Справа № 909/412/26
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
30.04.2026 м. Івано-Франківськ
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В., секретар судового засідання Масловський А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали заяви вх.№2708/26 від 25.03.2026 Адвокатського бюро "Глеваський та Партнери", 09117, Київська область, м.Біла Церква, вул.Млинова,6, кв.7, про відкриття провадження у справі про банкрутство Дочірнього підприємства "Інтерштамп", м.Івано-Франківськ, вул. Вовчинецька,225, код ЄДРПОУ 30984636
за участі:
ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2
установив: Адвокатське бюро "Глеваський та Партнери" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Дочірнього підприємства "Інтерштамп".
Подана заява мотивована тим, що Дочірнє підприємство "Інтерштамп" не виконало своїх зобов'язань перед Адвокатським бюро "Глеваський та Партнери", які виникли на підставі договору про надання правової допомоги № 03-12/25 від 03.12.2025.
У заяві про відкриття провадження у справі про банкрутство міститься пропозиція заявника щодо кандидатури арбітражного керуючого для виконання повноважень розпорядника майна та додано заяву арбітражного керуючого Лотоцького С. В. вх.№5545/26 від 25.03.2025 про участь у справі про банкрутство Дочірнього підприємства "Інтерштамп".
01.04.2026 суд постановив прийняти до розгляду заяву Адвокатського бюро "Глеваський та Партнери" про відкриття провадження у справі про банкрутство Дочірнього підприємства "Інтерштамп"; підготовче засідання призначити на 28.04.2026; зобов"язати Адвокатське бюро "Глеваський та Партнери" надати суду правовий висновок проведеного аналізу взаємовідносин клієнта з Публічним акціонерним товариством "Український інноваційний банк" (код ЄДРПОУ 05839888) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Рона" (код ЄДРПОУ 31789757) за кредитним договором від 10.09.2010 за №002 (зі змінами), а також за договором забезпечення щодо врегулювання заборгованості; боржнику надати суду належним чином засвідчену копію статуту; - відзив на заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство та докази його направлення заявнику. У відзиві боржника зазначити: заперечення боржника щодо вимог заявника; загальну суму заборгованості боржника перед кредиторами за зобов'язаннями, що передбачають виплату грошових коштів, у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), з виплати заробітної плати; відомості про наявне у боржника майно, а також про всі його рахунки в установах банків та інших фінансово-кредитних установах, реквізити рахунків; відомості про всі рахунки, на яких ведеться облік прав на цінні папери, що належать товариству у депозитарних установах, їх реквізити; відомості про проведення ним діяльності, пов'язаної з державною таємницею; докази необґрунтованості вимог заявника (за наявності). До відзиву також додається довідка органів приватизації (органів, уповноважених управляти об'єктами державної власності) про наявність або відсутність на балансі підприємства, щодо якого відкрито провадження у справі, державного майна, що в процесі приватизації (корпоратизації) не увійшло до статутного капіталу боржника.
17.04.2026 Публічне акціонерне товариство "Українська інноваційна компанія" подало заперечення на заяву Адвокатського бюро "Глеваський та Партнери" про відкриття провадження у справі про банкрутство Дочірнього підприємства "Інтерштамп". Подане заперечення мотивоване тим, що ПАТ "Український інноваційний банк" (з 13.07.2016 р. перейменоване на ПАТ "Укрінком"; з 18.03.2017 перейменоване на ПАТ "Українська інноваційна компанія") та ТОВ "Компанія Рона" уклали Кредитний договір № 002 від 10 вересня 2010 року (далі - "Кредитний договір"), згідно з умовами якого ТОВ "Компанія Рона" (Позичальник) зобов'язувалося повернути грошові кошти в сумі відповідно до графіку зниження ліміту кредитної лінії 2 150 000,00 доларів США у строк до 04.02.2016 року.
З метою забезпечення належного виконання Позичальником зобов'язань за Кредитним договором Кредитор та Дочірнє підприємство "Виробничо-комерційна фірма "Інтерштамп" Акціонерного товариства відкритого типу "Родон" уклали Іпотечний договір (майнової поруки) від 30.08.2011 , посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Сопків З.І. за реєстровим №5193 (далі - "Іпотечний договір"), згідно із яким Іпотекодавець передав Іпотекодержателю на забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором у якості предмета іпотеки: - нежитлові приміщення секція №1, загальною площею 15 772,4 кв.м., що складається з виробничих приміщень літера А, що знаходиться за адресою Івано-Франківська обл., село Вовчинець, вул. Вовчинецька, буд.225к, яке належить Іпотекодавцю.
