справа № 208/10959/25
провадження № 2/208/2224/26
04 травня 2026 р. м. Кам'янське
Заводський районний суд міста Кам'янського у складі:
головуючого судді Гречаної В.Г.,
за участі секретаря судового засідання Агеєвої В.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Кам'янське в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 208/10959/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради, Пересипський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_3 , про позбавлення батьківських прав, -
20.08.2025 року до Заводського районного суду міста Кам'янського надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради, Пересипський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_3 , про позбавлення батьківських прав.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.08.2025 року, цивільну справу №208/10959/25 передано до провадження судді Гречаній В.Г.
Згідно із відповіддю № 1691658 від 21.08.2025 року з Єдиного державного демографічного реєстру місце реєстрації ОСОБА_2 за вказаними параметрами не знайдено.
З метою встановлення можливого місця реєстрації відповідача по справі, ухвалою судді Заводського районного суду міста Кам'янського від 22.08.2025 року зобов'язано Міністерство соціальної політики України надати інформацію з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, щодо відповідача ОСОБА_2 .
09.09.2025 року до суду надійшла відповідь з Міністерства соціальної політики України, відповідно до якої, ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 з 02.09.2024 року.
Ухвалою суду від 10.09.2025 року позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення зазначених в ухвалі недоліків.
15.09.2025 року адвокат Пуйда Є.Ю., який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 в межах визначеного судом строку, подав до суду уточнену позовну заяву
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що 31.08.2013 року було зареєстровано шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 .
У шлюбі народилося двоє дітей: донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після народження дітей спільне життя між подружжям не склалося у зв'язку з постійно виникаючими сварками, відсутністю взаєморозуміння між ними, втратою почуття любові та поваги. Сторони сімейних відносин не підтримують, спільного господарства не ведуть, на примирення були не згодні, подальше спільне життя та збереження шлюбу неможливе та буде суперечити їх інтересам.
Одразу після народження ОСОБА_7 , сторони взагалі перестали спілкуватися і Відповідач перестав спілкуватися зі своїми дітьми ОСОБА_8 та ОСОБА_7 і жодним чином їм не допомагав.
З огляду на що Позивач змушена була подати позовну заяву про стягнення аліментів, яку задоволено рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області № 235/772/16-ц від 10.02.2016 року і вирішено стягнути з ОСОБА_2 , який народився в м.Красноармійськ Донецької області, ІПН НОМЕР_1 , аліменти на користь ОСОБА_4 , ІПН НОМЕР_2 , на утримання неповнолітніх дітей: доньки ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісяця, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, починаючі з дня предявлення позову, тобто з 02 лютого 2016 року, і до повноліття дітей, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_3 , а з ІНФОРМАЦІЯ_13 до ІНФОРМАЦІЯ_4 стягнення проводити у розмірі 1/4 частини на утримання сина ОСОБА_7 .
Так, без пояснення причин Відповідач не проживає із сім'єю та не спілкується ані зі Позивачем, ані зі своїми дітьми. Станом на теперішній час він нехтує своїми обов'язками батька, тобто проявляють грубу неповагу до дітей. Зокрема, протягом тривалого часу, Відповідач не приймає участь у житті ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , у забезпеченні їх харчуванням, медичним оглядом, лікуванням, не цікавиться станом їх здоров'я, не піклуються про фізичний та духовний розвиток та їх навчання.
Отже, Відповідач, покладених законом на батька обов'язків, не виконує. А саме, не бере педагогічної, матеріальної, грошової, трудової, або будь-якої іншої участі у вихованні дітей. Всі питання щодо виховання, навчання, харчування, лікування вирішуються Позивачем та її чоловіком ОСОБА_3 самостійно без участі та підтримки з боку Відповідача.
