ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
про відмову у відкритті апеляційного провадження
04 травня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/1683/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Богацької Н.С.
суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Профрем-Дніпро»
на рішення Господарського суду Одеської області від 16.01.2026, ухвалене суддею Бездолею Д.О., м. Одеса, повний текст рішення складено та підписано 26.01.2026
у справі № 916/1683/25
за позовом: Керівника Бериславської окружної прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі:
1) Високопільської селищної військової адміністрації Бериславського району Херсонської області;
2) Високопільської селищної ради,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Профрем-Дніпро»
про: стягнення 357 531 грн,
Рішенням Господарського суду Одеської області від 16.01.2026 у справі № 916/1683/25 позов задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Профрем-Дніпро» на користь Високопільської селищної ради збитки в сумі 357531 грн; вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи визначено судову колегію у складі головуючого судді Богацької Н.С., Діброви Г.І., Принцевської Н.М.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.04.2026 витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи № 916/1683/25, вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою відкладено до надходження матеріалів з суду першої інстанції.
15.04.2026 матеріали справи надійшли до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.04.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Профрем-Дніпро» залишено без руху на підставі ч. 3 ст. 260 ГПК України як таку, що не відповідає вимогам як п. 1, так і п. 2 ст. 256 ГПК України та встановлено скаржнику 10-ти денний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання суду заяви про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 16.01.2026 у справі № 916/1683/25, в якій вказати інші підстави для поновлення цього строку.
29.04.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Профрем-Дніпро» надійшла інша (нова) заява (вх. № 1724/26) про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
Розглянувши отримані матеріали, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів цієї справи, залишаючи апеляційну скаргу без руху на підставі ч. 3 ст. 260 ГПК України, колегія суддів виходила з того, що повний текст оскаржуваного рішення суду першої інстанції складено та підписано 26.01.2026, а тому кінцевим строком для подання апеляційної скарги є 16.02.2026, а з урахуванням приписів ч. 2 ст. 256 ГПК України - 24.02.2026.
Проте, апеляційна скарга відповідача була сформована через систему «Електронний суд» лише 09.04.2026, тобто з пропуском строку, встановленого як ч. 1, так і ч. 2 ст. 256 ГПК України.
В обґрунтування першої заяви про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження (вх. № 1465/26 від 09.04.2026) відповідач посилався на те, що: 1) 02.04.2026 директору Товариства з обмеженою відповідальністю «Профрем-Дніпро» Щукіну С.І. у мобільному застосунку «Приват24» надійшло повідомлення про блокування банківських рахунків скаржника; 2) тільки через моніторинг Єдиного державного реєстру судових рішень та сайту «Судова влада України» скаржнику стало відомо про існування даної справи; 3) після цього, скаржник 03.04.2026 через свого представника звернувся до суду першої інстанції із заявою про ознайомлення з матеріалами даної справи в підсистемі «Електронний суд»; 4) 06.04.2026 представнику скаржника було надано доступ до матеріалів даної справи в підсистемі «Електронний суд»; 5) відповідач оскаржуване рішення суду не отримував та взагалі не знало про існування цієї справи, оскільки, за твердженням останнього, жодних повісток чи інших процесуальних документів засобами поштового зв'язку, у телефонному режимі чи на електронну пошту ані від суду, ані від позивачів не отримував, жодних документів через підсистему «Електронний суд» по даній справі також не надходило; 6) Товариство з обмеженою відповідальністю «Профрем-Дніпро» взагалі не мало жодних підстав очікувати від позивачів такого звернення до господарського суду із позовом про стягнення з нього грошових коштів, з огляду на те, що дана сума грошових коштів за цим же договором підряду вже була заявлена у лютому 2025 року та Товариство добровільно повернуло на рахунок Ради визначені нею грошові кошти, у зв'язку з чим, як зазначав відповідач, він не мав жодних підстав вважати, що замовник робіт за договором підряду ініціюватиме судовий спір щодо стягнення таких коштів у судовому порядку.
