30.04.2026 року м.Дніпро Справа № 904/4953/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого судді Левшиної Г.В. (доповідач)
суддів: Віннікова С.В., Андрейчука Л.В.
секретар судового засідання: Мошинець Ю.О.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача (скаржник): Мамедова І.Р.
від третьої особи: не з'явився
розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2025 (суддя Панна С.П.) у справі №904/4953/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромисловий комплекс "Спаський"
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" в особі Дніпропетровської дирекції приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк"
про стягнення грошового відшкодування у розмірі 8973154,70 грн.
Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.
У листопаді 2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромисловий комплекс "Спаський" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування", в особі Дніпропетровської дирекції приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування", в якій просило суд стягнути суму страхового відшкодування за Договором добровільного страхування від 23.05.2022 №796/22-Тз/Дп/19 в розмірі 8973154,70 грн та судові витрати.
Позовну заяву обґрунтовано невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором добровільного страхування №796/22-Тз/Дп/19 від 23.05.2022 щодо виплати позивачеві страхового відшкодування при настанні страхової події.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2025 у справі №904/4953/24 позовні вимоги задоволено в повному обсязі та стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування", в особі Дніпропетровської дирекції на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромисловий комплекс "Спаський" суму страхового відшкодування в розмірі 8973154,70 грн за Договором добровільного страхування від 23.05.2022 №796/22-Тз/Дп/19, а також 134597,32 грн витрат по сплаті судового збору.
Короткий зміст вимог та узагальнених доводів апеляційної скарги, результат апеляційного перегляду (під час первісного розгляду) та висновки Верховного суду після касаційного перегляду.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал Страхування", в якій просило скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2025 у справі №904/4953/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Ключові аргументи скаржника зводяться до наступного:
- не погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність факту виконання позивачем умов договору страхування щодо строків і порядку звернення до страховика із повідомленням про настання події, що має ознаки страхового випадку. Так, апелянт вважає неналежними доказами заяву позивача від 04.03.2025, яка зареєстрована за №824, та пояснення позивача начальнику ВП №8 ДРУП головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області майору поліції Дмитру Холоденко, згідно з якими 02.11.2022 позивач надіслав відповідачу та банку ПУМБ заяву про виплату страхового відшкодування, яка зі слів начальника ВПЗ Спаське була нею отримана, але у зв'язку з відключенням світла та в подальшому його відновленням, помилково вклала недооформлені листи із заявою до простої кореспонденції. Натомість судом першої інстанції не враховано листа АТ "Укрпошта" №1853-П-2023040310256-В від 10.04.2023, відповідно до якого 02.11.2022 у ВПЗ Спаське поштові відправлення адресовані ПРАТ "СК "Арсенал Страхування" до пересилання не приймалися та не оформлювалися, а також не враховано листа стосовно відправлень на адресу АТ "ПУМБ" аналогічного змісту. Водночас, апелянт вважає неналежними доказами виконання позивачем свого обов'язку, передбаченого п.25.1.2 договору страхування, надані останнім копії описів вкладення до рекомендованого листа, оскільки жоден з цих описів не містив номера поштового відправлення, який в обов'язковому порядку має бути зазначений на такому описі;
- вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування стало неподання позивачем страховику певного документу. Апелянт наголошує, що підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування є, насамперед, встановлений страховиком та не спростований позивачем факт порушення ним обов'язків, встановлених умовами договору страхування, а не подання чи неподання певного документу. Так, відповідач стверджує, що в цьому випадку страхувальником, в порушення п.24.2.2 договору страхування, не виконано наступні передбачені договором обов'язки: негайно не повідомлено про настання події страховика або його представника (п.25.1.2); не сповіщено протягом 3-х робочих днів з моменту настання події страховика письмово шляхом надання повідомлення про страховий випадок встановленої страховиком форми та не доведено документально неможливість виконання цих вимог (п.25.1.3); позбавлено страховика можливості провести розслідування обставин страхової події, надано недостовірну інформацію щодо обставин повідомлення страховика та вигодонабувача про настання події (п.25.1.10); не дотримано умов експлуатації, збереження та обслуговування ТЗ відповідно до умов договору та вимог виробника;
- звертає увагу, що зі змісту усіх наявних у справі експертних висновків вбачається, що жоден з експертів, який досліджував подію не зміг встановити причину пожежі, і ця обставина ніким не спростовується. При цьому позивачем не спростовується факт розташування комбайнів протягом півроку під дією природних факторів (дощ, сніг, вітер), що призвело до втрати слідової інформації. Крім того, апелянт зазначає, що як вбачається з питань, поставлених на вирішення експертів та їх висновків, жодна із обставин, що стала підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування не була предметом дослідження експертів;
- вважає, що оскаржуване рішення ухвалено судом першої інстанції з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності).
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 25.11.2025 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2025р. у справі №904/4953/24 задоволено та скасовано рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2025 у справі №904/4953/24, ухвалене нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Крім цього, згідно з постановою суду судові витрати по сплаті судового збору за подання позову покладено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромисловий комплекс "Спаський" - стягнуто з позивача на користь відповідача судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 161516,78 грн.
