04 травня 2026 року
м. Київ
справа № 585/3901/25
провадження № 51- 1619 ск 26
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 на вирок Роменського міськрайонного суду Сумської області від 02 лютого 2026 року та ухвалу Сумського апеляційного суду від 09 квітня 2026 року стосовно засудженого ОСОБА_5 ,
встановив:
За вироком Роменського міськрайонного суду Сумської області від 02 лютого
2026 року, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, раніше не судимого, визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 Кримінального кодексу України (далі -КК) та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк
4 роки.
Згідно з вироком, ОСОБА_5 , перебуваючи на військовому обліку військовозобов'язаних, пройшов військово-лікарську комісію ІНФОРМАЦІЯ_2 , за результатами якої, відповідно до довідки військово-лікарської комісії
№ 2025-0825-1158-4412-0 від 25 серпня 2026 року, за станом здоров'я визнаний придатним до військової служби. За відсутності обставин, передбачених ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», які б надавали ОСОБА_5 право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, він відібраний для комплектування військової частини НОМЕР_1 .
25 серпня 2025 року, у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 , ОСОБА_5 було ознайомлено з бойовою повісткою
№ 481, в якій була вказана дата та час прибуття до збірного пункту ІНФОРМАЦІЯ_2 за вищевказаною адресою, а саме 26 серпня 2025 року о 12:00, з метою відправки його до військової частини НОМЕР_1 для несення військової служби. Однак, ОСОБА_5 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, реалізуючи умисел, спрямований на ухилення від призову на військову службу, відмовився від отримання під підпис зазначеної повістки. Водночас, ОСОБА_5 , роз'яснено наслідки відмови від отримання повістки, та за ухилення від неявки за повісткою без поважних причин, що полягають у притягненні до кримінальної відповідальності.Знаючи зміст повістки, ОСОБА_5 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді порушення порядку здійснення призову за мобілізацією і бажаючи їх настання, реалізуючи умисел, спрямований на ухилення від призову на військову службу, не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 26 серпня 2025 року о 12:00 та про причини своєї не явки не повідомив, тим самим ухилився від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період без поважних причин.
Сумськийапеляційний суд ухвалою від 09 квітня 2026 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 залишив без задоволення, а вищезазначенийвирок суду без змін.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_4 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, порушує питання про перегляд постановлених стосовно ОСОБА_5 судових рішень у касаційному порядку. Вважає, що суд першої інстанції, у порушення положень частин 1, 4 ст. 332 та
п. 3 ч. 2 ст. 242 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) відмовив у задоволенні клопотання сторони захисту про призначення комплексної судової психолого-психіатричної експертизи, оскільки у матеріалах справи містяться дані, які викликають обгрунтовані сумніви щодо осудності його підзахисного. Також зазначає, що місцевий суд, під час судового засідання
02 лютого 2026 року не роз'яснив ОСОБА_5 його права та обов'язки й відмовив захиснику у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, з метою підготовки до судових дебатів, чим порушив право обвинуваченого на захист. Вказує, що зазначені порушення залишились поза увагою суду апеляційної інстанції.
Перевіривши касаційну скаргу та наявні у Суді копії судових рішень, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження на підставі п. 2 ч. 2
ст. 428 КПК з огляду на таке.
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При перевірці доводів, наведених у касаційній скарзі, Верховний Суд виходить із фактичних обставин, установлених місцевим та апеляційним судами.
За ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Згідно з положеннями ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Твердження сторони захисту у касаційній скарзі щодо необгрунтованості відмови у задоволенні клопотання сторони захисту про призначення комплексної судової психолого-психіатричної експертизи, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на таке.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 332 КПК, під час судового розгляду суд за клопотанням сторін кримінального провадження або потерпілого за наявності підстав, передбачених ст. 242 КПК, має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам.
Пунктом 3 ч. 2 ст. 242 КПК передбачено, що слідчий або прокурор зобов'язані забезпечити проведення експертизи щодо визначення психічного стану підозрюваного за наявності відомостей, які викликають сумнів щодо його осудності, обмеженої осудності.
Як убачається з наявної копії оскаржуваного вироку, місцевий суд встановив, що ОСОБА_5 на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, є придатним до проходження військової служби, жодних підстав для звільнення від проходження служби під час мобілізації немає, однак він відмовився від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період. Разом з цим, місцевим судом допитано у судовому засіданні свідка ОСОБА_7 - лікаря психіатра КНП Роменська ЦРЛ, згідно показань якої, під час огляду ОСОБА_5 , психічних розладів у нього не спостерігалося, тому нею зроблено відмітку про придатність останнього до військової служби.
Крім того, згідно довідки військово-лікарської комісії № 2025-0825-1158-4412-0 від 25 серпня 2025 року, ОСОБА_5 визнаний придатним до військової служби, й, водночас, вказаних висновків в установленому законом порядку не оскаржував.
Під час перегляду вироку місцевого суду за апеляційною скаргою захисника, апеляційний суд у межах, установлених ст. 404 КПК, та у порядку, визначеному
ст. 405 цього Кодексу, належним чином перевірив викладені у них доводи та визнав їх необґрунтованими, навівши в ухвалі, відповідно до вимог ст. 419 КПК, докладні мотиви на спростування доводів апеляційної скарги.
