вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"23" квітня 2026 р. Справа№ 925/903/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ходаківської І.П.
суддів: Євсікова О.О.
Демидової А.М.
за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.
за участю представників:
від позивача: Іщенко Р. П.
від відповідача: не з'явилися
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "Златогор"
на рішення господарського суду Черкаської області від 27.11.2025 (повне рішення суду складене 11.12.2025)
у справі № 925/903/25 (суддя Гладун А. І.)
за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "Златогор"
про стягнення 2 976 444, 33 грн
Короткий зміст позовних вимог.
В липні 2025 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (далі - Регіональне відділення ФДМУ, позивач) звернулося до господарського суду Черкаської області з позовом (з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог та зміни предмету позову) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "Златогор" (далі - ТОВ "ЗЛГЗ "Златогор") про стягнення 4 307 018,24 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань в частині сплати орендних платежів, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 3 192 726,81 грн.
За несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов'язання позивач нарахував та заявив до стягнення 658 260,90 грн пені, 88 747,99 грн 3% річних та 367 282,54 грн інфляційних втрат.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 27.11.2025 у справі № 925/903/25 позов задоволено; стягнуто з ТОВ "ЗЛГЗ "Златогор" на користь Регіонального відділення ФДМУ 3 192 726, 81 грн заборгованості, 658 260, 90 грн пені, 88 747, 99 грн 3% річних, 367 282, 54 грн інфляційних втрат, 51 684, 22 грн витрат зі сплати судового збору.
Приймаючи судове рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність позивачем наявності правових підстав для задоволення позову в повному обсязі.
Короткий зміст апеляційної скарги та її доводів.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду Черкаської області від 27.11.2025 у справі № 925/903/25, ТОВ "ЗЛГЗ "Златогор" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить його скасувати в частині стягнення пені у сумі 658 260, 90 грн, та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні вимоги про стягнення пені.
В обґрунтування наведеної позиції, викладеної у апеляційній скарзі, ТОВ "ЗЛГЗ "Златогор" зазначає, що рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог щодо стягнення пені є незаконним, оскільки прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України далі - ГК України (в чинній на момент виникнення відповідних правовідносин редакції), ч. 1. ст. 617 Цивільного кодексу України далі - ЦК України) та процесуального права (ч. 2 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України далі - ГПК України), а також внаслідок неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Зокрема, за твердженням ТОВ "ЗЛГЗ "Златогор", місцевим господарським судом безпідставно присуджено до стягнення пеню за період з 19.06.2025 до 01.10.2025 в загальному розмірі 311 439, 46 грн, в тому числі: за період з 19.06.2025 до 15.07.2025 в сумі 55 983, 66 грн, з 16.07.2025 до 23.07.2025 в сумі 16 769, 70 грн, з 24.07.2025 до 15.08.2025 в сумі 48 212, 89 грн, з 16.08.2025 до 27.08.2025 в сумі 25 372, 04 грн, з 28.08.2025 до 15.09.2025 в сумі 86 956, 35 грн, з 16.09.2025 по 01.10.2025 в сумі 78 144, 82 грн, нарахування якої згідно з приписами ч. 6 ст. 232 ГК України було здійснено понад встановлений вказаною правовою нормою граничний шестимісячний строк нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Регіональне відділення ФДМУ подало до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що штрафні санкції у вигляді пені з нараховані з дотриманням вимог ст. 549 ЦК України та 232 ГК України.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті та явка представників сторін.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2026 (колегією суддів у складі: головуючої Ходаківської І. П., суддів Владимиренко С. В., Демидової А. М.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "ЗЛГЗ "Златогор" на рішення господарського суду Черкаської області від 27.11.2025 у справі № 925/903/25, призначено судове засідання.
Склад суду змінено відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.03.2026.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2026 справу прийнято колегією суддів у визначеному складі до провадження та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 26.03.2026.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2026 задоволено клопотання представника Регіонального відділення ФДМУ про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.03.2026 розгляд апеляційної скарги відкладено на 23.04.2026.
У судовому засіданні 23.04.2026 в режимі відеоконференції взяв участь представник позивача, який просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
Відповідач в судове засідання 23.04.2026 свого представника не направив.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (ч. 12 ст. 270 ГПК України).
Враховуючи те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов'язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за відсутності представника відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи.
Обставини справи, встановлені судом першої та перевірені судом апеляційної інстанції, визначення відповідно до них правовідносин.
