8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"22" квітня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/4753/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Аюпової Р.М.
при секретарі судового засідання Задорожний К.О.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Лозівської окружної прокуратури (64602, Харківська обл., м. Лозова, вул. Богданівська, 17), в інтересах держави, в особі Біляївської сільської ради Лозівського району Харківської області (64141, Харківська обл., Лозівський р-н, с. Біляївка, вул. Соборна, 1), в особі Виконавчого комітету Біляївської сільської ради Лозівського району Харківської області (64141, Харківська обл., Лозівський р-н, с. Біляївка, вул. Соборна, 1), в особі Північно-східного офісу Держаудитслужби (61022, м. Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 4 під'їзд, 10 поверх),
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" ( 49001, м. Дніпро, вул. Січових стрільців, 4-Д).
про визнання недійсними додаткових угод до договору та стягнення коштів
за участю представників:
прокурор - Лахтюк Л.В.;
відповідача - Калитвянська С.О.;
інші учасники - не з'явились.
Виконувач обов'язків керівника Лозівської окружної прокуратури Харківської області, в інтересах держави, в особі Біляївської сільської ради Лозівського району Харківської області (перший позивач), в особі Виконавчого комітету Біляївської сільської ради Лозівського району Харківської області (другий позивач), в особі Північно-східного офісу Держаудитслужби (третій позивач) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" (відповідач), в якому просить суд:
1. Визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 12.03.2024 до договору № 446 Ха від 28.12.2023.
2. Визнати недійсною додаткову угоду № 6 від 11.06.2024 до договору № 446 Ха від 28.12.2023.
3. Визнати недійсною додаткову угоду № 7 від 09.07.2024 до договору № 446 Ха від 28.12.2023.
4. Визнати недійсною додаткову угоду № 8 від 08.08.2024 до договору № 446 Ха від 28.12.2023.
5. Визнати недійсною додаткову угоду № 9 від 09.09.2024 до договору № 446 Ха від 28.12.2023.
6. Визнати недійсною додаткову угоду № 10 від 08.10.2024 до договору № 446 Ха від 28.12.2023.
7. Визнати недійсною додаткову угоду № 11 від 07.11.2024 до договору № 446 Ха від 28.12.2023.
8. Визнати недійсною додаткову угоду № 12 від 10.12.2024 до договору № 446 Ха від 28.12.2023.
9. Визнати недійсною додаткову угоду № 13 від 24.12.2024 до договору № 446 Ха від 28.12.2023.
10. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» на користь Виконавчого комітету Біляївської сільської ради Лозівського району Харківської області кошти в сумі 137 047, 53 грн.
11. Покласти на відповідача понесені судові витрати.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.01.2026 відкрито провадження у справі та призначено справу № 922/4753/25 до розгляду в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 04 лютого 2026 року об 11:45 год. Встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Процесуальний рух справи також висвітлено у відповідних ухвалах суду.
09.01.2026 третім позивачем надані до суду письмові пояснення (вх. № 627), в яких Північно-східний офіс Держаудитслужби просив розгляд справи № 922/4753/25 здійснювати без участі його представника.
20.01.2026 відповідачем надано до суду відзив на позов (вх. № 1538), в якому вказує, що Виконавчий комітет Біляївської сільської ради Лозівського району Харківської області у спірних правовідносинах, які виникли щодо закупівлі електричної енергії за договором № 446ХА, діє не як розпорядник бюджетних коштів, а як отримувач бюджетних коштів та є замовником зазначеного товару в обсязі та в межах видатків, що визначені розпорядниками бюджетних коштів вищого рівня - місцевим бюджетом, тобто виступає не як суб'єкт владних повноважень, а як сторона у зобов'язальних правовідносинах. Таким чином, відсутні підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі Виконавчого комітету Біляївської сільської ради Лозівського району Харківської області. Відповідач зазначає, що сторони під час укладання договору про постачання (закупівлю) електричної енергії №446ХА від 28.12.2023 керувалися вимогами саме Особливостей, які, у свою чергу, не містять жодних обмежень щодо збільшення ціни за одиницю товару у разі зміни середньозважених цін на електроенергію на ринку «на добу наперед». Таким чином, врахування та чітке визначення вартості електричної енергії наперед є нездійсненною місією і постачальник у жодному разі не зможе якимось чином передбачити точну вартість електричної енергії на ринку електричної енергії. Закласти ці непрогнозовані ризики до первісної ціни товару, як пропонує прокуратура, не представляється можливим, бо така ціна не буде обґрунтованою та конкурентноздатною. Умовами договору передбачено, що ціна за кожен розрахунковий місяць визначається кожного разу окремо та за умовами договору становить: Ціна за розрахунковий місяць = середньозважена ціна на електроенергію на ринку «на добу наперед», яка визначається за даними, опублікованими Оператором ринку на його офіційному сайті + ціна (тариф) послуг оператора системи передачі ПрАТ «Укренерго» (регульована ціна) + ціна послуг постачання, пов'язаних з постачанням електричної енергії споживачу. Щодо заявлених прокурором підстав для визнання додаткових угод недійсними, відповідач вказує, що під час укладання спірних додаткових угод умови договору не змінювалися - щомісяця відбувалося визначення ціни за одиницю товару для кожного календарного (звітного) місяця у порядку, встановленому п.1.2 Комерційної пропозиції. Механізм регулювання ціни закладено у вищевказаному п.1.2 і він не змінювався, кожного місяця застосовувалася прийнята сторонами формула Ц = Црдн + Т + Р+ П. Числові значення складових цієї формули актуалізувалися у відповідному звітному періоді та відбувалося арифметичне обчислення ціни за одиницю товару для цього періоду. Отже, на думку відповідача, прокурором до позовної заяви не надано належних та допустимих доказів підтверджуючих недотримання позивачем та відповідачем під час укладення додаткових угод вимог ст. 203 ЦК України, Закону України "Про публічні закупівлі", спір щодо цього питання між сторонами відсутній. Таким чином, оскаржувані додаткові угоди до договору повністю відповідають вимогам чинного законодавства, а тому правові підстави для визнання їх недійсними відсутні. Тобто, як вказує відповідач, прокурор, спираючись на положення ст.ст.216, 1212 ЦК України, проігнорував, що саме ст.216 ЦК України передбачає обов'язкове застосування наслідків недійсності для обох сторін правочину та вимагає у разі недійсності правочину повернення кожною зі сторін другій стороні у натурі всього, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Отже просить суд відмовити у задоволенні позову.
