8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"04" травня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/656/26
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Юрченко В.С.
без повідомлення (виклику) учасників справи
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариство "Українська залізниця" (Україна, 03150, місто Київ, вулиця Єжи Ґедройця, будинок 5; код ЄДРПОУ: 40075815),
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Тепловозремсервіс" (Україна, 61010, Харківська обл., місто Харків, вул.Основ'янська, будинок 55; код ЄДРПОУ: 45114146)
про стягнення коштів,-
На розгляд Господарського суду Харківської області через систему «Електронний Суд» надійшов позов Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ТЕПЛОВОЗРЕМСЕРВІС" про стягнення штрафу за несвоєчасну поставку товару у розмірі 45 748,80 грн, пені у розмірі 21 349,44 грн, штрафу за поставку товару неналежної якості у розмірі 25 416,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про закупівлю матеріально-технічних ресурсів № ОД/НХ-25-191НЮ від 10.10.2025, в частині своєчасної поставки обумовленого товару у кількості 240 штук на суму 304 992,00, в строк встановлений договором, що послугувало підставою для нарахування штрафу у розмірі 45 748,80 грн та пені у розмірі 21 349,44 грн.
Крім того, позивач нараховує до стягнення з відповідача штраф у розмірі 25 416,00 грн за поставку товару неналежної якості. Обґрунтовуючи підставу позову в цій частині, позивач зазначає про те, що 21.01.2026, за відсутністю повідомленого належним чином представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ТЕПЛОВОЗРЕМСЕРВІС", складено Акт № 294 про фактичну якість і комплектність, відповідно до виявлено, що поставлений товар - кільця поршневі у кількості 100 шт., на суму 127 080,00 грн, підлягає заміні у 20-ти денний строк, з причин їх невідповідності кресленню № Д100.04.018 (Специфікація № 1 договору про закупівлю матеріально-технічних ресурсів № ОД/НХ-25-191НЮ від 10.10.2025). Станом на час пред'явлення позову товар не замінено.
Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа № 922/656/26 була передана на розгляд судді Юрченко В.С.
05.03.2026, ухвалою Господарського суду Харківської області, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/656/26. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Роз'яснено учасникам справи, що відповідно до частини 7 статті 252 Господарського процесуального кодексу України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач може подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотання, в порядку частини 7 статті 252 ГПК України, від учасників справи не надходило.
05.03.2026, через систему "Електронний Суд", до суду від відповідача надійшов відзив (вх. № 5431), в якому останній не заперечує ані свою вину щодо не поставки товару за договором поставки № ОД/НХ-25-191НЮ від 02.04.2025, ані право позивача на стягнення штрафних санкцій за порушення договірних зобов'язань. В той же час, відповідач у відзиві, просить суд зменшити суму штрафних санкцій до 90%, тобто до 9 251,42 грн, з тих підстав, що позивачем не заявлено про жодні збитки та не надано доказів на підтвердження понесених збитків у зв'язку з порушенням відповідачем умов договору про закупівлю матеріально-технічних ресурсів № ОД/НХ-25-191НЮ від 10.10.2025, а також відповідач зазначає про неспівмірність збитків до заявленим позовним вимогам.
06.03.2026, через систему "Електронний Суд", до суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 5501), в якій останній просить суд відмовити відповідачу у зменшені розміру штрафних санкцій на 90%, та позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, з посиланням на ту обставину, що само по собі відсутність збитків та/або настання негативних наслідків у позивача, через несвоєчасну поставку та поставку товару неналежної якості, не є обґрунтованою та поважною підставою для зменшення розміру штрафних санкцій на 90%.
10.03.2026, ухвалою суду, прийнято до розгляду із залученням до матеріалів справи відзив (вх. № 5431 від 05.03.2026) Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Тепловозремсервіс". Прийнято до розгляду із залученням до матеріалів справи відповідь на відзив (вх. № 5501 від 06.03.2026) Акціонерного товариства "Українська залізниця".
