вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"05" травня 2026 р. Справа№ 910/5520/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів: Буравльова С.І.
Шапрана В.В.
без повідомлення учасників справи
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторі Сервіс»
на рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2025
у справі № 910/5520/25 (суддя Привалов А.І.)
за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторі Сервіс"
про стягнення 91 101,61 грн
Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторі Сервіс" про стягнення 91 101,61 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором № 09235/4-1-10 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі від 30.09.2010, внаслідок чого у період з 01.03.2019 по 31.03.2021 виникла заборгованість у сумі 44 501,28 грн, за прострочення сплати якого нараховані штраф у розмірі 2225,07 грн, інфляційні втрати - 33677,04 грн та 3% річних - 10 698,22 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.06.2025 по справі №910/5520/25 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторі Сервіс" на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія "Київводоканал" заборгованість у розмірі 44 501 грн. 28 коп., штраф - 2225 грн 07 коп., інфляційні втрати - 33 677 грн 04 коп., 3% річних - 10 698 грн 22 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422 грн 40 коп.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Вікторі Сервіс» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2025 року та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга відповідача мотивована тим, що ухвалюючи оскаржуване рішення місцевий господарський суд неправильно застосував норми матеріального та порушенням норм процесуального права, а також судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення неповністю з'ясовано обставини, що мають значення для справи.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.01.26, матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторі Сервіс» по справі № 910/5520/25 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Андрієнко В.В., судді: Демидова А.М., Шапран В.В.
05.01.2026 від Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал», через систему «Електронний суд», надійшло заперечення проти відкриття апеляційного провадження.
08.01.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторі Сервіс", через систему «Електронний суд», надійшла відповідь на заперечення Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал».
12.01.2026 ухвалою Північного апеляційного господарського суду витребувано матеріали справи № 910/5520/25 з Господарського суду міста Києва.
15.01.2026 матеріали справи № 910/5520/25 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2026, у зв'язку з перебуванням судді Демидової А.М. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/5520/25.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2026 апеляційну скаргу у справі № 910/5520/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: Андрієнко В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Шапран В.В., Буравльов С.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторі Сервіс» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2025 по справі №910/5520/25, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи, встановлено позивачу строк для надання відзиву на апеляційну скаргу.
03.03.2026 позивач надав відзив на апеляційну скаргу у якому зазначив, що рішення суду прийнято при повному з'ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін.
Заперечення позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, зводяться до того, що:
- твердження відповідача про відсутність заборгованості за спожиті послуги з постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі, не обґрунтовані, жодного доказу на спростування нарахованих позивачем за вказаний період об'ємів, відповідачем до апеляційної скарги не надано. Твердження відповідача що вказані обсяги спожитих послуг надані новому управителю, а саме ОСББ «Перемога 121» не відповідає дійсності;
- щодо безпідставних тверджень відповідача про відсутність належних арифметичних розрахунків штрафу, інфляційних втрат та 3 % річних, позивач зазначає, що суд першої інстанції перевіривши здійснені Позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, встановив, що вони відповідають матеріалам справи та вимогам законодавства, а відтак підлягають задоволенню повністю. Жодних заперечень до Позивача щодо кількості та якості наданих послуг не надходило. Більше того, свого контррозрахунку з арифметичним розрахунком інфляційних втрат, 3 % річних до суду як і до апеляційної скарги не надав, а отже і не спростував висновки суду першої інстанції;
- щодо помилкового твердження відповідача про сплив строку позовної давності для звернення до суду з позовними вимогами, позивач зазначає, що з огляду на положення п.12. та п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, які діяли в момент подачі позовної заяви 05.05.2025, строки позовної давності не припинялися.
18.03.2026 відповідачем подана відповідь на відзив, в якій позивач посилається на необґрунтованість відзиву Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія "Київводоканал" у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню.
23.03.2026 позивачем надані заперечення на відповідь на відзив відповідача.
27.03.2026 відповідачем подано клопотання про долучення доказів, а саме: копії адвокатського запиту адвоката Титикала Р.С. до ОСББ «Перемога-121» від 22.12.2025 №36, копію листа-відповіді ОСББ «Перемога 121» від 23.03.2026 №03-26-4 на адвокатський запит адвоката Титикала Р.С. від 22.12.2025 №36 з додатками.