23.01.2026 прокурор надав до суду відповідь на відзив на позов (вх. № 1900), в якій зауважує, що підставою для реалізації прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка виконавчого комітету Біляївської сільської ради Лозівського району Харківської області щодо захисту порушених інтересів держави, що призвело до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів. Отже, виконавчий комітет Біляївської сільської ради Лозівського району Харківської області, в інтересах якого звернувся прокурор, є належним позивачем. Вказує, що у структурі ціни електричної енергії середньозважена ціна на ринку «на добу наперед» не є регульованим державою компонентом та не зобов'язує постачальника до внесення змін, регульованими є лише два показника - послуги з розподілу електроенергії та її передачі, які встановлюються нормативно-правовими актами уповноваженого органу НКРЕКП. У Комерційній пропозиції до договору сторони передбачили порядок можливого збільшення ціни за одиницю товару у випадку зміни ціни закупівлі електричної енергії на ринку «на добу наперед» (зміни складової Црдн у формулі), однак погодження механізму визначення ціни не звільняє постачальника від обов'язку дотримуватися встановленого законодавством порядку внесення змін та повідомлення про такі зміни. Прокурор наголошує, що передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10 %. Інше тлумачення відповідної норми Закону «Про публічні закупівлі» нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод). Натомість, додаткові угоди № 1, № 6, № 7, № 8, № 9, № 10, № 11, № 12 та № 13 до договору № 446Ха не містять жодних обґрунтувань зміни істотних умов договору в частині збільшення ціни за одиницю товару, відсутні посилання на будь-які підтверджуючі документи від постачальника в обґрунтування необхідності підвищення ціни за одиницю товару. Таким чином вважає позов обґрунтованим.
15.04.2026 відповідачем надані до суду додаткові пояснення (вх. № 8993), в яких пояснив, що методичні рекомендації щодо особливостей здійснення публічних закупівель у сфері електроенергетики на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджені наказом Міністерства економіки України № 11712 від 07.05.2024, та визначення ціни за електричну енергію за договором повністю відповідає наведеній формулі у вказаних Методичних рекомендаціях.
17.04.2026 прокурор надав до суду заперечення на додаткові пояснення відповідача (вх. № 9248).
21.04.2026 першим позивачем надане до суду клопотання (вх. № 9530), в якому просив проводити судове засідання по справі без участі Біляївської сільської ради Лозівського району Харківської області.
У судовому засіданні 22.04.2026 прокурор позов підтримав, наполягав на його задоволенні.
Відповідач, присутній у судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд відмовити в його задоволенні.
В ході розгляду даної справи Господарським судом Харківської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.
В ході розгляду даної справи судом було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.
Присутні в судовому засіданні представники погодилися з тим, що судом досліджено всі докази, які надано сторонами у відповідності до ст. 74 ГПК України.
Відповідно до ч.1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з п.1 ч.3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що неявка представників позивачів не перешкоджає розгляду справи по суті.
Враховуючи положення ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.
У судовому засіданні 22.04.2026, відповідно до ст. 240 ГПК України судом проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
28.12.2023 за результатами проведення процедури закупівлі між Виконавчим комітетом Біляївської сільської ради Лозівського району Харківської області та переможцем торгів - ТОВ «Донецькі енергетичні послуги» укладено договір № 446 Ха про постачання (закупівлю) електричної енергії (далі - договір). За умовами договору постачальник продає електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору (п.1.1 договору). Найменування товару: Електрична енергія код ДК 021:2015-09310000-5 (постачання електричної енергії) (п. 1.2 договору). Очікуваний обсяг постачання електричної енергії на період з 01.01.2024 до 31.12.2024 становить 130 000 кВт*год (п. 1.3 договору). Строк (термін) поставки товару: з 01.01.2024 до 31.12.2024 (п. 2.1 договору, додаток № 3 до договору). Вартість електричної енергії за договором становить 920 463,96 грн з ПДВ. Ціна за 1 кВт*год електричної енергії за договором становить 5,90041 грн без ПДВ, разом з ПДВ 7,08049 грн (п. 4.1 Договору) та складається з:
-закупівельної ціни на ринку електричної енергії;
-тарифу (маржі) постачальника електричної енергії, що є незмінною на період дії договірних відносин за цим договором;
-регульованого тарифу на передачу електричної енергії, затвердженого у встановленому порядку.
Ціна за 1 кВт*год включає вартість послуг з розподілу електричної енергії, якщо це передбачено комерційною пропозицією. Ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії (актах прийняття-передавання) за цим договором (п. 4.2 договору). Розрахунковим періодом за договором є 1 календарний місяць (п. 4.3 договору).
П. 12.3 договору унормовано, що істотні умови цього договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами у повному обсязі, крім випадків:
П. 12.3.2 передбачає, що погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладання договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладання.
Підставою для зміни ціни є письмове звернення сторони договору та коливання ціни на ринку; сторони погоджуються що збільшення ціни за одиницю товару відбувається пропорційно коливанню ціни на ринку та не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку; сторони погоджуються, що документальне підтвердження ціни на ринку має містити інформацію про період порівняння ціни, а саме: з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару та до моменту виникнення необхідності у внесенні відповідних змін.
У пункті 12.4 договору визначено, що у разі необхідності внесення змін та доповнень до цього договору кожна із сторін має право звернутися до іншої з відповідною пропозицією. Внесення змін та доповнень до договору оформлюється додатковою угодою, підписаною із обох сторін.
У пункті 4.12 договору зазначено, що у разі наявності у споживача обґрунтованих заперечень щодо окремих положень (умов) комерційної пропозиції, сторони узгоджують їх застосування (редакцію) шляхом укладення додаткової угоди.