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як свідчать матеріали справи, 02.04.2025, за результатами процедури закупівлі №UA-2025-02-18-006831-a: «Запасні частини до тепловозів 2ТЕ (кільце поршневе) (ДК 021:2015 (34630000-2 Частини залізничних або трамвайних локомотивів чи рейкового рухомого складу; обладнання для контролю залізничного руху))», між Акціонерним товариством «Укрзалізниця» (надалі - Позивач/Покупець) та ТОВ «ТД ТЕПЛОВОЗРЕМСЕРВІС» (далі - Відповідач/Постачальник) було укладено Договір про закупівлю матеріально-технічних ресурсів №ОД/НХ-25-191НЮ (надалі - Договір, а. с. 6-13, том 1), відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупцю товар, відповідно до специфікації № 1 (додаток № 1), що є невід'ємною частиною цього Договору, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей товар на умовах цього Договору.
Згідно з п. 1.2. Договору, Найменування товару: Запасні частини до тепловозів 2ТЕ (кільце поршневе) (ДК 021:2015 (34630000-2 Частини залізничних або трамвайних локомотивів чи рейкового рухомого складу; обладнання для контролю залізничного руху )) (Лот 1 - Частини локомотивів чи рухомого складу).
Пунктом 1.3. Договору сторони визначили, що кількість, асортимент, марка, рік виготовлення та виробник товару визначаються у специфікації № 1 (додаток № 1) до цього Договору.
У відповідності до п. 2.1. Договору, Постачальник повинен поставити Покупцеві Товар, якість якого відповідає нормативно-технічним документам та характеристикам, зазначеним Специфікації № 1 (Додаток 1) до цього Договору. Підтвердженням якості та відповідності ТОВАРУ з боку Постачальника є документи, визначені у Специфікації № 1 (Додаток 1) до цього Договору, та які надаються Покупцю разом з Товаром (п. 2.2 Договору).
Відповідно до п. п. 2.3 - 2.5. Договору, Постачальник гарантує якість ТОВАРУ, що постачається протягом гарантійного строку експлуатації / гарантійного строку зберігання, визначених у Специфікації № 1 (Додаток 1) до цього Договору. Гарантійні строки експлуатації, зберігання на Товар встановлюються в будь-якому випадку не меншими, ніж встановлено нормативно-технічною документацією та виробником. При виявленні невідповідності кількості та/або якості, та/або комплектності, та/або асортименту Товару виклик представника Постачальника для участі у прийманні Товару та складання Акта про фактичну якість і комплектність продукції є обов'язковим. Товар, якість якого не відповідає умовам цього Договору та/або щодо якого Постачальником не надано або надано не в повному обсязі документи, передбачені п. 2.2 цього Договору, не приймається Покупцем до врегулювання питання Сторонами. При виявленні виробничих дефектів у гарантійні строки експлуатації, зберігання виклик представника Постачальника для складання двостороннього акта є обов'язковим.
Також, п. 2.6. Договору передбачено, що повідомлення про виклик представника Постачальника направляється в один із способів передбачених п. 4.5 цього Договору. Постачальник зобов'язуються за свій рахунок та власними силами усунути недоліки або замінити неякісний Товар. 2Строк усунення недоліків або заміни Товару в межах гарантійних строків експлуатації, зберігання становить не більше 20 (двадцяти) робочих днів з дня підписання відповідного акта (п. п. 2.7. - 2.8. Договору).
За п. 4.1. Договору, постачальник здійснює поставку товару на умовах DDP (поставка з оплатою мита) відповідно до «ІНКОТЕРМС» у редакції 2020 року. У випадку наявності розбіжностей між умовами цього договору та правилами «ІНКОТЕРМС» у редакції 2020 року, умови цього договору матимуть перевагу.
Згідно з п. 4.2. Договору, поставка товару проводиться партіями протягом строку дії договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки Покупця, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності Покупця до приймання товару. Партією товару вважається обсяг одиниць товару, визначний Рокупцем у рознарядці, якщо інше не вказано в самій рознарядці.
Строк поставки товару - протягом 14 календарних днів з дати надання письмової рознарядки покупцем.
