ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
про відмову у відкритті апеляційного провадження
"04" травня 2026 р. Справа № 906/719/24
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Бучинська Г.Б.
судді Василишин А.Р.
судді Маціщук А.В.
розглянувши апеляційну скаргу (вх.№1996/26 від 28 квітня 2026 року) Департаменту охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Господарського суду Житомирської області від 07 березня 2025 року у справі №906/719/24 (повний текст складено 14 березня 2025 року, суддя Лозинська І.В.)
за позовом Департаменту охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альппром"
про стягнення 210 645,27 грн
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 07 березня 2025 року у справі №906/719/24 відмовлено у задоволені позову Департаменту охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альппром" про стягнення 210645,27 грн.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Департамент охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою (вх.№1996/26 від 28 квітня 2026 року), в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Житомирської від 07 березня 2025 року у справі №906/719/24 та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
До апеляційної скарги додано заяву про поновлення пропущеного строку для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Житомирської області від 07 березня 2025 року у справі №906/719/24.
Вказана заява мотивована тим, що Департамент охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) завжди відповідально ставиться до виконання своїх процесуальних обов'язків і пропуск строку в цій справі є винятковим випадком, що стався через збіг складних обставин. Департамент наголошує, що ним було вжито заходів для своєчасного оскарження рішення Господарського суду Житомирської області від 07 березня 2025 року, про що свідчить факт подання апеляційної скарги від 03 квітня 2025 року №ВП-061/40. Проте, у зв'язку з об'єктивними затримками у бюджетному фінансуванні видатків на сплату судового збору, ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18 квітня 2025 року апеляційну скаргу було залишено без руху для усунення недоліків. У подальшому, внаслідок кадрових змін у юридичному підрозділі позивача, а саме звільнення відповідального виконавця у період встановленого судом строку для усунення недоліків, контроль за станом розгляду даної справи було тимчасово втрачено.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 травня 2026 року, у зв'язку із перебуванням у відпустці судді - учасника колегії Філіпової Т.Л., внесено зміни до складу суду та визначено наступний склад: головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Василишин А.Р., суддя Маціщук А.В.
Дослідивши апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження, з огляду на наступне.
Згідно з частиною першою та другою статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду, ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу (частина третя статті 256 ГПК України).
Відповідно до частини 2 статті 261 ГПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов'язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Тобто, частиною другої статті 261 ГПК України передбачені два виключні випадки, за відсутності яких, суд апеляційної інстанції незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги на судове рішення після спливу одного року з дня складення повного тексту цього рішення, суд апеляційної інстанції має перевірити та надати оцінку наявності підстав для застосування до такої апеляційної скарги наслідків, передбачених частиною 2 статті 261 ГПК України, а саме щодо зазначення та обґрунтування скаржником випадків, передбачених пунктами 1, 2 зазначеної норми, наявність яких надає право на поновлення строку апеляційного оскарження.
Встановивши відсутність винятків, визначених у пунктах 1, 2 частини другої статті 261 ГПК України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційну скаргу подано після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, незалежно від поважності причин пропуску строку скаржником на апеляційне оскарження (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12 листопада 2018 року у справі №54/239).
Отже, при вирішенні питання про можливість поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження судового рішення, пропущеного зі спливом значного періоду часу (більше одного року з дня складання повного тексу судового рішення), слід враховувати, що національним законодавством встановлено присічний строк на апеляційне оскарження судових рішень відповідно до частини другої статті 261 ГПК України.
Таким чином, встановлене процесуальним законодавством обмеження права на апеляційне оскарження судового рішення відповідає вимогам статті 129 Конституції України.
Так, рішення Господарського суду Житомирської області у справі №906/719/24 ухвалено 07 березня 2025 року, повний текст рішення складено 14 березня 2025 року, а тому останнім днем строку на подання апеляційної скарги було 03 квітня 2025 року включно. Разом з тим, апеляційну скаргу (вх.№1996/26 від 28 квітня 2026 року) подано до Північно-західного апеляційного господарського суду лише 28 квітня 2026 року, тобто після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення.
Дослідивши матеріали справи №906/719/24, колегія суддів встановила, що скаржник як учасник справи був обізнаний про хід та результати розгляду даної справи, оскільки звертався до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Житомирської області від 07 березня 2025 року, яка ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18 квітня 2025 року була залишена без руху, а в подальшому ухвалою від 12 травня 2025 року повернута скаржнику у зв'язку з неусуненням недоліків апеляційної скарги. При цьому, ухвала суду від 18 квітня 2025 року була доставлена до електронного кабінету апелянта 18 квітня 2025 року о 13:24 год., що підтверджується довідкою про доставку електронного документа.
Крім того, процесуальні документи у справі надсилались скаржнику за належними реквізитами та розміщувались у Єдиному державному реєстрі судових рішень і на офіційному веб-порталі судової влади України, а тому у скаржника була об'єктивна можливість своєчасно дізнаватися про стан та рух судового провадження.