П. 4.11. договору унормовано, що інформація про ціну (тариф) електричної енергії, спосіб оплати, термін (строк) виставлення рахунку за спожиту електричну енергію та строк його оплати, розмір пені за порушення строку оплати, зобов'язання надавати компенсації споживачу за недодержання постачальником комерційної якості надання послуг, термін дії договору та умови пролонгації, визначення способу оплати послуг з розподілу електричної енергії, інші умови.
Вивченням Комерційної пропозиції постачальника електричної енергії ТОВ «Донецькі енергетичні послуги», яка є додатком 1 до договору про постачання (закупівлю) електричної енергії № 446 Ха від 28.12.2023 (далі - Комерційна пропозиція) встановлено, на момент укладання договору ціна сформована за результатами запиту цінових пропозицій та становить (7,08047 грн з ПДВ).
У пункті 1.3 зазначено, що в разі необхідності змін умов Комерційної пропозиції, крім випадків зазначених в пунктах 1.2.1 та 1.2.1 (тобто крім складових Црдн, Т, Р), постачальник має право звернутися до споживача з пропозицією та обґрунтуванням щодо внесення змін, підготувавши споживачу проект змін до договору у формі додаткової угоди.
П. 9.6 визначено, що постачальник має повідомити про зміну будь-яких умов договору споживача, в тому числі умов Комерційної пропозиції, не пізніше, ніж за 20 днів до дати їх застосування з урахуванням інформації про право споживача розірвати цей договір.
Прокурор зазначає, що вивченням виконання умов договору встановлено, що з лютого по грудень 2024 року сторони укладали додаткові угоди, якими змінювалася ціна за одиницю товару. Необхідність збільшення ціни за електричну енергію публікуються замовником на сайті при внесенні інформації щодо змін до договору з обґрунтуванням наявністю підстав, а саме: коливанням ціни товару на ринку та зміною середньозважених цін на електроенергію на ринку "на добу наперед", що застосовуються в договорі про закупівлю. Документи, що підтверджують наявність таких підстав в електронній системі публічних закупівель «Prozorro» відсутні.
Згідно з інформацією виконавчого комітету (вих. № 02.1-13/1801 від 11.08.2025) та доданих до неї матеріалів, ціна за одиницю електричної енергії була збільшена на підставі листів ТОВ «Донецькі енергетичні послуги», до яких додано роздруківки з сайту ДП «Оператор ринку» та проєкти додаткових угод:
Так, 12.02.2024 сторони уклали додаткову угоду № 1, в якій визначили, що за розрахунковий період січень 2024 року застосовується середньозважена ціна на електроенергію на ринку «на добу наперед», що оприлюднена на сайті оператора ринку та становить 6,23593 грн за 1 кВт*год без ПДВ, разом з ПДВ -7,483116 грн (ціну збільшено у порівняннні з умовами договору на 5, 69 %).
07.03.2024 укладено додаткову угоду № 2 до договору № 446 Ха від 28.12.2024 з ціною 6,775128 грн за 1 кВт/год з ПДВ за лютий 2024 року.
10.04.2024 сторони уклали додаткову угоду № 4, в якій визначили, що за розрахунковий період березень 2024 року застосовується середньозважена ціна на електроенергію на ринку «на добу наперед», що оприлюднена на сайті оператора ринку та становить 6,560267 грн за 1 кВт/год з ПДВ.
08.05.2024 сторони уклали додаткову угоду № 5, в якій визначили, що за розрахунковий період квітень 2024 року застосовується середньозважена ціна на електроенергію на ринку «на добу наперед», що оприлюднена на сайті оператора ринку та становить 6,853356 грн за 1 кВт*год з ПДВ.
11.06.2024 сторони уклали додаткову угоду № 6, в якій визначили, що за розрахунковий період травень 2024 року застосовується середньозважена ціна на електроенергію на ринку «на добу наперед», що оприлюднена на сайті оператора ринку та становить 7,919134 грн за 1 кВт*год з ПДВ (ціну збільшено у порівняннні з умовами договору на 11, 84 %).
09.07.2024 сторони уклали додаткову угоду № 7, в якій визначили, що за розрахунковий період червень 2024 року застосовується середньозважена ціна на електроенергію на ринку «на добу наперед», що оприлюднена на сайті оператора ринку та становить 9,33688 грн за 1 кВт*год з ПДВ (ціну збільшено у порівняннні з умовами договору на 31, 87 %).
08.08.2024 сторони уклали додаткову угоду № 8, в якій визначили, що за розрахунковий період липень 2024 року застосовується середньозважена ціна на електроенергію на ринку «на добу наперед», що оприлюднена на сайті оператора ринку та становить 10,013366 грн за 1 кВт*год з ПДВ (ціну збільшено у порівняннні з умовами договору на 41, 42 %).
09.09.2024 постачальник знову звернувся до Виконавчого комітету з листом № 2/15300, у якому з посиланням на п. 7 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та пп. 7 п. 19 Особливостей проінформував про зміну середньозваженої ціни на електроенергію на ринку «на добу наперед» за квітень 2024 року та застосування цієї ціни в договорі у порядку передбаченому Комерційною пропозицією. До листа додано роздруківку з сайту ДП «Оператор ринку» та проєкт додаткової угоди.
На підставі вказаного листа в той же день сторони уклали додаткову угоду № 9, в якій визначили, що за розрахунковий період серпень 2024 року застосовується середньозважена ціна на електроенергію на ринку «на добу наперед», що оприлюднена на сайті оператора ринку та становить 9,739152 грн за 1 кВт/год з ПДВ (ціну збільшено у порівнянні з умовами договору на 37, 54 %).
08.10.2024 сторони уклали додаткову угоду № 10, в якій визначили, що за розрахунковий період вересень 2024 року застосовується середньозважена ціна на електроенергію на ринку «на добу наперед», що оприлюднена на сайті оператора ринку та становить 9,649862 грн за 1 кВт*год з ПДВ (ціну збільшено у порівняннні з умовами договору на 36, 29 %).