27.03.2026 позивачем надані заперечення на клопотання про долучення доказів.
Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, з огляду на викладені скаржником доводи та вимоги апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції, 30.09.2010 між Відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал», яке перейменоване у Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» (за договором - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вікторі Сервіс" (за договором - Абонент) було укладено Договір № 09235/4-1-10 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі (надалі - Договір).
Крім того, 10.10.2010 сторони уклали Додаткову угоду до Договору № 09235/4-1-10 від 30.09.2010, якою доповнили договір додатковими умовами щодо приймання додаткового об'єму стічних вод від Абонента (надалі - Додаткова угода).
Згідно п. 7.1 Договору, цей договір укладається строком на один рік і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Договір вважається пролонгованим на новий строк, якщо за 20 днів до припинення його дії жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про його припинення.
Договір у встановленому порядку не припинено, не визнано недійсним, не розірвано.
Відтак, на день розгляду справи Договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з п. 1.1 Договору, Постачальник зобов'язується надавати Абоненту послуги з постачання питної води та на підставі пред'явленого Абонентом дозволу на скид стічних вод у систему каналізацій м. Києва приймати від нього стічні води у систему каналізацій м. Києва відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізацій м. Києва (в подальшому - місцеві правила приймання), а Абонент зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому Постачальником послуг на умовах цього договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008р. № 190 (далі - Правила користування), Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затвердженими наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від № 37 від 19.02.2002р., зареєстрованих в Міністерстві юстиції 26.04.2002р. за № 403/6691, які втратили чинність у зв'язку з введенням в дію Правил приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення, затверджених наказом Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 01.12.2017 № 316 (в подальшому - Правила приймання), а також дотримуватись норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.
Відповідно до абз. 2 п. 1 Додаткової угоди Постачальник надає Абоненту послуги з водовідведення додаткового об'єму стічних вод від об'єкта Абонента за адресою: м. Київ, вул. Тургенєвська, 52/58, які потрапляють до комунальної каналізаційної мережі міста через зливоприймачі та люки каналізаційних колодязів в періоди дощів та сніготанення, в порядку, передбаченому Правилами користування, Правилами приймання та даними гідрометеослужби і паспорту водного господарства Абонента.
Згідно з п. 2.1.1 Договору, облік поставленої води здійснюється за показаннями лічильника, зареєстрованого у Постачальника. У випадку наявності у Абонента декількох об'єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за Абонентом.
Відповідно до п. 2.1.4 Договору, кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за показаннями лічильників стічних вод або за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показаннями лічильників води та/або іншими способами визначення об'ємів стоків у відповідності до Правил користування та місцевих правил.
Зняття показань з лічильника (-ків) здійснюється, як правило, щомісячно представником Постачальника у присутності представника Абонента. В разі, якщо Абонент не забезпечить присутності свого представника для зняття показань, дані, що зняті Постачальником є підставою для виставлення розрахункових документів на оплату наданих послуг (п. 2.1.2 Договору).
Відповідно до п. 2.1.6 Договору, облікові дані Абонента щодо кількості та вартості спожитих ним послуг підлягають обов'язковому звірянню у Постачальника. Абонент щоквартально, не пізніше 10-го числа наступного за звітним кварталом місяця та в інші строки (за письмовою вимогою Постачальника), направляє до останнього письмовий звіт по обсягам наданих послуг та проводить з останнім звіряння обсягів наданих послуг у відповідному обліковому періоді, а також звіряння по проведених розрахунках за надані послуги. Для проведення звіряння Абонент направляє свого представника до Постачальника із необхідними для цього обліковими та бухгалтерськими документами. Звіряння вважається проведеним з моменту отримання Постачальником підписаного повноважними особами Акту звіряння розрахунків. В разі невиконання Абонентом цього пункту договору, облікові дані Постачальника щодо кількості та вартості наданих послуг та проведених Абонентом розрахунків вважаються безумовно погодженими Абонентом.
Згідно з п. 2.2.1 Договору, Постачальник щомісячно направляє до банківської установи Абонента розрахункові документи (в електронному вигляді - дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги-доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів.