Ухвалюючи дану постанову, апеляційний суд виходив з відсутності в матеріалах справи належних і допустимих доказів надсилання позивачем 02.11.2022 на адресу відповідача заяви про виплату страхового відшкодування. За таких обставин, враховуючи встановлений факт невиконання позивачем визначеного договором страхування обов'язку щодо негайного повідомлення страховика про настання події, що має ознаки страхового випадку, судова колегія погодилася з доводами відповідача про те, що такими діями позивачем створено перешкоди страховику у встановленні причин та обставин настання страхового випадку, адже через сплив тривалого часу від настання події та до моменту, коли страховик отримав можливість для огляду місця події, обстановка на місці події змінилася настільки, що встановити причини та обставини настання страхового випадку виявилося практично неможливим. Підсумовуючи викладене, судова колегія зазначила, що судом першої інстанції не було взято до уваги обставину недоведеності позивачем факту вчасного направлення повідомлення про настання страхового випадку, тобто мала місце недоведеність обставин, що мають значення для справи. Як наслідок, судом першої інстанції не застосовано до спірних правовідносин норми Закону України "Про страхування" та умови укладеного сторонами Договору страхування, що передбачають право страховика на відмову страхувальнику у страховій виплаті, отже, не застосовано норми матеріального права, які підлягали застосуванню.
Не погодившись з постановою Центрального апеляційного господарського суду від 25.11.2025, ТОВ «Агропромисловий комплекс «Спаський» звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, за змістом якої, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, просило постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.11.2025 скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Постановою Верховного Суду від 18.02.2026 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромисловий комплекс «Спаський» задоволено частково: постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.11.2025 у справі №904/4953/24 скасовано, справу №904/4953/24 передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог взагалі не надав оцінку наданим сторонами доказам, не встановив причину несвоєчасного повідомлення позивачем страховика про настання страхового випадку та те, як таке неповідомлення позбавило відповідача можливості встановити факт, причини і обставини настання страхового випадку, а також те, які саме позивач створив перешкоди страховикові у визначенні обставин страхового випадку.
Рух справи в суді апеляційної інстанції під час нового розгляду апеляційної скарги.
Відповідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Центрального апеляційного господарського суду від 23.03.2026 для розгляду справи №904/4953/24 визначено колегію суддів у складі головуючого судді: Левшиної Г.В. (доповідач), суддів: Віннікова С.В., Андрейчука Л.В.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.03.2026 прийнято апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2025 у справі №904/4953/24 до провадження колегією суддів Центрального апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Левшиної Г.В., суддів: Віннікова С.В., Андрейчука Л.В.; розгляд апеляційної скарги призначено на 28.04.2026 о 14:15 год.
У судове засідання 28.04.2026 з'явились представники позивача та відповідача. Учасниками справи надано вступне слово, апеляційний судом з'ясовано матеріали справи з наявними у справі доказами, проведено судові дебати.
Під час апеляційного розгляду представник позивача наполягав на відсутності підстав для задоволення апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції вважає законним та обгрунтованим. Окремо представником було наголошено на наявності в матеріалах справи доказів на підтвердження вчинення страхувальником дій спрямованих на належне повідомлення страховика про настання страхового випадку. При цьому позивач підкреслив, що в будь-якому випадку незалежно від часу повідомлення страховика про факт пожежі встановити причину загоряння застрахованих комбайнів не було б можливим з огляду на їх повне знищення.
Представник відповідача заперечувала проти доводів позивача, просила апеляційний суд скасувати рішення суду першої інстанції. Так, згідно представленої під час судового засідання позиції страховика факт належного та своєчасного повідомлення страхувальником про настання страхового випадку жодними належними та допустимими доказами не підтверджується. Саме внаслідок означених дій позивач порушив умови договору, що само по собі є підставою для відмови у проведенні страхової виплати. Крім цього, у зв'язку з відповідним порушенням з боку позивача, страхова компанія була позбавлена можливості провести належне розслідування та встановити наявність/ відсутність підстав для віднесення вказаної пожежі до страхового випадку та відповідно здійснити страхову виплату.
Після судових дебатів апеляційний суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду на 30.04.2026 о 12:00 год.
У судовому засіданні 30.04.2026 в присутності представника відповідача (брав участь в режимі відеоконференції) колегією суддів оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1).
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2).
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3).
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч. 5).
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та встановлені апеляційним господарським судом.
Як вбачається з наявних матеріалів справи та встановлено місцевим судом, 23.05.2022 між ПрАТ "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (страховик) та ТОВ "Агропромисловий комплекс "Спаський" (страхувальник), було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №796/22-Тз/Дп/19 (далі - договір) (розділи 1, 2); вигодонабувач - Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк», якому належить право на отримання страхового відшкодування в сумі заборгованості страхувальника, що є позичальником за кредитним договором від 17.05.2022 №ZAP-Кл-17516, у забезпечення якого укладено договір застави транспортних засобів №ZAP-ТЗ-17516/1 від 17.05.2022, і на користь якого (вигодонабувача) укладається цей договір (розділ 3).
Відповідно до розділу 4 Договору його предметом є майнові інтереси Страхувальника (Вигодонабувача), що не суперечать Закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом та іншим майном, вказаними у розділах 5, 6 цього Договору.
Згідно з додатком № 2 до договору до переліку застрахованих транспортних засобів (ТЗ) входять: комбайн зернозбиральний NEW HOLLAND CX8.80, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова (шасі) НОМЕР_2 , страхова сума 4722713,00 грн, страховий платіж 15112,68 грн; комбайн зернозбиральний NEW HOLLAND CX8.80, реєстраційний номер НОМЕР_3 , номер кузова (шасі) НОМЕР_4 , страхова сума 4722713,00 грн, страховий платіж 15112,68 грн; оприскувач самохідний BERTHOUD RAPTOR 3240, реєстраційний номер НОМЕР_5 , номер кузова (шасі) НОМЕР_6 , страхова сума 4624700,00 грн, страховий платіж 14799,04 грн. Загальний розмір щомісячного страхового платежу визначено у сумі 45024,404 грн.