07.11.2024 сторони уклали додаткову угоду № 11, в якій визначили, що за розрахунковий період жовтень 2024 року застосовується середньозважена ціна на електроенергію на ринку «на добу наперед», що оприлюднена на сайті оператора ринку та становить 9,64479 грн за 1 кВт*год з ПДВ (ціну збільшено у порівнянні з умовами договору на 36, 22 %).
10.12.2024 сторони уклали додаткову угоду № 12, в якій визначили, що за розрахунковий період листопад 2024 року застосовується середньозважена ціна на електроенергію на ринку «на добу наперед», що оприлюднена на сайті оператора ринку та становить 9,53377 грн за 1 кВт*год з ПДВ (ціну збільшено у порівнянні з умовами договору на 34,65 %).
26.12.2024 постачальник знову звернувся до Виконавчого комітету з листом № 2/21742, у якому з посиланням на п.7 ч.5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та пп.7 п.19 Особливостей проінформував про зміну середньозваженої ціни на електроенергію на ринку «на добу наперед» за лютий 2024 року та застосування цієї ціни в договорі у порядку передбаченому Комерційною пропозицією. До листа додано роздруківку з сайту ДП «Оператор ринку» та проєкт додаткової угоди. Однак, Додаткову угоду № 13 до Договору №446 Ха від 28.12.2024 уклали 24.12.2024, за два дні до отримання листа постачальника. Відповідно до умов вказаної додаткової угоди сторони визначили, що за розрахунковий період грудень 2024 року застосовується середньозважена ціна на електроенергію на ринку «на добу наперед», що оприлюднена на сайті оператора ринку та становить 10,02289 грн за 1 кВт/год з ПДВ (ціну збільшено у порівнянні з умовами договору на 41,54 %).
Як вказує прокурор, із вказаних документів вбачається, що за спожиту у січні - грудні 2024 року електричну енергію виконавчим комітетом здійснено оплату за цінами, що встановлені постачальником в односторонньому порядку на попередні розрахункові періоди на підставі укладених додаткових угод до договору № 446 Ха від 28.12.2023, які підлягають визнанню недійсними, що тягне за собою застосування наслідків такої недійсності.
Так, внаслідок укладення додаткових угод № 1, № 6, № 7, № 8, № 9, № 10, № 11, № 12 та № 13 до договору № 446 Ха від 28.12.2023, ціна на електричну енергію залежно від періоду споживання збільшувалась з 5,69 % до 41,54 % від початково визначеної у договорі (з 7,08049 грн до 10,02289 грн за 1 кВт/ год, з ПДВ), що потягло зменшення обсягу закупівлі товару, який споживач розраховував отримати при її оголошенні та проведенні. Договір виконано та оплачено на загальну суму 764 315,89 грн, що підтверджується актами приймання-передавання товарної продукції та платіжними інструкціями
Прокурор зазначає, що спірними додатковими угодами у тому числі перевищено 10% ліміт збільшення ціни за одиницю товару. Крім того, всупереч п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» збільшення ціни за одиницю товару (електроенергії) призвело до зменшення її отримання споживачем з 130 000 до 91 741 кВт та витрату більшої суми на її придбання.
Додаткові угоди №1, №6, №7, №8, №9, №10, №11, №12, №13 до договору № 446Ха від 28.12.2023 укладені всупереч вимогам п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», ст. 632, 652 ЦК України, а також суперечать інтересам держави в частині недотримання вимог щодо максимальної економії та ефективності витрачання публічних коштів, виділених на вищевказану закупівлю.
Зазначені обставини і стали підставою для звернення прокурора до Господарського суду Харківської області за захистом інтересів держави.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд виходить з наступного.
Щодо обґрунтованості підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд виходить з наступного.
За приписами ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Ч. 4 ст. 53 ГПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 у справі № 3-рн/99 визначено, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з частковою державною власністю у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств.
Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та ін.) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності України, гарантування її державної, економічної безпеки, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання.
Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи № 806/1000/17, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 08.02.2019 у справі № 915/20/18).
Згідно пункту 1 резолютивної частини вищезазначеного рішення Конституційного суду України, прокурори та їх заступники подають позовні заяви саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ, організацій, незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави.
Як вбачається з пункту 2 резолютивної частини вищезазначеного рішення Конституційного суду України, під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Слід зазначити, що у судовому процесі держава бере участь як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач і визначив стороною у справі певний орган (така позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 913/152/19, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18).
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 зроблено висновок про застосування ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".
Зокрема зазначено, що відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 ЗУ "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Ч. 4 ст. 13 Конституції України визначено, що держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
У зв'язку з цим, уповноважені державні та інші органи зобов'язані вживати (реалізувати) комплекс організаційно-правових та інших заходів, спрямованих на створення умов для такого захисту прав.
Інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також у захисті прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізується у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання.
Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 08.02.2019 у справі № 915/20/18).
Крім цього, Верховний Суд у постанові від 13.03.2018 у справі № 911/620/17 зазначав, що у правовідносинах, що стосуються прав та економічних інтересів територіальної громади, інтереси держави та місцевого самоврядування повністю збігаються.
Відповідно до ст. 4 Закону України "Про місцеве самоврядування" місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах, серед інших, поєднання місцевих і державних інтересів; державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування. Вказані принципи місцевого самоврядування означають, що в Україні збігаються державні і місцеві інтереси.
Правовідносини, пов'язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) договору, на підставі якого ці кошти витрачаються, такому суспільному інтересу не відповідає.
Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі "Трегубенко проти України" від 02.11.2004 категорично ствердив, що "правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес".
Відповідно до ст. 142 Конституції України, ч. 3 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 5 БК України, бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів. Місцевими бюджетами є бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування.
Ч. 5 ст. 64 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що видатки місцевого бюджету здійснюються із загального та спеціального фондів місцевого бюджету відповідно до вимог Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України.
За приписами п. 6 ч.1 ст. 7 БК України бюджетна система України ґрунтується на таких принципах: ефективності та результативності - при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання публічних послуг при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.
