27 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 953/2436/21
провадження № 61-4533ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Калараша А. А. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Пророка В. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду міста Харкова від 26 лютого 2025 року, постанову Харківського апеляційного суду від 18 грудня 2025 року та додаткове рішення Харківського апеляційного суду від 12 лютого 2026 року, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Харківської міської ради, Державної інспекції архітектури та містобудування про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
1. У лютому 2021 року позивач звернулася до суду з позовом, у якому просила: визнати протиправними дії скаржниці та працівників Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради щодо підготовки та реєстрації Декларації про готовність до експлуатації об'єкта від 9 червня 2017 року, який належить до І-ІІІ категорії складності, а саме реконструкції квартири АДРЕСА_1 ; скасувати Декларацію про готовність до експлуатації об'єкта від 9 червня 2017 року; зобов'язати власницю квартири
АДРЕСА_1 замовити й отримати нову технічну інвентаризацію цієї квартири без урахування у технічних характеристиках квартири АДРЕСА_1 та її планах балкону
8 кв. м із подальшим внесенням відповідних змін у державний реєстр речових прав; зобов'язати власницю квартири АДРЕСА_1 усунути перешкоди у користуванні
8 кв. м балконом уздовж стіни квартири АДРЕСА_1 , яка належить позивачці, шляхом відновлення за власний рахунок становища, яке існувало до порушення.
2. Київський районний суд м. Харковарішенням від 26 лютого 2025 року, яке залишене без змін постановою Харківського апеляційного суду від 18 грудня
2025 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Харківської міської ради, Державної інспекції архітектури та містобудування про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії - задовольнив частково. Усунув ОСОБА_2 перешкоди в користуванні балконом розташованим вздовж зовнішньої стіни, яка огороджує житлову кімнату 5 квартири
АДРЕСА_1 , зобов'язавши ОСОБА_1 за власний рахунок демонтувати встановлені грати, які блокують вихід ОСОБА_2 , на балкон та закладання дверного отвору на балкон, який розміщений із сусіднього під'їзду по АДРЕСА_1 . В іншій частині позову - відмовив. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі
908, 00 грн.
3. Харківський апеляційний суд додатковим рішенням від 12 лютого 2026 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задовольнив. Заяву ОСОБА_1 про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_3 залишив без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Харкова від 26 лютого 2025 року залишив без змін.
4. 05 квітня 2026 року ОСОБА_1 ,в інтересах якої діє
представник - адвокат Шевченко Г. М. через підсистему «Електронний суд» подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Київського районного суду міста Харкова від 26 лютого 2025 року, постанову Харківського апеляційного суду від 18 грудня 2025 року та додаткове рішення Харківського апеляційного суду від 12 лютого 2026 року.
5. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов наступних висновків.
6. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
7. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
8. Конституційний Суд України Рішенням від 22 листопада 2023 року
№ 10-р(II)/2023 визнав таким, що відповідає Конституції України
(є конституційним) пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
9. Припис пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, що встановлює один із «фільтрів» касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим за змістом та передбачуваним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності (пункт 7.9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
10. Встановлений у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України такий «фільтр» касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, як малозначність справи, не є непереборною перешкодою для доступу особи до суду касаційної інстанції. Тому пункт 2 частини третьої
статті 389 ЦПК України містить домірні засоби законодавчого унормування процесуальних правовідносин щодо відкриття касаційного провадження
у малозначних справах (абзац третій пункту 7.10 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
11. Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
12. Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:
1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування;
3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
13. Предметом позову в цій справі є вимоги про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.
14. Верховний Суд вважає цю справу малозначною, оскільки доходить висновку про її незначну складність. Справа не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України, та не відноситься до переліку справ, передбаченого частиною четвертою статті
274 ЦПК України.
15. При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження у малозначній справі, судом касаційної інстанції не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
16. Касаційна скарга не містить посилань на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі, підлягають касаційному оскарженню.
17. Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства, які дали можливість дійти висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
18. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судом у системі судоустрою України, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
19. Зазначене відповідає Рекомендаціям № R(95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
20. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.
21. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня
1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
22. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє
у відкритті касаційного провадження у справі, якщо: касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
23. Оскільки заявником подано касаційну скаргу на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню, і наявність випадків, передбачених
пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявником не обґрунтовано,
а судом не встановлено, тому у відкритті касаційного провадження суд відмовляє.
24. Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду міста Харкова від 26 лютого 2025 року, постанову Харківського апеляційного суду від 18 грудня 2025 року та додаткове рішення Харківського апеляційного суду від
12 лютого 2026 року.
Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Судді А. А. Калараш
Є. В. Петров
В. В. Пророк