пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
05 травня 2026 року Справа № 903/215/26
Господарський суд Волинської області у складі:
головуючого судді - Гарбара Ігоря Олексійовича
секретар судового засідання - Гандзілевська Яна Вікторівна
за участю представників сторін:
від позивача: н/з
від відповідача-1: Мірчук В.В.
взяв участь прокурор: Рішко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області справу №903/215/26 за позовом керівника Ковельської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Ратнівської селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю “Волиньелектрозбут», Комунального некомерційного підприємства "Ратнівська центральна районна лікарня" Ратнівської селищної ради про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів в розмірі 99839,68 грн,
04.03.2026 керівник Ковельської окружної прокуратури сформував в системі “Електронний суд» позов в інтересах держави в особі Ратнівської селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю “Волиньелектрозбут», Комунального некомерційного підприємства "Ратнівська центральна районна лікарня" Ратнівської селищної, в якому просить суд:
1. Визнати недійсною додаткову угоду № 8 від 20.10.2021, укладену між ТОВ “Волиньелектрозбут» та Комунальним некомерційним підприємством “Ратнівська центральна районна лікарня» Ратнівської селищної ради до Договору про постачання електричної енергії від 05.01.2021 № 23-21/149.
2. Визнати недійсною додаткову угоду № 9 від 29.10.2021, укладену між ТОВ “Волиньелектрозбут» та Комунальним некомерційним підприємством “Ратнівська центральна районна лікарня» Ратнівської селищної ради до Договору про постачання електричної енергії від 05.01.2021 № 23-21/149.
3. Визнати недійсною додаткову угоду № 10 від 12.11.2021, укладену між ТОВ “Волиньелектрозбут» та Комунальним некомерційним підприємством “Ратнівська центральна районна лікарня» Ратнівської селищної ради до Договору про постачання електричної енергії від 05.01.2021 № 23-21/149.
4. Визнати недійсною додаткову угоду № 11 від 22.11.2021, укладену між ТОВ “Волиньелектрозбут» та Комунальним некомерційним підприємством “Ратнівська центральна районна лікарня» Ратнівської селищної ради до Договору про постачання електричної енергії від 05.01.2021 № 23-21/149.
5. Визнати недійсною додаткову угоду № 12 від 23.11.2021, укладену між ТОВ “Волиньелектрозбут» та Комунальним некомерційним підприємством “Ратнівська центральна районна лікарня» Ратнівської селищної ради до Договору про постачання електричної енергії від 05.01.2021 № 23-21/149.
6. Стягнути з ТзОВ “Волиньелектрозбут» (код ЄДРПОУ 4215989) на користь Ратнівської селищної ради (ЄДРПОУ 04334695) кошти в сумі 99 839,68 гривень.
7. Стягнути з ТзОВ “Волиньелектрозбут» (код ЄДРПОУ 4215989) на користь Волинської обласної прокуратури (код ЄРДПОУ 02909915) 15 974,4 грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви.
В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що відповідно до ст. 41 Закону України “Про публічні закупівлі», ст. 203 ЦК України, ч. 1 ст. 215 ЦК України додаткові угоди є недійсними, оскільки укладені в порушення вимог ч.5 ст.41 Закону України “Про публічні закупівлі», а тому є всі підстави вважати, що кошти в розмірі 99839,68 грн, які сплачені Комунальним некомерційним підприємством "Ратнівська центральна районна лікарня" Ратнівської селищної ради за товар є надміру сплачені та підлягають стягненню з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Волиньелектрозбут».
Ухвалою суду від 09.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвала суду від 09.03.2026 доставлена відповідачу-1 до електронного кабінету 09.03.2024, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Строк для подачі відзиву до 24.03.2026.
Відповідач-2 ухвалу суду від 09.03.2026 отримав 13.03.20206, що підтверджується рекомендованим листом про вручення.
Строк для подачі відзиву до 30.03.2026.
24.03.2026 представник відповідача-1 сформував в системі «Електронний суд» відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову.
27.03.2026 представник відповідача-1 сформував в системі «Електронний суд» клопотання, в якому просить суд залишити без розгляду позовну заяву Ковельської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Ратнівської селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут», Комунального некомерційного підприємства «Ратнівська центральна районна лікарня «Ратнівської селищної ради про визнання недійсними додаткових угод до договору про постачання електричної енергії споживачу та стягнення 99 839,68 грн.
27.03.2024 та 06.04.2026 керівник Ковельської окружної прокуратури сформував в системі “Електронний суд» відповідь на відзив, в якій простить відхилити заперечення, наведені ТОВ «Волиньелектрозбут» у відзиві на позов. Позовні вимоги задовольнити. Відмовити у задоволенні заяви (клопотання) ТОВ «Волиньелектрозбут» про залишення позовної заяви керівника Ковельської окружної прокуратури без розгляду.
Протокольною ухвалою від 07.04.2026 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив розгляд справи по суті на 05.05.2026 о 10.30 год.
Представник позивача в призначене судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату та час розгляду справи, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Представник відповідача-2 в призначене судове засідання також не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату та час розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення.
Прокурор в судовому засіданні просив суд позов задовольнити повністю.