Ствердило, що зобов'язання за Кредитним договором виконано не було, у зв'язку із чим 30 грудня 2025 року ПАТ "Укрінком" на адресу ДП "Комерційна фірма "Інтерштамп" направило Письмову вимогу (повідомлення) про усунення порушення основного зобов'язання, у якому повідомило Іпотекодавця про необхідність виконання обов'язків за кредитним договором (погашення заборгованості у розмірі 264 243 156,43 грн.), а також повідомлено, що у випадку невиконання грошових зобов'язань - Кредитором буде вжито заходів щодо звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку. Відтак ПАТ "Укрінком" є іпотекодержателем щодо майна Боржника - ДП "Інтерштамп", котрий у зв"язку із невиконанням основного зобов'язання за Кредитним договором № 002 від 10.09.2010 та залишенням письмової вимоги про усунення порушення від 30.12.2025 без належного реагування та виконання, набув право на звернення стягнення на іпотечне майно.
Вказав, що Боржник є клієнтом Ініціюючого кредитора - АБ "Глеваський та Партнери". Грошові вимоги АБ "Глеваський та Партнери", які стали підставою для подання заяви про відкриття провадження у справі банкрутство, виникли на підставі договору про надання правничої допомоги, укладеного останнім з ДП "Інтерштамп". В межах зазначеного договору про надання правничої допомоги адвокат Глеваський Віталій Васильович підготував правовий висновок щодо аналізу правовідносин Боржника з ПАТ "Український інноваційний банк" та ТОВ "Компанія Рона" за Кредитним договором №002 від 10.09.2010 року, а також за договорами забезпечення щодо врегулювання кредитної заборгованості.
Зазначив, що Ініціюючий кредитор був обізнаний про всі деталі грошової заборгованості Боржника перед ПАТ "Укрінком", як іпотекодержателем, та діяв в інтересах Боржника. Однак замість надання реальної правничої допомоги Боржнику, спрямованої на врегулювання заборгованості перед Заявником, свідомо створив штучну заборгованість перед власним адвокатським бюро. У подальшому, використовуючи такий штучний борг лише як підставу, Ініціюючий кредитор звернувся до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство свого ж Клієнта. Вказав, що дії Ініціюючого кредитора мають ознаки очевидної недобросовісності, адже замість реального пошуку шляхів відновлення платоспроможності ДП "Інтерштамп", він штучно створив підстави для порушення справи про банкрутство свого ж клієнта, переслідуючи виключно мету створення перешкод для законного звернення стягнення ПАТ "Укрінком" на іпотечне майно.
Просив суд відмовити у відкритті провадження у справі № 909/412/26 про банкрутство Дочірнього підприємства "Інтерштамп" за заявою Адвокатського бюро "Глеваський та Партнери".
28.04.2026 Адвокатське бюро "Глеваський та Партнери" на виконання вимоги ухвали суду від 01.04.2026, подало клопотання про долучення до матеріалів справи правового висновоку проведеного аналізу взаємовідносин клієнта з Публічним акціонерним товариством "Український інноваційний банк" (код ЄДРПОУ 05839888) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Рона" (код ЄДРПОУ 31789757) за кредитним договором від 10.09.2010 за №002 (зі змінами), а також за договором забезпечення щодо врегулювання заборгованості вх.№7824/26.
Також 28.04.2026 Адвокатське бюро "Глеваський та Партнери" подало клопотання про повернення без розгляду заперечення Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" щодо відкриття провадження у справі про банкрутство та додані до нього документи (вх.№7810/26).
Подане клопотання мотивоване тим, що ДП "Інтерштамп" з ПАТ "Українська інноваційна компанія" будь-яких договорів не укладало. Правонаступництва між ПАТ "Український інноваційний банк" та ПАТ "Українська інноваційна компанія" не відбулось, про що наявні висновки у постановах Верховного суду та про що не зазначає і ПАТ "Українська інноваційна компанія". Зміна найменування банку здійснене з порушенням законодавства, про що теж є висновки Верховного Суду, у зв"язку з чим зазначив, що ПАТ "Українська інноваційна компанія" не має достатнього обсягу прав для участі у справі №909/412/26, а тому подані останньою заперечення та документи належить повернути без розгляду.
