вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"05" травня 2026 р. Справа№ 910/2460/26
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шапрана В.В.
суддів: Буравльова С.І.
Андрієнка В.В.
без повідомлення учасників справи
розглянувши матеріали апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Зайченка Максима Вікторовича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.03.2026
у справі №910/2460/26 (суддя - Котков О.В.)
за позовом Фізичної особи-підприємця Зайченка Максима Вікторовича
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міцне здоров'я»
про стягнення заборгованості.
Фізична особа-підприємець Зайченко Максим Вікторович звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міцне здоров'я» про стягнення заборгованості у розмірі 588062,73 грн, що складається з основного боргу у сумі 419923,63 грн, 114466,14 грн пені, 23672,96 грн інфляційних втрат та 30000 грн штрафу.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором постачання від 01.08.2023 виробів медичного призначення та за договором суборенди транспортного засобу з водієм від 16.10.2023 в частині своєчасної оплати отриманих послуг/товару.
Оскаржуваною ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2026 у справі №910/2460/26 позовну заяву Фізичної особи-підприємця Зайченка Максима Вікторовича повернуто без розгляду.
В мотивах оскаржуваної ухвали суд першої інстанції зазначив, що заявлені вимоги хоч і стосуються одних і тих самих сторін, однак, ці вимоги за своєю правовою природою не є пов'язаними між собою, оскільки ґрунтуються на різних правочинах (окремих 2 договорах, а саме: договору постачання від 01.08.2023 та договору суборенди транспортного засобу з водієм від 16.10.2023). При цьому, кожне зобов'язання є самостійною підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків, кожне з них тягне самостійні цивільно-правові наслідки, а їх виконання засвідчується доказами, що не пов'язані між собою підставами виникнення.
Вважаючи, що Фізичною особою-підприємцем Зайченко М.В. було порушено правила об'єднання позовних вимог, суд першої інстанції на підставі п. 2 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) вирішив повернути позовну заяву позивачу.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою, Фізична особа-підприємець Зайченко М.В. звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно якої просить скасувати ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Заявник апеляційної скарги зазначає, що в порушення вимог ч. 1 ст. 173 ГПК України судом першої інстанції не враховано правила об'єднання позовних вимог та підстави виникнення зазначених у заяві вимог, що призвело до невірного застосування норм процесуального права і постановлення необґрунтованої ухвали про повернення заяви Фізичної особи-підприємця Зайченко М.В..
Скаржник вказує, що незважаючи на те, що позовні вимоги випливають з двох різних за своєю природою договорів постачання та договору суборенди транспортного засобу з водієм, вони є однорідними за предметом спору та способом захисту порушеного права. Обидва договори були укладені між одними і тими самими сторонами в межах їхньої спільної господарської діяльності та спрямовані на забезпечення реалізації соціальної програми «паліативний догляд». Оскільки заборгованість за кожним із договорів безпосередньо впливає на загальний стан фінансових зобов'язань відповідача перед позивачем, ці вимоги є пов'язаними між собою фактичними обставинами. Таким чином, зазначені вимоги відповідають критеріям однорідності в розумінні ст. 173 ГПК України, а їх розгляд у межах одного провадження сприятиме повному та всебічному встановленню обсягу грошових зобов'язань у взаємовідносинах сторін.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 24.03.2026 апеляційну скаргу у справі №910/2460/26 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2026 апеляційну скаргу у справі №910/2460/26 залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України та надано заявникові строк на усунення недоліків.
Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Зайченка М.В. на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.03.2026 у справі №910/2460/26, вирішено здійснювати її розгляд без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання) на підставі ч. 2 ст. 271 ГПК України, встановлено відповідачу строк на подання відзиву на апеляційну скаргу.
В межах встановлених судом процесуальних строків відповідачем не було надано відзиву на апеляційну скаргу, що в свою чергу не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції, відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.
У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом при прийнятті оскарженої ухвали норм процесуального права, з огляду на викладені скаржником доводи та вимоги апеляційної скарги, дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Статтею 14 ГПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За приписами ст. 162 ГПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.
Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 174 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи у разі, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень ст. 173 цього Кодексу).
Частиною 1 статті 173 ГПК України визначено, що в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Таким чином, нормою процесуального права закріплене право позивача об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.
Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права. При цьому об'єднанню підлягають вимоги, які пов'язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.
Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Отже, позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Однорідними можуть вважатися позовні заяви, пов'язані однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим самим позивачем до одного і того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного і того самого відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів. Наведений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі №911/414/18, постанові Верховного Суду від 22.04.2019 у справі №914/2191/18.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 31.10.2020 у справі №922/1359/19, об'єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також запобігти можливості ухвалення різних рішень за однакових обставин.
За замістом ч. 1 ст. 173 ГПК України порушення правил об'єднання позовних вимог має місце у випадках, якщо заявлені в одній позовній заяві вимоги (1) не пов'язані підставою виникнення або поданими доказами (не є однорідними); (2) не співвідносяться між собою як основна та похідна.
Крім того, не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які можуть і відповідати критеріям, наведеним у ч. 1 ст. 173 ГПК України, проте підпадають під заборони, прямо визначені в частинах четвертій, п'ятій вказаної статті.
Саме встановлення господарським судом наведених обставин, які свідчать про порушення позивачем правил об'єднання позовних вимог, є підставою для повернення позовної заяви з посиланням на п. 2 ч. 5 ст.174 ГПК України.
