22.04.2026 м. Дніпро Справа № 904/6488/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого (судді-доповідача): Стефанів Т. В.,
суддів: Кошлі А. О., Кучеренко О. І,
секретаря судового засідання Старина А. С.,
за участю:
позивача Лісковська О. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Велта", м. Дніпро на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2026 (суддя Васильєв О. Ю., м. Дніпро) у справі № 904/6488/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Югл Карго", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Велта", м. Дніпро
про стягнення 12 067 030,54 грн,
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Югл Карго" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Велта" про стягнення 12 067 030,54 грн заборгованості за договором №28/12/2022-1 від 28.12.2022, з яких 9 452 389,27 грн - борг; 1 704 230,14 грн - пеня, 286 414,72 грн - 3% річних та 639 702,30 грн - інфляційні втрати.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2026 у справі № 904/6488/25 позов задоволено частково.
Стягнуто з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Велта" на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Югл Карго" 9 452 389,27 грн - заборгованості; 1 000 000,00 грн - пені, 286 414,72 грн - 3% річних, 639 702,30 грн - інфляційних втрат та 144 804,37 грн - судового збору. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що встановив факт надання позивачем послуг за договором та їх прийняття відповідачем, що підтверджується актами, актом звірки та визнанням боргу відповідачем. Оскільки відповідач оплатив послуги лише частково, суд дійшов висновку про наявність заборгованості у розмірі 9 452 389,27 грн, яка підлягає стягненню. Суд також визнав правомірним нарахування пені за прострочення виконання грошового зобов'язання, однак зменшив її розмір до 1 000 000,00 грн, виходячи з принципів розумності та співмірності. Крім того, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат як наслідків прострочення виконання грошового зобов'язання.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.
Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Велта" подало апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2026 у справі №904/6488/25, у якій просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2026 року по справі № 904/6488/25, скасувати дане рішення, відмовити в задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Югл Карго" в повному обсязі.
Основним доводом апеляційної скарги ТОВ ВКФ "Велта" є твердження про те, що позивач - ТОВ "Юга Карго" - не довів факту надання транспортно-експедиторських послуг, за які заявлено вимогу про оплату. Саме ця обставина покладена апелянтом в основу заперечень проти законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції.
Розвиваючи зазначену позицію, апелянт зазначає про відсутність належних та допустимих доказів надання послуг, вказуючи, що подані позивачем акти, первинні документи та інші матеріали не підтверджують фактичного виконання перевезень або експедиторських дій. У зв'язку з цим, на думку апелянта, відсутні правові підстави для виникнення у відповідача обов'язку з оплати таких послуг.
Крім того, апелянт посилається на положення статей 73-74 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких саме на позивача покладається обов'язок доведення обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог. На переконання апелянта, позивач цей обов'язок належним чином не виконав, оскільки не надав достатніх доказів реального надання послуг.
У зв'язку з наведеним ТОВ ВКФ "Велта" також стверджує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про доведеність факту надання послуг, безпідставно визнавши подані докази достатніми, чим порушив норми процесуального права та ухвалив незаконне рішення.
Таким чином, уся апеляційна скарга фактично зводиться до одного ключового питання: чи були в дійсності надані транспортно-експедиторські послуги та чи доведено цей факт належними і допустимими доказами. На думку апелянта, у разі недоведеності цієї обставини вимоги позивача про оплату підлягають відхиленню.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮГЛ КАРГО" вважає, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2026 у справі № 904/6488/25 в частині задоволених позовних вимог є законним і обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги ТОВ ВКФ "Велта" - безпідставними.
Ключовим і фактично єдиним аргументом апелянта є твердження про недоведеність факту надання транспортно-експедиторських послуг. Проте така позиція повністю спростовується матеріалами справи. Позивачем на підтвердження виконання зобов'язань за договором №28/12/2022-1 від 28.12.2022 було надано належні первинні документи - акти наданих послуг за відповідні періоди, які відповідно до умов договору є визначальним доказом факту надання послуг. При цьому договором прямо передбачено, що у разі ненадання замовником підписаних актів або мотивованих заперечень у встановлений строк, послуги вважаються прийнятими та підлягають оплаті, що виключає можливість подальшого заперечення їх фактичного надання.
