61022, м. Харків, пр. Науки, 5
04.05.2026 Справа № 905/525/19
Господарський суд Донецької області у складі судді Аксьонової К.І. за участю секретаря судового засідання Вологжаніної К.В., розглянувши матеріали справи
про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Авторадіатор» (код ЄДРПОУ 00232093), м. Маріуполь, Донецька область,
В провадженні Господарського суду Донецької області знаходиться справа №905/525/19 про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Авторадіатор», м.Маріуполь, Донецька область.
Ухвалою від 18.04.2019 Господарський суд Донецької області відкрив провадження у справі №905/525/19; постановив ввести процедуру розпорядження майном боржника - Приватного акціонерного товариства «Авторадіатор»; розпорядником майна призначив арбітражного керуючого Боднарчука С.Я.
19.04.2019 за номером 58968 на офіційному веб-сайті судової влади України було оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Авторадіатор» (код ЄДРПОУ 00232093).
За результатами попереднього засідання суд постановив ухвалу від 30.10.2019.
Підсумкові засідання неодноразово відкладались. Розгляд справи тривалий час знаходиться на стадії розпорядження майном.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Донецької області від 03.03.2026 для розгляду справи №905/525/19 визначено суддю Аксьонову К.І.
Ухвалою від 06.03.2026 суд у зазначеному складі прийняв справу до свого провадження; підсумкове засідання призначив на 30.03.2026.
З урахуванням пасивної поведінки розпорядника майна при виконанні покладених на нього обов'язків, спрямованих на завершення процедури розпорядження майном боржника, суд, реалізуючи принцип судового нагляду, ухвалою від 30.03.2023 постановив відсторонити арбітражного керуючого Боднарчука С.Я. від виконання повноважень розпорядника майна Приватного акціонерного товариства «Авторадіатор» (код ЄДРПОУ 00232093), м.Маріуполь, Донецька область, встановивши кредиторам боржника строк до 20.04.2026 для надання суду пропозицій щодо кандидатури арбітражного керуючого для призначення розпорядником майна (ліквідатором, керуючим санацією) боржника та відповідне клопотання разом із заявою обраної кандидатури арбітражного керуючого про згоду на участь у справі, а також пояснення щодо подальшого руху справи; підсумкове засідання призначити на 22.04.2026.
14.04.2026 та 16.04.2026 через систему «Електронний суд» від кредитора - Головного управління Пенсійного Фонду України у Донецькій області, надійшли заява на виконання вимог ухвали суду від 30.03.2026 та додаткові пояснення до цієї заяви, в яких кредитор зазначив, що кандидатура арбітражного керуючого для призначення розпорядником майна (ліквідатором, керуючим санацією) боржника у справі підлягає визначенню відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства; у кредитора відсутні пропозиції щодо кандидатури арбітражного керуючого для призначення розпорядником майна (ліквідатором, керуючим санацією) боржника.
З огляду на відсутність пропозицій комітету кредиторів щодо визначення кандидатури арбітражного керуючого суд ухвалою від 22.04.2026 постановив комітету кредиторів/ кредиторам боржника в строк до 01.05.2026 визначити кандидатуру арбітражного керуючого для призначення розпорядником майна (ліквідатором, керуючим санацією) боржника у справі та надати суду відповідне клопотання разом із заявою обраної кандидатури арбітражного керуючого про згоду на участь у справі (за наявності); учасникам справи встановити строк до 01.05.2026 для надання пояснень щодо подальшого руху справи; відкласти підсумкове засідання на 04.05.2026.
У судове засідання 04.05.2026 учасники справи не з'явились; приєднання представників до засідання в режимі відеоконференції також встановлено не було. Про дату, час та місце судового засідання учасники справи та їх представники були повідомлені належним чином шляхом направлення ухвали від 22.04.2026 до електронних кабінетів в системі «Електронний суд» (за їх наявності) та розміщення оголошення на офіційному вебсайті судової влади України.
