вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
про залишення позовної заяви без руху
"04" травня 2026 р. м. Київ Справа № 911/1211/26
Суддя Христенко О.О. розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали
за позовом ОСОБА_1 , м. Переяслав, Київська область
до відповідача Громадської організації "Переяслав-Хмельницький Крейсерський Яхт-клуб", м. Переяслав-Хмельницький, Київська область
про визнання недійсним рішення та обов'язання вчинити певні дії
встановив:
27.04.2026 через канцелярію Господарського суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Громадської організації "Переяслав-Хмельницький Крейсерський Яхт-клуб", в якій заявник просить суд:
- визнати недійсним рішення загальних зборів членів Громадської організації "Переяслав-Хмельницький Крейсерський Яхт-клуб", яке оформлене протколом загальних зборів від 26.07.2025 року;
- визнати недійсним рішення позачергових загальних зборів членів Громадської організації "Переяслав-Хмельницький Крейсерський Яхт-клуб", яке оформлене протколом загальних зборів від 23.08.2025 року;
- скасувати державну реєстрацію змін до відомостей про Громадську організацію "Переяслав-Хмельницький Крейсерський Яхт-клуб" шляхом скасування запису за номером 1003581070013000464 від 11.09.2025 року.
Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про залишення позовної заяви без руху на підставі частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) з огляду на наступне.
Згідно ст. 161, 164 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.
До позовної заяви додаються документи, які підтверджують, зокрема сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) виходить з того, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції»).
За змістом принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого у статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції.
Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення у справі «Дія 97» проти України» від 21 жовтня 2010 року).
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів - предмета і підстави позову.
Предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Доступ до суду є невід'ємним елементом права на справедливий судовий розгляд. ЄСПЛ неодноразово зазначав, що право на доступ до суду не є абсолютним і підлягає державному регулюванню, що допускається опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своїм характером закликає до врегулювання з боку держави, і це регулювання може варіюватися за часом і місцем відповідно до потреб і ресурсів суспільства й окремих осіб.
ЄСПЛ вважає необхідність сплати судових витрат легітимним обмеженням права на доступ до суду. Водночас розмір судових витрат у конкретній справі є істотним фактором, який дає змогу визначити, чи мала особа право на доступ до суду. Під час оцінки того, чи були дотримані вимоги доступу до суду у справах, які стосуються судових витрат, до уваги мають братися обставини конкретної справи, здатність заявника сплатити судові витрати, стадія, на якій перебуває провадження (рішення ЄСПЛ у справі «Paykar Yev Haghtanak Ltd v. Armenia», № 21638/03, 20 December 2007).
Порядок сплати та розміри ставок судового збору встановлено Законом України «Про судовий збір».
У преамбулі цього Закону зазначено, що він визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Відповідно до частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 2 пункту 2).
Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
При цьому, до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.
Відповідно до частини першої статті 173 ГПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
ГПК України та Закон України «Про судовий збір» не містять норм, які б дозволяли зробити висновок, що законодавець хоче встановити більш сприятливі наслідки у вигляді сплати судового збору у меншому розмірі для випадків, коли позивач об'єднує декілька вимог в одному позові. Навпаки, підкреслюється, що судовий збір має бути сплачений за кожну немайнову вимогу окремо, якщо заявлено декілька немайнових вимог (абзац 2 частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір»).
Відповідно до пункту три частини другої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами.
У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Відповідні висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 18.09.2023 у справі № 758/5118/21.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач просить суд:
- визнати недійсним рішення загальних зборів членів Громадської організації "Переяслав-Хмельницький Крейсерський Яхт-клуб", яке оформлене протколом загальних зборів від 26.07.2025 року;
- визнати недійсним рішення позачергових загальних зборів членів Громадської організації "Переяслав-Хмельницький Крейсерський Яхт-клуб", яке оформлене протколом загальних зборів від 23.08.2025 року;
- скасувати державну реєстрацію змін до відомостей про Громадську організацію "Переяслав-Хмельницький Крейсерський Яхт-клуб" шляхом скасування запису за номером 1003581070013000464 від 11.09.2025 року.
Отже, предметом даного позову є три вимоги позивача до відповідача немайнового характеру.
Отже, кожна з цих вимог підлягає оплаті судовим збором, виходячи зі ставок, встановлених п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У відповідності до Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня 2026 року становить 3 328,00 грн.
Тобто, при подані позивачем до господарського суду позовної заяви немайнового характеру оплаті судовим збором за одну вимогу підлягає - 3 328,00 грн (3 328,00 грн х 3 = 9 984,00 грн.)
Натомість, заявником в порушення наведених вимог закону взагалі не додано до матеріалів позовної заяви доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.02.2024 у справі №990/263/23 зазначено, що обов'язок зі сплати судового збору покладається саме на ту особу, яка звертається до суду, зокрема, з позовною заявою.
Враховуючи вищевикладене суд залишає позовну заяву ОСОБА_1 до Громадської організації "Переяслав-Хмельницький Крейсерський Яхт-клуб" без руху та встановлює строк для усунення недоліків.
Частинами 3 та 4 ст. 174 ГПК України передбачено, що якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
За таких обставин, керуючись статтями 174, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд
постановив:
Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.
Запропонувати ОСОБА_1 , у строк до п'яти днів, з дня вручення ухвали суду, усунути недоліки позовної заяви шляхом надання:
- доказів оплати у встановленому законом порядку судового збору в сумі 9 984,00 грн;
Ухвала підписана 04.05.2026, набирає законної сили в порядку частини 2 ст. 235 ГПК України з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Суддя О.О. Христенко