Додатково наявність заборгованості підтверджується актом звірки взаємних розрахунків, підписаним сторонами, а також листом самого відповідача, в якому він визнає існування заборгованості. Таким чином, факт надання послуг і наявність обов'язку їх оплати підтверджені сукупністю належних та допустимих доказів, які були досліджені судом першої інстанції.
Водночас відповідач не скористався своїми процесуальними правами: не подав відзиву на позов, не надав жодних доказів на спростування вимог позивача, не забезпечив участі представника у судових засіданнях. Така процесуальна поведінка свідчить про відсутність обґрунтованих заперечень по суті спору та спрямована виключно на затягування розгляду справи.
Крім того, апеляційна скарга не містить конкретних посилань на неправильне встановлення судом обставин справи чи неправильне застосування норм права, а також не містить аргументів щодо незаконності рішення в частині стягнення штрафних санкцій. Це додатково підтверджує формальний характер апеляційного оскарження.
Щодо питання пені, позивач вважає, що суд першої інстанції безпідставно зменшив її розмір. Сума пені була визначена відповідно до умов договору та є співмірною наслідкам порушення, з урахуванням тривалого прострочення виконання зобов'язання та поведінки відповідача. При цьому відповідач не заявляв клопотань про зменшення пені та не доводив її неспівмірності, що виключало підстави для її зменшення судом з власної ініціативи.
Отже, рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог є законним і підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення, тоді як у частині відмови у стягненні повної суми пені рішення підлягає зміні з ухваленням нового рішення про стягнення пені у повному обсязі.
Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.02.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Стефанів Т. В. (доповідач), судді - Кошля А. О., Кучеренко О. І.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.02.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Велта", м. Дніпро на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2026 (суддя Васильєв О. Ю., м. Дніпро) у справі № 904/6488/25. Витребувано матеріали справи №904/6488/25 у Господарського суду Дніпропетровської області.
27.03.2026 справа № 904/6488/25 надійшла на адресу Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.03.2026 призначено справу № 904/6488/25 до розгляду в судовому засіданні на 22.04.2026 об 11 год. 30 хв.
У судовому засіданні 22.04.2026 колегією суддів оголошено скорочене судове рішення (вступну та резолютивну частини постанови) у справі.
Встановлені судом обставини справи.
28.12.2022 між ТОВ "Югл Карго" (виконавець) та ТОВ ВКФ "Велта" (замовник) укладено договір про надання транспортно-експедиторських послуг №28/12/2022-1, відповідно до умов якого виконавець взяв на себе зобов'язання за письмовим дорученням (заявкою) від замовника, за плату і за рахунок замовника виконати або організувати виконання послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу залізничним транспортом територією України, країн СНД, та територією інших країн (п.1.1 договору). Згідно з п. 3.2 договору оплата послуг виконавця здійснюється замовником у наступному порядку: 50% від загальної вартості відповідних послуг сплачується замовником у вигляді передоплати не пізніше 5 (п'яти) банківських днів з дати виставлення виконавцем рахунку замовнику, інші 50% - протягом 7 (семи) банківських днів з дати оформлення виконавцем відповідних провізних документів. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на банківський рахунок виконавця (п. 3.5.). При отриманні грошових коштів від замовника, у разі наявності заборгованості перед виконавцем за даним договором, в першу чергу погашається заборгованість, а залишок грошових коштів зараховується в рахунок передоплати за даним договором, або підлягає поверненню замовнику впродовж 10 (десяти) робочих днів, з моменту отримання виконавцем відповідної письмової вимоги від замовника, (з цієї суми виконавець має право утримати комісію за переказ платежу) (п. 3.6.).
Факт надання послуг підтверджується Актом наданих послуг, що складений виконавцем і підписаний уповноваженими представниками сторін. Акти наданих послуг впродовж 5 (п'яти) робочих днів з дня їх отримання замовником від виконавця, мають бути розглянуті і повернені виконавцю підписаними, у випадку відмови замовником від їх підписання, замовник надсилає виконавцю свої письмові зауваження. У випадку не отримання у вищезгаданий термін виконавцем підписаних Актів наданих послуг або мотивованих зауважень до них, послуги і відповідні витрати виконавця вважаються прийнятими і погодженими замовником, і підлягають повній оплаті (п. 3.8.).
За прострочення оплати рахунків виконавця замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який сплачується пеня, від несплаченої суми за кожний день прострочення (п. 4.5.) Даний договір набуває чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2023, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх завершення (п. 9.1 договору).