Відповідно до п. 4.5. Договору, сторони домовились, що рознарядка покупця на товар направляється ним постачальнику в один з таких способів:
- на поштову адресу постачальника, зазначену в цьому договорі (листом оголошеною цінністю та описом вкладення і повідомленням про вручення);
- вручається уповноваженому представнику постачальника під розпис;
- шляхом відправлення на електронну адресу постачальника (зазначену в цьому договорі) скан-копії відповідної рознарядки в форматі PDF або в будь-якому іншому форматі, який забезпечує можливість ознайомлення зі змістом документу. Документ вважається отриманим постачальником з дати його направлення покупцем на електронну адресу постачальника, підтвердженням чого є відповідна роздруківка з поштового програмного забезпечення покупця.
Згідно з п. 4.6. Договору, датою поставки товару вважається дата підписання сторонами акта прийому-передачі товару або видаткової накладної.
У п. 6.1. Договору встановлено, що Покупець оплачує поставлений Постачальником товар за ціною, вказаною у специфікації № 1 (додаток № 1) до цього договору. Ціна товару включає вартість товару, тари (упаковки), а також інші витрати постачальника, пов'язані з виконанням цього договору.
Ціна договору становить 360 060,00 грн без ПДВ, крім того ПДВ 20 % - 72 012,00 грн, усього з ПДВ - 432 072,00 грн (п. 6.3. договору).
Пунктом 7.2. Договору визначено, що оплата за кожну партію поставленого товару за цим договором проводиться покупцем на 45 календарний день з дати підписання акта прийому-передачі товару або видаткової накладної за умови реєстрації податкової накладної, оформленої відповідно до вимог законодавства України, та відповідно до рахунку-фактури на поставлену партію товару, при наявності документів, зазначених у п. 5.4. цього договору.
Відповідно до п. п. 8.3.1. п. 8.3. Договору, Постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки та на умовах, що встановлені цим договором.
Згідно з п. п. 9.3.1. п. 9.3. Договору, Постачальник при порушенні строків поставки оплачує покупцю штраф у розмірі 15 % від вартості непоставленого в строк товару на умовах, передбачених п. 4.2. цього договору, а за прострочення понад 15 календарних днів додатково стягується пеня у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого в строк товару, яка нараховується за кожен день прострочення до моменту виконання постачальником зобов'язання щодо поставки товару або до останнього дня строку дії цього договору (якщо постачальник не виконав і не підтвердив намір виконати своє зобов'язання щодо поставки, яке виникло під час дії цього договору). При цьому постачальник не звільняється від виконання свого зобов'язання поставити товар, якщо про інше його не попередив письмово покупець.
Відповідно до п. 16.1. Договору, строк його дії встановлюється з моменту його підписання сторонами до 31.12.2025.
Специфікацією № 1 до Договору (додаток № 1) сторони погодили що поставляється товар на загальну суму 432 072,00 грн з ПДВ, а саме:
- кільце поршневе Д100.04.018 кількістю 340 шт., ціною за одиницю без ПДВ - 1 059,00 грн, ціною за одиницю з ПДВ - 1 270,80 грн, сумою без ПДВ - 360 060,00 грн та сумою з ПДВ - 432 072,00 грн.
10.10.2025, позивач направив відповідачу на електронну адресу, письмову рознарядку №НХ-04/1784н, в якій повідомив останнього, що надає дозвіл на поставку партії товару на загальну суму з ПДВ 304 992,00 грн, а саме кільце поршневе Д100.04.018 кількістю 240 шт., що підтверджується скріншотом з електронної пошти (а. с. 14, том 1, розворот сторінки).
30.12.2025 відповідач поставив позивачу кільце поршневе Д100.04.018 кількістю 100 шт., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000111 від 30.12.2025 (а. с. 15, том 1).
В подальшому, 31.12.2025, згідно з видатковою накладною №НХтер2-2579 (а. с. 15, розворот сторінки, том 1), кільце поршневе Д100.04.018 кількістю 100 шт., було направлене до виробничого підрозділу Локомотивне депо ім. Т. Шевченка служби локомотивного господарства регіональної філії «Одеська залізниця».