Представник відповідача-1 в судовому засіданні просить позов залишити без розгляду, у разі відмови у задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду просить суд в задоволенні позову відмовити.
Суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні рівні умови сторонам для представлення своєї правової позиції та надання доказів і вважає за можливе розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст.240 ГПК України, а неявка представника позивача та відповідача-2 не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.
Заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача-1, дослідивши матеріали справи, господарський суд прийшов до наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, 05.01.2021 між КНП «Ратнівська ЦРЛ» та ТзОВ «Волиньелектрозбут» укладено договір №23 21/149 на загальну суму 1 056 000,00 грн (далі - Договір).
Предметом договору є електрична енергія з визначеною кількістю 440000 кВт з терміном поставки товару: з 1 січня по 31 грудня 2021 року.
Відповідно до Специфікації згідно додатку №2 до вищевказаного Договору ціна (тариф) електричної енергії для споживача з урахуванням величини регульованих тарифів та ПДВ за одиницю товару становить 2,40 грн/ кВт.
Згідно з п. 2.1. Договору, Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Пунктом 7 Додатку № 3 до Договору, визначено, що істотні умови Договору можуть змінюватися у випадку зміни ціни за одиницю товару (електричної енергії) не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі. У цьому випадку зміна ціни за одиницю здійснюється на умовах, визначених у пункті 7.1. Додатку №3.
Відповідно до вказаного пункту Додатку №3 зміна ціни за одиницю електричної енергії допускається за умови надання Стороною, яка пропонує зміни, документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку в торговій зоні «ОЕС України».
Таким документальним підтвердженням можуть бути офіційні дані про ціну, обсяги купівлі-продажу електричної енергії на ринку «на добу на перед» (далі - РДН) та внутрішньодобовому ринку (далі - ВДР), та інші показники, які склалися у відповідному розрахунковому періоді в торговій зоні «ОЕС України» та оприлюднені на офіційному вебсайті ДП «ОПЕРАТОР РИНКУ» за адресою в мережі Інтернет https://www.oree.com.ua - згідно з частиною постою статті 67 Закону України «Про ринок електричної енергії». У якості документального підтвердження даних, передбачених цим підпунктом, Сторонами визнаються наступні документи: завірені належним чином копії (роздруківки з вебсайту) Звітів про результати роботи РДН/ ВДР та про діяльність ОР за відповідний календарний місяць, які оприлюднюються відповідно до законодавства ДП «ОПЕРАТОР РИНКУ» https://www.oree.com.ua.
Крім цього, відповідно до пункту 7.4 додатку №3 до Договору нова змінена ціна, розрахована відповідно до п. 7.2-7.3 застосовується з першого числа відповідного розрахункового періоду (календарного місяця) і залишається незмінною до його завершення.
На момент підписання Договору сторонами погоджені всі істотні умови Договору, а саме предмет, ціну та строк виконання зобов'язань за договором відповідно до вимог Господарського кодексу України та Закону України «Про публічні закупівлі».
В подальшому, за час виконання вказаного Договору до нього на підставі додаткових угод неодноразово вносились зміни, в тому числі шість разів в частині підвищення ціни за одиницю товару - 1 кВт/год електричної енергії, зокрема:
1. додатковою угодою № 1 від 27.01.2021 внесено зміни до договору в частині зміни найменування покупця;
2. додатковою угодою №2 від 16.02.2021 у зв'язку зі зміною регульованих цін (тарифів) та відповідно до Постанови НКРЕКП №2353 від 09.12.2020 визначено, що з 01.01.2021 ціна електричної енергії за договором становить 2,377404 грн за 1 кВт*год, при цьому ціну на електричну енергію як товару залишено без змін;
3. додатковою угодою №3 від 22.02.2021 вирішувалося питання фінансування даного договору, при цьому за рахунок коштів місцевого бюджету вирішено профінансувати договір на суму 385 000,00 грн;
4. додатковою угодою №4 від 18.06.2021 вирішувалося питання фінансування даного договору, при цьому за рахунок коштів місцевого бюджету вирішено профінансувати договір на суму 479 179,15 грн;
5. додатковою угодою №5 від 16.08.2021 вирішувалося питання фінансування даного договору, при цьому за рахунок коштів місцевого бюджету вирішено профінансувати договір на суму 613 109,15 грн;