За умовами цього договору страховик бере на себе зобов'язання компенсувати страхувальнику збитки, які є наслідком настання певних подій за страховими ризиками, що наведені у пункті 22.2 цього договору, які носять ознаки ймовірності та випадковості (пункт 22.1 розділу 22 договору).
Відповідно до підпункту 22.2.3 пункту 22.2 розділу 22 договору до страхових ризиків відносяться «збитки внаслідок інших подій», зокрема, пошкодження або знищення (повна загибель) ТЗ, його окремих складових частин чи додаткового обладнання (вказаного в розділі 6 договору) внаслідок стихійного лиха (бурі, урагану, смерчу, повені, затоплення, паводку, зливи, граду, селю, землетрусу, зсуву, оповзню, осідання ґрунту, обвалу, лавини, надзвичайних для даної місцевості морозів та великих снігопадів, дії підґрунтових вод, шторму, цунамі, удару блискавки та інших надзвичайних явищ природи), пожежі або вибуху, нападу тварин, падіння предметів на ТЗ (дерев, снігу, льоду, стовпів, рекламних щитів та ін.), падіння каменю або інших предметів, що відлетіли з-під коліс ТЗ, зовнішнього фізичного впливу інших випадків, раптових та непередбачуваних подій (окрім вказаних у підпунктах 22.2.1, 22.2.2 договору), якщо такі події не є виключенням із страхових випадків згідно з умовами цього договору.
Згідно з підпунктом 25.1.3 пункту 25.1 розділу 25 договору, в разі настання передбаченої у пунктом 22.2 договору події страхувальник зобов'язаний протягом 3-х робочих днів з моменту настання події письмово сповістити про це страховика шляхом надання повідомлення про страховий випадок встановленої страховиком форми. У випадку, коли виконання вказаних вимог було неможливим, страхувальник повинен довести це документально.
У пункті 27.1 розділу 27 договору визначено, що страхове відшкодування виплачується страховиком згідно з договором на підставі письмової заяви страхувальника (його правонаступника, вигодонабувача) і страхового акту, який складається страховиком.
Страхове відшкодування сплачується страхувальнику тільки після того, як повністю будуть встановлені причини та розмір збитку. Страхувальник зобов'язаний надати страховику усі необхідні документи, що підтверджують причини та розмір збитку, перелік яких наведено в розділі 26 договору. Ненадання вказаних документів дає страховику право відмовити у виплаті відшкодування як в цілому, так і в частині збитку, не підтвердженій такими документами (пункт 27.2 розділу 27 договору).
Страховик повинен скласти страховий акт протягом десяти робочих днів, починаючи з моменту отримання письмової заяви на виплату страхового відшкодування та інших документів згідно з розділом 26 договору. Вказаний строк може збільшуватися відповідно до пункту 27.13 договору (пункт 27.3 договору).
Підпунктом 28.4.4 договору передбачено, що страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування, якщо страхувальник несвоєчасно повідомив страховика про настання страхового випадку без поважних на це причин або створював страховикові перешкоди у визначенні обставин страхового випадку та розміру збитків (своєчасно не надав пошкоджений ТЗ для огляду, не повідомив дійсні обставини страхового випадку та ін.).
25.10.2022 між тими ж сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору, відповідно до умов якої останні дійшли згоди викласти розділ 3 договору у такій редакції: Вигодонабувач - Акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк", якому належить право на отримання страхового відшкодування в сумі заборгованості страхувальника, що є позичальником за кредитним договором від 19.10.2022 №ZAP-Кл-19038, у забезпечення якого укладено договір застави транспортних засобів №ZAP-Кл-19038/1 від 19.10.2022, і на користь якого (вигодонабувача) укладається цей договір.
Як вказує позивач, 01.11.2022 приблизно о 18 год. 51 хв. на території ТОВ "Агропромисловий комплекс "Спаський" виникла пожежа, про що комісією у складі головного інспектора відділу розслідування пожеж та їх наслідків УЗНС ГУ ДСНС України у Луганській області - старшого лейтенанта служби цивільного захисту ОСОБА_1 , начальника караулу 60 ДПРЧ Петренко Д.В., виконавчого директора ТОВ "Агропромисловий комплекс "Спаський" Застави В.А., та слідчого ВП №8 Бородай Г.Ю. складено акт про пожежу від 01.11.2022.
За твердженнями позивача, 02.11.2022 ним було надіслано ПрАТ "Страхова компанія "Арсенал Страхування" та банку (вигодонабувачу) заяву про виплату страхового відшкодування.
28.03.2023 ТОВ "Агропромисловий комплекс "Спаський" листом від 15.03.2023 №15/03 повідомило ПрАТ "Страхова компанія "Арсенал Страхування" про те, що раніше 02.11.2022 ним було повідомлено страховика про настання події, що має ознаки страхового випадку та просило повідомити про причини затримки страхової виплати у встановлений законом строк. До листа було додано: копія заяви на виплату страхового відшкодування від 02.11.2022; копія акту про пожежу від 01.11.2022; копії описів вкладення до рекомендованого листа від 02.11.2022.