28.04.2026 ПАТ "Українська інноваційна компанія" подало заяву про допущення ПАТ "Українська інноваційна компанія" до участі у справі як забезпеченого кредитора (вх.№7811/26). Подана заява мотивована тим, що ПАТ "Українська інноваційна компанія" є забезпеченим кредитором (іпотекодержателем) Боржника на підставі Іпотечного договору № 5193 від 30.04.2011. Предметом іпотеки є нежитлові приміщення секції №1 площею 15 772,4 кв.м. за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Вовчинецька, 225к, що належать Боржнику, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав (за запитом суду).
В судовому засідання 28.04.2026 заявник заперечив про допуск до справи представника ПАТ "Українська інноваційна компанія" та підтримав заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство, просив суд її задовольнити та відкрити провадження у справі про банкрутство Дочірнього підприємства "Інтерштамп".
Боржник (його представник), належним чином повідомлений про час, дату і місце розгляду справи, у судове засідання 28.04.2026 не з'явився, причин неявки суду не повідомив, відзив на заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство не надав.
Враховуючи те, що відповідно до ч. 4 ст. 36 та абз. 2 ч. 1 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства неявка у підготовче засідання сторін, а також відсутність відзиву боржника не перешкоджають проведенню засідання та провадженню у справі, суд вважає за можливе провести підготовче засідання за відсутності представника боржника.
Розглянувши заяву ПАТ "Українська інноваційна компанія", вислухавши представника заявника АБ " Глеваський та Партнери" та ПАТ "Українська інноваційна компанія", дослідивши подані сторонами докази, суд зазначає таке.
Юридична особа (ідентифікаційний код 05839888), яка зараз має назву ПАТ "Українська інноваційна компанія", створена з метою здійснення банківської діяльності та найменовано ПАТ "Український інноваційний банк". На підставі виданої НБУ банківської ліцензії та внесення запису регулятором до Державного реєстру банків ПАТ "Укрінбанк" набуло статусу банку.
Правління НБУ у межах визначеної законом компетенції прийняло щодо Банка, зокрема, постанову від 24.12.2015 №934 про віднесення до категорії неплатоспроможних і від 22.03.2016 №180 про відкликання банківської ліценції та ліквідацію, а виконавча дирекція Фонду - рішення від 24.12.2015 №239 про затвердження тимчасової адміністрації та від 22.03.2016 №385 про початок процедури ліквідації. Однак зазначені постанови Правління НБУ та рішення Фонду скасовано судовими рішеннями у справах №826/5325/16 і №826/14033/17, які набрали законної сили, є чинними та обов'язковими до виконання в силу приписів статті 129 Конституції України, статей 2, 326 Господарського процесуального кодексу України.
В постанові Верховного Суду від 16.10.2024 у справі №913/266/20, суд дійшов, зокрема, таких висновків:
- статус банка набувається з моменту прийняття НБУ рішення про видачу банківської ліцензії з одночасним внесенням регулятором запису до Державного реєстру банків, тоді як втрата юридичною особою такого статусу відбувається у результаті завершення реорганізації банка або його ліквідації за спеціальною процедурою, здійснюваною (за винятком процедури добровільної ліквідації) державною спеціалізованою установою - Фондом у визначеному банківським законодавством порядку, кінцевим наслідком чого [реорганізації чи ліквідації] є здійснення НБУ запису в Державному реєстрі банків про припинення банка. При цьому відкликання банківської ліцензії не є самостійною підставою для втрати юридичною особою статусу банка;
- Фонд є установою, що виконує спеціальні функції, зокрема, щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку та їх ліквідації. У визначених законом випадках Фонд може делегувати рішенням виконавчої дирекції Фонду частину або всі свої повноваження як тимчасового адміністратора або ліквідатора уповноваженій особі (уповноваженим особам) Фонду (згідно з частиною 1 статті 1, частиною 1 статті 3, частиною 1 статті 35 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб");
- Фонд у день отримання рішення НБУ про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банка та не пізніше наступного робочого дня розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", крім випадку, коли ліквідація здійснюється за ініціативою власників банка (згідно з частиною 5 статті 77 Закону "Про банки і банківську діяльність", частиною 4 статті 44 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб");
- з дня початку процедури ліквідації банка, зокрема, припиняються всі повноваження органів управління банка та органів контролю, а у випадку, якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банка тимчасова адміністрація банка припиняється (згідно із пунктом 1 частини 2 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"). Повноваження Фонду під час здійснення ліквідації банка врегульовані статтею 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб";