25.09.2002 Фонд державного майна України (орендодавець) та відповідач (орендар) уклали договір оренди цілісного майнового комплексу Державного підприємства "Золотоніський лікеро-горілчаний завод" № 842 (далі - договір), згідно з пунктом 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне володіння та користування цілісний майновий комплекс Державного підприємства "Золотоніський лікеро-горілчаний завод", яке припиняє свою діяльність і реорганізується шляхом приєднання до майна орендаря.
Відповідно до пункту 3.1 договору орендна плата визначена відповідно до Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 із змінами та доповненнями і становить без ПДВ за перший місяць оренди (вересень 2002 року) 20 632 грн.
Цей договір укладено строком на 5 років, що діє з 25 вересня 2002 року до 25 вересня 2007 року (включно) - пункт 10.1 договору.
25.09.2002 на виконання умов договору сторони склали та підписали акт приймання-передачі в оренду майна Державного підприємства "Золотоніський лікеро-горілчаний завод", згідно якого орендодавець передає, а орендар приймає відповідно до умов договору оренди цілісний майновий комплекс Державного підприємства "Золотоніський лікеро-горілчаний завод", а саме: основні фонди; незавершене будівництво; кошти для погашення кредиторської заборгованості державного підприємства; виробничі запаси, готову продукцію і товари.
Вартість майна Державного підприємства "Золотоніський лікеро-горілчаний завод" визначена актом оцінки вартості цілісного майнового комплексу від 24.09.2002.
В подальшому, сторони уклали додаткові угоди: від 23.10.2007 № 613, 08.05.2012 № 181, 16.07.2012 № 286, від 25.09.2012 № 424, від 25.12.2012 № 599 до договору оренди цілісного майнового комплексу, що належить до державної власності від 25.09.2002 № 842, якими продовжували строк дії договору оренди до 25.09.2012, до 25.09.2017 та змінювали розмір орендної плати за базовий місяць розрахунку.
01.09.2017 сторони уклали договір про внесення змін № 258 до договору оренди від 25.09.2002 № 842, згідно з пунктом 1 якого орендодавцем з дати набрання чинності даним договором про внесення змін до договору оренди є Регіональне відділення ФДМУ.
Далі, сторони уклали договори про внесення змін до договору оренди цілісного майнового комплексу Державного підприємства "Золотоніський лікеро-горілчаний завод" від 25.09.2002 № 842, зокрема:
- від 23.10.2017 № 1, яким виклали пункту 10.1 договору у новій редакції: "10.1 Цей договір укладено строком на 5 років, що діє з 25 вересня 2017 року по 24 вересня 2022 року включно";
- від 22.02.2018 №2, у якому внесли зміни до договору оренди в частині зміни вартості орендованого майна та розміру орендної плати, а також виклали додаток №1 до договору розрахунок орендної плати за базовий місяць оренди державного майна у новій редакції.
19.12.2019 сторони уклали договір про внесення змін № 3 до договору оренди цілісного майнового комплексу Державного підприємства "Золотоніський лікеро-горілчаний завод" від 25.09.2002 № 842, яким договір оренди виклали у новій редакції.
Відповідно до умов договору сторони домовилися:
Пункт 1.1 - орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування цілісний майновий комплекс Державного підприємства "Золотоніський лікеро-горілчаний завод", місцезнаходження якого: вул. Січова, 22, м. Золотоноша, Черкаська область. Склад і вартість підприємства визначено відповідно до акта оцінки, протоколу про результати інвентаризації та передавального балансу підприємства,складених станом на 31 серпня 2017 року. Вартість підприємства за актом оцінки становить 1 064 418,54 грн;
Пункт 3.1 - орендна плата, визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 року №786, зі змінами, та становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку січень 2018 року 235 002,07 грн.
Розмір орендної плати за лютий 2018 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за лютий 2018 року;
Пункт 3.2 - орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції розміщується на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики;
Пункт 3.3 - орендну плату у повному обсязі орендар перераховує до державного бюджету щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним;
Пункт 3.5 орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до державного бюджету з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення перерахування орендної плати;
Пункт 10.1 цей договір укладено строком на 5 років, що діє з 25 вересня 2017 року до 24 вересня 2022 року (включно).
01.06.2022 позивач надіслав відповідачу лист № 50-12.01-1034, у якому повідомив про проведення нарахування орендної плати відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану" та надіслав розрахунок орендної плати за договором за лютий березень 2022 року.
01.05.2023 позивач надіслав відповідачу лист № 50-12.01-1034, у якому просив сплатити 16 732, 33 грн пені за несвоєчасну сплачену орендну плату.
