04 травня 2026 року м. ТернопільСправа № 921/147/26
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Охотницької Н.В.
за участі секретаря судового засідання Багрій В.Ю.
розглянув матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк "Львів", вул. Сербська, 1, м. Львів, 79008
до відповідача 1 Фізичної особи-підприємця Калин Романа Володимировича, АДРЕСА_1
відповідача 2 ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
про стягнення заборгованості в сумі 115 051,79 грн
Представники сторін в судове засідання не прибули.
Згідно з ч.3 ст. 222 ГПК України, фіксація судового процесу за допомогою технічних засобів не здійснюється.
Суть справи: Акціонерне товариство Акціонерно-комерційний банк "Львів" звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до відповідачів: 1. Фізичної особи-підприємця Калин Романа Володимировича, та 2. ОСОБА_1 , про солідарне стягнення заборгованості за Кредитним договором №155/В/2024 від 08.02.2024 в загальній сумі 115 051,79 грн, з яких: 107 603,26 грн - основний борг та 7 448,53 грн - заборгованість по процентах.
Підставою позову визначено неналежне виконання позичальником - Фізичною особою-підприємцем Калин Романом Володимировичем умов Кредитного договору №155/В/2024 від 08.02.2024 в частині своєчасного погашення відповідачем кредиту та процентів за користування ним. Оскільки виконання зобов'язань за кредитним договором забезпечено порукою згідно з договором поруки №155/В/2024/Р-1 від 08.02.2024, який укладений між Акціонерним товариством Акціонерно-комерційний банк "Львів" та ОСОБА_1 , Банк просить стягнути заборгованість солідарно з відповідачів.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 17 березня 2026 року суд прийняв позовну заяву Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк "Львів" до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, призначив судове засідання у цій справі на 16 квітня 2026 року о 10:30 год. та встановив сторонам строк для подання заяв по суті спору.
30 березня 2026 року до суду через систему "Електронний суд" від відповідача 1 надійшло клопотання б/н від 27.03.2026 (вх. №2459) згідно якого заявник просив суд зупинити провадження справі №921/147/26 за позовом АТ АКБ "Львів" до Фізичної особи-підприємця Калин Романа Володимировича про стягнення заборгованості за кредитним договором до моменту вирішення справи про його неплатоспроможність.
03 квітня 2026 року до суду від представника позивача надійшли заперечення на клопотання (заяву) б/н від 03.04.2026 (вх. №2637), згідно яких останній просив суд відмовити у задоволенні клопотання ФОП Калина Р.В. про зупинення провадження у справі №921/147/26, посилаючись на відсутність правових підстав для зупинення відповідно до ГПК України.
06 квітня 2026 року до суду від відповідача 2 - ОСОБА_1 , надійшов відзив на позовну заяву б/н від 01.04.2026 (вх. №2720), відповідно до якого остання вважає позов безпідставним, необґрунтованим та просить суд відмовити у його задоволенні.
Зокрема зауважує, що пункти кредитного договору та договору поруки в частині права кредитодавця на дострокове погашення заборгованості є неконкретизованими і такими, що не відповідають критерію чіткості й визначеності. Договір не містить чітко визначених підстав, настання яких є достатнім для пред'явлення вимоги про дострокове повернення кредиту (дні прострочення погашення заборгованості), що унеможливлює їх однозначне тлумачення. Також договір не встановлює і можливості усунення порушень кредитного договору для скасування вимоги. Просить врахувати, що ОСОБА_2 належним чином виконував прийняті на себе зобов'язання та вносив платежі тривалий час, у тому числі погасив значну частину процентів та тіла кредиту, не допускаючи істотних порушень умов кредитного договору, що свідчить про добросовісне виконання зобов'язань і виключає наявність достатніх правових підстав для пред'явлення вимоги про дострокове погашення.
Зазначає, що хоча договір позики і укладався з позичальником як ФОП, проте зважаючи на неконкретизованість умов кредитного договору щодо права кредитодавця вимагати дострокового погашення, просить застосувати аналогію закону та положення ч. 4 ст. 16 Закону України "Про споживче кредитування", якими визначено обов'язкову процедуру пред'явлення вимоги про дострокове погашення боргу та надання можливості позичальнику усунути порушення кредитного договору. Вважає, що застосування аналогії закону у даному випадку є обґрунтованим, оскільки відносини сторін за своєю економічною природою є подібними до споживчих, а буквальне тлумачення умов кредитного договору не дозволяє однозначно встановити підстави та порядок реалізації права на дострокове погашення. При цьому, ані позичальник, ані відповідач 2 як поручитель не могли розраховувати на те, що позичальник зможе користуватися коштами лише до лютого 2026 року, а не до кінцевої дати повернення кредиту - 07.02.2027.
Наголошує, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження надання банком позичальнику можливості усунення порушень кредитного договору до пред'явлення вимоги про дострокове повернення кредитних коштів. Відсутність доказів направлення відповідного письмового повідомлення з визначенням порушення та строку його усунення свідчить про недотримання позивачем обов'язкової процедури, що є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні позову.
Також відповідач звертає увагу суду на некоректність розрахунку заборгованості, оскільки в розрахунку не відображені дати фактичного погашення боргу позичальником, у зв'язку з чим унеможливлюється перевірка правильності нарахованих процентів за системою факт/360 (тобто за кожен день фактичного користування позикою). Відсутність цих відомостей є критичним недоліком, оскільки саме від дат та сум фактично здійснених платежів залежить коректність визначення залишку основного боргу на кожну дату нарахування, а відтак і правильність усього розрахунку процентів у зв'язку і чим перевірити арифметичну правильність та методологічну коректність наданого розрахунку не видається можливим ні відповідачам, ні суду.
Окрім того, просить врахувати, що після вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, позивач відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання, а тому з 10.02.2026 припинилося і право позивача на нарахування процентів за користування коштами згідно з умовами договору та ч. 2 ст. 1048 ЦК України, тоді як в розрахунку позивача вказано період нарахування процентів з 10.02.2026 по 28.02.2026. При цьому зауважує, що нарахування процентів за ст.625 ЦК України, відповідно до положень п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України можливе лише до 23.02.2022 включно.
