30 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 947/38636/25
провадження № 51-1557ск26
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
розглянула касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 20 січня 2026 року і
встановила:
ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 21 жовтня
2025 року відмовлено у задоволенні скарги заявника ОСОБА_4 на постанову старшого детектива підрозділу ТУ БЕБ в Одеській області ОСОБА_5 від 17.09.2025 про відмову у визнані потерпілим в рамках кримінального провадження №42025000000000550 від 10.07.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 212, ч. 3 ст. 212 КК України.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 20 січня 2026 року закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 21 жовтня 2025 року.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі порушується питання про перевірку вказаної ухвали суду в касаційному порядку. Посилаючись на вимоги Кримінального процесуального кодексу скаржник уважає, що ухвалу апеляційного суду незаконною та такою, що підлягає скасуванню Верховним Судом. При цьому просить поновити строк на касаційне оскарження цієї ухвали.
Мотиви Суду
Скаржник звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить поновити пропущений строк на подання касаційної скарги у зв'язку з тим, що копію ухвали суду апеляційної інстанції отримав засобами підсистеми «Електронний суд» 31 березня 2026 року, до цього моменту текст судового рішення йому не був відомий.
Частиною 1 ст. 117 КПК України передбачено, що пропущений із поважних причин строк має бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
Ураховуючи наведені в клопотанні доводи, дослідивши дані з Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - ЄДРС) щодо судового рішення, яке надіслано відповідним судом до ЄДРС 30 березня 2026 року, а забезпечено надання загального доступу 01 квітня 2026 року, з метою недопущення надмірного формалізму та надання можливості реалізувати право на касаційний перегляд судових рішень, колегія суддів дійшла висновку про необхідність поновити ОСОБА_4 строк на касаційне оскарження.
Разом із тим колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги та додані до неї судові рішення і дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з огляду на таке.
Пунктом 2 частини 2 статті 428 КПК України передбачено, що суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
В офіційному тлумаченні ч. 2 ст. 55 Конституції України, викладеному в рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011, зазначено, що реалізація конституційного права на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб забезпечується в порядку, визначеному процесуальним законом.
Право особи на апеляційне оскарження спрямоване насамперед на реалізацію гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий суд. Забезпечення такого права є однією з важливих гарантій ухвалення правосудного рішення у кримінальному провадженні.
Особливостями права на апеляційний перегляд судового рішення є те, що це право не є абсолютним, оскільки може бути обмежене відповідно до законодавства шляхом визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію, або чіткого визначення випадків, за яких таке право виникає.
ЄСПЛ в своїх рішеннях зазначає, що право на справедливий судовий розгляд (стаття 6 Конвенції), одним з аспектів якого є право доступу до суду (див. Golder v. the United Kingdom, рішення від 21 лютого 1975 року, параграф 36; Перетяка та Шереметьєв проти України, рішення від 20 червня 2011 року, параграф 33), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Тим не менше, право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (див. the Guerin v. France, рішення від 29 липня 1998 року, параграф 37).
Законність і обґрунтованість рішень слідчого судді, прийнятих на досудовому розслідуванні, може бути забезпечена можливістю їх оскарження в апеляційному порядку.
Передбачене Главою 26 КПК України право на оскарження ухвал слідчого судді під час досудового розслідування є важливою гарантією забезпечення захисту прав і законних інтересів учасників кримінального провадження і процесуальним інструментом виправлення судової помилки на цьому етапі кримінального провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 309 КПК України під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про: 1) відмову у наданні дозволу на затримання; 2) застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або відмову в його застосуванні; 3) продовження строку тримання під вартою або відмову в його продовженні; 4) застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту або відмову в його застосуванні; 5) продовження строку домашнього арешту або відмову в його продовженні; 5-1) застосування запобіжного заходу у вигляді застави або про відмову в застосуванні такого заходу; 6) поміщення особи в приймальник-розподільник для дітей або відмову в такому поміщенні; 7) продовження строку тримання особи в приймальнику-розподільнику для дітей або відмову в його продовженні; 8) направлення особи до медичного закладу для проведення психіатричної експертизи або відмову у такому направленні; 9) арешт майна або відмову у ньому; 10) тимчасовий доступ до речей і документів, яким дозволено вилучення речей і документів, які посвідчують користування правом на здійснення підприємницької діяльності, або інших, за відсутності яких фізична особа - підприємець чи юридична особа позбавляються можливості здійснювати свою діяльність; 11) відсторонення від посади або відмову у ньому; 11-1) продовження відсторонення від посади; 12) відмову у здійсненні спеціального досудового розслідування; 13) закриття кримінального провадження на підставі частини дев'ятої статті 284 цього Кодексу.
