ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
про повернення апеляційної скарги
04 травня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/3679/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого судді Савицького Я.Ф.,
суддів: Діброви Г.І.,
Ярош А.І.,
перевіривши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Перший термінал Вилкове»
на рішення Господарського суду Одеської області
від 27 лютого 2026 року (повний текст складено 06.03.2026)
у справі № 916/3679/25
за позовом: Міністерства оборони України
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Перший термінал Вилкове»
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району; Військової частини НОМЕР_1 ; Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Приватного акціонерного товариства “Судноплавна компанія “Укррічфлот»
про розірвання договору та усунення перешкод у користуванні нерухомим майном,
Рішенням Господарського суду Одеської області від 27.02.2026 у справі №916/3679/25 (суддя Бездоля Д.О.) позов задоволено частково. Розірвано договір оренди нерухомого та рухомого майна АСК “Укррічфлот» від 01.06.2023, укладений між Публічним акціонерним товариством “Судноплавна компанія “Укррічфлот» та Товариством з обмеженою відповідальністю “Перший термінал Вилкове». Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю “Перший термінал Вилкове» усунути перешкоди Міністерству оборони України у користуванні об'єктами нерухомого військового майна шляхом повернення (звільнення) за актом приймання-передачі (повернення) нежитлових приміщень другого поверху адмінбудівлі літ. “Б» в частині займаної площі 80,0 кв.м., складу доків літ. “И», площею 71,3 кв.м., механічного корпусу, зварювальної ділянки літ. “Е», площею 423,4 кв.м., гідротехнічної споруди-причалу №ІХ, площею 1272,87 кв.м., які належать до складу об'єкта нерухомого майна, індексний номер: 1019289551223, в межах території військового містечка № 144, що знаходиться за адресою: вул. Промислова, 8, місто Вилкове, Ізмаїльський район, Одеська область. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Перший термінал Вилкове» на користь Міністерства оборони України судовий збір в сумі 4360,32 грн.
Не погоджуючись зі вказаним рішенням суду першої інстанції, 27.03.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю “Перший термінал Вилкове» з апеляційною скаргою, з якої вбачається, що апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 27.02.2026 у справі №916/3679/25 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом від 27.03.2026, для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Савицького Я.Ф., суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.
Враховуючи те, що апеляційна скарга подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.04.2026 вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Перший термінал Вилкове» було відкладене до надходження витребуваних цією ж ухвалою з Господарського суду Одеської області матеріалів зазначеної справи до суду апеляційної інстанції.
06.04.2026 матеріали справи №916/3679/25 надійшли до Південно-західного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.04.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Перший термінал Вилкове» на рішення Господарського суду Одеської області від 27.02.2026 у справі № 916/3679/25 залишено без руху; встановлено апелянту строк для усунення недоліків, виявлених при поданні апеляційної скарги, шляхом надання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 7267,20 грн. та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 27.02.2026 у справі №916/3679/25, протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
Однак, 21.04.2026 замість надання доказів щодо усунення недоліків апеляційної скарги в частині сплати судового збору, зазначених в ухвалі суду апеляційної інстанції від 09.04.2026, апелянтом надіслані до суду власні міркування щодо суми судового збору, яка підлягає сплаті.
Разом з тим, апелянт просить уточнити (визначити) розмір судового збору, який підлягає сплаті у даній справі, відстрочити сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення за результатами розгляду апеляційної скарги, а у разі відмови у задоволенні цього клопотання - продовжити строк для сплати судового збору, визначений судом, на розумний строк, достатній для належного виконання апелянтом відповідного процесуального обов'язку.
Між тим, з 17.04.2026 по 01.05.2026 відповідно до наказу голови суду від 13.04.2026 №67-в, суддя-член колегії Ярош А.І. перебувала у відпустці.
Судова колегія вказує про те, що ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.04.2026 було чітко визначено суму судового збору, яка підлягає сплаті та встановлено граничний строк для усунення недоліків у відповідності до частини 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України.
Як зазначалось вище, скаржником заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги у справі №916/3679/25, яке обгрунтовано тяжким майновим станом.
Розглянувши вказане клопотання апелянта, судова колегія зазначає наступне.
Частиною 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.
Таким законом є Закон України “Про судовий збір». З його преамбули вбачається, що цей Закон визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Відповідно до статті 1 цього Закону судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати врегульовані статтею 8 Закону України “Про судовий збір», норма якої є спеціальною.