15 квітня 2026 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив б/н від 09.04.2026 (вх. №2955), у якій останній наводить свої обґрунтування та спростування на заперечення відповідача 2, які викладені останнім у відзиві на позов. Просить врахувати, що твердження Поручителя про сумлінність виконання кредитних зобов'язань Позичальником спростовується розрахунком заборгованості та виписками по рахунках, які додані до позовної заяви. Вважає, що Позичальник, діючи як ФОП, усвідомлював характер угоди, оскільки на відміну від звичайного споживача, ФОП у цих відносинах є професійним суб'єктом. Відтак посилання на необхідність застосування в даному випадку норм Закону України "Про споживче кредитування", як щодо звичайного споживача, є проявом процесуальної недобросовісності (venire contra factum proprium - заборона суперечливої поведінки). Наголошує, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню загальні норми про зобов'язання та кредит (ст.ст. 526, 1054 ЦК України) та норми господарського законодавства, а не спеціальний закон про захист прав споживачів.
Наголошує, що Банком було в повному обсязі дотримано процедуру досудового врегулювання спору, передбачену умовами договорів, а систематичне порушення умов Кредитного договору Позичальником та подальше ігнорування законних вимог Банку про дострокове повернення коштів є свідченням того, що Позичальник свідомо допустив ризик настання наслідків, передбачених п. 5.8 та п. 5.9 Договору (дострокове стягнення). Позичальники не могли не усвідомлювати, що невиконання умов договору та залишення без відповіді офіційних листів-вимог Банку неминуче призведе до звернення Банку до суду та до зміни терміну виконання зобов'язання, а відповідні посилання на плани користуватися кредитом до 2027 року за умови тотального невиконання графіку платежів є юридично неспроможними і свідчать про спробу перекласти відповідальність за власну недобросовісну поведінку на Банк. Право Банку на дострокове стягнення є прямою санкцією за порушення договору, про яку відповідачі були повідомлені належним чином.
Щодо наданого Банком розрахунку заборгованості станом на 02.03.2026, то позивач просить врахувати, що такий об'єктивно відображає стан рахунку і фіксує всі нарахування за повний попередній розрахунковий період відповідно до умов Кредитного договору, у зв'язку із чим доводи відповідача 2 про неможливість перевірки розрахунку через відсутність дат фактичного погашення є безпідставними і такими що спростовуються матеріалами справи, зокрема виписками про рух коштів Позичальника, які є первинним документом бухгалтерського обліку та у яких в хронологічному порядку відображені всі банківські операції, дати та суми надходження коштів, а також дати та суми списання на погашення тіла кредиту та процентів. Водночас зауважує, що відповідач, оспорюючи розрахунок Банку, не надав жодного документального підтвердження власних доводів, у зв'язку із чим відсутність контррозрахунку в сукупності з наявними доказами Банку дає підстави вважати заборгованість доведеною, а дії відповідача 2 - такими, що не відповідають критеріям добросовісності, та спрямовані на перешкоджання здійсненню правосуддя.
Крім того, позивач зауважує, що відповідно до долучених до позовної заяви доказів відстеження поштових відправлень АТ "Укрпошта", Позичальник, і Поручитель отримали відповідні вимоги 14.02.2026, отже, з урахуванням вихідних днів, останнім (десятим) робочим днем для виконання цієї вимоги було 27.02.2026. Відтак Банк правомірно припинив нарахування договірних процентів з 28.02.2026, оскільки з цієї дати строк виконання зобов'язання вважається таким, що настав у повному обсязі. У зв'язку із наведеним вказує, що нарахування процентів за період з 14.02.2026 по 27.02.2026 здійснено в межах строку, відведеного боржнику на повернення коштів, коли правовідносини сторін ще регулювалися умовами договору в частині платності користування кредитом, а твердження відповідача про безпідставність нарахувань за цей період є таким, що суперечать умовам підписаного ним Договору та ст. 629 ЦК України (обов'язковість договору).
Наголошує на безпідставності тверджень відповідача-2 щодо нарахування процентів за 28.02.2026, оскільки дані твердження повністю спростовуються наданим Банком розрахунком заборгованості, у якому в графі "Відсоткова ставка" за вказану дату (28.02.2026) чітко відображено значення "0", у зв'язку із чим вважає, що Банк діяв у відповідності до умов Договору та власних позовних вимог, припинивши нарахування процентів одразу після спливу встановленого терміну на дострокове повернення кредиту.
Вважає, помилковою позицію відповідача щодо застосування ст. 625 ЦК України в даному випадку, оскільки Банк пред'явив до стягнення виключно договірні проценти за користування кредитом, що передбачені ст. 1048 ЦК України, та є складовою частиною основного зобов'язання, тоді як передбачені ст. 625 ЦК України є спеціальною санкцією за прострочення, вимог щодо стягнення яких Банк у даній справі не заявляв.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 16.04.2026 у задоволенні клопотання Фізичної особи-підприємця Калина Романа Володимировича б/н від 27.03.2026 (вх. №2459) про зупинення провадження у справі №921/147/26 відмовлено та відкладено судове засідання на 04 травня 2026 року об 11:30 год.
24 квітня 2026 року до суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшли письмові пояснення б/н від 23.04.2026 (вх. № 3190), у яких зазначено про те, що 23.04.2026 із офіційного сайту Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Банку стало відомо, що ФОП Калин Р.П. припинив підприємницьку діяльність як ФОП за власним рішенням з 31.03.2026. Водночас, просить врахувати, що змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статей 202-208 ГК України, статті 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" однією з особливостей підстав припинення зобов'язань для ФОП є те, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Також, посилаючись на положення частини 1 статті 20 ГПК України, статей 4, 45 ГПК України зазначає, що для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб'єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, відтак господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини 1 статті 20 ГПК України спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.
У зв'язку із наведеним, позивач просить стягнути заявлену до стягнення у цій справі заборгованість за Кредитним договором №155/В/2024 від 08.02.2024 солідарно з Калина Романа Володимировича та ОСОБА_1 ; провести розгляд справи у відсутності представника позивача, на підставі наявних матеріалів справи.
Представник позивача в судове засідання 04 травня 2026 року не прибув. Поряд з цим, у позовній заяві та у письмових поясненнях (вх. № 3190 від 24.04.2026) останній просить розглянути справу за відсутності представника позивача, на підставі наявних матеріалів справи.