- відсутність належного законодавчого регулювання (порядку "відновлення" банківської ліцензії у випадку скасування судовим рішенням відповідних рішень НБУ та Фонду, спрямованих на здійснення процедури виведення банка з ринку) та невжиття державним органом (НБУ) відповідних заходів призвело до правової невизначеності як щодо статусу ПАТ "Український інноваційний банк" (нова назва - ПАТ "Українська інноваційна компанія"), так і щодо визначення органу / суб'єкта, наділеного повноваженнями на управління такою юридичною особою;
- зміни до статуту товариства не є реорганізацією в розумінні банківського законодавства і не впливають на обсяг прав та обов'язків цієї юридичної особи, які виникли раніше у зв'язку зі здійсненням нею банківської діяльності в межах своєї спеціальної правосуб'єктності як банківської установи, оскільки внаслідок цього не створився новий учасник правовідносин, отже, ПАТ "Укрінбанк" та ПАТ "Українська інноваційна компанія" є однією й тією ж юридичною особою, з одним й тим самим ідентифікаційним кодом 05839888 і єдиним обсягом прав та обов'язків;
- зміна найменування банка без попереднього погодження НБУ чи зміна організаційно-правової форми без здійснення процедури реорганізації банка в установленому банківським законодавством порядку не допускаються, тому відповідні зміни до статуту самі по собі не могли бути підставою для втрати зазначеним товариством статусу банка;
- внаслідок бездіяльності центрального органу державного управління (НБУ), а також через незапровадження органом законодавчої влади нормативного регулювання порядку "відновлення" банківської ліцензії у випадку скасування судовими рішеннями відповідних рішень НБУ та Фонду, спрямованих на здійснення процедури ліквідації банка, чи порядку подальшого виведення неплатоспроможного банка з ринку за цих умов, Боржника варто вважати таким, що був позбавлений можливості зберігати правовий статус банка;
- з урахуванням положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року здійснення судової процедури банкрутства ПАТ "Українська інноваційна компанія" у визначеному законодавством про банкрутство порядку є формою реалізації Компанією та усіма його кредиторами права кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Такий порядок дій стабілізує правову ситуацію навколо зазначеного товариства і забезпечить захист прав та інтересів усіх учасників спірних правовідносин.
При цьому Верховний Суд у постанові від 16.10.2024 у справі №913/266/20 прийняв до уваги висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №925/698/16, щодо повноважень Фонду на управління банком попри скасування у судовому порядку як рішення Фонду про початок процедури ліквідації, так і рішення про запровадження тимчасової адміністрації), однак встановив, що здійснення Фондом ліквідації ПАТ "Український інноваційний банк" (наразі - ПАТ "Українська інноваційна компанія") виявилося неможливим, позаяк єдиною встановленою законом підставою для початку такої процедури є відповідне рішення Правління НБУ про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
За відсутності нормативного регулювання продовження процедури виведення банку з ринку шляхом ліквідації у випадку скасування у судовому порядку рішення НБУ про відкликання банківської ліцензії саме НБУ як уповноваженому суб'єкту на здійснення банківського нагляду належало прийняти у межах своєї компетенції відповідні рішення, чого зроблено не було.
Водночас у справах №826/15260/17 і №826/11199/16 суди відмовили у задоволенні позовів Фонду про визнання протиправними та скасування реєстраційних дій щодо внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах (у тому числі відповідно до рішень загальних зборів від 13.07.2016), тоді як НБУ не звертався з позовом про визнання недійсними рішень загальних зборів, змін до статуту чи скасування записів у ЄДР, незважаючи на те, що з моменту ухвалення відповідних рішень минуло вже понад шість років.
З огляду на викладене, ПАТ "Укрінбанк" та ПАТ "Українська інноваційна компанія" є однією й тією ж юридичною особою з одним й тим самим ідентифікаційним кодом 05839888, а зміни до статуту товариства не є реорганізацією в розумінні банківського законодавства і не впливають на обсяг прав та обов'язків відповідної юридичної особи щодо зобов'язань, які виникли до внесення відповідних змін до її статуту. Отже, такі зміни не спростовують наявність зобов'язань, які виникли за відповідними договорами.
Аналогічного висновку дійшов Верховний суд у постановах від 28.01.2025 у справі №921/534/23, від 20 березня 2025 року у cправі №909/578/17, від 20 березня 2025 року у cправі № 902/538/16.