Більш того на примусовому виконанні в Покровському відділі ДВС Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження № НОМЕР_4 з виконання виконавчого листа № 235/772/16-ц від 10.02.2016 виданого Красноармійським міськрайонним судом Донецької області, згідно якого ОСОБА_2 повинен сплачувати аліменти на користь ОСОБА_4 на утримання неповнолітніх дітей: доньки ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у розмірі 1/3 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, починаючи з дня пред'явлення позову, тобто з 02.02.2016 року і до повноліття дітей, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_7 , а з 14.11.2031 року до ІНФОРМАЦІЯ_8 стягнення проводити у розмірі 1/4 частини на утримання сина ОСОБА_7 . Заборгованість по аліментам за період з 01.01.2019 по 11.08.2025 становить 395 209,58 грн.
Станом на теперішній час діти ОСОБА_8 та ОСОБА_7 мешкають з Позивачем та її чоловіком ОСОБА_3 та знаходяться на повному утриманні Позивача та її чоловіка. Місце мешкання Відповідача невідоме, оскільки сторони не підтримують зв'язку, його доля Позивачу невідома.
Позивач є порядною людиною, до кримінальної відповідальності не притягувалась, незнятої чи непогашеної судимості не має та в розшуку не перебуває. Після розлучення з Відповідачем, Позивач виховує своїх дітей ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , які постійно проживали у м. Покровськ, але з метою власної безпеки виїхали і мешкають у м. Одеса.
Просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітніх ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та визнати ОСОБА_3 батьком неповнолітніх ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалою суду від 19.09.2025 року відкрито провадження у справі № 208/10959/25 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
01.10.2025 року від представника третьої особи - Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради надійшли пояснення, де зазначено, що буде підготовлено висновок, не заперечує проти розгляду даної справи у відсутність представника органу опіки та піклування - Пересипської районної адміністрації.
04.11.2025 року від представника третьої особи - Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради надійшов Висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
Ухвалою суду від 24.12.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
17.03.2026 року від третьої особи - ОСОБА_3 подійшли пояснення, де зазначив, що він одружний з ОСОБА_1 . Він бере участь у вихованні дітей - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . З моменту одруження з ОСОБА_1 постійно проживає разом з дітьми, бере безпосереню участь у вихованні дітей, розвитку, приділяє увагу їх навчанню, здоров'ю, забезпечує всім необхідним. Між ним та дітьми склались теплі відносини, ставиться до них як до власних дітей. Повністю виконує батьківські обов'язки щодо дітей. Підтримує позовні вимоги та просить призначити його батьком дітей.
07.04.2026 року адвокат Пуйда Є.Ю. подав до суду клопотання про долучення доказів.
02.04.2026 року у судовому засіданні позивач ОСОБА_1 зазначила, що відповідач неодноразово притягався до кримінальної відповідальності з приводу заборгованості по аліментам. З дітьми не спілкується, участі у вихованні дітей взагалі не приймає досить довгий час. Про забезпечення дітей піклується її чоловік - ОСОБА_3 . Просить її позов задовольнити. Проти винесення заочного рішення не заперечує.
28.04.2026 року у судовому засіданні адвокат Пуйда Є.Ю. зазначив щодо наявності у відповідача заборгованості зі сплати аліментів на утримання дітей, відповідача притягнено до відповідальності за несплату аліментів. Також зазначив, що невиконання відповідачем своїх батьківських обов'язків підтверджено доказами, які містяться в матеріалах справи. Вказав, що ОСОБА_3 виконує батьківські обов'язки по відношенню до дітей позивача. Просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Не заперечував щодо ухвалення заочного рішення.
Віповідач ОСОБА_2 , в судове засідання не з'явився, про місце, день та час розгляду справи неодноразово повідомлявся шляхом направлення повісток засобами поштового зв'язку «Укрпошта» за зареєстрованим місцем проживання відповідача, як ВПО, та шляхом публікації оголошень на веб-порталі судової влади України, що в розумінні ч. 8, 12 ст. 128 ЦПК України є належним повідомленням про розгляд справи, причини своєї неявки суду не повідомив. Правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
28.04.2026 року у судовому засіданні після судових дебатів, суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення. На підставі ч.1 ст. 244 ЦПК України ухвалення судового рішення було відкладено та визначено дату та час судового засідання, в якому буде відбуватися проголошення судового рішення, про що учасники справи були повідомлені у спосіб, встановлений ЦПК України.