15.01.2026, виробничим підрозділом Локомотивне депо ім. Т. Шевченка проведено вхідний контроль кільця поршневого Д100.04.018 кількістю 100 шт., за результатами якого встановлено невідповідність кільця поршневого Д100.04.018 вимогам п. 9 креслення Д100.04.018, а саме - при перевірці пружності виявлено відсутність зазору у замку при нормі 1,4±0,1 мм.
Листом за вих. №НХ-04/240н від 16.01.2026, викликано представника ТОВ «ТД ТЕПЛОВОЗРЕМСЕРВІС», для прийняття участі у подальшому прийманні товару та складання акту про фактичну якість і комплектність продукції на 21.01.2026 о 09 год. 00 хв. за адресою: м. Сміла, вул. Орєшкова, 65.
21.01.2026, за відсутністю повідомленого належним чином представника Постачальника складено Акт №294 про фактичну якість і комплектність, відповідно до п. 29 якого комісія виявила, що кільця поршневі у кількості 100 шт., на суму 127080,00 грн., підлягають заміні на підставі п. 2.7, п. 2.8 Договору, у 20-ти денний строк, з причин їх невідповідності п. 9 креслення № Д100.04.018 (Специфікація № 1 до Договору), який у подальшому було направлено до ТОВ «ТД ТЕПЛОВОЗРЕМСЕРВІС» листом №НХ-04/459 від 10.02.2026.
Матеріали справи не містять доказів заміни відповідачем позивачу, у обумовлений договором строк (протягом 20 днів кільця), кільця поршневих у кількості 100 шт.
Вчинення з боку відповідача дій, поза межами договірних зобов'язань (а саме, поставка товару у меншій кількості, з дефектами, та в порушення строку поставки), на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі “Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Враховуючи положення ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів і заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.
За висновками суду, в матеріалах справи достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними матеріалами.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.
Предметом доказування у справі, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд самостійно оцінює докази, надані сторонами у справі, у їх сукупності, керуючись принципом вірогідності, передбаченим статтею 79 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з цією статтею, наявність обставин, на які посилається сторона, вважається доведеною, якщо докази, надані на їх підтвердження, є більш вірогідними, ніж докази, надані на їх спростування. Питання про вірогідність доказів суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання, враховуючи всі обставини справи.
Предметом судового розгляду у справі є вимога позивача про стягнення з відповідача неустойки (штрафу та пені) за договором про закупівлю матеріально-технічних ресурсів №ОД/НХ-25-191НЮ від 02.04.2025, а предметом доказування у справі, відповідно, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
На підставі статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків виникають з договорів та інші правочинів.
Статтями 6, 627 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту.
Статтями 509, 510 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Приписами статей 526-527 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Загальні положення про договір визначені статям 626-637 Цивільного кодексу України, а порядок укладення, зміна і розірвання договору статями 638-647, 649, 651-654 Цивільного кодексу України. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Положеннями статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частини 1 статті 655, частини 1 статті 663 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
В статті 549 Цивільного кодексу України надано визначення неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
З огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір про закупівлю матеріально-технічних ресурсів № ОД/НХ-25-191НЮ від 02.04.2025, як належну підставу, у розумінні норм статті 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.
Судом встановлено, що договір та додатки до нього оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін й скріплений печатками без зауважень та заперечень в добровільному порядку.
Аналізуючи умови укладеного між сторонами договору, враховуючи, що предметом договору слугує зобов'язання із передачі товару, суд зазначає, що між сторонами виникли господарські відносини на підставі договору поставки, до яких, крім положень Цивільного кодексу України, що регулюють загальні умови виконання зобов'язання, застосовуються також положення глави 54 підрозділу 1 Розділу ІІІ ЦК України.