Відповідач 1 в судове засідання 04 травня 2026 року не прибув, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Відзив на позов від відповідача суду не надходив.
Відповідач 2 в судове засідання 04 травня 2026 року не прибув, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Частинами 2, 3 ст.120 ГПК України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Згідно з ч.5 ст.6 ГПК України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Слід зазначити, що оскільки у відповідачів відсутні зареєстровані електронні кабінети в підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС, процесуальні документи у справі (ухвали суду від 17.03.2026, 16.04.2026) надсилались судом Фізичній особі-підприємцю Калин Роману Володимировичу та ОСОБА_1 , на адресу їх місцезнаходження, яка зазначена у позовній заяві, а саме: АДРЕСА_1 , рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення та відповідно були вручені останнім 28.03.2026 та 25.04.2026.
Встановлений порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням (ухвалою).
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, в даному випадку суду (подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 14.01.2026 у справі №910/14515/24).
Отже, судом виконано процесуальні вимоги щодо повідомлення відповідачів належним чином про час та місце розгляду справи. При цьому явка представників сторін в судове засідання не визнавалася судом обов'язковою, відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням.
Частиною 1 ст. 178 ГПК України передбачено, що у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати: 1) суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; 2) позивачу, іншим відповідачам, а також третім особам - копії відзиву та доданих до нього документів з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.251 ГПК України відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (ч.2 ст.178 ГПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.4 ст.13 ГПК України).
Беручи до уваги забезпечення сторонам рівних та належних умов для надання своїх заяв по суті справи, а також доказів, необхідних для розгляду справи, суд визнав за можливе розглянути спір у відсутності представників сторін за наявними у справі матеріалами.
При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження судом досліджено позовну заяву та додані до неї докази, а також інші документи, наявні у справі.
У судовому засіданні 04.05.2026 справу розглянуто по суті.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.
08.02.2024 між Акціонерним товариством Акціонерно-комерційний банк "Львів" (надалі - Банк) та Фізичною особою-підприємцем Калин Романом Володимировичем (надалі - Позичальник) укладено Кредитний договір №155/В/2024, за умовами якого (п.1) Банк зобов'язався надати Позичальнику у власність грошові кошти (Кредит) у розмірі та на умовах, визначених цим Договором, а Позичальник зобов'язався повернути Кредит і сплатити проценти та комісії за користування ним.
Відповідно до п.2.1 Договору, Банк видає Позичальнику Кредит на наступних умовах:
- розмір та валюта Кредиту - 250 000,00 грн (п. 2.1.1 Договору);
- призначення Кредиту - на поповнення обігових коштів (п.п.2.1.2, 2.2 Договору);
- процентна ставка - 28% річних (п.2.1.3 договору);
- дата повернення Кредиту в повному обсязі - 07.02.2027 (п.2.1.4 Договору);
- порядок видачі Кредиту - безготівково на поточний рахунок Позичальника № НОМЕР_1 (п. 2.1.5 Договору);
- графік повернення Кредиту - згідно графіку погашення Кредиту, який є додатком №1 до цього Договору, що є його невід'ємною частиною (п.2.1.6 договору).
Підставою здійснення Банком переказу кредитних коштів з позичкового рахунку є заявка на видачу кредиту, платіжне доручення або будь-який інший адресований Банку документ Позичальника, який містить усі необхідні для здійснення переказу реквізити, підписаний уповноваженими особами. Сторони домовились, що підписання Позичальником цього Договору є одночасно ініціативою Позичальника на отримання Кредиту, а тому видача кредитних коштів Банком може відбуватися без додаткових заяв, доручень чи інших документів (п.2.3 Договору).
Згідно з пунктами 2.4-2.5 Договору Кредит видається на умовах поворотності, строковості, платності та цільового характеру використання. Датою видачі Кредиту вважається день списання коштів з позичкового рахунку (утворення строкової заборгованості по позичковому рахунку).
Відповідно до п. 2.7. Договору Банк має право відмовити у виплаті Позичальнику Кредиту або його частини та/або вимагати дострокового повернення Кредиту у наступних випадках: наявності обставин, які свідчать про те, що наданий Позичальникові Кредит не буде повернуто у строки, визначені цим Договором; надання для здійснення платежів документів, що не відповідають вимогам законодавства та встановленим в Банку правилам; представлення Позичальником у Банк для отримання Кредиту документів/інформації, що виявились недостовірними; невиконання/неналежного виконання Позичальником зобов'язань, передбачених цим Договором; наявності арешту на грошові кошти Позичальника на його поточних рахунках, які обліковуються в Банку; нецільового використання Кредиту або його частини; несвоєчасної сплати процентів та/або повернення Кредиту або його частини; порушення проти Позичальника справи про банкрутство або прийняття рішення про його припинення /ліквідацію.
У пункті 3.2 Договору сторони погодили, що проценти за користування Кредитом нараховуються щомісячно на суму заборгованості по Кредиту за методом "факт/360" (фактична кількість днів у місяці, але умовно 360 днів у році), за ставкою, визначеною у п.2.1.3. цього Договору з моменту видачі Кредиту до терміну, вказаному в п.2.1.4. цього Договору.
Нарахування процентів та комісій за користування Кредитом може бути припинене раніше, ніж до настання терміну, вказаного в п. 2.1.4. цього Договору, у випадках передбачених законодавством України, внутрішніми положеннями Банку або за згодою Сторін (п. 3.3 Договору).
Сторони погодили, що Банк вправі припинити нарахування процентів за користування кредитом у наступних випадках: 1.У разі закінчення строку погашення кредиту вказаного в п. 2.1.4. даного кредитного договору; 2. У разі звернення Банку у суд про стягнення з Позичальника боргу за цим Договором; 3. У разі порушення судом справи про банкрутство та/або ліквідації Позичальника. Рішення про припинення нарахування процентів за користування кредитом може бути прийнято Банком у будь-який момент після настання хоча б однієї із подій вказаної в пункті 3.3.1. цього Договору. Рішення про припинення нарахування процентів за користування кредитом приймається Банком самостійно. Додаткової згоди Позичальника на таке припинення не вимагається (п. 3.3.1, 3.3.2 Договору).
