05 травня 2026 року м. Харків Справа № 922/4546/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Жельне С.Ч., суддя Тихий П.В.,
без виклику представників сторін,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Новек-Україна", м.Харків (вх.№342 Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 04.02.2026 у справі №922/4546/25 (суддя Калантай М.В., ухвалене в м. Харків, дата складення повного тексту - 09.02.2026)
за позовом: Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Новек-Україна", м.Харків,
про стягнення 155665,78грн.,
Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новек-Україна" про стягнення 155665,78грн, що складається з 111015,90грн штрафу, 44649,88грн пені.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань щодо здійснення повної та своєчасної поставки товару за договором про закупівлю матеріально-технічних ресурсів №ОД/НХ-25-560НЮ від 26.08.2025, перелік якого визначеного умовами специфікації №1 до договору та письмовою рознарядкою за вих.№НХ-04/1576н від 18.09.2025 на поставку товару на загальну суму 740106,00грн, а саме: затискач стиковий КС-059-6 (штампований) - 287шт.; затискач середньої анкеровки КС-051 - 76шт.; затискач струновий для проводу перерізом 95 кв.мм. КС-046-9 - 930шт.
Позивач наголошував, що з огляду на умови пункту 4.2 договору, відповідач був зобов'язаний поставити товар, передбачений рознарядкою не пізніше 18.10.2025 (30-й календарний день з дати направлення рознарядки).
Проте, відповідач свій обов'язок у вказаний строк не виконав, та лише 09.12.2025 поставив частину товару передбаченого рознарядкою №НХ-04/1576н від 18.09.2025, а саме: затискач середньої анкеровки КС-051 в кількості 76шт. на суму 55176,00грн, що підтверджується копією видаткової накладної №244 від 09.12.2025.
Іншу частину товару (затискач стиковий КС-059-6 штампований у кількості 287шт. на суму 569982,00грн та затискач струновий для проводу перерізом 95 мм2 КС049-9 у кількості 930 шт. на суму 114948,00грн) поставлено не було.
З огляду на порушення відповідачем, як постачальником строків поставки товару, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення в порядку пункту 9.3.1 договору штраф у розмірі 15 % від вартості непоставленого в строк товару на умовах, передбачених п. 4.2 цього договору, а також пеню за прострочення понад 15 календарних днів у розмірі 0,1% від вартості непоставленого в строк товару, яка нараховується за кожен день прострочення до дати виконання постачальником зобов'язання щодо поставки товару або до останнього дня строку дії цього договору.
Рішенням господарського суду Харківської області від 04.02.2026 у справі №922/4546/25 позов задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новек-Україна" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" 111015,90грн. штрафу, 44649,88грн. пені, 3028,00грн. судового збору.
Відповідні висновки місцевого господарського суду з посиланням на положення статей 526, 530, 610, 612, 663, 712 Цивільного кодексу України мотивовані тим, що відповідач за умовами договору був зобов'язаний поставити позивачу товар, передбачений рознарядкою №НХ04/1576н від 18.09.2025 на загальну суму 740106,00грн., не пізніше 18.10.2025, однак виконав свій обов'язок частково та з порушенням вказаного строку, здійснивши поставку товару лише на суму 55176,00грн за видатковою накладною №244 від 09.12.2025. Інша частина товару на загальну суму 569982,00грн станом на момент подання позову у даній справі (18.12.2025) відповідачем поставлена не була.
З огляду на те, що в матеріалах справи відсутні докази повної та своєчасної поставки товару за договором, суд перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафних санкцій, визнав його арифметично правильним та дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача штрафу в розмірі 111015,90грн, а також пені в сумі 44649,88грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Новек-Україна" з рішенням місцевого господарського суду не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Харківської області від 04.02.2026 у справі №922/4546/25 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення господарським судом першої інстанції не було надано належної правової оцінки всім обставинам справи, наданим відповідачем доводам та доказам, а також умовам укладеного між сторонами договору, що призвело до передчасного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Так, апелянт звертає увагу суду на пункт 4.5. договору про закупівлю матеріально-технічних ресурсів №ОД/НХ-25-560НЮ від 26.08.2025, яким сторони погодили, що рознарядка покупця на товар направляється ним постачальнику в один з таких способів:
- на поштову адресу постачальника, зазначену в цьому договорі (листом з оголошеною цінністю та описом вкладення і повідомленням про вручення);
- вручається уповноваженому представнику постачальника під розпис;
- шляхом відправлення на електронну адресу постачальника (зазначену в цьому договорі) скан-копії відповідної рознарядки в форматі PDF або в будь-якому іншому форматі, який забезпечує можливість ознайомлення зі змістом документу. Документ вважається отриманим постачальником з дати його направлення покупцем на електронну адресу постачальника, підтвердженням чого є відповідна роздруківка з поштового програмного забезпечення покупця.
