ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
04.05.2026Справа № 910/531/26
Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В., розглянувши матеріали справи
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Агротрейд Плюс»
до Приватного підприємства «Агро Фєрта»
про стягнення 1330202,31 грн
Без виклику представників сторін
Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Агротрейд Плюс» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «Агро Фєрта» про стягнення коштів у розмірі 1330202,31 грн.
Позовні вимоги обґрунтовується невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань в частині поставки попередньо оплаченого позивачем товару. Суми попередньої оплати відповідач не повернув. На підставі викладеного, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 1277845 грн. Окрім того, позивач заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 24051,49 грн та інфляційні втрати у розмірі 28305,82 грн.
Відповідач у своєму відзиві на позову заяву вказав, ним було здійснено повне повернення грошових коштів на користь позивача, заборгованість відповідача перед позивачем відсутня. Відповідач заперечив проти заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу.
17.02.2026 (сформовано в системі «Електронний суд» 16.02.2026) до суду надійшла заява позивача про відмову від частини позовних вимог щодо стягнення основної заборгованість (авансу, суму попередньої оплати) в розмірі 1277845 грн, внаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що провадження у справі в частинні стягнення суми основної заборгованості у розмірі 1277845 грн підлягає закриттю, а позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 26.02.2024 між відповідачем (далі - Продавець) та позивачем (далі - Покупець) укладено Договір купівлі-продажу №26-02-224/П (далі - Договір) відповідно до умов якого Продавець зобов'язується передати, а Покупець - прийняти і оплатити у відповідності з вимогами даного Договору мінеральні добрива. Фактична кількість товару визначається і підтверджується видатковими накладними продавця. (п.1.1. Договору)
Відповідно до п.2.1. Договору ціна на товар та загальна вартість партії Товару визначається з урахуванням ПДВ та вартості доставки автотранспортом зазначається в рахунках-фактурах виставлений продавцем.
Згідно з п.2.2. Договору покупець оплачує товар шляхом безготівково перерахування коштів на поточний рахунок продавця, згідно з виставленим продавцем рахунком-фактурою, на умовах стовідсоткової передоплати за кожну партію товару.
Відвантаження товару здійснюється за умови проведення попередньої оплати вартості товару згідно з погодженим сторонами графіком. (п.2.3. Договору)
Остаточні розрахунки між сторонами за поставку визначеної за п.1.1. Договору партії товару здійснюється не пізніше як протягом 5 банківських днів від дати поставки. Отримана передоплата, здійснена покупцем з перевищенням величини вартості фактично отриманого товару, підлягає заліку при розрахунках за наступні партії товару, або за додатковим письмовим зверненням покупця протягом 5 банківських днів з моменту отримання такого звернення підлягає поверненню продавцем покупцю. (п.2.5. Договору)
До вказаного Договору сторонами складено специфікації, зокрема, №2 від 26.02.2024 на суму 710496 грн, №3 від 26.02.2024 на суму 825000 грн та №4 від 28.02.2024 на суму 370050 грн.
Положеннями статі 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 538 ЦК України у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
Згідно ч.2 ст.693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було виставлено рахунки на оплату, зокрема, №93 від 29.02.2024 на суму 4440600 грн та №88 від 28.02.2024 на суму 825000 грн.
Позивачем було здійснено оплату за товар згідно вказаних рахунків, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями, зокрема, №1154 від 29.02.2024 на суму 1900000 грн та №1132 від 28.02.2024 на суму 825000 грн, із відповідними призначеннями платежів.
Разом з тим, як вбачається з матеріалах справи та не заперечується самим відповідачем, сума коштів сплачених ТОВ «Компанія Агротрейд Плюс» на користь ПП «Агро Фєрта» згідно вищезазначених рахунків на виконання Договору, на яку поставку Товару продавцем здійснено не було, становила 1577845 грн.
Позивач звертався до відповідача з листами, зокрема №2806 від 28.05.2025 №05/25-11-1 від 05.11.2025, якими позивач реалізував своє право на відмову від Договору та вимагав від відповідача повернення суми попередньої оплати.
Так, на момент звернення позивача з даним позовом до суду 21.01.2026 (сформовано в системі «Електронний суд» 20.01.2026), за відповідачем існувала основна сума заборгованості у розмірі 1277845 грн.
Судом встановлено, що після звернення позивача з даним позовом до суду, відповідачем 22.01.2026 було сплачено позивачу грошові кошти у розмірі 1277845 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією №7060 із призначенням платежу «Повернення коштів згідно листа №2806 від 28.05.25р у т.ч. ПДВ 20% - 212974,17 грн» та не заперечується сторонами у справі.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
У відповідності до ч. 1 ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Судом встановлено, що подана 17.02.2026 (сформовано в системі «Електронний суд» 16.02.2026) до суду заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Агротрейд Плюс» про відмову від позову в частині позовних вимог щодо стягнення основної заборгованість в розмірі 1277845 грн підписана керівником (директором) Рзаєвим Русланом Рзаєвичем.