Згідно з положеннями ст. 22 БК України розпорядники бюджетних коштів, що уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення видатків бюджету, зобов'язані ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері.
Згідно ст. 26 БК України контроль за дотриманням бюджетного законодавства спрямований на забезпечення ефективного і результативного управління бюджетними коштами та здійснюється на всіх стадіях бюджетного процесу його учасниками відповідно до цього Кодексу та іншого законодавства, а також забезпечує, зокрема, досягнення економії бюджетних коштів, їх цільового використання, ефективності і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів шляхом прийняття обґрунтованих управлінських рішень (п. 3 ч. 1 ст. 26).
Порушення законодавства про публічні закупівлі при укладенні додаткових угод про збільшення ціни товару за електричну енергію після укладення договору про закупівлю, не сприяє раціональному та ефективному використанню бюджетних коштів і створює загрозу порушення інтересів держави.
Як наслідок, укладення додаткових угод з порушенням вимог законодавства може призвести до необхідності додаткового витрачання коштів з бюджету та свідчить про нераціональне і неефективне використання бюджетних коштів, що створює загрозу порушення інтересів держави у бюджетній сфері.
Зі змісту преамбули Закону України "Про публічні закупівлі" вбачається, що цей Закон установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади. Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції. До основних принципів публічних закупівель віднесено, зокрема, їх максимальну економію та ефективність.
Оскільки фінансування за оспорюваними додатковими угодами здійснювалось за рахунок коштів місцевого бюджету, власником яких є насамперед Біляївська сільська рада, однак розрахунок з постачальником здійснювався виконавчим комітетом Біляївської сільської ради (з рахунку виконкому виділено кошти на оплату за договором), а тому, безпідставно сплачені кошти підлягають стягненню на користь виконавчого комітету Біляївської сільської ради Лозівського району, органу, який наділений повноваженнями щодо розпорядження бюджетними коштами та є уповноваженим органом.
З метою встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді окружною прокуратурою 28.08.2025 на адресу виконавчого комітету Біляївської сільської ради направлено лист, в якому зазначено про встановлені прокурором порушення при укладенні додаткових угод до договору № 446Ха від 28.12.2023 та щодо надання інформації до прокуратури щодо вирішення виконкомом питання про усунення порушень, у тому числі в судовому порядку.
Також 06.08.2025 та 02.10.2025 окружною прокуратурою на адресу Біляївської сільської ради направлено лист, в якому зазначено про встановлені прокурором порушення при укладенні додаткових угод до договору № 446Ха від 28.12.2023 та щодо надання інформації до прокуратури про вжиті заходи задля усунення порушень, у тому числі в судовому порядку. Згідно з наданими 11.08.2025 за № 02.1-13/1801 та 09.09.2025 за № 02.1-13/2054 відповідями, виконавчим комітетом на адресу прокуратури надано документи по закупівлі. Також зазначено, що заперечень проти представництва прокуратурою інтересів держави в особі виконкому Біляївської сільської ради в суді немає. Біляївською сільською радою 09.10.2025 за № 02.1-13/2317 надано відповідь, відповідно до якої не заперечує проти представництва прокуратурою інтересів держави в особі Біляївської сільської ради в суді.
Також правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні унормовано положеннями Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» та приписами Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 03.02.2016 № 43. Головними завданнями органу державного фінансового контролю серед інших є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, ефективним використанням коштів, дотриманням законодавства про закупівлі (ч. 1 ст. 2 цього Закону).
З врахуванням вищевикладеного, Держаудитслужба наділена контрольними повноваженнями як на виявлення відповідних порушень, так і можливостями подальшого реагування на них, а отже є суб'єктом владних повноважень, уповноваженим державою на захист її інтересів у бюджетній сфері
Таким чином, Північно-східний офіс Держаудитслужби наділений повноваженнями щодо здійснення заходів державного фінансового контролю з метою ефективного, законного, результативного використання державних фінансових ресурсів, досягнення економії бюджетних коштів, у тому числі у сфері здійснення публічних закупівель на території Харківської області.
Листом від 28.08.2025 за № 61/2-3021 вих - 25 окружною прокуратурою повідомлено Північно-східний офіс Держаудитслужби про виявлені порушення та витребовано інформацію щодо вжитих заходів державного нагляду по закупівлі № UA-2023-12-21 015215-а. Згідно відповіді Північно-східного офісу Держаудитслужби від 10.09.2025 за № 202031-17/4118-2025, Замовник провів закупівлю з використанням електронного каталогу шляхом запиту (ціни) пропозицій. У зв'язку з чим Північно-східний офіс Держаудитслужби не має правових підстав для здійснення моніторінгу зазначеної закупівлі. Поряд з цим, в межах повноважень інформація з порушених питань буде врахована під час планування заходів державного фінансового контролю (крім моніторингу закупівлі).
Прокурором у позові зазначено про те, що враховуючи, що вказані інтереси до цього часу залишаються не захищеними, а уповноваженим органом допущено бездіяльність, вбачаються виключні підстави для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах та підстави для внесення позову прокурором в інтересах держави.
Отже, за висновками суду, у даному разі належно обґрунтовано те, що підставою для звернення прокурора до суду в інтересах держави з даним позовом є порушення економічних інтересів держави внаслідок укладення правочинів, завдання шкоди у вигляді безпідставного витрачання коштів державного бюджету. В свою чергу, звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання - законності витрат коштів на потреби забезпечення бюджетної установи, що фінансується за рахунок коштів державного бюджету України.
З урахуванням отриманої інформації, Північно-східний офіс Держаудитслужби визначений співпозивачем за даним позовом. Також прокуратурою на виконання абз. 4 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» попередньо, 25.12.2025 за № 61/2-4017025, повідомлено позивачів: Біляївську сільську раду Лозівського району, виконавчий комітет Біляївської сільської ради Лозівського району та Північно-східний офіс Держаудитслужби про звернення в їх інтересах до суду з вказаним позовом.