01.08.2024 позивач надіслав відповідачу лист № 50-10.01-2024, у якому просив застрахувати орендоване майно та надати відповідний договір, просив відповідача сплатити до державного бюджету заборгованість зі сплати орендної плати у розмірі 912 836,24 грн та пені у розмірі 45 260,25 грн протягом 15 робочих днів з дати отримання даного листа, попередив, що у разі несплати заборгованості договір оренди буде достроково розірваний на підставі пункту 10.8 договору.
21.08.2024 позивач надіслав відповідачу лист № 50-10.01-2161, у якому вказав, що станом на 22.08.2024 відповідач не сплатив заборгованість з орендної плати до Державного бюджету 1 230 629,74 грн, 61 458,26 грн пені, а також не подав договір страхування орендованого цілісного майнового комплексу, запропонував достроково припинити договір оренди, повернути орендоване майно та сплатити заборгованість.
За розрахунком позивача заборгованість відповідача перед позивачем з орендної плати за період з 19.12.2024 до 01.10.2025 становить 3 192 726, 81 грн (341 325, 66 грн за грудень 2024 року, 345 421, 57 грн за січень 2025 року, 348 184, 94 грн за лютий 2025 року, 353 407, 71 грн за березень 2025 року, 355 881, 56 грн за квітень 2025 року, 360 508, 02 грн за травень 2025 року, 363 392, 08 грн за червень 2025 року, 362 665, 30 грн за липень 2025 року, 361 939, 97 грн за серпень 2025 року), розмір пені за період з 19.12.2024 до 01.10.2025 становить 658 260, 90 грн, розмір 3% річних становить 88 747, 99 грн за період з 16.01.2025 до 23.07.2025, розмір інфляційних втрат становить 367 282, 54 грн за період з 16.05.2024 до 31.08.2025.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.
В силу вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Враховуючи, що позивачем оскаржується рішення суду першої інстанції лише в частині задоволених позовних вимог про стягнення пені у розмірі 658 260, 90 грн, колегія суддів здійснює апеляційний перегляд рішення саме в цій частині. В іншій частині оскаржуване судове рішення в апеляційному порядку не переглядається відповідно до вимог ст. 269 ГПК України.
Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, відзиву, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає частковому скасуванню з наступних підстав.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Частиною 2 ст. 551 ЦК України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 230 ГК України (чинного на момент виникнення правовідносин) штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
За змістом ч. 6 ст. 231 ГК України (чинного на момент виникнення правовідносин) штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до пункту п. 3.5 договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до державного бюджету з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення перерахування орендної плати.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України (чинного на момент виникнення правовідносин) нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Позивач нарахував та заявив до стягнення пеню в розмірі 658 260, 90 грн за загальний період з 19.12.2024 по 01.10.2025, яку місцевий господарський суд задовольнив в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції безпідставно стягнув пеню за період з 19.06.2025 до 01.10.2025 в загальному розмірі 311 439, 46 грн, в тому числі: за період з 19.06.2025 до 15.07.2025 в сумі 55 983, 66 грн, з 16.07.2025 до 23.07.2025 в сумі 16 769, 70 грн, з 24.07.2025 до 15.08.2025 в сумі 48 212, 89 грн, з 16.08.2025 до 27.08.2025 в сумі 25 372, 04 грн, з 28.08.2025 до 15.09.2025 в сумі 86 956, 35 грн, з 16.09.2025 по 01.10.2025 в сумі 78 144, 82 грн.
Згідно перерахунку суду апеляційної інстанції, з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 511 922, 61 грн (за періоди: з 19.12.2024 до 18.06.2025 та з 28.08.2025 до 01.10.2025).
Щодо періоду нарахування пені з 19.06.2025 по 27.08.2025, колегія суддів вважає за необхідним зазначити таке.
Господарський кодекс України втратив чинність з 28.08.2025, у зв'язку з введенням в дію Закону України "Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об'єднань юридичних осіб" від 09.01.2025 № 4196-IX.
Як вбачається з матеріалів справи, в період нарахування позивачем пені діяла норма ч. 6 ст. 232 ГК України.
Однак, визначений позивачем період нарахування пені з 19.06.2025 по 27.08.2025 перевищує шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Визначаючись стосовно застосування норми ч. 6 ст. 232 ГК України до спірних правовідносин сторін, судова колегія виходить з того, що відповідно до ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.
Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Отже, за загальним правилом закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (такі висновки щодо застосування норм права викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.10.2025 у справі № 920/51/23).