Зокрема, статтею 8 Закону України “Про судовий збір» встановлено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або
2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю; або
4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині 1 цієї статті.
При визначенні майнового стану особи для цілей цієї статті суд може враховувати інформацію про розмір доходів за попередній календарний рік, перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, наявність у власності нерухомого, рухомого майна та/або іншого цінного майна, а також інші обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи.
Таким чином, єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону України "Про судовий збір", є врахування ним майнового стану сторони, перелік яких наведений вище. Особа, яка заявляє клопотання про відстрочення сплати судового збору, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Отже, вказані умови диференційовані за суб'єктним та предметним застосуванням.
Так, умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини 1 статті 8 Закону України “Про судовий збір», можуть застосовуватися лише до фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, та до фізичних осіб, що мають певний соціальний статус, підтверджений державою, - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Щодо умови, визначеної у пункті 3 частини 1 статті 8 Закону України “Про судовий збір», то законодавець, застосувавши слово “або», не визначив можливість її застосування за суб'єктом, в той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, а саме: лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю, тобто особистих майнових та особистих немайнових прав фізичних осіб.
При цьому, як уже зазначалось, із системного аналізу змісту норм зазначеної статті убачається, що положення пунктів 1 та 2 частини 1 статті 8 Закону України “Про судовий збір» не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини 1 статті 8 Закону України “Про судовий збір» можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Зазначеної позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.01.2021 у справі № 940/2276/18 та Верховний Суд у постанові від 11.05.2022 у справі №912/2829/21.
У контексті наведеного судова колегія звертає увагу на те, що на підтвердження доводів щодо тяжкого фінансового становища Товариства з обмеженою відповідальністю “Перший термінал Вилкове», апелянтом не надано жодного доказу.
Предметом цієї справи не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Отже, враховуючи те, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Перший термінал Вилкове» є юридичною особою, апелянт не підпадає під виключний перелік осіб, визначених у статті 8 Закону України "Про судовий збір", на яких розповсюджуються положення щодо відстрочення або розстрочення сплати судового збору.
Перебування апелянта у складному майновому стані не є підставою для відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Окремо судова колегія звертає увагу на те, що посилання апелянта на судові справи, в яких з боржника (Товариства з обмеженою відповідальністю “Перший термінал Вилкове») стягнуті відповідні суми заборгованості не є доказами скрутного майнового стану апелянта, з урахуванням того, що до апеляційної скарги, як зазначалось вище, не надано жодного доказу на підтвердження обставин відсутності коштів у Товариства (зокрема, банківські виписки по рахунках відповідача).
Приймаючи до уваги що апелянт, згідно з положеннями статті 8 Закону України “Про судовий збір» не підпадає під категорію осіб, яким суд, враховуючи майновий стан, може своєю ухвалою за їх клопотанням відстрочити сплату судового збору, а позов не спрямований на захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю та те, що апелянтом не надано доказів на підтвердження обставин, якими він обґрунтовує своє клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги, судова колегія доходить висновку, що підстави задоволення клопотання про відстрочення апелянту сплати судового збору відсутні.
Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні визначив, що право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis рішення у справі "Пелевін проти України" (Pelevin v Ukraine) від 20.05.2010, заява № 24402/02, § 27)).
При цьому, Європейський суд з прав людини зазначив, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (див. mutatis mutandis рішення у справі "Креуз проти Польщі" (Case of Kreuz v. Poland) від 19.06.2001, № 28249/95, § 60)).
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до порушення провадження у справі.
Таким чином, якщо нормами процесуального законодавства передбачено вчинення стороною до подання апеляційної скарги певних дій, в тому числі щодо сплати судового збору, такі дії мають бути вчинені. Суд позбавлений права прийняти апеляційну скаргу до розгляду, а потім зобов'язувати скаржника усувати виявлені недоліки.
У статті 129 Конституції України та статті 42 Господарського процесуального кодексу України закріплено принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Отже, всіх учасників справи поставлено законом у рівні умови в частині обов'язку сплачувати судовий збір, у зв'язку з чим вибіркове надання господарським судом суб'єктивних переваг одним учасникам процесу перед іншими учасниками судового процесу шляхом звільнення чи відстрочення сплати судового збору, окрім випадків, встановлених статтею 8 Закону України "Про судовий збір", призведе до порушення вищевказаного конституційного принципу, що є неприпустимим.
