29 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 233/2025/21
провадження № 51-1158км25
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_6 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 15 січня 2025 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62019050000000835 від 27 червня 2019 року, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Баку, Азербайджанська Республіка, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 18 вересня 2024 року ОСОБА_7 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, та на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) виправдано, у зв'язку з недоведеністю вчинення ним зазначеного кримінального правопорушення.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат.
Органами досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувався в умисному вчиненні працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав та повноважень, які супроводжувалися насильством та болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, за відсутності ознак катування.
Так, 27 червня 2019 року приблизно о 10:55 ОСОБА_8 було доставлено до службового кабінету № 25 адміністративної будівлі Костянтинівського ВП Бахмутського ВП ГУНП у Донецькій області, розташованого за адресою: вул. Злагоди, 2, м. Костянтинівка, Донецька область, де знаходилися т.в.о. начальника сектору кримінальної поліції відділу поліції Костянтинівського ВП Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області ОСОБА_9 та заступник начальника сектору кримінальної поліції Костянтинівського ВП Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області ОСОБА_7 .
Через відмову ОСОБА_8 у визнанні вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, та через особисті неприязні стосунки ОСОБА_7 , діючи умисно, без висунення законних вимог поліцейського та не оголосивши попередження про застосування фізичної сили, за відсутності законних підстав для її застосування, з метою спонукання ОСОБА_8 визнати себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, перевищуючи службові повноваження, в порушення вимог ч. 1 ст. 7, ч. 4 ст. 7, ст. 8, ст. 18, п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 42, ч. 2 ст. 42, ч. 5 ст. 43, ч. 1 ст. 44 Закону України «Про Національну поліцію» № 580-VIII від 02 липня 2015 року, почав ображати останнього, висловлюватися у його бік нецензурною лайкою та завдав ОСОБА_8 два удари рукою по голові.
Після відмови ОСОБА_8 визнати свою вину ОСОБА_7 продовжив застосовувати до нього фізичне насильство та спричинив йому три удари рукою по голові.
Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 15 січня 2025 року апеляційну скаргу прокурора залишив без задоволення, а вирок Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 18 вересня 2024 року стосовно ОСОБА_7 - без змін.
Вимоги та узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
На обґрунтування доводів касаційної скарги вказує, що апеляційний суд:
- залишив поза увагою показання свідків та письмові докази, які підтверджують винуватість ОСОБА_7 в інкримінованому правопорушенні. Достатньо не врахував складений кваліфікованим експертом висновок експертизи від 06 квітня 2021 року, яким, зокрема встановлено, що висловлювання ОСОБА_7 з негативною інформацією стосовно ОСОБА_8 є принизливими та образливими;
- безпосередньо не дослідив і не надав правову оцінку даним, отриманим у результаті проведення негласної слідчої (розшукової) дії (далі - НСРД), якою було зафіксовано застосування фізичного насилля ОСОБА_7 до ОСОБА_8 ;
- надав іншу правову оцінку даним протоколу, складеного за результатом НСРД, та дійшов необґрунтованого висновку про те, що цей протокол є неналежним доказом;
- у порушення приписів ч. 3 ст. 404 КПК України частково задовольнив клопотання прокурора, безпосередньо доказів не дослідив та власної оцінки усім обставинам кримінального провадження не надав;
- не дотримався вимог статей 22, 94, 370 та 419 КПК України.
Захисник ОСОБА_10 направив Верховному Суду заперечення на зазначену касаційну скаргу прокурора, в якій просив ухвалу апеляційного суду залишити без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор підтримав подану касаційну скаргу, просив скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Інших учасників справи було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, однак в судове засідання вони не з'явилися, поважність причин неприбуття не повідомляли. Виправданий і його захисник подали до Суду клопотання про здійснення касаційного розгляду за їх відсутністю.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За приписами ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Вирішуючи питання про наявність зазначених підстав, суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК України, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення (ч. 1 ст. 412 КПК України).
За правилами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених у статтях 2, 7 КПК, функція апеляційного суду полягає в об'єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства.
