ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.04.2026Справа № 910/16617/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., за участю секретаря судового засідання Салацької О.В., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом Берегівської окружної прокуратури (вул. І. Сечені, буд. 15, м. Берегове, Закарпатська обл., 90201; ідентифікаційний код 0290996721) в інтересах держави в особі Берегівської міської ради (вул. Богдана Хмельницького, буд. 7, м. Берегове, Закарпатська обл., 90202; ідентифікаційний код 04053683)
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Енерджі Солюшн» (вул. Успішна, буд. 5, м. Київ, 03189; ідентифікаційний код 42814997)
2) Управління освіти та культури Берегівської міської ради (вул. Богдана Хмельницького, буд. 9, м. Берегове, Закарпатська обл., 90202; ідентифікаційний код 42508252)
про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 86 839, 04 грн,
Представники сторін:
прокурор: Синюк Інна Анатоліївна
від позивача: не з'явився
від відповідачів-1: Іванов Віктор Іванович
від відповідачів-2: не з'явився
1. Стислий виклад позиції Прокурора
До Господарського суду міста Києва звернулася Берегівська окружна прокуратура (далі за текстом - Прокуратура) в інтересах держави в особі Берегівської міської ради (далі за текстом - Міськрада, Позивач-1), з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Енерджі Солюшн» (далі за текстом - ТОВ «Трейд Енерджі Солюшн», Відповідач-1) та Управління освіти та культури Берегівської міської ради (далі за текстом - Управління, Відповідач-2) в якому Позивач просить суд:
- визнати недійсними додаткові угоди до укладеного Управлінням та ТОВ «Трейд Енерджі Солюшн» договору про постачання електричної енергії споживачу № 30/11/22 від 30.11.2022 (процедура закупівлі: UA-2022-11-30-008512-а), а саме: 1) додаткову угоду № 6 від 13.09.2023; 2) додаткову угоду № 7 від 12.10.2023; 3) додаткову угоду № 8 від 02.11.2023; 4) додаткову угоду № 10 від 06.12.2023; 5) додаткову угоду № 11 від 20.12.2023;
- стягнути з ТОВ «Трейд Енерджі Солюшн» на користь Берегівської міської ради 86 839, 04 грн.
В обґрунтування заявлених вимог Прокурор стверджує, що укладені додаткові угоди суперечать вимогам пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі оскільки шляхом їх укладення збільшено ціну за товар більше ніж на 10 % та при відсутності доказів коливання ціни на ринку електричної енергії.
Так, Прокурор просить суд визнати недійсними додаткові угоди до Договору на підставі частини 1 статті 215 та статті 203 ЦК України, оскільки останні укладено всупереч закону та за відсутності поважних на те підстав.
За наслідком визнання недійсними додаткових угод Прокурор також просить стягнути з Відповідача-1 кошти, які набуті Відповідачем-1 за такими додатковими угодами, тобто без належної на те правової підстави та утримуються ним 2 в сумі 86 839, 04 грн.
2. Стислий виклад позиції Позивача
Із наданих до суду пояснень вбачається, що Позивачем підтримано позицію Прокурора, при тому, що Берегівська міська рада є розпорядником бюджетних коштів та уповноваженим органом на захист державних інтересів у спірних правовідносинах, яким не вжито належних заходів щодо відновлення таких інтересів, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом саме Прокурором.
3. Стислий виклад позиції Відповідача-1
Із поданого відзиву вбачається, що оспорювані Прокурором додаткові угоди відповідають вимогам чинного на час їх укладання законодавства, а внесення сторонами змін до Договору щодо збільшення ціни за одиницю товару відбувалося за спільною згодою та на підставі пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», у зв'язку зі збільшенням ціни за одиницю товару, факт чого належним чином підтверджено Постачальником.
При цьому, Відповідач-1 звертає увагу суду, що правові наслідки, про застосування яких просить Прокурор, не передбачено ані статтею 216 ЦК України, ані статтею 228 ЦК України, при тому, що право та достатність підстав для звернення Прокурора до суду з даним позовом не обґрунтовано у позові.
4. Стислий виклад позиції Відповідача-2
Із поданого до суду відзиву вбачається, що Управління не погоджується з доводами Прокурора оскільки укладення додаткових угод, які Прокурор просить суд визнати недійсними укладались в тому числі на підставі підпункту 7 пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 (далі за текстом - Особливості).
5. Процесуальні дії у справі
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 02.03.2026.
20.01.2026 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву від Відповідача-1.
26.01.2026 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.
20.01.2026 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву від Відповідача-2.
02.02.2026 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву від Відповідача-1.
02.03.2026 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла заява Відповідача-1 про залишення позову без розгляду.
У підготовчому засіданні 02.03.2026 судом відмовлено у задоволенні клопотання Відповідача-1 про залишення позову без розгляду. Дана інформація занесена до протоколу судового засідання від 02.03.2026.
У підготовчому засіданні 02.03.2026 судом закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті на 15.04.2026.
23.03.2026 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшли додаткові пояснення Відповідача - 1.
27.03.2026 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшли заперечення Прокурора на додаткові пояснення.
30.03.2026 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшли додаткові пояснення Відповідача - 1.
02.04.2026 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва письмові пояснення Позивача.
06.04.2026 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва письмові пояснення Прокурора.
У судовому засіданні 15.04.2026 Прокурор надав пояснення по суті поданого позову, який просив суд задовольнити.
Представник Відповідача - 1 просив суд відмовити у задоволенні позову.
