вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"30" квітня 2026 р. Справа№ 910/11409/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сибіги О.М.
суддів: Гончарова С.А.
Андрієнка В.В.
Розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"
на рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2025
у справі № 910/11409/25 (суддя Алєєва І.В.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ"
до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"
про стягнення 90 681,25 грн, -
Короткий зміст позовних вимог
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УСГ" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (далі - відповідач) про стягнення страхового відшкодування у розмірі 90 681,25 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 28-1301-0022/00079 від 16.09.2024 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, позивачем здійснено виплату відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю "Транс-Сервіс-1" (страхувальник) пошкодженого застрахованого транспортного засобу MAN TGX 18.440, д.р.н. НОМЕР_1 , і відповідно до статті 108 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України позивач має право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2025 позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/11409/25; ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.12.2025 у справі № 910/11409/25 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" 90 681,25 грн страхового відшкодування, 2 500,00 грн витрат пов'язаних з наданням професійної правничої допомоги та 2 422,40 грн витрат зі сплати судового збору.
В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції зазначено, що наявними в матеріалах справи доказами доведено підстави для покладення на відповідача обов'язку з виплати страхового відшкодування у розмірі 90 681,25 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2025 у справі № 910/11409/25 та ухвалити нове, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.
Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, внаслідок неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, що є підставою для його скасування.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивачем розраховано розмір страхового відшкодування пошкодженого транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, без урахування фізичного зносу та на підставі розрахунку від 20.05.2025, яким не враховано експлуатаційний знос автомобіля MAN TGX 18.440, д.р.н. НОМЕР_1 та свідчить про порушення приписів статті 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.12.2025, матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" у справі № 910/11409/25 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Демидова А.М., Корсак В.А.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.01.2026, в зв'язку з перебуванням судді Корсака В.А. у відпустці, для вирішення питань щодо руху апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" у справі № 910/11409/25 визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Демидова А.М., Андрієнко В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2026 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/11409/25.
09.02.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали господарської справи № 910/11409/25.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.02.2026, в зв'язку з перебуванням судді Демидової А.М. у відпустці, для вирішення питання руху апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» у справі № 910/11409/25 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Гончаров С.А., Андрієнко В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2026 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/11409/25 за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2025 та вирішено справу розглядати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
25.02.2025 через систему «Електронний суд» від Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечує та наводить власні на їх спростування, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу зводяться до того, що приписами статті 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 3720-ІХ від 21.05.2024 встановлено право, а не обов'язок відповідача включати у вартість деталей, аналоги, до складових частин транспортного засобу і відповідно здійснювати зменшення суми страхового відшкодування на коефіцієнт експлуатаційного зносу транспортного засобу.
27.02.2026 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли заперечення на відзив на апеляційну скаргу, в обґрунтування яких зазначає, що калькуляція на підставі якої здійснено позивачем страхове відшкодування, розраховано всупереч вимогам Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, зокрема, в частині визначення вартості нормо-годин і відповідно вказане є підставою для відмови у задоволенні позову.
02.03.2026 через систему «Електронний суд» від Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія» УСГ» надійшли додаткові пояснення в яких зазначено, що відповідачем здійснено власну калькуляцію на підставі вартості деталей не враховуючи відновлювальних робіт всупереч нормам статті 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», вказане свідчить про добросовісну поведінку та обґрунтованість доводів позивача.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вірно було встановлено Господарським судом міста Києва та перевірено судом апеляційної інстанції, 16.09.2024 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УСГ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Транс-Сервіс-1» укладено Генеральний Договір № 28-1301-00221\00079 добровільного страхування наземного транспорту, предметом якого є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом, у тому числі причепом до нього та всіма видами транспортних засобів спеціального призначення та додатковим обладнанням до нього.
За умовами вказаного договору позивачем прийнято під страховий захист транспортний засіб MAN TGX 18.440 д.р.н. № НОМЕР_1 відповідно до Генерального Договору добровільного страхування.
29.03.2025 року о 12:10 год у місті Умань на перехресті вул. Вокзальна та автодороги М-30, відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Volkswagen Transporter д.р.н. № НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 та застрахованим позивачем транспортного засобу MAN TGX 18.440 д.р.н. № НОМЕР_1 з напівпричепом «BODEX» д.р.н. № НОМЕР_3 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Згідно акту виконаних робіт №7608 від 11.06.2025 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу MAN TGX 18.440 д.р.н. № НОМЕР_1 становить 177 099,46 грн.
Відповідно до страхового акту №ЗСКА-17038 здійсненого на підставі акту огляду транспортного засобу від 05.05.2025 та розрахунку страхового відшкодування від 20.05.2025 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу MAN TGX 18.440 д.р.н. № НОМЕР_1 склала 138 567, 49 грн з урахування франшизи 7 000,00 грн.
