вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"04" травня 2026 р. Справа№ 910/3816/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Михальської Ю.Б.
суддів: Тищенко А.І.
Мальченко А.О.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональна газова компанія»
на рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2025
у справі №910/3816/25 (суддя Смирнова Ю.М.)
за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Харківгаз»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональна газова компанія»
про стягнення 134 338,43 грн, -
Короткий зміст позовних вимог
Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Харківгаз» (далі, позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональна газова компанія» (далі, відповідач) про стягнення 134 338,43 грн, з яких: 110 274,00 грн основного боргу, 18 870,98 грн інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 5 193,45 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору №12А160-223-21/38S610-25997-21 від 13.08.2021 в частині надання передбачених цим правочином послуг у січні 2023 року, у зв'язку з чим наявні підстави для повернення позивачу переплати.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.10.2025 у справі №910/3816/25 позов задоволено частково.
Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональна газова компанія» на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Харківгаз» 111 609 (сто одинадцять тисяч шістсот дев'ять) грн 37 коп., з яких: 110 274 (сто десять тисяч двісті сімдесят чотири) грн 00 коп. основного боргу, 453 (чотириста п'ятдесят три) грн 18 коп. 3% річних та 882 (вісімсот вісімдесят дві) грн 19 коп. інфляційних втрат, а також судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 012 (дві тисячі дванадцять) грн 55 коп. В іншій частині позову відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що позивачем здійснено оплату у межах дії договору на загальну суму 2 798 198,00 грн, що підтверджується банківськими виписками, долученими до матеріалів справи та не заперечується відповідачем. Водночас, у межах дії договору відповідачем надано, а позивачем отримано послуги на загальну суму 2 687 924, 00 грн, що підтверджується підписаними сторонами актами надання послуг. Таким чином, різниця між сумою, сплаченою позивачем в якості оплати за надані послуги та вартістю фактично наданих відповідачем у межах дії договору послуг, становить 110 274,00 грн.
Належних, допустимих та більш вірогідних доказів надання відповідачем позивачу послуг на заявлену до стягнення суму до матеріалів справи відповідачем не долучено. У матеріалах справи відсутні акти наданих відповідачем позивачу послуг як за січень 2023 року, так і за інші місяці з лютого 2023 року у межах дії Договору, окрім тих, які є погодженими сторонами та оплаченими позивачем. Надані відповідачем скріншоти з програми «RGC-Billing» не є належними доказами, з огляду на встановлений Договором порядок підтвердження надання послуг саме за програмно-апаратним комплексом «RGC Cloud».
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що кошти в сумі 110 274,00 грн підлягають стягненню з відповідача.
Також, здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат у межах періоду розрахунку позивача, з урахуванням встановленої судом дати прострочення (з 04.02.2025), суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково у розмірі 453,18 грн, а інфляційні втрати у розмірі 882,19 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, 07.11.2025 через підсистему «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю «Регіональна газова компанія» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2025 у справі №910/3816/25 в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до такого:
- суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги факт чинності в січні 2023 року Договору №12А160-223-21/38S610-25997-21 від 13.08.2021, факт виконання відповідачем договірних зобов'язань із забезпечення доступу АТ «Харківгаз» до програмного-апаратного комплексу «RGC Cloud» у січні 2023 року та не взяв до уваги докази користування позивачем у січні 2023 року програмно-апаратним комплексом «RGC Cloud» у зв'язку з користуванням програмним продуктом «RGC Billing», що працює на базі програмно-апаратного комплексу «RGC Cloud», отже, суд першої інстанції однобічно підійшов до розгляду справи та не з'ясував обставини, що підлягали встановленню;
- для забезпечення стабільності, стійкості, швидкості, системності обробки даних, а також захищеності та безпеки зберігання даних «RGC Billing» як білінгова система здатна працювати тільки на чітко узгодженій високопотужній апаратній інфраструктурі. Саме програмно-апаратний комплекс «RGC Cloud» в складі апаратної інфраструктури ТОВ «Регіональна газова компанія» використовувався для забезпечення функціонування білінгової системи АТ «Харківгаз» «RGC Billing» та доступ до якого був наданий позивачу згідно з Договором №12А160-223-21/38S610-25997-21 від 13.08.2021 у строкове платне користування.
- оскільки суд не взяв до уваги докази користування АТ «Харківгаз» програмним продуктом «RGC Billing», то скаржник разом із апеляційною скаргою надає технічний опис архітектури програмно-апаратного комплексу «RGC Cloud», який містить перелік компонентів із зазначенням технічних параметрів та найменувань складових програмного-апаратного комплексу, з якого прослідковується розгортання програмного продукту «RGC Billing» на базі програмно-апаратного комплексу «RGC Cloud»;
- оскільки основною первинною ознакою господарської операції є її реальність, а наявність первинних документів є вторинною, похідною ознакою, то сторони не позбавлені можливості доводити реальність господарської операції іншими документами у випадку, якщо погоджені первинні документи відсутні. Таким чином, для з'ясування реальності господарської операції Господарським судом міста Києва при прийнятті рішення повинні були враховуватися докази на підтвердження виконання Договору в січні 2023 року, а саме надання та отримання прав та послуг за Договором. Проте, судом першої інстанції не досліджено вказані докази, не надано їм оцінку, не з'ясовано обставини, що мають значення для справи;
- суд першої інстанції при прийнятті рішення послався на рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2025 у справі №910/3884/25 за позовом АТ «Харківгаз» до ТОВ «Регіональна газова компанія» про стягнення зайво сплачених грошових коштів за Договором №07/082-87/19-Віl/389610-2339-20 від 30.09.2019, яким на підставі відсутності в матеріалах справи акту наданих послуг користування програмним продуктом «RGC Billing» за січень 2023 року позовні вимоги АТ «Харківгаз» задоволено частково. Однак, Господарським судом міста Києва при прийнятті рішення у справі №910/3884/25 не встановлювалася обставина (факт) надання чи ненадання послуг за Договором. Судом у справі №910/3884/25 лише зазначено про відсутність акту надання послуг в матеріалах справи, що не може бути преюдиціальним фактом, тим більше з врахуванням того, що самим позивачем в листі від 10.08.2023 №2728 зазначено про встановлення правоохоронними органами відсутності первинної та іншої документації на підприємстві, що може свідчити про втрату чи знищення первинних документів як по Договору №07/082-87/19-Віl/389610-2339-20 від 30.09.2019, так і по Договору №12А160-223-21/38S610-25997-21 від 13.08.2021.