Інші учасники справи у дане засідання не з'явилися, належним чином повідомлялися про місце, дату та час розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення Прокурора, 15.04.2026 судом відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) оголошено вступну та резолютивну частини рішення про задоволення позову.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
30.11.2022 між Управління освіти та культури Берегівської міської ради (Споживач) та ТОВ «Трейд Енерджі Солюшн» (Постачальник) укладено договір № 30/11/22 про постачання електричної енергії споживачу (далі за текстом - Договір), відповідно до пункту 2.1 якого Постачальник зобов'язується постачати Споживачу у 2023 електричну енергію, код 09310000-5-Електрична енергія за ДК 021:2015 «Єдиний закупівельний словник», а Споживач зобов'язується прийняти та оплатити електричну енергію на умовах цього Договору.
Відповідно до пункту 5.1 Договору вартість електричної енергії становить 1 437 500 грн, крім того ПДВ -287 500 грн, разом з ПДВ - 1 725 000 грн.
Ціна за 1 кВт. год електричної енергії становить 3,83 грн без ПДВ, ПДВ 0,77 грн, разом з ПДВ 4,60 грн.
Пунктом 5.2 Договору визначено, що до загальної вартості договору включено витрати на послуги з передачі електричної енергії за регульованими тарифами. На дату підписання Договору регульований тариф на передачу електричної енергії, затверджений у встановленому порядку, становить 0,34564 без ПДВ за 1 кВт/год.
Пунктом 14.1 Договору визначено, що договір набуває чинності з дати підписання сторонами та діє до 31.12.2023 включно, а в частині розрахунків діє до повного виконання Сторонами взятих на себе зобов'язань за цим Договором.
Істотні умови договору відповідно до пункту 14.5 Договору не можуть змінюватись після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків передбачених пунктом 19 Постанови КМУ № 1178 від 12.10.2022 «Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування», зокрема:
- зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків Споживача (підпункт 14.5.1 пункту 14.5 Договору);
- погодження зміни ціни за одиницю товару в Договорі у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної у Договору на момент його укладення (підпункт 14.5.2 пункту 14.5 Договору);
- при першій зміні ціни приймається інформація про середньозважену ціну РДН в декаду аукціону (якщо торги проведені за участі більше одного учасника) чи розкриття пропозицій (якщо торги проведені за участі одного учасника) чи момент укладання договору (якщо договір укладено без торгів). Споживач залишає за собою право відмовити у підвищенні ціни на електричну енергію у разі необґрунтованого та безпідставного його ініціювання з боку Постачальника (підпункт 14.5.2 пункту 14.5 Договору).
Договір набуває чинності з дати підписання сторонами та діє до 31.12.2023 включно, а в частині розрахунків до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань (пункт 14.1 Договору).
В подальшому між сторонами укладено ряд додаткових угод, внаслідок яких збільшено ціну за одиницю товару на підставі пункту 2 частини 5 статті 41 ЗУ «Про публічні закупівлі» внаслідок чого, змінено ціну за одиницю товару в сторону збільшення).
Звертаючись до суду з даним позов Прокурор стверджує, що укладені до Договору додаткові угоди: № 6 від 13.09.2023; № 7 від 12.10.2023; № 8 від 02.11.2023; № 10 від 06.12.2023; № 11 від 20.12.2023 є недійсними оскільки суперечать пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі».
З матеріалів справи вбачається наступне.
ТОВ «Трейд Енерджі Солюшн» звернулось до Управління з листом вих. № 02-04/1/0907-1 від 07.09.2023 щодо необхідності підвищення ціни на електроенергію в стороною збільшення. На підтвердження коливання ціни на ринку електричної енергії постачальником надано цінову довідку № 869/23 від 31.08.2023 Харківської торгово-промислової палати, в якій зазначено середньозважена ціна на РДН в ОЕС України за липень 2023 - 3 669, 87 грн М/Вт.год та за серпень 2023 - 4 162, 23грн М/Вт.год, відсоток коливання - 13,42%.
Також долучено дані з сайту ДП «Оператор ринку https://www.oree.com.ua/ за період 01.07.2023 по 31.07.2023, 01.08.2023 по 31.08.2023.
Додатковою угодою № 6 від 13.09.2023 ціну 1 кВт.год електричної енергії збільшено до 5, 67797 грн (з ПДВ).
Ціну за одиницю товару у порівнянні з ціною Договору збільшено на 23,43 % від закупівельної ціни.
Додатковою угодою № 7 від 12.10.2023 ціну 1 кВт.год електричної енергії збільшено до 5, 365404 грн (з ПДВ). На підтвердження факту коливання ціни на ринку електричної енергії Постачальником не надано жодних підтверджуючих документів, які стали підставою для укладення додаткової угоди та підняття ціни електричної енергії.
Ціну за одиницю товару у порівнянні з ціною Договору збільшено на 16, 63 % від закупівельної ціни.
ТОВ «Трейд Енерджі Солюшн» звернулося до Управління з листом вих. № 02-04/1/1001-1 від 01.10.2023 щодо необхідності підвищення ціни на електричну енергію огляду на наявність коливання цін на ринку електричної енергії. На підтвердження коливання ціни на ринку електричної енергії постачальником надано показники РДН та ВДР за вересень 2023, жовтень 2023 із сайту ДП «Оператор ринку» https://www.oree.com.ua/.
Додатковою угодою № 8 від 02.11.2023 ціну 1 кВт.год електричної енергії збільшено до 5, 5596 грн (з ПДВ).
Ціну за одиницю товару у порівнянні з ціною Договору збільшено на 20,8 % від закупівельної ціни.