Враховуючи, що матеріалами справи доведено виконання з боку позивача покладених на нього договором обов'язків (формування та направлення рознарядки), у відповідача виникає зустрічний обов'язок - поставити товар у строк, встановлений договором. Відповідно, породжуючи для сторін взаємні права і обов'язки по виконанню його умов з метою досягнення результату - передання товару у власність позивача, зокрема для відповідача - обов'язок по здійсненню такої поставки у передбачений договором строк - 14 календарних днів з моменту отримання заявки, обумовленого днем надіслання на електронну пошту відповідача заявки (рознарядки) про поставку.
Ураховуючи зазначене, а також наведені у описовій частині цього рішення обставини надіслання позивачем письмової рознарядки № НХ-04/174н від 10.10.2025 на поставку товару вартістю з ПДВ 304 992,00 грн, суд виснує, що отримання відповідачем 10.10.2025 означеної заявки породжує для нього обов'язок по поставці погодженого такою заявкою товару у передбачений п. 4.2. договору строк - тобто до 24.10.2025 включно.
Як слідує зі змісту наявної в матеріалах справи видаткової накладної № РН-0000111 від 30.12.2025, відповідач лише 30.12.2025 доставив позивачу товар у кількості 100 шт. загальною вартістю з ПДВ 127 080,00 грн, тобто товару був поставлений поза межами граничної дати виконання відповідачем заявки (рознярядки) (30.12.2025 проти 24.10.2025) та в меншому об'ємі, аніж було визначено заявкою (рознарядкою) (100 шт. проти 240 шт.).
Підсумовуючи зазначене, суд доходить до висновку, що вказані обставини свідчать про порушення відповідачем договірного обов'язку щодо поставки позивачу у строк до 24.10.2025 товару кількістю 240 шт. на суму з ПДВ 304 992,00 грн та, відповідно, про наявність підстав для відповідальності відповідача згідно пункту 9.3.1. договору, в частині сплати позивачу штрафу - 15% від вартості непоставленого в строк товару та пені - 0,1 % від вартості непоставленого в строк товару, за прострочення понад 15 календарних днів.
Судом перевірено розмір нарахованої позивачем до стягнення з відповідача неустойки (штрафу та пені), та встановлено, що розрахунок здійснено арифметично правильно, що свідчить про обґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 45 748,80 грн та пені у розмірі 21 349,44 грн.
При цьому, суд, перевіряючи арифметичну обґрунтованість заявленої до стягнення суми штрафу та пені, судом встановлено, що для нарахування передбаченого пунктом 9.3.1. Договору неустойки не є кваліфікуючими кількість днів прострочення та/або період такого прострочення. Також, висновуючи вказане, судом враховано, що відповідачем доказово не доведено підстав для звільнення його від передбаченої договором відповідальності у розумінні умов договору та/або статті 617 ЦК України.
Беручи до уваги наведене вище, суд висновує про задоволення вимоги позивача та, відповідно, ухвалює стягнути з відповідача штраф у розмірі 45 748,80 грн та пеню у розмірі 21 349,44 грн.
При цьому Відповідачем у відзиві на позов заявлено клопотання про зменшення штрафних санкцій на 90%, оскільки позивачем не заявлено про жодні збитки та не надано доказів на підтвердження понесених збитків у зв'язку з порушенням відповідачем умов договору про закупівлю матеріально-технічних ресурсів № ОД/НХ-25-191НЮ від 10.10.2025, а також відповідач зазначає про неспівмірність збитків до заявленим позовним вимогам.
В той же час, Позивач заперечує проти клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій з огляду на те, що штрафні санкції є співмірними (адекватними) з розміром основного боргу та не перевищують його, у зв'язку з чим, правові підстави для застосування статті 551 ЦК України відсутні.
Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 по справі № 911/2269/22, неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.
Суд констатує, що сторонами по справі суду не надані докази щодо власного майнового стану (відомості про фінансові результати господарської діяльності, зокрема, внаслідок виконання Договору, наявність збитків чи прибутків у відповідному періоді, тощо).
Крім цього, суд звертає увагу, що таку функцію, як сприяння належному виконанню зобов'язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21).
Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції діє правило частини 3 статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.