Зазначене спростовує твердження відповідача щодо відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Виконавчого комітету Біляївської сільської ради Лозівського району Харківської області.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає таке.
Законом України “Про публічні закупівлі» встановлено правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади, метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
Одним із принципів здійснення публічних закупівель є максимальна економія, ефективність та пропорційність (п. 2 ч. 1 ст. 5 ЗУ “Про публічні закупівлі»).
Відповідно до ч. 5 ст. 41 ЗУ “Про публічні закупівлі» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:
1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;
2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/ внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії;
3) покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;
4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;
5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку;
6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв'язку зі зміною ставок податків і зборів та/ або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування;
7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;
8) зміни умов у зв'язку із застосуванням положень частини шостої цієї статті.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Відповідно до ч. 2 ст. 632 ЦК України зміна ціни після укладання договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
Абз. 2 ч. 3 ст. 6 ЦК України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Отже, ЗУ “Про публічні закупівлі» встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених ч. 5 ст. 41 Закону України “Про публічні закупівлі».
Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим.
Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10 %. Інше тлумачення відповідної норми Закону України “Про публічні закупівлі» нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Обмеження 10 % застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).
Слід зазначити, що додаткові угоди № 1, № 6, № 7, № 8, № 9, № 10, № 11, № 12 та № 13 до договору № 446Ха не містять жодних обґрунтувань зміни істотних умов договору в частині збільшення ціни за одиницю товару. Також відсутні посилання на будь які підтверджуючі документи від постачальника в обґрунтування необхідності підвищення ціни за одиницю товару. Загальний відсоток збільшення ціни за 1 кВт/год товару, порівняно з первісними умовами договору, склав від 5, 69 % до 41, 54 %.
Постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).
Обов'язковою умовою при збільшенні ціни за одиницю товару є підтвердження (наявність) факту коливання ціни такого товару на ринку.
Отже, сторони у випадку коливання цін на ринку наділені правом вносити зміни до договору щодо ціни товару декілька разів, але кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження.
Відповідно до ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Виходячи з принципу максимальної економії та ефективності, передбаченого ст. 5 ЗУ “Про публічні закупівлі», одним з принципів публічних закупівель є максимальна економія та ефективність. З цього випливає, що ініціативу щодо збільшення ціни за одиницю товару та надання документального підтвердження коливання ціни товару на ринку має виявляти саме контрагент за договором про закупівлю, а не замовник.
Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну. Інше тлумачення відповідної норми ЗУ “Про публічні закупівлі» нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів.
Сторона правочину (відповідач) укладенням додаткових угод необґрунтовано, без відповідної правової підстави, збільшила ціну паливо, що фактично призвело до незабезпечення потреб держави в особі позивача пальним в обсязі, визначеному договором та заявленому у тендерній документації, та призвело до надмірного витрачання замовником коштів. Укладення вказаних вище угод про зміну істотних умов договору закупівлі шляхом неодноразового збільшення ціни свідчить про недобросовісність дій відповідача після перемоги на аукціоні та порушення принципів закупівель, визначених Законом.
У додаткових угодах № 1, № 6, № 7, № 8, № 9, № 10, № 11, № 12 та № 13 до договору зазначено, що підставами збільшення ціни за одиницю товару є дані офіційного веб-сайту ДП «Оператор Ринку» (www.oree.com.ua), якими підтверджується збільшення середньозваженої ціни електричної енергії.
Втім зазначені дані не є належними доказами коливання ціни, оскільки вони лише констатують рівень середньозважених цін купівлі-продажу товару на певні проміжки часу та не доводять її коливання та у таких даних не наведено розрахунків вартості товару в динаміці з відповідною періодичністю та визначенням відсотку коливання, у тому числі відсутнє обґрунтування тенденцій щодо збільшення чи зменшення цін у різні періоди дії Договору, того що таке коливання сторонами не було враховано попередніми змінами.
Верховний Суд у постановах від 26.02.2019 у справі № 925/683/18, від 26.03.2019 у справі № 912/898/18, від 16.04.2019 у справі № 915/346/19 неодноразово звертав увагу, що без належного обґрунтування, а також достатнього документального підтвердження відсутні правові підстави для збільшення ціни товару за договором у відповідності до укладених додаткових угод і укладення таких додаткових угод є порушенням вимог ч. 5 ст. 41 Закону України “Про публічні закупівлі».
З огляду на положення ст. 5 Закону № 922-VIII, перемога у тендері (закупівля за державні кошти) та укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення на 41, 54% шляхом так званого "каскадного" укладення додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця, та укладення спірних угод у цьому випадку призвело до нівелювання результатів відкритих торгів.
Близька за змістом правова позиція наведена у постанові Верховного суду від 16.02.2023 у справі № 903/383/22.
Також, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 зазначила, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.
Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку ст. 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у ст. 652 ЦК України та п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.
Спірними додатковими угодами у тому числі перевищено 10 % ліміт збільшення ціни за одиницю товару. Крім того, всупереч п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» збільшення ціни за одиницю товару (електроенергії) призвело до зменшення її отримання споживачем з 130 000 до 91 741 кВт та витрату більшої суми на її придбання.
Суд бере до уваги те, що навіть щодо угод про закупівлю за публічні кошти, укладені у період воєнного стану (після 24.02.2022), продовжують застосовуватись норми п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України “Про публічні закупівлі» в частині загального обмеження збільшення ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі, у розмірі 10 %. Підстав для відступу від висновку, викладеного у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, Верховний Суд в інших подібних справах не вбачає.
Зокрема, Верховний Суд у постанові від 28.08.2024 у справі № 918/694/23 зазначив наступне:
“6.60. Скаржником у касаційній скарзі не наведено вагомих та достатніх аргументів, які б свідчили про помилковість правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.01.2024 у справі №° 922/2321/22, на підставі якої вже сформована усталена практика, а також в чому полягає необхідність відступлення від такого висновку стосовно застосування норм права у подібних правовідносинах у цій справі.