На думку скаржника, додана позивачем до позовної заяви роздруківка рознарядки №НХ04/1576н від 18.09.2025 не є належним доказом у розумінні статті 76 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позивач не надав суду доказів того, що вказаний документ в дійсності є доказом використання відповідного програмного забезпечення, в той час як сам позивач посилається на використання програмного забезпечення АС "Мегаполіс".
Система "Мегаполіс"- це універсальне, галузеве програмне забезпечення, що надає принципово нові можливості обліку та контролю у сфері житлово-комунальних послуг, користувачами якої можуть бути як ОСББ, так і компанії, що управляють. У програмі враховано специфіку роботи, коли потрібний експорт та імпорт документів.
Разом з тим, апелянт наголошує, що умови укладеного між сторонами договору не містять посилань на застосування вказаного вище програмного забезпечення, у зв'язку із чим, надана позивачем роздруківка не містить доказів реального направлення та своєчасного отримання відповідного документу відповідачем.
Крім того, з доданого позивачем до позовної заяви прінт-скріну сторінки поштового програмного забезпечення останнього, який нібито свідчить про направлення рознарядки №НХ-04/1576н від 18.09.2025 не вбачається, що на адресу відповідача було направлено документ із накладенням на нього електронного цифрового підпису. Натомість, наданий прінт-скрін вказує на наявність одного відсканованого файлу без файлів самого ЕЦП в будь-якому з можливих форматів його накладання, отже відсканований файл без накладання на нього електронного цифрового підпису - не є документом, який може створювати правові наслідки.
За наведених обставин, на думку скаржника, позивачем при зверненні до суду з відповідним позовом не було доведено належне оформлення рознарядки, як документа, що породжує обов'язки відповідача покладені на нього відповідно до умов договору.
Окрім викладеного, апелянт наполягає на тому, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, оскільки одночасне стягнення пені та штрафу є подвійною відповідальністю одного виду за одне порушення, у зв'язку із чим, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.03.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Новек-Україна" на рішення господарського суду Харківської області від 04.02.2026 у справі №922/4546/25; встановлено позивачу у справі строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом 15 днів (з урахуванням вимог ст.263 Господарського процесуального кодексу України) з дня вручення даної ухвали; встановлено сторонам у справі строк для подання заяв і клопотань - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; ухвалено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Новек-Україна" на рішення господарського суду Харківської області від 04.02.2026 у справі №922/4546/25 розпочати з 10.03.2026 без повідомлення учасників справи.
10.03.2026 позивачем подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№2854), в якому просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Новек-Україна", рішення господарського суду Харківської області від 04.02.2026 у справі №922/4546/25 залишити без змін.
Згідно з частиною 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
За приписами частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до частини 7 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Згідно з частиною 2 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.
Ухвала суду про відкриття апеляційного провадження була направлена учасникам справи через підсистему "Електронний суд" до кабінету користувача і доставлена їм 09.03.2026.
Клопотань від учасників справи про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням не надійшло.
За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження, в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку, без проведення судового засідання.
В ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до приписів пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого частиною 1 статті 273 Господарського процесуального кодексу України.
Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає наступне.
Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 26.08.2025 між Акціонерним товариством "Укрзалізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" АТ "Укрзалізниця" (надалі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Новек-Україна" (надалі - постачальник) було укладено договір про закупівлю матеріально-технічних ресурсів №ОД/НХ-25-560НЮ (надалі - договір т.1 а.с.6-14), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцю товар, відповідно до специфікації № 1 (додаток 1) та Технічних та якісних характеристик товару, документів з якості та оцінки відповідності товару (додаток 2), що є невід'ємними частинами цього договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей товар на умовах цього договору.
Згідно з пунктом 1.2 договору найменування товару: деталі контактної мережі (затискачі) код ДК 021:2015-31220000-4 елементи електричних схем (деталі контактної мережі (затискачі) код ДК 021:2015-31220000-4 елементи електричних схем).
