8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"05" травня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/675/26
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Присяжнюка О.О.
при секретарі судового засідання Божко Є.А.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Біотехімпульс" (40009, м. Суми, вул. Білопільский шлях, буд. 30/3)
до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
про стягнення коштів
за участю представників:
позивача - не з'явився,
відповідача - не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "Біотехімпульс" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ОСОБА_1, в якій просить суд:
1. Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі за правилами спрощеного провадження.
2. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІОТЕХІМПУЛЬС» (код ЄДРПОУ 36778933) 106 000,00 грн. заборгованості за Договором на перевезення вантажів №1302 від 11.02.2025 та судовий збір.
Позов обґрунтовано з посиланням на порушення відповідачем умов Договору на перевезення вантажів №1302 від 11.02.2025 та заявки №250218 від 11.02.2025, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю «Біотехімпульс» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.03.2026 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Біотехімпульс" (вх.№ 675/26) залишено без руху. Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Біотехімпульс" строк на усунення недоліків позовної заяви - 10 (десять) днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху. Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Біотехімпульс" спосіб усунення недоліків позовної заяви.
11.03.2026 від позивача через систему "Електронний суд" надійшла заява про усунення недоліків (вх.№ 5861/26).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/675/26. Справу постановлено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Призначено розгляд справи в судовому засіданні "07" квітня 2026 р. об 11:00.
07.04.2026 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Біотехімпульс" через систему "Електронний суд" надійшла заява про відкладення розгляду справи (вх.№ 8270/26).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.04.2026 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Біотехімпульс" про відкладення розгляду справи (вх.№ 8270/26 від 07.04.2026) постановлено задовольнити. Розгляд справи відклдено на 05 травня 2026 року об 11:30.
У судове засідання, призначене на 05.05.2026 об 11:30, представники сторін не з'явились.
Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день вручення судового рішення під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Ухвалу Господарського суду Харківської області від 07.04.2026 доставлено в електронний кабінет Товариства з обмеженою відповідальністю "Біотехімпульс" 07.04.2026 о 17:52, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, яка міститься в матеріалах справи.
Копії ухвал про відкриття провадження у справі, про відкладення судового засідання направлялись ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку на адресу, зазначену у позовній заяві, що кореспондується із даними, які містяться в Єдиному державному демографічному реєстрі, та повернулись до суду без вручення з відмітками пошти "адресат відсутній".
Верховний Суд у постанові від 22.10.2024 у справі №910/18480/20 дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДРПОУ прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 25.06.2018 у справі №904/9904/17, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19, від 30.03.2023 у справі №910/2654/22.
Беручи до уваги конкретні обставини справи, вимоги процесуального законодавства та прецедентну практику Європейського суду з прав людини, суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку - суду (аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, у постановах Верховного Суду від 14.06.2024 у справі №910/8002/23, від 11.06.2024 у справі №922/1988/23).
Судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 названого Закону, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Отже, суд належним чином виконав вимоги Господарського процесуального кодексу України щодо направлення процесуальних документів учасникам справи та здійснив всі необхідні дії з метою належного їх повідомлення про розгляд справи; відповідач визнається таким, що належним чином повідомлений про розгляд справи.
Разом з цим, ОСОБА_1 наданими відповідачу процесуальними правами не скористалася; у встановлений судом п'ятнадцятиденний строк відзив на позовну заяву до суду не подала.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Оскільки позивач та відповідач своїм процесуальним правом участі у судовому засіданні не скористалися, повноважних представників для участі у судовому засіданні не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином, заяв та клопотань від них не надходило, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності позивача та відповідача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
У судовому засіданні 05.05.2026 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 11 лютого 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Біотехімпульс» (далі - ТОВ «Біотехімпульс», Позивач, Перевізник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - Відповідач, Експедитор) укладено Договір на перевезення вантажів №1302 (далі - Договір), згідно з п. 1.1 якого Перевізник за плату зобов'язувався виконувати перевезення вантажів у міжнародному та внутрішньому сполученні.