6.61. Так, посилання скаржника на підпункт 2, підпункт 7 пункту 19 особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 не свідчить про зміну законодавства у відповідній категорії спору, оскільки: 1) постанова Кабінету Міністрів України є підзаконним нормативно-правовим актом; 2) їх зміст лише деталізує випадки для можливості зміни сторонами правочину ціни договору в порядку п. 2 ч. 5 ст. 41 ЗУ "Про публічні закупівлі", та не встановлює іншого алгоритму розрахунку процентного співвідношення ціноутворення передбаченого даною нормою».
Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 ст. 203 цього Кодексу.
Ч. 3 ст. 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно із ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Отже, із врахуванням вищенаведеного, за висновками суду у даному разі, додаткові угоди №1, №6, №7, №8, №9, №10, №11, №12, №13 до договору № 446Ха від 28.12.2023 укладені всупереч вимогам п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», ст. 632, 652 ЦК України, а також суперечать інтересам держави в частині недотримання вимог щодо максимальної економії та ефективності витрачання публічних коштів, виділених на вищевказану закупівлю, а тому доводи відповідача судом відхиляються, як необґрунтовані.
Також, спірні додаткові угоди до договору не відповідають вимогам ст. 631 ЦК України, про що суд зазначає наступне.
Як зазначено вище, сторони договору застосували нові умови щодо збільшення ціни за одиницю товару до відносин між ними, які виникли до укладення відповідних додаткових угод.
Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Згідно з ч. 3 ст. 631 ЦК України, сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.
Судом враховано, що Об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 12.10.2018 у справі № 910/21671/17 виснувала про неможливість та протиправність застосування ч. 3 ст. 631 ЦК України щодо зворотної сили додаткових угод: “Згідно з частиною третьою статті 631 ЦК України сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Водночас вказаною нормою закону не надається право сторонам застосовувати зворотну дію в часі пунктів додаткової угоди або договору, які змінюють врегульовані та вже виконані договірні відносини (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.06.2018 зі справи №° 910/14082/17 і Суд не вбачає підстав для відступу від вказаної позиції у розгляді цієї справи».
Таким чином, застосування у додаткових угодах положень ч. 3 ст. 631 ЦК України щодо перерахунку (підвищення ціни) на електричну енергію не відповідає вимогам закону, тому доводи відповідача судом відхиляються, як необґрунтовані.
Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
Дослідивши наданий прокурором розрахунок суми коштів, безпідставно одержаних відповідачем, судом установлено, що у відповідності до обставин даної справи вбачається, що:
- обсяг електричної енергії за січень 2024 року склав 15 310 кВт, первісна ціна за договором складала 7,08049 грн, тобто виконком повинен був за відповідний обсяг спожитої електричної енергії сплатити 108 403,30 грн, натомість сплатив фактично 114 566, 51 грн. Таким чином, сума надмірно сплачених коштів за цей період складає 114 566,51 грн - 108 403,30 грн = 6 164,21 грн.
- обсяг електричної енергії за травень 2024 року склав 2 262 кВт, ціна за додатковою угодою № 5 від 08.05.2024 до договору № 446Ха складала 6,853356 грн. (вартість товару до збільшення ціни), тобто виконком повинен був за відповідний обсяг спожитої електричної енергії сплатити 15 502, 29 грн, натомість сплатив фактично 17 913, 08 грн. Таким чином, сума надмірно сплачених коштів за цей період складає 17 913,08 - 15 502,29 = 2 410, 79 грн.
- обсяг електричної енергії за червень 2024 року склав 2 417 кВт, ціна за додатковою угодою № 5 від 08.05.2024 до договору № 446Ха складала 6,853356 грн (вартість товару до збільшення ціни), тобто виконком повинен був за відповідний обсяг спожитої електричної енергії сплатити 16 564, 56 грн, натомість сплатив фактично 22 567, 26 грн. Таким чином, сума надмірно сплачених коштів за цей період складає 22 567, 26 - 16 564, 56 = 6 002, 70 грн.
- обсяг електричної енергії за липень 2024 року склав 3 630 кВт, ціна за додатковою угодою № 5 від 08.05.2024 до договору № 446Ха складала 6,853356 грн (вартість товару до збільшення ціни), тобто виконком повинен був за відповідний обсяг спожитої електричної енергії сплатити 24 877, 68 грн, натомість сплатив фактично 36 348, 52 грн. Таким чином, сума надмірно сплачених коштів за цей період складає 36 348, 52 - 24 877, 68=11 470,83 грн.
- обсяг електричної енергії за серпень 2024 року склав 2 939 кВт, ціна за додатковою угодою № 5 від 08.05.2024 до договору № 446Ха складала 6,853356 грн (вартість товару до збільшення ціни), тобто виконком повинен був за відповідний обсяг спожитої електричної енергії сплатити 20 142, 01 грн, натомість сплатив фактично 28 623,37 грн. Таким чином, сума надмірно сплачених коштів за цей період складає 28 623,37-20 142,01 = 8 481, 35 грн.
- обсяг електричної енергії за вересень 2024 року склав 2 880 кВт, ціна за додатковою угодою № 5 від 08.05.2024 до договору № 446Ха складала 6,853356 грн (вартість товару до збільшення ціни), тобто виконком повинен був за відповідний обсяг спожитої електричної енергії сплатити 19 737,67 грн, натомість сплатив фактично 27 791,50 грн. Таким чином, сума надмірно сплачених коштів за цей період складає 27 791, 50-19 737, 67 = 8 053, 83 грн.
- обсяг електричної енергії за жовтень 2024 року склав 5 197 кВт, ціна за додатковою угодою № 5 від 08.05.2024 до договору № 446Ха складала 6,853356 грн (вартість товару до збільшення ціни), тобто виконком повинен був за відповідний обсяг спожитої електричної енергії сплатити 35 616, 89 грн, натомість сплатив фактично 50 124 грн. Таким чином, сума надмірно сплачених коштів за цей період складає 50 124 - 35 616,89 = 14 507,10 грн.