6. додатковою угодою №6 від 26.08.2021 (з урахуванням величини регульованих тарифів та ПДВ) ціну електричної енергії з 01.09.2021 збільшено з 2,377404 грн/кВт/год до 2,57967 грн/кВт/, при цьому ціну електричної енергії як товару додатковою угодою № 6 з 01.09.2021 збільшено з 1,68724 грн/кВт/год до 1,855795 грн/кВт/год;
7. додатковою угодою №7 від 06.10.2021 вирішувалося питання фінансування даного договору, при цьому за рахунок коштів місцевого бюджету вирішено профінансувати договір на суму 853 109,15 грн;
8. додатковою угодою №8 від 20.10.2021 (з урахуванням величини регульованих тарифів та ПДВ) ціну електричної енергії з 01.10.2021 збільшено з 2,57967 грн/ кВт/год до 2,802143 грн/кВт/, при цьому ціну електричної енергії як товару додатковою угодою № 8 від 20.10.2021 з 01.10.2021 збільшено з 1,855795 грн/ кВт/год до 2,041189 грн/кВт/год;
9. додатковою угодою №9 від 29.10.2021 (з урахуванням величини регульованих тарифів та ПДВ) ціну електричної енергії з 11.10.2021 збільшено з 2,802143 грн/кВт/год до 3,046841 грн/кВт/, при цьому ціну електричної енергії як товару додатковою угодою № 9 від 29.10.2021 з 11.10.2021 збільшено з 2,041189 грн/ кВт/год до 2,245104 грн/кВт/год;
10. додатковою угодою №10 від 12.11.2021 (з урахуванням величини регульованих тарифів та ПДВ) ціну електричної енергії з 01.11.2021 збільшено з 3,046841 грн/кВт/год до 3,315984 грн/кВт/, при цьому ціну електричної енергії як товару додатковою угодою № 10 від 12.11.2021 з 01.11.2021 збільшено з 2,245104 грн/ кВт/год до 2,46939 грн/кВт/год;
11. додатковою угодою №11 від 22.11.2021 (з урахуванням величини регульованих тарифів та ПДВ) ціну електричної енергії з 11.11.2021 збільшено з 3,315984 грн/кВт/год до 3,612014 грн/кВт/, при цьому ціну електричної енергії як товару додатковою угодою № 11 від 22.11.2021 з 11.11.2021 збільшено з 2,46939 грн/ кВт/год до 2,716082 грн/кВт/год;
12. додатковою угодою №12 від 23.11.2021 (з урахуванням величини регульованих тарифів та ПДВ) ціну електричної енергії з 12.11.2021 збільшено з 3,612014 грн/кВт/год до 3,937619 грн/кВт/, при цьому ціну електричної енергії як товару додатковою угодою № 12 від 23.11.2021 з 12.11.2021 збільшено з 2,716082 грн/ кВт/год до 2,987419 грн/кВт/год;
13. додатковою угодою №13 від 13.12.2021 вирішувалося питання фінансування даного договору, при цьому за рахунок коштів місцевого бюджету вирішено профінансувати договір на суму 1 014 498,77 грн.
Підставою для укладення вищевказаних додаткових угод слугували листи від ТОВ «Волиньелектрозбут» з долученими до них в окремих випадках довідками Харківської торгово-промислової палати.
Аналізом інформації щодо кількості постачання електричної енергії під час дії договору поставки установлено, що ТОВ «Волиньелектрозбут» у 2021 році поставлено на виконання умов договору від 05.01.2021: 415 988 кВт електричної енергії для КНП «Ратнівська ЦРЛ» згідно актів приймання-передачі електричної енергії на суму 1 110 885,93 грн, а саме:
- у січні 2021 року 41 055 кВт на суму 97 604,32 грн (акт приймання передачі обсягу реалізованої електричної енергії від 31.01.2021 №105/535 0068000/1/1;
- у лютому 2021 року 48 108 кВт на суму 114 372,16 грн ( акт приймання передачі обсягу реалізованої електричної енергії від 28.02.2021 №105/535 0068000/2/1;
- у березні 2021 року 46 295 кВт на суму 110 061,91 грн (акт приймання передачі обсягу реалізованої електричної енергії від 31.03.2021 №105/535 0068000/3/1;
- у квітні 2021 року 42 550 кВт на суму 101 158,54 грн (акт приймання передачі обсягу реалізованої електричної енергії від 30.04.2021 №105/535 0068000/4/1;
- у травні 2021 року 35 224 кВт на суму 83 741,68 грн (акт приймання передачі обсягу реалізованої електричної енергії від 31.05.2021 №105/535 0068000/5/1;
- у червні 2021 року 25 686 кВт на суму 61 066,00 грн (акт приймання передачі обсягу реалізованої електричної енергії від 30.06.2021 №105/535 0068000/6/1;
- у липні 2021 року 23 206 кВт на суму 55 170,04 грн (акт приймання-передачі обсягу реалізованої електричної енергії від 31.07.2021 №105/535-0068000/7/1;
- у серпні 2021 року 44 727 кВт на суму 106 334,15 грн (акт приймання передачі обсягу реалізованої електричної енергії від 31.08.2021 №105/535 0068000/8/1;
- у вересні 2021 року 6 778 кВт на суму 17 485,00 грн (акт приймання передачі обсягу реалізованої електричної енергії від 30.09.2021 №105/535 0068000/9/1;
- у жовтні 2021 року 43 960 кВт на суму 133 939,13 грн (акт приймання передачі обсягу реалізованої електричної енергії від 31.10.2021 №105/535 0068000/10/1;
- у листопаді 2021 року 58 399 кВт на суму 229 953,00 грн (акт приймання передачі обсягу реалізованої електричної енергії від 30.11.2021 №105/535 0068000/11/1.