ТОВ «Трейд Енерджі Солюшн» звернулося до Управління з листом № 02-04/1/1101-1 від 01.11.2023 щодо необхідності підвищення ціни на електричну енергію з огляду на наявність коливання цін на ринку електричної енергії. На підтвердження коливання ціни на ринку електричної енергії постачальником надано показники РДН та ВДР за жовтень 2023, листопад 2023 із сайту ДП «Оператор ринку» https://www.oree.com.ua/.
Додатковою угодою № 10 від 06.12.2023 ціну 1 кВт.год електричної енергії збільшено до 5,9173 грн (з ПДВ).
Ціну за одиницю товару у порівнянні з ціною Договору збільшено на 28,6 % від закупівельної ціни.
ТОВ «Трейд Енерджі Солюшн» звернулося до Управління з листом № 02-04/1/1219-4 від 19.12.2023 щодо необхідності підвищення ціни на електричну енергію огляду на наявність коливання цін на ринку електричної енергії. На підтвердження коливання ціни на ринку електричної енергії постачальником надано показники РДН та ВДР за листопад 2023, за грудень 2023 із сайту ДП «Оператор ринку» https://www.oree.com.ua/.
Додатковою угодою № 11 від 20.12.2023 ціну 1 кВт.год електричної енергії збільшено до 6,01711 грн (з ПДВ).
Ціну за одиницю товару у порівнянні з ціною Договору збільшено на 30,8 % від закупівельної ціни.
У період дії Договору постачання електричної енергії відбувалось за ціною а саме:
у січні 2023 згідно Акта купівлі-продажу електричної енергії № 76 від 13.01.2023 поставлено 171 кВт за ціною 2,981022 грн на суму 611,70 грн, оплаченого Управлінням платіжним дорученням № 40 від 17.01.2023 на суму 611, 70 грн;
у січні 2023 згідно Акта купівлі-продажу електричної енергії № 91 від 31.01.2023 поставлено 35 432,00 кВт за ціною кВт за ціною 3,867973 грн на суму 164 460,02 грн, оплаченого Управлінням платіжним дорученням: № 180 від 13.02.2023, № 177 від 13.02.2023, № 179 від 13.02.2023 та № 178 від 13.02.2023 на суму 164 460, 02 грн;
у лютому 2023 поставлено 35 923 кВт*год за ціною 3,867973 грн на суму 166 739,03 грн з ПДВ, що підтверджується Актом купівлі-продажу № 113 від 09.03.2023, оплаченого Управлінням платіжним дорученням: № 335 від 13.03.2023, № 331 від 13.03.2023, № 334 від 13.03.2023, № 336 від 13.03.2023 на суму 166 739, 03 грн;
у березні 2023 поставлено 30 861 кВт*год за ціною 3,867973 грн на суму 143 243,41 грн з ПДВ, що підтверджується Актом купівлі-продажу № 147 від 14.04.2023, оплаченого Управлінням платіжним дорученням: № 478 від 18.04.2023, № 468 від 18.04.2023, № 476 від 18.04.2023, № 482 від 18.04.2023, № 475 від 18.04.2023 на суму 143 243, 41 грн;
у квітні 2023 поставлено 24 173 кВт*год за ціною 3,917943 грн на суму 113 650,13 грн з ПДВ, що підтверджується Актом купівлі-продажу № 174 від 12.05.2023, оплаченого Управлінням платіжним дорученням: № 614 від 15.05.2023, № 612 від 15.05.2023, № 613 від 15.05.2023 на суму 113 650, 13 грн;
у травні 2023 поставлено 15 314 кВт*год за ціною 3,917943 грн на суму 71 999,26 грн з ПДВ, що підтверджується Актом купівлі-продажу № 203 від 12.06.2023, оплаченого Управлінням платіжним дорученням: № 756 від 14.06.2023, № 755 від 14.06.2023 на суму 71 999, 26 грн;
у червні 2023 поставлено 14 216 кВт*год за ціною 3,917943 грн на суму 66 836,98 грн з ПДВ, що підтверджується Актом купівлі-продажу № 234 від 30.06.2023, оплаченого Управлінням платіжним дорученням: № 891 від 14.07.2023, № 888 від 14.07.2023, № 893 від 14.07.2023, № 894 від 14.07.2023 на суму 66 836, 98 грн;
у липні 2023 поставлено 7528 кВт*год за ціною 4,229310 грн на суму 38 205,90 грн з ПДВ, що підтверджується Актом купівлі-продажу № 268 від 14.08.2023, оплаченого Управлінням платіжним дорученням: № 1131 від 21.08.2023;
у серпні 2023 поставлено 6393 кВт*год за ціною 4,731641667 грн на суму 36 299,27 грн з ПДВ, що підтверджується Актом купівлі-продажу № 298 від 14.09.2023, оплаченого Управлінням платіжним дорученням: № 2069 від 18.09.2023, № 2063 від 18.09.2023, № 2067 від 18.09.2023, № 2066 від 18.09.2023, на суму 36 299, 27 грн;
у вересні 2023 поставлено 22565 кВт*год за ціною 4,47117 грн на суму 121 070,34 грн з ПДВ, що підтверджується Актом купівлі-продажу № 327 від 12.10.2023, оплаченого Управлінням платіжним дорученням: № 2211 від 13.10.2023, № 2210 від 13.10.2023, № 2207 від 13.10.2023 на суму 121 070, 34 грн;
у жовтні 2023 поставлено 21 436,00000 кВт*год за ціною 4,633 грн на суму 119 175,59 грн з ПДВ, що підтверджується Актом купівлі-продажу № 01623101 від 13.11.2023, оплаченого Управлінням платіжним дорученням: № 2358 від 14.11.2023, № 2359 від 14.11.2023, № 2352 від 14.11.2023, № 2356 від 14.11.2023, № 2342 від 14.11.2023, № 2346 від 14.11.2023, № 2355 від 14.11.2023 на суму 119 175, 59 грн;
у листопаді 2023 поставлено 35 094,00000 кВт*год за ціною 4,9311 грн на суму 207 662,42 грн з ПДВ, що підтверджується Актом купівлі-продажу № 0162311 від 06.12.2023, оплаченого Управлінням платіжним дорученням: № 2496 від 07.12.2023, № 2490 від 07.12.2023, № 2510 від 07.12.2023 на суму 207 662, 42 грн;
у грудні 2023 поставлено 38 749,00000 кВт*год за ціною 5,01426 грн на суму 233 157,07 грн з ПДВ, що підтверджується Актом купівлі-продажу № 01623121 від 21.12.2023, оплаченого Управлінням платіжним дорученням: № 2622 від 21.12.2023, № 2623 від 21.12.2023 , № 2626 від 21.12.2023, № 2627 від 21.12.2023, № 2624 від 21.12.2023, № 2625 від 21.12.2023 на суму 233 157, 07 грн.