Згідно з п.п. 3.8 - 3.9 Договору Позичальник виконує свої зобов'язання по поверненню Кредиту, сплати комісій, процентів та інших платежів за цим Договором шляхом перерахування у безготівковій формі та/або внесення готівки в касу Банку на рахунок UA043252680000029098164689000. У випадку непогашення кредитів у визначений термін, несплати процентів, пені та інших зобов'язань, кожна сума боргу на наступний операційний день виноситься на рахунки простроченої заборгованості.
У п. 3.10. Договору сторони погодили, що рішення Банку про припинення нарахування процентів у випадках, передбачених п. 3.3.1. цього Договору, не позбавляє Банк права самостійно відновити нарахування процентів в будь-який момент та за будь-який період, включно за період протягом якого нарахування процентів було припинено. Таке право в Банку зберігається до моменту повного виконання Позичальником зобов'язань за цим договором. При цьому, про відновлення нарахування процентів за кредитом Банк зобов'язаний повідомити Позичальника не пізніше ніж на наступний день від дня прийняття такого рішення. Повідомлення, що направляється Банком Позичальнику, повинно бути здійснено у письмовій формі і буде вважатись поданим належним чином, якщо воно надіслано рекомендованим чи цінним листом (за адресою, що вказана у Договорі) чи надано особисто Позичальнику.
У випадку прострочення погашення Кредиту, в тому числі після вимоги Банку про повне дострокове погашення кредиту та/або після настання дати повернення кредиту в повному обсязі, Позичальник сплачує проценти за неправомірне користування коштами у розмірі, що дорівнює розміру Процентної ставки, які нараховуються за кожний календарний день прострочення на суму заборгованості, строк погашення якої настав, з дати виникнення заборгованості до дати її повного погашення. Порядок нарахування та сплати відповідає порядку для процентів на строкову заборгованість (п. 3.11 Договору).
Згідно з пунктами 4.1-4.2 Договору Позичальник зобов'язаний повернути Банку Кредит у повному обсязі в порядку і терміни, передбачені цим Договором та/або Додатками до нього.
Повернення Кредиту може здійснюватися шляхом безготівкових перерахунків або внесенням готівки в касу Банку.
Відповідно до пунктів 4.3-4.5 Договору повернення Кредиту, сплата процентів та інших платежів за цим Договором може здійснюватися третіми особами. Позичальник зобов'язаний здійснювати платежі за цим Кредитним Договором у терміни, визначені цим Договором. Банк має право здійснювати договірне списання коштів з рахунків Позичальника, що відкриті в банківських установах, на свою користь в рахунок погашення заборгованості за цим Договором. Ініціювання переказу коштів Позичальника при договірному списанні здійснюється на підставі платіжної вимоги та/або меморіального ордера, що підписані уповноваженими особами Банку.
Погашення заборгованості за цим Договором здійснюється у наступній черговості: пеня, штрафи та інші види неустойки; прострочені платежі по сплаті процентів за користування Кредитом; прострочені платежі по поверненню Кредиту (основного боргу); строкові платежі по сплаті нарахованих процентів за користування Кредитом, термін сплати яких наступає в поточному місяці; строкові платежі по поверненню Кредиту (основного боргу) за поточний місяць; строкові платежі по поверненню Кредиту (основного боргу) на наступний місяць/місяці (п. 4.6 Договору).
Згідно з п. 4.7 Договору Позичальник може здійснити повернення Кредиту, або його частини, разом з усіма нарахованими до дати дострокового повернення процентами та іншими належними до сплати платежами.
Банк у випадках, передбачених п. 2.7, цього Договору, вправі вимагати дострокового повернення Кредиту, процентів, комісій та інших належних до сплати платежів за цим Договором, про що письмово повідомляє Позичальника (п.4.8 Договору).
Пунктом 4.9 Договору передбачено, що Позичальник зобов'язаний протягом 10-ти робочих днів з моменту отримання письмової вимоги Банку (п.4.8) достроково повернути Кредит, проценти, комісії та інші належні до сплати платежі за цим Договором.
У випадку прострочення виконання грошового зобов'язання, в тому числі після надіслання йому (вручення) Вимоги про дострокове повернення кредиту, Позичальник відповідно до вимог ч.3 ст. 625 ЦК України сплачує проценти у розмірі, що дорівнює визначеним відповідними Кредитними договорами процентам за користування даним кредитом за кожен календарний день прострочення, які обчислюються за методом "факт/360" від простроченої суми, з дати виникнення заборгованості до дати повного її погашення (п. 6.4 Договору).
Відповідно до п.8.2.7 Договору, у випадку невиконання/неналежного виконання будь-яких умов цього Договору Банк має право вимагати дострокового погашення Позичальником Кредиту.
Договір набрав чинності з дня його підписання обома сторонами та діє до повного виконання ними своїх обов'язків (п. 10.1. Договору).
У додатку №1 до Кредитного договору №155/В/2024 від 08.02.2024 сторонами узгоджено графік погашення кредиту з визначенням кінцевої дати погашення кредиту - 07.02.2027.
Зі змісту наявної в матеріалів заяви б/н від 06.11.2025 Фізичної особи-підприємця Калина Романа Володимировича, яка адресована АТ АКБ "Львів", вбачається що відповідач 1 просив внести зміни до кредитних договорів, зокрема №155/В/2024 від 08.02.2024, у зв'язку із економічними катаклізмами на ринку, пов'язаними із збройною агресію та військовим станом, та відповідно пролонгувати кредит в термін від 01.11.2025 по 31.01.2026 включно та встановити сплату тіла кредиту рівними частинами до кінця терміну.
26.11.2025 АТ АКБ "Львів", з урахуванням вказаної вище заяви, погоджено графік повернення кредиту до Кредитного договору №155/В/2024 від 08.02.2024 у новій редакції з визначенням кінцевої дати погашення кредиту - 07.02.2027.
Також, з метою забезпечення виконання вимог за Кредитним договором №155/В/2024 від 08.02.2024, між Акціонерним товариством Акціонерно-комерційний банк "Львів" (Кредитор) та ОСОБА_1 (Поручитель) 08.02.2024 укладено Договір поруки №155/В/2024/Р-1 (далі - Договір поруки).