На виконання умов договору від 05.01.2021 №23-21/149 КНП «Ратнівська ЦРЛ» сплатила ТОВ «Волиньелектрозбут» 1110885,93 грн, що підтверджується наступними платіжними дорученнями: №4 від 17.02.2021 - 94 723,00;№ 456 від 05.02.2021 - 2 578,78 грн; №488 від 19.02.2021 - 2 881,32 грн; №492 від 05.03.2021 4 936,21; №510 від 11.03.2021 - 3 311,16 грн; №12 від 11.03.2021 - 108 005,37 грн; № 544 від 05.04.2021 - 3 877,14 грн; №558 від 08.04.2021 - 3 165,66 грн; №20 від 07.04.2021 - 101 960,04 грн; № 589 від 07.05.2021 - 3 617,28 грн; №29 від 12.05.2021 80 311,59 грн; №611 від 17.05.2021 - 2 985,06 грн; №684 від 07.06.2021 - 2 466,79 грн; № 707 від 17.06.2021 - 3 777,51 грн; №45 від 22.06.2021 - 94 109,15 грн; №811 від 08.07.2021 - 2 625,56 грн; №822 від 15.07.2021 - 1 795,63 грн; № 864 від 04.08.2021 1 419,85 грн; №50 від 17.08.2021 - 105 570,55 грн; №886 від 16.08.2021 - 1 628,71 грн; №940 від 02.09.2021 - 1346,67 грн; №1033 від 29.09.2021 - 3 113,69 грн; № 1079 від 06.10.2021 - 1 333,07 грн; № 1238 від 05.11.2021 - 1304,72 грн; №1263 від 10.11.2021 4 302,60 грн; №67 від 11.10.2021 - 98 825,23 грн; № 68 від 11.10.2021 - 16 865,48 грн; №74 від 10.11.2021 - 129 542,50 грн; №88 від 21.12.2021 - 184 585,86 грн; №87 від 21.12.2021 - 37 534,53 грн; №1263 від 10.11.2021 - 4 302,60 грн; №1416 від 07.12.2021- 1670,17 грн; №1538 від 23.12.2021 - 5 908,37 грн.
Щодо визнання недійсною додаткової угоди № 8 від 20.10.2021.
Збільшення ціни товару всупереч пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону Закону України "Про публічні закупівлі" (у редакції на час виникнення спірних правовідносин), зокрема більше як на 10% від ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі.
Згідно з пунктом 2 частини п'ятої статті 41 Закону Закону України "Про публічні закупівлі" (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю.
Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 (п. 90), у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто, під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII , проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.
Аналогічні висновки сформульовані в постанові Великої Палати у справі №920/19/24 від 25.11.2025.
Разом з тим, внаслідок укладення додаткової угоди №8 від 20.10.2021 сторони збільшили ціну на 17,8% від тієї ціни, яка була визначена при укладенні договору (відповідно до умов договору від 05.01.2021 з урахуванням змісту додаткової угоди №2 від 16.02.2021 ціна на електричну енергію становила 2,377404 грн/кВт*год, додатковою угодою №8 від 20.10.2021 ціну на електричну енергію збільшено до 2,802143 грн/кВт*год).
Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається (ст. 632 ЦК України).
Разом з тим, у спірних правовідносинах у додатковій угоді №8 від 20.10.2021 зазначено, що змінена ціна електроенергії у бік збільшення застосовується з 01.10.2021.
З наведеного випливає, що після фактичної поставки продавцем - ТОВ «Волиньелектрозбут» електроенергії покупцю, а також після спожиття покупцем електроенергії упродовж більшої частини жовтня 2021 року (до 20.10.2021), сторони у порушення положень ст. 632 ЦК України та згаданих правових висновків Великої Палати Верховного Суду протиправно змінили ціну товару після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця.
Щодо визнання недійсною додаткової угоди № 9 від 29.10.2021. 1
Збільшення ціни товару всупереч пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (у редакції на час виникнення спірних правовідносин), зокрема більше як на 10% від ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі.
Згідно з пунктом 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю.
Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 (п. 90), у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII , проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі. Аналогічні висновки сформульовані в постанові Великої Палати у справі №920/19/24 від 25.11.2025.
Разом з тим внаслідок укладення додаткової угоди №9 від 29.10.2021 сторони збільшили ціну на 28,16% від тієї ціни, яка була визначена при укладенні договору (з урахуванням додаткової угоди № 2 від 16.02.2021 ціна на електричну енергію становила 2,377404 грн/кВт*год, додатковою угодою №9 від 29.10.2021 ціну на електричну енергію збільшено до 3,046841 грн/кВт*год).
Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається (ст. 632 ЦК України).
Разом з тим, у спірних правовідносинах у додатковій угоді №9 від 29.10.2021 зазначено, що змінена ціна електроенергії у бік збільшення застосовується з 11.10.2021.
З наведеного випливає, що після фактичної поставки продавцем - ТОВ «Волиньелектрозбут» електроенергії покупцю, а також після спожиття покупцем електроенергії упродовж більшої частини жовтня 2021 року (до 29.10.2021), сторони у порушення положень ст. 632 ЦК України та згаданих правових висновків Великої Палати Верховного Суду протиправно змінили ціну товару після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця.
Щодо визнання недійсною додаткової угоди № 10 від 12.11.2021.
Збільшення ціни товару всупереч пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (у редакції на час виникнення спірних правовідносин), зокрема більше як на 10% від ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі.
Згідно з пунктом 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю.
Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 (п. 90), у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII , проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі. Аналогічні висновки сформульовані в постанові Великої Палати у справі №920/19/24 від 25.11.2025.
