ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04 травня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/4957/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Савицького Я.Ф.,
суддів: Діброви Г.І.,
Ярош А.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси
на ухвалу Господарського суду Одеської області
від 04 лютого 2026 року (повний текст складено 04.02.2026)
у справі № 916/4957/25
за позовом: заступник керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави
до відповідачів:
1: Одеської міської ради,
2: ОСОБА_1
про усунення перешкод у користуванні, визнання недійсним договору та зобов'язання повернути ділянку
суддя суду першої інстанції: Литвинова В.В.
місце винесення ухвали: м. Одеса, просп. Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області, -
У грудні 2025 заступник керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Одеської міської ради та ОСОБА_1 , в якій просить суд:
- усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні територіальною громадою міста Одеси земельною ділянкою, площею 0,0147 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5110136900:16:002:0003), шляхом скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на нерухоме майно - нежитлову будівлю, загальною площею 120,1 кв.м по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 254376251101), здійсненої на підставі рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Ладіної Л.С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17.10.2019 індексний номер: 49218119, припинивши вказане право, із закриттям відповідного розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи об'єкта нерухомого майна;
- усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради земельною ділянкою, площею 0,0147 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5110136900:16:002:0003), шляхом зобов'язання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) звільнити земельну ділянку, загальною площею 0,0147 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110136900:16:002:0003, знести за власний рахунок об'єкт самочинного будівництва - нежитлову будівлю, загальною площею 120,1 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 ;
- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, площею 0,0147 га (кадастровий номер 5110136900:16:002:0003) за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між Одеською міською радою та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), який посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. та зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 03.04.2025 за № 521 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 3117742751101), індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 78201769 від 03.04.2025 (номер запису про інше речове право: 59317617);
- зобов'язати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) повернути територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради (код ЄДРПОУ - 26597691, м. Одеса, пл. Біржова, 1, 65004) земельну ділянку, площею 0,0147 га з кадастровим номером 5110136900:16:002:0003 за адресою: АДРЕСА_1 , а Одеську міську раду - прийняти вказану земельну ділянку.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.02.2026 у справі № 916/4957/25 (суддя Литвинова В.В.) зупинено провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду справи №922/511/24. Зобов'язано сторін повідомити суд про результати розгляду справи №922/511/24 для вирішення питання щодо поновлення провадження у справі.
Висновок суду мотитивований тим, що з метою дотримання єдності судової практики та зважаючи на предмет та підстави позову, а також враховуючи, що висновок Верховного Суду у справі № 922/511/24 сприятиме забезпеченню єдності судової практики, дотриманню принципу верховенства права, складовою якої є юридична визначеність, та принципу пропорційності, суд дійшов висновку про зупинення провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку справи № 922/511/24 та оприлюднення повного тексту судового рішення ухваленого за результатами такого розгляду.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Керівник Київської окружної прокуратури міста Одеси звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.02.2026 про зупинення провадження у справі № 916/4957/25, ухвалити нове рішення, яким клопотання представника відповідача ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі залишити без задоволення, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь Одеської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, сплачений за подання до суду апеляційної скарги.
На переконання апелянта, оскаржувана ухвала суду першої інстанції є безпідставною, необґрунтованою та такою, що ухвалена з порушенням норм процесуального права.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, Керівник Київської окружної прокуратури міста Одеси зазначає, що зупиняючи провадження у даній справі № 916/4957/25, суд першої інстанції дійшов висновку, що прокурором заявлено позовну вимогу про визнання недійсним договору оренди землі від 03.04.2025 № 521, укладеного між Одеською міською радою та ОСОБА_1 . Дана позовна вимога заявлена з підстав порушення вимог ст.134 Земельного кодексу України, які визначають необхідність дотримання конкурентних засад при передачі земельної ділянки комунальної власності в оренду.
Однак спірні правовідносини, як зазначає апелянт, у господарській справі № 922/511/24 врегульовані положеннями ст. 228 Цивільного кодексу України, ст.134 Земельного кодексу України та предметом якого є надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства без проведення земельних торгів особі, яка отримала дозвіл на розробку проєкту землеустрою до набрання чинності Законом № 1012-VIII.
За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом від 13.02.2026, для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Савицького Я.Ф., суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.
Враховуючи те, що апеляційна скарга подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.02.2026 вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси було відкладене до надходження витребуваних цією ж ухвалою з Господарського суду Одеської області матеріалів справи №916/4957/25 до суду апеляційної інстанції.
