ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
04.05.2026 м. Івано-ФранківськСправа № 909/91/26
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л. М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу
за позовом: керівника Калуської окружної прокуратури, проспект Лесі Українки, 16 б, м.Калуш, Івано-Франківська область, 77300 в інтересах держави в особі Витвицької сільської ради територіальної громади Калуського району Івано-Франківської області, вул.З.Красівського, 63 а, с. Витвиця, Калуський район, Івано-Франківська область, 77533
до відповідача: Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", вул. Шота Руставелі, буд. 9 А, м. Київ, 01601 в особі філії "Карпатський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", вул.Собранецька, 156, м. Ужгород, Закарпатська область, 88017
про стягнення шкоди заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в сумі 62579,03 грн,
встановив: керівник Калуської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Витвицької сільської ради територіальної громади Калуського району Івано-Франківської області з позовом до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Карпатський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" про стягнення шкоди заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в сумі 62579,03 грн.
Щодо представництва прокурором інтересів держави.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов'язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01 квітня 2008 року № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.
Згідно п. 3 ч. 1 статтею 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України "Про прокуратуру". Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).
Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Така правова позиція щодо представництва прокурором інтересів держави викладена у постановах Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18,від 04.04.2019 у справі № 924/349/18, від 16.04.2019 у справі №910/3486/18 та від 26.05.2020 у справі № 912/2385/19.
Рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99 встановлено, що прокурор або його заступник самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо. Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів Держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Враховуючи, що ліси є невід'ємним елементом екосистеми, незаконне вирубування лісового фонду призводить до порушення прав усіх громадян на безпечне довкілля.
З цього випливає, що збереження лісових масивів становить особливий державний інтерес. Крім того, понесення постійними лісокористувачами цивільної відповідальності за бездіяльність - спонукатиме останніх в подальшому ефективно здійснювати заходи з охорони лісів, перебуваючи в їхньому користуванні, що, безумовно, становить державний інтерес.
Крім того, своєчасність і повнота наповнення бюджету має важливе значення для виконання програм щодо забезпечення охорони навколишнього природного середовища, а невідшкодування шкоди відповідачем до місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища, який утворюється у складі відповідного місцевого бюджету, завдає шкоди державним інтересам.
Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами (ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Природні ресурси, які перебувають у власності територіальних громад, є складовою частиною матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування (ст. 142 Конституції України). Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема на землю та природні ресурси (ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Право органів місцевого самоврядування щодо подання позовів про стягнення завданої довкіллю шкоди ґрунтується на приписах ст.ст. 13, 142, 145 Конституції України; ст.ст. 15, 19, 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»; ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Статтею 15 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що місцеві ради в межах своєї компетенції здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку (ст. 145 Конституції України).
Відповідно до ст. 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст. 29 ч. 3 п. 7 та ст. 69-1 ч. 1 п. 4 Бюджетного кодексу України, збитки, завдані внаслідок незаконної порубки лісових ресурсів, підлягають стягненню та зарахуванню до місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища відповідних сільських рад, на території яких вчинено правопорушення, для подальшого перерозподілу у автоматичному режимі між бюджетами відповідних рівнів.
Територія квадрату 2 виділ 2,3 Витвицького лісництва та квадрату 2 виділ 37 Церківнянського лісництва ДП «Болехівське лісове господарство» та кв. 2 вид. 36, 37 Церківнянського лісництва ДП «Болехівське лісове господарство» відносилася до Витвицької сільської ради Калуського району Івано-Франківської області.
Враховуючи викладене, шкода, заподіяна навколишньому природною середовищу внаслідок незаконної порубки деревини, завдана місцевому бюджету Витвицької сільської ради територіальної громади, а факт невідшкодування такої призводить до недоотримання коштів місцевим бюджетом, що порушує інтерес територіальної громади та не може залишатися без реагування орган прокуратури.
Калуською окружною прокуратурою повідомлено Витвицьку сільську раду ТГ листом № 52/1-1336ВИХ-25 від 13.11.2025 про факти незаконної рубки дерев, які вчинено на території Витвицького та Церківнянського лісництв ДП «Болехівське лісове господарство» (правонаступником якого є філії «Карпатський лісовий офіс» ДП «Ліси України») та вжиття заходів щодо відшкодування завданої шкоди навколишньому природному середовищу.