ПрАТ "Страхова компанія "Арсенал Страхування" листом від 05.06.2023 №050623-4087/к повідомило ТОВ "Агропромисловий комплекс "Спаський" про відмову у страховій виплаті через порушення страхувальником (позивачем) обов'язків, встановлених підпунктами 25.1.2, 25.1.3, 25.1.10 договору, а саме, позивач не повідомив страховика у встановленому договором порядку та строки про настання події, що має ознаки страхового випадку; надав страховику недостовірну інформацію та документи, що мають ознаки підроблення/неправомірного виготовлення/недостовірності.
Позивач ще раз листом від 23.04.2024 №23/4 звернувся до відповідача щодо виплати страхового відшкодування.
Листом від 30.04.2024 за №300424-3600/к ПрАТ "Страхова компанія "Арсенал Страхування" повідомило позивача про відсутність підстав для перегляду раніше прийнятого рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач посилається на те, що до 28.03.2023 жодних відомостей, заяв, письмових та усних повідомлень як від страхувальника (позивача), так і від вигодонабувача (банка) та/або від інших осіб/ організацій про пошкодження застрахованого майна внаслідок пожежі 01.11.2022 страховику не надходило.
Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з відповідними позовними вимогами.
Суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Предметом спору у цій справі є вимога позивача про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування за договором добровільного страхування. Зокрема, спір між сторонами виник з приводу віднесення події, яка сталася з застрахованими транспортними засобами (комбайнами зернозбиральними NEW HOLLAND CX8.80) 01.11.2022, до страхового випадку та виплати відповідного страхового відшкодування.
У відповідності до статті 980 Цивільного кодексу України предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов'язаного з об'єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України. Об'єктом страхування можуть бути: життя, здоров'я, працездатність та/або пенсійне забезпечення; майно на праві володіння, користування і розпорядження та/або можливі збитки чи витрати; відповідальність за заподіяну шкоду особі або її майну.
Згідно зі статтею 979 Цивільного кодексу України договір страхування укладається відповідно до цього Кодексу, Закону України "Про страхування", інших законодавчих актів.
За змістом пункту 69 частини 1 статті 1 Закону України "Про страхування" страхування - це правовідносини щодо захисту страхових інтересів фізичних та юридичних осіб (страховий захист) при страхуванні ризиків, пов'язаних з життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням, з володінням, користуванням і розпорядженням майном, з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі, у разі настання страхових випадків, визначених договором страхування, за рахунок коштів фондів, що формуються шляхом сплати страхувальниками страхових премій (платежів, внесків), доходів від розміщення коштів таких фондів та інших доходів страховика, отриманих згідно із законодавством.
Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Статтею 1 Закону України "Про страхування" також визначено, що страхова виплата (страхове відшкодування) - грошові кошти, що виплачуються страховиком у разі настання страхового випадку відповідно до умов договору страхування та/або законодавства.
Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, ризик виникнення якої застрахований, з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування або відповідно до законодавства.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 91 Закону України "Про страхування" встановлено, що страхувальник за договором страхування зобов'язаний інформувати страховика про настання події, що має ознаки страхового випадку, у порядку та строки, визначені договором страхування.
Як стверджує позивач, на виконання свого обов?язку щодо інформування відповідача про настання 01.11.2022 страхового випадку, ним згідно з умовами договору 02.11.2022 надіслано відповідачу та банку ПУМБ заяву про виплату страхового відшкодування.
На підтвердження вказаного позивачем було долучено до матеріалів справи: описи вкладення до рекомендованого листа на ім'я ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" (датовані 02.11.2022, на адреси: 49017 м.Дніпро, пр.Гагаріна, 133 та 03056 м.Київ, вул.Борщагівська, 154), нотаріально посвідчена заява ОСОБА_2 від 04.03.2025, яка зареєстрована за №824 (а.с.79, т.2) та пояснення ОСОБА_2 начальнику ВП №8 ДРУП головного управління Національної поліції в Дніпровській області майору поліції Дмитру Холоденко (а.с.59, т.1). Зокрема, зі слів начальника ВПЗ Спаське відповідна заява позивача була нею отримана, але у зв'язку в відключенням світла та в подальшому його відновленням, вона помилково вклала недооформлені листи з заявою до простої кореспонденції.
В свою чергу, як стверджує відповідач, до 28.03.2023 жодних відомостей, заяв, письмових та усних повідомлень як від страхувальника, так і від вигодонабувача та/або від інших осіб/організацій про пошкодження застрахованого майна внаслідок пожежі 01.11.2022 страховику не надходило.
В контексті наведених обставин колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. ст. 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Апеляційний суд вважає за необхідне наголосити на тому, що 17.10.2019 року набув чинності Закон України від 20.09.2019 №132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
У відповідності до ст.79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Тобто обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).
Такий підхід узгоджується із судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 року в справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
В даному випадку, на підтвердження факту належного та своєчасного повідомлення відповідача про настання страхового випадку, позивачем, як до заяви від 02.11.2022, так і до листа №15/03 від 15.03.2023, було долучено копії описів вкладення до рекомендованого листа (форма 107), які вказували на те, що 02.11.2022 страхувальник направив ці листи з додатками з об'єкта поштового зв'язку АТ "Укрпошта" в с. Спаське на адреси страховика: 03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 154 та 49017, м. Дніпро, пр. Гагаріна, 133.
Втім, жоден з наданих позивачем описів вкладення не містить номера поштового відправлення, який в обов'язковому порядку мав бути зазначений на такому описі, що виключає прийняття судом цих описів в якості доказів.