Апелянт не заперечує обізнаність із оскаржуваним рішенням місцевого господарського суду у поданій заяві про поновлення пропущеного строку для подання апеляційної скарги.
Колегія суддів звертає увагу апелянта, що безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність (постанова Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі №754/9100/14-ц).
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження, частина 2 статті 124 Конституції України передбачає право особи на захист судом його прав.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий, лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.
Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного й обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише за умови особливих непереборних обставин.
Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (справа "Перетяка та Шереметьев проти України" від 21 грудня 2010 року).
У справах "Осман проти Сполученого королівства" від 28 жовтня 1998 року та "Креуз проти Польщі" від 19 червня 2001 року Європейський суд з прав людини роз'яснив, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.
У рішенні від 03 квітня 2008 року у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності). Особи, які брали участь у справі, без сумніву мають дотримуватися таких строків, і за їх клопотанням строки на апеляційне оскарження не можуть бути поновлені зі спливом значного періоду часу, зокрема, з причин неотримання копії рішення, оскільки особи повинні в розумні інтервали часу вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мельник проти України" від 28 березня 2006 року).
У пункті 53 рішення від 08 квітня 2010 року у справі "Меньшакова проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пунктові 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету, за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (див. пункт 57 рішення ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі "Ашинґдейн проти Сполученого Королівства" (Ashingdane v. the United Kingdom), Series A, № 93).
Отже, в контексті зазначеного, необхідність апеляційного перегляду судового рішення, що набрало законної сили, має бути зумовлена виключними обставинами (оскільки може мати наслідком порушення прав інших осіб, які покладаються на чинність рішення, здійснюючи свої права та обов'язки протягом усього часу чинності цього рішення), наявність яких є очевидною та безспірною, що обґрунтовувало би порушення принципу правової визначеності, який вимагає поваги до остаточного рішення суду, та виправдовувало таке порушення необхідністю відновлення прав та охоронюваних законом інтересів особи, яка звернулася до суду за таким переглядом, а також неможливістю цієї особи відновити свої права шляхом використання передбачених законом інших способів захисту.
Фактично, норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків. Сам лише факт подання стороною клопотання про відновлення строку не зобов'язує суд автоматично відновити цей строк, оскільки клопотання про відновлення строку на подання апеляційної скарги з огляду на положення статті 256 Господарського процесуального кодексу України повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку з підтвердженням цього належними доказами. Поважними визнаються такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій.
Судова колегія зауважує, що апелянт, звертаючись до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою після спливу одного року з дня складення повного тексту рішення Господарського суду Житомирської області від 07 березня 2025 року у справі №906/719/24, будучи обізнаним про наявність спору та результати його розгляду, не довів існування виняткових обставин, передбачених пунктами 1, 2 частини другої статті 261 Господарського процесуального кодексу України.
Наведені у заяві про поновлення строку доводи щодо затримки бюджетного фінансування видатків на сплату судового збору, кадрових змін у юридичному підрозділі та втрати контролю за станом розгляду справи свідчать виключно про обставини організаційного характеру, які залежали від волевиявлення та належної організації діяльності самого скаржника, а відтак мають суб'єктивний характер.
При цьому колегія суддів враховує, що первісна апеляційна скарга апелянта ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18 квітня 2025 року була залишена без руху із наданням десятиденного строку для усунення недоліків, який закінчився 28 квітня 2025 року, однак станом на 12 травня 2025 року такі недоліки усунуті не були, у зв'язку з чим апеляційну скаргу повернуто скаржнику. Разом з тим, в обґрунтування заяви про поновлення строку апеляційного оскарження скаржник посилається, зокрема, на кадрові зміни у юридичному підрозділі та надає наказ від 22 серпня 2025 року №313/к про звільнення ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста відділу правового забезпечення з 25 серпня 2025 року, тобто на обставини, які виникли вже після спливу строку на усунення недоліків первісної апеляційної скарги та після її повернення судом, а відтак об'єктивно не могли впливати на можливість своєчасного виконання вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що наведені скаржником обставини є необґрунтованими та недостатніми для поновлення строку на апеляційне оскарження з урахуванням спливу присічного річного строку, встановленого частиною другою статті 261 Господарського процесуального кодексу України.
Будь-яких обставин непереборної сили, які б перешкоджали апелянту звернутися з апеляційною скаргою протягом одного року з дня складення повного тексту оскаржуваного рішення, матеріали справи не містять, а заявником про існування таких обставин не зазначено.
Згідно з частиною 2 статті 261 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного судового рішення.
Керуючись статтями 234, 256, 258, 260, 261 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Відмовити у задоволенні заяви Департаменту охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Житомирської області від 07 березня 2025 року у справі №906/719/24.
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою (вх.№1996/26 від 28 квітня 2026 року) Департаменту охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Господарського суду Житомирської області від 07 березня 2025 року у справі №906/719/24.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та у строк відповідно до статей 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Бучинська Г.Б.
Суддя Василишин А.Р.
Суддя Маціщук А.В.