Разом з тим, внаслідок укладення додаткової угоди №10 від 12.11.2021 сторони збільшили ціну на 39,48% від тієї ціни, яка була визначена при укладенні договору (з урахуванням додаткової угоди № 2 від 16.02.2021 ціна на електричну енергію становила 2,377404 грн/кВт*год, додатковою угодою №10 від 09.11.2021 ціну на електричну енергію збільшено до 3,315984 грн/кВт*год).
Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається (ст. 632 ЦК України).
Разом з тим, у спірних правовідносинах у додатковій угоді № 10 від 12.11.2021 зазначено, що змінена ціна електроенергії у бік збільшення застосовується з 01.11.2021.
З наведеного випливає, що після фактичної поставки продавцем - ТОВ «Волиньелектрозбут» електроенергії покупцю, а також після спожиття покупцем електроенергії упродовж першої декади листопада 2021 року (до 12.11.2021), сторони у порушення положень ст. 632 ЦК України та згаданих правових висновків Великої Палати Верховного Суду протиправно змінили ціну товару після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця.
Щодо визнання недійсною додаткової угоди № 11 від 22.11.2021.
Збільшення ціни товару всупереч пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (у редакції на час виникнення спірних правовідносин), зокрема більше як на 10% від ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі.
Згідно з пунктом 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю.
Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 (п. 90), у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII , проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі. Аналогічні висновки сформульовані в постанові Великої Палати у справі №920/19/24 від 25.11.2025.
Разом з тим внаслідок укладення додаткової угоди №11 від 22.11.2021 сторони збільшили ціну на 51,9% від тієї ціни, яка була визначена при укладенні договору (з урахуванням додаткової угоди № 2 від 16.02.2021 ціна на електричну енергію становила 2,377404 грн/кВт*год, додатковою угодою №11 від 22.11.2021 ціну на електричну енергію збільшено до 3,612014 грн/кВт*год).
Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається (ст. 632 ЦК України).
Разом з тим, у спірних правовідносинах у додатковій угоді № 11 від 22.11.2021 зазначено, що змінена ціна електроенергії у бік збільшення застосовується з 11.11.2021.
З наведеного випливає, що після фактичної поставки продавцем - ТОВ «Волиньелектрозбут» електроенергії покупцю, а також після спожиття покупцем електроенергії упродовж більшої частини листопада 2021 року (до 22.11.2021), сторони у порушення положень ст. 632 ЦК України та згаданих правових висновків Великої Палати Верховного Суду протиправно змінили ціну товару після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця.
Щодо визнання недійсною додаткової угоди № 12 від 23.11.2021.
Збільшення ціни товару всупереч пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (у редакції на час виникнення спірних правовідносин), зокрема більше як на 10% від ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі. Згідно з пунктом 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю.
Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 (п. 90), у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII , проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі. Аналогічні висновки сформульовані в постанові Великої Палати у справі №920/19/24 від 25.11.2025.
Разом з тим, внаслідок укладення додаткової угоди №12 від 23.11.2021 сторони збільшили ціну на 65,6% від тієї ціни, яка була визначена при укладенні договору (з урахуванням додаткової угоди № 2 від 16.02.2021 ціна на електричну енергію становила 2,377404 грн/кВт*год, додатковою угодою №12 від 23.11.2021 ціну на електричну енергію збільшено до 3,937619 грн/кВт*год).
Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається (ст. 632 ЦК України).
Разом з тим, у спірних правовідносинах у додатковій угоді № 9 від 23.11.2021 зазначено, що змінена ціна електроенергії у бік збільшення застосовується з 12.11.2021. При цьому, попередня додаткова угода №11, якою збільшена ціна на електричну енергію укладена 22.11.2021, а її умови застосовувалися з 11.11.2021.
З наведеного випливає, що після фактичної поставки продавцем - ТОВ «Волиньелектрозбут» електроенергії покупцю, а також після спожиття покупцем електроенергії упродовж більшої частини листопада 2021 року (до 23.11.2021), сторони у порушення положень ст. 632 ЦК України та згаданих правових висновків Великої Палати Верховного Суду протиправно змінили ціну товару після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця. При цьому варто також зауважити, що під час аналізу акту приймання-передачі обсягу реалізованої електричної енергії за листопад 2021 року установлено, що упродовж вказаного періоду електрична енергія постачалася виключно за ціною визначеною додатковою угодою №12 від 23.11.2021, тобто з 01.11.2021.
Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Згідно із частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою статті 203 цього Кодексу.
Частиною третьою статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до частини першої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Згідно із частиною першою статті 628 , статтею 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Згідно з частиною першою статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Згідно із частинами третьою, четвертою статті 653 ЦК України у разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із частинами першою, другою статті 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки.
Відповідно до частини четвертої статті 41 Закону статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
Згідно з пунктом 2 частини п'ятої статті 41 Закону Закону України "Про публічні закупівлі" (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.
Із системного тлумачення наведених норм ЦК України Закону статті 41 Закону України , ГК України та "Про публічні закупівлі" вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю.
Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається. Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України , якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Відповідні правові висновки щодо застосування згаданих правових актів викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22.
