05.05.2026 м. Івано-ФранківськСправа № 909/450/26
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Малєєвої О. В.,
секретар судового засідання Поп'юк Я. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні звіт Івано-Франківської районної ради Івано-Франківської області від 24.04.2026 № 1-18/68/18 (вх. № 7739/26) про виконання судового рішення у справі
за заявою ліквідатора Комунального підприємства "Дирекція теплопостачання" Куліченка М. В. у межах справи № 909/252/16 про банкрутство Комунального підприємства "Дирекція теплопостачання"
до Івано-Франківської районної ради Івано-Франківської області
про покладення на засновника КП "Дирекція теплопостачання" - Івано-Франківську районну раду Івано-Франківської області субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями КП "Дирекція теплопостачання" та стягнення із засновника грошових коштів у розмірі 1 901 563,65 грн,
установив таке.
1. Відповідно до постанови Західного апеляційного господарського суду від 13.08.2025 у справі № 909/252/16 (909/385/23) суд ухвалив рішення про задоволення заяви ліквідатора Комунального підприємства "Дирекція теплопостачання" Куліченка М. В. (далі - Ліквідатора) - стягнув з Івано-Франківської районної ради Івано-Франківської області (далі - Рада, Боржник) на користь Комунального підприємства "Дирекція теплопостачання" грошові кошти у розмірі 1 901 563,65 грн.
На виконання цієї постанови видано наказ від 23.12.2025.
Ліквідатор подав заяву від 25.03.2026 (вх. № 5567/26), в якій просив суд встановити судовий контроль за виконанням цієї постанови і зобов'язати Раду подати звіт про виконання судового рішення.
Згідно з ухвалою від 03.04.2026 суд зобов'язав Раду до 15.05.2026 подати суду звіт про виконання судового рішення.
Рада 15.04.2026 подала лист № 1-18/58/18, який за своїм змістом був звітом Боржника про виконання вказаного судового рішення.
Суд відповідно до ухвали від 22.04.2026 відмовив у прийнятті цього звіту та зобов'язав Боржника подати до 01.06.2026 новий звіт, оформлений відповідно до вимог ст. 3453 ГПК України.
2. Рада подала звіт від 24.04.2026 № 1-18/68/18 (вх. № 7739/26 від 27.04.2026) про виконання судового рішення (далі - Звіт). Боржник у Звіті обґрунтовує неможливість швидкого виконання судового рішення, яку пояснює рядом факторів. Вказує на специфіку фінансування: Рада є бюджетною установою, фінансування якої здійснюється виключно за рахунок бюджетних коштів. Пояснює, що бюджетні кошти є обмеженими та мають цільове призначення. Відповідно до затвердженого бюджету району на 2026 рік, дохідна частина становить 1 532 500 грн, з яких 1 449 400 грн - це субвенція з державного бюджету, призначена виключно на оплату праці посадових осіб. Використання цих коштів на інші цілі (погашення боргів) є порушенням законодавства як нецільове використання. Платежі можуть здійснюватися лише в межах затверджених кошторисів. Як на вжиті заходи посилається на те, що для виконання рішення Рада прийняла Програму на 2026-2030 роки, за якою на 2026 рік виділено 2000 грн з помісячною розбивкою з лютого по серпень. Крім того, Рада зверталася до голови Івано-Франківської ОДА з проханням про виділення цільової субвенції, але отримала відмову. Водночас, УДКС у м. Івано-Франківськ проводить безспірне списання коштів у межах наявних надходжень. Згідно з наданими документами, казначейство здійснює часткові списання по 300 грн щомісяця (26 лютого, 27 березня, 10 квітня 2026 року). З огляду на викладене пояснює неможливість прогнозування, оскільки бюджет затверджується щорічно на один рік.
3. Ліквідатор подав заперечення від 04.05.2026 (вх. №8349/26 від 05.05.2026). Вважає Звіт необґрунтованим і вказує на неспівмірність фінансування. Загальна сума стягнення становить 1 901 563,65 грн, і виділення Боржником лише 2 000 грн на 2026 рік означає, що повне погашення боргу за таким графіком триватиме понад 950 років, що є фактичною відмовою від виконання зобов'язань та порушенням прав кредиторів. Вважає вжиті заходи формальними, оскільки прийнята програма не має реального фінансового забезпечення, а написання одного листа до ОДА свідчать декларативний характер дій Ради. Розцінює такі дії як свідоме затягування виконання рішення суду, яке призводить до безпідставного збільшення строку провадження у справі про банкрутство, що суперечить принципу процесуальної економії та порушує права кредиторів. Просить на підставі ст. 3454 ГПК України відмовити у прийнятті Звіту, застосувати до Ради штраф та встановити новий строк для подання належного звіту з реальними заходами.
4. Розглянувши Звіт та заперечення стягувача, суд дійшов таких висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 3454 ГПК України за наслідками розгляду звіту боржника суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту.
Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо боржником не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються боржником для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення (ч. 2 ст. 3454 ГПК України).
Відповідно до ст. 1291 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Це основоположний принцип правосуддя, який підтверджується сталою практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ). У справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece) ЄСПЛ наголосив, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла, щоб остаточне судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Виконання рішення має розглядатися як невід'ємна частина "судового розгляду" в розумінні статті 6 Конвенції. Щодо посилань боржника на відсутність бюджетних призначень, ЄСПЛ у справі "Бурдов проти Росії" (Burdov v. Russia) зазначив, що державний орган не може посилатися на відсутність коштів як на підставу для невиконання судового рішення. Брак фінансування не є виправданням для тривалої затримки у виконанні зобов'язань, покладених на орган публічної влади.
