про повернення позовної заяви
04 травня 2026 року м. Тернопільсправа № 14/176-2424
Господарський суд Тернопільської області у складі судді Руденко О.В., розглянувши заяву №10272 від 20.04.2026 Збаразького відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області про видачу дубліката наказу у справі
за позовом Прокурора Підволочиського району в інтересах держави в особі Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, в особі Підволочиського районного центру зайнятості
до відповідача Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Нове життя"
про стягнення 7081,18 грн заборгованості.
В провадженні Господарського суду Тернопільської області перебувала справа за позовом прокурора Підволочиського району, поданого в інтересах держави в особі Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, в особі Підволочиського районного центру зайнятості до СТОВ "Нове життя" про стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків та нарахованої пені.
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 21.06.2006 у даній справі позовні вимоги задоволено. На виконання вищевказаного рішення суду 18.07.2006 видано відповідні наказ.
Від державного виконавця 27.04.2026 на адресу суду повторно надійшла заява №10272 від 20.04.2026, про видачу дублікату наказу від 18.07.2006 у зв'язку із його втратою.
Розглянувши заяву господарський суд дійшов наступного висновку.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 9 частини другої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковими до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Частиною 1 статті 327 Господарського процесуального кодексу України визначено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Дублікат виконавчого документа - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документа. Від оригіналу зазначений документ відрізняється лише спеціальною позначкою "Дублікат".
Аналіз змісту підпункту 19.4 пункту 19 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України свідчить, що основними критеріями для задоволення заяви про видачу дубліката виконавчого документа є: втрата виконавчого документа (загублення, викрадення, знищення, істотне пошкодження, що унеможливлює його виконання, тощо) та звернення до суду із заявою до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Відтак, єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. А оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання.
У випадках звернення стягувача із заявою про видачу дублікат у зв'язку із втратою виконавчого листа предметом доведення є встановлення факту втрати виконавчого документа, а причини втрати документа, як випливає з наведеного положення ГПК України, не мають значення для вирішення заяви. Відповідні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 15 листопада 2018 року у справі №474/783/17, від 10 жовтня 2018 року у справі № 2-504/11.
З огляду на зазначене, дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу, лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено.
Проте, заявниками не надано жодного доказу втрати наказу №14/176-2424 виданого 18.07.2006 Господарським судом Тернопільської області.
Разом з цим, за приписами ч.4 ст.327 ГПК України протягом п'яти днів після набрання судовим рішенням законної сили виконавчий документ, зазначений у частині третій цієї статті, вноситься до Єдиного державного реєстру виконавчих документів, а його копія (текст), що містить інформацію про веб-адресу такого документа у Єдиному державному реєстрі виконавчих документів, надсилається стягувачу до електронного кабінету, а в разі його відсутності - рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи цінним листом.
За приписами п.19.1 Перехідних положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів оформлення і видача виконавчих документів здійснюються судом, який ухвалив відповідне рішення, в паперовій або електронній формі за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами.
Водночас, п.19.4 Перехідних положень ГПК України визначено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відтак, у розумінні вищенаведених норм, виконавчі документи (їх дублікати) надсилаються виключно стягувачу, а за видачу стягувачу такого дубліката справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При цьому, звернутися із відповідною заявою про видачу дублікату може як стягувач, так і державний або приватний виконавець.
Суд зазначає, що норма п.19.4 Перехідних положень ГПК України не ставить вимогу про сплату судового збору за видачу дубліката виконавчого документа в залежність від того, ким подана відповідна заява про видачу такого дубліката, а лише констатує обов'язок заявника сплатити відповідний судовий збір за видачу стягувачу дубліката виконавчого документа, оскільки як виконавчий документ, так і його дублікат у відповідності до вимог чинного законодавства видається виключно стягувачу.
Таким чином, обов'язковою умовою видачі дубліката наказу є сплата судового збору у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Правові засади справляння судового збору та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлюються Законом України "Про судовий збір".
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 42 Закону України "Про виконавче провадження" кошти виконавчого провадження складаються з: виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; авансового внеску стягувача; стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів. Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.
Згідно з наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року №2830/5 "Про встановлення видів та розмірів витрат виконавчого провадження" до витрат виконавчого провадження відноситься, зокрема, сплата судового збору.
Відповідно до вимог ст.4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня 2026 року становить 3 328, 00 грн.
Отже, за видачу судом дубліката наказу підлягає сплаті судовий збір у розмірі 99, 84 грн.
Проте заявниками всупереч п.19.4 Перехідних положень ГПК України до заяви про видачу дубліката наказу не додано доказів сплати судового збору у розмірі 99, 84 грн.
Доказів звільнення Збаразького відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області у встановленому Законом порядку заявник не надав.
Частиною 4 ст. 170 ГПК України передбачено, що суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.
Суд звертає увагу на те, що ухвалами №14/176-2424 від 23.12.2025 та від 06.02.2026 заяви органу ДВС про видачу дублікату наказу вже були повернуті без розгляду частково з цих же підстав.
Керуючись п.п. 19.4 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України, ст. 170, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву №10272 від 20.04.2026 Збаразького відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області про видачу дубліката наказу у справі №14/176-2424 та додані до неї документи повернути без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання 05.05.2026 та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.
Суддя О.В. Руденко