За наслідками аналізу вказаних норм законодавства можна прийти до висновку, що зміна істотних умов договору про закупівлю, зокрема збільшення ціни за одиницю товару, є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.
Згідно із частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
ТОВ «Волиньелектрозбут» у спірних правовідносинах згідно згаданих вище актів приймання-передачі обсягу реалізованої електричної енергії та платіжних доручень:
1.ТОВ «Волиньелектрозбут» після укладення 20.10.2021 та 29.10.2021 додаткових угод № 8 та №9 до Договору закупівлі № 23-21/149 упродовж жовтня 2021 року поставлено 43960 кВт електричної енергії за ціною 3,046841 грн/кВт/год з ПДВ.
При цьому, КНП «Ратнівська ЦРЛ» за поставлену електричну енергію сплачувала виключно за ціною, визначеною умовами додаткової угоди №9, зокрема КНП «Ратнівська ЦРЛ» сплачено 133939,13 грн з ПДВ, а саме: 43960 кВт ? 3,046841 грн/кВт/год = 133939,13 грн.
Вартість електричної енергії, у разі поставки її за цінами, що визначені первісним Договором закупівлі, з урахуванням ціни, визначеною додатковою угодою №6 від 26.08.2021, що не оспорюється, становила б 113402,3 грн з ПДВ, а саме: 43960 кВт ? 2,57967 грн/кВт/год = 113402,3 грн.
Таким чином, сума надмірно сплачених коштів за додатковою угодою від 29.10.2021 № 9 до Договору закупівлі становить: 133 939,13 грн 113 402,3 грн = 20 536,83 грн.
2. ТОВ «Волиньелектрозбут» після укладення 12.11.2021, 22.11.2021 та 23.11.2021 додаткових угод №10, 11 та 12 до Договору закупівлі № 23-21/149 поставлено упродовж листопада 2021 року 58399 кВт електричної енергії за ціною, визначеною виключно додатковою угодою №12 від 23.11.2021, а саме 3,937619 грн/кВт/год з ПДВ.
КНП «Ратнівська ЦРЛ» за поставлену електричну енергію сплачено 229 953,00 грн з ПДВ, а саме: 58 399 кВт - 3,937619 грн/кВт/год = 229 953,00 грн.
При цьому, вартість електричної енергії, у разі поставки її за цінами, що визначені первісним Договором закупівлі, з урахуванням ціни, визначеної додатковою угодою №6 від 26.08.2021, становила б 150 650,15 грн з ПДВ, а саме: 58 399 кВт ? 2,57967 грн/кВт/год = 150 650,15 грн.
Таким чином, сума надмірно сплачених коштів за додатковою угодою від 23.11.2021 № 12 до Договору закупівлі становить: 229 953 грн 150 650,15 грн = 79 302,85 грн.
Отже, за результатами виконання вказаного правочину ТОВ «Волиньелектрозбут» на підставі укладених додаткових угод № 8-12 до Договору, якими збільшено договірну ціну, безпідставно отримало бюджетних коштів в сумі 99 839,68 грн (79302,85 грн + 20536,83 грн = 99 839,68 грн).
Таким чином, грошові кошти в сумі 99839,68 грн є такими, що були безпідставно одержані ТОВ «Волиньелетрозбут », підстава їх набуття відпала, а тому останній зобов'язаний їх повернути до бюджету, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України.
Обґрунтування наявності порушення інтересів держави та підстав для їх представництва прокурором.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Згідно з положеннями ст. 23 Закону України Про прокуратуру представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Таким чином, інтереси держави у даному випадку збігаються з інтересами жителів територіальної громади.
Порушення чинного законодавства України, що стосуються коштів місцевого бюджету підриває матеріальну основу місцевого самоврядування та завдає істотної шкоди інтересам держави всупереч ст. 7 Конституції України, відповідно до якої в Україні визнається та гарантується місцеве самоврядування.
У постанові Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 906/240/18 зазначено, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено, зокрема у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17).
Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України Про прокуратуру, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.
Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування (ст. 18-1 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №469/1044/17 (пункт 38) зазначено, що за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування, зокрема, і тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор.
Закон не зобов'язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатися з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них. Аналогічний висновок міститься в постановах Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 912/9/20, від 19.08.2020 у справі № 923/449/18.
З урахуванням наведеного, Ратнівська селищна рада у даному випадку наділена повноваженнями на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів відповідної територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов'язаних із законним та ефективним витрачанням коштів відповідного бюджету, а саме на звернення до суду з позовом про визнання додаткових угод до Договору №23-21/149 від 05.01.2021 недійсними та повернення коштів, надмірно сплачених з бюджету на їх виконання.
Поряд з цим, Ратнівська селищна рада, будучи єдиним уповноваженим органом на вжиття заходів спрямованих на повернення надміру витрачених коштів жодних заходів, спрямованих на їх повернення до місцевого бюджету не вживає.
Ратнівська селищна рада повідомила, що органом місцевого самоврядування заходи претензійно-позовного характеру за вказаним фактом не вживались, селищна рада не заперечує проти подання окружною прокуратурою позову в її інтересах.
У вказаній справі інтереси держави потребують невідкладного захисту, з урахуванням необхідності якнайшвидшого повернення коштів до бюджету та подальшого їх використання на потреби територіальної громади.