Водночас апелянтом заявлено клопотання про поновлення процесуального строку на подання апеляційної скарги, яке мотивоване тим, що оскільки справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, рішення у справі прийнято 17.10.2025 та доставлено до «Електронного суду» в електронний кабінет апелянта 20.10.2025, а тому апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду.
Крім того, у своїй апеляційній скарзі апелянт просить суд поновити процесуальний строк для подання доказів та приєднати до матеріалів справи і врахувати при прийнятті рішення у справі технічний опис архітектури програмно-апаратного комплексу «RGC Cloud» для підтвердження функціонування програмного сервісу «RGC-Billing» на базі програмно-апаратного комплексу «RGC Cloud».
Узагальнені доводи та заперечення учасників справи
18.12.2025 до суду апеляційної інстанції від Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Харківгаз» через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржене рішення суду без змін. Також позивач просить суд відхилити клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональна газова компанія» про поновлення строку для подання доказів.
У відзиві позивач наголошує на тому, що доказів реальності надання послуг в період з січня 2023 року відповідачем до суду не надано.
Позивач зазначає, що саме акт приймання-передачі наданих послуг є первинним документом, який містить відомості про господарську операцію в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме: надання послуги за Договором. Відповідачем як стороною договірних відносин акти приймання-передачі наданих послуг, як докази надання послуги за Договором, не складались та не направлялись АТ «Харківгаз» на підписання. Також актів приймання-передачі наданих послуг та доказів їх направлення АТ «Харківгаз» не надано і до суду.
Надані до суду скріншоти не можуть вважатись належними доказами надання послуг за Договором, оскільки не відображають реальність господарської операції. ТОВ «Регіональна газова компанія» за умовами Договору фактично виконує функції адміністратора програмного продукту, право користування яким надається АТ «Харківгаз» за умовами Договору, та має можливість доступу до програмного продукту та внесення/коригування даних в програмі незалежно від доступу до програмного продукту його споживачем АТ «Харківгаз». Тож, факти внесення до програми даних у січні 2023 року, їх фіксації та можливості доступу до вказаних даних у ТОВ «Регіональна газова компанія» як у адміністратора програмного забезпечення - не є належним доказом, що підтверджує факт надання ТОВ «Регіональна газова компанія» послуги за Договором та одержання вказаної послуги АТ «Харківгаз», а отже не є належним доказом, який відображає реальність господарської операції.
Скаржник викривляє зміст листа від 10.08.2023 №2728, зазначаючи, що він нібито підтверджує користування послугами принаймні до 16.01.2023. Насправді, у листі йдеться про те, що 16.01.2023 правоохоронними органами встановлено відсутність первинної та іншої документації, а також виявлено відсутність доступу до всіх електронних баз. Цей факт підтверджує припинення доступу та користування саме з цієї дати, а не його безперервне надання скаржником.
Суд першої інстанції не використовував як преюдицію висновки у справі №910/3884/25, а лише посилався на встановлений факт відсутності Акту наданих послуг
Щодо нових доказів, доданих до апеляційної скарги, то позивач заперечує проти їх долучення, оскільки ТОВ «Регіональна газова компанія» не надано жодних обґрунтованих пояснень про те, чому воно не мало змоги подати цей Технічний опис до Господарського суду міста Києва. Цей документ є внутрішнім технічним описом його власного програмного апаратного комплексу. Він існував до і під час розгляду справи у першій інстанції та перебував у розпорядженні скаржника.
23.12.2025 від відповідача через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду надійшли заперечення на відзив на апеляційну скаргу, в яких відповідач наголосив на тому, що твердження АТ «Харківгаз» про те, що внесення/коригування даних в програмному забезпеченні могло здійснюватися ТОВ «Регіональна газова компанія» не відповідають дійсності, оскільки забезпечення належного функціонування програмного забезпечення, що здійснювалося відповідачем, це не надання ТОВ «Регіональна газова компанія» доступу до змісту інформаційного наповнення програмного продукту, це можливість керувати функціонуванням комп'ютерної програми, забезпечувати встановлення, налаштування та належну роботу програмного забезпечення, здійснювати оновлення програмного забезпечення, здійснювати технічну підтримку та усунення помилок у функціонуванні програмного продукту. Крім того, слід зауважити, що при адмініструванні програмного продукту лише користувач, в даному випадку відповідний працівник АТ «Харківгаз», має можливість отримувати інформацію, що стосується споживачів природного газу, приєднаних до газорозподільної системи АТ «Харківгаз».
Відповідач зазначає, що у користування АТ «Харківгаз» було надано мобільний додаток контролера Оператора ГРМ для операційної системи Android « 104 Mobile Controller» з функцією формування маршруту обходу споживачів, який встановлювався на мобільних телефонах контролерів Оператора ГРМ для внесення показників лічильника природного газу при обході контролером споживачів. Тобто, інформація по показниках лічильника природного газу вносилася контролером у мобільному застосунку при здійсненні обходу споживачів. Застосування мобільного додатку « 104 Mobile Controller» контролерами АТ «Харківгаз» підтверджується скріншотом «KH RGC Billing: АТ «Харківгаз» [Перегляд Зовнішні Показники лічильника]_контролерський застосунок « 104 Mobile Controller»».