ТОВ "Югл Карго" (позивач) відповідно до умов цього договору надало послуги, пов'язані з перевезенням вантажу залізничним транспортом, що підтверджується актами наданих послуг №1506 від 30.11.2024, №1586 від 26.12.2024, №1641 від 31.12.2024, №1642 від 31.12.2024, №1643 від 31.12.2024, №73 від 31.01.2025, №108 від 31.01.2025, №207 від 28.02.2025, №208 від 28.02.2025, №213 від 28.02.2025, №216 від 28.02.2025, №302 від 31.03.2025. На підставі цих актів позивач направив на адресу відповідача відповідні рахунки на оплату.
ТОВ "Югл Карго" зазначає, що у зв'язку з тим, що ТОВ ВКФ "Велта" не оплатило надані виконавцем послуги, станом на 30.06.2025 була наявна заборгованість за надані послуги за актами наданих послуг №108 від 31.01.2025, №207 від 28.02.2025, №208 від 28.02.2025, №213 від 28.02.2025, №216 від 28.02.2025, №302 від 31.03.2025 на загальну суму 10 452 389,27 грн, що підтверджується відповідним актом звірки взаємних розрахунків за період: січень 2024 - червень 2025.
22.08.2025 ТОВ ВКФ "Велта" направило на адресу позивача лист № 520 від 22.08.2025, в якому відповідач підтвердив наявність заборгованості за договором №28/12/2022-1 від 28.12.2022 станом на 20.08.2025 на загальну суму 10 452 389,27 грн та проінформував позивача, що планує з вересня 2025 року сплачувати заборгованість в обсязі 1 млн. грн щомісячно.
Позивач зазначає, що відповідач не дотримався запропонованого ним графіку погашення заборгованості і в період з 01 вересня по теперішній час погасив лише заборгованість на загальну суму 1000000,00 грн. що підтверджується відповідними платіжними інструкціями. Станом на день зверненя з позовом до суду у відповідача наявна заборгованість по оплаті наданих позивачем послуг на загальну суму 9 452 389,27 грн.
Зазначені вище обставини стали підставою для звернення позивача до суду, за результатом розгляду прийнято оскаржуване рішення.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.
Предметом апеляційного оскарження є рішення суду першої інстанції, яким позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Велта" на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Югл Карго" 9 452 389,27 грн - заборгованості; 1 000 000,00 грн - пені, 286 414,72 грн - 3% річних, 639 702,30 грн - інфляційних втрат та 144 804,37 грн - судового збору. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що між ТОВ "Югл Карго" та ТОВ ВКФ "Велта" 28.12.2022 було укладено договір про надання транспортно-експедиторських послуг №28/12/2022-1, який є обов'язковим для виконання сторонами відповідно до ст. 526, 630, 638 Цивільного кодексу України. За своєю правовою природою цей договір відповідає положенням ст. 929, 931 Цивільного кодексу України, відповідно до яких експедитор зобов'язується за плату та за рахунок клієнта організувати або забезпечити виконання послуг, пов'язаних із перевезенням вантажу, а розмір плати визначається умовами договору.
Судом встановлено, що позивач належним чином виконав взяті на себе зобов'язання, що підтверджується сукупністю належних і допустимих доказів у розумінні ст. 73-76 Господарського процесуального кодексу України, зокрема актами наданих послуг, які оформлені відповідно до умов договору (п. 3.8) та вважаються прийнятими відповідачем у разі відсутності мотивованих заперечень у встановлений строк. Оскільки відповідач не надав своєчасних зауважень до актів та не спростував факт їх отримання, зазначені акти обґрунтовано прийняті судом як доказ фактичного надання послуг.
Крім того, суд обґрунтовано врахував, що наявність заборгованості підтверджується також актом звірки взаємних розрахунків, який відображає узгоджені сторонами дані первинного обліку, а також листом відповідача від 22.08.2025, в якому останній прямо визнав існування заборгованості за договором та фактично підтвердив її розмір, що відповідно до усталеної судової практики є додатковим доказом визнання боргу.
З огляду на встановлені обставини, суд дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач порушив грошове зобов'язання у розумінні ст. 610, 612 Цивільного кодексу України, що є підставою для застосування наслідків відповідальності, передбачених ст. 546, 549, 625 Цивільного кодексу України, а саме стягнення основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат.
