вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
04.05.2026 Справа № 904/741/26
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "ГІРНИЧОДОБУВНА ПРОМИСЛОВІСТЬ", м. Дніпро
про стягнення
Суддя Ярошенко В.І.
Без виклику (повідомлення) учасників справи
Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "ГІРНИЧОДОБУВНА ПРОМИСЛОВІСТЬ" про стягнення штрафу за невірно зазначену в залізничній накладній масу вантажу у розмірі 293 850 грн.
Ухвалою суду від 02.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 904/741/26. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено відповідачу строк 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження для подання до суду відзиву на позовну заяву.
19.03.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "ГІРНИЧОДОБУВНА ПРОМИСЛОВІСТЬ" надійшов до суду відзив на позовну заяву.
20.03.2026 від Акціонерного товариства "Українська залізниця" надійшла до суду відповідь на відзив.
25.03.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "ГІРНИЧОДОБУВНА ПРОМИСЛОВІСТЬ" надійшли до суду заперечення на відповідь на відзив.
Відповідно до частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
У пункті 3 постанови № 11 від 17.10.2014 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" визначено, що розумним, зокрема вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004).
При цьому, згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема складність справи та поведінка заявників.
Так, у справі "Хосце проти Нідерландів" 1998 суд вирішив, що тривалість у 8,5 років є розумною у контексті ст. 6 Конвенції, у зв'язку зі складністю справи, а у справі "Чірікоста і Віола проти Італії", 15-річний строк розгляду визнано Європейським судом з прав людини виправданим, у зв'язку з поведінкою заявників.
З огляду на викладене, з метою дотримання принципів господарського судочинства, суд розглянув справу в межах розумного строку.
В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України судом прийнято рішення у справі.
Узагальнена позиція позивача
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що у квітні 2025 року зі станції Бучач Львівської залізниці ТОВ Виробнича компанія "Гірничодобувна Промисловість" здійснило відправлення вагонів №№ 59957225, 61257648 згідно накладних №№ 36440142, 36440140 на станцію призначення Кривий Ріг-Головний Придніпровської залізниці. Після прибуття вагонів на станцію Кривий Ріг-Головний здійснено контрольне зважування вантажу та виявлено невідповідність фактичної маси вантажу даним, зазначеним у залізничних накладних, про що складено комерційні акти № 467004/73, № 467004/74 від 25.04.2025. За вказане порушення залізницею нараховано штраф в розмірі п'ятикратної провізної плати за кожний вагон, що складає 293 850 грн.
Заперечуючи зменшення розміру штрафу позивач зазначає, що в даному випадку штрафна санкція не має договірного характеру, оскільки є законною неустойкою, встановленою безпосередньо нормами Статуту залізниць України. Враховуючи, що положення Статуту чітко визначають фіксований розмір штрафу та не передбачають механізму його диференціації або зменшення, дана санкція є імперативною і підлягає стягненню у повному обсязі.
Узагальнена позиція відповідача
Відповідач заперечує заявлені позивачем позовні вимоги та вказує на те, що у відповідності до встановлених законодавством вимог вантаж розміщено й закріплено згідно з п.3.1 гл.14 додатка 3 до СМГС та перевозився навалом; маса вантажу визначалась на справних, повірених та зареєстрованих 150 т. вагонних вагах, заводський номер 082с; загальна маса вантажу по накладній № 36440142 становила 348250 кг, в тому числі, по спірному вагону (№ 59957225) 69850 кг - маса вантажу, 23600 кг - тара вагону; загальна маса вантажу по накладній № 36440140 становила 278300 кг, в тому числі, по спірному вагону (№61257648) 69850 кг - маса вантажу, 23600 кг - тара вагону. Зі змісту комерційних актів від 25.04.2025 №467004/74 та №467004/73 вбачається, що вантаж прибув у справних вагонах, а тому допустити внесення неправдивих даних щодо маси ватажу в накладних №№36440142, 36440140 є неможливим, але, не виключаємо, що технічна похибка під час зважування вантажу або людський фактор можуть мати місце в роботі.