Аналогічно, фіксація інформації щодо зняття лічильника природного газу на повірку, внесення показників лічильників природного газу також доступна безпосередньо працівникам Оператора ГРМ, які отримують вказану інформацію від споживачів природного газу, приєднаних до газорозподільної системи АТ «Харківгаз», або при обході та безпосередньому огляді лічильників природного газу.
На наданих до суду першої інстанції скріншотах з програми «RGC Billing» зазначено прізвища користувачів, які вносили відповідну інформацію до бази даних програмного продукту.
На спростування тверджень позивача про те, що надані відповідачем докази користування АТ «Харківгаз» програмними продуктами не є належними доказами, оскільки нібито ТОВ «Регіональна газова компанія» має можливість доступу до програмного продукту та внесення/коригування даних в програмі», ТОВ «Регіональна газова компанія» вважає за необхідне надати до суду апеляційної інстанції докази на підтвердження того, що зазначені на скріншотах користувачі, якими вносилася інформація до баз даних програмного продукту, є працівниками АТ «Харківгаз».
Відповідач зазначає, що позивачем лише в суді апеляційної інстанції у відзиві на апеляційну скаргу заявлено про те, що докази користування програмними продуктами не є належними доказами, а дані до програмного продукту могли вноситися ТОВ «Регіональна газова компанія», тому необхідність у наданні доказів на спростування таких заяв позивача виникла лише в суді апеляційної інстанції.
Для підтвердження факту приналежності користувачів, зафіксованих на наданих до суду першої інстанції скріншотах, до працівників АТ «Харківгаз» відповідач просить долучити до матеріалів справи інформацію з резервної копії Active Directory по співробітниках, які наведені на наданих до суду першої інстанції витягах з електронних реєстрів операцій АТ «Харківгаз» в програмному сервісі «RGC Billing»: витяги з Active Directory по користувачам АТ «Харківгаз» ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 .
Скаржник наголошує, що Договір №12А160-223-21/38S610-25997-21 від 13.08.2021 не визначає порядку підтвердження надання послуг, у зв'язку з чим, та з врахуванням того, що основною первинною ознакою господарської операції є її реальність, а наявність первинних документів є вторинною, похідною ознакою, то ТОВ «Регіональна газова компанія» не може бути позбавлене можливості доводити реальність господарської операції іншими, відмінними від первинних документами, в даному випадку доводити реальність господарської операції доказами фактичного користування Акціонерним товариством «Харківгаз» у січні 2023 року програмними продуктами «RGC-Billing», що функціонує на базі обчислювальних ресурсів у вигляді серверів програмно-апаратного комплексу «RGC Cloud».
Зважаючи на надані відповідачем суду докази фіксування в витягах з електронних реєстрів операцій користування АТ «Харківгаз» програмним продуктом «RGC Billing» в січні 2023 року, що підтверджує обставини функціонування білінгової системи, та відповідно доступ до програмно-апаратного комплексу «RGC Cloud» в січні 2023 року (адже доказів наявності у АТ «Харківгаз» договорів з іншими учасниками ринку щодо використання хмарного сховища чи доказів наявності власного хмарного сховища АТ «Харківгаз» не надано), обставини щодо користування АТ «Харківгаз» програмним продуктом «RGC Cloud» в січні 2023 року, на думку відповідача, є доведеними належними та допустимими доказами, що підтверджує надання відповідачем відповідно до умов Договору №12А160-223-21/38S610-25997-21 від 13.08.2021 послуг позивачу в січні 2023 року. Господарським судом міста Києва у даній справі безпідставно не надано оцінку вказаним доказам та не враховано обставини реальності надання відповідачем послуг за Договором в січні 2023 року.
У прохальній частині заперечень на відзив на апеляційну скаргу відповідач просить суд поновити ТОВ «Регіональна газова компанія» процесуальний строк для подання доказів (витягів з Active Directory), приєднати їх до матеріалів справи та врахувати при прийнятті рішення у справі.
25.12.2025 від позивача через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду надійшли пояснення та заперечення на заяву про долучення доказів, в яких позивач просить суд відмовити у задоволенні клопотання ТОВ «Регіональна газова компанія» про поновлення процесуального строку для долучення додаткових доказів (витягів з Active Director), оскільки відповідачем не наведено жодних об'єктивних обставин, які б унеможливлювали своєчасне подання таких доказів до суду першої інстанції.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Згідно з витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.11.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональна газова компанія» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2025 у справі №910/3816/25 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Мальченко А.О.
Судом установлено, що апеляційна скарга була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.11.2025 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/3816/25; відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.
20.11.2025 матеріали справи №910/3816/25 надійшли до суду апеляційної інстанції та були передані судді-доповідачу.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2025 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Регіональна газова компанія» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2025 у справі №910/3816/25, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональна газова компанія» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2025 у справі №910/3816/25, розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання), враховуючи, що предметом розгляду у справі є вимога про стягнення 134 338,43 грн, а отже вказана справа відноситься до малозначних у розумінні Господарського процесуального кодексу України, встановлено учасникам справи строки на подання відзиву, заперечення на відзив, заяв, клопотань.
Враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення сторін про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження (довідок про доставку копії ухвали від 04.12.2025 до електронних кабінетів сторін в підсистемі «Електронний суд»), а також закінчення встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2025 строків на подання учасниками справи документів, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті у розумний строк, застосувавши статті 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтю 3 Конституції України та статті 2, 11 Господарського процесуального кодексу України.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції
13.08.2021 між ТОВ «Регіональна газова компанія» (далі - Виконавець) та АТ «Харківгаз» (далі - Замовник) було укладено Договір №12А160-223-21/38S610-25997-21 (далі - Договір).
Відповідно до пункту 1.1. Договору Виконавець зобов'язується надати, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити на умовах та в порядку, передбачених цим Договором послуги Виконавця.