З огляду на те, що дія нормативно-правового акту поширюється тільки на ті відносини, які виникли після набуття ним чинності, що є однією з гарантій правової стабільності, враховуючи, що договір та відповідні цивільні права і обов'язки сторін (зокрема зобов'язання відповідача оплатити надані послуги) виникли до втрати чинності ГК України, до спірних правовідносин сторін із нарахування пені за порушення грошового зобов'язання слід застосовувати положення ч. 6 ст. 232 ГК України.
Враховуючи, що станом на день виникнення між сторонами правовідносин ГК України, в тому числі ч. 6 ст. 232 ГК України був чинний та передбачав обмеження строку нарахування пені 6 місяцями від дня коли зобов'язання мало бути виконано, до правовідносин щодо стягнення пені мають застосовуватись норми ГК України. Крім того, сторони в договорі не обумовили більш тривалий строк для нарахування штрафних санкцій.
Підсумовуючи викладене, судова колегія не вбачає підстав для нарахування пені поза межами шестимісячного строку з дати виникнення зобов'язання з її оплати, тому суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про стягнення пені у розмірі 146 338, 29 грн за період з 19.06.2025 до 27.08.2025.
Зважаючи на встановлене вище, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам учасникам по справі та не здійснив аналіз вище наведених положень законодавства, неповно з'ясував обставини справи, внаслідок чого припустився помилкового висновку про задоволення позовної вимоги щодо задоволення позовної вимоги про стягнення пені у розмірі 146 338, 29 грн. У зв'язку з чим апеляційна скарга ТОВ "ЗЛГЗ "Златогор" є обґрунтованою та такою, що підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Черкаської області від 27.11.2025 - скасуванню в частині задоволення позовних вимог про стягнення пені у розмірі 146 338, 29 грн та розподілу судових витрат.
Наведені аргументи відповідача у апеляційній скарзі в частині нарахування пені за період з 19.06.2025 до 27.08.2025 (понад встановлений вказаною правовою нормою граничний шестимісячний строк), колегія суддів вважає документально обґрунтованими та такими, що неналежним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді даної справи.
В свою чергу, викладені позивачем у відзиві на апеляційну скаргу доводи колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учаснику справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
У зв'язку з викладеним, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду слід скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення пені у розмірі 146 338, 29 грн та розподілу судових витрат, в решті рішення підлягає залишенню без змін.
Судові витрати
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на обидві сторони, пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "Златогор" задовольнити частково.
Рішення господарського суду Черкаської області від 27.11.2025 у справі № 925/903/25 скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "Златогор" на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях пені у розмірі 146 338, 29 грн та розподілу судових витрат.
Ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В іншій частині рішення господарського суду Черкаської області від 27.11.2025 у справі № 925/903/25 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Викласти абзаци 1, 2 резолютивної частини рішення господарського суду Черкаської області від 27.11.2025 у справі № 925/903/25 в такій редакції:
"Позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях до Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "Златогор" задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "Златогор" (ідентифікаційний код 31082518, адреса місцезнаходження: 19702, Черкаська обл., Золотоніський р-н, м. Золотоноша, вул. Січова, 22) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (ідентифікаційний код 43173325, адреса місцезнаходження: 03039, м. Київ, просп. Голосіївський, 50):
3 192 726, 81 грн (три мільйони сто дев'яносто дві тисячі сімсот двадцять шість гривень вісімдесят одну копійку) заборгованості;
511 922, 61 грн (п'ятсот одинадцять тисяч дев'ятсот двадцять дві гривні шістдесят одну копійку) пені;
88 747, 99 грн (вісімдесят вісім тисяч сімсот сорок сім гривень дев'яносто дев'ять копійок) 3 % річних;
367 282, 54 грн (триста шістдесят сім тисяч двісті вісімдесят дві гривні п'ятдесят чотири копійки) інфляційних втрат;
49 928, 16 грн (сорок дев'ять тисяч дев'ятсот двадцять вісім гривень шістнадцять копійок) судового збору за подання позовної заяви."
Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (ідентифікаційний код 43173325, адреса місцезнаходження: 03039, м. Київ, просп. Голосіївський, 50) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотоніський лікеро-горілчаний завод "Златогор" (ідентифікаційний код 31082518, адреса місцезнаходження: 19702, Черкаська обл., Золотоніський р-н, м. Золотоноша, вул. Січова, 22) 2 634, 09 грн (дві тисячі шістсот тридцять чотири гривні дев'ять копійок) судового збору за подання апеляційної скарги.
Доручити господарському суду Черкаської області видати відповідні накази.
Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повна постанова складена 04.05.2026.
Головуючий суддя І.П. Ходаківська
Судді О.О. Євсіков
А.М. Демидова