В загальному Відповідачем - 1 сплачено Відповідачу - 2 за Договором 1 483 111,12 грн за поставлених 287 855 кВт/год електричної енергії.
Прокурор стверджує, що оскаржувані ним додаткові угоди до Договору укладені з порушенням норм пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а саме безпідставно збільшено вартість одиниці предмету закупівлі понад допустимі обмеження, що призвело до безпідставного витрачання бюджетних коштів в розмірі 86 839, 04 грн, які підлягають стягненню на підставі статті 1212 ЦК України.
Заперечуючи щодо заявленого позову, Відповідач - 1 та 2 стверджують, що такі додаткові угоди відповідають вимогам чинного на час їх укладання законодавству оскільки укладалися з урахуванням підпункту 7 пункту 19 Особливостей та пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі».
ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД
Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об'єднаних територіальних громад визначено Законом України «Про публічні закупівлі» (редакції, чинній станом на час укладення Договору та оспорюваних додаткових угод до нього (далі за текстом - Закону № 922-VIII)).
Відповідно до частини 4 статті 3 Закону № 922-VIII відносини, пов'язані зі сферою публічних закупівель, регулюються виключно цим Законом і не можуть регулюватися іншими законами, крім випадків, встановлених цим Законом.
Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 1 цього Закону договір про закупівлю визначається як господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі / спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.
Основні вимоги до договору про закупівлю та внесення змін до нього урегульовані статтею 41 Закону № 922-VIII, частиною 1 якої визначено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із частиною 1 статті 652 ЦК України разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Частиною 4 статті 41 Закону № 922-VIII визначено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції / пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі / спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції / пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
За загальним правилом істотні умови договору про закупівлю, однією з яких є ціна товару, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі (частина 5 статті 41 Закону № 922-VIII). Однак зазначена норма передбачає випадки, коли допустима зміна істотних умов договору про закупівлю.
Згідно з пунктом 2 частини 5 статті 41 Закону № 922-VIII істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадку, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку в разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії (вказаний пункт вказано зі змінами, внесеними Законом № 1530-IX від 03.06.2021).
24.01.2024 Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову у справі № 922/2321/22, в якій вирішувалось питання про те, чи дозволяють норми пункту 2 частини 5 статті 41 Закону № 922-VIII (у редакції Закону № 114-ІХ) збільшувати ціну товару більш ніж на 10 % від початково встановленої ціни в договорі про закупівлю.
У пунктах 88-90 наведеної постанови Велика Палата Верховного Суду виснувала, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.
Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у разі зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, у порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини 5 статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинне перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.
Такий правовий висновок неодноразово також був викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.04.2024 у справі № 922/433/22, від 01.10.2024 у справі № 918/779/23, від 06.02.2025 у справі № 910/5182/24, від 18.02.2025 у справі № 925/889/23 тощо, де інтерпретовано та застосовано положення пункту 2 частини 5 статті 41 Закону № 922-VIII як імперативну норму, яка визначає верхню межу дозволеного відсоткового збільшення ціни за одиницю товару - не більше 10 % від ціни товару, погодженої сторонами в договорі про закупівлю.
Отже, згідно з положеннями пункту 2 частини 5 статті 41 Закону № 922-VIII (у редакції Закону № 114-ІХ) зміна ціни в договорі закупівлі допускається за таких умов:
- збільшення ціни за одиницю товару до 10 %;
- збільшення ціни має бути пропорційне збільшенню ціни цього товару на ринку в разі коливання його ціни на ринку;
- така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;
- така зміна може відбуватися не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю;
- обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.
До того ж застосована законодавцем при формулюванні цієї норми конструкція «не частіше ніж один раз на 90 днів» фактично надає можливість вносити зміни до ціни товару неодноразово, але лише в межах дозволеного відсоткового збільшення ціни за одиницю товару - не більше 10 %.
Законом № 1530-ІХ внесено зміни до Закону № 922-VIII (у редакції Закону № 114-ІХ) та викладено пункт 2 частини 5 статті 41 цього Закону в такій редакції: «Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю / внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії».
Внесеними Законом № 1530-IX змінами у першому реченні пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII слова «підписання договору про закупівлю» замінені словами «підписання договору про закупівлю / внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару», а друге речення після слів «дизельного пального» доповнено словом «природного». Ці зміни полягали, зокрема, у корегуванні обмеження щодо мінімального 90-денного строку змін до ціни за одиницю товару після підписання договору про закупівлю. Водночас порогове значення у 10 % залишилося незмінним і застосовується й надалі.