Згідно з пунктом 1.2. Договору послуги, що надаються в межах цього Договору:
- право строкового платного користування програмно-апаратним комплексом «RGC Cloud»;
- розширення функціоналу обчислювальних потужностей програмно-апаратного комплексу «RGC Cloud»;
- консультаційні послуги з приводу функціонування програмно-апаратного комплексу.
Відповідно до пункту 2.1. Договору у 2021 році за надані за цим договором послуги Замовник щомісячно, не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, сплачує Виконавцю кошти в сумі 191 159,00 грн, в тому числі ПДВ 31 859,83 грн.
У 2022 році за надані за цим договором послуги Замовник щомісячно, не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, сплачує Виконавцю кошти в сумі 210 274,00 грн, в тому числі ПДВ 35 045,67 грн.
У 2023 році за надані за цим договором послуги Замовник щомісячно, не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, сплачує Виконавцю кошти в сумі 231 302,00 грн, в тому числі ПДВ 38 550,33 грн.
За підсумками звітного місяця Виконавець складає Акт приймання-передачі, який до 7 числа наступного місяця надає для підпису Замовнику (пункт 2.2. Договору).
Умовами пункту 2.3. Договору передбачено, що Замовник протягом п'яти робочих днів з дня отримання Акту підписує його та повертає один примірник Акту або мотивовану відмову від його підписання на адресу Виконавця. У випадку ненадання у зазначений строк Виконавцю підписаного Акту або мотивованої відмови, послуги вважаються наданими належним чином і такими, що підлягають оплаті Замовником.
Підписання Акту приймання-передачі представником Виконавця є підтвердженням відсутності претензій з його боку (пункт 2.4. Договору).
Відповідно до пункту 2.5. Договору сторони домовились, що обмін Актами приймання-передачі послуг відбувається за допомогою програмного забезпечення «М.E.Doс», при цьому документи в електронному вигляді скріплюються електронним цифровим підписом кожної із Сторін.
Пунктом 3.1. Договору передбачено, що Виконавець зобов'язаний: щомісячно надавати Замовнику Акт приймання-передачі в порядку, передбаченому пунктом 2.2. Договору; підписувати Акти приймання-передачі у разі дотримання Замовником умов здійснення права користування. Замовник зобов'язаний, зокрема: своєчасно та в повному обсязі проводити оплати за цим Договором (пункт 3.3. Договору).
Згідно з пунктом 7.1. Договору він вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін, діє в частині надання послуг з 01.09.2021 по 31.12.2023 включно, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Сторони несуть повну відповідальність за правильність вказаних ними у цьому Договорі реквізитів та зобов'язуються своєчасно у письмовій формі повідомляти іншу сторону про їх зміну, а у разі неповідомлення несуть ризик настання пов'язаних із цим несприятливих наслідків (пункт 9.3. Договору).
У межах дії Договору відповідачем надано, а позивачем отримано послуги з користування програмно-апаратним комплексом «RGC Cloud» на загальну суму 2 687 924,00 грн, що підтверджується підписаними сторонами ЕП без зауважень та заперечень Актами надання послуг №РЕЯ81002605 від 30.09.2021 на суму 191 159,00 грн, №РЕЯ81002856 від 31.10.2021 на суму 191 159,00 грн, № РЕЯ81003099 від 30.11.2021 на суму 191 159,00 грн, №PЕЯ81003386 від 31.12.2021 на суму 191 159,00 грн, №РЕЯ82000207 від 31.01.2022 на суму 210 274,00 грн, № PЕЯ82001095 від 28.02.2022 на суму 210 274,00 грн, №РЕЯ82001761 від 31.03.2022 на суму 210 274,00 грн, №PEЯ82002802 від 30.04.2022 на суму 210 274,00 грн, № РЕЯ82003785 від 31.05.2022 на суму 210 274,00 грн, №PEЯ82004567 від 30.06.2022 на суму 210 274,00 грн, №РЕЯ82005212 від 31.07.2022 на суму 110 274,00 грн, № РЕЯ82005894 від 31.08.2022 на суму 110 274,00 грн, №РЕЯ82006884 від 30.09.2022 на суму 110 274,00 грн, №PЕЯ82007644 від 31.10.2022 на суму 110 274,00 грн, № РЕЯ72000376 від 30.11.2022 на суму 110 274,00 грн, №PЕЯ72000759 від 31.12.2022 на суму 110 274,00 грн, копії яких долучені до матеріалів справи.
Позивачем у межах дії вказаного Договору здійснено оплату на загальну суму 2 798 198,00 грн, а саме: 26.11.2021 на суму 191 159,00 грн (документ №43527), 02.12.2021 на суму 191 159,00 грн (документ №43932), 02.12.2021 на суму 191 159,00 грн (документ № 43933), 26.01.2022 на суму 191 159,00 грн (документ № 2945), 28.01.2022 на суму 210 274,00 грн (документ №2988), 01.02.2022 на суму 210 274,00 грн (документ №3712), 26.04.2022 на суму 210 274,00 грн (документ №7728), 11.05.2022 на суму 210 274,00 грн (документ № 8335), 18.05.2022 на суму 210 274,00 грн (документ №8532), 17.06.2022 на суму 210 274,00 грн (документ №9561), 17.06.2022 на суму 210 274,00 грн (документ №9562), 28.06.2022 на суму 210 274,00 грн (документ №9855), 22.09.2022 на суму 110 274,00 грн (документ №14350), 11.10.2022 на суму 110 274,00 грн (документ №15323), 18.11.2022 на суму 110 274,00 грн (документ №18137), 15.12.2022 на суму 20 548,00 грн (документ №19525), підтверджується банківськими виписками, долученими до матеріалів справи.
Таким чином, різниця між сумою, сплаченою позивачем в якості оплати за надані послуги, та вартістю фактично наданих відповідачем та прийнятих позивачем за актами у межах дії Договору послуг становить 110 274,00 грн (2 798 198,00 грн - 2 687 924, 00 грн), яку позивач вважає переплатою.