Натомість, колегія суддів в ухвалі суду від 20.04.2026 зазначила, що:
- до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.;
- неотримання відповідачем відповідних процесуальних документів можливе виключно через недотримання ним вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що слід розцінювати як фактичну відмову від отримання адресованих їй судових рішень;
- неотримання відповідачем відповідних процесуальних документів саме через систему «Електронний суд» можливе також виключно через недотримання ним вимог законодавства щодо забезпечення отримання ним документів в електронному вигляді, що також слід розцінювати як фактичну відмову від отримання судових рішень;
- сам лише факт неотримання заявником поштової кореспонденції, яку суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки це зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції;
- несвоєчасне оскарження відповідачем рішення суду першої інстанції не зумовлене обставинами, які є об'єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення учасника справи та пов'язаними з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення зазначеної процесуальної дії. Наведені скаржником причини пропуску строку є суб'єктивними, такими, що залежали від волі самого заявника та жодним чином не виправдовують пропуск строку на оскарження рішення суду.
В свою чергу, у новій заяві про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 16.01.2026 у справі № 916/1683/25 (вх. № 1724/26 від 29.04.2026) скаржник посилається на наступне:
- з аналізу положень Правил надання послуг поштового зв'язку слідує, що у разі направлення рекомендованих поштових відправлень з позначкою «Судова повістка» юридичній особі, то за відсутності представника такої юридичної особи за вказаною у листі адресою, така юридична особа (в особі її директора або іншого представника, тощо) не інформується у спосіб, визначений оператором поштового зв'язку, наприклад за номером телефону або шляхом вкладення до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», що, за твердженням відповідача, створює передумови для фактичного невручення такого рекомендованого відправлення представнику юридичної особи, який на постійній основі не перебуває за вказаною адресою та з незалежних від нього причин не повідомлений про надходження до відділення «Укрпошти» поштового відправлення;
- директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Профрем-Дніпро» Щукін С.І. не перебував на постійній основі у м. Кам'янське за своїм місцем роботи з 05.02.2025 до 17.10.2025, у зв'язку із застосуванням до нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, з покладенням на нього відповідних процесуальних обов'язків ухвалою слідчого судді Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 05.02.2025 у справі № 650/3207/24 в межах досудового розслідування, який в подальшому було продовжено ухвалами Великоолександрівського районного суду Херсонської області;
- у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України об'єкти інфраструктури, зокрема, м. Кам'янське Дніпропетровської області перебувають під постійними ракетними та дроновими обстрілами збоку країни агресора;
- 15.04.2025 з боку Російської Федерації було завдано масованого удару безпілотниками по правому берегу м. Кам'янське Дніпропетровської області, внаслідок чого неподалік місцезнаходження офісу Товариства з обмеженою відповідальністю «Профрем-Дніпро», було пошкоджене приватне підприємство, понівечено транспортні засоби та постраждали декілька осіб, про що містяться відомості у ЗМІ, які є відкритими та загальнодоступними;
- внаслідок наведених обставин, з метою забезпечення безпеки життю та здоров'ю працівників, директором Товариства було прийнято рішення перевести працівників, які знаходились на постійній основі у м. Кам'янське, на дистанційний режим роботи з 21.04.2025 відповідно до наказу від 17.04.2025;
- відтак, починаючи з 21.04.2025 у зв'язку з безпековою ситуацією працівники Товариства не перебували на постійній основі в офісі за юридичною адресою відповідача, а працювали віддалено, переважно з дому, а також працівники зайняті безпосередньо будівельними роботами та працювали на об'єктах будівництва (реконструкції, відновлення, ремонту);
- директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Профрем-Дніпро», після закінчення у жовтні 2025 року дії застосованого до нього запобіжного заходу, був зайнятий роботами з відновлення пошкоджених об'єктів інфраструктури міста Дніпра внаслідок ворожих обстрілів у складі груп, разом з працівниками Товариства з обмеженою відповідальністю «Л-БУД» та Благодійного фонду «Карітас Донецьк», його внесок був відзначений подяками від означених організацій;
- скаржник не лише не знав про існування судового спору у даній справі, а й не міг навіть припустити, що замовник ініціюватиме спір;