За приписами статей 370, 419 КПК в ухвалі апеляційного суду мають бути наведені належні й достатні мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, та положення закону, яким він керувався.
При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. Судове рішення повинно бути ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України.
Тобто закон вимагає від суду проаналізувати доводи, викладені в апеляційній скарзі, і дати на них мотивовані відповіді. Недотримання цих положень є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке веде до скасування судового рішення.
Суд апеляційної інстанції під час перегляду кримінального провадження стосовно ОСОБА_7 цих вимог кримінального процесуального закону не дотримався.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що апеляційний суд хоч і виклав короткий зміст доводів прокурора, наведених в апеляційній скарзі, втім не розкрив їхнього змісту достатньою мірою та, залишаючи скаргу без задоволення, усупереч вимогам ст. 419 КПК України, не зазначив мотивованих підстав, з яких визнав доводи необґрунтованими.
Використання апеляційним судом загальних формулювань суду першої інстанції не свідчить про ретельність та ґрунтовність оскаржуваної ухвали.
Так, у своїй апеляційній скарзі прокурор, посилаючись на невідповідність висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, вказував, що суд першої інстанції надав неправильну правову оцінку показанням свідків. Зауважував на тому, що місцевий суд дійшов помилкового висновку про неможливість використання у цьому кримінальному проваджені фактичних даних протоколу, складеному за результатом проведення НСРД у рамках іншого кримінального провадження. Зазначав, що поза увагою цього суду залишився висновок комплексної експертизи звукозапису та лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи писемного мовлення від 06 квітня 2021 року, який у сукупності зі згаданим вище протоколом, складеним за результатом проведення НСРД, від 22 липня 2017 року підтверджує вчинення ОСОБА_7 інкримінованих йому дій.
Крім того, прокурор наголошував на необґрунтованості висновків місцевого суду про порушення органом досудового розслідування приписів ст. 214 КПК України щодо своєчасності внесення відомостей до ЄРДР, а також порушення порядку ведення ЄРДР, що зумовило недопустимість отриманих доказів у цьому провадженні.
Разом з тим, як убачається з оскаржуваного рішення, апеляційний суд проаналізував висновок судової експертизи від 06 квітня 2021 року №18773/18774/19445/7489-7495 та фактично погодився з наданою місцевим судом правовою оцінкою цього доказу як неналежного.
Крім того, апеляційний суд дійшов висновку про неналежність й даних протоколу, складеного за результатами проведення НСРД від 22 липня 2019 року, посилаючись на те, що викладені в протоколі обставини стосовно дій обвинуваченого зроблені на припущеннях працівників правоохоронних органів.
У той же час поза увагою апеляційного суду залишилися доводи прокурора стосовно допустимості наявних у справі доказів, правомірного використання результатів даних протоколу, складеного за результатом проведення НСРД в іншому кримінальному провадженні, а також щодо своєчасності внесення відомостей до ЄРДР.
Тож, зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що апеляційний суд, залишаючи скаргу без задоволення, не зазначив мотивованих підстав з яких її визнано необґрунтованою.
З огляду на викладене, апеляційний суд фактично не виклав власних мотивів прийнятого рішення і не здійснив повного й всебічного аналізу доводів, викладених в апеляційній скарзі, що призвело до постановлення невмотивованої ухвали, що у свою чергу могло вплинути на правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність.
На думку колегії суддів, ухвалу апеляційного суду не можна визнати законною, обґрунтованою і вмотивованою, що суперечить положенням статей 370, 419 КПК України.
Тож, колегія суддів доходить висновку про часткове задоволення касаційної скарги та скасування ухвали апеляційного суду на підставі пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК України.
Під час нового розгляду апеляційному суду належить урахувати вказане в постанові суду касаційної інстанції, ретельно перевірити доводи апеляційної скарги і, дотримуючись приписів кримінального та кримінального процесуального законів, постановити законне, обґрунтоване та справедливе рішення, навівши докладні, послідовні мотиви його ухвалення.
Керуючись статтями 376, 433, 434, 438, 441, 442 КПК України, Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу прокурора ОСОБА_6 задовольнити частково.
Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 15 січня 2025 року стосовно ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3