Пропозицій щодо кандидатури арбітражного керуючого для призначення розпорядником майна (ліквідатором, керуючим санацією) боржника та пояснень щодо подальшого руху справи від учасників справи не надійшло.
Вирішуючи питання подальшого провадження у справі №905/525/19 про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Авторадіатор», суд виходить з таких мотивів.
Відповідно до ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України «Про міжнародне приватне право», а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з ч.6 ст.12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.
Пунктом 4 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу (з 21.10.2019) подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.
Частиною 1 ст.2 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Відповідно до преамбули Кодексу України з процедур банкрутства Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
Згідно з ч. 1 ст.44 Кодексу України з процедур банкрутства під розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, здійснення аналізу його фінансового стану, а також визначення наступної процедури (санації чи ліквідації). Про призначення розпорядника майна господарський суд постановляє ухвалу.
Розпорядником майна є арбітражний керуючий, призначений господарським судом для здійснення процедури розпорядження майном (ст.1 Кодексу України з процедур банкрутства).
Відповідно до ч. 3 ст. 44 Кодексу України з процедур банкрутства розпорядник майна зобов'язаний розглядати заяви кредиторів з грошовими вимогами до боржника, що надійшли в установленому цим Кодексом порядку; вести реєстр вимог кредиторів; повідомляти кредиторів про результати розгляду їхніх вимог; вживати заходів для захисту майна боржника; проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та становища на ринках боржника, встановлювати за результатами його проведення наявність або відсутність ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, вчинення незаконних дій у разі банкрутства; повідомляти правоохоронні органи у разі виявлення ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, вчинення незаконних дій з майном боржника; скликати збори і комітет кредиторів та організовувати проведення їх засідань; подавати відомості (інформацію), необхідні для ведення Єдиного реєстру боржників, відносно яких відкрито провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), у порядку, встановленому державним органом з питань банкрутства; надавати господарському суду та комітету кредиторів звіт про свою діяльність, а також здійснювати розкриття кредиторам інформації щодо фінансового стану боржника та ходу провадження у справі; не пізніше двох місяців з дня відкриття провадження у справі про банкрутство провести інвентаризацію майна боржника та визначити його вартість; за можливості проведення санації боржника розробити план санації боржника та подати його на розгляд зборам кредиторів; виконувати інші повноваження, передбачені цим Кодексом.
В силу приписів Кодексу України з процедур банкрутства проведення процедури розпорядження майном боржника без участі арбітражного керуючого є неможливим, тому у випадку припинення повноважень розпорядника майна у справі про банкрутство належить призначити нового розпорядника майна.
Слід відзначити, що визначення кандидатури арбітражного керуючого для призначення у справі про банкрутство належить перед усім до компетенції кредиторів, а не є обов'язком суду.
Так, визначення кандидатури арбітражного керуючого для призначення у справі про банкрутство, прийняття рішення про звернення до господарського суду з клопотанням про призначення арбітражного керуючого, припинення повноважень арбітражного керуючого та про призначення іншого арбітражного керуючого належить до компетенції комітету кредиторів (п.п. 3-1,4 ч. 8 ст. 48 Кодексу України з процедур банкрутства). Визначення кандидатури арбітражного керуючого для призначення у справі про банкрутство також може бути вирішено зборами кредиторів, до компетенції яких належать, зокрема, інші питання, передбачені цим Кодексом, у тому числі віднесені до компетенції комітету кредиторів (п. 6 ч.5 ст. 48 Кодексу України з процедур банкрутства).
Водночас, законодавство не ставить діяльність зборів кредиторів/комітету кредиторів у залежність від наявності призначеного розпорядника майна. Зокрема комітет кредиторів є самостійним органом, що представляє інтереси кредиторів у процедурі банкрутства, а скликання зборів кредиторів може ініціюватися самими кредиторами (членами комітету), а відсутність арбітражного керуючого не позбавляє кредиторів права на організацію та проведення зборів з метою вирішення питань, віднесених до їх компетенції, відповідно до положень ч.3 ст.48 Кодексу України з процедур банкрутства.