Так, на відміну від норм пункту 2 частини 5 статті 41 Закону № 922-VIII у редакції Закону № 114-ІХ, який урегульовував можливість збільшення ціни за одиницю товару не частіше ніж один раз на 90 днів лише з моменту підписання договору про закупівлю, положеннями цього пункту в редакції Закону № 1530-IX визначено, що строк зміни умов договору може відраховуватись як з моменту підписання договору, так і з моменту внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Тобто редакцією цієї норми законодавець передбачив лише можливість внесення зміни до ціни договору неодноразово: вперше - один раз у перші 90 днів з дня підписання договору; другий і подальші рази - один раз на 90 днів, які починаються з моменту останньої зміни ціни.
Додатково на підтвердження зазначеного свідчить зміст пояснювальної записки до проєкту Закону № 1530-IX (див. https://itd.rada.gov.ua/billinfo/Bills/pubFile/634356), згідно з якою метою його прийняття було завершити реформу органу оскарження у сфері публічних закупівель, що відповідно дозволяє стверджувати, що подібні зміни вочевидь не були спрямовані на те, щоб дозволити учасникам публічних закупівель (виконавцям) після підписання договору збільшувати ціну за одиницю товару більше ніж на 10 % від ціни товару, погодженої сторонами в договорі про закупівлю.
Іншими словами, зміни та доповнення до пункту 2 частини 5 статті 41 Закону № 922-VIII, внесені Законом № 1530-IX, стосуються лише встановлення альтернативного варіанта визначення моменту початку обчислення строку для зміни ціни за одиницю товару - 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю або 90 днів з моменту внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару.
Проте пунктом 2 частини 5 статті 41 Закону № 922-VIII як у редакції, викладеній Законом № 114-ІХ, так і в редакції, викладеній Законом № 1530-ХІ, однаково передбачено, що такі обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовуються у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.
Водночас положення пункту 2 частини 5 статті 41 Закону № 922-VIII у редакції Закону № 1530-ХІ не містять змін щодо максимально можливого збільшення розміру ціни за одиницю товару, погодженої сторонами договору закупівлі, визначеної попередньою редакцією цієї норми на рівні не більше 10 %. У будь-якому випадку загальний розмір збільшення ціни не може перевищувати 10 % ціни, встановленої в договорі закупівлі.
До того ж визначене законодавцем відсоткове значення обмеження суми є граничним (пороговим) і відповідний ліміт зміни ціни слід враховувати при кожному внесенні змін до договору про закупівлю, а не застосовувати щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Іншими словами, це означає, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору (у разі коливання ціни товару на ринку) не може перевищувати нормативно закріпленого 10 % значення для зміни ціни, визначеної в договорі про закупівлю.
Дана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі № 920/19/24.
У вказаній постанові також виснувано щодо застосування пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII. Так, вказана норма визначає правила внесення змін до договору про закупівлю без проведення нової процедури закупівлі, зокрема, надаючи можливість внесення цих змін у разі збільшення ціни товару, однак за умови, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору не повинне перевищувати нормативно визначеного граничного (порогового) відсоткового значення суми, визначеної в договорі про закупівлю, а не застосовуватися щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Такі послідовні зміни не повинні спрямовуватися на ухиляння від виконання положень цієї норми Закону № 922-VIII.
Інший підхід до розуміння положень пункту 2 частини 5 статті 41 Закону № 922-VIII, який передбачає щоразу з кожним внесення змін можливість збільшення ціни договору до 10 %, тобто можливість необмеженого збільшення ціни (понад 10 % ціни договору закупівлі) при незмінному загальному розмірі суми закупівлі, може призвести до нівелювання мети законодавчого регулювання процедур закупівлі, адже відкриває шлях до маніпулювання учасниками загальною вартістю пропозицій, внаслідок чого відкривається можливість під час процедури усунути конкурентів, запропонувавши найнижчу ціну, та після укладення договору підвищити ціну до рівня економічно обґрунтованої.
Укладення додаткових угод до договору про закупівлю щодо зміни ціни на товар із урахуванням подібного підходу спотворюватиме результати торгів та зводитиме нанівець економію, яку отримано під час підписання договору, та, як наслідок, робитиме результат закупівлі невизначеним й зумовлюватиме неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 5 Закону № 922-VIII.
Окрім того, збільшення ціни може призвести до того, що кількість товарів настільки зменшиться, що виконання договору закупівлі в такому обсязі не відповідатиме господарській меті укладення замовником договору закупівлі.
До того ж застосування підходу, який передбачає можливість збільшувати ціну за одиницю товару більше ніж на 10 % пропорційно збільшенню ціни товару на ринку, у разі коливання ціни цього товару, спотворюватиме принцип добросовісної конкуренції серед учасників.
Велика Палата Верховного Суду з урахуванням наведеного вище аналізу нормативного припису пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII, беручи до уваги усталену та послідовну судову практику, вважає, що зміна тлумачення зазначеної норми та запровадження протилежного підходу щодо можливості неодноразового збільшення ціни товару на 10 % при кожному внесенні змін до договору про закупівлю більше нагадує власне зміну цієї норми та, як наслідок, порушуватиме принцип правової визначеності.
Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що зміна умов договору про закупівлю щодо збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % не допускається, зокрема, у випадку закупівлі бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії. Внесені зміни Законом № 1530-ІХ до пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII не стосуються встановленої первісною редакцією цього Закону заборони збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10 %, в тому числі і при здійсненні закупівлі бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.