15.08.2021 позивач звернувся до відповідача з листом від 10.08.2023 №2728, в якому повідомив, що 16.01.2023 правоохоронними органами встановлено відсутність первинної та іншої документації, яка забезпечувала діяльність АТ «Харківгаз», а також виявлено відсутність доступу до всіх електронних баз, які використовувало товариство для забезпечення своєї діяльності; за даними фактами до ЄРДР внесено інформацію про кримінальне провадження; згідно наявної у АТ «Харківгаз» інформації, останній період отриманих послуг за укладеними договорами грудень 2022 року, що підтверджується актами наданих послуг, отриманих через систему МЕDoc, у зв'язку з чим позивач, зокрема, вимагав повернути у 7-ми денний строк дебіторському заборгованість за ненадані послуги, зокрема, за Договором №12А160-223-21/38S610-25997-21 від 13.08.2021 у розмірі 110 274,00 грн.
В якості доказів направлення вказаного листа ТОВ «Регіональна газова компанія» за адресою: 01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 32/2 були надані копії опису вкладення у 6110911009368, накладної Укрпошта №6110911009368 від 15.08.2023 та фіскального чеку від 15.08.2023.
10.01.2025 позивач звернувся до відповідача з вимогою №19 від 09.01.2025, в якій у порядку, передбаченому частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України, вимагав у семиденний строк від дня пред'явлення цієї вимоги здійснити повернення переплати за Договором у розмірі 110 274,00 грн.
В якості доказів направлення вказаної вимоги ТОВ «Регіональна газова компанія» за адресою: 01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 32/2, поверх 8 були надані копії опису вкладення у 6109939379502, накладної Укрпошта №6109939379502 від 10.01.2025 та фіскального чеку від 10.01.2025.
Згідно з інформацією із офіціального сайту «Укрпошта» https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html щодо відстеження трекінгу №6109939379502, поштове відправлення прибуло до відділення відповідача 13.01.2025 та підприємством зв'язку 27.01.2025 зазначено про неможливість вручення поштового відправлення №6109939379502 відповідачу та повернення останнього позивачу через: закінчення встановленого терміну зберігання.
Оскільки зазначені вимоги відповідачем задоволені не були, позивач звернувся до суду з позовом у даній справі.
Відповідач, заперечуючи проти позову, стверджував, що заявлена до стягнення сума не є переплатою за Договором, а здійснена позивачем за надані у січні 2023 року послуги за Договором. В якості підтвердження отримання позивачем послуг у січні 2023 року відповідачем долучено до матеріалів справи скріншоти з програми «RGC-Billing» та копію Договору від 30.09.2019 №07/082-87/19-Віl/389610-2339-20 про надання послуг з користування програмою «RGC-Billing».
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи
У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Щодо викладених скаржником в апеляційній скарзі та запереченнях на відзив на апеляційну скаргу клопотань про поновлення процесуального строку для подання доказів (технічного опису архітектури програмно-апаратного комплексу «RGC Cloud» та витягів з Active Directory) та приєднання їх до матеріалів справи, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з частиною 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
За змістом частини статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов'язані, зокрема, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Водночас, згідно з частиною 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Згідно з частиною 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Як зазначає відповідач, технічний опис архітектури програмно-апаратного комплексу «RGC Cloud» надано до суду апеляційної інстанції з метою доведення реальності господарської операції - фактичного користування позивачем у січні 2023 року програмним продуктом «RGC-Billing», що функціонує на базі обчислювальних ресурсів у вигляді серверів програмно-апаратного комплексу «RGC Cloud» та на спростування висновків суду першої інстанції про те, що витяги із програми «RGC-Billing», надані Господарському суду міста Києва разом із відзивом на позовну заяву, не є належними доказами надання послуг за спірним Договором.
Щодо витягів з Active Directory, то пропуск процесуального строку на їх подання обґрунтовано відповідачем тим, що позивач лише в суді апеляційної інстанції заявив про те, що докази користування програмними продуктами не є належними, а дані до програмного продукту могли вноситися відповідачем. Відповідно, витяги з Active Directory надаються на спростування вказаної заяви позивача.
Колегія суддів зазначає, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою Господарського процесуального кодексу України покладається саме на заявника (у даному випадку на відповідача), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у рішенні апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.
За змістом статті 80 Господарського процесуального кодексу України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, встановила, що позивач у відповіді на відзив на позовну заяву від 06.05.2025 наголосив, що надані відповідачем разом із відзивом на позов скріншоти не є належними доказами надання послуг за Договором у січні 2023 року, оскільки вони не відображають реальність господарської операції. Позивач зазначив, зокрема (том 1, а.с. 90 зворот - а.с. 91):
«ТОВ «РЕГІОНАЛЬНА ГАЗОВА КОМПАНІЯ» за умовами Договору фактично виконує функції адміністратора програмного продукту, право користування яким надається АТ «Харківгаз» за умовами Договору, та має можливість доступу до програмного продукту та внесення/коригування даних в програмі незалежно від доступу до програмного продукту його споживачем АТ «Харківгаз». Тож, факти внесення до програми даних у січні 2023 року, їх фіксації та можливості доступу до вказаних даних у ТОВ «РЕГІОНАЛЬНА ГАЗОВА КОМПАНІЯ» як у адміністратора програмного забезпечення - не є належним доказом, що підтверджує факт надання ТОВ «РЕГІОНАЛЬНА ГАЗОВА КОМПАНІЯ» послуги за Договором та одержання вказаної послуги АТ «Харківгаз», а отже - не є належним доказом, який відображає реальність господарської операції. Окрім того, по наданим до суду відповідачем скріншотам неможливо ідентифікувати, з якої конкретно програми вони зроблені і за яким саме договором відповідачем надавались послуги по її обслуговуванню та адмініструванню. Посилань на договір, який є предметом спору, надані відповідачем скріншоти не містять.