Відповідно до пункту 61 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року №270 (в редакції, що діяла станом на 02.11.2022) у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.
Відтак, доводи позивача про те, що вимога щодо перевірки відповідності вкладення опису покладається саме на працівника поштового зв'язку, а не на відправника, апеляційним судом відхиляються, адже такі доводи не спростовують того факту, що позивач мав змогу перевірити належне виконання вимог Правил надання послуг поштового зв'язку. Крім того, посилання на невиконання працівником поштового зв'язку обов'язку щодо зазначення номеру поштового відправлення не доводить факту надіслання позивачем заяви про виплату страхового відшкодування у зазначену ним дату - 02.11.2022.
Згідно з наданими до справи документами, у відповідь на запит страховика АТ "Укрпошта" листом №1853-П-2023040310256-В від 10.04.2023 повідомлено, що 02.11.2022 у ВПЗ Спаське поштові відправлення адресовані ПРАТ "СК "Арсенал Страхування" за адресами: 49017, м. Дніпро, пр. Гагаріна, буд. 133 та 03056, м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 154 до пересилання не приймалися та не оформлювалися.
При цьому судова колегія звертає увагу, що зі змісту зазначеного листа вбачається, що 02.11.2022 у ВПЗ Спаське не приймалися і не оформлювалися будь-які адресовані ПРАТ "СК "Арсенал Страхування" поштові відправлення як рекомендовані, так і прості.
В листі від 04.05.2023 №КНО-58.1.5/88 Акціонерним товариством "Перший український міжнародний банк" (вигодонабувачем за договором) також повідомлено відповідача про відсутність в нього будь-яких повідомлень/звернень від позивача щодо страхової події 01.11.2022 , окрім листа від 16.03.2023 №16/03.
Нотаріально посвідчена заява ОСОБА_2 від 04.03.2025, за висновками суду, не може вважатися заявою свідка, оскільки, в порушення ч. 2 ст. 88 Господарського процесуального кодексу України, не містить підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з'явивися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень.
Більш того, матеріали справи взагалі не містять у собі жодних відомостей щодо визначення посади та місця роботи гр. ОСОБА_2 , її повноважень, посадових обов'язків тощо.
Крім цього, обставини, викладені у даній заяві щодо відключення електричної енергії спростовуються наданим до справи листом АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" від 11.03.2025 №11227/1001, направленим на адресу представника відповідача, в якому зазначено, що відповідно до наявної в розпорядженні товариства інформації, протягом доби 02.11.2022 відключень електропостачання об'єкта за адресою: 51236, Дніпропетровська область, Дніпровський район., с. Спаське, вул. Петра Козинця, 81 в мережах АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" не зафіксовано, заявок в диспетчерську службу Товариства з приводу відсутності електропостачання даного об'єкта не надходило.
Також у справі міститься копія листа "ДТЕК Дніпровські електромережі" від 01.04.2025р., направленого на адресу представника позивача, в якому зазначено, що відповідно до наявної в розпорядженні Товариства інформації, протягом доби 02.11.2022 року відключень електропостачання об'єкта за адресою 51236, Дніпропетровська область, Дніпровський район, с. Спаське, вул. Петра Козинця, 81 в мережах АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" не зафіксовано. Заявок в диспетчерську службу Товариства з приводу відсутності електропостачання даного об'єкта не надходило. Товариство не володіє інформацією щодо подій в мережах споживача за адресою 51236, Дніпропетровська область, с. Спаське, вул. Петра Козинця, 81, якщо такі мали місце 02.11.2022.
Таким чином, на переконання колегії суддів, доводи відповідача щодо відсутності факту належного та своєчасного повідомлення позивачем страховика про настання страхового випадку є більш вірогідними, ніж докази, надані позивачем на підтвердження існування означених обставин.
При цьому, судом звернуто увагу на відсутність впродовж тривалого терміну (майже п'ять місяців) жодних звернень позивача до відповідача щодо вказаних вище подій. Зокрема, незважаючи на повідомлення відповідача про настання страхового випадку 01.11.2022, як про це стверджує позивач, та невчинення страховиком жодних передбачених у такому випадку договором дій, матеріали справи не містять ані листів позивача (письмових, електронних), ані повідомлень у будь-якому іншому вигляді впродовж п'яти місяців, що також ставить під сумнів вказані вище твердження позивача.
Як наслідок, фактично першим документально підтвердженим повідомленням страховика про настання страхового випадку 01.11.2022 є звернення ТОВ «Агропромисловий комплекс «Спаський» від 15.03.2023 №15/03.
Верховний Суд у постанові від 18.02.2026 при направленні справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції зауважив, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, зокрема, не встановив причину несвоєчасного повідомлення позивачем страховика про настання страхового випадку.
Однак, судова колегія при новому розгляді апеляційної скарги зважає на неможливість дослідження відповідної причини, адже позивач наполягає саме на обставині своєчасного направлення відповідної заяви від 02.11.2022 на адреси відповідача.
Щодо решти вказівок Верховного Суду, а саме, необхідності з'ясування яким чином таке неповідомлення позбавило відповідача можливості встановити факт, причини і обставини настання страхового випадку, а також те, які саме позивач створив перешкоди страховикові у визначенні обставин страхового випадку, судова колегія виходить з наступного.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 92 Закону України "Про страхування" страховик за договором страхування зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором або законом строк.