Матеріали справи не містять будь-яких пропозицій від кредиторів/комітету кредиторів щодо порядку здійснення подальшого провадження у справі, у тому числі щодо призначення певного арбітражного керуючого розпорядником майна/ліквідатором у справі.
При цьому, як було вказано, станом на 04.05.2026 стадія розпорядження майном у справі №905/525/19 не завершена, питання призначення нового розпорядника майном у справі не вирішено з об'єктивних причин.
Одним з основних завдань провадження у справі про банкрутство є задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. Поряд з тим кредитори, беручи участь у справі про банкрутство, мають певні процесуальні обов'язки, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.04.2023 у справі № 5002-17/1718-2011).
Так, відповідно до положень ст.ст. 28, 48 Кодексу України з процедур банкрутства кредитори у справі про банкрутство мають приймати участь у голосуванні під час проведення зборів кредиторів та засідання комітету кредиторів; здійснювати контроль (нагляд) за діяльністю арбітражного керуючого під час виконання тих чи інших повноважень; ініціювати питання щодо відсторонення/призначення арбітражного керуючого; звертатись до суду із відповідними заявами тощо.
Проте з матеріалів справи вбачається, що кредитори протягом тривалого часу не приймають активної участі у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Авторадіатор». Кредиторами не ініційовано скликання зборів кредиторів/комітету кредиторів для визначення кандидатури арбітражного керуючого для виконання повноважень розпорядника майна у справі про банкрутство та/або прийняття рішення щодо подальшого провадження у справі зокрема шляхом переходу до ліквідаційної процедури.
Зазначені обставини у своїй сукупності вказують на те, що кредитори в цілому не зацікавлені у реалізації процедур банкрутства у справі.
Заяв про відмову від своїх вимог до боржника, кредиторами, для припинення своєї участі у процедурі банкрутства як учасниками провадження (учасника у справі), до суду кредиторами не подано. Водночас як особи, зацікавлені у задоволенні їх грошових вимог до боржника, кредитори мають діяти розсудливо та проявляти уважність щодо стану провадження у справі про банкрутство.
Процедура розпорядження майном у цій справі триває понад 7 років (з 18.04.2019). При цьому процедура розпорядження майном боржника має строковий характер та відповідно до ч.2 ст.44 Кодексу України з процедур банкрутства вводиться строком до 170 календарних днів.
Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України»).
Відповідно до ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи; розумність тривалості судового провадження оцінюється залежно від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України», від 27.04.2000 у справі «Фрідлендер проти Франції»). При цьому саме на державні органи покладено обов'язок дотримання принципу «належного урядування» (рішення ЄСПЛ від 20.11.2011 у справі «Рисовський проти України»).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.12.2020 у справі «Парінов проти України», в якому суд визнав тривалість провадження у справі про банкрутство понад дев'ять років такою, що не відповідала вимозі «розумного строку», а отже є порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції. Близького за змістом висновку Європейський суд з прав людини дійшов у рішенні від 08.06.2006 у справі «Сюрмелі проти Німеччини».
Таким чином у разі тривання провадження у справі про банкрутство протягом значного часу, у тому числі через неможливість завершення провадження із застосуванням спеціальних норм законодавства про банкрутство, суд має застосувати загальні процесуальні норми з метою забезпечення права на справедливий суд в розумінні строків розгляду справи і забезпечення балансу інтересів кредиторів та боржника під час судового провадження.
На поточний час процедура розпорядження майном об'єктивно не здійснюється у зв'язку з відсутністю розпорядника майном, пасивною поведінкою кредиторів у справі щодо обрання кандидатури розпорядника майном. Вказані обставини у своїй сукупності унеможливлюють завершення процедури розпорядження майном, позбавляють можливості переходу до наступних процедур у справі про банкрутство, та, як наслідок, є істотною перешкодою для досягнення легітимної мети, визначеної законодавством про банкрутство.
