Додаткова постанова
05.05.2026 року м.Дніпро Справа № 904/3627/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Соп'яненко О.Ю. (доповідач),
суддів: Джепи Ю.А., Фещенко Ю.В.,
розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРАЙМСЕЙЛЗ»
про ухвалення додаткового рішення в суді апеляційної інстанції
за результатами розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРАЙМСЕЙЛЗ» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.01.2026 (повне рішення складено 16.01.2026, суддя Перова О.В.) у справі № 904/3627/25
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРАЙМСЕЙЛЗ», 04080, м. Київ, вул. Костянтинівська, буд. 64, код ЄДРПОУ 41202432
до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю «БЄЛ-ТРАНС», 65005, м. Одеса, вул. Бугаївська, буд. 35, офіс 1006, код ЄДРПОУ 37136296
відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «НУТРІСТОР ВП», 49000, м. Дніпро, вул. Шевченка, буд. 37, код ЄДРПОУ 44125665
про визнання договору недійсним,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРАЙМСЕЙЛЗ» звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю «БЄЛ-ТРАНС», відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «НУТРІСТОР ВП» про визнання недійсним договору відступлення права вимоги № ТДКХ-15/10Н від 15.10.2021. Також позивач просив суд судові витрати покласти на відповідачів.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.01.2026 у справі № 904/3627/25 у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі. Судовий збір покладено на позивача.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 02.04.2026 у справі №904/3627/25 апеляційну скаргу Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРАЙМСЕЙЛЗ» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.01.2026 у справі № 904/3627/25 задоволено. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.01.2026 у справі № 904/3627/25 скасувано. Прийнято у справі нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРАЙМСЕЙЛЗ» задоволений. Визнаний недійсним договір відступлення права вимоги № 19/03-24 від 19.03.2024, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «БЄЛ-ТРАНС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «НУТРІСТОР ВП».
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «БЄЛ-ТРАНС» (65005, м. Одеса, вул. Бугаївська, буд. 35, офіс 1006, код ЄДРПОУ 37136296) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРАЙМСЕЙЛЗ» (04080, м. Київ, вул. Костянтинівська, буд. 64, код ЄДРПОУ 41202432) 1514,00 грн судового збору за подання позовної заяви. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «НУТРІСТОР ВП» (49000, м. Дніпро, вул. Шевченка, буд. 37, код ЄДРПОУ 44125665) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРАЙМСЕЙЛЗ» (04080, м. Київ, вул. Костянтинівська, буд. 64, код ЄДРПОУ 41202432) 1514,00 грн судового збору за подання позовної заяви.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «БЄЛ-ТРАНС» (65005, м. Одеса, вул. Бугаївська, буд. 35, офіс 1006, код ЄДРПОУ 37136296) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРАЙМСЕЙЛЗ» (04080, м. Київ, вул. Костянтинівська, буд. 64, код ЄДРПОУ 41202432) 2496,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «НУТРІСТОР ВП» (49000, м. Дніпро, вул. Шевченка, буд. 37, код ЄДРПОУ 44125665) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРАЙМСЕЙЛЗ» (04080, м. Київ, вул. Костянтинівська, буд. 64, код ЄДРПОУ 41202432) 2496,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
06.04.2026 до суду апеляційної інстанції через систему «Електронний суд» надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРАЙМСЕЙЛЗ» про ухвалення додаткової постанови у справі № 904/3627/25 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРАЙМСЕЙЛЗ» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.01.2026, якою просить вирішити питання щодо розподілу судових витрат Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРАЙМСЕЙЛЗ», а саме витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 94 000 грн 00 коп. (дев'яносто чотири тисячі гривень 00 копійок).
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 07.04.2026 визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Соп'яненко О.Ю. (доповідач), суддів - Фещенко Ю.В., Джепи Ю.А.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.04.2026 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРАЙМСЕЙЛЗ» про ухвалення додаткової постанови прийнято до розгляду; запропоновано учасникам справи протягом 10 днів з дати отримання ухвали надати заперечення щодо заяви позивача.
Відповідачу-1 ухвала від 13.04.2026 направлена до Електронного кабінету в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи та згідно з Довідкою про доставку електронного листа доставлена 13.04.2026; відповідачу-2 ухвала суду направлена поштовим зв'язком через АТ «Укрпошта» на офіційну адресу місцезнаходження.
Отже, у разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу, фізичну особу - підприємця.
Відповідно до пункту 76 Правил надання послуг поштового зв'язку для отримання поштових відправлень користувачі послуг поштового зв'язку повинні забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України «Про поштовий зв'язок», цих Правил.
Враховуючи викладене, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу, фізичну особу - підприємця.
Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
З урахуванням наведеного, учасники справи не були позбавлені права та можливості ознайомитись з ухвалою по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Відповідачі-1, 2 своїм процесуальним правом на подачу заперечень щодо заяви позивача про ухвалення додаткової постанови не скористались.
Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідачів не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що апеляційним господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРАЙМСЕЙЛЗ» про ухвалення додаткової постанови, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення вказаної заяви, виходячи з наступного.