Відповідач зазначає, що «Підтвердженням того, що Виконавець, ТОВ «Регіональна газова компанія», надавав для АТ «Харківгаз» за Договором № 12А160-223-21/38S610- 25997-21 від 13.08.2021 року право строкового платного користування програмноапаратним комплексом «RGC Cloud», слугують відомості про користування Позивачем програмним продуктом «RGC Billing», який надавався за Договором № 07/082-87/19-Bil/38S610- 2339-20 від 30.09.2019 року (копія Договору № 07/082-87/19- Bil/38S610-2339-20 від 30.09.2019 року надається у додатках), оскільки програмний продукт «RGC Billing» не може існувати без програмно-апаратного комплексу «RGC Cloud», який є хмарним сховищем для сервісу «RGC Billing». Проте, факт неможливості існування програмного продукту «RGC Billing» без програмно-апаратного комплексу «RGC Cloud», який нібито є хмарним сховищем для сервісу «RGC Billing» - відповідачем не доведено. Посилання на вказану обставину не містяться ані в Договорі № 12А160-223- 21/38S610-25997-21 від 13.08.2021, ані в Договорі № 07/082-87/19-Bil/38S610-2339-20 від 30.09.2019. Зазначені відповідачем додатки у якості доказів не відповідають критеріям стандартів доказування, а отже є такими, що не заслуговують на увагу суду.».
Тобто, позивачем ще під час розгляду справи судом першої інстанції висловлювалися доводи про недоведеність відповідачем обставин неможливості існування програмного продукту «RGC Billing» без програмно-апаратного комплексу «RGC Cloud», про можливість внесення даних до програмного продукту самим відповідачем.
Як вбачається з матеріалів справи, 12.05.2025 відповідач подав до Господарського суду міста Києва заперечення на відповідь позивача на відзив, однак до останнього, будучи обізнаним із запереченнями позивача та на їх спростування, не долучив документи, які він наразі подав до суду апеляційної інстанції. Також відповідач не повідомляв суд про те, що будь-яким чином був обмежений у доступі до всіх документів підприємства та про неможливість їх подання разом із запереченнями на відповідь позивача на відзив.
Посилання скаржника на те, що позивач лише в суді апеляційної інстанції заявив про те, що докази користування програмними продуктами не є належними, а дані до програмного продукту могли вноситися відповідачем, є безпідставними та спростовуються змістом відзиву позивача на позовну заяву.
З огляду на вказане та відсутність інших повідомлених відповідачем суду причин пропуску строку на подання доказів, суд зазначає, що скаржник не навів наявності тих обставин, що об'єктивно були непереборними, не залежали від волевиявлення відповідача і пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що завадили йому своєчасно подати до суду першої інстанції докази разом із заявами по суті спору.
При цьому суд також враховує доводи позивача стосовно того, що Технічний опис є внутрішнім документом відповідача, який описує його власний програмно-апаратний комплекс, він існував до і під час розгляду справи у першій інстанції та перебував у розпорядженні скаржника.
З огляду на встановлені вище обставини, колегія суддів дійшла висновку, що скаржником у відповідності до статті 269 Господарського процесуального кодексу України не доведено суду апеляційної інстанції неможливості подання доданих до апеляційної скарги та заперечень на відзив на апеляційну скаргу доказів до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
У свою чергу, прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження за відсутності визначених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України підстав для їх прийняття фактично буде порушувати принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, оскільки відповідно до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Поруч із цим, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Отже, заявлені відповідачем клопотання про поновлення строку на подання та долучення нових доказів не можуть бути задоволені.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов таких висновків.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.
Згідно з частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань, які згідно зі статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).
За умовами частини 1 статті 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто.
Згідно з частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу у розмірі, у строки та у порядку, що встановлені договором.
Відповідно до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (статті 628, 638 Цивільного кодексу України).
Так, відповідно до пункту 2.2. Договору за підсумками звітного місяця Виконавець складає Акт приймання-передачі, який до 7 числа наступного місяця надає для підпису Замовнику.
Пунктом 3.1. Договору передбачено, що Виконавець зобов'язаний: щомісячно надавати Замовнику Акт приймання-передачі в порядку, передбаченому пунктом 2.2. Договору.
Умовами пункту 2.3. Договору передбачено, що Замовник протягом п'яти робочих днів з дня отримання Акту підписує його та повертає один примірник Акту або мотивовану відмову від його підписання на адресу Виконавця. У випадку ненадання у зазначений строк Виконавцю підписаного Акту або мотивованої відмови, послуги вважаються наданими належним чином і такими, що підлягають оплаті Замовником.
Отже, з системного аналізу умов Договору вбачається, що саме акт, підписаний сторонами (або ненадання позивачем мотивованої відмови від підписання акту) є підтвердженням надання відповідачем позивачу послуг за Договором за відповідний період та підставою для здійснення позивачем оплати.
Як вірно встановлено судом першої інстанції на підставі наявних у матеріалах справи актів надання послуг за період вересень 2021 року - грудень 2022 року, які підписані сторонами без жодних зауважень та заперечень, відповідачем надано, а позивачем отримано послуги - право користування програмно-апаратним комплексом «RGC Cloud» на загальну суму 2 687 924,00 грн.
Водночас, як вбачається з матеріалів справи, позивачем здійснено оплату у межах дії Договору на загальну суму 2 798 198,00 грн, що підтверджується банківськими виписками, долученими до матеріалів справи.
Підписаних сторонами у відповідності до умов Договору актів приймання-передачі послуг на суму більшу, ніж 2 687 924,00 грн, як за січень 2023 року, так і за інші місяці з лютого 2023 року, аналогічно як і доказів виконання відповідачем свого обов'язку зі складення та направлення позивачу таких актів для підписання, як це передбачено умовами Договору, матеріали справи не містять.
