які є батьками загиблої ОСОБА_8 , відповідно до вищезазначених норм закону повинен відшкодовувати цивільний відповідач ТОВ «Ірпінське АТП 13250», працівником якого завдано шкоду під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
З аналізу доданих до касаційної скарги копій судових рішень убачається, що суд першої інстанції дійшов неспростовного висновку, про те, що заподіяна моральна шкода потерпілим є очевидною, чого не заперечує представник ОСОБА_4 у касаційній скарзі.
Визначаючи суму відшкодування моральної шкоди, завданої потерпілим, у розмірі 100 000 грн кожному, суд першої інстанції вказав, що останні, внаслідок вчиненого кримінального правопорушення, перенесли моральні страждання, пов'язані з втратою близької людини, а саме їх доньки.
Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру грошового відшкодування моральної шкоди, апеляційний суд дійшов висновку, що сума відшкодування моральної шкоди, стягнутої на користь потерпілих з ТОВ «Ірпінське АТП 13250», не відповідає характеру та обсягу страждань, спричинених їм внаслідок смерті доньки та залишення на їх утриманні малолітньої онуки 2013 року народження, яка, внаслідок ДТП та загибелі її матері, залишилась сиротою.
Врахувавши глибину і тривалість моральних страждань потерпілих, апеляційний суд обґрунтовано визначив розмір відшкодування моральної шкоди на користь потерпілого ОСОБА_7 , який одночасно є опікуном малолітньої онуки
ОСОБА_13 , 2013 року народження у розмірі 500 000 грн та на користь потерпілої ОСОБА_6 - 200 000 грн, що відповідає принципам законності та справедливості.
Доводи, наведені у касаційній скарзі про те, що в ухвалі апеляційного суду відсутнє обґрунтування збільшення розміру відшкодування моральної шкоди, є безпідставними, оскільки в оскаржуваному судовому рішенні наведені докладні мотиви, з яких суд виходив під час його постановлення.
Ухвалу апеляційного суду постановлено відповідно до положень статей 370, 419 КПК із зазначенням короткого змісту вимог апеляційних скарг, рішення суду першої інстанції, узагальнених доводів учасників судового провадження, установлених судом першої інстанції обставин, мотивів, з яких суд апеляційної інстанції виходив, постановляючи ухвалу і положень закону, якими він керувався.
Колегія суддів Касаційного кримінального суду також погоджується з постановленим рішенням судом апеляційної інстанцій і вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди визначено на засадах розумності, виваженості та справедливості з урахуванням моральних страждань потерпілих, наслідків вчиненого кримінального правопорушення, конкретних обставин справи.
Доводи касаційної скарги щодо неврахування судами того факту, що потерпіла ОСОБА_6 також порушила ПДР, оскільки мала рухатись узбіччям чи краєм проїзної частини назустріч руху транспортних засобів та у темну пору доби використовувати свілоповертальні елементи, що призвело до трагічних наслідків, є безпідставними.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що вказана обставина належить до фактичних обставин справи та не впливає на вирішення питання щодо відшкодування моральної шкоди за цивільним позовом в межах кримінального провадження, оскільки вирішення вказаного питання, стосується негативних наслідків, яких зазнали потерпілі внаслідок злочину, а не фактичних обставин справи, а тому відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 425 КПК не може бути предметом перегляду касаційного суду.
Отже, колегія суддів вважає, що переконливих доводів, які б ставили під сумнів законність оскаржуваного судового рішення, представник цивільного відповідача ТОВ «Ірпінське АТП 13250» не навів. Таким чином, обґрунтування касаційної скарги не містить доводів, які викликають необхідність перевірки їх матеріалами кримінального провадження.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо обґрунтування касаційної скарги не містить доводів, які викликають необхідність перевірки їх матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та наданих копій судових рішень убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 - представника цивільного відповідача ТОВ «Ірпінське АТП 13250» на ухвалу Київського апеляційного суду від 30 березня 2026 року стосовно засудженого ОСОБА_5 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3