8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
про забезпечення позову
"04" травня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/1339/26
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Присяжнюка О.О.
без виклику представників сторін
розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Караванський завод кормових дріжджів" про забезпечення позову (вх.№ 10492/26 від 01.05.2026) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Караванський завод кормових дріжджів" (62436, Харківська обл., місто Люботин, селище Караван, вул. Заводська, будинок 23-А)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Караванський спиртовий завод 1709" (62463, Харківська обл., Харківський р-н, селище Караван, вул. Заводська, будинок 23)
про стягнення коштів
Товариство з обмеженою відповідальністю "Караванський завод кормових дріжджів" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Караванський спиртовий завод 1709", в якій просить суд:
1. Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити спрощене позовне провадження у справі.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Караванський спиртовий завод 1709» (місцезнаходження: Україна, 62463, Харківська обл., Харківський р-н, селище Караван, вул. Заводська, будинок 23, код ЄДРПОУ 43845400) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Караванський завод кормових дріжджів» (місцезнаходження: Україна, 62436, Харківська обл., місто Люботин, селище Караван, вул. Заводська, будинок 23-А, код ЄДРПОУ 05521608) заборгованість за договором №10/06-24 про скид стічних вод у систему каналізації від 10.06.2024 року у розмірі 443281,73 грн (чотириста сорок три тисячі двісті вісімдесят одна гривня 73 коп.), з яких 306964,20 грн (триста шість тисяч дев'ятсот шістдесят чотири гривні 20 коп.) основна сума боргу; 30971,73 грн (тридцять тисяч дев'ятсот сімдесят одна гривня 73 коп.) - інфляційні нарахування; 105345,80 грн (сто п'ять тисяч триста сорок п'ять гривень 80 коп.) - штрафні санкції.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Караванський спиртовий завод 1709» (місцезнаходження: Україна, 62463, Харківська обл., Харківський р-н, селище Караван, вул. Заводська, будинок 23, код ЄДРПОУ 43845400) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Караванський завод кормових дріжджів» (місцезнаходження: Україна, 62436, Харківська обл., місто Люботин, селище Караван, вул. Заводська, будинок 23-А, код ЄДРПОУ 05521608) понесені судові витрати у загальному розмірі 30319,38 грн (тридцять тисяч триста дев'ятнадцять гривень 38 коп.), з яких 5319,38 грн (п'ять тисяч триста дев'ятнадцять гривень 38 коп.) - сплачений судовий збір та 25000,00 грн (двадцять п'ять тисяч гривень 00 коп.) - витрати на професійну правничу допомогу.
Позов обґрунтовано з посиланням на порушення відповідачем умов Договору №10/06-24 про скид стічних вод у систему каналізації від 10.06.2024.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.04.2026 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Караванський завод кормових дріжджів" (вх.№ 1339/26) залишено без руху. Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Караванський завод кормових дріжджів" строк на усунення недоліків позовної заяви - 10 (десять) днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху. Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Караванський завод кормових дріжджів" спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом: зазначення відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету позивача та відповідача; надання доказів реєстрації електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю "Караванський завод кормових дріжджів" в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС.
30.04.2026 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Караванський завод кормових дріжджів" через систему "Електронний суд" надійшла заява про усунення недоліків (вх.№ 10421/26).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/1339/26. Справу постановлено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Призначено розгляд справи в судовому засіданні на "26" травня 2026 р. об 11:00.
01.05.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Караванський завод кормових дріжджів" через систему "Електронний суд" надійшла заява про забезпечення позову (вх.№ 10492/26), в якій заявник просить вжити заходи забезпечення позову у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Караванський завод кормових дріжджів» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Караванський спиртовий завод 1709» про стягнення заборгованості за договором №10/06-24 про скид стічних вод у систему каналізації від 10.06.2024 року.
Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Караванський спиртовий завод 1709» (код ЄДРПОУ 43845400), а також будь-яким державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, нотаріусам, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, іншим суб'єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження, передачу в іпотеку, обтяження, поділ, об'єднання, зміну реєстраційних характеристик, державну реєстрацію переходу, припинення або обтяження права власності щодо таких об'єктів нерухомого майна, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Караванський спиртовий завод 1709» на праві власності:
- майновий комплекс, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 239073463112, розташований за адресою: Харківська обл., м. Люботин, сщ. Караван, вулиця Заводська, будинок 23;
- нежитлова будівля /клуб/, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 238347163112, загальною площею 489,6 кв.м, розташована за адресою: Харківська обл., м. Люботин, сщ. Караван, вулиця Заводська, будинок 13;
- нежитлові будівлі комплексу будівель експедиції, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2105520963251, розташовані за адресою: Харківська обл., Харківський р., сщ. Барчани, провулок Петропавлівський, будинок 14.
Заборонити державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, нотаріусам, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, іншим суб'єктам державної реєстрації вчиняти реєстраційні дії щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Караванський спиртовий завод 1709» (код ЄДРПОУ 43845400), пов'язані з державною реєстрацією припинення, реорганізації юридичної особи, зміни місцезнаходження юридичної особи.
В обґрунтування вказаної заяви заявник зазначає, що відповідач систематично та протягом тривалого часу не виконував грошове зобов'язання перед позивачем за договором №10/06-24 про скид стічних вод у систему каналізації від 10.06.2024 року, у зв'язку з чим позивач був змушений звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості. відповідач також отримав вимогу позивача про здійснення розрахунку, проте залишив її без уваги.
Крім того, відповідач повідомив позивача про призупинення виробничої діяльності, що, на переконання заявника, свідчить про істотне зменшення або припинення поточної господарської активності відповідача та, відповідно, про підвищений ризик відсутності у відповідача достатнього обсягу грошових коштів для виконання майбутнього судового рішення.
Заявник також зазначає, що щодо відповідача наявні інші судові провадження та судові рішення про стягнення грошової заборгованості, зокрема справи №922/195/26, №922/1407/25, №922/4406/25, 922/3566/25, що підтверджує наявність кількох майнових вимог до одного боржника та підвищує ризик ускладнення виконання майбутнього судового рішення у цій справі.
Як зауважує заявник, відповідач є власником трьох об'єктів нерухомого майна, щодо яких у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні записи про іпотеку або заборону відчуження. Відсутність записів про іпотеку або заборону відчуження щодо вказаних об'єктів означає, що відповідач як власник майна має реальну юридичну можливість розпорядитися цим майном, у тому числі шляхом його відчуження, передачі в іпотеку або іншого обтяження на користь третіх осіб, що істотно ускладнить або унеможливить виконання майбутнього судового рішення у разі задоволення позову, оскільки таке майно може перестати бути доступним для звернення стягнення в межах виконавчого провадження. Крім того, у разі відчуження такого майна на користь третіх осіб позивач буде змушений вживати додаткових заходів захисту, пов'язаних з оспорюванням відповідних правочинів, перевіркою добросовісності набувачів, встановленням подальшого руху майна та ініціюванням нових спорів.
Заявник також вважає, що у разі державної реєстрації рішення про припинення відповідача, державної реєстрації припинення відповідача, реорганізації відповідача або зміни його місцезнаходження виконання майбутнього судового рішення може бути істотно ускладнене. Зокрема, реорганізація юридичної особи може призвести до зміни суб'єкта, відповідального за виконання грошового зобов'язання, необхідності встановлення правонаступника, перевірки обсягу переданих прав та обов'язків, а також до ускладнення подальшого примусового виконання судового рішення. В свою чергу, державна реєстрація рішення про припинення юридичної особи або державна реєстрація припинення юридичної особи також створює ризик ускладнення виконання майбутнього судового рішення, оскільки може змінити порядок задоволення вимог кредиторів, вимагати додаткового пред'явлення вимог у процедурі припинення та фактично ускладнити звернення стягнення на майно відповідача.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Караванський завод кормових дріжджів" про забезпечення позову (вх.№ 10492/26 від 01.05.2026), суд встановив наступне.