- щодо направлення кореспонденції за адресою: 49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Якова Острянина, буд. 40, кв. 2, скаржник зазначає, що оскільки така кореспонденція була адресована юридичній особі, при її надходженні до відділення «Укрпошти» йому не приходило жодних повідомлень та в його абонентській поштовій скриньці працівниками «Укрпошти» не залишались повідомлення про надходження листа, внаслідок чого не був обізнаний про надходження на його адресу кореспонденції від суду для нього і, як наслідок, з незалежних від нього причин був позбавлений можливості забезпечити своєчасне отримання такої кореспонденції;
- Товариство з обмеженою відповідальністю «Профрем-Дніпро» з незалежних від нього причин не отримувало кореспонденції від суду про судовий розгляд справи № 916/1683/25 (враховуючи безпекову ситуацію та дистанційний режим роботи працівників товариства), та за твердженням відповідача, мало всі підстави вважати, що виконавши у березні 2025 року вимогу замовника про повернення коштів та не отримавши від нього інших вимог чи претензій з цього приводу, між ними за договором підряду не залишилось невиконаних зобов'язань, які могли б бути передумовою для ініціювання судового спору;
- також скаржник просив врахувати, що дізнавшись про існування судової справи та, ознайомившись з матеріалами цієї справи 06.04.2026 в підсистемі «Електронний суд», відповідач та його представник не допустили невиправданих зволікань і подали апеляційну скаргу у найкоротший термін з урахуванням часу необхідного для її належної підготовки та подання до апеляційного суду.
Розглянувши нову заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Профрем-Дніпро» про поновлення пропущеного процесуального строку (вх. № 1724/26 від 29.04.2026), колегія суддів зазначає наступне.
Можливість відновлення пропущеного процесуального строку пов'язана із наявністю саме поважних причин його пропуску. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані із дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
ГПК України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Клопотання про поновлення процесуального строку має містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було жодної можливості.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
З метою виконання процесуального обов'язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, в тому числі, спрямовані на своєчасне одержання судових рішень, а також якісну підготовку апеляційної скарги, яка за своїм змістом і формою буде відповідати усім вимогам процесуального закону.
Отже, можливість поновлення судом апеляційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, а вирішення цього питання пов'язується із наявністю поважних причин пропуску строку зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв'язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.
Сам лише факт подання стороною заяви про поновлення строку не кореспондується з автоматичним обов'язком суду поновити цей строк, оскільки заява про поновлення строку для подання апеляційної скарги з огляду на положення ст. 119 ГПК України має містити обґрунтування поважності причин пропуску цього строку.
У справі Рисовський проти України Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
Тобто виходячи з принципу належного урядування державні органи зобов'язані діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок іншої особи, яка діяла добросовісно.
На зацікавлену сторону покладається обов'язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ "Богонос проти Росії" від 05.02.2004).
Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Щодо чергового посилання скаржника на те, що він не знав про існування судового спору, неотримання поштової кореспонденції та ознайомлення з матеріалами цієї справи лише 06.04.2026, колегія суддів зазначає, що всім цим доводам та аргументам скаржника суд надав оцінку в ухвалі суду про залишення апеляційної скарги без руху від 20.04.2026 та визначив, що ці обставини є суто організаційним питанням самого заявника.
Тобто, фактично, скаржник знову посилається на такі самі причини, що було зазначені в минулій заяві про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження.
Щодо посилання скаржника на неперебування директора ОСОБА_1 на постійній основі у м. Кам'янське за своїм місцем роботи (з 05.02.2025 до 17.10.2025), у зв'язку із застосуванням до нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, колегія суддів зазначає, що сам скаржник підтверджує той факт, що запобіжний захід вигляді домашнього арешту, застосований до директора, закінчив свою дію 17 жовтня 2025 року та в подальшому не продовжувся.
В той же час, як вже зазначалося в ухвалі суду від 20.04.2026, кінцевим строком для подання апеляційної скарги є 16.02.2026, а з урахуванням приписів ч. 2 ст. 256 ГПК України - 24.02.2026.