Відповідно до пункту 1.3 договору кількість, асортимент, марка, рік виготовлення та виробник визначаються у специфікації № 1 (додаток 1) до цього договору, а саме: затискач стиковий КС-059-6 (штампований) - 287шт.; затискач середньої анкеровки КС-051 - 76шт.; затискач струновий для проводу перерізом 95 кв.мм. КС-046-9 - 930шт. Ціна договору становить 616755,00грн без ПДВ, крім того ПДВ 20% 123351,00грн, всього з ПДВ740106,00грн (т.1 а.с.14 на звороті).
Розділом 4 договору сторони визначили умови та строки поставки, а саме:
-постачальник здійснює поставку товару на умовах DDP Delivered Duty Paid (поставка з оплатою мита) відповідно до «Інкотермс» у редакції 2020 року. У випадку наявності розбіжностей між умовами цього договору та правилами «Інкотермс» у редакції 2020 року, умови цього договору матимуть перевагу (пункт 4.1. договору);
- поставка товару проводиться партіями протягом строку дії договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки покупця, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності покупця до приймання товару. Партією товару вважається обсяг одиниць товару, визначений покупцем у рознарядці, якщо інше не вказано в самій рознарядці.
Строк поставки товару - протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати надання письмової рознарядки покупцем.
Місце поставки товару: м. Одеса або на адресу іншого підрозділу вказаного у рознарядці.
Право власності на товар переходить до покупця з дати поставки товару (пункт 4.2. договору).
Відповідно до пункту 4.5. договору, рознарядка покупця на товар направляється ним постачальнику в один з таких способів:
- на поштову адресу постачальника, зазначену в цьому договорі (листом з оголошеною цінністю та описом вкладення і повідомленням про вручення);
- вручається уповноваженому представнику постачальника під розпис;
- шляхом відправлення на електронну адресу постачальника (зазначену в цьому договорі) скан-копії відповідної рознарядки в форматі PDF або в будь-якому іншому форматі, який забезпечує можливість ознайомлення зі змістом документу. Документ вважається отриманим постачальником з дати його направлення покупцем на електронну адресу постачальника, підтвердженням чого є відповідна роздруківка з поштового програмного забезпечення покупця.
Згідно з пунктом 4.6 договору датою поставки товару вважається дата підписання сторонами видаткової накладної.
Підпунктом 8.3.1. пункту 8.3. договору визначено, що постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки та на умовах, що встановлені цим договором.
За невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим договором винна сторонам несе відповідальність згідно з цим договором і законодавством України (пункт 9.1. договору).
Пунктом 9.3.1 договору передбачено, що при порушенні строків поставки постачальник оплачує покупцю штраф у розмірі 15 (п'ятнадцять) % від вартості непоставленого в строк товару на умовах, передбачених п. 4.2 цього договору, а за прострочення понад 15 (п'ятнадцять) календарних днів додатково стягується пеня у розмірі 0,1 (нуль цілих, одна десята) % від вартості непоставленого в строк товару, яка нараховується за кожен день прострочення до дати виконання постачальником зобов'язання щодо поставки товару або до останнього дня строку дії цього договору (якщо постачальник не виконав і не підтвердив намір виконати своє зобов'язання щодо поставки, яке виникло під час дії цього договору). При цьому постачальник не звільняється від виконання своїх зобов'язань поставити товар, якщо про інше його не попередив письмово покупець.
Строк дії цього договору встановлюється з дати його підписання сторонами до 31.12.2025. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від обов'язку виконання у повному обсязі взятих на себе за цим договором зобов'язань щодо поставки та оплати товару, а також гарантійних зобов'язань на товар, на умовах, визначених цим договором (пункти 17.1, 17.2. договору)
Звертаючись до суду з відповідним позовом, позивач зазначав, що 18.09.2025 на виконання пункту 4.5. договору направив на електронну адресу відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1, яка зазначена в розділі 20 договору "Місцезнаходження та реквізити сторін", письмову рознарядку за вих.№НХ-04/1576н від 18.09.2025 на поставку товару на загальну суму 740106,00грн, а саме:
1) Затискач стиковий КС-059-6 (штампований) - 287шт.;
2) Затискач середньої анкеровки КС-051 - 76шт.;
3) Затискач струновий для проводу перерізом 95 кв.мм. КС-046-9 - 930шт (т.1 а.с.40).