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За приписами частин 1, 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Забезпечення позову - це по суті обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (відповідачів) з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при його виконанні у випадку задоволення позову.
При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Відповідно до усталених висновків Верховного Суду при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання/невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №910/9498/19, від 17.09.2020 у справі №910/72/20, від 15.01.2021 у справі №914/1939/20, від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20, від 24.06.2022 у справі №904/3783/21, від 26.09.2022 у справі №911/3208/21.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
При цьому важливим є те, що обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову.
Згідно зі ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частинами 1, 2 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу (постанови Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 922/2928/17, від 05.08.2019 у справі № 922/599/19).
З урахуванням вимог, передбачених статтями 73, 74, 76 Господарського процесуального кодексу України, для забезпечення позову необхідною є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Постановляючи ухвалу про заборону відповідачу або третім особам вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти. При цьому в ухвалі про вжиття заходів забезпечення позову має бути мотивований висновок про те, як невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту. Тобто забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України викладені у постановах Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19, від 09.06.2021 у справі № 914/2438/20.
Крім того, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає оцінку співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 16.11.2023 у справі № 921/333/23, від 13.07.2022 у справі № 904/4710/21.
Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватись з предметом та підставами позову, можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати права інших осіб.
Обрання належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
При застосування приписів статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України під час розгляду заяви про забезпечення позову суд виходить з того, що оцінка обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову здійснюється з урахуванням поданих заявником доказів, доводів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії. Такі висновки Велика Палата Верховного Суду виклала у постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22.
Вирішуючи питання щодо забезпечення позову, суд насамперед повинен з'ясувати зміст позовних вимог, а також правові підстави позову.
Предметом позову у справі є вимоги позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Караванський спиртовий завод 1709» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Караванський завод кормових дріжджів» заборгованості за договором №10/06-24 про скид стічних вод у систему каналізації від 10.06.2024 року у розмірі 443281,73 грн, з яких 306964,20 грн основна сума боргу; 30971,73 грн - інфляційні нарахування; 105345,80 грн - штрафні санкції.
Таким чином, позивачем заявлено майнову вимогу.
Суд враховує, що у разі звернення особи до суду з майновою позовною вимогою має застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Суд наголошує, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову. Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд не повинен надавати оцінку доказам в обґрунтування вимог чи заперечень проти позову, робити висновки про існування або відсутність підстав для задоволення позову. В першу чергу суд повинен оцінити доводи заявника на підтвердження того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Суд звертає увагу на те, що наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю «Караванський спиртовий завод 1709» правомочностей власника майна вказує на можливість у будь-який момент (в тому числі під час розгляду судом цієї справи, але до прийняття остаточного рішення) розпорядитися цим майном на користь третіх осіб, що може призвести до неможливості виконання рішення в цій справі (у разі задоволення такого позову).
Судом також враховано висновок Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, де Об'єднана палата звернула увагу, що при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Верховний Суд звертав увагу, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. Водночас, накладення арешту на майно не має стосуватися саме майна, яке належить до предмета спору.
Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.
При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
Вжиття наведених заходів забезпечення позову шляхом заборони на відчуження, передачуі в іпотеку, обтяження, поділу, об'єднання, зміни реєстраційних характеристик, державної реєстрації переходу, припинення або обтяження права власності щодо об'єктів нерухомого майна спрямоване виключно на збереження існуючого становища до прийняття рішення у цій справі та на ефективний захист порушених прав та інтересів заявника у випадку задоволення поданого позову та сприятиме захисту та поновленню порушених прав позивача та виконанню в подальшому рішення суду у разі задоволення вказаних вище позовних вимог.
Невжиття заявленого позивачем заходу забезпечення позову може істотно ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду, що в свою чергу призведе до нівелювання функції судового рішення, як механізму дійсного поновлення порушених прав та інтересів позивача.