В свою чергу Витвицькою сільською радою належних заходів щодо судового захисту порушених інтересів територіальної громади не вжито.
У відповідь на вказаний лист Витвицька сільська рада повідомила Калуську окружну прокуратуру листом № 02-48/1525 від 04.12.2025, що на їхній рахунок кошти щодо стягнення шкоди, завданої кримінальним правопорушенням не поступали. Також Витвицька сільська рада ТГ вказала реквізити для стягнення шкоди заподіяної порушенням законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища. Водночас жодної позиції щодо звернення до суду з відповідним позов не зазначала, що свідчить про їх бездіяльність.
На виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», Калуською окружною прокуратурою листом від 21.01.2026 повідомлено Витвицьку сільську раду про представництво інтересів держави в особі Витвицька сільська рада Калуського району Івано-Франківської області.
З огляду на викладене, наявні підстави для представництва інтересів держави в суді Калуською окружною прокуратурою згідно ст. 131-1 Конституції України та у порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».
Позиція керівника Калуської окружної прокуратури та позивача.
Заявлені позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем законодавства про охорону навколишнього природного середовища, а саме відповідач як постійний лісокористувач не виконав покладених на нього обов'язків, зокрема, із забезпечення охорони і збереження лісів на підвідомчій йому території, розташованій в межах Витвицької сільської ради Калуського району Івано-Франківської області, допущено самовільну порубку у кв. 2 вид. 2, 3 Витвицького лісництва виявлено незаконну рубку 3-х сироростучих дерев породи «дуб», чим завдано шкоду на 25 192 грн, а також у кв. 2 вид. 36, 37 Церківнянського лісництва виявлено незаконну рубку 3-х сиро ростучих дерев породи «Ялиця» та одного сироростучого дерева породи «смерека», чим завдано шкоду в загальному розмірі 62579,03 грн.
Факт неналежного виконання ДП «Болехівське лісове господарство» правонаступник філія «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» заходів щодо охорони лісу від незаконної рубки підтверджується матеріалами кримінального провадження №12025091160000325 від 13.11.2025, за ознаками вчинення кримінального правопорушення передбаченого, за ч. 1 ст. 246 Кримінального кодексу України за фактом незаконної порубки дерев в адміністративних межах Витвицької сільської ради.
За порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а також постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев) внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов'язків.
Проявом їх протиправної бездіяльності є незабезпечення працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев (пошкодження дерев) третіми (невстановленими) особами.
Позиція відповідача.
Відповідач заперечує проти позову, з підстав наведених у відзиві на позов. Зазначає про те, що посадові особи державної лісової охорони постійного лісокористувача ДП «Болехівський лісгосп» в межах наданих повноважень, самостійно виявили факт незаконної рубки та передали матеріали в правоохоронні органи з метою встановлення винних осіб.
Чинне законодавство України не містить переліку конкретних заходів (комплексу заходів), які мав би проводити постійний лісокористувач задля унеможливлення незаконної рубки у кварталі 2 виділах 2,3 Витвицького лісництва та у кварталі 2 виділах 36,37 Церківнянського лісництва.
Матеріали позовної заяви не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність порушень в сфері охорони навколишнього природного середовища та завдання шкоди безпосередньо постійними лісокористувачами ДП «Болехівський лісгосп».
Державна екологічна інспекція України, в тому числі її територіальний орган - Державна екологічна інспекція Карпатського округу - як єдиний державний центральний орган, який відповідно до покладених на нього повноважень реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використанню відтворення і охорони природних ресурсів, не здійснював заходи державного нагляду (контролю) в частині перевірки постійних лісокористувачів на предмет наявності незаконних рубок на території лісового фонду Витвицького та Церківнянського лісництв, не оформляв у встановленому порядку результати перевірки, а також не залучався окремо для проведення перевірки за дорученням слідчих органів у об'єднаному кримінальному провадженні № 12025091160000325 від 13.11.2025 яке виділено із кримінального провадження за № 12020091160000102.