Перелік вказаного у даній рознарядці товару та його вартість повністю відповідає переліку товару, що був погоджений сторонами в Специфікації №1 до Договору (т.1 а.с.14 на звороті).
Направлення вказаної рознарядки підтверджується доданим позивачем до позовної заяви прінт-скріном сторінки поштового програмного забезпечення - АС "Мегаполіс" (т.1 а.с.20).
Враховуючи умови пункту 4.2 договору, відповідач був зобов'язаний поставити товар, який передбачений рознарядкою не пізніше 18.10.2025 (30-й календарний день з дати направлення рознарядки №НХ-04/1576н від 18.09.2025).
Проте, відповідач свій обов'язок у вказаний строк не виконав, та лише 09.12.2025 поставив позивачу частину передбаченого рознарядкою №НХ-04/1576н від 18.09.2025 товару, а саме: затискач середньої анкеровки КС-051 в кількості 76шт. на суму 55176,00грн, що підтверджується копією видаткової накладної №244 від 09.12.2025 (т.1 а.с.19).
Іншу частину товару (затискач стиковий КС-059-6 штампований у кількості 287шт. на суму 569982,00грн та затискач струновий для проводу перерізом 95 мм2 КС049-9 у кількості 930 шт. на суму 114948,00грн) відповідачем поставлено не було.
З огляду на допущене відповідачем прострочення поставки товару, позивачем в порядку пункту 9.3.1 договору було нараховано штраф у розмірі 111015,90грн (740106,00грн. х 15%), та 04.11.2025 з метою досудового врегулювання спору, направлено на адресу відповідача претензію за вих. №НХ-04/1990н з вимогою про його сплату в добровільному порядку (т.1 а.с.22-23).
Проте, відповіді на вказану претензію відповідачем надано не було.
Крім того, позивачем в порядку пункту 9.3.1 договору було нараховано пеню з огляду на прострочення поставки більше ніж на 15 календарних днів, в наступних розмірах:
- 38485,51грн. за період прострочення поставки товару на загальну суму 740106,00грн., який тривав з 19.10.2025 по 09.12.2025 (дата часткової поставки товару за видатковою накладною №244 від 09.12.2025);
- 6164,37грн. за період прострочення поставки товару на загальну суму 569982,00грн., який тривав з 10.12.2025 по 18.12.2025 (дата подання позову).
Оскільки відповідачем не було в добровільному порядку сплачено суму нарахованих штрафних санкцій, вважаючи свої права порушеними, 18.12.2025 Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулось до господарського суду Харківської області з відповідним позовом (т.1 а.с.1-28).
Рішенням господарського суду Харківської області від 04.02.2026 у даній справі позов задоволено, з підстав викладених вище (т.1 а.с.97-102).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судова колегія зазначає, що статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
В силу приписів статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі- продажу (частина 1 статті 662 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Як передбачено частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з частиною 1 статті 255 Цивільного кодексу України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки (стаття 611 Цивільного кодексу України).
Стаття 549 Цивільного кодексу України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до частини другої статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
З наведених вище положень статей 549, 551, 611 Цивільного кодексу України слідує, що встановлення неустойки (штрафу, пені) віднесено до умов договору, які сторони, в межах встановлених законодавством, визначають на власний розсуд при укладенні договору.
Предметом спору у даній справі є вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 44649,88грн та штрафу в сумі 111015,90грн за поставку товару з пропуском строку встановленого в договорі про закупівлю матеріально-технічних ресурсів №ОД/НХ-25-560НЮ від 26.08.2025 (надалі - договір т.1 а.с.6-14), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцю товар, відповідно до специфікації № 1 (додаток 1) та Технічних та якісних характеристик товару, документів з якості та оцінки відповідності товару (додаток 2), що є невід'ємними частинами цього договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей товар на умовах цього договору (пункт 1.1 договору).
Згідно з пунктом 4.2. договору поставка товару проводиться партіями протягом строку дії договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки покупця, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності покупця до приймання товару. Партією товару вважається обсяг одиниць товару, визначений покупцем у рознарядці, якщо інше не вказано в самій рознарядці.
Строк поставки товару - протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати надання письмової рознарядки Покупцем.
Місце поставки товару: м. Одеса або на адресу іншого підрозділу вказаного у рознарядці.
Право власності на товар переходить до покупця з дати поставки товару.