В п.1.1 Договору поруки зазначено, що порукою за цим Договором забезпечено належне виконання Позичальником (ФОП Калин Роман Володимирович) Основного зобов'язання (за Кредитним договором №155/В/2024 від 08.02.2024 з урахуванням усіх додаткових договорів/угод і додатків до нього, які укладені та/або будуть укладені в майбутньому; усі та кожен окремо, існуючі та майбутні грошові зобов'язання Позичальника за Кредитним договором, термін виконання яких настав або настане у майбутньому, що виникають чи виникатимуть протягом усього часу дії Кредитного договору, зокрема, але не виключно, щодо повернення Кредиту, сплати процентів за користування Кредитом, сплати неустойки, відшкодування збитків, тощо) у повному обсязі.
Пунктом 1.2 Договору поруки визначено, що безпосередні обсяг, розмір, порядок і умови виконання Основного зобов'язання визначаються відповідно до умов Кредитного договору, з урахуванням усіх додаткових угод/договорів і додатків до нього, які укладені та/або будуть укладені у майбутньому.
Станом на день укладення договору поруки: сума Кредиту (обсяг Основного зобов'язання) становить 250 000 грн; кінцевий термін виконання основного зобов'язання - 07 лютого 2027 року; розмір процентів за користування кредитом становить 28% річних. Розмір інших платежів, обумовлених Кредитним договором, станом на день укладення цього Договору, порядок і умови їх сплати, визначено Кредитним договором.
Відповідно до пунктів 1.3, 1.4 Договору поруки Поручитель відповідає перед Кредитором у тому ж обсязі, що і Позичальник, включаючи сплату основного боргу (повернення кредиту), процентів, неустойки, відшкодування збитків, сплати інших платежів, обумовлених Кредитним договором. Поручитель несе солідарну з Позичальником відповідальність за належне виконання позичальником Основного зобов'язання.
В п.1.5 Договору поруки зазначено, що шляхом підписання цього Договору, Поручитель підтверджує, що всі умови Кредитного договору йому відомі та зрозумілі. Застережень до умов Кредитного договору у Поручителя немає.
Відповідно до п.2.1 Договору поруки, у випадку невиконання чи неналежного виконання Позичальником Основного зобов'язання, а також за наявності інших обставин, які унеможливлюють або об'єктивно свідчать про неспроможність Позичальника належно виконати/виконувати основне зобов'язання (смерть, тривала відсутність, хвороба/ ліквідація, банкрутство, тощо), Поручитель зобов'язується виконати основне зобов'язання в повному обсязі, а саме: повернути отриманий, але не повернутий позичальником Кредит (пп. 2.1.1); сплатити нараховані проценти за користування Кредитом, неустойку (штраф, пеню), передбачені умовами Кредитного договору (пп. 2.1.2); виконати інші боргові зобов'язання, що виникають з умов Кредитного договору (пп. 2.1.3).
Згідно з п. 2.3 Договору поруки, Кредитор вправі вимагати виконання основного зобов'язання, частково або в повному обсязі, на свій розсуд, як від Позичальника і Поручителя, так і від будь-кого з них окремо.
Поручитель зобов'язаний здійснити погашення суми простроченого Основного зобов'язання не пізніше 7 семи банківських днів з дати надіслання йому вимоги Кредитором. При цьому, вимога Кредитора вважається такою, що отримана Поручителем, якщо вона надіслана рекомендованим чи цінним листом на поштову адресу або на адресу електронної пошти Поручителя, зазначені в цьому договорі, або повідомлені Поручителем додатково, або вручена йому особисто (п.2.8. Договору поруки).
За умовами п.4.1, 4.2 Договору поруки, цей договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами, а його дія припиняється зі спливом трьох років (36 місяців), з дати кінцевого терміну виконання Основного зобов'язання, зазначеної у п.1.2. цього Договору.
Договір поруки №155/В/2024/Р-1 від 08.02.2024 підписано сторонами, скріплено печаткою позивача.
Як вбачається з матеріалів справи, Акціонерне товариство Акціонерно-комерційний банк "Львів" взяті на себе зобов'язання по Кредитному договору №155/В/2024 від 08.02.2024 виконав, перерахувавши Позичальнику кошти в розмірі 250 000 грн, що підтверджується меморіальним ордером №380964 від 08.02.2024.
Позичальник взяті на себе договірні зобов'язання щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів за їх користування у строки, передбачені додатком №1 до Кредитного договору №155/В/2024 від 08.02.2024, з урахуванням Графіку погашення кредиту до Кредитного договору №155/В/2024 від 08.02.2024 (у новій редакції від 26.11.2025), виконав частково, сплативши Банку кошти в розмірі 142 396,74 грн - тіло кредиту, 91 567,09 грн - процентів за користування кредитом та, починаючи з 30.11.2025, припинив сплачувати кошти за укладеним Кредитним договором.
Надалі, у зв'язку із невиконанням Позичальником умов кредитного договору №155/В/2024 від 08.02.2024, 11.02.2026 (згідно списку згрупованих відправлень з описом вкладення від 11.02.2026 за формою №103А) рекомендованими поштовими відправленнями, позивач направив Позичальнику - Фізичній особі-підприємцю Калин Роману Володимировичу, лист-вимогу про дострокове виконання зобов'язання №1082/0-05 від 10.02.2026, а також Поручителю - ОСОБА_1 , лист-вимогу №1083/0-05 від 10.02.2026, у яких повідомив про порушення умов Кредитного договору №155/В/2024 від 08.02.2024, а саме про наявність станом на 10.02.2026 прострочення заборгованості в сумі 5188,86 грн, та вимагав від Позичальника та Поручителя протягом десяти робочих днів з дня отримання даної вимоги, повністю погасити заборгованість по Кредитному договору №155/В/2024 від 08.02.2024, яка станом на 10 лютого 2026 року становить 112 792,12 грн, з яких 107 603,26 грн - строкова заборгованість по основному боргу; 5188,86 грн - прострочена заборгованість за нарахованими процентами.
Зазначені листи-вимоги №1082/0-05 та №1083/0-05 від 10.02.2026 Позичальником та Поручителем отримано 14.02.2026, що вбачається з результатів відстеження відповідних поштових відправлень (долучені до матеріалів справи).
Проте, як вказує позивач, відповіді на вказані вимогу від відповідачів не отримано і такі відповідачами не виконані.
Згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України, у зв'язку із пред'явленням вимоги про дострокове повернення кредиту та сплати процентів, Банк з 28.02.2026 припинив нарахування процентів за користування кредитом.
Як вказує позивач, станом на 02.03.2026 заборгованість по Кредитному договору №155/В/2024 від 08.02.2024 становить 115 051,79 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту - 107 603,26 грн; заборгованість по відсотках - 7 448,53 грн, є непогашеною відповідачами, що слугувало підставою для звернення до господарського суду за захистом свого порушеного права та солідарне стягнення заборгованості за Кредитним договором №155/В/2024 від 08.02.2024 у вказаній вище сумі.
Оцінивши подані докази, дослідивши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступних міркувань.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до приписів статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
У відповідності до статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові), зокрема, грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).
Згідно зі статтею 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Слід відзначити, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду у справі №334/3056/15 (61-8803св22) від 30.11.2022).
Факт виконання банком (фінансовою установою) свого зобов'язання щодо надання кредитних коштів може підтверджуватися меморіальним ордером, платіжними дорученнями та виписками з особового рахунку боржника, що підтверджується аналогічними висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №910/2764/14, від 14.11.2018 у справі №910/2535/18, від 27.11.2018 у справі №910/25395/13, від 11.12.2018 у справі №910/21156/16, від 29.08.2019 у справі №921/38/16-г/3, від 02.07.2020 у справі №916/2387/19.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №910/10254/18 від 23.09.2019, від 04.05.2023 у справі №925/636/22 зазначено, що, виходячи з принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов'язань щодо повернення кредиту, а на відповідача відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості. При цьому банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій, а отже є належним доказами надання позичальнику кредитних коштів.
Судом встановлено, що на виконання умов укладеного між сторонами кредитного договору позивач згідно меморіального ордеру №380964 перерахував 08.02.2024 на поточний рахунок відповідача 1 кредитні кошти в розмірі 250 000,00 грн.
У відповідності до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до статті 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Кредит - це позичковий капітал банку у грошовій формі, що передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.
Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Як вже було зазначено вище, сторони у п. 2.1.3 Кредитного договору погодили розмір процентної ставки за користування кредитними коштами - 28%.
Згідно п. 3.2 Договору проценти за користування Кредитом нараховуються щомісячно на суму заборгованості по. Кредиту за методом "факт/360" (фактична кількість днів у місяці, але умовно 360 днів у році), за ставкою, визначеною у п.2.1.3. цього Договору з моменту видачі Кредиту до терміну, вказаному в п.2.1.4. цього Договору (07.02.2027).
Відповідно до п.2.1, 4.1, 4.2 Кредитного договору Позичальник зобов'язався повернути Кредит у повному обсязі в порядку та терміни, передбачені цим Договором та/або додатками до нього, а саме до 07.02.2027 згідно Графіку повернення кредитних коштів шляхом безготівкового перерахунку або внесення готівки в касу Банку.
Відповідно до п. 2.7. Договору Банк має право відмовити у виплаті Позичальнику Кредиту або його частини та/або вимагати дострокового повернення кредиту у наступних випадках: наявності обставин, які свідчать про те, що наданий Позичальникові Кредит не буде повернуто у строки, визначені цим Договором; надання для здійснення платежів документів, що не відповідають вимогам законодавства та встановленим в Банку правилам; представлення Позичальником у Банк для отримання Кредиту документів/інформації, що виявились недостовірними; невиконання/неналежного виконання Позичальником зобов'язань, передбачених цим Договором; наявності арешту на грошові кошти Позичальника на його поточних рахунках, які обліковуються в Банку; нецільового використання Кредиту або його частини; несвоєчасної сплати процентів та/або повернення Кредиту або його частини; порушення проти Позичальника справи про банкрутство або прийняття рішення про його припинення /ліквідацію.
Банк у випадках, передбачених п. 2.7 цього Договору, вправі вимагати дострокового повернення Кредиту, процентів, комісій та інших належних до сплати платежів за цим Договором, про що письмово повідомляє Позичальника. Позичальник зобов'язаний протягом 10-ти робочих днів з моменту отримання письмової вимоги Банку (п.4.8.) достроково повернути Кредит, проценти, комісії та інші належні до сплати платежі за цим Договором (п.4.8-4.9 Договору).
Як вбачається з наданої до суду виписки по особовому рахунку, Фізична особа-підприємець Калин Роман Володимирович в порушення умов Кредитного договору позичальник припинив сплачувати кредит з листопада 2025 року, що послугувало підставою для звернення Банку до Позичальника з вимогою №1082/0-05 від 10.02.2026 про дострокове повернення всієї суми кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Верховний Суд у постанові від 01.03.2021 у справі №180/1735/16-ц зазначив, що принцип належного виконання зобов'язання полягає в тому, що виконання має бути проведене, зокрема у належний строк (термін).
Частиною 1 статті 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що відповідач 1 не дотримався виконання своїх обов'язків за Кредитним договором №155/В/2024 від 08.02.2024 та допустив прострочення по сплаті чергових платежів, передбачених у Графіку щомісячних платежів (з листопада 2025 року), у зв'язку із чим позивач направив Вимогу про дострокове виконання зобов'язання №1082/0-05 від 10.02.2026.
Слід зазначити, що пред'явлення кредитором вимоги про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором фактично змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення кредитора з такою достроковою вимогою до позичальника в порядку частини 2 статті 1050 ЦК України вважається, що строк виконання кредитного договору в повному обсязі є таким, що настав.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 13.11.2024 у справі №916/1950/16(916/4694/15) пред'явлення кредитором вимоги про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором фактично змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення кредитора з такою достроковою вимогою до позичальника в порядку частини 2 статті 1050 ЦК України вважається, що строк виконання кредитного договору в повному обсязі є таким, що настав. При цьому у разі пред'явлення до позичальника вимоги в порядку частини 2 статті 1050 ЦК України право кредитора нараховувати передбачені кредитним договором відсотки за користування кредитом припиняється, а кредитор втрачає право нараховувати відсотки після настання терміну повернення, який зазначений ним у відповідному повідомленні/претензії на адресу боржника, оскільки такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови виконання основного зобов'язання з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, змінив порядок і строк його виконання, припинив подальше кредитування позичальника, змінив строк дії кредитної лінії та термін повернення кредиту (правовий висновок, викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.09.2020 у справі № 916/4693/15).