Враховуючи згадані вище обставини щодо обізнаності Ратнівської селищної ради про порушення інтересів держави та територіальної громади, та беручи до уваги характер наданої останньою інформації про відсутність заперечень проти подання прокурором позову в її інтересах та наміру звертатись до суду самостійно, є виключний випадок, за якого порушення відповідачами інтересів держави супроводжується неналежним виконанням уповноваженим органом функцій із їх захисту, що призводить до виникнення у органів прокуратури не лише права, а й обов'язку вжити заходів з представництва інтересів держави в суді.
За таких обставин, вбачаються підстави для представництва прокурором інтересів держави та звернення до суду із вказаним позовом.
Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідачів, то витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України слід віднести на них порівну.
Щодо заяви відповідача-1 про залишення позову керівника Ковельської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Ратнівської селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут», Комунального некомерційного підприємства «Ратнівська центральна районна лікарня «Ратнівської селищної ради» про визнання недійсними додаткових угод до договору про постачання електричної енергії споживачу та стягнення 99 839,68 грн, без розгляду, судом враховано наступне.
На обґрунтування заяви про залишення позову без розгляду відповідач 2 посилається на рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 03.12.2025 №6-р(II)/2025 у справі №3-28/2024(59/24), яким окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України “Про прокуратуру» визнані неконституційними.
Відповідач-1 вважає, що у зв'язку із неконституційністю окремих норм спеціального закону, прокурор немає підстав для представництва інтересів держави у суді.
Також, відповідач-1 посилається на безпідставність звернення прокурора з позовом до суду в інтересах держави в особі Ратнівської селищної ради, посилаючись на те, що підстави звернення не є виключними, як це передбачено ст. 131-1 Конституції України.
Відповідно до ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює підтримання публічного обвинувачення в суді; організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.
Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України “Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Рішенням Другого сенату Конституційного Суду України від 03.12.2025 №6-р(II)/2025 у справі №3-28/2024(59/24) за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Рейнір Бізнес Груп» щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів абзацу першого частини третьої, абзаців першого, другого, третього частини четвертої статті 23 Закону України “Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (щодо представництва прокурором інтересів держави в суді):
1. Визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), абзаци перший, другий, третій частини четвертої статті 23 Закону України Про прокуратуру від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами.
2. Визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України “Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв'язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.
3. Окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність із 1 січня 2027 року.
4. Рішення Конституційного Суду України не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України “Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнаних неконституційними, та продовжують існувати після втрати ними чинності.
Отже, враховуючи п. 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України, приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України “Про прокуратуру», які визнані неконституційними, втрачають чинність із 1 січня 2027 року, тобто, до цієї дати положення абзацу першого ч. 3 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» залишаються чинними у редакції, що діяла до винесення зазначеного рішення Конституційного Суду, та підлягають застосуванню.
Керівник Ковельської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Ратнівської селищної ради звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут», Комунального некомерційного підприємства «Ратнівська центральна районна лікарня «Ратнівської селищної ради» про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів, саме 05.03.2026, тобто, в період, коли приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України “Про прокуратуру», які визнані неконституційними, залишаються чинними, а тому вони підлягають застосуванню.
За таких обставин, заява відповідача-1 про залишення позову без розгляду не підлягає до задоволення, а правові підстави для залишення позову без розгляду з підстав визнання неконституційними окремих приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України “Про прокуратуру» відсутні.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2025 у справі № 344/12305/18 (п. 139).
У пункті 4.2. рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 03.12.2025 №6-р(II)/2025 у справі №3-28/2024(59/24) Конституційний Суд України наголошує, що пункт 3 частини першої статті 131-1 Конституції України уповноважує прокуратуру на здійснення представництва інтересів держави в суді тільки у виключних випадках та в порядку, що визначені законом, а не на здійснення такого представництва у випадках, визначених органами прокуратури.
В пункті 4.3. Рішення Конституційний Суд України констатує, що в пункті 3 частини першої статті 131-1 Конституції України прикметник «виключний означає виняток із загальних правил. З огляду на це словосполучення «у виключних випадках, яке міститься в зазначеному конституційному приписі, вказує на обмежувальний характер останнього. Він не наділяє прокуратуру універсальними повноваженнями щодо представництва інтересів держави в суді та не встановлює для неї загальної чи альтернативної компетенції, а стосується представництва інтересів держави в суді лише у виняткових, нетипових за своєю юридичною природою обставинах.
Відповідно й припис «у виключних випадках і в порядку, що визначені законом, який міститься в пункті 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, серед іншого, означає, що хоча законодавець і має дискрецію щодо унормування в законах України випадків і порядку здійснення представництва прокуратурою інтересів держави в суді, однак обов'язковим є те, щоб такі випадки не лише установлювалися законом, а й були об'єктивно винятковими, чітко обмеженими, зведеними до мінімально необхідних, обумовленими особливими обставинами та сприймалися стороннім спостерігачем не як загальні правила, а саме як винятки. Визначення таких випадків є дискрецією законодавця.