Рознарядка покупця на товар направляється ним постачальнику в один з таких способів:
- на поштову адресу постачальника, зазначену в цьому договорі (листом з оголошеною цінністю та описом вкладення і повідомленням про вручення);
- вручається уповноваженому представнику постачальника під розпис;
- шляхом відправлення на електронну адресу постачальника (зазначену в цьому договорі) скан-копії відповідної рознарядки в форматі PDF або в будь-якому іншому форматі, який забезпечує можливість ознайомлення зі змістом документу. Документ вважається отриманим постачальником з дати його направлення покупцем на електронну адресу постачальника, підтвердженням чого є відповідна роздруківка з поштового програмного забезпечення покупця (пункт 4.5. договору).
В розділ 20 договору "Місцезнаходження та реквізити сторін" зазначена електронна пошта відповідача (постачальника) ІНФОРМАЦІЯ_1.
Матеріалами справи підтверджується, що 18.09.2025 на виконання пункту 4.5. договору позивач направив на електронну адресу відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1, яка зазначена в розділі 20 Договору "Місцезнаходження та реквізити сторін", письмову рознарядку за вих.№НХ-04/1576н від 18.09.2025 на поставку товару на загальну суму 740106,00 грн., а саме:
1) Затискач стиковий КС-059-6 (штампований) - 287шт.;
2) Затискач середньої анкеровки КС-051 - 76шт.;
3) Затискач струновий для проводу перерізом 95 кв.мм. КС-046-9 - 930шт (т.1 а.с.40).
Перелік вказаного у даній рознарядці товару та його вартість повністю відповідає переліку товару, що був погоджений сторонами у Специфікації №1 до Договору (т.1 а.с.14 на звороті).
Направлення вказаної рознарядки відповідачу підтверджується доданим позивачем до позовної заяви прінт-скріном сторінки поштового програмного забезпечення - АС "Мегаполіс" (т.1 а.с.20).
Отже, з огляду на умови пункту 4.2 договору, відповідач був зобов'язаний поставити товар, який передбачений рознарядкою не пізніше 18.10.2025 (30-й календарний день з дати її направлення).
В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що додана позивачем до позовної заяви роздруківка рознарядки №НХ04/1576н від 18.09.2025 не є належним доказом у розумінні статті 76 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позивач не надав суду доказів того, що вказаний документ в дійсності є доказом використання відповідного програмного забезпечення АС "Мегаполіс".
Апелянт також наголошує, що умови укладеного між сторонами договору не містять посилань на застосування вказаного вище програмного забезпечення, у зв'язку із чим, надана позивачем роздруківка не містить доказів реального направлення та своєчасного отримання відповідного документу відповідачем.
Крім того, з доданого позивачем до позовної заяви прінт-скріну сторінки поштового програмного забезпечення останнього, який нібито свідчить про направлення рознарядки №НХ-04/1576н від 18.09.2025 не вбачається, що на адресу відповідача було направлено документ із накладенням на нього електронного цифрового підпису. Натомість, наданий прінт-скрін вказує на наявність одного відсканованого файлу без файлів самого ЕЦП в будь-якому з можливих форматів його накладання, отже відсканований файл без накладання на нього електронного цифрового підпису - не є документом, який може створювати правові наслідки.
За наведених обставин, на думку скаржника, позивачем при зверненні до суду з відповідним позовом не було доведено належне оформлення рознарядки як документа, що породжує обов'язки відповідача покладені на нього відповідно до умов договору.
Щодо вказаних доводів судова колегія зазначає, що умовами пункту 4.5. договору сторони погодили, що рознарядка покупця на товар направляється ним постачальнику в один з таких способів, в тому числі: шляхом відправлення на електронну адресу постачальника (зазначену в цьому договорі) скан-копії відповідної рознарядки в форматі PDF або в будь-якому іншому форматі, який забезпечує можливість ознайомлення зі змістом документу. Документ вважається отриманим постачальником з дати його направлення покупцем на електронну адресу постачальника, підтвердженням чого є відповідна роздруківка з поштового програмного забезпечення покупця.
Зі аналізу вказаного пункту договору вбачається, що сторони узгодили спосіб направлення письмової рознарядки, який підтверджується роздруківкою з поштового програмного забезпечення покупця.
Колегія суддів зауважує, що вказаний пункт договору не містить обов'язку для позивача, як покупця направляти письмову рознарядку за допомогою конкретного поштового програмного забезпечення, а лише встановлює порядок підтвердження факту направлення письмової рознарядки засобами поштового програмного забезпечення покупця, який ним використовується та дату, з якої письмова рознарядка вважається отриманою постачальником.