Крім того, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання (аналогічні висновки щодо застосування частини першої статті 1050 та статі 625 ЦК України у їх взаємозв'язку викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц, від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16).
Так, у вимозі, направленій відповідачу 11.02.2026, позивач повідомив про прийняте рішення про дострокове повернення Кредиту та встановив строк - 10 робочих днів з дня отримання такої вимоги для погашення заборгованості по Кредитному договору, яка станом на 10.02.2026 становить 112 792,12 грн, в тому числі 107 603,26 грн - строкова заборгованість по основному боргу та 5188,86 грн прострочена заборгованість за нарахованими процентами, чим змінив строк виконання кредитного зобов'язання. Також Банком зазначено, що крім вищевказаної заборгованості, необхідно здійснити погашення процентів та пені, що будуть нараховані по день повного погашення заборгованості за Кредитним договором, та повідомлено, що за умови погашення простроченої заборгованості по Кредитному договору протягом 10-ти робочих днів з дати отримання даної вимоги, дана вимога Банку втрачає чинність.
З огляду на викладене, відповідач - ФОП Калин Р.В., зобов'язаний був виконати зобов'язання за Кредитним договором у повному обсязі до 27.02.2026 включно (10 робочих днів з дати отримання вимоги - 14.02.2026). Разом з тим, жодних дій із повернення кредитних коштів ним вжито не було (доказів протилежного відповідачем не подано).
Слід зазначити, що направленням листа-вимоги змінено термін виконання кредитного зобов'язання, у зв'язку із чим банк правомірно припинив нараховувати проценти за кредитним договором з 28.02.2026.
Станом на 02.03.2026 заборгованість по нарахованих і несплачених процентах становить 7448,53 грн за період з 29.02.2024 по 27.02.2026, що підтверджується наявними в матеріалах справи розрахунком заборгованості та виписками по рахунках.
За таких обставин, документально підтвердженими та правомірними є нараховані згідно умов кредитного договору відсотки за користування кредитом в розмірі 7 448,53 грн.
Заперечення відповідача 2 щодо невідображення у розрахунку заявленої до стягнення суми заборгованості дат фактичного погашення боргу позичальником, а також щодо нарахування процентів по 28.02.2026 включно, матеріалами справи не підтверджуються.
Отже, судом встановлено, що відповідачем 1 - ФОП Калин Р.В., отримано кредитні кошти у розмірі 250 000,00 грн, однак зобов'язання щодо погашення кредиту та сплати процентів у повному обсязі не виконано, внаслідок чого у нього виникла непогашена заборгованість за наданим кредитом у розмірі 115 051,79 грн, в тому числі: 107 603,26 грн - сума заборгованості по основному боргу та 7 448,53 грн - сума заборгованості по процентах.
Наявними у справі доказами, в тому числі виписками по особових рахунках відповідача 1 за період з 08.02.2024 по 02.03.2026 та розрахунком заборгованості за договором кредиту №155/В/2024 від 08.02.2024, станом на 02.03.2026, підтверджується фактична видача позивачем відповідачу 1 кредитних коштів в загальній сумі 250 000,00 грн та утворення у відповідача 1 перед позивачем заборгованості за кредитним договором внаслідок порушення відповідачем графіку платежів, а саме станом на 02.03.2026 заборгованість по тілу кредиту становить 107 603,26 грн, а заборгованість по процентах - 7 448,53 грн. Вищенаведені нарахування проведені за фактичні періоди прострочення в межах строків, визначених законодавством, та у відповідності до погоджених сторонами в Кредитному договорі умов.
З урахуванням вимог ст.68 Закону України "Про банки і банківську діяльність", Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою правління Національного банку України від 04.07.2018 №75, суд відзначає що виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, котрі вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, є підтвердженням виконаних операцій.
Виходячи із зазначеного, виписки по рахунках є належними доказами підтвердження видачі кредиту та наявності заборгованості.
Оскільки Банк виконав належним чином зобов'язання, а Позичальник допустив прострочення в оплаті чергового платежу згідно Графіку, то слід дійти висновку, що вимоги Банку в частині вимог щодо повернення тіла кредиту в розмірі 107 603,26 грн та відсотків за користування кредитом в розмірі 7 448,53 грн є правомірними та документально підтвердженими, жодним чином не спростованими відповідачем 1.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Як вже встановлено судом вище, з метою забезпечення належного виконання Позичальником - ФОП ОСОБА_2 , його зобов'язань за Кредитним договором №155/В/2024 від 08.02.2024, між Акціонерним товариством Акціонерно-комерційний банк "Львів", як Кредитором, та ОСОБА_1 , як Поручителем, 08.02.2024 укладено Договір поруки №155/В/2024/Р-1, у зв'язку з чим сторони набули взаємних прав і обов'язків.
У відповідності до ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Порука створює права для кредитора та обов'язки для поручителя, безпосередньо на права та обов'язки боржника цей вид забезпечення виконання зобов'язань не впливає, оскільки зобов'язання боржника в цьому випадку не встановлюються, не припиняються, не змінюються.
Відповідно до положень ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України).
З матеріалів справи вбачається, що Акціонерне товариство Акціонерно-комерційний банк "Львів" направило ОСОБА_1 лист-вимогу №1083/0-05 від 10.02.2026 про виконання нею грошових зобов'язань за Кредитним договором №155/В/2024 від 08.02.2024.
Проте направлені Банком листи-вимоги про дострокове повернення кредиту та процентів за користування кредитом в розмірі 112 792,12 грн відповідачами не виконано, чим порушено п. 4.9 Кредитного договору та пунктів 1.3, 1.4, 2.1 Договору поруки. Доказів протилежного суду не надано.
Відтак, враховуючи умови укладеного Договору поруки №155/В/2024/Р-1 від 08.02.2024 (пункти 1.3, 1.4, 2.8), норми статей 541, 543 ЦК України, доведений документально факт порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, суд дійшов висновку про те, що у даному спорі боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, а кредитор має право вибору звернення з вимогою до них разом чи до будь-кого з них окремо. Позивачем заявлено позовні вимоги до відповідачів щодо стягнення заборгованості за кредитним договором солідарно з боржника та поручителя, що відповідає вищенаведеним вимогам закону та умовам договору поруки від 08.02.2024.