На підставі складеного страхового акту №ЗСКА-17038 від 20.05.2025, позивачем, перераховано на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Сервіс-1» грошові кошти в розмірі 138 567,49 грн, що підтверджується платіжним дорученням №69713 від 20.05.2025, копія якого наявна в матеріалах справи.
Крім того, згідно з Постановою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 13.05.2025 у справі №705/1906/25 ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди та притягнуто до відповідальності передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Станом на дату дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб Volkswagen Transporter д.р.н. № НОМЕР_2 застраховано у відповідача на підставі полісу №ЕР 227094884 (ліміт за шкоду майну - 250 000, 00 грн; франшиза - 0, 00 грн).
Позивач звертався до відповідача із заявою від 29.03.2025, у якій просив здійснити виплату 138 567.49 грн страхового відшкодування, сплаченого на підставі страхового акту №ЗСКА-17038 від 20.05.2025.
На виконання вищевказаної заяви, відповідачем здійснено виплату страхового відшкодування на підставі калькуляції, яку склав самостійно у розмірі 47 886,24 грн.
Однак, відповідачем не сплачено на користь позивача страхове відшкодування у повному обсязі, внаслідок чого просить стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" 90 681,25 грн.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
За приписами частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Відповідно до частини 6 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Як вбачається з матеріалів справи, вину особи, яка керувала транспортним засобом Volkswagen Transporter д.р.н. № НОМЕР_2 , встановлено Постановою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 13.05.2025 у справі № 910/11409/25.
Пунктом 1 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно частини 1 статті 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України , якою визначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Спеціальним законом, що регулює питання виплати страхового відшкодування за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та яким керується страховик цивільно-правової відповідальності є Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Статтею 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
За приписами статті 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої у особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, виник обов'язок відшкодувати шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілих осіб.
За змістом Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» пункт 2 стаття 18 у разі настання події, що є підставою для здійснення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, чинних на день настання такої події, а для регламентної виплати, визначеної пунктом 4 частини 1 статті 43 цього Закону, - у межах страхових сум, встановлених на день укладення внутрішнього договору страхування, за яким здійснюється така виплата, зобов'язано у встановленому цим Законом порядку здійснити регламентну виплату у зв'язку із шкодою, заподіяною внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю та/або майну потерпілої особи.
Згідно з пунктом 1 статті 14 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату в межах страхової суми відповідно до цього Закону.
У справі, що розглядається, спір виник між двома страховими компаніями щодо відшкодування витрат, понесених у зв'язку із виплатою коштів за договором добровільного страхування транспортного засобу.
Згідно з нормами статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Статтею 19 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик потерпілої особи, який здійснив пряме врегулювання страхового випадку, має право зворотної вимоги до страховика відповідальної особи у розмірі фактично здійснених витрат на врегулювання страхового випадку та здійсненої страхової виплати з урахуванням положень частини п'ятої цієї статті. Розмір такої вимоги не може перевищувати розміру витрат, розрахованих відповідно до вимог цього Закону.
У разі виплати страховою компанією страхового відшкодування до неї у межах фактичних витрат від потерпілої особи переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки. В таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика (суброгація). Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора, а саме потерпілій (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за заподіяння шкоди.
Таким чином, за суброгацією відбувається лише зміна осіб у вже наявному зобов'язанні (зміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. Це означає, що одна особа набуває прав і обов'язків іншої особи у конкретних правовідносинах. У процесуальному відношенні страхувальник передає свої права страховику на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав.
Отже, суброгація допускається тільки за договорами майнового страхування і правовою підставою її застосування є стаття 993 Цивільного кодексу України та стаття 27 Закону України «Про страхування».
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, відносини між відповідачем як страховиком та власником транспортного засобу Volkswagen Transporter д.р.н. № НОМЕР_2 врегульовані полісом ЕР 227094884 (ліміт за шкоду майну - 250 000, 00 грн; франшиза - 0, 00 грн), що підтверджується даними, наданими суду Моторним (транспортним) страховим бюро України.
Отже, у зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику за договором страхування до позивача перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до відповідача, як страхувальника цивільної відповідальності за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації транспортного засобу Volkswagen Transporter д.р.н. № НОМЕР_2 .
Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем здійснено часткову виплату страхового відшкодування на підставі калькуляції, яку склав самостійно у розмірі 47 886,24 грн, внаслідок чого просить стягнути з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" 90 681,25 грн.
Однак, відповідач не погоджується із позовом посилаючись на те, що позивачем розраховано розмір страхового відшкодування пошкодженого транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, без урахування фізичного зносу та на підставі розрахунку від 20.05.2025, яким не враховано експлуатаційний знос автомобіля MAN TGX 18.440, д.р.н. НОМЕР_1 та свідчить про порушення приписів статті 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.
Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частиною 2 статті 26 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу (страхова (регламентна) виплата), відшкодовуються страховиком (МТСБУ) у розмірі вартості відновлювального ремонту, що забезпечує приведення транспортного засобу у стан, який мав такий транспортний засіб до настання дорожньо-транспортної пригоди.
Як регульовано частиною 3 статті 27 «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу включає:
- вартість складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують ремонту (заміни) у зв'язку з їх пошкодженням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до переліку, визначеного на підставі акту огляду транспортного засобу, складеного представником страховика, або висновку суб'єкта оціночної діяльності, оцінювача, судового експерта, а також вартість матеріалів, необхідних для здійснення відповідного ремонту;
Для транспортного засобу, строк експлуатації якого до настання дорожньо-транспортної пригоди не перевищує п'ять років або щодо якого є чинними гарантійні зобов'язання виробника транспортного засобу, за умови документального підтвердження їх чинності, до розрахунку вартості складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують заміни новими, включається вартість невживаних складових частин (деталей), дозволених заводом-виробником для обслуговування відповідних транспортних засобів. Для інших транспортних засобів до розрахунку вартості складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують заміни, може включатися вартість складових частин (деталей) транспортного засобу, що відповідають технічним характеристикам такого транспортного засобу та є аналогом оригінальних складових частин (деталей) транспортного засобу.
При цьому, Законами України «Про страхування» та «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки такий звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається можлива, але не кінцева сума, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення, яким оплачена виставлена станцією технічного обслуговування сума вартості відновлювального ремонту транспортного засобу.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 25.07.2018 у справі № 922/4013/17 та від 03.07.2019 року у справі № 910/12722/18.
Приписами ч. 1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яка передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлено імперативного обов'язку щодо проведення такої оцінки саме суб'єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», а отже така оцінка може бути здійснена на підставі рахунку станції технічного обслуговування чи акту виконаних робіт.
Відповідно до статті 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
На переконання суду, достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є акт огляду транспортного засобу MAN TGX 18.440 д.р.н. № НОМЕР_1 від 05.05.2025 на суму 145 567, 49 грн без урахування франшизи - 7000, 00 грн; розрахунок суми страхового відшкодування та страховий акту від 20.05.2025 на суму 138 567,49 грн; платіжна інструкція №69713 від 20.05.2025.
Належним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №910/9396/17 від 13.03.2018.
За таких обставин, у відповідача, у даному випадку, виник обов'язок з виплати страхового відшкодування в межах вартості відновлювального ремонту, яку визначено позивачем на підставі акту огляду транспортного засобу MAN TGX 18.440 д.р.н. № НОМЕР_1 від 05.05.2025 та страхового акту від 20.05.2025 у розмірі 138 567.49 грн.
Окрім того, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи відповідача наведені у апеляційній скарзі щодо розміру страхового відшкодування пошкодженого транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, який визначено без урахування фізичного зносу та на підставі розрахунку від 20.05.2025, яким не враховано експлуатаційний знос автомобіля MAN TGX 18.440, д.р.н. НОМЕР_1 з огляду на пункт 11.3 договору страхування, яким не враховується коефіцієнт зносу.
Щодо твердження відповідача про порушення позивачем приписів статті 43 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а саме складено акт огляду транспортного засобу після спливу 10 робочих днів з моменту повідомлення страховика про дорожньо-транспортну пригоду, що є підставою для відмови у страховому відшкодуванні, колегія суддів вважає доводи необґрунтованими, оскільки приписами статті 31 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», передбачено страхове відшкодування за умови проведення акту огляду транспортного засобу страховиком поза строками 10- ти робочих днів з дня повідомлення МСТБУ про дорожньо-транспортну пригоду.
Крім того, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що розмір страхового відшкодування не перевищує ліміту за шкоду майна встановленого полісом ЕР 227094884.
Водночас, колегія суддів зазначає, що перегляд судового рішення здійснюється в межах доводів та вимог апеляційної скарги та не перевіряє обґрунтованість та законність судового рішення в частині задоволених позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 2 500.00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Встановивши обставини даної справи та надавши відповідну правову оцінку зібраним у справі доказам, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, колегія суддів дійшла висновку, що скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі.
Суд апеляційної інстанції вважає інші посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.
На переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
З приводу решти доводів сторін, колегія суддів звертає увагу, що такі аргументи враховані апеляційним судом, при цьому оскаржуване рішення є вмотивованим, місцевим судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Хаджинастасиу проти Греції", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації").
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Отже, у задоволенні апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" слід відмовити, а рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2025 у справі № 910/11409/25 залишити без змін.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2025 у справі № 910/11409/25 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2025 у справі № 910/11409/25 - залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги розподіляється відповідно до статті 129 та статті 282 Господарського процесуального кодексу України.
4. Матеріали справи № 910/11409/25 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.М. Сибіга
Судді С.А. Гончаров
В.В. Андрієнко