У цих висновках суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.04.2023 у справі № 199/3152/20 (Провадження № 14-224цс21) з посиланням на висновки в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, (провадження № 12-79гс19) (пункт 8.24) та від 28.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, (провадження № 14-623цс18) (пункт 85).
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та як міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов'язання (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання (п. 7.10 постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 по справі № 911/2269/22).
Відповідно до частини 1 статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Заперечуючи проти зменшення розміру неустойки (договірної штрафної санкції та пені) Позивач у відповіді на відзив посилається лише на своє право отримати неустойку, незалежно від наявності збитків.
Судом встановлено виникнення у позивача права нарахувати неустойку (штраф та пеню) за порушення Відповідачем строків поставки товару за Договором, і для встановлення наявності такого права позивач не повинен надавати докази понесення збитків.
Разом з тим, за наявності клопотання відповідача про зменшення неустойки, відповідно до вимог статті 551 ЦК України, суд повинен встановити, яким чином співвідносяться розмір неустойки та розмір збитків кредитора, спричинених неналежним виконанням зобов'язання боржником, та чи не є розмір неустойки значно (надмірно) великим у порівнянні з розміром збитків кредитора. Тобто, визначення розміру збитків позивача, як кредитора у спірних правовідносинах, внаслідок прострочення виконання відповідачем зобов'язань за Договором, має значення для справи та підлягає встановленню судом належними засобами доказування в порядку, визначеному ГПК України.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина 3 статті 13 ГПК України).
З урахуванням викладеного, в зв'язку з посиланням Відповідача на наявність підстав для зменшення неустойки, процесуальний обов'язок доведення наявності збитків (матеріальних втрат) та їх розміру покладено саме на позивача.
Суд також звертає увагу, що зобов'язання Відповідача щодо поставки товару були виконані частково із порушенням встановленого строку, тому у спірних правовідносинах неустойка виконує не функцію спонукання відповідача до належного виконання зобов'язання за Договором, а саме функцію майнової відповідальності за його порушення (прострочення).
В зв'язку з викладеним, для оцінки співмірності неустойки треба порівняти її розмір не з розміром можливих (потенційних) втрат позивача як кредитора, а з розміром його фактичних втрат (збитків), понесених внаслідок прострочення виконання зобов'язання відповідачем.
При цьому, суд констатує, що Позивач в поданих ним заявах по суті спору взагалі не посилається на обставини, які б свідчили про настання будь-яких негативних наслідків (в тому числі, майнових втрат) для нього внаслідок порушення відповідачем строків поставки товару. Також позивачем не надані докази, які б свідчили про фактичне понесення ним будь-яких майнових втрат внаслідок прострочення виконання зобов'язання відповідачем.
У пункті 4 частини 3 статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 ГПК України).
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18).
Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Відповідний правовий висновок щодо стандарту доказування викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 922/51/20.
З урахуванням викладеного, враховуючи те, що заперечення позивача щодо доводів Відповідача про необхідність зменшення неустойки (штрафу та пені) ґрунтуються лише на твердженні про необхідність компенсації своїх майнових втрат, без наведення обставин щодо спричинення таких втрат та без подання доказів їх фактичного настання, суд вважає недоведеним факт понесення позивачем майнових втрат внаслідок порушення відповідачем строку виконання зобов'язань за Договором.
Водночас, суд звертає увагу, що застосування неустойки як міри відповідальності має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості, а за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення, тому судом має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора (відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 по справі № 911/2269/22).
З огляду на судову практику, у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов'язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов'язання (правова позиція Верховного Суду, викладена в постанові від 22.05.2019 по справі № 910/11733/18, постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 по справі № 911/2269/22, пункт 142 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2024 по справі № 911/952/22).
Судом приймається до уваги, що матеріали справи свідчать про часткове виконання відповідачем, як Постачальником обов'язку з поставки товару (хоча і поза межами строку), та прийняття позивачем, як Покупцем, цього товару на суму з ПДВ 127 080,00 грн (проти замовленого у заявці від 10.10.2025 № №НХ-04/1784н товару на суму з ПДВ 304992,00 грн). Тобто в процесі виконання Договору досягнення бажаного для позивача як Покупця матеріального результату відбулося.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин (частина 3 статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (відповідна правова позиція викладена, зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2024 по справі № 911/952/22).