Підставою для направлення спірних вагонів з вантажем був договорів купівлі-продажу № 205 ГДП від 27.12.2024, укладений між ТОВ ВК «ГІРНИЧОДОБУВНА ПРОМИСЛОВІСТЬ» (продавець) та ТОВ «СЕЙЛ-ЕКОХІМ» (покупець), який є власником даного вантажу. Жодних претензій щодо розбіжностей в кількості отриманої покупцем продукції та/або виявленої нестачі продукції в адресу продавця (вантажовідправника) не надходило. Продукція прийнята ТОВ «СЕЙЛЕКОХІМ», що підтверджується відповідною видатковою накладну, рахунком про сплату за поставку товару, відвантаженого на адресу ТОВ «СЕЙЛ-ЕКОХІМ», іншими залізничними накладними за №№ 36440141, 36440143, що разом склало 1394,3 т. загальною вартістю 714 439,32 грн з ПДВ, що сплачено у повному обсязі ТОВ «СЕЙЛ-ЕКОХІМ» за платіжною інструкцією, а також ТОВ ВК «ГІРНИЧОДОБУВНА ПРОМИСЛОВІСТЬ» складено та зареєстровано податкову накладну. Вказані обставини підтверджують належність маси вантажу у вагонах №№ 59957225, 61257648.
Відповідач просить суд зменшити розмір штрафу до 58 770 грн (одна перевізна плата по кожному із спірних 2 вагонів). В обґрунтування вказаного клопотання відповідач зазначає, що позивачем не вказав на те, що йому спричинені збитки, а відтак розмір штрафу значно перевищує збитки, а наявність інших обставин, які мають істотне значення, стосується невідповідності принципам співмірності та розумності. Про не співмірність штрафу свідчить ще й той факт, що сума штрафу по спірним вагонам становить 293 850 грн, що перевищує вартість всього завантаженого вантажу. Фактичне недовантаження вагону до рівня, вказаного у залізничній накладній, не визначається як загроза безпеки руху.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ
У квітні 2025 року зі станції Бучач Львівської залізниці Товариством з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія "Гірничодобувна Промисловість" здійснило відправлення вагонів №№ 59957225, 61257648 згідно накладних №№ 36440142, 36440140 на станцію призначення Кривий Ріг-Головний Придніпровської залізниці, одержувач вантажу - ПАТ "Арселорміттал Кривий Ріг".
Згідно з даними, що мітяться у вказаних накладних відправником зазначено наступну масу вантажу:
- за накладною № 36440142 у вагоні № 59957225 - 69 850 кг,
- за накладною № 36440140 у вагоні № 61257648 - 69 850 кг.
Після прибуття вагонів на станцію Кривий Ріг-Головний залізницею, на підставі заявки одержувача № 13 від 25.04.2025, здійснено контрольне зважування вантажу. За результатами перевірки встановлено невідповідність фактичної маси вантажу даним, зазначеним у залізничних накладних, про що складено комерційні акти № 467004/73, № 467004/74 від 25.04.2025.
Відповідно до комерційного акту № 467004/74 встановлено, що фактично вага вантажу у вагоні № 59957225 склала 68250 кг, що на 1 600 кг менше ніж зазначено в накладній. При огляді на знеструмленій колії з підйомом на вагон виявлено: навантаження нерівномірне, нижче бортів 300 - 400 мм, пагорбоподібне, маркування відсутнє. Двері вагона суцільнеметалеві, люки щільно закриті. Течі вантажу немає.
Відповідно до комерційного акту № 467004/73 встановлено, що фактично вага вантажу у вагоні № 61257648 склала 67850 кг, що на 2 000 кг менше ніж зазначено в накладній. При огляді на знеструмленій колії з підйомом на вагон виявлено: навантаження нерівномірне, нижче бортів 300 - 400 мм, пагорбоподібне, маркування відсутнє. Двері вагона суцільнеметалеві, люки щільно закриті. Течі вантажу немає.
Як вбачається зі змісту комерційних актів, акти містить підписи заступника начальника станції Ясінської О.Ю., комерційних агентів: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та представника одержувача Дупляк Л.Г.
Для усунення комерційної несправності та приведення маси вантажу до вантажопідйомності спірних вагонів, надлишок вантажу був вивантажений та забраний вантажовідправником, про що було складено відповідний акт № 12 від 07.04.2022
Повноваження підписантів комерційних актів з боку залізниці підтверджуються наказом начальника станції Кривий Ріг-Головний № 163/ДС від 30.12.2024 та посадовими інструкціями, з боку одержувача - довіреністю ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» № 14-134юр від 11.03.2025.
Враховуючи різницю між масою вантажу, що вказана відправником у залізничній накладній (перевізному документі), та виявленою і засвідченою комерційними актами масою вантажу, позивач на підставі статей 118, 122 Статуту залізниць України вбачає підстави для стягнення з відповідача штрафу за невірно зазначену у перевізному документі масу вантажу у п'ятикратному розмірі провізної плати за всю відстань перевезення, розмір якого становить 293 850 грн, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
За змістом ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 909 ЦК України та ч. 1 ст. 307 ГК України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (ч. 3 ст. 909 ЦК України).