За таких обставин, суд приймає відмову Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Агротрейд Плюс» від частини позовних вимог у справі №910/531/26, а саме в частині стягнення суми основної заборгованості у розмірі 1277845 грн у зв'язку із здійсненням відповідачем оплати вказаної суми, згідно платіжної інструкції №7060 від 22.01.2026, копія якої наявна в матеріалах справи.
Приписами частини 3 ст.191 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.
На підставі вищенаведеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі №910/531/26 в частині позовних вимог про стягнення з Приватного підприємства «Агро Фєрта» суми основної заборгованості у розмірі 1277845 грн.
Щодо заявлених позивачем до стягнення 3% річних у розмірі 24051,49 грн та інфляційних втрат у розмірі 28305,82 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом
Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що надані розрахунки відповідають вимогам чинного законодавства та є арифметично вірними, а тому позовні вимоги в даній частині підлягають задоволенню
Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Приписами частини 1 статті 130 ГПК України передбачено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
У разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача. (ч.3 ст. 130 ГПК України)
Відповідно до ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
За таких обставин, враховуючи, що спір виник у зв'язку із невиконанням відповідачем обов'язку щодо повернення позивачу сум попередньої оплати, тобто з вини відповідача, приймаючи до уваги, що позивач не підтримує своїх вимог в частині позовних вимог, унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, а також враховуючи відповідну заяву позивача, суд приходить до висновку, що витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі, з урахуванням коефіцієнта 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору за подання до суду процесуальних документів в електронній формі.
Щодо вимоги позивача про покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 360000 грн, суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України передбачено що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. (ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
На підтвердження вимоги про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 360000 грн позивачем до матеріалів справи додано Договір №03/25-11 про надання правової допомоги від 03.11.2025 з додатком до нього, додаткову угоду №03/25-11 від 03.11.2025 до Договору, додаткову угоду №11/26-02 від 11.02.2026, акт приймання-передачі наданих послуг від 14.04.2026 до Договору.
Відповідно до пункту 1.1. Договору №03/25-11 від 03.11.2025 в редакції Додаткової угоди №11/26-02 від 11.02.2026 Адвокат бере на себе зобов'язання надавати правову допомогу Клієнту в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором щодо захисту інтересів Клієнта у Господарському суді міста Києва, Північному апеляційному господарському суді, Верховному Суді у справі № 910/531/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Агротрейд Плюс» до Приватного підприємства «Агро Фєрта» про повернення авансу (попередньої оплати), а Клієнт зобов'язується оплатити Адвокату гонорар за надання правової допомоги у порядку та строки обумовлені цим Договором та/або додатковими угодами та/або додатками до нього.
Види правової допомоги (перелік послуг, які надаються Адвокатом Клієнту) узгоджуються сторонами в додаткових угодах та/або додатках до цього договору. (1.2. Договору №03/25-11 від 03.11.2025)
Вартість, порядок та строки оплати правової допомоги, що надається (гонорар Адвоката), визначаються у додатках та/або Додаткових угодах до цього Договору, які є невід'ємною частиною Договору. (п.3.1. Договору)
Додатком №03/25-11 в редакції Додаткової угоди №11/26-02 від 11.02.2026 до Договору сторони визначили ціни на виконання послуг з надання правової допомоги згідно Договору щодо захисту інтересів Клієнта у Господарському суді міста Києва у справі №910/531/26.
Пунктом 2 Додаткової угоди №03/25-11 від 03.11.2025 з урахуванням змін згідно Додаткової угоди №11/26-02 від 11.02.2026 сторони визначили перелік послуги, які надаються адвокатом за Договором щодо захисту інтересів клієнта у Господарському суді міста Києва у справі №910/531/26.
Згідно п.3. Додаткової угоди №03/25-11 від 03.11.2025 в редакції Додаткової угоди №11/26-02 від 11.02.2026 у разі якщо буде досягнуто мету надання правової допомоги (ПП «Агро Фєрта» після пред'явлення позову сплачено на користь ТОВ «Компанія Агротрейд Плюс» основну заборгованість (аванс, суму попередньої оплати) в розмірі 1277845 грн. та/або ухвалено судове рішення, яким повністю або частково задоволено позовні вимоги про стягнення з ПП «Агро Фєрта» на користь ТОВ «Компанія Агротрейд Плюс» 3% річних, що становить 24051,49 грн., а також інфляційних збитків за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань - 28305,82 грн.), Клієнт додатково сплачує Адвокату гонорар у розмірі 250000 грн (гонорар успіху)».
З Акту приймання-передачі наданих послуг від 14.04.2026 вбачається, що Адвокатом були надані послуги, а саме:
- аналіз правовідносин сторін, наданих клієнтом документів, формування правової позиції та підготовка письмової вимоги про повернення авансу (попередньої оплати), включаючи її правове обґрунтування та оформлення для направлення відповідачу (4 год.) на суму 8000 грн.