Щодо визначення розміру шкоди зазначає, що Висновки експертів не містить відомостей щодо натурного обстеження експертом місяця можливого спричинення шкоди та перевірки фактичних відомостей на підстав яких було здійснено розрахунок.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань, не проводила перевірку (у тому числі документальну) із застосуванням інструментально-лабораторного контролю зі складенням відповідно до законодавства акту за результатами здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства з питань, що належать до її компетенції та не надавала обов'язкові до виконання приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства.
Обставини справи, дослідження доказів.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив наступне.
Відповідно до п. 1.4.32 Статуту ДП «Ліси України» Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» є правонаступником прав і обов'язків Державного підприємства «Болехівське лісове господарство» (код 22177986) на підставі наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 28.10.2022 № 916 «Про припинення Державного підприємства «Болехівське лісове господарство» та затвердження складу комісії з припинення».
Відповідно до п. 1 наказу № 1872 від 18.10.2024 ДП «Ліси України» «Про припинення філії «Болехівське лісове господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» припинено філію «Болехівське лісове господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (код ВП 45001533) шляхом її закриття. Згідно передавального акту, активи та пасиви філії «Болехівське лісове господарство» ДП «Ліси України» передано до філії «Карпатський лісовий офіс» ДП «Ліси України».
Відповідно до Положення про філію «Карпатський лісовий офіс» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», Філія «Карпатський лісовий офіс» є відокремленим підрозділом ДСГП «Ліси України».
Метою діяльності Філії є ведення на землях лісового господарства, охорони, захисту, невиснажливого раціонального використання відтворення лісів.
Предметом діяльності Філії є забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу.
Відповідно до п. 7.8. Положення, Філія здійснює свою господарську діяльність на земельних ділянках, які знаходяться у постійному користуванні Підприємства, оренді або інших речових правах.
На підставі Розпорядження Івано-Франківської обласної державної адміністрації № 85 від 07.02.1996 «Про надання у постійне користування земель лісового фонду», земельні ділянки Витвицького лісництва ДП «Болехівське лісове господарство», а також, Церківнянського лісництва ДП «Болехівське лісове господарство» надані відповідачу на праві постійного користування.
ДП «Болехівське лісове господарство» листом № 138/02 від 03.04.2020 повідомлено Долинський відділ поліції Головного управління національної поліції в Івано-Франківській області, що 01.04.2020 працівниками державної лісової охорони ДП «Болехівське лісове господарство» у кв. 2 вид. 2, 3 Витвицького лісництва в адміністративних межах Витвицької територіальної громади виявлено незаконну рубку 3-х сироростучих дерев породи «дуб», чим завдано істотну шкоду на 25 192 грн.
До вказаного листа долучено акт огляду місця вчинення порушення лісового господарства від 01.04.2020, план насадження з нанесенням місця порушення та розташування ділянки, розрахунок заподіяної шкоди та матеріально-грошову оцінку.
Вказана порубка 3-х сироростучих дерев породи «дуб» у кв. 2 вид. 2, 3 Витвицького лісництва також зафіксована у протоколі огляду місця події від 06.04.2020, що проведений слідчим СВ Долинського ВП ГУНП в області.
У межах досудового розслідування кримінального провадження Івано-Франківським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром Міністерства внутрішніх справ України проведено судову економічну експертизу, за результатами якої складено висновок експерта № СЕ-19/109-24/5396-ЕК від 31.07.2024.
Особу, яка здійснила незаконну порубку дерев, у ході досудового розслідування кримінального правопорушення не встановлено.
Згідно висновку № СЕ-19/109-24/5396-ЕК від 31.07.2024, встановлено розрахунок розміру шкоди, заподіяної незаконною порубкою дерев породи «дуб» кількістю 3 штуки, діаметрами пнів 51 см, 55 см, 61 см, які виявлено 01.04.2020, відповідно до акту огляду місця вчинення лісопорушення в кварталі 2 виділ 2 та 3 Витвицького лісництва ДП «Болехівське лісове господарство» в сумі 21462 грн.
Відповідно до висновку експерта СЕ-19/109-24/5396-ЕК від 31.07.2024, розрахунок розміру заподіяної шкоди лісу, внаслідок вирубування дерев на території Витвицького лісництва квартал 2 виділ 2,3 підтверджується документально частково в сумі 21462 грн. Експертом зазначено, що згідно з актом огляду місця вчинення лісопорушення від 01.04.2020, складеним лісничим Витвицького лісництва Черешнівським Л.П. від 01.04.2020 на території Витвицького лісництва квартал 2 виділ 2, 3, скоєно самовільну рубку трьох дерев породи «дуб» діаметрами пнів 51 см, 55 см, 61 см.