Відповідно до п. 2.2.2 Договору, оплата вартості послуг здійснюється Абонентом щомісячно у безготівковій формі у п'ятиденний термін з дня направлення Постачальником розрахункового документу до банківської установи Абонента. Абзацом 3 п. 1 Угоди вартість послуг розраховується Постачальником щомісячно в залежності від об'ємів відведених стічних вод та на підставі тарифів на послуги з водовідведення.
Відповідно до абз. 4 п. 1 Додаткової угоди, оплата послуг здійснюється Абонентом на підставі розрахункового документа, який ПрАТ «АК «Київводоканал» направляє Абоненту в електронному вигляді (дебетові повідомлення) або у паперовому вигляді (вимогидоручення, рахунки тощо), шляхом перерахування коштів на поточний рахунок ПрАТ «АК «Київводоканал» щомісячно, у п'ятиденний строк з дня направлення ПрАТ «АК «Київводоканал» розрахункового документа Абоненту або до банківської установи Абонента. В разі неотримання від Постачальника поточного розрахункового документа, Абонент самостійно отримує його у Постачальника та здійснює оплату вартості наданих послуг не пізніше п'ятого числа місяця наступного за звітним періодом.
У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, Абонент зобов'язаний у десятиденний термін з дня направлення Постачальником розрахункового документу до банківської установи Абонента, письмово повідомити про це Постачальника та у цей же термін направити представника з обґрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова Абонента оплатити розрахунковий документ Постачальника вважатиметься безпідставною (п. 2.2.4 Договору).
Як зазначає позивач, відповідач про незгоду щодо кількості або вартості отриманих з 01.03.2019 по 31.03.2021 послуг не повідомляв, свого представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання акту не направляв. Тому, в силу положень п. 2.1.6 та п. 2.2.4 Договору, кількість та вартість наданих ПрАТ «АК «Київводоканал» з 01.03.2019 по 31.03.2021 послуг з водопостачання та водовідведення вважаються безумовно погодженими Абонентом.
При цьому, позивач в обґрунтування своїх вимог надав суду наступні докази:
- акти зняття показань та фотофіксацією з приладів (вузлів) обліку;
- розрахунки обсягів спожитих послуг з централізованого водопостачання та централізованого відведення на об'єктах Споживача;
- довідки АТ «Банк Кредит Дніпро», АТ «Сенс Банк» з додатками, які підтверджують направлення до банківської установи відповідача розрахункових документів;
- реєстр надходження грошових коштів, що підтверджує часткову оплату відповідачем наданих позивачем послуг;
- довідки Українського гідрометеорологічного центру України з інформацією про кількість опадів за даними спостереження метеостанції «Київ».
Вказаними доказами підтверджується надання Абоненту послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі за період з 01.03.2019 по 31.03.2021 на загальну суму 627 259,70 грн, з яких відповідачем сплачено 582 758,42 грн (з урахуванням переплати 627,60 грн), у зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 44 501,28 грн.
Отже, спір виник у справі у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання за Договором по оплаті наданих послуги з водопостачання та водовідведення, у зв'язку з чим позивач вказує на наявність заборгованості у розмірі 44 501,28 грн, за прострочення сплати якого нараховані штраф у розмірі 2225,07 грн, інфляційні втрати - 33677,04 грн та 3% річних - 10 698,22 грн.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За змістом ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг
Частиною 3 ст. 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що якість комунальної послуги повинна відповідати вимогам, встановленим цим Законом, іншими актами законодавства та договором. Обов'язок забезпечення відповідності якості комунальної послуги встановленим вимогам покладається на виконавця такої послуги. Обов'язок забезпечення відповідності якості послуги з управління встановленим вимогам та договору покладається на управителя багатоквартирного будинку. Захист прав споживачів житлово-комунальних послуг здійснюється уповноваженим центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного нагляду (контролю) за дотриманням законодавства про захист прав споживачів.
Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Позивач стверджує, що у період з 01.03.2019 по 31.03.2021 надав відповідачу послуги з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі на загальну суму 627 259,70 грн, у свою чергу, відповідач оплатив надані послуги на суму 582 758,42 грн.