- комплексна підготовка позовної заяви про повернення авансу (попередньої оплати), що включала: аналіз доказової бази, визначення способу захисту, формування правової позиції, підбір та аналіз судової практики, розрахунок позовних вимог, складання та оформлення процесуального документа (27 год.) на суму 54000 грн.
- підготовка та правове обґрунтування заяви про відмову від позову в частині позовних вимог про стягнення основної заборгованість (авансу, суму попередньої оплати) (з урахуванням зміни фактичних обставин справи та правових наслідків такої відмови), її оформлення (2 год.) на суму 4000 грн.
- аналіз відзиву на позовну заяву, дослідження доводів відповідача, формування правової позиції щодо їх спростування, підбір релевантної судової практики та підготовка відповіді на відзив (12 год.) на суму 24000 грн.
- аналіз клопотання відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу, формування правової позиції щодо заперечення проти такого зменшення з урахуванням практики Верховного Суду та підготовка відповідних заперечень (4 год.) на суму 8000 грн.
- підготовка та оформлення клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи, включаючи систематизацію та опис доказів, що подаються (1 год.) на суму 2000 грн.
- підготовка заяви про розподіл судових витрат, що включала узагальнення наданих послуг, формування правового обґрунтування їх відшкодування та оформлення відповідного процесуального документа на суму (3 год.) на суму 6000 грн.
Відповідно до п.4 Акту приймання-передачі наданих послуг за надання правової допомоги Клієнт зобов'язується сплатити Адвокату винагороду (гонорар) у розмірі 106000 грн, з розрахунку 2000 грн. за кожну годину, а також додатково 250000 грн (гонорар успіху).
Стосовно заявленого позивачем гонорару успіху на суму 250000 грн, суд зазначає наступне.
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v.Greece, заява №31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§55).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 зауважує, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.02.2005 у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v.Turkey, заява №35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6672,90 євро, однак, на думку суду, визначала зобов'язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3000,00 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).
З урахуванням наведеного вище не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
З урахуванням наведеного вище, суд дійшов висновку, що в частині стягнення «гонорару успіху» в розмірі 250000 грн такі витрати не відповідають критерію розумності, оскільки не мають характеру необхідних, без понесення яких у позивача буде відсутня можливість захистити свої права та законні інтереси, не містять обґрунтування обсягу фактичних дій представника позивача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені із досягненням успішного результату, у зв'язку з чим їх відшкодування з огляду на обставини даної справи матиме надмірний характер, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування «гонорару успіху» у розмірі 250000 грн за рахунок відповідача.
Щодо іншої частини витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 106000 грн, суд зазначає таке.
Згідно ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Разом із тим, визначені в Акті приймання-передачі наданих послуг від 14.04.2026 послуги, зокрема, «аналіз правовідносин сторін, наданих клієнтом документів, формування правової позиції та підготовка письмової вимоги про повернення авансу (попередньої оплати), включаючи її правове обґрунтування та оформлення для направлення відповідачу» та «комплексна підготовка позовної заяви про повернення авансу (попередньої оплати), що включала: аналіз доказової бази, визначення способу захисту, формування правової позиції, підбір та аналіз судової практики, розрахунок позовних вимог, складання та оформлення процесуального документа», фактично є однією послугою із складання позовної заяви.
Тобто, на переконання суду, у контексті цих послуг заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу є обґрунтованим лише частково.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Тобто, норми, якими встановлено, що «суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони» та «суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачем відповідне клопотання» не є тотожними за своєю суттю.
Серед іншого, суд враховує, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
При цьому, критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих у підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.
Окрім того, судом враховано, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача
Водночас, стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
З огляду на спірні правовідносини сторін, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, перевіривши подані позивачем докази на підтвердження обсягу виконаних робіт на надання правової допомоги, враховуючи відмову позивача від позовних вимог в частині стягнення суми основної заборгованості, розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, наявність заперечень відповідача щодо заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу не є співмірним із складністю даної справи.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 36000 грн.
Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з Приватного підприємства «Агро Фєрта» (03195, м. Київ, вул. Рудницького Степана, буд. 6-Д, офіс 43, ідентифікаційний код: 38305325) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Агротрейд Плюс» (89423, Закарпатська обл., Ужгородский р-н, с. Концово, вул. Миру, буд. 94, ідентифікаційний код: 38715660) 3% річних у розмірі 24051 (двадцять чотири тисячі п'ятдесят одна) грн 49 коп. та інфляційні втрати у розмірі 28305 (двадцять вісім тисяч триста п'ять) грн 82 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 15962 (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот шістдесят дві) грн 43 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 36000 (тридцять шість тисяч) грн.
Провадження у справі №910/531/26 в частині позовних вимог про стягнення з Приватного підприємства «Агро Фєрта» суми основної заборгованості у розмірі 1277845 (один мільйон двісті сімдесят сім тисяч вісімсот сорок п'ять) грн закрити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено: 04.05.2026.
Суддя Я.В. Маринченко