Дослідженням встановлено, що розмір шкоди заподіяної лісу внаслідок незаконного вирубування дерев в Витвицькому лісництві квартал 2 виділ 2, 3, в розрахунку, проведеному лісничим Витвицького - лісництва ОСОБА_1 , згідно акту огляду, місця вчинення лісопорушення від 01.04.2020, на 6 гривень більше, ніж сума яку встановив експерт в процесі дослідження. Співставленням розміру шкоди згідно з актом огляду та розміру шкода встановленої експертом, по кожному дереву, встановлено, що дана розбіжність виникла при розрахунку шкоди дерева діаметром пня 55 см. Оскільки наданий на дослідження розрахунок містить тільки загальну шкоду по кожному дереву без детально описаного розрахунку, то встановити причини виникнення різниці не видається за можливе.
Таким чином, відповідно до наданих на експертизу документів встановлено, що загальний розмір шкода заподіяної лісу, внаслідок незаконного вирубування трьох сироростучих дерев порода «дуб», діаметрами пнів 51 см, 55 см, 61 см, у кварталі 2 виділ 2,3 Витвицького лісництва, підтверджується частково, а саме, в сумі 21 462,00 гривень.
Також, ДП «Болехівське лісове господарство» листом повідомлено Долинський відділ поліції Головного управління національної поліції в Івано-Франківській області, що 28.04.2020 працівниками державної лісової охорони ДП «Болехівське лісове господарство» у кв. 2 вид. 36, 37 Церківнянського лісництва адміністративних межах Витвицької територіальної громади виявлено незаконну рубку 3-х сиро ростучих дерев породи «Ялиця» та одного сироростучого дерева породи «смерека». До вказаного листа долучено акт огляду місця вчинення порушення лісового господарства, план насадження з нанесенням місця порушення та розташування ділянки, розрахунок заподіяної шкоди та матеріально-грошову оцінку.
Вказана порубка 3-х сироростучих дерев породи «Ялиця» та одного сироростучого дерева породи «смерека» у кв. 2 Церківнянського лісництва також зафіксована у протоколі огляду місця події від 28.04.2020, що проведений слідчим СВ Долинського ВП ГУНП в області.
У межах досудового розслідування кримінального провадження Івано-Франківським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром Міністерства внутрішніх справ України проведено судову економічну експертизу, за результатами якої складено висновок експерта № СЕ-19/109-21/2089-ЕК від 30.03.2021.
Особу, яка здійснила незаконну порубку дерев, у ході досудового розслідування кримінального правопорушення не встановлено.
Згідно висновку № СЕ-19/109-21/2089-ЕК від 30.03.2021, складеного за результатами проведення судової економічної експертизи, розмір шкоди заподіяної незаконною порубкою 4-х сироростучих дерев породи «ялиця» діаметрами пнів: 29, 40, 48 та одного породи «смерека» діаметром пня 54 см. становить 41117,03 грн.
У висновку експерта зазначено, що відповідно до наданих на експертизу документів встановлено, що розрахунок розміру шкоди, внаслідок незаконного вирубування дерев на території Церківнянського лісництва в кварталі 2 виділ 36, 37 складений відповідно до акту огляду місця вчинення лісопорушення складеного працівником ОСОБА_2 від 28.04. 2020 року підтверджується документально частково в сумі 41117,03 грн.
Розбіжність між розрахунком розміру шкоди, внаслідок незаконного дерев на території Церківнянського лісництва в кварталі 2 виділ 36, 37, складеного відповідно до акту огляду місця вчинення лісопорушення складеного ОСОБА_2 від 28.04.2020 в сумі 41623,75 грн та сумою, визначеною в результаті дослідження у розмірі 41117,03 грн у бік зменшення на загальну суму 506,72 грн обумовлена тим, що в розрахунок розміру шкоди, внаслідок незаконного вирубування дерев на території Церківнянського лісництва в кварталі 2 виділ, 36, 37, складеного відповідно до акту огляду місця вчинення лісопорушення складеного Гавц Б.Р. від 28.04. 2020 року включено матеріально-грошову оцінку лісосіки (таксова вартість деревини) в сумі 1011,00 грн, яка не обчислюється при розрахунку розміру шкоди відповідно додатку 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 року № 665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу», а також під час розрахунку такс для пня дерева породи «Ялиця» діаметром 48 см такса для обчислення розміру шкоди проіндексована включно по 2018 рік не враховано індексацію такс 2019 року.