У своїй ухвалі суд апеляційної інстанції зазначив, що захисник, мотивуючи клопотання про призначення судової психолого-психіатричної експертизи стосовно ОСОБА_5 , вказував на наявність відомостей щодо стаціонарного лікування останнього у психосоматичному відділенні лікарні і виникнення через це об'єктивних сумнівів щодо його осудності, проте, місцевий суд відмовив у його задоволенні, дійшовши висновку про те, що відсутні підстави для сумніву у психічному здоров'ї обвинуваченого на час розгляду справи.
Погоджуючись з вказаним висновком місцевого суду, суд апеляційної інстанції зазначив, що призначення експертизи цього виду є обов'язковим виключно у випадку, коли наявні відомості, що викликають обґрунтовані сумніви щодо осудності чи обмеженої осудності обвинуваченого, які, у першу чергу, можуть бути пов'язаними з наявністю хвороб чи хворобливих станів особи, її усталеною нетиповою для здорової людини поведінкою, перебуванням на обліку у спеціалізованих медичних установах.
Натомість у цьому кримінальному провадженні таких критеріїв не встановлено.
Апеляційний суд дослідив надані стороною захисту довідку КНП Сумської обласної ради «Обласна клінічна спеціалізована лікарня» від 29 вересня 2025 року
№ 01-55/8941, згідно якої, ОСОБА_5 знаходиться на стаціонарному лікуванні в КНП СОР «Обласна клінічна спеціалізована лікарня» у психосоматичному відділенні з 26 вересня 2025 року і по дату видачі довідки; та довідку КНП Сумської обласної ради «Обласна клінічна спеціалізована лікарня» від 24 березня 2026 року
№ 01-34/2211, відповідно до якої ОСОБА_5 , протягом 2025-2026 року звертався за медичною допомогою та на даний час (на день видачі довідки) отримує лікування амбулаторно у лікаря психіатра КНП СОР ОКСЛ м. Ромни.
Проаналізувавши вказані медичні документи, суд апеляційної інстанції констатував, що вони не містять відомостей про наявність у ОСОБА_5 психічних хворіб, розладів, підтверджених відповідними медичними документами, висновків лікарів про психічний стан його здоров'я, а у матеріалах кримінального провадження немає відомостей про те, що під час стаціонарного чи амбулаторного лікування йому був встановлений діагноз про наявність психічних хворіб чи розладів, як і немає даних про те, що він звертався за наданням психіатричної допомоги до 25 вересня 2025 року.
Зваживши на наведене, апеляційний суд дійшов обгрунтованого висновку, про відсутність відомостей, які за об'єктивним критерієм викликають обґрунтовані сумніви щодо осудності чи обмеженої осудності ОСОБА_5 , та жодним чином не свідчать про існування обґрунтованих сумнівів у здатності обвинуваченого усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, при цьому, суд апеляційної уваги слушно зауважив про те, що під час проведення судових засідань,
ОСОБА_5 розсудливо і послідовно відповідав на питання суду першої інстанції у принципових (в його інтересах) процесуальних питаннях.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції погодився в висновками місцевого суду про відсутність підстав для призначення вищезазначеної експертизи стосовно ОСОБА_5 .
Стосовно тверджень сторони захисту у касаційній скарзі про те, що місцевим судом під час судового засідання 02 лютого 2026 року ОСОБА_5 не було роз'яснено його права та обов'язки, а також необгрунтовано відмовлено захиснику у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, з метою підготовки до судових дебатів, колегія суддів зазначає наступне.
Як убачається з оскаржуваної ухвали апеляційного суду, вказане було предметом розгляду цього суду, який обгрунтовано ствердив про те, що у матеріалах справи наявна розписка про отримання обвинуваченим пам'ятки про його процесуальні права та обов'язки, а згідно звукозапису судового засідання від 02 лютого
2026 року, головуючим суддею було з'ясовано, чи зрозумілі учасникам процесуїх права та обов'язки, на що отримано ствердну відповідь, при цьому, клопотань про необхідність роз'яснення їх прав, у тому числі обвинуваченим, заявлено не було.
Доводи касаційної скарги про те, що місцевий суд порушив право на захист обвинуваченого через те, що відмовив захиснику у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату для підготовки до судових дебатів, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки надання часу для підготовки до дебатів є дискреційним повноваженням суду, яке реалізовується з урахуванням конкретних обставин провадження. Суд апеляційної інстанції врахувавши те, що у цьому кримінальному провадженні зміст обвинувачення та обсяг доказів не змінилися з моменту ознайомлення сторони захисту з матеріалами справи й до судового засідання 02 лютого 2026 року, дійшов висновку про те, що відмова захиснику у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату з метою підготовки до судових дебатів, не може вказувати на порушення права ОСОБА_5 на захист, адже сторона захисту мала достатньо реального часу для формування позиції для висловлення її в судових дебатах.
Водночас захисником у касаційній скарзі не наведено доводів, які свідчать, що відмова у задоволенні зазначеного клопотання фактично унеможливила обо обмежила сторону захисту у реалізації своїх процесуальних прав.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що судові рішення відповідають вимогам ст. 370, 419 КПК, є законними та обґрунтованими.
Таким чином, переконливих аргументів, які б свідчили про наявність підстав для зміни або скасування оскаржуваних судових рішень, у касаційній скарзі не наведено та Судом не встановлено.
З урахуванням викладеного, Верховний Суд вважає, що обґрунтування касаційної скарги не містить належних доводів, які викликають необхідність їх перевірки заматеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та доданих до неї копій судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає, тому
у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 на вирок Роменського міськрайонного суду Сумської області від 02 лютого 2026 року та ухвалу Сумського апеляційного суду від 09 квітня 2026 року стосовно засудженого ОСОБА_5 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3