Виняток з обмежень, викладений в останньому реченні пункту 2 частини 5 статті 41 Закону № 922-VIII, повинен тлумачитися суто буквально, а тому він стосується лише строків зміни ціни за одиницю товару у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії (дотримання умови про зміну лише раз на 90 днів в цьому випадку не діє) і не визначає верхньої межі збільшення (зміни) ціни за одиницю товару.
Згідно частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиною 3 статті 215 ЦК України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
За частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Тобто, для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач по справі має довести, що такий правочин, саме в момент його укладання, зокрема, суперечив ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Як встановлено судом вище, за результатами проведення оголошеної процедури закупівлі переможцем визнано Відповідача-1 з остаточною пропозицією за результатами аукціону ціни предмета закупівлі - 4, 60 грн з ПДВ за одиницю товару (1 кВт електричної енергії), з яким в результаті і укладено Договір.
Додатковими угодами до Договору: № 6 від 13.09.2023; №7 від 12.10.2023; № 8 від 02.11.2023; № 10 від 06.12.2023; № 11 від 20.12.2023 вартість електричної енергії збільшено з 4 4,60 грн до 6, 01711 грн за 1 кВт.год., що призвело до значного підвищення ціни, а саме на 30,8 % від ціни, визначеної основним Договором з фактичним зменшенням обсягів постачання з 375 000 кВт/год до 287 855 кВт/год.
Суду враховує, що кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених у ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.10.2020 у справі № 912/1580/18, від 02.12.2020 у справі № 913/368/19, від 11.05.2023 у справі № 910/17520/21).
Тобто сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов'язково тягне підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору. При зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).
Як коливання ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни товару на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період укладання договору і до внесення відповідних змін до нього.
Водночас, на підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почали змінюватися ціни на ринку, - як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявність коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження.
Законом № 922-VIII не передбачено форму / вигляд інформації щодо такого коливання, внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку саме факту коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим (див. постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.02.2025 у справі № 916/747/24).
Спеціальним законодавством у сфері публічних закупівель не визначено певний орган чи особу, яку законодавець наділив би повноваженнями надавати інформацію на підтвердження коливання ціни товару на ринку.
Під час визначення щодо доказів на підтвердження коливання ціни товару на ринку слід виходити як з аналізу норм чинного законодавства щодо повноважень та функцій суб'єктів надання такої інформації (наприклад, до цих суб'єктів можна віднести, Державну службу статистики України, на яку постановою КМУ від 10.09.2014 № 442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" покладено функцію з контролю за цінами в частині здійснення моніторингу динаміки цін (тарифів) на споживчому ринку; державне підприємство "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків", яке на замовлення суб'єкта господарювання виконує цінові/товарні експертизи, зокрема, щодо відповідності ціни договору наявній кон'юнктурі певного ринку товарів; ТПП України, яка у межах власних повноважень надає послуги щодо цінової інформації, тощо), так і положень щодо доказів, які закріплені у главі 5 розділу І ГПК України.
Таким чином, з-поміж іншого, довідки, експертні висновки ТПП України, тощо можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку. Втім судам у порядку статті 86 ГПК України слід їх досліджувати та оцінювати за критеріями належності, допустимості, достовірності, вірогідності з точку зору саме факту коливання ціни на товар (див. постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.09.2023 у справі № 926/3244/22).
Як встановлено судом вище, документальним обґрунтуванням зміни ціни в бік збільшення до 5, 67797 грн (з ПДВ) та підставою для укладання додаткової угоди № 6 від 13.09.2023 надана цінова довідка № 869/23 від 31.08.2023 Харківської торгово-промислової палати, в якій зазначено середньозважена ціна на РДН в ОЕС України за липень 2023 - 3 669, 87 грн М/Вт.год та за серпень 2023 - 4 162, 23грн М/Вт.год, відсоток коливання - 13,42 %.
Проте, із врахуванням висновків Верховного Суду у аналогічних справах, така довідка не відображає динаміку цін, оскільки в ній зазначено середньозважені ціни за одиницю товару, тобто відсутні докази наявності коливання ціни у бік збільшення чи то зменшення як таких. При цьому, така довідка не містить аналізу повного періоду, зокрема з моменту дії попередньої додаткової угоди (№ 4 від 12.06.2023).
Також, судом враховано пояснення Прокурора, що згідно інформації із сайту ДП «Оператор ринку» https://www.oree.com.ua/ з серпня 2023, тобто з дати укладення додаткової угоди № 4 від 14.08.2023 до укладення додаткової угоди № 6 (13.09.2023) прослідковується не значне коливання, що становить 3,9 %, хоча фактично додатковою угодою № 6 ціну за одиницю товару збільшено на 11,8% по відношенню до попередньої угоди та на 23,43 % від закупівельної ціни за Договором.
В сукупності викладеного, суд дійшов висновку, що додаткова угода № 6 від 13.09.2023 укладена без належних на те правових підстав та з перевищенням максимального ліміту у 10 %, що не відповідає вимогам пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII в силу чого така угода підлягає визнанню судом недійсною.
Що стосується підстав укладання решти додаткових угод, які входять до предмету дослідження у даній справі, судом враховано, що надані Постачальником дані з сайту ДП «Оператор ринку» https://www.oree.com.ua/ помісячно фіксують актуальну станом на дату запиту ціну товару однак знову ж таки не містять коливання цін, як в бік збільшення, так і в бік зменшення.