Відповідно до наданих на експертизу документів встановлено, що розрахунок розміру шкоди, внаслідок незаконного вирубування дерев на території Церківнянського лісництва в кварталі 2 виділ 36, 37, складеного відповідно до акту огляду місця вчинення лісопорушення складеного ОСОБА_2 від 28.04.2020 підтверджується документально частково в сумі 41117,03 грн.
Калуською окружною прокуратурою за результатами вивчення матеріалів об'єднаного кримінального провадження № 12025091160000325 від 13.11.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, яке виділено із кримінального провадження за № 12020091160000102 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.ч. 1, 4 ст. 246 КК України, встановлено порушення інтересів держави та наявність підстав для вжиття заходів представницького характеру, передбачених ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».
Як вказує керівник Калуської окружної прокуратури, відповідач як лісокористувач не забезпечив охорону та збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, допустив самовільну вирубку лісу, внаслідок чого розмір шкоди, заподіяної порушенням вимог природоохоронного законодавства на території Витвицької сільської ради територіальної громади складає 62579,03 грн (21462 + 41117,03), що є підставою для стягнення з відповідача суми заподіяної шкоди.
Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення. Висновки суду.
Згідно з частинами 2, 3 статті 1 Лісового кодексу України Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
В частині 2 статті 19 Лісового кодексу України унормовано, що постійні лісокористувачі зобов'язані: забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення; вести первинний облік лісів.
Підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень (п. 5 ст. 64 Лісового кодексу України).
У відповідності до приписів статті 86 Лісового кодексу України організація і забезпечення охорони і захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.
Згідно з статтею 65 Лісового кодексу України використання лісових ресурсів може здійснюватися в порядку загального і спеціального використання.
В силу положень статті 69 Лісового кодексу України спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом - лісорубний квиток або лісовий квиток, що видається безоплатно. Спеціальний дозвіл на заготівлю деревини в порядку рубок головного користування видається органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства. Спеціальний дозвіл на інші види спеціального використання лісових ресурсів видається власниками лісів або постійними лісокористувачами. На виділених лісових ділянках можуть використовуватися лише ті лісові ресурси і лише для цілей, що передбачені виданим спеціальним дозволом.
Відповідно до статті 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог: а) раціонального і економного використання природних ресурсів на основі широкого застосування новітніх технологій; б) здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища; в) здійснення заходів щодо відтворення відновлюваних природних ресурсів; г) застосування біологічних, хімічних та інших методів поліпшення якості природних ресурсів, які забезпечують охорону навколишнього природного середовища і безпеку здоров'я населення; д) збереження територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, що підлягають особливій охороні; е) здійснення господарської та іншої діяльності без порушення екологічних прав інших осіб; є) здійснення заходів щодо збереження і невиснажливого використання біологічного різноманіття під час провадження діяльності, пов'язаної з поводженням з генетично модифікованими організмами. При використанні природних ресурсів має забезпечуватися виконання й інших вимог, встановлених цим Законом та іншим законодавством України.
Завдання контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища полягають у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами (ст. 34 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").
Основними завданнями державної лісової охорони є: здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства; забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу (ст. 90 Лісового кодексу України).
Отже, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на, зокрема постійних лісокористувачів.
Статтею 105 Лісового кодексу України унормовано, що особи, винні у порушенні лісового законодавства, зокрема у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників несуть встановлену законом дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність.
Відповідно до частини 1 статті 107 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
Згідно з статтями 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Верховний Суд у постанові від 30.01.2025 у справі № 907/48/24 вказав на те, що системний аналіз положень ст. 86, п. 1 ч. 2 ст. 105, ст. 107 ЛК України дає підстави для висновку про те, що у випадку порушення вимог щодо організації охорони і захисту лісів, відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, до того ж, підприємства, установи, організації зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
Здійснюючи аналіз вказаних вище норм права, Верховний Суд неодноразово зазначав, що порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. Водночас не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.