В окремих заявках на перевезення вантажу Сторони визначають: вид та найменування вантажу; плату за перевезення; дату та місце завантаження/розвантаження; строк (термін) виконання перевезення; інші вимоги та умови кожного конкретного перевезення та/або групи перевезень (п. 1.2 Договору).
Згідно п. 2.1. Договору Експедитор передає Перевізнику будь-яким способом, передбаченим Договором заявку на перевезення вантажу по формі відповідно до Додатку 1 до Договору (далі по тексту - заявка). Будь-яка інша форма, назва заявки на перевезення вантажу (заявка, замовлення, заявка-договір та інш.) навіть без посилань на цей Договір, вважається погодженою сторонами виключно в рамках виконання цього Договору, якщо зворотне прямо не встановлено окремими умовами самої заявки чи іншого договору між Сторонами.
За умовами п. 3.1.5 Договору Експедитор за цим Договором прийняв на себе зобов'язання сплачувати перевізнику з отриманих від Замовника перевезення грошових коштів плату за перевезення.
Порядок оплати наданих послуг узгоджено сторонами у розділі 4 Договору, а саме: розмір плати за послуги Перевізника узгоджується Сторонами у заявці. Оплата послуг Перевізника здійснюється протягом 14 (чотирнадцяти) банківських днів на підставі отриманих від Перевізника оригіналу транспортної накладної з усіма, передбаченими законом відмітками про одержання вантажу вантажоодержувачем без претензій та зауважень, підписаного акту виконаних робіт і оригіналу рахунку фактури (вищевказані документи мають бути завірені мокрою печаткою підприємства та підписом відповідальної особи), якщо інше не обумовлено в заявці (п.4.1 Договору).
У п. 7.1 Договору сторонами обумовлено, що способами обміну, передачі документів, платіжних документів, рахунків, надання будь-яких поточних інструкцій, змін в умовах, повідомлення про подію, здійснення іншої переписки, за цим Договором є: 1) поштове відправлення; 2) кур'єрська доставка; 3) факсимільний зв'язок; 4) електронна пошта.
Відповідно до п. 8.1 Договору даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2026 р.
На виконання умов Договору між сторонами був підписаний разовий договір - заявка №250218 від 11.02.2025. За змістом вищевказаної заявки у сторін виникли договірні зобов'язання, предметом яких є надання перевізником послуг експедитору по перевезенню вантажу в міжнародному сполученні автомобілем перевізника за маршрутом: Арруда душ-Віньюшс (Португалія) - м. Запоріжжя (Україна). Вартість перевезення за заявкою 5000 (п'ять тисяч) євро в грн по курсу НБУ. Умови оплати: 14-20 б.д. безготівкова по оригіналам документів.
Разовий договір - заявка №250218 від 11.02.2025 підписаний сторонами та скріплений печатками сторін.
Позивач стверджує, що ТОВ «Біотехімпульс» покладені на себе, як перевізника, зобов'язання з надання послуг за вищезазначеною заявкою №250218 виконало належним чином, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) №096116 з відповідною відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу 19.02.2025.
Відповідно до матеріалів справи перевізником було виставлено відповідачу як експедитору рахунок на оплату № 883 від 19.02.2025 на суму 215 057,00 грн. Також позивачем підписано та скріплено печаткою акт надання послуг № 978 від 19.02.2025 на суму 215 057,00 грн, який був направлений на адресу відповідача.
У рахунку на оплату та акті надання послуг до нього у графі, в якій вказується підстава для оплати, міститься посилання на Договір на перевезення вантажів №1302 від 11.02.2025 та заявку №250218 від 11.02.2025.