- обсяг електричної енергії за листопад 2024 року склав 10 688 кВт, ціна за додатковою угодою № 5 від 08.05.2024 до договору № 446Ха складала 6,853356 грн (вартість товару до збільшення ціни), тобто виконком повинен був за відповідний обсяг спожитої електричної енергії сплатити 73248,67 грн, натомість сплатив фактично 101 896,97 грн. Таким чином, сума надмірно сплачених коштів за цей період складає 101 896,97-73248,67=28 648,29 грн.
- обсяг електричної енергії за грудень 2024 року склав 16 188 кВт, ціна за додатковою угодою № 5 від 08.05.2024 до договору № 446Ха складала 6,853356 грн (вартість товару до збільшення ціни), тобто виконком повинен був за відповідний обсяг спожитої електричної енергії сплатити 110 942,14 грн, натомість сплатив фактично 162 250, 57 грн. Таким чином, сума надмірно сплачених коштів за цей період складає 162 250,57- 110942,14 = 51 308, 43 грн.
Таким чином, загальна сума надмірно сплачених коштів за січень - грудень 2024 року складає 6 164,21 + 2 410,79 + 6 002,70 + 11 470,83 + +8 481,35 + 8 053,83 + 14 507,10 + 28 648,29 + 51 308,43 = 137 047,53 грн.
Отже, перевіривши розрахунок прокурора, за висновками суду, грошові кошти в сумі 137 047, 53 грн є такими, що нараховані вірно як такі, що були безпідставно одержані відповідачем, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач зобов'язаний їх повернути позивачу, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України.
Вказане узгоджується з висновками, наведеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 .
У даному разі, закупівлю електричної енергії проведено за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до п. п. 3 - 6 п. 5 Положення про Міністерство освіти і науки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014№ 630, Міністерство освіти і науки України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, до основних завдань якого належить, зокрема, здійснення контролю за використанням фінансових ресурсів, а також забезпечення ефективного та цільового використання бюджетних коштів.
Згідно з положеннями ст. 22 БК України, розпорядники бюджетних коштів, що уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення видатків бюджету, зобов'язані ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері.
Верховний Суду у постанові від 16.05.2021 по справі №910/11847/19 дійшов висновку, що правовий статус розпорядників бюджетних коштів, їх повноваження та відповідальність визначені положеннями Бюджетного кодексу України та підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України №228 від 28.02.2002, якою затверджено Порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ.
Згідно зі ст. 26 БК України, контроль за дотриманням бюджетного законодавства спрямований на забезпечення ефективного і результативного управління бюджетними коштами та здійснюється на всіх стадіях бюджетного процесу його учасниками відповідно до цього Кодексу та іншого законодавства, а також забезпечує, зокрема, досягнення економії бюджетних коштів, їх цільового використання, ефективності і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів шляхом прийняття обґрунтованих управлінських рішень (п. 3 ч. 1 ст. 26).
Відповідно до ч. 3 ст. 26 БК України, розпорядники бюджетних коштів в особі їх керівників організовують внутрішній контроль і внутрішній аудит та забезпечують їх здійснення у своїх установах і на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери управління таких розпорядників бюджетних коштів.
Відповідачем у свою чергу не спростовано заявлених позовних вимог належними та допустимими доказами.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010).
Суд зазначає, що іншим доводам оцінка судом не надається, адже вони не спростовують встановлених судом обставин та не впливають на результат прийнятого рішення.
Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову виконувача обов'язків керівника Лозівської окружної прокуратури Харківської області у повному обсязі.
Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги ст. 129 ГПК України, а також висновки суду про повне задоволення позову, судові витрати, понесені прокуратурою у зв'язку з оплатою судового збору, підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 46, 53, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, суд
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 12.03.2024 до договору № 446 Ха від 28.12.2023.
Визнати недійсною додаткову угоду № 6 від 11.06.2024 до договору № 446 Ха від 28.12.2023.
Визнати недійсною додаткову угоду № 7 від 09.07.2024 до договору № 446 Ха від 28.12.2023.
Визнати недійсною додаткову угоду № 8 від 08.08.2024 до договору № 446 Ха від 28.12.2023.
Визнати недійсною додаткову угоду № 9 від 09.09.2024 до договору № 446 Ха від 28.12.2023.
Визнати недійсною додаткову угоду № 10 від 08.10.2024 до договору № 446 Ха від 28.12.2023.
Визнати недійсною додаткову угоду № 11 від 07.11.2024 до договору № 446 Ха від 28.12.2023.
Визнати недійсною додаткову угоду № 12 від 10.12.2024 до договору № 446 Ха від 28.12.2023.
Визнати недійсною додаткову угоду № 13 від 24.12.2024 до договору № 446 Ха від 28.12.2023.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» (вул. Січових стрільців, буд. 4 Д, м. Дніпро, Дніпропетровська область, код ЄДРПОУ 42086719) на користь виконавчого комітету Біляївської сільської ради Лозівського району Харківської області (вул. Соборна, б. 1, с. Біляївка, Лозівський район, Харківська область, 64141, код ЄДРПОУ 04399559) кошти в сумі 137 047, 53 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» (вул. Січових стрільців, буд. 4 Д, м. Дніпро, Дніпропетровська область, код ЄДРПОУ 42086719) на користь Харківської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910108, 61001, м. Харків, вул. Б.Хмельницького, 4) судовий збір у розмірі 24 224, 00 грн.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Прокурор - Лозівська окружна прокуратура (64602, Харківська обл., м. Лозова, вул. Богданівська, 17),
Позивач - Біляївська сільська рада Лозівського району Харківської області (64141, Харківська обл., Лозівський р-н, с. Біляївка, вул. Соборна, 1),
Позивач - Виконавчий комітет Біляївської сільської ради Лозівського району Харківської області (64141, Харківська обл., Лозівський р-н, с. Біляївка, вул. Соборна, 1),
Позивач - Північно-східний офіс Держаудитслужби (61022, м. Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 4 під'їзд, 10 поверх),
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Донецькі енергетичні послуги" (49001, м. Дніпро, вул. Січових стрільців, 4-Д).
Повне рішення складено 04.05.2026.
СуддяР.М. Аюпова
справа № 922/4753/25