Таким чином, обов'язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов'язків, в тому числі у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. Водночас цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами (аналогічний висновок міститься у постановах від 18.05.2023 у справі № 914/669/22, від 12.09.2024 у справі № 907/181/22, від 20.01.2025 у справі № 907/48/24, від 12.03.2025 у справі № 909/131/24, від 28.09.2023 у справі № 927/32/23, об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 у справі № 909/976/17).
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Відповідно до ст. 16 ЦК України до способів захисту прав і законних інтересів віднесено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Частинами 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно з ст. 1172 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, необхідна наявність повного складу правопорушення: протиправної поведінки особи; шкоди (збитків); причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла збитки.
Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Під шкодою слід розуміти, зокрема, зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Причинний зв'язок, як елемент складу цивільного правопорушення, виражає зв'язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, а отже, доведенню підлягає факт того, що його протиправні дії є причиною, а шкода - наслідком такої протиправної поведінки.
Також деліктна відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювача шкоди.
Відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди. Тобто вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарський суд виходить з презумпції вини правопорушника.
Відсутність хоча б одного із перелічених елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.
Обов'язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов'язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев.
Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.
Таким чином, відповідач, як постійний лісокористувач, не дотримавши вимог законодавства в частині забезпечення охорони та захисту лісових насаджень допустив самовільну порубку, на підпорядкованій йому території, не забезпечив збереження не призначених для порубки дерев, не здійснив комплекс заходів, спрямованих на збереження лісів від незаконних порубок, не запобіг порушенням законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.
Встановленими судом обставинами підтверджується наявність протиправної поведінки відповідача у формі бездіяльності, яка полягає у не забезпеченні підприємством достатньої, необхідної, належної охорони і захисту лісів від незаконної порубки на підвідомчій території у кв. 2 вид. 2, 3 Витвицького лісництва, у кв. 2 вид. 36, 37 Церківнянського лісництва в адміністративних межах Витвицької територіальної громади Калуського району Івано-Франківської області.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. Відповідач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, спрямованих на ефективне, а не формальне забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчій йому території лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело до незаконної вирубки невстановленими особами дерев та заподіяння збитків.
Отже, саме внаслідок бездіяльності працівників відповідача стало можливим і відбулось вирубка дерев невстановленими особами та заподіяна шкода.
Згідно висновку № СЕ-19/109-21/2089-ЕК від 30.03.2021, складеного за результатами проведення судової економічної експертизи, розмір шкоди заподіяної незаконною порубкою 4-х сироростучих дерев породи «ялиця» діаметрами пнів: 29, 40, 48 та одного породи «смерека» діаметром пня 54 см становить 41117,03 грн.
Згідно висновку № СЕ-19/109-24/5396-ЕК від 31.07.2024, складеного за результатами проведення судової економічної експертизи, встановлено розрахунок розміру шкоди, заподіяної незаконною порубкою дерев породи «дуб» кількістю 3 штуки, діаметрами пнів 51 см, 55 см, 61 см, які виявлено 01.04.2020, відповідно до акту огляду місця вчинення лісопорушення в кварталі 2 виділ 2 та 3 Витвицького лісництва ДП «Болехівське лісове господарство» в сумі 21462 грн.
Розмір завданої шкоди обґрунтовано розраховано на підставі Додатку №1 "Такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 р. № 665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу".
Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності.
Системний аналіз положень ст. 86, п. 1 ч. 2 ст. 105, ст. 107 ЛК України дає підстави для висновку про те, що у випадку порушення вимог щодо організації охорони і захисту лісів, відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, а також передбачено, що підприємства, установи, організації зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.
Таким чином, обов'язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов'язків, в тому числі у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. При цьому, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді не вчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами (аналогічний висновок міститься у постановах від 18.05.2023 у справі № 914/669/22, від 24.01.2024 у справі № 907/449/22, об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 у справі № 909/976/17).
Матеріалами справи підтверджується, що ДП «Ліси України» Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії "Карпатський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" є правонаступником прав і обов'язків Державного підприємства «Болехівське лісове господарство».