Позивач наголошує на тому, що жодних зауважень, заперечень чи претензій до ТОВ «Біотехімпульс» як до перевізника з боку відповідача щодо якості наданих послуг за заявкою №250218 від 11.02.2025 не надходило, що свідчить про повне та якісне виконання позивачем своїх зобов'язань як перевізника, усі необхідні документи, передбачені Договором для оплати наданих ТОВ «Біотехімпульс» послуг з перевезення вантажів та заявкою №250218 від 11.02.2025, були надіслані відповідачу електронною поштою на адресу: tet-2910@ukr.net, а в подальшому їх паперові оригінали 26.02.2025 засобами поштового зв'язку за накладною 20451110919615 на адресу відповідача.
Як повідомляє позивач, відповідач частково оплатив надані послуги, а саме сплачено на користь ТОВ «Біотехімпульс» 109 057,00 грн. Проте у відповідача перед позивачем залишилась заборгованість за надані послуги в розмірі 106 000,00 грн.
З метою досудового врегулювання спору позивачем здійснено направлення на адресу відповідача претензії (вих. №30/06 від 30.06.2025) з наданням терміну на добровільне погашення до 15 липня 2025 року, що підтверджується поштовою накладною №0601164689623 від 30.06.2025 року, фіскальним чеком від 30.06.2025 та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 30.06.2025.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що підстави виникнення цивільних прав та обов'язків виникають з договорів та інші правочинів.
Частиною 1 статті 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтями 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Приписами частини 1 статті 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до положень статей 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно зі ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 908 ЦК України визначено, що перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до приписів статті 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.
Відповідно до частини першої статті 916 Цивільного кодексу України за перевезення вантажу стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Судом встановлено, що 16.11.2025 стосовно відповідача до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.
Разом із тим, відповідно до статей 51, 52, 598-609 ЦК України однією із особливостей підстав припинення зобов'язань для фізичної особи-підприємця є те, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Згідно з висновком щодо застосування норм права, викладеним у постанові Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17 (пункт 73) з 15 грудня 2017 року господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за п.1 ч.1 ст. 20 ГПК України у вказаній редакції спорів, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.
Враховуючи приписи ст. 51, 52, 598-609 Цивільного кодексу України, припинення ОСОБА_1 підприємницької діяльності не припиняє її зобов'язань, які пов'язані з підприємницькою діяльністю і які залишаються за нею як за фізичною особою.
Судом встановлено, що позивач надав відповідачу послуги перевезення за Договором на перевезення вантажу №1302 від 11.02.2025 та заявкою № 250218 від 11.02.2025 на суму 215 057,00 грн, які мали бути оплачені останнім протягом 14-ти банківських днів на пiдставi отриманих вiд перевiзника оригiналів документів, в порядку п. 4.1 Договору, однак відповідач виконав свої зобов'язання лише частково - на суму 109 057,00 грн, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість за послуги перевезення згідно з Договором в розмірі 106 000,00 грн.
Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи вищевикладене, зважаючи на відсутність в матеріалах справи доказів здійснення відповідачем своєчасної оплати наданих послуг перевезення у строки, визначені сторонами у Договорі, або обґрунтованих заперечень проти вимог позивача, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання, взятого на себе за Договором на перевезення вантажів №1302 та заявкою №250218 з оплати наданих послуг на суму 106 000,00 грн, у зв'язку з чим позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 ГПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що позов задоволено повністю, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України витрати щодо сплати судового збору в сумі 3328,00 грн покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 13, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІОТЕХІМПУЛЬС» (40009, м. Суми, вул. Білопільский шлях, буд. 30/3, код ЄДРПОУ 36778933) 106 000,00 грн заборгованості за Договором на перевезення вантажів №1302 від 11.02.2025 та судовий збір у розмірі 3328,00 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «БІОТЕХІМПУЛЬС» (40009, м. Суми, вул. Білопільский шлях, буд. 30/3, код ЄДРПОУ 36778933).
Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Повне рішення складено "05" травня 2026 р.
СуддяО.О. Присяжнюк