Таким чином, необхідність вжиття заходів забезпечення позову зумовлена обґрунтованим припущенням, з урахуванням предмета спору, що невжиття таких заходів може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог позивача, чим фактично буде нівельована функція судового рішення як механізму дійсного поновлення порушених прав та інтересів.
Крім того, забезпечення позову запропонованим заявником способом не призведе до невиправданого обмеження його майнових прав, зокрема на володіння та користування майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів тощо, оскільки обтяжене майно фактично перебуває у власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
При цьому, доказ наміру відчуження не є обов'язковим, достатньо існування ризику, що виконання майбутнього судового рішення може бути ускладнено.
У даному випадку позивач не зобов'язаний доводити безпосередній факт наміру чи підготовчих дій до відчуження майна, оскільки метою забезпечення позову є запобігання таким діям до їх вчинення.
Суд також приймає до уваги правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 06.12.2023 у справі №917/805/23, щодо відсутності обов'язку у позивача доводити належними та допустимими доказами наявність обставин, які свідчать, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Суд зазначає, що можливість відповідача в будь-який момент відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.
За таких умов, вимога про надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (постанова Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22).
Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18).
Вжиття заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін, оскільки мета забезпечення позову - це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди позивачу.
Заходи забезпечення позову є тимчасовими на період вирішення спору по суті та спрямовані на збереження існуючого становища до розгляду спору по суті (збереження спірного об'єкта у відповідному правовому статусі) з метою зупинення вчинення під час розгляду справи дій, які матимуть відповідні юридичні наслідки, що можуть призвести до ускладнення чи унеможливлення виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Частиною 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу/іншим особам здійснювати певні дії (постанова Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №910/4669/21).
Верховний Суд неодноразово наголошував (у т.ч. в постановах від 09.12.2020 у справі №910/9400/20, від 21.12.2020 у справі №910/9627/20) на необхідності конкретизації заходів забезпечення позову в аспекті співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.
Щодо заборони державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, нотаріусам, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, іншим суб'єктам державної реєстрації вчиняти реєстраційні дії щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Караванський спиртовий завод 1709» (код ЄДРПОУ 43845400), пов'язані з державною реєстрацією припинення, реорганізації юридичної особи, зміни місцезнаходження юридичної особи суд зазначає, що відносини, що виникають у сфері державної реєстрації, зокрема, юридичних осіб регулюються Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" за №755-IV від 15.05.2003 (тут і далі за текстом - Закон №755-ІV).
Частиною 1 ст. 4 вказаного Закону врегульовано, що державна реєстрація базується на таких основних принципах: обов'язковості державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі; публічності державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі та документів, що стали підставою для її проведення; врегулювання відносин, пов'язаних з державною реєстрацією, та особливостей державної реєстрації виключно цим Законом; державної реєстрації за заявницьким принципом; єдності методології державної реєстрації; об'єктивності, достовірності та повноти відомостей у Єдиному державному реєстрі; внесення відомостей до Єдиного державного реєстру виключно на підставі та відповідно до цього Закону; відкритості та доступності відомостей Єдиного державного реєстру.
Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону №755-ІV систему органів у сфері державної реєстрації становлять Міністерство юстиції України та інші суб'єкти державної реєстрації.
За ч. 3 ст. 5 Закону №755-ІV до повноважень інших суб'єктів державної реєстрації належить: забезпечення прийому документів, поданих для державної реєстрації, державної реєстрації та проведення інших реєстраційних дій, ведення Єдиного державного реєстру та надання відомостей з нього, формування та зберігання реєстраційних справ; здійснення інших повноважень, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно норми п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону №755-ІV державний реєстратор проводить реєстраційну дію (у тому числі з урахуванням принципу мовчазної згоди) за відсутності підстав для відмови у державній реєстрації шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру.
У постанові від 19.12.2024 у cправі № 910/6192/24 Касаційний господарський суд в складі Верховного Суду зазначив, що заборона вчинення реєстраційних дій є одним із визначених законом способів забезпечення позову, який передбачений, зокрема, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постановах від 16.05.2023 у справі № 906/151/23, від 07.02.2022 у справі № 916/3594/21, від 28.06.2024 у справі № 910/1758/24.
