вул. В'ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25006,
тел. (0522) 30-10-22, 30-10-23, код ЄДРПОУ 03499951,
e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua
05 травня 2026 рокуСправа № 912/1032/26
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г., розглянув заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма імені Яновського" від 04.05.2026
про забезпечення позову до подачі позовної заяви,
04.05.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма імені Яновського" звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, в якій заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову, а саме: заборонити державним реєстраторам, нотаріусам, суб'єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно вчиняти реєстраційні дії щодо земельних ділянок з кадастровими номерами а саме: 3522881500:02:000:2007; 3522881500:02:000:2008, проводити державну реєстрацію права оренди за будь-якими третіми особами, крім Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма імені Яновського", а також реєструвати припинення, зміну або перехід речових прав, які можуть унеможливити або ускладнити виконання майбутнього рішення суду, укладати та реєструвати нові договори оренди з іншими особами, крім дій, спрямованих на державну реєстрацію права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма імені Яновського" після усунення обставин, що стали підставою для відмови у такій реєстрації.
На виконання ч. 5 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України до заяви додано платіжну інструкцію №98 від 27.04.2026, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
В обґрунтування підстав заявник вказує, що маючи намір, зареєструвати право оренди за договорами оренди землі укладеними 11.11.2025 з орендодавцем ОСОБА_1 в Державному реєстрі інших речових прав на нерухоме майно, агрофірма звернулася до Компаніївської державної нотаріальної контори, Кропивницького районного нотаріального округу, проте отримала Рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій в зв'язку з наявними зареєстрованими обтяженнями речових прав на нерухоме майно, а саме арешт нерухомого майна на підставі Постанови про арешт майна боржника, виданої 26.07.2013 Відділом державної виконавчої служби Дубровицького районного управління юстиції Рівненської області, особа майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , опис предмета обтяження: все майно. Зважаючи на отримане Рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій № 84418653 від 22.04.2026 зареєструвати вказаний договір товариству не є можливим, а ОСОБА_1 не бажає за виконавчим провадженням виконувати Рішення Дубровицького районного суду та сплачувати стягнення у розмірі 14388,75 грн заборгованості за кредитним договором.
Заявник зазначає, що існує реальна загроза того, що відповідач ( ОСОБА_1 ) може укласти новий договір оренди з іншою особою або будуть вчинені інші реєстраційні дії щодо спірної земельної ділянки, що істотно ускладнить або зробить неможливим виконання майбутнього рішення суду. Накладений арешт спрямований на захист інтересів стягувача, однак не забезпечує захист прав добросовісного орендаря та не виключає ризику порушення його права оренди. Застосування заходів забезпечення позову необхідне для збереження існуючого стану правовідносин, недопущення передачі земельної ділянки іншому орендарю та забезпечення реального виконання майбутнього судового рішення.
ТОВ "Агрофірма імені Яновського" заявляє, що має намір звернутися до господарського суду з позовом про визнання права оренди земельної ділянки та зобов'язання провести державну реєстрацію права оренди.
При розгляді заяви про забезпечення позову, господарський суд виходить з такого.
Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Частиною 1 ст. 137 ГПК України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника) та є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи не тільки під час виконання рішення суду, а й для можливості ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Суть забезпечення позову полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.05.2021 у справі №914/1570/20 виснувала, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Системний аналіз наведеного свідчить, що право особи на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду, в тому числі додержання правил юрисдикції у господарських судах.
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (ч. 1 ст. 2 ГПК України).
Так, Верховний Суд в ухвалі від 07.08.2018 у справі № 906/824/17 та постанові від 21.01.2019 у справі №902/483/18 зазначив, що вирішуючи питання щодо забезпечення позову, суд насамперед повинен з'ясувати зміст позовних вимог, а також правові підстави позову, оскільки суд, який не вирішує спору по суті, у будь-якому випадку не може застосувати такого заходу забезпечення позову, який за змістом є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог.
Першочерговим при надходженні на розгляд суду заяви про забезпечення позову є надання оцінки щодо порядку звернення з нею до суду, за умови дотримання якого здійснюється її розгляд по суті.
Розгляд заяви та вжиття заходів забезпечення позову здійснюються виключно судом компетентним розглядати спір по суті. Це зумовлює обов'язок суду першої інстанції при надходженні заяви про забезпечення позову перевіряти її відповідність приписами статті 20 ГПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:
- справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (п. 1 ч. 1);
- справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (п. 6 ч. 1).
З заяви від 04.05.2026 вбачається, що позивач має намір звернутись до суду з позовом предметом спору якого є, зокрема, визнання права оренди земельної ділянки, що належить на праві власності фізичній особі ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину і яка визначена відповідачем у справі.
Наведене дає підстави для висновку, що спір виник не у зв'язку із здійсненням відповідачем підприємницької діяльності, що є однім з критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
А тому, із урахуванням характеру правовідносин, з яких виник спір, а саме цивільно - правові відносини у сфері земельних правовідносин, та учасників спору, зокрема, фізичної особи (відповідача), суд вважає, що такі обставини виключають господарсько - правовий характер спірних правовідносин, адже в даному випадку відсутні ознаки господарського спору в розумінні ГПК України.
Так, з огляду на підстави, мету, суть забезпечення позову, а також визначений порядок подання заяви про забезпечення позову, подана заява є такою, що не підлягає розгляду господарським судом в порядку господарського судочинства, а отже не підлягала задоволенню.
Відповідно до ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
У зв'язку з відмовою в задоволенні заяви про забезпечення позову, сплачена заявником сума судового збору за її подання покладається на заявника та йому не відшкодовується.
Керуючись ст. 20, 136-140, 234-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма імені Яновського" від 04.05.2026 про забезпечення позову до подачі позовної заяви у справі №912/1032/26.
Ухвала набирає законної сили у порядку, встановленому ст. 235 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржена до Центрального апеляційного господарського суду.
Копії ухвали надіслати ТОВ "Агрофірма імені Яновського" (до електронного кабінету).
Суддя В.Г. Кабакова