Відповідно до ст. 102 Закону України "Про страхування" договором страхування визначається перелік документів, що підтверджують факт та обставини настання страхового випадку і розмір заподіяної шкоди (збитку), а також форма, спосіб та порядок подання таких документів, якщо інше не передбачено законодавством України. Обов'язок підтвердження факту настання події, яка може бути визнана страховим випадком за договором страхування, покладається на страхувальника або іншу особу, визначену договором страхування. У разі настання події, що має ознаки страхового випадку, страховик зобов'язаний встановити факт, причини та обставини такої події та прийняти з урахуванням умов договору страхування рішення про визнання або невизнання випадку страховим. Здійснення страхової виплати проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених договором страхування) і рішення страховика про визнання випадку страховим та здійснення страхової виплати (страхового акта). У разі визнання випадку страховим страховик здійснює страхову виплату страхувальнику (іншій особі, визначеній договором страхування або законодавством) відповідно до умов договору страхування або законодавства. Страховик має право звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій у порядку, визначеному статтями 103 та 113 цього Закону. Порядок визначення розміру страхової виплати та строки її здійснення визначаються договором страхування або законодавством.
Тобто, як слушно зазначив суд першої інстанції, Закон пов'язує обов'язок страховика здійснити відшкодування саме зі страховим випадком, а не із наданням певних доказів страхувальником. (Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.11.2019 у справі №910/922/18 та постанові Верховного Суду від 23.12.2021 у справі №910/4099/21).
У постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі №910/2326/16 зазначено, що виплата страхового відшкодування залежить від факту настання страхового випадку, а не від формального надання документів.
Таким чином, обов'язок з виплати страхового відшкодування виникає у страховика (у даному випадку, ПрАТ "Страхова компанія "Арсенал Страхування") у разі настання страхового випадку, передбаченого умовами укладеного між сторонами договору.
Як вже було зазначено вище, згідно із ст. 1 Закону України "Про страхування" страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, ризик виникнення якої застрахований, з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування або відповідно до законодавства.
Відповідно до розділу 22 договору страховик бере на себе зобов'язання компенсувати страхувальнику прямі збитки, які є наслідком настання певних подій за страховими ризиками, які носять ознаки ймовірності та випадковості, у тому числі, збитки внаслідок інших подій - пошкодження або знищення (повна загибель) ТЗ, його окремих складових частин чи додаткового обладнання внаслідок, зокрема, пожежі, якщо такі події не є виключенням зі страхових випадків згідно з умовами цього договору (розділ 28 договору).
Розділом 28 договору визначено виключення зі страхових випадків і обмеження страхування, причини відмови у виплаті страхового відшкодування. Так, до випадків, які не є страховими, віднесено у тому числі збитки, що виникли:
- внаслідок порушення страхувальником (іншою особою, допущеною до керування ТЗ) правил безпеки при ремонті чи обслуговуванні застрахованого ТЗ, правил його технічної експлуатації, вимог завода-виробника;
- внаслідок зміни конструкції ТЗ або установки невідповідних деталей чи обладнання, на яке не має допуску виробника або відповідних органів;
- внаслідок порушення правил протипожежної безпеки при перевезенні чи зберіганні вогне- чи вибухонебезпечних легко- чи самозаймистих речовин або предметів;
- внаслідок обробки теплом, вогнем чи іншого термічного впливу на ТЗ і т.д.
Пункт 28.3 договору визначає витрати, які не відшкодовує страховик (як то, вартість ремонтних робіт, які не пов'язані з усуненням пошкоджень, що викликані страховим випадком, вартість фарбування всього ТЗ, якщо його ремонт потребує фарбування окремих площин, втрату товарної вартості ТЗ, втрату експлуатаційних якостей тощо).
Як було встановлено вище, на підтвердження факту настання страхового випадку позивачем до справи додано також акт про пожежу від 01.11.2022.
За змістом вказаного акту, складеного комісією у складі головного інспектора відділу розслідування пожеж та їх наслідків УЗНС ГУ ДСНС України у Луганській області старшого лейтенанта служби цивільного захисту Кішинського В.С., начальника караулу 60 ДПРЧ Петренко Д.В., виконавчого директора ТОВ АПК "Спаське" Застави В.А., та слідчого ВП №8 Бородай Г.Ю., зазначено про орієнтовний час виникнення пожежі, місце виникнення пожежі, час ліквідації. Також в акті від 01.11.2022 вказано, що внаслідок пожежі знищено два комбайни. При цьому, збитки від пожежі встановлюватимуться, причина пожежі встановлюється співробітниками поліції.
Згідно висновку про результати розгляду повідомлення ЖЄО 11344 від 01.11.2022 та 11586 від 07.11.2022, складеного о/у СКП ВП №8 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області Рудченко Денисом, перевірку ЖЄО 11344 від 01.11.2022 та 11586 від 07.11.2022 вирішено вважати закінченою, оскільки факту підпалу комбайнів не встановлено, ознак кримінального правопорушення не вбачається.
Одночасно, за висновками судової колегії, документів, якими було б встановлено причину пожежі 01.11.2022, матеріали справи не містять.
У пункті 27.1 договору сторонами було узгоджено, що страхове відшкодування виплачується страховиком згідно з договором на підставі письмової заяви страхувальника (його правонаступника, вигодонабувача) і страхового акту, який складається страховиком.