Заборона вчинення реєстраційних дій є одним із визначених законом способів забезпечення позову, який передбачений, зокрема, Законом України " Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Заборона державним реєстраторам вносити відповідні зміни до реєстру є тимчасовою та не має своїм наслідком будь-якого перешкоджання господарській діяльності товариства. Тобто вжиття спірних заходів забезпечення позову спрямоване на запобігання імовірним порушенням корпоративних прав позивача, забезпечуючи збалансованість інтересів сторін.
Така заборона запроваджує законні обмеження, наявність яких дозволить створити належні умови для розгляду судом позову по суті за звичайною процедурою, а в разі задоволення позову сприятимуть ефективному захисту прав позивача в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду.
Правові позиції викладені в постановах КГС ВС від 10.03.2021 у справі № 922/2566/20, від 23.06.2021 у справі № 920/26/21, від 10.09.2021 у справі № 910/18567/20, від 22.10.2021 у справі № 922/1659/21, від 19.11.2021 у справі № 916/2009/21, від 15.04.2022 у справі № 904/7930/21.
Щодо можливості забезпечення виконання рішення шляхом заборони державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, нотаріусам, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, іншим суб'єктам державної реєстрації вчиняти реєстраційні дії щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Караванський спиртовий завод 1709» (код ЄДРПОУ 43845400), пов'язані з державною реєстрацією припинення, реорганізації юридичної особи, зміни місцезнаходження юридичної особи, то в цій частині заявник обґрунтовує такий захід забезпечення виконання рішення суду тим, що реорганізація юридичної особи може призвести до зміни суб'єкта, відповідального за виконання грошового зобов'язання, необхідності встановлення правонаступника, перевірки обсягу переданих прав та обов'язків, а також до ускладнення подальшого примусового виконання судового рішення. В свою чергу, державна реєстрація рішення про припинення юридичної особи або державна реєстрація припинення юридичної особи також створює ризик ускладнення виконання майбутнього судового рішення, оскільки може змінити порядок задоволення вимог кредиторів, вимагати додаткового пред'явлення вимог у процедурі припинення та фактично ускладнити звернення стягнення на майно відповідача.
Оцінивши доводи заявника в цій частині, суд приходить до висновку, що зазначені доводи не можуть бути підставою для забезпечення позову, оскільки відсутній зв'язок між обраним позивачем заходом забезпечення виконання рішення суду (заборона вчиняти реєстраційні дії щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Караванський спиртовий завод 1709», пов'язані з державною реєстрацією припинення, реорганізації юридичної особи, зміни місцезнаходження юридичної особи) і способом його виконання (стягнення грошових коштів).
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову в частині заборони державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, нотаріусам, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, іншим суб'єктам державної реєстрації вчиняти реєстраційні дії щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Караванський спиртовий завод 1709» (код ЄДРПОУ 43845400), пов'язані з державною реєстрацією припинення, реорганізації юридичної особи, зміни місцезнаходження юридичної особи.
У даному випадку, з урахуванням принципів співмірності та балансу інтересів сторін, суд вважає, що заявник у встановленому процесуальним законом порядку довів наявність підстав для застосування заходів забезпечення позову шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Караванський спиртовий завод 1709» (місцезнаходження: Україна, 62463, Харківська обл., Харківський р-н, селище Караван, вул. Заводська, будинок 23, код ЄДРПОУ 43845400), а також будь-яким державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, нотаріусам, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, іншим суб'єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно до вирішення справи по суті та набрання рішенням суду законної сили вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження, передачу в іпотеку, обтяження, поділ, об'єднання, зміну реєстраційних характеристик, державну реєстрацію переходу, припинення або обтяження права власності щодо таких об'єктів нерухомого майна, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Караванський спиртовий завод 1709» на праві власності: майновий комплекс, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 239073463112, розташований за адресою: Харківська обл., м. Люботин, сщ. Караван, вулиця Заводська, будинок 23; нежитлова будівля /клуб/, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 238347163112, загальною площею 489,6 кв.м, розташована за адресою: Харківська обл., м. Люботин, сщ. Караван, вулиця Заводська, будинок 13; нежитлові будівлі комплексу будівель експедиції, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2105520963251, розташовані за адресою: Харківська обл., Харківський р., сщ. Барчани, провулок Петропавлівський, будинок 14, та того факту, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в цій справі в разі задоволення позову.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню частково.
Суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення) (ч. 1 ст. 141 ГПК України).
Суд не вбачає підстав задля застосовування зустрічного забезпечення з огляду на те, що відповідні заходи не призведуть до негативних наслідків для відповідача чи інших осіб, та спрямовані на те, щоб не допустити перехід права власності до третіх осіб, що унеможливить виконання можливого рішення у даній справі та призведе до необхідності звернення до суду з іншими позовами, більше того, такі заходи носять тимчасовий характер, що є адекватною мірою та балансом інтересів сторін у такій ситуації.
Аналогічні позиції щодо такого питання викладені у постановах Верховного Суду у справі № 916/870/18 від 15.01.2019 та № 916/73/19 від 27.06.2019.
Таким чином, врахувавши предмет спору у даній справі, встановивши зв'язок між конкретними заходами до забезпечення позову і предметом позовних вимог, взявши до уваги те, що невжиття заходів до забезпечення позовних вимог може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, чим фактично буде нівельована функція судового рішення, як механізму дійсного поновлення порушених прав та інтересів, суд дійшов висновку, що заява позивача підлягає задоволенню у визначений ним спосіб частково.
Керуючись статтями 73, 74, 86, 136, 137, 140, 141, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Караванський завод кормових дріжджів" про забезпечення позову (вх.№ 10492/26 від 01.05.2026) задовольнити частково.
2. Вжити заходи забезпечення позову у справі №922/1339/26 шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Караванський спиртовий завод 1709» (місцезнаходження: Україна, 62463, Харківська обл., Харківський р-н, селище Караван, вул. Заводська, будинок 23, код ЄДРПОУ 43845400), а також будь-яким державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, нотаріусам, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, іншим суб'єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно до вирішення справи по суті та набрання рішенням суду законної сили вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження, передачу в іпотеку, обтяження, поділ, об'єднання, зміну реєстраційних характеристик, державну реєстрацію переходу, припинення або обтяження права власності щодо таких об'єктів нерухомого майна, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Караванський спиртовий завод 1709» на праві власності:
- майновий комплекс, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 239073463112, розташований за адресою: Харківська обл., м. Люботин, сщ. Караван, вулиця Заводська, будинок 23;
- нежитлова будівля /клуб/, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 238347163112, загальною площею 489,6 кв.м, розташована за адресою: Харківська обл., м. Люботин, сщ. Караван, вулиця Заводська, будинок 13;
- нежитлові будівлі комплексу будівель експедиції, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2105520963251, розташовані за адресою: Харківська обл., Харківський р., сщ. Барчани, провулок Петропавлівський, будинок 14.
3. В іншій частині заяви - відмовити.
Дана ухвала відповідно до пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" є виконавчим документом.
Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Караванський завод кормових дріжджів» (місцезнаходження: Україна, 62436, Харківська обл., місто Люботин, селище Караван, вул. Заводська, будинок 23-А, код ЄДРПОУ 05521608).
Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Караванський спиртовий завод 1709» (місцезнаходження: Україна, 62463, Харківська обл., Харківський р-н, селище Караван, вул. Заводська, будинок 23, код ЄДРПОУ 43845400).
Ухвала набирає законної сили 04 травня 2026 року та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення.
Ухвала може бути пред'явлена до виконання в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження", протягом трьох років з наступного дня після набрання нею законної сили, в строк до 05 травня 2029 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складання повного тексту ухвали відповідно до статей 256, 257 ГПК України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень Кодексу.
Ухвалу підписано 04 травня 2026 року.
Суддя Присяжнюк О.О.