Варто звернути увагу, що відповідно ч. 3 ст. 49 Кодексу України з процедур банкрутства у підсумковому засіданні господарський суд ухвалює одне з таких судових рішень: ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном у межах граничних строків, визначених цим Кодексом; ухвалу про введення процедури санації та затвердження плану санації у разі схвалення плану санації боржника зборами кредиторів та погодження його забезпеченими кредиторами в порядку, встановленому цим Кодексом; постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство.
При цьому, у ч. 4 ст. 49 Кодексу України з процедур банкрутства вказано, що у разі якщо зборами кредиторів у межах строку дії процедури розпорядження майном не прийнято жодного з передбачених цією статтею рішень, господарський суд за наявності ознак банкрутства протягом п'яти днів після закінчення процедури розпорядження майном боржника приймає постанову про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
Одночасно, за відсутності актуальних відомостей щодо фінансового стану боржника на теперішній час, а також з урахуванням того, що підприємство розташоване у м. Маріуполь, доступ до активів якого є неможливим з причини тимчасової окупації міста, суд зазначає, що встановлення фактичного складу та стану майна боржника, проведення інвентаризації, формування ліквідаційної маси, а також здійснення інших дій, необхідних для проведення ліквідаційної процедури, істотно ускладнено.
За таких обставин перехід до ліквідаційної процедури без відповідного рішення кредиторів є недоцільним. Більше того, відкриття ліквідаційної процедури за відсутності об'єктивної можливості її фактичного здійснення матиме формальний характер та призведе лише до подальшого затягування провадження у справі без реального правового результату.
За таких обставин, суд не вбачає підстав для визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, оскільки відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували існування підстав для застосування відповідної процедури у розумінні Кодексу України з процедур банкрутства.
Відсутність звернення кредиторів до господарського суду з клопотанням про призначення арбітражного керуючого, та, як наслідок, відсутність розпорядника майна у справі, унеможливлює перехід до наступної процедури, що в свою чергу унеможливлює подальше провадження у цій справі.
Кодекс України з процедур банкрутства не встановлює відповідної підстави для закриття провадження у справі про банкрутство в такому випадку, проте не визначає й вичерпного переліку підстав для закриття провадження, оскільки містить п.14 ч.1 ст.90 Кодексу України з процедур банкрутства, згідно з яким суд закриває провадження у справі про банкрутство в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 ст.2 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
З огляду на викладені обставини суд дійшов висновку про закриття провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Авторадіатор» на підставі п.14 ч.1 ст.90 Кодексу України з процедур банкрутства із застосуванням п. 2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому, суд приймає до уваги правові позиції Верховного Суду викладені у постановах Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 906/1290/15 та від 07.10.2020 у справі №917/1230/15, за змістом яких «відсутність предмета спору» у розумінні п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України означає припинення існування спірних правовідносин внаслідок певних обставин.
Також суд враховує близькі за змістом правові позиції Верховного Суду щодо закриття провадження у справі про банкрутство у зв'язку з об'єктивною неможливістю здійснити розгляд справи упродовж розумного строку та неможливістю досягнення легітимної мети процедури банкрутства, наведені у постановах від 17.04.2024 у справі №5006/27/116б/2012 та від 10.12.2024 у справі №5/104б.
Керуючись ст.ст. 9, 28, 90 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 231-235 Господарського процесуального кодексу України, суд
Закрити провадження у справі №905/525/19 про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Авторадіатор» (код ЄДРПОУ 00232093), м. Маріуполь, Донецька область.
Державному реєстратору внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис про закриття провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Авторадіатор» (код ЄДРПОУ 00232093), м. Маріуполь, Донецька область.
Роз'яснити, що згідно з ч. 8 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства дія мораторію на задоволення вимог кредиторів припиняється з дня закриття провадження у справі про банкрутство.
У судовому засіданні 04.05.2026 суд склав та підписав скорочену ухвалу.
Повну ухвалу суд склав та підписав 05.05.2026.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Суддя К.І. Аксьонова