Більш того, умови укладеного між сторонами договору не передбачають вимоги щодо накладення електронного цифрового підпису на роздруківку з поштового програмного забезпечення позивача.
Досліджуючи наявну в матеріалах справи письмову рознарядку за вих.№НХ-04/1576н від 18.09.2025 (т.1 а.с.40), судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідний документ містить кваліфіковані електронні цифрові підписи уповноважених осіб позивача, номери їх сертифікатів, номер та дату документу, QR код у нижньому лівому куті, що свідчить про наявність всіх необхідних реквізитів.
Крім того, доданий позивачем до позовної заяви прінт-скрін сторінки поштового програмного забезпечення - АС "Мегаполіс" (т.1 а.с.20) підтверджує факт направлення письмової рознарядки саме на електронну адресу відповідача, зазначену в розділі 20 договору.
В контексті наведених обставин, колегія суддів також враховує, що відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України одними із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
Судова колегія виходить з того, що у принципі добросовісності, а саме: при реалізації прав і повноважень, закладений принцип неприпустимості зловживання правом, згідно з якими здійснення прав та свобод однієї особи не повинне порушувати права та свободи інших осіб. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.
Сторони є вільними у виборі контрагента, у визначенні умов договору, тощо, що відповідає нормам закону. Добросовісність, розумність та справедливість є засадами зобов'язальних правовідносин і зміст даних принципів полягає у тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб'єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права з дотриманням прав і інтересів інших осіб. В свою чергу, добросовісність є внутрішнім критерієм, в той час як справедливість і розумність - зовнішнім або об'єктивним, і зазначені принципи у сукупності є оціночними категоріями цивільного права.
Необхідно зазначити, що Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності врахування принципу добросовісності (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, від 28.09.2021 у справі № 918/1045/20, від 11.08.2021 у справі № 909/436/20, від 06.10.2021 у справі №925/1546/20).
Доктрина "venire contra factum proprium" (заборони суперечливої поведінки), в основі якої лежить принцип добросовісності, базується ще на римській максимі - "non concedit contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, в тому числі, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона розумно покладається на них (висновки викладену у постановах Верховного Суду від 28.04.2021 у справі №910/9351/20, від 09.06.2021 у справі № 911/3039/19, від 08.09.2021 у справі №910/10444/20).
Згідно зі статтею 13 Цивільного кодексу України, визначивши межі здійснення цивільних прав, закон встановлює, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд; при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Цивільне законодавство ґрунтується на вільному здійсненні цивільних прав, а також добросовісності учасників цивільних правовідносин при здійсненні цивільних прав і виконання обов'язків. Таким чином, особа не може отримувати переваги від недобросовісної поведінки.
Як було зазначено вище, пунктом 4.2. договору сторони погодили, що поставка товару проводиться партіями протягом строку дії договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки покупця, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності покупця до приймання товару
Відповідно, позивач, як покупець, здійснюючи правомірну поведінку шляхом направлення рознарядки №НХ-04/1576н від 18.09.2025, в порядку визначеному пунктом 4.5. договору, мав "законні очікування" на відповідну добросовісну поведінку відповідача, як постачальника щодо поставки товару.
Судова колегія вважає, що у спірних правовідносинах поведінка відповідача є очевидно суперечливою, з огляду на часткове виконання останнім обов'язку визначеного умовами договору щодо постачання товару передбаченого вказаною рознарядкою.
Так, згідно наявної в матеріалах справи копії видаткової накладної №244 від 09.12.2025 (т.1 а.с.19), яка підписана представниками сторін без жодних заперечень та зауважень, відповідач поставив позивачу частину передбаченого рознарядкою №НХ04/1576н від 18.09.2025 товару, а саме: затискач середньої анкеровки КС-051 в кількості 76шт. на суму 55176,00грн.
Іншу частину товару (затискач стиковий КС-059-6 штампований у кількості 287 шт. на суму 569982,00 грн. та затискач струновий для проводу перерізом 95 мм2 КС049-9 в кількості 930 шт. на суму 114948,00 грн.) відповідачем поставлено не було.