Відповідно до ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 174, ч. 8 ст. 178 ЦПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи, що дозволило суду вважати за необхідне визнати його неявку з неповажних причин, провести заочний розгляд справи, розглянути справу на підставі наявних у справі доказів
Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).
Розглянувши подані документи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим виконавчим комітетом Родинської міської ради міста Красноармійська Донецької області, актовий запис № 82, батьками якої зазначені ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .
ІНФОРМАЦІЯ_9 народився ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим виконавчим комітетом Родинської міської ради міста Красноармійська Донецької області, актовий запис № 52, батьками якого зазначені ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .
Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 10.02.2016 року стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_4 на утримання неповнолітніх дітей: доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки з усіх видій його заробітку (доходу) щомісяця, але не менше ніж 30 відстоків прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, починаючи з дня пред'явлення позову, тобто з 02 лютого 2016 року, і до повноліття дітей, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_3 , а з ІНФОРМАЦІЯ_13 ло ІНФОРМАЦІЯ_4 стягнення проводити у розмірі частини на утримання сина ОСОБА_7 .
Відповідно до довідки-розрахунку Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Покрвоський міськрайонний відділ державної виконавчої служби від 21.12.2017 року № НОМЕР_4/1, заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів становить 52080,66 грн.
Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 15.02.2017 року розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .
Відповідно до розрахунку Покровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 05.04.2019 року № 12032, заборгованість зі сплати аліментів по виконавчому провадженню № НОМЕР_4 станом на 31.03.2019 року щодо ОСОБА_2 становить 105748,40 грн.
23 серпня 2019 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, виданим Покровським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, актовий запис № 360, після чого дружина змінила прізвище на « ОСОБА_10 ».
Відповідно до довідки від 10.03.2025 року № 5138-5003627215 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_4 .
Відповідно до довідки від 10.03.2025 року № 5138-5003627229 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, ОСОБА_6 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_4 .
Відповідно до довідки від 10.03.2025 року № 5138-5003627217 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, ОСОБА_5 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_4 .
Відповідно до Постанови державного виконавця органу державної виконавчої служби Красноармійського управління юстиції про відкриття виконавчого провадження від 20.04.2016 року, ВП № НОМЕР_4, примусове виконання здійснюється на підставі виконавчого листа №235/772/16-ц від 10.02.2016 року щодо стягнення з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_4 на утримання неповнолітніх дітей: доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки з усіх видій його заробітку (доходу) щомісяця, але не менше ніж 30 відстоків прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, починаючи з дня пред'явлення позову, тобто з 02 лютого 2016 року, і до повноліття дітей, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_3 , а з ІНФОРМАЦІЯ_13 ло ІНФОРМАЦІЯ_4 стягнення проводити у розмірі частини на утримання сина ОСОБА_7 .
Відповідно до довідки Покровського відділу державної виконавчої служби у Покроському районі Донцької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 11.08.2025 року № 22.27-22481, заборгованість по аліментам у період з 01.01.2019 року по 11.08.2025 року становить 395209,58 грн.
Відповідно до довідки Одеського ліцею № 15 від 12.08.2025 року № 250, ОСОБА_5 дійсно навчається у 6-Г класі Одеського ліцею № 15 на змішаній формі навчання.
Відповідно до довідки Одеського ліцею № 15 від 12.08.2025 року № 251, ОСОБА_6 дійсно навчається у 4-А класі Одеського ліцею № 15 на очній формі навчання.
Відповідно до Висновку Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради від 03.11.2025 року №01-05-8/1144вх, визнано доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
02.04.2026 року у судовому засіданні, у присутності психолога ОСОБА_11 , заслухано думку дітей ОСОБА_12 та ОСОБА_7 . Вони повідомили, що навчаються в одній школі, наразі проживають у місті Одеса, до цього мешкали у місті Родинське Донецької області. В місті Родинське проживали з мамою та татом ОСОБА_3 (ОСОБА_3). З ним вже мешкають 8 років разом. Тато ОСОБА_2 на свята не вітає, вони не спілкуються з ним з самого дитинства, його не пам'ятають.