Страхове відшкодування сплачується страхувальнику тільки після того, як повністю будуть встановлені причини та розмір збитку. Страхувальник зобов'язаний надати страховику усі необхідні документи, що підтверджують причини та розмір збитку, перелік яких наведено в розділі 26 договору. Ненадання вказаних документів дає страховику право відмовити у виплаті відшкодування як в цілому, так і в частині збитку, не підтвердженій такими документами (пункт 27.2 договору).
Фактично відповідач дізнався про настання страхового випадку через майже п'ять місяців після події - у березні 2023. Таке прострочення, за висновками суду, позбавило страховика можливості дізнатися, чи є ця подія страховим випадком.
Так, за заявою директора ТОВ "Агропромисловий комплекс "Спаський" про проведення експертного дослідження місця пожежі, Дніпропетровським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром складено висновок експертного дослідження №ЕД-19/104-23/21981-ПТ від 16.08.2023, згідно якого встановити причину виникнення пожежі не видається можливим, враховуючи наявні температурні пошкодження у вигляді повного знищення горючих елементів комбайна проведення огляду одразу після гасіння пожежі не дало б можливості встановити причину пожежі.
За результатами проведення електротехнічного експертного дослідження за заявою ТОВ "Агропромисловий комплекс "Спаський" від 12.09.2023 №41, Запорізьким відділенням Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз було здійснено дослідження №769-23 від 08.11.2023. Відповідно до висновку експерта за №769-23 від 08.11.2023р. зазначено, що під час проведеного дослідження у наданих на дослідження фрагментах багатодротових жил ознак аварійного режиму їх роботи не виявлено; встановлення зв'язку аварійної роботи електропроводки з виникненням загоряння (в тому числі і встановлення причини виникнення пожежі комбайну комбайна NEW HOLLAND CX 8.80 2018 року випуску, реєстраційний номер: НОМЕР_1 , заводський номер НОМЕР_7 ) не відноситься до компетенції судового експерта за спеціальністю 10.18 «Дослідження технічної експлуатації електроустаткування» і не вирішувалось під час дослідження.
Згідно висновку експертного дослідження від 09.05.2023 №ЕД-19/104-234/12612-ПТ, складеного Дніпропетровським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром за заявою директора Дніпропетровської дирекції ПрАТ "СК "Арсенал Страхування", встановити причину виникнення пожежі, що сталася 01.11.2022, не виявляється можливим через значний проміжок часу між настанням події та оглядом, втрату слідової інформації (змиву нашарування кіптяви, знищення крихких залишків після пожежі тощо). Також, як зазначено експертом при огляді були виявлені два місця з'єднання електричних дротів поміж собою з порушенням правил пожежної безпеки України.
Листом від 19.05.2023 №19/5 позивач звернувся до ТОВ "ТК Астерра" (продавця комбайну NEW HOLLAND CX8.80, 2018 року випуску, зав. Номер НОМЕР_7 , реєстраційний номер 55529 АЕ) щодо надання пояснень з приводу виявлення експертом місць з'єднання електричних дротів між собою за допомогою скручування в місці розташування двигуна та лівій боковій частині, зокрема, щодо функціонального призначення цих дротів, чи є таке скручування заводським або результатом проведених електротехнічних робіт.
Згідно відповіді від 19.05.20023 №19/05-01 ТОВ "ТК Астерра", співробітниками компанії під час обслуговування в період з 01.07.2019 по 06.07.2020 не було виявлено втручання в електричне обладнання комбайну. Одночасно, стосовно доданих до звернення фотографій експерта пояснено, що щодо фото в місці розташування двигуна - провід не можливо ідентифікувати та він не є складовою комбайну. Щодо фото бокової частини комбайну - проводка входить до стандартної комплектації комбайну.
Таким чином, за результатами дослідження наданих до справи доказів, за висновками суду, однозначно та беззаперечно причину пожежі, що сталася 01.11.2022, встановити не вважається за можливе. Тобто, ознак підпалу співробітниками поліції не встановлено. Одночасно, питання щодо втручання у комплектуючі комбайну, що могло стати причиною виникнення пожежі, на момент ухвалення судового рішення залишилося невирішеним.
Апеляційний суд враховує, що не усі експерти однозначно зазначили, що неможливість встановлення причини виникнення пожежі пов'язана зі спливом значного проміжку часу між часом настання події і моментом огляду місця події. Однак, на переконання колегії суддів, саме зволікання з боку позивача з вчасним повідомленням страховика про настання події, що має ознаки страхового випадку, позбавило останнього можливості встановити причини та обставини пожежі та, як наслідок, віднести відповідний випадок до страхового шляхом прийняття відповідного рішення. Посилання позивача на неможливість встановлення причини пожежі навіть у разі своєчасного повідомлення страховика, суд відхиляє. Адже, ініціатива щодо вчинення відповідних дій у даному випадку належить саме відповідачеві, який має обов'язок з ухвалення відповідного рішення про визнання або невизнання випадку страховим. Несвоєчасне повідомлення страхувальником страховика про подію, що сталася 01.11.2022, позбавило відповідача можливості встановити, підтвердити чи спростувати та врешті ухвалити відповідне рішення про визнання страхового випадку та сплати коштів.