Враховуючи зазначені вище фактичні обставини справи, встановлені судом, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; відсутність будь-яких доказів настання для позивача негативних наслідків (в тому числі, майнових втрат) внаслідок порушення відповідачем строків виконання робіт, суд вважає, що загальний розмір неустойки (штрафу та пені), яка відповідно до Договору підлягає стягненню з відповідача (67 098,24 грн) не відповідає принципу розумності, добросовісності та справедливості, а тому підлягає зменшенню судом.
Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2024 по справі № 911/952/22).
У зв'язку з викладеним, враховуючи висновок про індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, що виключає формування єдиних (для вирішення спорів про стягнення неустойки) критеріїв та алгоритму визначення підстав для зменшення розміру неустойки та критеріїв для встановлення розміру (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), до якого суд має право її зменшити, суд вбачає підстави щодо можливості зменшення заявленої до стягнення на 50% суми штрафу до розміру 22 874,40 грн, пені до розміру 10 674,72 грн (що складає 11% від суми замовленого позивачем товару).
Саме такий розмір неустойки, на думку суду, відповідає конкретним обставинам справи, встановленим судом, є обґрунтованим, справедливим та таким, що буде слугувати стимулом для відповідача не здійснювати в подальшому порушень договірних зобов'язань (превентивна функція неустойки), а для позивача достатнім для компенсування його очікувань від належного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань.
Щодо заявленого позивачем до стягнення відповідно до підпункту 9.3.2 пункту 9.3 Договору від 02.04.2025 № ОД/НХ-25-191НЮ штрафу у сумі 25 416,00 грн. за поставку товару неналежної якості, комплектності або асортименту у розмірі 20% від вартості такого товару, суд зазначає таке.
Відповідно до стаття 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.
Статтею 675 Цивільного кодексу України передбачено, що товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.
Згідно зі статтею 679 Цивільного кодексу України продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту. Якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.
Згідно пункту 5.2 договору, приймання товару за якістю здійснюється в порядку встановленому Інструкцією "Про порядок прийомки продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю", яка затверджена постановою Держарбітража при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 № П-7.
Так, відповідно до п.6 Інструкції про порядок прийомки продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, яка затверджена постановою Держарбітража при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 №П-7 приймання продукції за якістю та комплектністю проводиться на складі одержувача у наступні терміни:
а) при іногородній поставці в строк не пізніше 20 днів, а продукції, що швидко псується - не пізніше 24 год. після видачі продукції органом транспорту чи надходження її на склад отримувача при доставці продукції постачальником чи при вивезенні продукції отримувачем;
б) за умови поставки у межах міста - не пізніше 10 днів, а продукції, що швидко псується - 24 год. після надходження продукції складу одержувача.
Перевірка якості та комплектності продукції, що надійшла в тарі, проводиться при розкритті тари, але не пізніше зазначених вище термінів, якщо інші терміни не передбачені в договорі у зв'язку з особливостями продукції, що поставляється (товару).
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 13.12.2019 у справі № 904/5002/18 зазначила, що Інструкція П-7 застосовується, коли дефекти виникли при прийманні продукції виробничо-технічного призначення, а не в процесі експлуатації продукції, на яку надана гарантія щодо якості (встановлено гарантійний строк експлуатації).
Як вбачається із матеріалів справи, 30.12.2025 сторонами було підписано видаткову накладну № РН-000011 від 30.12.2025 на суму з ПДВ 127 080,00 без претензій та зауважень.
Пунктом 4.6 Договору встановлено, що датою поставки товару вважається дата підписання Сторонами акта прийому-передачі товару.
31.12.2025 товар було прийнято уповноваженими представниками виробничого підрозділу Локомотивне депо ім. Т. Шевченка, що підтверджується видатковою накладною № НХтер2-2579 від 31.12.2025.