Пояснень з приводу того, чому відповідач не виконав покладений на нього договірний обов'язок щодо складення та направлення акту протягом більше ніж двох років суду не надано.
Однак, відповідач вказує, що сума 110 274,00 грн (2 798 198,00 грн - 2 687 924, 00 грн) не є переплатою за Договором, а насправді здійснена позивачем за надані у січні 2023 року послуги за Договором, факт надання яких підтверджується долученими до відзиву на позовну заяву скріншотами з програми «RGC-Billing».
Такі роздруківки, за доводами відповідача, підтверджують здійснення користування АТ «Харківгаз» програмним продуктом «RGC-Billing», функціонування якого можливе виключно за умови доступу до програмно-апаратного комплексу «RGC Cloud», користування яким є предметом спірного Договору.
Колегія суддів наголошує, що приписи закону, які регулюють відносини за договором про надання послуг, пов'язують обов'язок замовника оплатити послуги саме за фактом їх надання виконавцем.
Отже, під час розгляду спору господарський суд, враховуючи обставини, що входять до предмету доказування у справі, зобов'язаний встановити, чи має місце факт надання послуг відповідно до умов Договору.
Згідно з частинами 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 Господарського процесуального кодексу України).
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №924/233/18).
Оцінюючи як докази долучені відповідачем до матеріалів справи роздруківки з програми «RGC-Billing», колегія суддів враховує доводи скаржника стосовно того, що сторони не позбавлені можливості доводити реальність господарської операції (надання послуг) іншими документами, якщо погоджені первинні документи (акти надання послуг) відсутні, однак такі докази мають відповідати критеріям їх належності, допустимості та достовірності у розумінні статей 76-78 Господарського процесуального кодексу України.
Колегія суддів наголошує, що предметом спору в даній справі є повернення переплати саме за Договором №12А160-223-21/38S610-25997-21 від 13.08.2021, згідно з яким позивачу відповідачем мали надаватися такі послуги: право строкового платного користування програмно-апаратним комплексом «RGC Cloud»; розширення функціоналу обчислювальних потужностей програмно-апаратного комплексу «RGC Cloud»; консультаційні послуги з приводу функціонування програмно-апаратного комплексу.
Надані відповідачем скріншоти з програми «RGC-Billing» не є належними доказами на підтвердження факту надання послуг з користування програмою «RGC Cloud» у січні 2023 року та пізніше.
Умови Договору №12А160-223-21/38S610-25997-21 від 13.08.2021 та Договору від 30.09.2019 №07/082-87/19-Віl/389610-2339-20 про надання послуг з користування програмою «RGC-Billing» жодним чином не пов'язують функціонування цих двох програм у залежність одна від одної.
Водночас, відповідачем належними та допустимими доказами, поданими у встановлені процесуальним законодавством порядку та строки, не доведено факту неможливості існування програмного продукту «RGC-Billing» без програмно-апаратного комплексу «RGC Cloud».
При цьому, як вірно наголосив суд першої інстанції, рішенням Господарського суду міста Києва від 02.06.2025 у справі №910/3884/25 за позовом АТ «Харківгаз» до ТОВ «Регіональна газова компанія» про стягнення 147 210,19 грн зайво сплачених грошових коштів за січень 2023 року за Договором №07/082-87/19-Віl/389610-2339-20 від 30.09.2019, встановлено відсутність актів наданих відповідачем позивачу послуг користування програмним продуктом «RGC Billing» за січень 2023 року, у зв'язку з чим позовні вимоги АТ «Харківгаз» задоволено частково та присуджено до стягнення з ТОВ «Регіональна газова компанія» зайво сплачені кошти за січень 2023 року у розмірі 120 840,00 грн, а також нараховані інфляційні втрати та 3% річних.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2025 у справі №910/3884/25 вказане рішення суду залишене без змін. При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що надані відповідачем роздруківки з програми «RGC-Billing» та скріншоти з системи Active Directory не є належними та допустимими доказами надання послуг по Договору та їх розміру в розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України. Такі документи не відповідають умовам Договору з огляду на встановлений ним порядок підтвердження щомісячного надання послуг (не є звітом чи актом приймання-передачі послуг). Північний апеляційний господарський суд зробив висновок, що належних, допустимих та більш вірогідних доказів надання відповідачем позивачу у січні 2023 року послуг за Договором №07/082-87/19-Віl/389610-2339-20 від 30.09.2019 на заявлену до стягнення суму до матеріалів справи відповідачем не долучено.
Тобто, суд апеляційної інстанції у межах справи №910/3884/25 підтвердив, що послуги на спірну суму у січні 2023 року за Договором №07/082-87/19-Віl/389610-2339-20 від 30.09.2019 (користування програмним продуктом «RGC Billing») надані не були, що й стало підставою для стягнення переплати, що виникла.
Також судом при розгляді справи №910/3816/25 прийнято до уваги, що згідно з листом позивача від 10.08.2023 №2728, 16.01.2023 правоохоронними органами встановлено відсутність первинної та іншої документації, яка забезпечувала діяльність АТ «Харківгаз», а також виявлено відсутність доступу до всіх електронних баз, які використовувало товариство для забезпечення своєї діяльності.
Зазначений лист не встановлює факту користування послугами у січні 2023 року, як про це помилково вказує відповідач, інтерпретуючи його зміст у довільному порядку.
Отже, належних, допустимих та більш вірогідних доказів надання відповідачем позивачу послуг на заявлену до стягнення суму за спірним Договором до матеріалів справи відповідачем не долучено. Протилежного суду не доведено.
Приймаючи до уваги встановлені судом факти та обставини, що були наведені, суд дійшов висновку, що викладені відповідачем заперечення на позов не спростовують зазначені позивачем доводи за встановлених вище судом фактів та обставин.
Загальні підстави для виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами Глави 83 Цивільного кодексу України.
Стаття 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
За змістом статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Загальна умова частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.
Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки у разі, якщо така правова підстава в подальшому відпала, зокрема, визнана недійсною в установленому порядку, або була відсутня взагалі.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого без правової підстави, передбаченої законом, іншими правовими актами чи правочином.
Згідно із частиною 1, пункту 1 частини 2 статті 11, частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу (стаття 509 Цивільного кодексу України).
Зобов'язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться (частина 1 статті 526 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 177 Цивільного кодексу України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.
Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Системний аналіз положень частини 1, пункту 1 частини 2 статті 11, частини 1 статті 177, частини 1 статті 202, частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України.
Отже, зобов'язання з повернення безпідставно набутого майна виникає відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України за умови набуття або збереження особою майна за рахунок іншої особи, а також відсутності достатньої правової підстави для такого набуття (збереження), зокрема у разі, коли відповідні підстави згодом відпали.
Наявність певної правової підстави для набуття особою майна виключає застосування до неї положень статті 1212 Цивільного кодексу України, якщо згадана підстава продовжує існувати.
Водночас, сама лише наявність укладеного між сторонами договору не є достатньою підставою для віднесення до договірних будь-яких правовідносин, що виникають між цими особами. Для визнання відповідних зобов'язань між сторонами договірними необхідним є встановлення факту їх виникнення саме на підставі умов та на виконання відповідного договору.
Сплата однією стороною коштів другій стороні поза межами платежів, передбачених договором чи договорами, зокрема переплата понад визначену в договорі суму, не може бути визнана такою, що здійснена на підставі відповідного договору.
Такі висновки відповідають правовій позиції, наведеній у постановах Верховного Суду від 20.12.2018 у справі №920/169/18, від 17.08.2021 у справі №913/371/20.
Отже, оскільки позивачем було сплачено кошти в сумі 110 274,00 грн, проте послуг отримано не було, така оплата не може вважатися такою, що здійснена на підставі відповідного договору.
Неповернення відповідачем позивачу зазначеної суми, перерахованої поза межами договірних платежів, має наслідком збагачення відповідача за рахунок позивача поза підставою, передбаченою законом, а тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.
Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як зазначає позивач, з вимогою про повернення коштів переплати за Договором у розмірі 110 274,00 грн, він звертався до відповідача з листом від 10.08.2023 № 2728, про що надані копії опису вкладення у 6110911009368, накладної Укрпошта № 6110911009368 від 15.08.2023 та фіскального чеку від 15.08.2023, та вимогою від 09.01.2025 № 19 в порядку ст. 530 ЦК України, про що надані копії опису вкладення у 6109939379502, накладної Укрпошта № 6109939379502 від 10.01.2025 та фіскального чеку від 10.01.2025.
Разом із тим, як вірно установив суд першої інстанції, лист від 10.08.2023 № 2728 не є належним доказом звернення позивача до відповідача з вимогою про повернення коштів, оскільки направлений на адресу: 01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 32/2, тоді як у розділі 10 Договору, адресою ТОВ «Регіональна газова компанія» зазначена: 01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 32/2, поверх 8, у зв'язку з чим твердження позивача про направлення вказаного листа за актуальною на той момент адресою реєстрації відповідача спростовуються наданими ним доказами.
Із вимогою про повернення коштів від 09.01.2025 № 19 в порядку статті 530 Цивільного кодексу України позивач звернувся до відповідача 10.01.2025 за адресою: 01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 32/2, поверх 8.
Слід зазначити, що судом першої інстанції обґрунтовано прийнято до уваги заперечення відповідача про відсутність доказів направлення вказаної вимоги на адресу відповідача: 03134, м. Київ, пр. Корольова Академіка, буд. 1, яка з 09.07.2024 зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, проте, саме відповідач відповідно до умов пункту 9.3. Договору зобов'язувався своєчасно у письмовій формі повідомляти позивача про зміну його реквізитів, і у разі неповідомлення несе ризик настання пов'язаних із цим несприятливих наслідків, зокрема, в даному випадку направлення вимоги про повернення коштів на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену у Договорі.
Згідно з інформацією з офіціального сайту «Укрпошта» https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html щодо відстеження трекінгу № 6109939379502, поштове відправлення прибуло до відділення відповідача 13.01.2025 та підприємством зв'язку 27.01.2025 зазначено про неможливість вручення поштового відправлення №6109939379502 відповідачу та повернення останнього позивачу через: закінчення встановленого терміну зберігання.
Отже, в силу приписів статті 530 Цивільного кодексу України, відповідач зобов'язаний був повернути позивачу сплачені ним кошти до 03.02.2025 включно (27.01.2025 день пред'явлення вимоги + 7 днів).
Проте, вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та належного виконання.
Станом на час звернення позивачем із позовом до суду доказів повернення відповідачем позивачу надмірно сплачених коштів у розмірі 110 274,00 грн матеріали справи не містять.
У зв'язку з неповерненням коштів у сумі 110 274,00 грн позивачем нараховані до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 18 870,98 грн за період вересень 2023 року - лютий 2025 року та 3% річних у розмірі 5 193,45 грн за період з 01.09.2023 по 25.03.2025.
За умовами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат у межах періоду розрахунку позивача, з урахуванням встановленої судом дати прострочення (з 04.02.2025), колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково у розмірі 453,18 грн, а інфляційні втрати у розмірі 882,19 грн.
Враховуючи викладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.
При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 лютого 2010 року, пункт 58).
Доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональна газова компанія» не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції про часткове задоволення позову. Скаржником не надано суду доказів, які б свідчили про необґрунтованість задоволених позовних вимог, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення місцевого господарського суду.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональна газова компанія» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.
Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональна газова компанія» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2025 у справі №910/3816/25 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2025 у справі №910/3816/25 залишити без змін.
Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Регіональна газова компанія».
Матеріали справи №910/3816/25 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України, та у строки, встановлені статтею 288 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Ю.Б. Михальська
Судді А.І. Тищенко
А.О. Мальченко