Приймаючи рішення по суті суд виходив з наступного.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно зі статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону (частини перша, шоста статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Відповідно до частини третьої статті 5 Сімейного кодексу України держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.
Частинами сьомою та восьмою статті 7 Сімейного кодексу України визначено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно зі статтею 141 Сімейного кодексу України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до частин першої-четвертої статті 150 Сімейного кодексу України батьки зобов'язанні виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, свої Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Частинами першою, другою та четвертою статті 155 Сімейного кодексу України визначено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Пунктом 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
У пунктах 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз'яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інших), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини (пункт 2 статті 6 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року).
За правилами статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Згідно зі статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Держави-учасниці вживають всіх необхідних законодавчих, адміністративних, соціальних і просвітніх заходів з метою захисту дитини від усіх форм фізичного та психологічного насильства, образи чи зловживань, відсутності піклування чи недбалого і брутального поводження та експлуатації, включаючи сексуальні зловживання, з боку батьків, законних опікунів чи будь-якої іншої особи, яка турбується про дитину (пункт 1 статті 19 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року).
Пунктами 1, 2 статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 грудня 2018 року у справі № 686/24929/16-ц).
При цьому позбавлення батьківських прав це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини, у зв'язку з чим у кожному випадку треба виявити і оцінити позитивний результат у долі дитини, який має настати (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 листопада 2018 року у справі № 759/9995/16-ц).
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків, тому позбавлення батьківських прав має бути виправдане інтересами дитини (пункт 54 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України»).
Оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні найкращих інтересів дитини в кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, в найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку в безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що в усіх рішеннях стосовно дітей їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення (рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» та від 11 липня 2017 року у справі «М.С. проти України»).
Усталена практика ЄСПЛ свідчить про те, що вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача та його поведінки.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.
Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини (пункти 1)-6) частини першої статті 164 СК України).
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц (провадження № 61-12305св18) зроблено висновок по застосуванню пункту 2 частини першої статті 164 СК України і вказано, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20) зазначено, що «ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків, викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі №686/16892/20, від 03 серпня 2022 року у справі №306/7/20, від 07 грудня 2022 року у справі №562/2695/20, від 11 січня 2023 року у справі №461/7447/17, від 06 вересня 2023 року у справі №545/560/21.
Ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 самоусунувся від виконання своїх батьківських обов'язків.
З матеріалів справи встановлено, що малолітні ОСОБА_5 , 2013 р.н., та ОСОБА_6 , 2015 р.н., фактично проживають разом з матір'ю - ОСОБА_1 , що підтверджується довідками від 10.03.2025 року про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №5138-5003627229, №5138-5003627217 та № 5138-5003627229.
Крім того, факт спільного проживання дітей з матір'ю та ОСОБА_3 вже на протязі 8 років підтверджується зі слів дітей ОСОБА_8 та ОСОБА_7 .
Також судом взято до уваги, що рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 10.02.2016 року, яким стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_4 на утримання неповнолітніх дітей: доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки з усіх видій його заробітку (доходу) щомісяця, але не менше ніж 30 відстоків прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, починаючи з дня пред'явлення позову, тобто з 02 лютого 2016 року, і до повноліття дітей, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_3 , а з ІНФОРМАЦІЯ_13 ло ІНФОРМАЦІЯ_4 стягнення проводити у розмірі частини на утримання сина ОСОБА_7 .
Проте, відповідно до довідки Покровського відділу державної виконавчої служби у Покроському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 11.08.2025 року № 22.27-22481, заборгованість ОСОБА_2 по аліментам у період з 01.01.2019 року по 11.08.2025 року становить 395209,58 грн.
Зі слів позивача - ОСОБА_1 , позивач неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності з причини заборгованості зі сплати аліментів, проте, ОСОБА_2 нехтує обов'язком щодо утримання дітей та не сплачує аліменти.
Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно зі ст.27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1989 р., батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до положення статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Отже, відповідач ОСОБА_2 свідомо нехтує батьківськими обов'язками, умисно відмовився від виконання обов'язків щодо виховання дітей, ігнорує їх базовіпотреби, не виявляє інтересу до стану їх здоров'я, навчання та розвитку, які у розумінні статті 164 Сімейного кодексу України можуть свідчити про ухилення від виконання батьківських обов'язків.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України свідчить, що ухилення від виконання обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками (див. постанову Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц (провадження № 61-12305св18)).
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19, від 13 листопада 2020 року у справі № 760/6835/18, від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17, від 02 листопада 2020 року у справі № 552/2947/19, від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17.
Судова практика у цій категорії справ є сталою і підстави для відступлення від вказаних висновків відсутні.
При вирішенні судом питання щодо позбавлення батьківських прав визначальним є ставлення батька (матері) до дитини, бажання спілкуватисяі брати участь у її вихованні.
Сім'я є цінною для розвитку дитини, і коли вона руйнується, батьки, які почали проживати окремо, мають віднайти способи захистити дитину і забезпечити те, що потрібно, щоб дитина зростала у благополучній атмосфері, повноцінно розвивалася та не зазнавала негативного впливу. Ситуація, в якій батьки не в змозі віднайти такі способи за взаємним погодженням, потребує втручання органів державної влади, зокрема суду, з метою забезпечення встановлення належних стосунків між дитиною і батьками, що є фундаментальними для благополуччя дитини. Дитина потребує уваги, підтримки і любові обох батьків, та є найбільш вразливою стороною під час будь-яких сімейних конфліктів. Подібні висновки зроблені у постанові Верховного Суду від 23 лютого 2023 року у справі № 188/1542/20 (провадження № 61-11857св22).
Судом встановлено думку малолітніх дітей - ОСОБА_5 та ОСОБА_15 щодо їх ставлення до батька - ОСОБА_2 . Встановлено, що діти не спілкуються з ним, на свята він не вітає, діти не пам'ятають свого біологічного батька.
У частинах п'ятій, шостій статті 19 СК України встановлено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню та оцінці судом на основі всіх наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв'язку (постанови Верховного Суду від 15 листопада 2023 року у справі № 932/2483/21 (провадження № 61-5203св23), від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22 (провадження № 61-10115св23), від 07 лютого 2022 року у справі № 759/3554/20 (провадження № 61-1544св21), від 26 липня 2021 року у справі № 638/15336/18 (провадження № 61-13690св20), від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19, провадження № 61-1344св20).
Суду надано Висновок Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради від 03.11.2025 року №01-05-8/1144вх, у якому вказано, що спеціалістом органу опіки та піклування - Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради було проведено телефонну бесіду з ОСОБА_2 , в якій він повідомив, що наразі проживає у м. Дніпро. Він не проти позбавлення його батьківських прав відносно малолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Підтвердив, що не приймає участі у вихованні дітей, не спілкується з ними, фінансово не утримує.
У даному випадку, враховуючи навні докази, думку самих дітей, суд вважає за доцільне прийняти до уваги зазначений висновок.
Проаналізувавши наведені положення закону та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та є достатньо обґрунтованими, оскільки зібрані у справі докази беззаперечно свідчать про те, що відповідач протягом тривалого часу не приділяв належної уваги розвитку своїх дітей та свідомо ухилявся від виконання своїх обов'язків по вихованню дітей: не піклувався про їх фізичний і духовний розвиток, навчання, підготовку до самостійного життя, не спілкувався з дітьми, не виявляв інтересу до їх внутрішнього світу, не проявляв до них необхідної турботи, матеріально не забезпечував. Натомість, всі необхідні умови для належного фізичного та духовного розвитку, їх матеріального забезпечення було створено позивачем.
З матеріалів справи вбачається, що вихованням і забезпеченням дітей займається мати, участі біологічного батька у житті дітей не прослідковується, останній з дітьми не спілкується та їх вихованням не займається, матеріально не утримує, життям, здоров'ям та успіхами не цікавиться.
Враховуючи зазначені обставини, суд вважає за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Щодо позовної вимоги визнати ОСОБА_3 батьком малолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 суд роз'яснює наступне.