При цьому, Державне підприємство «Болехівське лісове господарство» під час вчинення незаконних рубок невідомими особами було постійним лісокористувачем лісових ділянок Церківнянського лісництва та Витвицького лісництва в адміністративних межах Витвицької територіальної громади Калуського району Івано-Франківська область, а тому обов'язок по охороні лісів від незаконних рубок та обов'язок дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів на час виявлення правопорушення покладено саме на відповідача.
Відтак, наявними є всі елементи складу цивільного правопорушення (незаконна порубка дерев, завдана шкода, протиправна бездіяльність відповідача, яка полягає у незабезпеченні належної охорони лісу, причинно-наслідковий зв'язок між шкодою та бездіяльністю відповідача, вина).
Доводи відповідача про те, що Державна екологічна інспекція не здійснювала перевірки відхиляються судом, оскільки факт порушення природоохоронного законодавства може підтверджуватися не тільки результатами перевірки Державної екологічної інспекції, а й іншими доказами.
У постанові Верховного Суду від 12.09.2024 у справі № 907/181/22, викладено висновок: "такий доказ як акт перевірки Державної екологічної інспекції сам по собі не може бути єдиним чи вичерпним доказом підтвердження правопорушення природоохоронного законодавства. Подані сторонами докази, на підтвердження своїх вимог та заперечень, мають бути оцінені судами як окремо кожен так і в їх сукупності. Крім того, відсутність акта не може бути єдиною підставою для відмови в позові, з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи доведеності наявності складу цивільного правопорушення у діях лісокористувача щодо незабезпечення ним охорони і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, допущення самовільної вирубки лісу та наявності підстав для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності".
Відповідно до статті 73 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Жодний доказ не має для суду заздалегідь встановленої сили, а суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.3 ст. 86 ГПК України).
Також суд зазначає, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).
Стандарт доказування "вірогідності доказів" встановлює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач та їх оцінки їх правдивості і переваги доводів протилежної сторони судового процесу. Тлумачення змісту цієї статті показує, що нею на суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Тобто, обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (тут суд звертається до правових висновків викладених у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20, зокрема, що саме суд має забезпечити право особи на справедливий суд (справедливу судову процедуру).
При цьому, відповідач не надав суду доказів, які б свідчили про належне вчинення ним дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних вирубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду на виконання вимог лісового та природоохоронного законодавства, а також про відсутність його вини у протиправній бездіяльності. Між бездіяльністю відповідача та завданою шкодою існує причинний зв'язок, відсутності вини відповідача суду не доведено.
Положеннями статей 13-14 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
За встановлених судом обставин, позовні вимоги є обґрунтованими, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи задоволення позову, судовий збір слід покласти на відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 53, 73, 74, 77-79, 86, 129, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов керівника Калуської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Витвицької сільської ради територіальної громади Калуського району Івано-Франківської області до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" про стягнення шкоди заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в сумі 62579,03 грн - задовольнити.
Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", вул. Шота Руставелі, буд. 9 А, м. Київ, 01601 (ідентифікаційний код 44768034), в особі філії "Карпатський лісовий офіс", вул. Собранецька, буд. 156, м. Ужгород, Закарпатська область, 88017 (ідентифікаційний код 45554542) на користь Витвицької сільської ради територіальної громади Калуського району Івано-Франківської області, вул. З. Красівського, 63 а, с. Витвиця, Калуський район, Івано-Франківська область, 77533 (ідентифікаційний код 04355898) 62579 (шістдесят дві тисячі п'ятсот сімдесят дев'ять) грн 03 коп. шкоди заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", вул. Шота Руставелі, буд. 9 А, м. Київ, 01601 (ідентифікаційний код 44768034) в особі філії "Карпатський лісовий офіс", вул. Собранецька, буд. 156, м. Ужгород, Закарпатська область, 88017 (ідентифікаційний код 45554542) на користь Івано-Франківської обласної прокуратури, вул.Грюнвальдська, 11, м. Івано-Франківськ, 76604 (ідентифікаційний код 03530483) (отримувач: Івано-Франківська обласна прокуратура, ЄДРПОУ 03530483, рахунок (IBAN) UA668201720343120001000003924, банк отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ, код банку отримувача - МФО 820172) 2662 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 05.05.2026.
Суддя Неверовська Л. М.