На підтвердження обсягів наданих послуг згідно Договору у період 01.03.2019 по 31.03.2021 до матеріалів справи долучені надані позивачем акти обстеження та зняття показань з вузла обліку; розрахунки (основні нарахування, перерахунки) обсягів спожитих послуг з централізованого водопостачання та централізованого відведення, водовідведення атмосферних опадів та додаткових послуг на об'єктах споживача; довідки з АТ "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО" та АТ «Сенс Банк» з додатками, які підтверджують направлення до банківської установи відповідача розрахункових документів; реєстри надходження грошових коштів; довідки Українського гідрометеорологічного центру України з інформацією про кількість опадів за даними спостереження метеостанції "Київ".
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Суд відзначає, що відповідно до п. 2.2.4. Договору, у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, Абонент зобов'язаний у десятиденний термін з дня направлення Постачальником розрахункового документу до банківської установи Абонента, письмово повідомити про це Постачальника та у цей же термін направити представника з обґрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова Абонента оплатити розрахунковий документ Постачальника вважатиметься безпідставною.
Відповідачем установлений Договором порядок надання заперечень щодо кількості або вартості наданих послуг виконано не було, та у встановлений договором строк не направлено свого представника з обґрунтовуючими документами для проведення звіряння.
Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами позивача, що надані позивачем послуги з постачання питної води та приймання стічних вод у систему каналізації, відповідно до умов Договору, вважаються прийнятими.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Частиною першою статті 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Приписами частини 2 цієї статті визначено, що положення глави 63 ЦК України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Судом установлено, що у спірний період правовідносини між сторонами також регулювалися також Законом України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» (надалі - Закон).
Статтею 1 Закону встановлено, що централізоване питне водопостачання - це господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води. Централізоване водовідведення - господарська діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об'єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов'язаних єдиним технологічним процесом.
Відповідно до статті 19 Закону, відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Згідно зі статтею 22 Закону, споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено: якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи те, що загальна сума основного боргу відповідача за Договором №09235/4-1-10 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі від 30.09.2010, яка складає 44501,28 грн, підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідачем на момент прийняття рішення не надало документи, які б свідчили про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача до відповідача про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв'язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.
Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов'язку щодо своєчасної оплати наданих йому послуг, позивач також просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 10 698,22 грн та інфляційні втрати у розмірі 33 677,04 грн.
За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховний Суд №910/12604/18 від 01.10.2019).
У постанові Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19 викладено правовий висновок про те, що при розрахунку "інфляційних втрат" у зв'язку із простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин за аналогією закону підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 27.07.2007 № 265, а також визначений порядок нарахування інфляційних втрат у випадку часткового помісячного погашення суми основного боргу.
Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078).
Колегія суддів перевіривши здійснені позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, встановила, що вони відповідають матеріалам справи та вимогам законодавства, а відтак, погоджується з висновком суду першої інстанції, про задоволення позовних вимог у цій частині в повному обсязі.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 5% від суми заборгованості, що становить 2225,07 грн, який нарахований на підставі п. 4.6. Договору.
Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пунктом 4.6. Договору передбачено, що за безпідставну відмову оплатити направлений рахунок або вимогу щодо оплати Абонент сплачує Постачальнику штраф у розмірі 5% від суми, яку відмовився сплатити. Сплата штрафу не звільняє Абонента від обов'язку оплатити рахунок Постачальника.
Дослідивши та перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, господарський суд дійшов висновку щодо його арифметичної вірності, законності та обґрунтованості.
Доводи апелянта по суті його скарги свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують вірних висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для його скасування.
Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
При ухваленні даної постанови судом апеляційної інстанції надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2025 по справі №910/5520/25 прийнято з повним та усебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторі Сервіс» не підлягає задоволенню.
У зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги та відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника.
Згідно з ч. 5 ст. 12 ГПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як передбачено ч. 3 ст. 287 ГПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 даної статті.
Вказана справа є малозначною, а тому прийнята постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторі Сервіс» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2025 по справі №910/5520/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2025 по справі №910/5520/25 залишити без змін.
3. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Вікторі Сервіс».
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя В.В. Андрієнко
Судді С.І. Буравльов
В.В. Шапран