Таким чином, вищенаведене судом спростовує доводи Адвокатського бюро "Глеваський та Партнери" про те, що ПАТ "Українська інноваційна компанія" не має достатнього обсягу прав та не довело статусу кредитора за кредитним договором №002 від 10.09.2010 , укладеного АТ "Український інноваційний банк" та ТОВ "Компанія Рона".
Відтак суд постановив відмовити у задоволенні клопотання Адвокатського бюро "Глеваський та Партнери" про повернення поданого ПАТ "Українська інноваційна компанія" заперечення без розгляду та допустити ПАТ "Українська інноваційна компанія" до участі у справі.
28.04.2026 ПАТ "Українська інноваційна компанія" подала клопотання про визнання зловживання процесуальними правами Адвокатського бюро "Глеваський та Партнери" (вх.№ 7799/26). Подане клопотання мотивоване тим, що використання ініціюючим кредитором правових механізмів банкрутства як інструменту для створення штучних перешкод у реалізації прав іпотекодержателя є формою очевидного зловживання процесуальними правами, а дії адвоката з ініціювання подібних процесів прямо суперечать інтересам правосуддя та його професійному обов'язку, а також засадам добросовісності та принципу недопустимості зловживання правом.
Суд, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників, встановив.
03.12.2025 АБ "Глеваський та Партнери" (Адвокатське бюро) в особі керуючого Бюро Глеваського Віталія Васильовича, який діє на підставі Статуту, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №9201/10 від 31.07.2020, що видане Радою адвокатів Київської області, згідно рішення № 81 від 31.07.2020, з однієї сторони, та ДП "Інтерштамп" (Клієнт) в особі директора Бардакової Олександри Іванівни, яка діє на підставі Статуту, з іншої сторони уклали договір про надання правової допомоги №03-12/25 (далі- Договір).
Відповідно 1.1. Договору, з метою надання Клієнту правової допомоги в рамках цього Договору, Адвокатське бюро проводить аналіз взаємовідносин Клієнта з Публічним акціонерним товариством "Український інноваційний банк" (код ЄДРПОУ 05839888) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Рона" (код ЄДРПОУ 31789757) за Кредитним договором від 10.09.2010 №002 (зі змінами) щодо врегулювання спору, розробляє стратегію захисту інтересів Клієнта. Оцінка ризиків звернення стягнення на нерухоме майно Клієнта, як майнового поручителя, та юридична протидія останнім.
Згідно з 3.1. Договору, гонорар складається з суми вартості послуг, що надаються Адвокатським бюро згідно з цим Договором, становить 235 000,00 грн. (двісті тридцять п'ять тисяч гривень).
Розмір гонорару не залежить від досягнення чи недосягнення Адвокатським бюро позитивного результату, якого бажає Клієнт (п.3.2.).
Факт наданих послуг підтверджується актом наданих послуг (п.3.4.).
Клієнт сплачує гонорар протягом 5 (п'яти) календарних днів з дня підписання Сторонами акта наданих послуг (п.5.3.).
Гонорар сплачується готівкою або здійснюється у безготівковому порядку на рахунок Адвокатського бюро. У разі проведення розрахунку готівкою Адвокатське бюро видає Довідку (п.3.6.).
Відповідно до п.4.1. Договору, цей Договір набуває чинності з дати його підписання і діє протягом 2 наступних календарних місяців, але до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань.
07.01.2026 сторони підписали Акт наданих послуг №1, відповідно до якого сторони погодили, що на виконання умов Договору від 03.12.2025 №03-12/25 Адвокатське бюро передало Клієнту, а Клієнт прийняв надані послуги у вигляді правового висновку, складеного за результатом проведеного аналізу взаємовідносин Клієнта з Публічним акціонерним товариством "Український інноваційний банк" (код ЄДРПОУ 05839888) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Рона" (код ЄДРПОУ 31789757) за Кредитним договором від 10.09.2010 за №002 (зі змінами), а також за договором забезпечення щодо врегулювання заборгованості. Загальна вартість наданих послуг складає 235 000,00 грн. (двісті тридцять п'ять тисяч гривень), що сплачується Клієнтом протягом 5 (п'яти) календарних днів з дня підписання Сторонами цього акта наданих послуг. Послуги надані Адвокатським бюро у повному обсязі та відповідають домовленості Сторін. Клієнт підтверджує, що не має претензій щодо наданих послуг.
Клієнт в порушення умов договору надані послуги не оплатив, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 235 000 грн 00 коп.
14.01.2026 Адвокатське бюро з метою досудового врегулювання спору направило Клієнту вимогу про сплату заборгованості №14.01-26/1.