У пункті 7.2. Рішення Конституційний Суд України зазначив, що розв'язуючи питання про конституційність абзацу першого частини третьої статті 23 Закону, Конституційний Суд України виходить із того, що в ньому йдеться про виключні випадки представництва прокуратурою (прокурором) інтересів держави в суді відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України [абзац п'ятий, перше, друге речення абзацу дев'ятого підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 5 червня 2019 року № 4-р(II)/2019].
Такі випадки в абзаці першому частини третьої статті 23 Закону сформульовані через перелік, а саме: якщо захист цих інтересів не здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; якщо захист цих інтересів неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.
Конституційний Суд України зазначає, що законодавець має обов'язок та не позбавлений можливості конкретизувати перелік випадків представництва прокурором інтересів держави в суді, зокрема вказавши на критерії/ознаки їх установлення, для визначення меж дискреції прокурора та суду без шкоди для ефективності виконання прокуратурою покладеної на неї функції.
Оскільки законодавцем ще не конкретизовано переліку випадків представництва прокурором інтересів держави в суді, не вказано критеріїв/ознак їх установлення, поняття “виключність» є оціночним поняттям.
Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, що положення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України відсилають до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді.
Таким законом є Закон України “Про прокуратуру».
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття “інтерес держави».
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 (п. 10.3) зазначила, що орган місцевого самоврядування є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави.
З урахуванням наведеного позов спрямований на захист інтересів держави.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 по справі № 903/129/18 (п.6.43) зазначила, що сам факт незвернення уповноваженого суб'єкта владних повноважень до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захисти порушені державні інтереси, свідчить про те, що вказаний суб'єкт неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з позовом, що відповідає нормам національного законодавства.
Під час подання позовної заяви керівник Ковельської окружної прокуратури обґрунтував “виключність» випадку.
Водночас, Водночас Ратнівська селищна рада повідомила про те, що інформацію щодо виявлених окружною прокуратурою порушень взято останньою до відома та не заперечила проти здійснення Ковельською окружною прокуратурою представництва у господарській справі про стягнення з ТОВ «Волиньелектрозбут» надмірно сплачених коштів.
У Ратнівської селищної ради була можливість самостійно вирішити питання щодо звернення до суду з відповідним позовом. Однак, орган місцевого самоврядування обмежився лише наданням відповіді на лист прокуратури.
При цьому під час аналізу відомостей Реєстру судових рішень станом на 16.02.2026 встановлено, що Ратнівська селищна рада, достеменно знаючи про наявність порушень під час укладення додаткових угод із ТОВ «Волиньелектрозбут» та упродовж тривалого часу жодних заходів, спрямованих на самостійне врегулювання проблемного питання не вживала, самостійно не звернулась до суду з позовом в інтересах держави, що є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва та вказує на бездіяльність уповноваженого органу.
З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “Волиньелектрозбут» про залишення без розгляду позовної заяви слід відмовити.
Відповідно до частин 3, 4 ст. 13 ГПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п.43 постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Аналогічна позиція викладена у п.81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.
Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").
Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").
Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.
За таких обставин, інші доводи та заперечення сторін судом розглянуті та відхилені як такі, що на результат вирішення спору впливу не мають.
Керуючись ст. ст. 129, 232, 236-242 ГПК України, суд,-
1. У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “Волиньелектрозбут» про залишення без розгляду позовної заяви керівника Ковельської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Ратнівської селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю “Волиньелектрозбут», Комунального некомерційного підприємства "Ратнівська центральна районна лікарня" Ратнівської селищної ради про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів в розмірі 99839,68 грн, відмовити.
2. Позов задовольнити.
3. Визнати недійсною додаткову угоду № 8 від 20.10.2021, № 9 від 29.10.2021, № 10 від 12.11.2021, № 11 від 22.11.2021, № 12 від 23.11.2021, укладену між ТОВ “Волиньелектрозбут» та Комунальним некомерційним підприємством “Ратнівська центральна районна лікарня» Ратнівської селищної ради до Договору про постачання електричної енергії від 05.01.2021 № 23-21/149.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут» (вул.Єршова, буд. 11А, м. Луцьк, 43026, код ЄДРПОУ 42159289) на користь Ратнівської селищної ради вул. Центральна, 19, сел Ратне, Ковельський район, Волинська область, 44101, код ЄДРПОУ 04334695) кошти в сумі 99839,68 грн (дев'яносто дев'ять тисяч вісімсот тридцять дев'ять гривень 68 коп).
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут» (вул. Єршова, буд. 11А, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 42159289) на користь Волинської обласної прокуратури (вул. Винниченка, 15, м. Луцьк, 43025, код ЄРДПОУ 02909915) 7987,20 грн (сім тисяч дев'ятсот вісімдесят сім гривень 20 коп) витрат по сплаті судового збору.
6. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства "Ратнівська центральна районна лікарня" Ратнівської селищної ради (вул. Європейська, 64, сел. Ратне, Ковельський район, Волинська область, код ЄДРПОУ 0198299) на користь Волинської обласної прокуратури (вул. Винниченка, 15, м. Луцьк, 43025, код ЄРДПОУ 02909915) 7987,20 грн (сім тисяч дев'ятсот вісімдесят сім гривень 20 коп) витрат по сплаті судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повний текст рішення складено 05.05.2026.
Суддя І. О. Гарбар