Однак, під час вхідного контролю виробничим підрозділом Локомотивне депо ім. Т. Шевченка кільця поршневого Д100.04.018 кількістю 100 шт. виявлені невідповідності товару: невідповідність кресленню № Д100.04.018 (Специфікація № 1 договору про закупівлю матеріально-технічних ресурсів № ОД/НХ-25-191НЮ від 10.10.2025), що послугувало підставою для формування Акту № 294 про фактичну якість та комплектність від 21.01.2026, складеного за відсутності представника Постачальника, якого належним чином було повідомлено.
Крім того, суд зазначає, що Акт № 294 про фактичну якість та комплектність товару від 21.01.2026, який був прийнятий позивачем 30.12.2026, складений в односторонньому порядку позивачем лише 21.01.2026, тобто після сливу 20 - денного строку, який визначено п.6 Інструкції про порядок прийомки продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, яка затверджена постановою Держарбітража при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 № П-7 приймання продукції за якістю.
Суд встановив, що складений позивачем в односторонньому порядку Акт № 294 про фактичну якість та комплектність від 21.01.2026 не узгоджується з умовами пунктів 2.4, 2.5, 2.10 укладеного та погодженого сторонами договору від 02.04.2025 № ОД/НХ-25-191НЮ, а тому, позовну вимогу про стягнення штрафу у сумі 25 416,00 грн. за поставку товару неналежної якості, комплектності або асортименту у розмірі 20% від вартості такого товару, суд вважає позивачем не доведеною та визнається необґрунтованою.
Такі висновки суду не суперечать правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах Верховного Суду від 13.12.2019 у справі № 904/5002/18 та від 30.09.2020 у справі № 927/787/19, від 29.07.2021 у справі № 904/5217/19 щодо презумпції вини постачальника (виробника) з огляду на те, що у справі, яка розглядається судом не було встановлено поставки товару неналежної якості.
Суд підкреслює, що сторони є суб'єктами господарювання, а відтак у разі здійснення підприємницької діяльності мають усвідомлювати, що господарська діяльність здійснюється ними на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від) таких дій (схожа правова позиція викладена у пункті 6.42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №910/15484/17).
Таким чином, суд дійшов висновку, що у справі відсутні підстави для застосування до відповідача штрафних санкцій в розмірі 25 416,00 грн за поставку товару неналежної якості, оскільки з боку Акціонерного товариства "Українська залізниця" не надані докази належного виконання обов"язку по прийманню товару за якістю, а відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача штрафних санкцій на підставі п. 9.3.2 Договору про закупівлю матеріально-технічних ресурсів №ОД/НХ-25-19/НЮ від 02.04.2025, не підтверджена ним належними, допустимими і достовірними доказами та не підлягає задоволенню.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів
Суд, ураховуючи встановлені фактичні обставини справи, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, повно та всебічно дослідивши обставини справи, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, дійшов висновку про часткове задоволення позову.
У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з'ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин. У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27.09.2001). Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 Господарського процесуального кодексу України, а також висновки суду про часткове задоволення позову, судові витрати (сплачений судовий збір), понесені позивачем, покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених вимог, та з урахуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору у випадку подання процесуальних документів, передбачених частиною другою статті 4 Закону України «Про судовий збір», в електронній формі.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 1-5, 8, 10-12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, п. 2 ч. 1 ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Акціонерного товариство "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Тепловозремсервіс" про стягнення коштів - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Тепловозремсервіс" (Україна, 61010, Харківська обл., місто Харків, вул. Основ'янська, будинок 55; код ЄДРПОУ: 45114146) на користь Акціонерного товариство "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (Україна, 03150, місто Київ, вулиця Єжи Ґедройця, будинок 5; код ЄДРПОУ: 40075815) штраф у розмірі 22 874,40 грн, пеню у розмірі 10 674,72 грн та судові витрати (сплачений судовий збір) у сумі 1 930,97 грн.
Видати наказ після набрання рішення законної сили.
В іншій частині позову - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "04" травня 2026 р.
СуддяВ.С. Юрченко