20.01.2026 ДП "Інтерштамп" надало відповідь на вимогу № 1-20/01-2026, відповідно до якої зазначило, що Дочірнє підприємство дійсно має невиконане зобов'язання перед Кредитором щодо погашення заборгованості Боржника у розмірі 235 000,00 гри. (двісті тридцять п'ять тисяч гривень).
Однак повідомило, що на даний час ДП "Інтерштамп" не здійснює господарську діяльність, а тому грошові кошти для розрахунку за Договором були затребувані від засновника. Однак, станом на сьогодні грошові кошти не отримали.
Також зазначило, що єдиний ліквідний актив Дочірнього підприємства (нежитлові приміщення секція №1, загальною площею 15 772,4 кв.м., що складається з виробничих приміщень літера А, що знаходяться за адресою: Івано-Франківська обл., село Вовчинець, вул. Вовчинецька, будинок 225 к, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 17127426101) за Іпотечним договором (майнової поруки) від 30.08.2011, посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Сопків 3.І. за реєстровим №5193, знаходиться в іпотеці у ПАТ "Український інноваційний банк", у зв"язку з чим Дочірнє підприємство "Інтерштамп" немає можливості виконати зобов'язання за Договором про надання правової допомоги №03-12/25 від 03 грудня 2025 року.
25.03.2026 Адвокатське бюро "Глеваський та Партнери" звернулось в суд із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ДП "Інтерштамп". Подана заява мотивована тим, що ДП "Інтерштамп" є неспроможним виконати грошове зобов"язання перед АБ "Глеваський та Партнери" після настання встановленого строку для його виконання.
Суд, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, зазначає таке.
Відповідно до преамбули Кодексу України з процедур банкрутства цей Кодекс встановлює порядок та підстави для здійснення провадження у справі з відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
Процедура банкрутства щодо боржника переслідує публічний та приватний інтерес. Захист публічного інтересу, зокрема, знаходить свій вияв у недопущенні фіктивного банкрутства, а також недопущення доведення боржника до банкрутства.
Захист приватного інтересу, в свою чергу, полягає в максимальному задоволенні вимог кредиторів, відновленні платоспроможності боржника або його ліквідації та продажу його майна у ліквідаційній процедурі з метою погашення вимог кредиторів.
Отже, однією з основних функцій господарського суду під час провадження у справі про банкрутство є дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів.
Суд звертає увагу, що провадження у справах про банкрутство характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань, особливим суб'єктним складом, тривалістю судового провадження, що істотно відрізняють це провадження від позовного.
З огляду на положення процесуального закону, у справах позовного провадження господарський суд, здійснюючи правосуддя, обмежений принципами диспозитивності та змагальності сторін, водночас у справах про банкрутство судовий контроль є невід'ємною складовою цього провадження.
Статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства, серед іншого, визначено, що:
- боржник це юридична особа або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, неспроможна виконати свої грошові зобов'язання, строк виконання яких настав;
- грошове зобов'язання (борг) це зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) розмір грошових зобов'язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви;
- неплатоспроможність це неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 2 ст. 8 Кодексу України з процедур банкрутства право на звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство мають боржник, кредитор.
Наявність боргу при ініціюванні справи про банкрутство підтверджується доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором.
Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги до боржника можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору.
Заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство.
Порядок відкриття провадження у справі про банкрутство регламентований ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства, згідно якої:
- перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом (абзац 1 частини першої);
- у підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, вирішує інші питання, пов'язані з розглядом справи (частина друга);
- якщо провадження у справі відкривається за заявою кредитора, господарський суд перевіряє можливість боржника виконати майнові зобов'язання, строк яких настав. Боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов'язання та погасити заборгованість (частина третя);
- за результатами розгляду заяви про відкриття провадження у справі та відзиву боржника господарський суд постановляє ухвалу про: відкриття провадження у справі; відмову у відкритті провадження у справі (частина п'ята);
- господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо: вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження; вимоги кредитора (кредиторів) задоволені боржником у повному обсязі до підготовчого засідання суду (частина шоста).
Системний аналіз статей 1, 8, 34, 39 Кодексу України з процедур банкрутства свідчить, що правовими підставами для відкриття провадження у справі про банкрутство є: (1) наявність грошового зобов'язання боржника перед кредитором, строк виконання якого сплив на дату звернення кредитора до суду; (2) відсутність між кредитором та боржником спору про право стосовно заявлених вимог; (3) не задоволення боржником у повному обсязі вимог ініціюючого кредитора до підготовчого засідання суду.