Крім того, визнання недійсною додаткової угоди № 6 від 13.09.2023 до Договору (на підставі якої в подальшому змінювалась ціна товару за Договором) нівелює укладання додаткових угод № 7 від 12.10.2023; № 8 від 02.11.2023; № 10 від 06.12.2023; № 11 від 20.12.2023 оскільки недійсний правочин не може породжувати правових наслідків як таких в силу чого відповідна підстава для оплати електроенергії за встановленою у них ціною відпала, а тому грошові кошти, на підставі норм статей 216, 1212 ЦК України, у заявленому розмірі Прокурором розмірі мають бути повернуті.
Враховуючи надані Відповідачем-2 обґрунтування законності додаткових угод, які визнано судом недійсним, суд зазначає, що Особливості встановлюють порядок та умови здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом № 922-VІІІ, із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, однак жодним чином не нівелюють визначений пунктом 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII допустимий відсоток збільшення ціни.
Схожа за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.04.2026 у справі № 924/698/23.
Судом перевірено наданий Прокурором розрахунок заявленої до стягнення суми та встановлено, що останній є таким, що не порушує прав Відповідача-1 із урахуванням здійснених судом вище висновків та проведеного перерахунку з огляду на чинні на момент виставлення Актів купівлі-продажу електрично енергії тарифи.
При цьому, здійснений Прокурором розрахунок не заперечується Відповідачами.
Загальні підстави для виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами Глави 83 Цивільного кодексу України.
Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
За змістом статті 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Загальна умова частини 1 статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.
Тобто, в разі, коли правочин утворює правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого без правової підстави, передбаченої законом, іншими правовими актами чи правочином.
При цьому Верховний Суд неодноразово зазначав, що набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним. Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення ст.1212 ЦК можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №910/13271/18, від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18).
Відповідно до частини 1 статті 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
В силу зазначеного, вимога Прокурора про стягнення 86 839, 04 грн, які фактично безпідставно отримані та зберігаються Відповідачем - 1 є обґрунтованою оскільки такі кошти фактично сплачено на підстав незаконних правочинів, а відтак безпідставно зберігаються Відповідачем - 1.
Що стосується повноважень Прокурора звертатися до суду з даним позовом, суд зазначає наступне.
Рішенням Конституційного Суду України від 03.12.2025 № 6-р(ІІ)/2025 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII зі змінами в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв'язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.
Однак, при цьому, приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність із 01.01.2027, тобто до цієї дати положення частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» залишаються чинними у редакції, що діяла до винесення зазначеного рішення Конституційного Суду, та підлягають до застосування.
В силу чого посилання Відповідача-1 в цій частині є безпідставними та передчасними.
Відповідно до статті 131-1 Конституції України, прокуратура здійснює представництво
інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 2 Закону України «Про прокуратуру» на прокуратуру покладаються, зокрема, функції представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначеним цим Законом.
Відповідно до частина 1 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
За приписами частин 3, 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Згідно з частиною 4 статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Верховним Судом неодноразово зазначалося про те, що прокурор може представляти інтереси держави в суді:
- у виключних випадках (пункт 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України) для дотримання рівноправності сторін судового провадження (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України);
- із обґрунтуванням підстав для звернення до суду та доведення обставин нездійснення або неналежного здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб'єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (частини 3, 4 статті 53 ГПК України, частина 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру");
- інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор;
- прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Згідно з частиною 4 статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Рішенням Конституційного Суду України від 8.04.1999 у справі №3-рп/99 встановлено, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо. З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спільних відносинах.
Разом з тим, участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб'єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (частини 3, 4 статті 53 ГПК України, частина 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).
Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
Нездійснення захисту проявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
При цьому, прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень для захисту інтересів держави.
Як вбачається із матеріалів справи, Прокурором подано позов в інтересах держави в особі Берегівської міської ради оскільки порушення процедури публічних закупівель та укладення незаконних додаткових угод унеможливлює раціональне та ефективне використання бюджетних коштів і створило загрозу інтересам держави.
При цьому, судом враховано, що Управління згідно Положення про Управління освіти та культури Берегівської міської ради, затвердженого рішенням 47 сесії 8 скликання Берегівської міської ради від 14.02.2025 № 3285 є структурним підрозділом Берегівської міської ради, є їй підзвітний та підконтрольний, фінансується за рахунок коштів бюджету Берегівської територіальної громади. Видатки на утримання Управління встановлюються Берегівською міською радою (пункти 1.1 та 1.3 Положення).
Відповідно до статті 140 Конституції України, місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
Статтею 143 Конституції України передбачено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.
Згідно частини 1 статті 6 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.
З аналізу статей 10, 11 Закону України «Про місцеве самоврядування», сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Згідно з частинами 3, 5 статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», матеріальною основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Пунктом 23 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що ввиключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання розгляду прогнозу місцевого бюджету, затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього; затвердження звіту про виконання відповідного бюджету.
Згідно статті 64 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» видатки, які здійснюються органами місцевого самоврядування на потреби територіальних громад, їх розмір і цільове спрямування визначаються відповідними рішеннями про місцевий бюджет.
Бюджетним кодексом України визначаються правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства.
Відповідно до пункту 47 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів - це бюджетні установи в особі їх керівників, уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення видатків з бюджету.
При цьому, для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (частина 1 статті 22 Бюджетного кодексу України).
Головний розпорядник бюджетних коштів здійснює контроль за повнотою надходжень, взяттям бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачами бюджетних коштів і витрачанням ними бюджетних коштів (частина 9 пункту 5 статті 22 Бюджетного кодексу України).
Згідно пункту 6 частини 1 статті 7 БК України має бути дотримано принцип ефективності та результативності при складанні та виконанні бюджетів, де усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання послуг, гарантованих державою, при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.
Відповідно до частин 1, 5 статті 22 БК України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів.