Відповідно до ст.104 Закону України "Про страхування" підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат є:
1) навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, вчинених у стані крайньої необхідності або необхідної оборони, або випадків, визначених законом чи міжнародними звичаями;
2) вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного кримінального правопорушення, що призвело до настання страхового випадку;
3) подання страхувальником неправдивих відомостей про об'єкт страхування, обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, або про факт настання страхового випадку;
4) одержання страхувальником повного відшкодування збитків від особи, яка їх заподіяла. Якщо збиток відшкодований частково, страхова виплата здійснюється з вирахуванням суми, отриманої від зазначеної особи як відшкодування збитків;
5) несвоєчасне повідомлення страхувальником (особою, визначеною у договорі страхування або законодавством) про настання страхового випадку без поважних причин або невиконання інших обов'язків, визначених договором страхування або законодавством, якщо це призвело до неможливості страховика встановити факт, причини та обставини настання страхового випадку або розмір заподіяної шкоди (збитків);
6) наявність обставин, які є винятками із страхових випадків та обмеженнями страхування, передбаченими договором страхування;
7) наявність інших підстав, встановлених законодавством, у тому числі для договорів страхування, обов'язковість укладення яких визначена законом.
Умовами договору страхування можуть передбачатися також інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить законодавству.
Як зазначалось вище, умовами укладеного між сторонами договору, у розділі 28 визначено випадки, які не є страховими та не підлягають відшкодуванню, випадки виникнення у страховика права відмовити у виплаті страхового відшкодування.
У справі, що розглядається, судом апеляційної інстанції установлено, що за умовами договору страховик також має право відмовити у виплаті страхового відшкодування, зокрема, якщо страхувальником вчинені навмисні дії, спрямовані страхувальник несвоєчасно повідомив страховика про настання страхового випадку без поважних на це причин або створював страховикові перешкоди у визначенні обставин страхового випадку та розміру збитків (своєчасно не надав пошкоджений ТЗ для огляду, не повідомив дійсні обставини страхового випадку та ін.) (підпункт 28.4.4 договору).
Таким чином, як положеннями Закону України "Про страхування" (пункт 5 частини 2 статті 104), так і умовами договору (підпункт 28.4.4), передбачено, що сам по собі факт невчасного повідомлення страховика про настання страхового випадку не є самостійною підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування. При настанні страхової події страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування, а інші умови договору страхування є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування тільки тоді, коли порушення договору страхування перешкодили страховику перевірити, чи є подія страховим випадком.
За таких обставин, оскільки факт невиконання позивачем визначеного договором страхування обов'язку щодо негайного повідомлення страховика про настання події, що має ознаки страхового випадку, призвів до неможливості встановлення відповідачем причин та обставин настання страхового випадку, то відмова страховика страхувальнику у страховій виплаті є такою, що відповідає нормам Закону України "Про страхування" та умовам укладеного сторонами Договору страхування. Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги ТОВ "Агропромисловий комплекс "Спаський" є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню господарським судом.
Щодо доводів апелянта стосовно порушення судом першої інстанції правил територіальної юрисдикції (підсудності) судова колегія зазначає наступне.
Так, суд першої інстанції виходив з того, що судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Згідно з ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 29 Господарського процесуального кодексу України право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.
Позови у спорах, що виникають з діяльності філії або представництва юридичної особи, можуть пред'являтися також за їх місцезнаходженням (частина 3 статті 29 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з вимогами ст. 29 Господарського процесуального кодексу України позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів.
Як встановлено, у цьому випадку місцем виконання договору визначено місце знаходження застрахованого майна, а саме: Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, с. Хуторо-Губиниха, вул. Степова, 2б.
Отже, керуючись статтями 27, 29 Господарського процесуального кодексу України, місцевим господарським судом обгрунтовано зазначено, що позивач правомірно звернувся з позовною заявою до Господарського суду Дніпропетровської області.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Cуду від 14.09.2021 по справі №904/5530/20.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України регламентовано, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з частиною четвертою статті 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначаються: 1) перелік обставин, які є предметом доказування у справі; 2) перелік доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі; 3) висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів; 4) мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі; 5) мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику; 6) чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку; 7) норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування; 8) норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування.
Тобто мотивувальна частина містить мотиви рішення суду - відповіді на питання факту (висновки про встановлені обставини, які мають значення для вирішення справи) і питання права (юридична кваліфікація цих обставин, висновки про наслідки, з якими право пов'язує встановлені обставини).
Колегією суддів враховано ті обставини, що оскаржуване рішення суду повною мірою таким вимогам не відповідає, оскільки не містить належно мотивованої оцінки всіх обставин справи, зокрема, судом першої інстанції не було належним чином досліджено та проаналізовано долучені сторонами висновки експертів та експертних досліджень, не зазначено, які обставини ці докази підтверджують або спростовують, не зроблено висновок щодо належного чи неналежного повідомлення страхувальником страховика про настання страхового випадку, що, в свою чергу, призвело до передчасного задоволення позовних вимог у цій справі.
За таких обставин, враховуючи нез?ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2025 у справі №904/4953/24 підлягає скасуванню судом апеляційної інстанції з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Судові витрати.
Пунктом 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Розподіл судового збору за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг здійснюється у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, а тому у зв'язку із задоволенням апеляційної скарги, судовий збір за подання позовної заяви та касаційної скарги залишається за позивачем; судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на позивача.
Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 271, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2025 у справі №904/4953/24 задовольнити.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2025 у справі №904/4953/24 скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромисловий комплекс "Спаський" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 161516,78 грн.
Видачу наказу на виконання даної постанови, у відповідності до вимог ст. 327 ГПК України, доручити Господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження передбачено статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 05.05.2026.
Головуючий суддя Г.В. Левшина
Суддя Л.В. Андрейчук
Суддя С.В. Вінніков