Щодо вимог про стягнення пені суд першої інстанції правильно застосував положення ч. 3 ст. 551 ЦК України та врахував правову позицію Верховного Суду щодо можливості зменшення неустойки за наявності обставин, що мають істотне значення. Суд обґрунтовано виходив із принципів справедливості, добросовісності та розумності (ст. 3 ЦК України), а також із необхідності забезпечення балансу інтересів сторін. При цьому було враховано співвідношення розміру основного боргу та заявленої пені, відсутність доведених збитків у позивача, а також компенсаційний характер 3% річних, які вже частково покривають наслідки прострочення виконання зобов'язання.
Доводи відповідача про недоведеність факту надання послуг є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, оскільки первинні документи, акт звірки та лист-визнання заборгованості у сукупності підтверджують як факт надання послуг, так і обсяг невиконаного грошового зобов'язання. Відповідач не надав жодних належних і допустимих доказів, які б спростовували ці обставини у розумінні ст. 74 ГПК України.
Таким чином, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про наявність у відповідача заборгованості, доведеність факту надання послуг позивачем та наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Апеляційний господарський суд погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником.
Згідно зі ст. 931 ЦК України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
Колегія суддів констатує, що між сторонами був укладений договір транспортно-експедиторських послуг №28/12/2022-1, який відповідає положенням ст. 626, 628, 629, 630, 638 ЦК України та є обов'язковим для виконання сторонами. Умови договору чітко визначають порядок надання послуг, порядок їх приймання та оплату, а також юридичні наслідки непідписання або неповернення актів наданих послуг.
Зокрема, відповідно до п. 3.8 договору сторони погодили презумпцію прийняття послуг у разі, якщо замовник у встановлений строк не повернув підписані акти або не надав мотивовані заперечення. Така умова є чинною, не суперечить законодавству та узгоджується з принципом свободи договору (ст. 627 ЦК України). Відтак саме договір визначає належний спосіб підтвердження факту надання послуг, що відповідає усталеній господарській практиці.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач надав суду належні та допустимі докази виконання зобов'язань, зокрема акти наданих послуг, які не були своєчасно спростовані або оскаржені відповідачем у встановленому договором порядку. Відповідач не довів направлення мотивованих заперечень, не надав доказів відмови від прийняття послуг у визначеній договором формі, що відповідно до ст. 73-76 ГПК України свідчить про доведеність факту їх надання.
Крім того, доводи апелянта фактично зводяться до переоцінки доказів, які були досліджені судом першої інстанції, без наведення нових обставин чи належних доказів, що спростовували б висновки суду. Водночас відповідно до ст. 74 ГПК України саме сторона, яка заперечує проти позову, зобов'язана довести обставини, на які посилається, однак відповідач цього обов'язку не виконав.
Також безпідставним є посилання апелянта на норми ст. 929, 931 ЦК України, оскільки вони навпаки підтверджують правову природу спірних правовідносин як таких, що передбачають обов'язок експедитора надати послуги за плату, а замовника - їх оплатити. Факт часткової оплати та наявність документів первинного обліку додатково підтверджують реальність господарських операцій.
Доводи апелянта ТОВ ВКФ "Велта" про нібито недоведеність факту надання позивачем транспортно-експедиторських послуг є безпідставними, суперечать матеріалам справи та правильно встановленим судом першої інстанції обставинам, а також ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, встановлений судом першої інстанції факт надання послуг ґрунтується на сукупності належних доказів, умовах договору та положеннях законодавства, а твердження апелянта про його недоведеність є декларативними та не підтвердженими жодними належними доказами.
Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, ґрунтуються на припущеннях, спрямовані на переоцінку доказів та не містять належного правового обґрунтування. Суд першої інстанції повно і всебічно дослідив обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права та дійшов законного і обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Підстави для скасування або зміни рішення відсутні.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Скаржник, звертаючись з апеляційною скаргою, не довів неправильного застосування судом норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятого у справі рішення.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.
Судові витрати.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 269, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Велта", м. Дніпро на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2026 у справі № 904/6488/25- залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2026 у справі № 904/6488/25 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору покласти на апелянта.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки, передбачені ст. 288 ГПК України.
Повна постанова складена та підписана 05.05.2026.
Головуючий суддя Т. В. СТЕФАНІВ
Суддя А. О. КОШЛЯ
Суддя О. І. КУЧЕРЕНКО