Якщо біологічний батько не виконує своїх обов'язків щодо дитини (не сплачує аліменти, не бере участі у вихованні або не підтримує жодних контактів), можна ініціювати процес позбавлення його батьківських прав.
Позбавлення батьківських прав означає не тільки втрату прав на виховання дитини, але й припинення всіх юридичних зв'язків між біологічним батьком і дитиною. Це створює правову основу для усиновлення новим батьком.
Вимоги до усиновлювача визначені ст.211-213 СК України. Крім того, переважне право на усиновлення дитини має громадянин України, який є чоловіком матері, дружиною батька дитини, яка усиновлюється, а також подружжя.
Згідно з ч.1-3 ст.224 СК України суд, постановляючи рішення про усиновлення дитини, враховує обставини, що мають істотне значення, зокрема: 1) стан здоров'я та матеріальне становище особи, яка бажає усиновити дитину, її сімейний стан та умови проживання, ставлення до виховання дитини; 2) мотиви, на підставі яких особа бажає усиновити дитину; 3) мотиви того, чому другий із подружжя не бажає бути усиновлювачем, якщо лише один із подружжя подав заяву про усиновлення; 4) взаємовідповідність особи, яка бажає усиновити дитину, та дитини, а також те, як довго ця особа опікується вже дитиною; 5) особу дитини та стан її здоров'я; 6) ставлення дитини до особи, яка бажає її усиновити.
При дотриманні всіх умов, встановлених цим Кодексом, здатності особи, яка бажає усиновити дитину, забезпечити стабільні та гармонійні умови для життя дитини суд постановляє рішення, яким оголошує цю особу усиновлювачем дитини.
В даному випадку рішенням суду задоволено позовну вимогу щодо позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6
ОСОБА_3 , як чоловік матері дітей має переважне право на усиновлення дітей у судовому порядку, згідно процедури встановленої законом.
Усиновлення дитини здійснюється на підставі рішення суду, яке ухвалюється в порядку окремого провадження за місцем проживання дитини. Заява подається усиновлювачами особисто, розглядається за участю органів опіки, а рішення набуває чинності через 30 днів, якщо не було оскаржене, стаючи підставою для державної реєстрації усиновлення.
Отже, враховуючи вищезазначене, суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги щодо визнання ОСОБА_3 батьком малолітніх дітей: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , проте роз'яснює право щодо звернення до суду в порядку окремого провадження щодо усиновлення малолітніх дітей у відповідності до вимог ЦПК України.
З огляду на вищезазначене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов'язаних з розглядом справи.
Згідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача ; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У матеріалах справи наявна квитанція про сплату судового збору у розмірі 1211,20 грн. за одну позовну вимогу щодо позбавлення батьківських прав. Дана сума сплаченого судового збору підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача.
Керуючись вимогами ст.ст. 10, 76, 141, 200, 259, 260, 263-265 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради, Пересипський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_3 , про позбавлення батьківських прав - задовольнити частково.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, уродженця міста Красноармійськ Донецької області, адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , батьківських прав відносно:
- малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки міста Родинське міста Красноармійська Донецької області, Україна (актовий запис про народження № 82 від 19 листопада 2013 року зареєстрований Виконавчим комітетом Родинської міської ради міста Красноармійська Донецької області);
- малолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця місто Родинське міста Красноармійська Донецької області, Україна (актовий запис про народження № 52 від 14 липня 2015 року зареєстрований Виконавчим комітетом Родинської міської ради міста Красноармійська Донецької області).
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , витрати з оплати судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча одинадцять) гривень 20 копійок.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивачем заочне рішення суду може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Відповідачем заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України -
Сторони по справі:
Позивач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 .
Третя особа - Орган опіки та піклування Пересипської районної адміністрації Одеської міської ради, юридична адреса: місто Одеса, проспект Добровольського, будинок № 106, код ЄДРПОУ 26303235.
Третя особа - Пересипський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), юридична адреса: місто Одеса, бульвар Десантний, будинок № 14, код ЄДРПОУ 37947480.
Третя особа - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_4 .
Повний текст судового рішення складено та проголошено 04.05.2026 року о 17:05 год.
Суддя В. Г. Гречана