Виходячи з аналізу змісту та підстав поданого позову, Акціонерне товариство Акціонерно-комерційний банк "Львів" як кредитор подало до господарського суду позов до фізичної особи як поручителя за договором поруки, укладеним в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, стороною якого є фізична особа-підприємець.
До юрисдикції господарських судів належать справи у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, якщо сторонами цього основного зобов'язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. У цьому випадку суб'єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи. Вказаний правовий висновок зроблено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №295/5047/18.
З наявної в матеріалах справи відповіді №2610101 від 15.04.2026 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та пояснень позивача, судом також з'ясовано, що Фізична особа-підприємець Калин Роман Володимирович ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) припинив підприємницьку діяльність як ФОП за власним рішенням з 31.03.2026.
Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно зі ст. 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 52 ЦК України фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
За змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статей 202-208 ГК України, статті 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" однією з особливостей підстав припинення зобов'язань для ФОП є те, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.10.2019 у справі №127/23144/18 та в постановах Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №910/8729/18, від 05.06.2019 по справі №904/1083/18, від 09.10.2019 по справі №127/23144/18.
Відтак, зобов'язання відповідача 1 із втратою ним статусу як ФОП не припинились і він відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з його підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
Як встановлено судом, відповідачами прострочено виконання зобов'язання перед позивачем щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів за їх користування, що в свою чергу, є підставою для стягнення з них солідарно 107 603,26 грн - основного боргу та 7448,53 грн - заборгованість по процентах, оскільки, відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 ст.74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частинами 1-3 статті 80 ГПК України передбачено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
За змістом ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на викладене, а також беручи до уваги погоджені сторонами умови договору, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів, що підтверджують належне виконання відповідачами взятих на себе зобов'язань в частині своєчасного повернення наданого кредиту, сплати процентів в обумовлені терміни, вимоги про солідарне стягнення заборгованості за Кредитним договором №155/В/2024 від 08.02.2024 в загальній сумі 115 051,79 грн, з яких: 107603,26 грн - основний борг та 7 448,53 грн - заборгованість по процентах, суд визнає обґрунтованими і такими, що підлягають до задоволення.
Стосовно заперечень відповідача 2, які викладені у відзиві на позовну заяву, щодо застосування до даних правовідносин норм Закону України "Про споживче кредитування", суд зазначає наступне.
Відповідно до п.п. 9-11 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про споживче кредитування" споживач - фізична особа, яка уклала або має намір укласти договір про споживчий кредит; споживче кредитування - правовідносини щодо надання, обслуговування та повернення споживчого кредиту; споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Згідно п. 22 ст. 1 Закону України "Про захист прав споживачів" споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Як вже зазначалось вище, в даному випадку Кредитний договір №155/В/2024 від 08.02.2024 був укладений відповідачем 1 - Калин Р.В. як фізичною-особою підприємцем з метою поповнення обігових коштів (п. 2.1.2 Кредитного договору), тобто для здійснення підприємницької діяльності.
Кредитний договір містить інформацію про суму виданого кредиту, а також розміри та терміни внесення платежів на їх повернення, з чим ФОП Калин Р.В. погодився, підписавши такий договір, отримав на його виконання кредитні кошти, та який останній виконував.
За змістом ч.10 ст. 11 ГПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права).
Таким чином, оскільки кредитний договір укладений не фізичною особою, а фізичною особою-підприємцем, який здійснює підприємницьку діяльність, дані правовідносини врегульовані положеннями Цивільного кодексу України (зокрема главою 71), тому відсутні підстави для застосування до даних правовідносин норм Закону України "Про споживче кредитування", який регулює правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні (в тому числі за аналогією), про що просить відповідач 2.
Щодо посилання відповідача 2 на те, що умовами кредитного договору не передбачено чіткого та однозначного права кредитодавця на дострокове стягнення кредитних коштів, а також ненадання позичальником можливості усунути порушення кредитного договору в розумний термін (за аналогією з ч.4 ст.16 Закону України "Про споживче кредитування"), то суд розцінює такі як суперечливу поведінку відповідача 2, оскільки підписуючи Договір поруки №155/В/2024-Р-1 від 08.02.2024 (п.1.5) ОСОБА_1 підтвердила, що всі умови Кредитного договору їй відомі та зрозумілі; застережень до умов Кредитного договору у Поручителя немає.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").
За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Зважаючи на викладене, суд зазначає, що всі інші доводи та міркування сторін взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.
Судові витрати.
Відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору у цій справі в сумі 3328,00 грн покладаються на відповідачів в рівних частинах.
Керуючись ст. ст. 13, 20, 73, 74, 79, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задоволити.
2. Стягнути солідарно з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк "Львів" (вул. Сербська, будинок 1, м.Львів, ЄДРПОУ 09801546) - 107 603 (сто сім тисяч шістсот три) грн 26 коп. основного боргу та 7 448 (сім тисяч чотириста сорок вісім) грн 53 коп. заборгованості по процентах.
3. Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк "Львів" (вул. Сербська, будинок 1, м.Львів, ЄДРПОУ 09801546) - 107 603 (сто сім тисяч шістсот три) грн 26 коп. основного боргу та 7 448 (сім тисяч чотириста сорок вісім) грн 53 коп. заборгованості по процентах.
4. Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк "Львів" (вулиця Сербська, будинок 1, місто Львів, ЄДРПОУ 09801546) - 1664 (одна тисяча шістсот шістдесят чотири) грн 00 коп. в повернення сплаченого судового збору.
5. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк "Львів" (вул. Сербська, будинок 1, м.Львів, ЄДРПОУ 09801546) - 1664 (одна тисяча шістсот шістдесят чотири) грн 00 коп. в повернення сплаченого судового збору.
6. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.
7. Копію рішення направити Акціонерному товариству Акціонерно-комерційний банк "Львів" відповідно до положень ч.5 ст. 6 ГПК України; ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 , та ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч.1 ст. 241 ГПК України).
Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення, в порядку визначеному ст.ст. 256-257 ГПК України.
Відповідно до частин 4, 5 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 05.05.2026.
Суддя Н.В. Охотницька