Судом враховано, що Берегівською окружною прокуратурою направлялися запити від 27.08.2025 № 07.50-101-714-25/4150вих-2507.50-78-714-25 та від 03.11.2025 № 07.50-101-714-25/5686вих25 07.50-78-71425 у порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру» до Управління (оскільки останнє є структурним підрозділом Позивача та є стороною оскаржуваних додаткових угод) про надання документів в межах спірних правовідносин та надання пояснень щодо вжиття Управлінням дій щодо повернення надмірно сплачених коштів за Договором.
Листом від 09.09.2025 № 355 Управлінням повідомлено, що ним не вживалися заходи представницького характеру щодо надмірно сплачених коштів, при тому, що згідно правової позиції останнього у даній справі остання відрізняється від правової позиції Прокурора.
Також, Прокурор звертався до Берегівської міської ради (в особі міського голови) із повідомленням від 09.12.2025 № 7.50-101-714-25/639ВИХ-2507.50-78-714-25 у порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру» щодо надання інформації про вжиття заходів (в тому числі звернення до суду з позовом) щодо повернення надмірно сплачених коштів за Договором.
Берегівська міська рада листом від 22.12.2025 № 4204/02-17 повідомила, що не планує самостійно звертатися до суду в межах правовідносин за Договором, а тому з метою належного захисту інтересів держави та територіальної громади просить Окружну прокуратуру розглянути можливість вжиття заходів представницького характеру.
Про рішення звернутися до суду з даним позовом Прокурор повідомив Позивача повідомленням від 26.12.2025.
З урахуванням викладеного, враховуючи те, що фінансування Договору відбувалося за рахунок коштів місцевого бюджету, саме Берегівська міська рада є уповноваженим органом, на якого покладено обов'язок заощадливо використовувати бюджетні кошти, зокрема, в межах реалізації засад Закону України «Про публічні закупівлі».
При цьому, суд звертає увагу на те, що Закон України «Про публічні закупівлі» не зобов'язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатися з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них. Аналогічний висновок міститься в постановах Верховного Суду від 25.02.2021 у справі №912/9/20, від 19.08.2020 у справі №923/449/18, від 11.08.2021 у справі № 927/719/20, від 18.06.2021 у справі №927/491/19, від 05.08.2021 у справі № 911/1236/20.
Незважаючи на те, що підставами позову Прокурором визначено порушення вимог Закону України «Про публічні закупівлі», виявлення негативного впливу, завданого таким порушенням, як і реагування та усунення наслідків порушень лежить у компетенції кожного державного органу або органу місцевого самоврядування, який, в процесі здійснення своїх повноважень може виявити відповідне порушення закону.
У зв'язку з викладеним, суд дійшов висновку, що Прокурором правильно обрано орган, в інтересах яких заявлено позовні вимоги.
Судом надано вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.
З огляду на встановлені судом обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів Прокурора в частині існування підстав для визнання недійсними додаткових угод до Договору оскільки останні суперечать вимогам пункту 2 частини 5 статті 41 Закону № 922-VIII та як наслідок стягнення коштів, які сплачені на підставі таких правочині як безпідставно набутих та збережених Відповідачем-1 в силу чого позов підлягає задоволенню.
Судові витрати у вигляді судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на Відповідачів.
Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, 123, 129, статтями 236-238, статтями 240 та 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов Берегівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Берегівської міської ради - задовольнити.
2. Визнати недійсними додаткові угоди до укладеного між Управлінням освіти та культури Берегівської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трейд Енерджі Солюшн» договору про постачання електричної енергії споживачу №30/11/22 від 30.11.2022 (процедура закупівлі: UA-2022-11-30-008512-а), а саме: 1) додаткову угоду № 6 від 13.09.2023; 2) додаткову угоду № 7 від 12.10.2023; 3) додаткову угоду № 8 від 02.11.2023; 4) додаткову угоду № 10 від 06.12.2023; 5) додаткову угоду № 11 від 20.12.2023.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Енерджі Солюшн» (вул. Успішна, буд. 5, м. Київ, 03189; ідентифікаційний код 42814997) на користь Берегівської міської ради (вул. Богдана Хмельницького, буд. 7, м. Берегове, Закарпатська обл., 90202; ідентифікаційний код 04053683) безпідставно збережені кошти - 86 839 (вісімдесят шість тисяч вісімсот тридцять дев'ять) грн 04 коп.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Енерджі Солюшн» (вул. Успішна, буд. 5, м. Київ, 03189; ідентифікаційний код 42814997) на користь Закарпатської обласної прокуратури (88000, Закарпатська обл., місто Ужгород, вул. Коцюбинського, будинок 2, А; ідентифікаційний код 02909967) судовий збір - 7 267 (сім тисяч двісті шістдесят сім) грн 20 коп.
5. Стягнути з Управління освіти та культури Берегівської міської ради (вул. Богдана Хмельницького, буд. 9, м. Берегове, Закарпатська обл., 90202; ідентифікаційний код 42508252) на користь Закарпатської обласної прокуратури (88000, Закарпатська обл., місто Ужгород, вул. Коцюбинського, будинок 2, А; ідентифікаційний код 02909967) судовий збір - 7 267 (сім тисяч двісті шістдесят сім) грн 20 коп.
6. Повернути Закарпатській обласній прокуратурі (88000, Закарпатська обл., місто Ужгород, вул. Коцюбинського, будинок 2, А; ідентифікаційний код 02909967) з Державного бюджету України надмірно сплачений судовий збір - 3 633 (три тисячі шістсот тридцять три) грн 60 коп.
7. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення підписано: 04.05.2026
Суддя Антон ПУКАС