Суд вважає, що заходи, які вжив Боржник, є вочевидь недостатніми для своєчасного та повного виконання рішення суду. Прийняття Програми без реального фінансового забезпечення не може бути розцінено як виконання рішення суду. Заплановане погашення 2 000 грн на рік при сумі боргу у 1,9 млн грн є об'єктивно неспівмірним. Аргумент Ліквідатора про те, що таке виконання розтягнеться на строк понад 950 років, доводить неефективність та декларативність вжитих Радою заходів.
Суд зауважує, що обов'язок виконання судового рішення є безумовним і не може бути поставлений у залежність від волі третіх осіб (зокрема, надання чи ненадання субвенції обласною державною адміністрацією). Звернення до ОДА з одним листом та прийняття декларативної програми без реального наповнення є проявом пасивної поведінки Боржника.
Належним доказом вжиття заходів було б надання витягів з протоколів сесій Ради про розгляд бюджетних питань, проєктів рішень про перерозподіл коштів з менш пріоритетних видатків на виконання рішення суду або документів про проведення інвентаризації майна з метою його подальшої реалізації для розрахунку з кредитором. Проте такі докази суду не надані.
Боржник не довів відсутність у нього інших майнових активів, за рахунок яких можливе задоволення вимог кредитора. Зокрема, матеріали Звіту містять відомості про надходження до бюджету Ради плати за оренду майна, що перебуває в комунальній власності. Відповідно до ст. 43, 60 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" районні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють право власності, управляють об'єктами їхньої спільної власності, а також приймають рішення про відчуження об'єктів комунальної власності. Отже, статус бюджетної установи не обмежує Боржника у можливості акумулювати кошти для виконання судового рішення за рахунок ефективного управління майновими активами (приватизації незадіяного майна, перегляду ставок оренди, реалізації рухомого майна тощо). Відсутність у звіті будь-яких згадок про розгляд Радою питань щодо відчуження чи використання майна для погашення боргу свідчить про невикористання Боржником власних можливостей щодо виконання зобов'язання. Обов'язок доведення неможливості виконання судового рішення всіма доступними способами (не лише за рахунок прямих бюджетних призначень) покладено на Боржника, чого останній не зробив.
Суд звертає увагу Боржника, що йому вже надавався час для виправлення недоліків попереднього звіту. Однак повторно поданий Звіт знову не містить реального плану дій, а лише повторює аргументи про відсутність фінансування, що може бути розцінене як ухилення від виконання судового рішення. Боржнику належить врахувати, що невиконання судового рішення обумовлює затягування провадження у справі про банкрутство.
Отже, суд не може прийняти Звіт, оскільки він не містить обґрунтованих відомостей про вжиття вичерпних заходів для реального виконання рішення суду. А тому у прийнятті Звіту належить відмовити.
5. Як передбачено в ч. 1 ст. 3454 ГПК України, у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд застосовує до боржника захід процесуального примусу у виді штрафу, а також може додатково встановити новий строк для подання звіту відповідно до ч. 3 ст. 3452 цього Кодексу.
Суд застосовує до боржника захід процесуального примусу у виді штрафу за правилами ст. 135 цього Кодексу (ч. 4 ст. 3454 ГПК України). Відповідно до ст. 135 ГПК України під час здійснення судового контролю за виконанням судового рішення суд може стягнути в дохід державного бюджету з відповідача, боржника чи їх керівників (якщо відповідачем, боржником є юридична особа) штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Суд вважає, що з Боржника належить стягнути штраф в розмірі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 66 560 грн (3 328 грн х 20).
В ч. 3 ст. 3452 ГПК України передбачено, що встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання боржником відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
Відповідно до наведених приписів суд встановлює Боржнику строк для подання звіту про виконання судового рішення - два місяці.
Керуючись ст. 135, 232 - 235, 255, 3451, 3453, 3454 ГПК України, суд
1. Відмовити у прийнятті звіту Івано-Франківської районної ради Івано-Франківської області від 24.04.2026 № 1-18/68/18 (вх. № 7739/26 від 27.04.2026) про виконання судового рішення.
2. Зобов'язати Івано-Франківську районну раду Івано-Франківської області до 06.07.2026 подати новий звіт про виконання постанови Західного апеляційного господарського суду від 13.08.2025 у справі № 909/252/16, оформлений відповідно до вимог ст. 3453 ГПК України.
3. Стягнути в дохід Державного бюджету України з Івано-Франківської районної ради Івано-Франківської області (ідентифікаційний код 44153116, пл. Міцкевича, 4, м. Івано-Франківськ, 76018) 66 560 (шістдесят шість тисяч п'ятсот шістдесят) грн штрафу.
Стягувач - Державна судова адміністрація України (01021, м. Київ, вул. Липська, буд. 18/5, ідентифікаційний код 26255795).
Боржник - Івано-Франківська районна рада Івано-Франківської області (ідентифікаційний код 44153116, пл. Міцкевича, 4, м. Івано-Франківськ, 76018).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду протягом десяти днів.
Набрання ухвалою законної сили - 05.05.2026.
Строк пред'явлення ухвали до виконання - з 06.05.2026 до 06.08.2026.
Суддя О. В. Малєєва