Згідно з ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КПК України, з урахуванням рішення Конституційного Суду № 4-р(II)/2020 від 17 червня 2020 року, під час досудового розслідування також можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді: за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення; про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження або на рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження на підставі пункту 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу; про скасування повідомлення про підозру чи відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру, повернення скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора або відмову у відкритті провадження по ній.
За змістом ч. 3 ст. 309 КПК України, інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Згідно з ч. 3 ст. 392 КПК України в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.
Як убачається із змісту оскаржуваної ухвали апеляційного суду, не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, скаржник подав апеляційну скаргу. Колегія суддів апеляційного суду, отримавши апеляційну скаргу, з метою перевірки її доводів витребувала матеріали судового провадження.
Разом з тим, під час апеляційного розгляду суд встановив, що апеляційна скарга подана на ухвалу слідчого судді, яка не відноситься до переліку ухвал слідчих суддів, передбачених нормами ст. 309 КПК України, які можуть бути оскарженні в апеляційному порядку, а тому, керуючись положеннями ч. 4 ст. 399 КПК України, апеляційний суд, з огляду на аналогічний підхід, який був застосований Великою Палатою Верховного Суду (постанова від 21 січня 2019 року у справі № 738/1482/16-к), закрив апеляційне провадження
Отже, питання про те, чи є ухвала такою, що перешкоджає зацікавленій особі здійснювати свою діяльність, є питанням прийнятності апеляційної скарги, яке вирішується судом на стадії розгляду питання щодо наявності чи відсутності підстав для призначення апеляційної скарги до розгляду. Тому зацікавлена особа на цій стадії має довести прийнятність апеляційної скарги, тобто надати докази тим обставинам, які є суттєвими для вирішення питання, чи може бути ухвала слідчого судді оскаржена в апеляційному порядку. Убачається, що апеляційний суд встановивши, що апеляційну скаргу було подано на рішення слідчого судді, яке не підлягає апеляційному оскарженню, обґрунтовано закрив апеляційне провадження, з чим погоджується і колегія суддів касаційної інстанції та вважає таке рішення обґрунтованим, оскільки воно постановлене із дотриманням вимог кримінального процесуального закону.
Крім того, відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду від 19 лютого 2019 року (справа № 569/17036/18), рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження може бути ухвалене на стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження, а у випадку оскарження ухвали слідчого судді - при вирішенні питання про призначення судового засідання з розгляду апеляційної скарги. Якщо після відкриття апеляційного провадження (у випадку оскарження ухвали слідчого судді - після призначення судового засідання) буде встановлено, що апеляційний розгляд здійснюється за апеляційною скаргою на судове рішення, яке не підлягає апеляційному оскарженню, апеляційний суд має постановити ухвалу про закриття апеляційного провадження.
Цей висновок ґрунтується на тому, що ст. 129 Конституції України гарантує право на апеляційний перегляд справи, а не кожного судового рішення в межах кримінального провадження, у відповідності з чим КПК України визначає, в яких випадках і які рішення слідчих суддів, судів першої інстанції підлягають перегляду в апеляційному порядку. Саме тому апеляційна скарга на судове рішення, яке не підлягає апеляційному оскарженню, не може бути розглянута по суті, а відкрите (розпочате) апеляційне провадження за такою скаргою підлягає закриттю з урахуванням положень ч. 6 ст. 9 КПК України.
Враховуючи зазначене, ухвала Одеського апеляційного суду від 20 січня
2026 року постановлена відповідно до вимог кримінального процесуального закону і підстав для її перегляду не вбачається.
За таких обставин, доводи касаційної скарги щодо порушення судом апеляційної інстанції вимог КПК України є безпідставними, а з касаційної скарги та наданих до неї судових рішень колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Ураховуючи викладене та керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, колегія суддів
постановила:
поновити ОСОБА_4 строк на касаційне оскарження та відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 20 січня 2026 року.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3