За приписами пункту 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Статтею 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Отже, за змістом статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
У даному випадку, у позовній заяві представник позивача адвокат Симбірцев Є.В. зазначив орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу - 65 000,00 грн.
Як зазначено вище, 06.04.2026 представником позивача подана заява про ухвалення додаткової постанови з питання відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, в якій міститься вимога про стягнення з відповідачів на користь позивача таких витрат у сумі 94 000 грн 00 коп.
На підтвердження понесення позивачем у суді першої та апеляційної інстанцій витрат на правничу допомогу у вказаному вище розмірі ним долучено до матеріалів справи копії: договору № 26-12/2024 про надання правової допомоги від 26.12.2024, Акту прийому-передачі надання правової (правничої) допомоги до вказаного договору від 03.04.2026.
Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Стаття 16 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
За пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
У частинах 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з частинами 3-5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України щодо співмірності господарському суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Згідно з частинами 4, 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Частиною 6 ст. 129 Кодексу унормовано, якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Колегія суддів зауважує, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат, якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку (ч. 6 ст. 129);
3) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Такий висновок міститься в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.
Колегією суддів також враховано, що за пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 вказаного вище Закону).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.
У постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний Суд вказав про те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
У той же час, критерії реальності та розумності застосовує і Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України», від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).
До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123 - 130 Господарського процесуального кодексу України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд у постанові від 30.03.2021 у справі № 906/432/19 наголосив, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Отже, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Такі докази, відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому згідно зі статтею 74 Господарського процесуального кодексу України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75 - 79 Господарського процесуального кодексу України.
У даному випадку, з наданих суду документів вбачається, що 26.12.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРАЙМСЕЙЛЗ» (клієнтом) та Адвокатським бюро Євгена Симбірцева в особі керуючого адвоката Симбірцева Євгена Вікторовича укладений договір № 26-12/2024 про надання правової допомоги, за умовами пункту 1.1. якого клієнт доручає, а Бюро приймає на себе зобов'язання надавати клієнту правничу допомогу, включаючи захист його прав та законних інтересів і представництво у судах усіх юрисдикцій та інстанцій, правоохоронних органах, органах державної влади та місцевого самоврядування, а також перед фізичними та юридичними особами у спорах, що виникають або можуть виникнути з правовідносин Клієнта з Товариством з обмеженою відповідальністю «БЄЛ-ТРАНС», у тому числі у судових справах, у яких сторонами можуть виступати інші відповідачі, співвідповідачі, треті особи чи інші учасники провадження.
Згідно з пунктами 5.2., 5.3. договору розмір винагороди Бюро встановлюється виходячи з обсягу фактично наданих послуг. Вартість послуг за даним договором визначається згідно з розцінками на послуги, вказаними в Додатку № 1 до договору, що є невід'ємною частиною цього договору, та встановлюється сторонами в Акті прийому-передачі наданих послуг. Додатково в Акті вказуються платежі (видатки), здійснені (понесені) Бюро в інтересах клієнта для належного виконання умов цього договору, включаючи (але не виключно): послуги експертів, спеціалістів, нотаріусів, перекладачів, судові, виконавчі збори, будь-які можливі збитки, мита та податки. Бюро може надавати послуги клієнту на регулярній основі.
Грошова сума, вказана в п. 5.2 договору (винагорода Бюро та платежі (видатки), здійснені (понесені) Бюро в інтересах клієнта для належного виконання умов цього договору), перераховується клієнтом на рахунок Бюро не пізніше 10 (десяти) календарних днів з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі виконаних послуг. Плата за щомісячне абонентське обслуговування може бути перерахована Бюро у будь-який час звітного місяця на підставі Акту приймання-передачі виконаних послуг
Відповідно до Акту прийому-передачі надання правової (правничої) допомоги до договору про надання правової допомоги від 26.12.2024, складеного 03.04.2026, Адвокатське бюро в особі адвоката Симбірцева Є.В. надало послуги з правничої допомоги у загальній сумі 94 000,00 грн, а саме:
- аналіз документів, судової практики та підготовка правової позиції щодо способу захисту у цивільному/господарському/адміністративному спорі - 4 000,00 грн;
- складення і подання заяв по суті справи: позовної заяви, зустрічної позовної заяви - 30 000,00 грн;
- складення і подання документів правового і процесуального характеру, зокрема: заяв, клопотань, додаткових пояснень (заява про усунення недоліків позовної заяви) - 5 000,00 грн;
- складення і подання заяв по суті справи: відзиву, відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову (відповідь на відзив) - 5000,00 грн;
- представництво інтересів клієнта в судовому засіданні Господарського суду Дніпропетровської області 29.10.2025 - 1 година - 3000,00 грн;
- представництво інтересів клієнта в судовому засіданні Господарського суду Дніпропетровської області 17.11.2025 - 1 година - 3000,00 грн;
- представництво інтересів клієнта в судовому засіданні Господарського суду Дніпропетровської області 10.12.2025 - 1 година - 3000,00 грн;
- представництво інтересів клієнта в судовому засіданні Господарського суду Дніпропетровської області 07.01.2026 - 1 година - 3000,00 грн
- пкладення і подання апеляційної скарги, відзиву, відповіді на відзив на апеляційну скаргу - 15 000,00 грн;
- складення і подання документів правового і процесуального характеру, зокрема: заяв, клопотань, додаткових пояснень (подання додаткових пояснень на стадії апеляційного розгляду справи) - 5 000,00 грн;
- представництво інтересів клієнта в судовому засіданні Центрального апеляційного господарського суду 02.04.2026 - 1 година - 3000,00 грн;
- додаткова винагорода адвоката (гонорар успіху), а саме плата за досягнутий адвокатом результат у судовій справі - 20 000,00 грн.