За таких обставин, оскільки за суб'єктним та предметним критерієм підстави для застосування до клопотання скаржника приписів статті 8 Закону України “Про судовий збір» відсутні, колегія суддів дійшла висновку про відмову скаржнику у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Дослідивши клопотання скаржника про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, встановлюються судом.
Процесуальний строк, виступає одним з ключових елементів господарсько-процесуальної форми, і в цілому направлений на забезпечення оперативного, динамічного й просторового перебігу провадження господарського процесу у визначених Господарського процесуального кодексу України часових рамках.
З огляду на системний аналіз Господарського процесуального кодексу України, під процесуальними строками розуміють встановлений законом та/або судом проміжок часу, протягом якого повинна або може бути вчинена певна процесуальна дія або розпочата та/чи завершена та чи інша стадія судочинства.
Процесуальні строки, з поміж іншого, виступаючи засобом регламентації процесуальних дій учасників справи, також виконують функцію юридичного факту, тобто спричиняють виникнення, зміну або припинення процесуальних прав та обов'язків. У механізмі правової регламентації судочинства процесуальні строки мають правоутворююче та преклюзивне значення для суб'єктивних процесуальних прав та обов'язків.
Так, з початком і закінченням перебігу процесуального строку пов'язане настання чітко встановлених юридичних наслідків.
Згідно з частинами першою, другою, четвертою та п'ятою статті 119 Господарського процесуального кодексу суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущений строк.
Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов'язку вчинити відповідну процесуальну дію.
Правовий аналіз частин першої та другої статті 119 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що поновленим може бути процесуальний строк, встановлений законом, а процесуальний строк, встановлений судом, може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
При цьому у випадках, коли суду процесуальним законом надано право встановити строк в межах певного строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, суд не наділений повноваженнями продовжити строк понад встановлений процесуальним законом строк. Аналогічна правова позиція Верховного Суду викладена у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 грудня 2018 року у справі № 904/5995/16.
Верховний Суд зазначає про те, що у частині другій статті 174 Господарського процесуального кодексу України імперативно закріплений процесуальний строк на усунення недоліків заяви (скарги), що становить десять днів з дня вручення ухвали про залишення заяви (скарги) без руху. При цьому, зазначений строк є строком, встановленим законом, відповідно не може бути продовженим судом відповідно до частини другої статті 119 Господарського процесуального кодексу України, оскільки його максимальна межа визначена законом, а може бути поновлений судом лише за заявою учасника, якщо суд визнає причини його пропуску поважними. Строк, встановлений законом, не може бути поновлений судом з власної ініціативи.
Подібні висновки Верховного Суду викладені у постановах від 08 лютого 2023 року у справі № 908/2087/21, від 05 жовтня 2023 року у справі № 907/20/23, від 29 лютого 2024 року у справі № 914/2450/22 (914/2413/23), від 21 жовтня 2024 у справі №923/1188/21.
У зв'язку із вищевикладеним та враховуючи те, що на момент постановлення даної ухвали апелянт не усунув недоліки апеляційної скарги в частині сплати судового збору за подання апеляційної скарги в строк, встановлений судом, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні заяви скаржника про продовження строку на виконання ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.04.2026 року, оскільки, крім зазначеного вище за тестом ухвали, визначений строк в цій ухвалі є строком, встановленим законом, а тому не може бути продовженим судом відповідно до частини другої статті 119 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частин 2-4 статті 260 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
Згідно з частиною 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Згідно з частиною 6 статті 260 Господарського процесуального кодексу України питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п'яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Приймаючи до уваги те, що у встановлений судом строк недоліки апеляційної скарги не були усунені в частині сплати судового збору за подання апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає поверненню.
Оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю “Перший термінал Вилкове» апеляційну скаргу до Південно-західного апеляційного господарського суду подано в електронній формі через "Електронний кабінет" користувача ЕСІТС, тому суд не повертає її заявникові у паперовому вигляді.
Керуючись ст. 174, 234, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “Перший термінал Вилкове» про відстрочення сплати судового збору - відмовити.
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю “Перший термінал Вилкове» у задоволенні клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги.
Повернути без розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Перший термінал Вилкове» на рішення Господарського суду Одеської області від 27.02.2026 у справі №916/3679/25.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду.
Повний текст ухвали складений та підписаний 04.05.2026, у зв'язку із перебуванням з 17.04.2026 по 01.05.2026 судді-члена колегії Ярош А.І. у відпустці.
Головуючий суддя Я.Ф. Савицький
Суддя Г.І. Діброва
Суддя А.І. Ярош