Отже, завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є перевірка обґрунтованості вимог заявника на предмет відповідності таких вимог поняттю «грошового зобов'язання» боржника перед ініціюючим кредитором; встановлення наявності/відсутності спору про право; встановлення обставин задоволення таких вимог до проведення підготовчого засідання у справі.
За таких обставин, обов'язком ініціюючого кредитора є надання суду достатніх належних доказів існування непогашеного грошового зобов'язання боржника перед кредитором з метою виключення у майбутньому розумних сумнівів інших кредиторів боржника в обґрунтованості відкриття провадження у справі про банкрутство.
Тож, важливим питанням при відкритті провадження у справі про банкрутство є питання обґрунтованості кредиторських вимог ініціюючого кредитора, за заявою якого відкривається провадження у справі.
При цьому використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника і відкриття на підставі такої заборгованості провадження у справі про банкрутство. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами, а також порушує права боржника у справі про банкрутство.
Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної чи недостатньо аргументованої кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог.
Верховний Суд у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 911/2043/20 також зазначив, що з моменту відкриття провадження у справі банкрутство боржник перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника.
Тому, з огляду на важливі правові наслідки відкриття провадження у справі про банкрутство, які, крім заявника та боржника, стосуються невизначеного кола осіб потенційних кредиторів боржника, ухваленню відповідного рішення суду має передувати системний аналіз обставин, пов'язаних із правовідносинами, з посиланням на які заявник обґрунтовує свої вимоги до боржника, на підставі поданих доказів. Лише після з'ясування та перевірки таких обставин суд може встановити обґрунтованість вимог кредитора до боржника, а також наявність чи відсутність спору про право у цих правовідносинах, як передумови для відкриття провадження у справі.
Відсутність спору про право, в розрізі процедури банкрутства, полягає у відсутності неоднозначності у частині вирішення питань щодо сторін зобов'язання, суті (предмету) зобов'язання, підстави виникнення зобов'язання, суми зобов'язання та структури заборгованості, а також строку виконання зобов'язання тощо. Встановлення відсутності спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора є необхідною передумовою для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника, оскільки протилежне матиме наслідком відмову у відкритті такого провадження відповідно до ч. 6 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства.
Отже, звернення кредитора до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство по суті є реалізацією кредитором права на судовий захист власних майнових прав за відсутності належного виконання грошового зобов'язання боржником. У зв'язку з цим, кредитор повинен надати суду докази на підтвердження наявності у нього права, яке підлягає захисту, та навести обставини, що є підставою для звернення до суду.
При цьому, на господарський суд покладається обов'язок перевірки обґрунтованості вимог ініціюючого кредитора та з'ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство, що, враховуючи принцип дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів, має здійснюватися судом незалежно від погодження/непогодження боржником із заявленими вимогами чи, навпаки, пасивної процесуальної поведінки боржника у вигляді неподання ним відзиву на заяву про відкриття відповідного провадження.
Разом з тим, суд звертає увагу, що в силу ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
До основних засад (принципів) господарського судочинства віднесено, зокрема, верховенство права та неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Метою звернення кредитора до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника має бути саме захист порушеного права - отримання кредитором задоволення вимог до боржника, що відповідає змісту преамбули Кодексу України з процедур банкрутства.
Слід зазначити, що провадження у справі про банкрутство є однією з форм господарського процесу, тому в його межах повинні виконуватися завдання господарського судочинства та досягатися його мета - ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з положеннями ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
У постанові від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17 Верховний Суд зазначив, що доволі важко провести межу між правомірною реалізацією власних прав і зловживанням правами, оскільки зовні вони виглядають однаково.
Основним критерієм для висновку про визнання дій зловживанням процесуальними правами є їх невідповідність завданню господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави, а саме перешкоджання судочинству.
Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право (аналогічні правові висновки викладено в постанові Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/1873/17).
Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - винесенню законного та обґрунтованого рішення, а також створенню особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб. Процесуальні права надаються законом тим особам, які беруть участь у процесі, для сприяння суду у розгляді справ, правильному вирішенню спору. І кожного разу, коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод опоненту тощо) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним (аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 12.08.2019 у справі № 905/945/18).