Таким чином, за обґрунтуванням заяви, у зв'язку із розглядом даної справи в суді першої інстанції позивач поніс витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 56 000 грн 00 коп. та в суді апеляційної інстанції - у розмірі 38 000 грн 00 коп.
Матеріалами справи підтверджується, що адвокат Симбірцев Є.В. брав участь у призначених Господарським судом Дніпропетровської областв судових засіданнях 29.10.20255, 17.11.2025, 10.12.2025, 07.01.2026 та у судовому засіданні апеляційного господарського суду 02.04.2026, також ним складено та подано до суду першої інстанції та апеляційного господарського суду позовну заяву, апеляційну скаргу на рішення господарського суду, додаткові заяви, пояснення, заперечення.
При цьому колегія суддів зауважує, що за практикою Верховного Суду витрати за надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною, чи тільки має бути сплачено (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постанови Верховного Суду від 22.02.2022 у справі №910/13797/20, від 31.10.2023 у справі № 5019/1274/11, від 16.10.2025 у справі №914/3145/21).
У той же час суд враховує висновки Європейського суду з прав людини викладені у рішенні від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії", згідно з якими відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені не тільки з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Оцінюючи суму судових витрат позивача на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у суді першої інстанції та апеляційного перегляду справи за критеріями розумності, необхідності, неминучості та співвідношення ціни послуг до ринкових цін, колегія суддів зазначає наступне.
Аналіз статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" свідчить про те, що гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру або погодинної оплати.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18).
Домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин між якими і може розглядатися питання щодо обов'язковості такого зобов'язання.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Нормами процесуального законодавства передбачені такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).
Дослідивши матеріали даної справи, судом встановлено, що у суді першої інстанції адвокатом надана клієнту правнича допомога, обсяг якої відповідає визначеному в Акті прийому-передачі надання правничої допомоги від 03.04.2026 та не перевищує наведений у позовній заяві попередній (орієнтовний) розмір таких витрат.
У суді апеляційної інстанції правнича допомога виразилась у складенні апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, додаткових пояснень та участі в 1 (одному) судовому засіданні. В апеляційній скарзі не був наведений попередній (орієнтовний) розмір витрат на правничу допомогу адвоката.
Також, договір № 26-12/2024 про надання правової допомоги від 26.12.2024 не містить умови щодо сплати адвокату додаткової винагород (гонорару успіху) за досягнутий адвокатом результат у судовій справі.
Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши наведені у заяві позивача про ухвалення додаткової постанови обставини, надані заявником докази в їх сукупності, враховуючи загальні засади цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та реальності судових витрат, колегія суддів вважає, що заявлені позивачем до стягнення витрати на правничу допомогу підлягають задоволенню у розмірі 56 000 грн 00 коп.
Відповідно до положень частин 5 - 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України вказані витрати на професійну правничу допомогу покладаються на відповідачів; стягненню з відповідача (скаржника) на користь позивача підлягають 56 000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу; інша частина витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 38 000 грн 00 коп. в силу приписів ст. 124, ч. 6 ст. 129 ГПК України покладається на позивача.
З підстав наведеного та керуючись статтями 123, 124, 126, 129, 244, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
1. Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРАЙМСЕЙЛЗ» адвоката Симбірцева Є.В. про ухвалення додаткової постанови з питань відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу під час розгляду справи № 904/3627/25 у Господарському суді Дніпропетровськоїх області та Центральному апеляційному господарському суді - задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БЄЛ-ТРАНС» (65005, м. Одеса, вул. Бугаївська, буд. 35, офіс 1006, код ЄДРПОУ 37136296) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРАЙМСЕЙЛЗ» (04080, м. Київ, вул. Костянтинівська, буд. 64, код ЄДРПОУ 41202432) 28 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НУТРІСТОР ВП» (49000, м. Дніпро, вул. Шевченка, буд. 37, код ЄДРПОУ 44125665) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРАЙМСЕЙЛЗ» (04080, м. Київ, вул. Костянтинівська, буд. 64, код ЄДРПОУ 41202432) 28 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
4. Видачу наказів на виконання цієї додаткової постанови, з урахуванням відповідних реквізитів, доручити Господарському суду Дніпропетровської області.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її ухвалення - 05.05.2026. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.Ю. Соп'яненко
Суддя Ю.А. Джепа
Суддя Ю.В. Фещенко