У той же час аналіз п. 2 ч. 5 ст. 174 ГПК України у системному співвідношенні з приписами ст. 173 цього Кодексу свідчить про те, що у разі порушення правил об'єднання позовних вимог суд з метою виконання завдання господарського судочинства може не повертати позовну заяву, а за клопотанням учасника справи або за власною ініціативою самостійно роз'єднати позовні вимоги за правилами ч. 6 ст. 173 ГПК України та розглянути кожну з заявлених вимог окремо.
Отже, приписи ч. 6 ст. 173 ГПК України суд, з урахуванням конкретних обставин, має право застосувати як у разі дотримання правил об'єднання позовних вимог, так і у випадку їх порушення. Проте, у будь-якому випадку, коли заявлені в одному позові вимоги є однорідними або співвідносяться як основна та похідна та не підпадають під заборони, визначені у ч. ч. 4, 5 ст. 173 ГПК України, у суду відсутні підстави для повернення позовної заяви, незалежно від того, чи заявлено позивачем клопотання про об'єднання позовних вимог. У цьому разі суд має керуватися змістом самої позовної заяви, обставинами та доказами, якими обґрунтовано позов. Подібні висновки містить постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №902/434/19 та від 02.12.2020 у справі №908/420/20.
Колегією суддів встановлено, що предметом позову у даній справі є вимоги про стягнення заборгованості у сумі 588062,73 грн за наступними договорами:
- за договором постачання від 01.08.2023 виробів медичного призначення, дезінфікуючих засобів (для обробки рук, поверхонь, та ін.) для використання в господарській діяльності у сфері соціальних послуг - «паліативний догляд»;
- за договором суборенди транспортного засобу з водієм від 16.10.2023, відповідно до якого суборендодавець надає орендарю своїми силами послуги з управління транспортним засобом та його технічної експлуатації (послуги з виконання функцій водія автотранспортного засобу).
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за двома взаємопов'язаними правочинами, укладеними в межах реалізації соціальної програми «паліативний догляд».
Здійснивши аналіз заявлених вимог на предмет їх відповідності правилам об'єднання визначених ч. 1 ст. 173 ГПК України суд апеляційної інстанції встановив наступне:
- позовні вимоги є однорідними за предметом спору та способом захисту;
- позовні вимоги висунуті одним позивачем до одного відповідача в межах їхньої господарської діяльності;
- долучені до позовної заяви листи свідчать про сталу практику ділових відносин сторін та сприйняття сторонами цих правовідносин як єдиного зобов'язального механізму. Ці документи формують зв'язок, на підставі якого встановлюється загальний розмір заборгованості відповідача.
За наведеного колегія суддів вважає вірними твердження скаржника стосовно того, що хоча зобов'язання відповідача виникли за різними правочинами, однак з однієї підстави (порушення грошового зобов'язання), предметом спору в даному випадку є однорідні права і обов'язки, а заявлені позивачем вимоги пов'язані між собою поданими доказами.
У зв'язку з цим, Північний апеляційний господарський суд вважає, що позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Зайченка М.В. пов'язані між собою підставою виникнення та поданими доказами і відповідно до положень ч. 1 ст. 173 ГПК України можуть бути об'єднані в одній заяві. При цьому, у даному випадку об'єднання відповідних вимог не матиме наслідком утруднення вирішення спору, а навпаки, дасть можливість досягти процесуальної економії за однакових обставин.
Таким чином місцевий господарський суд, не дослідивши в повному обсязі зміст поданої Фізичною особою-підприємцем Зайченко М.В. позовної заяви, обставини та докази, якими її обґрунтовано, дійшов хибного висновку про недотримання заявником правил об'єднання вимог та безпідставно повернув позовну заяву на підставі п. 2 ч. 5 ст. 174 ГПК України, чим проявив надмірний формалізм у вирішенні питання про повернення відповідної заяви.
Колегія суддів зазначає, що формалізм у процесі є позитивним й необхідним явищем, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу, проте надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду, не сприяє правовій визначеності, належному здійсненню правосуддя та є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини "Перед де Рада Каваніллес проти Іспанії", "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії").
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (рішення у справах "Волчлі проти Франції", "ТОВ "Фріда" проти України").
Суд першої інстанції на зазначені обставини і вимоги закону уваги не звернув та всупереч вимогам ч. 4 ст. 13 ГПК України, яка зобов'язує суд зберігаючи об'єктивність і неупередженість сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, підійшов до вирішення цього питання формально та безпідставно повернув позовну заяву Фізичної особи-підприємця Зайченка М.В. без розгляду.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає слушними доводи апеляційної скарги щодо порушення місцевим господарським судом норм процесуального права внаслідок безпідставного повернення позовної заяви, які знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду ухвали Господарського суду міста Києва від 12.03.2026 у справі №910/2460/26. Висновок місцевого господарського суду про наявність підстав для повернення позовної заяви на підставі п. 2 ч. 5 ст. 174 ГПК України зроблений з порушенням норм процесуального права, що призвело до помилкового повернення позовної заяви.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно зі ст. 280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Зайченко М.В. підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.03.2026 у справі №910/2460/26 - скасуванню, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Оскільки у даному випадку суд апеляційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, а скасовує ухвалу місцевого господарського суду з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не проводиться та повинен здійснюватися судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами за ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Зайченка Максима Вікторовича задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.03.2026 у справі №910/2460/26 скасувати.
3. Справу №910/2460/26 передати до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення її повного тексту.
Головуючий суддя В.В. Шапран
Судді С.І. Буравльов
В.В. Андрієнко