Під зловживанням процесуальними правами належить розуміти особливу форму процесуального правопорушення, тобто умисні недобросовісні дії учасників судового процесу, що супроводжуються порушенням умов здійснення суб'єктивних процесуальних прав, які здійснюються лише з видимістю реалізації таких прав, пов'язані з обманом стосовно відомих обставин справи, у цілях обмеження можливості реалізації або порушення прав інших осіб, що беруть участь у справі, а також з метою перешкодити суду розглянути і вирішити справу.
З огляду на принципи верховенства права і справедливості, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін тощо, функції судової системи, гарантії судочинства та процесуальні засоби не можуть застосовуватися виключно задля забезпечення інтересів лише однієї зі сторін господарської справи. Адже суд, розглядаючи позов конкретної особи, не обслуговує інтереси конкретного позивача, а діє відповідно до принципу верховенства права, справедливості та завдань судочинства (постанова Верховного Суду від 24.09.2024 у справі № 918/822/23(559/2823/23)).
Про зловживання правом можуть свідчити дії ініціюючого кредитора щодо подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо при поданні такої заяви він не керується метою ефективного захисту власних порушених прав і законних інтересів, а задля досягнення якихось інших сторонніх цілей.
При цьому належить зауважити, що положення Кодексу України з процедур банкрутства не містять обмеження права кредитора на звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство у зв'язку з визнанням боржником заборгованості та зазначенням того, що єдиним його ліквідним активом є нежитлові приміщення, які перебувають в іпотеці в ПАТ "Український інноваційний банк". Сам по собі факт перебування майна боржника в іпотеці не спростовує невиконання грошового зобов'язання та необхідності її врегулювання в установленому законом порядку. Таким чином підстави вважати подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, зловживанням АБ "Глеваський та Партнери" процесуальними правами у суду відсутні.
Однак наявність таких обставин зумовлює необхідність приділення належної уваги поведінці як ініціюючого кредитора, так і боржника, у контексті їх добросовісності. Позаяк згідно з п. 21 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу України з процедур банкрутства саме ініціюючому кредитору надано право запропонувати кандидатуру арбітражного керуючого для виконання повноважень розпорядника майна боржника. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.11.2025 у справі № 917/339/25.
Суд зазначає, що відповідно до заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство ДП "Інтерштамп", боржник є клієнтом ініціюючого кредитора, грошові вимоги АБ "Глеваський та Партнери", які стали підставою для подання заяви про відкриття провадження у справі банкрутство, виникли на підставі договору про надання правничої допомоги, укладеного останнім з ДП "Інтерштамп". В межах зазначеного договору про надання правничої допомоги адвокат Глеваський Віталій Васильович підготовив правовий висновок щодо аналізу правовідносин Боржника з ПАТ "Український інноваційний банк" та ТОВ "Компанія Рона" за Кредитним договором №002 від 10.09.2010 року, а також за договорами забезпечення щодо врегулювання кредитної заборгованості. Відтак заявник був обізнаний про всі деталі грошової заборгованості Боржника перед ПАТ "Укрінком", як іпотекодержателем, та діяв в інтересах боржника. Проте замість надання реальної правничої допомоги боржнику, спрямованої на врегулювання заборгованості перед заявником, створив
додаткову заборгованість перед Адвокатським бюро.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що метою укладення наявного у справі договору про надання правової допомоги є ймовірність завдання шкоди іншим кредиторам, що в свою чергу свідчить про те, що заява про відкриття провадження у справі про банкрутство ДП "Інтерштамп" подана не з метою ефективного захисту порушених прав і законних інтересів, а задля досягнення інших сторонніх цілей.
Отже, враховуючи встановлені судом обставини на підставі поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що вимоги заявника до боржника містять у собі наявність ознак спору про право та вказують на недобросовісні дії заявника.
За таких обставин, суд, керуючись ч. 6 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства, дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство ДП "Інтерштамп".
При цьому, суд звертає увагу, що відмова у відкритті провадження у справі про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство за наявності підстав, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства.
Керуючись статями 2, 35-36, 39 Кодексу України з процедур банкрутства та статтями 175, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити у задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" про визнання зловживання процесуальними правами вх.№7799/26 від 28.04.2026.
2. Відмовити у відкритті провадження у справі про банкрутство Дочірнього підприємства "Інтерштамп" (76006, м.Івано-Франківськ, вул. Вовчинецька,225, код ЄДРПОУ 30984636).
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду у визначені ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства строки та порядку.
Дата підписання 05.05.2026
Суддя Т. В. Максимів