Згідно зі ст. 920 ЦК України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Частиною 5 ст. 307 ГК України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Пунктом 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 (далі - Статут) передбачено, що накладна це - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.
Під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній (ст. 37 Статуту).
Відповідно до п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
Згідно ст. 24 Статуту, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.
Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених статтею 129 Статуту.
Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.
Відповідно до п. 2 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334, комерційні акти складаються для засвідчення, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах. Дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин. У комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена не збереженість, а також обставини, які могли бути причиною виникнення не збереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу. Усі графи бланка акта мають бути заповнені. Не дозволяється проставлення рисок та лапок замість повторення необхідних даних. У комерційному акті зазначається, чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах. У разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення було допущено. Особи, які склали або підписали комерційний акт або акт загальної форми, що містить дані, які не відповідають дійсності, несуть установлену законодавством відповідальність.
Згідно зі ст. 105 Статуту, залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.
Статтею 118 Статуту встановлено, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
Відповідно до ст. 122 Статуту залізниць України, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Крім того, згідно п. 5.5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно зі ст. 118 Статуту залізниць України.
Посилаючись на те, що у відповідності до статті 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності відомостей, зазначених ними у накладних, позивач просить суд стягнути з відповідача, як вантажовідправника, штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати у розмірі 293 850 грн. (2 вагони х 29 385 грн (провізна плата за всю відстань перевезення) х 5)).
Крім того, інші відмітки, необхідні для визначення провізної плати і зборів за послуги, пов'язані з перевезенням і для виконання особливих умов перевезення, вносяться в перевізний документ відправником, станціями відправлення, призначення та попутними станціями відповідно до Збірника тарифів та інших нормативно-правових актів (пункт 5.4 Правил).
Згідно з пунктом 5.5 Правил якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.
Таким чином, перевізник в разі перевірки внесених відправником відомостей до накладної зобов'язаний скласти відповідний акт на підтвердження обставин їх неправильності чи неточності.
Оскільки матеріалами справи встановлено неправильне зазначення відповідачем відомостей про масу вантажу в спірних накладних, господарський суд дійшов висновку, що на підставі ст. 118, 122, 129 Статуту залізниць України позивачем за неправильно зазначену у залізничних накладних масу вантажу у вагонах правомірно нараховано відповідачу штраф в сумі 293 850 грн, що становить 5-ти кратний розмір провізної плати.
За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача 293 850 грн штрафу за невірно зазначену масу вантажу, є обґрунтованими та підлягають до примусового стягнення.
Щодо заявленого клопотання відповідач про зменшення розміру штрафу до 58 770 грн, відповідно до ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України, господарський суд зазначає таке.
У відповідності до приписів частині 3 статті 551 Цивільного кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з вищевказаним розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Таким чином, суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Слід зазначити, що зменшення розміру санкцій є правом, а не обов'язком суду, яке може бути реалізоване при наявності сукупності передбачених в контексті коментованої норми обставин.
Наведені в клопотанні відповідача обставини, не може слугувати підставою зменшення розміру санкцій.
Відповідно до пункту 24 Статуту залізниць України, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній, а залізниці надане право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній. Зазначена норма встановлює чіткі вимоги до відправника щодо оформлення вантажу та покликана забезпечити дисциплінованість учасників господарських відносин та визначає критерії обґрунтованості в подальшому будь-яких претензій залізниці до учасників господарських відносин (відправника та одержувача).
Відтак, недотримання вимог, визначених Статутом залізниць України, який є спеціальним нормативним актом, що визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, покладає на порушника відповідальність, яка в даному випадку передбачена пунктами 118, 122 Статуту залізниць України. При цьому, зазначений штраф, відповідно до пунктів 118, 122 Статуту залізниць України, стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків, можливості його зменшення Статутом не передбачено.
Наведене узгоджується з позицією Верховного суду у складі Касаційного господарського суду від 05.02.2019 у справі №914/2339/17.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
З урахуванням вказаного, суд зазначає, що інші доводи викладені відповідачем у відзиві на позов, судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 526, 20 грн покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 129, 165, 221, 233, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія “Гірничодобувальна Промисловість» (49010, м. Дніпро, вул. Героїв Рятувальників, буд. 8; код ЄДРПОУ 31261769) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, б.5, код ЄДРПОУ 40075815) штраф у розмірі 293 850 грн та витрати зі сплаті судового збору 3 526, 20 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.І. Ярошенко