Отже, ця причина також не може вважатися поважною для пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у даному випадку, оскільки скаржник не навів жодних доводів того, як саме запобіжний захід до директора, який закінчив свою дію ще в жовтні 2025 року, унеможливив своєчасне подання апеляційної скарги у лютому 2026 року.
Щодо посилання скаржника на перебування його працівників на дистанційному режимі роботи, колегія зазначає, що ці обставини також є суто організаційними питанням самого заявника.
Саме лише переведення працівників на дистанційний режим роботи не може вважатися поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження рішення та жодним чином не виправдовує бездіяльність юридичної особи з приводу неотримання поштової кореспонденції. Ці обставини мають суб'єктивний характер, такі , що залежали від волі самого заявника.
Щодо посилання скаржника на війську агресію Російської Федерації проти України, колегія суддів звертає увагу, що розгляд справи відбувався вже у воєнний час, а скаржник є рівноправним учасником судового процесу.
Дійсно, відповідно до Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану» від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні із 05:30 24.02.2022 введено воєнний стан строком на 30 діб, який триває й на теперішній час.
Введення воєнного стану є обставиною, яка не залежить від волевиявлення особи і в певних випадках може створити перешкоди та труднощі, що унеможливлюють чи ускладнюють можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.
Однак, сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку, а тому це питання має вирішуватися в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві та обставин, які існували та об'єктивно перешкоджали вчиненню процесуальних дій.
Для визнання цієї підстави поважною слід брати до уваги, зокрема, територіальне місцезнаходження суду і скаржника, порядок його функціонування, хід бойових дій, існування реальної небезпеки для життя учасників процесу, тривалість самого процесуального строку; час, який минув із дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об'єктивно перешкоджали особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), та інші доречні обставини (висновки наведені у постанові Верховного Суду від 25.10.2022 у справі за № 585/2494/18).
У постанові від 10.11.2022 у справі за № 990/115/22 Велика Палата Верховного Суду виснує, що сам факт дії воєнного стану не зупиняє процесуальних строків та у пункті 47 постанови вказує, що «введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Відтак є недостатнім в клопотаннях про поновлення пропущених процесуальних строків посилання всього лише на факт дії воєнного стану на території України, адже воєнний стан не є безумовною перешкодою для здійснення правосуддя та не є безумовною підставою для зупинення судового процесу.
Право особи на справедливий і публічний розгляд її справи упродовж розумного строку кореспондується із обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).
Водночас, у даному випадку скаржником не доведено, що запровадження воєнного стану причинно-наслідковим зв'язком унеможливило виконання ним процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Вищенаведені обставини у сукупності свідчать про те, що несвоєчасне оскарження відповідачем рішення суду першої інстанції не зумовлене обставинами, які є об'єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення та пов'язаними з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення зазначеної процесуальної дії.
За таких обставин, колегія суддів зауважує, що причини пропуску строку, викладені скаржником в обґрунтування нової заяви про його поновлення, не являються поважними.
Частиною 4 ст. 261 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
При цьому, вказані приписи ГПК України є імперативними та зобов'язують суд, у разі якщо особою у визначений строк не буде подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або у поданій заяві будуть наведені підстави, визнані судом неповажними, відмовити у відкритті апеляційного провадження.
Отже, оскільки ухвалою суду від 20.04.2026 вказані заявником підстави визнані неповажними, а в новій поданій заяві скаржник теж не навів достатніх підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, у відкритті апеляційного провадження слід відмовити.
Відповідно до ч. 4 ст. 261 ГПК України копія ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 242 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія апеляційної скарги залишається в суді апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 234, 235, 260, 261 ГПК України, суд
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Профрем-Дніпро» на рішення Господарського суду Одеської області від 16.01.2026 у справі № 916/1683/25.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 287, 288 ГПК України.
Головуючий суддя Н.С. Богацька
Судді Г.І. Діброва
Н.М. Принцевська