За наведених обставин, доводи апелянта про те, що позивачем при зверненні до суду з відповідним позовом не було доведено належне оформлення рознарядки, як документа, що породжує обов'язки відповідача покладені на нього відповідно до умов договору прямо суперечить доктрині venire contra factum proprium та положенням пункту 4.2 договору.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, як правильно встановив суд першої інстанції, в даному випадку має місце прострочення виконання відповідачем зобов'язання з поставки товару на суму 684930,00грн.
Пунктом 9.3.1 договору сторони погодили, що при порушенні строків поставки постачальник оплачує покупцю штраф у розмірі 15 (п'ятнадцять) % від вартості непоставленого в строк товару на умовах, передбачених п. 4.2 цього договору, а за прострочення понад 15 (п'ятнадцять) календарних днів додатково стягується пеня у розмірі 0,1 (нуль цілих, одна десята) % від вартості непоставленого в строк товару, яка нараховується за кожен день прострочення до дати виконання постачальником зобов'язання щодо поставки товару або до останнього дня строку дії цього договору (якщо постачальник не виконав і не підтвердив намір виконати своє зобов'язання щодо поставки, яке виникло під час дії цього договору). При цьому постачальник не звільняється від виконання своїх зобов'язань поставити товар, якщо про інше його не попередив письмово покупець.
На підставі пункту 9.3.1 договору позивачем було нараховано відповідачу штраф у розмірі 111015,90грн (740106,00грн. х 15%), а також пеню з огляду на прострочення поставки більше ніж на 15 календарних днів, в наступних розмірах:
- 38485,51грн за період прострочення поставки товару на загальну суму 740106,00грн, який тривав з 19.10.2025 по 09.12.2025 (дата часткової поставки товару за видатковою накладною №244 від 09.12.2025);
- 6164,37грн за період прострочення поставки товару на загальну суму 569982,00грн, який тривав з 10.12.2025 по 18.12.2025 (дата подання даного позову).
Судова колегія, перевіривши проведені позивачем нарахування пені в розмірі 44649,88грн та штрафу в сумі 111015,90грн, погоджується з висновком місцевого господарського суду, що розрахунок є арифметично правильним та таким, що відповідає умовам договору та вимогам чинного законодавства.
Щодо доводів апелянта про неможливість одночасного стягнення пені та штрафу, колегія суддів зазначає, що у випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Тобто, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить приписам статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки.
Таким чином, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17, від 02.04.2019 у справі №917/194/18 та Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 01.06.2021 у справі №910/12876/19.
Колегія суддів також звертає увагу скаржника на те, що пункт 9.3.1 договору яким на відповідача, як постачальника покладається відповідальність у вигляді сплати штрафу у розмірі 15% від вартості непоставленого в строк товару на умовах, передбачених п. 4.2 цього договору, а також пені за прострочення понад 15 календарних днів у розмірі 0,1% від вартості непоставленого в строк товару, не оспорюється останнім, у зв'язку із чим в силу приписів статті 204 Цивільного кодексу України презюмується правомірність вказаного правочину.
Відповідач, прийнявши на себе зобов'язання за договором погодився з передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов'язань, а також усвідомлював визначені строки здійснення поставки товару.
При цьому, доводи апелянта про подвійне притягнення до відповідальності одного виду є безпідставними, оскільки, як було зазначено вище, чинне законодавство не встановлює обмежень щодо можливості передбачення в договорі одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, передбаченою статтею 627 Цивільного кодексу України.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Всебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
Стандарт доказування вірогідності доказів, на відміну від достатності доказів, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому, питання про належність доказів остаточно вирішується судом (відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №910/4055/18, від 16.04.2019 у справі №925/2301/14).
Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, встановлені факти та зміст позовних вимог, виходячи з засад розумності та справедливості, колегія суддів вважає правомірним та обґрунтованим висновок господарського суду першої інстанції про задоволення позовних вимог АТ "Українська залізниця" до ТОВ "Новек-Україна" та стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 44649,88грн та штрафу у розмірі 111015,90грн.
В силу приписів частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, а тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишення рішення господарського суду Харківської області від 04.02.2026 у справі №922/4546/25 без змін.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції керуючись положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладає витрати за подання апеляційної скарги на апелянта.
Керуючись ст.ст. 254, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Новек-Україна" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 04.02.2026 у справі №922/4546/25 залишити без змін.
Повна постанова складена 05.05.2026.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження постанови передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.В. Плахов
Суддя С.Ч. Жельне
Суддя П.В. Тихий