20.02.2026 матеріали справи №916/4957/25 надійшли до Південно-західного апеляційного господарського суду.
25.02.2026 ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду відкрито апеляційне провадження у даній справі, за апеляційною скаргою Керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси на ухвалу Господарського суду Одеської області від 04 лютого 2026 року у справі №916/4957/25; продовжено розгляд вказаної апеляційної скарги на розумний строк. Вирішено розглянути апеляційну скаргу Керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Приписами п. 1 ч. 1 встановлено, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про зупинення провадження у справі..
Частинами 1, 2 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Апеляційний суд враховує, що відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Разом з цим Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Савенкова проти України" від 02.05.2013, «Папазова та інші проти України» від 15.03.2012).
Європейський суд щодо тлумачення положення «розумний строк» в рішенні у справі «Броуган та інші проти Сполученого Королівства» роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
З огляду на зазначене, з метою повного, об'єктивного та всебічного розгляду апеляційної скарги, враховуючи обставини, пов'язані зі запровадженням в Україні воєнного стану - постійні тривали повітряні тривоги, відключення електропостачання та інші чинники тощо; приймаючи до уваги навантаження суду, перебування членів апеляційної колегії у відпустках, відрядженнях та лікарняних, принцип незмінності складу суду, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, апеляційна скарга Керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси розглядається поза межами строку, встановленого ст. 273 Господарського процесуального кодексу України, але, у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи.
Відповідно до приписів ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.
Зупинення провадження у справі слід розуміти як передбачене процесуальним законом тимчасове припинення здійснення будь-яких процесуальних дій у справі у зв'язку з настанням обставин, які об'єктивно унеможливлюють її подальший розгляд і щодо усунення яких відсутня визначеність у часі.
Вирішуючи питання про зупинення провадження, господарський суд у кожному конкретному випадку повинен не формально констатувати наявність іншого судового провадження, а з'ясувати характер взаємозв'язку між справами, зокрема, чи впливають обставини, що встановлюються в іншій справі, на можливість розгляду даного спору, а також чи дійсно існує об'єктивна неможливість встановлення відповідних обставин у межах цього провадження.
Під об'єктивною неможливістю розгляду справи слід розуміти ситуацію, за якої господарський суд позбавлений можливості самостійно встановити факти, що мають значення для правильного вирішення спору, оскільки такі факти є предметом дослідження в іншому судовому процесі та можуть бути встановлені виключно в межах такого провадження.
Пов'язаність справ проявляється у тому, що рішення в іншій справі матиме значення для цієї справи, зокрема шляхом встановлення обставин, які матимуть преюдиціальне значення, тобто таких, що не потребують повторного доказування та безпосередньо впливають на оцінку доказів і правову кваліфікацію спірних правовідносин.
Метою зупинення провадження є забезпечення повного, всебічного та об'єктивного з'ясування всіх обставин справи, уникнення прийняття суперечливих судових рішень, а також встановлення фактів, які не можуть бути досліджені в даному процесі, але мають істотне значення для його вирішення.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі об'єктивної неможливості її розгляду до вирішення іншої справи, що перебуває на розгляді суду, до набрання законної сили судовим рішенням у такій справі. Водночас зазначена норма прямо забороняє зупинення провадження у випадку, якщо наявні у справі докази дозволяють встановити та оцінити всі обставини, що входять до предмета доказування.
Отже, ключовим при вирішенні питання про зупинення провадження є встановлення не лише факту існування іншого судового провадження, а саме наявності реальної, а не формальної, перешкоди для розгляду справи по суті.
У даному випадку предметом апеляційного перегляду є ухвала Господарського суду Одеської області від 04.02.2026 про зупинення провадження у справі до завершення перегляду у касаційному порядку Верховним Судом у складі відповідної судової палати Касаційного господарського суду справи №922/511/24, що і зумовлює необхідність перевірки обґрунтованості висновку суду першої інстанції щодо наявності підстав для такого зупинення.
Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 Господарського процесуального кодексу України суд має право за заявою учасника справи або з власної ініціативи зупинити провадження у справі у разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі).
З аналізу наведеної норми вбачається, що її застосування можливе за наявності сукупності таких умов:
- у провадженні суду перебуває справа, вирішення якої пов'язане із застосуванням певних норм матеріального права;
- в іншій справі, яка перебуває на розгляді суду касаційної інстанції, здійснюється перегляд судового рішення у правовідносинах, що є подібними за своїм змістом, предметом та правовим регулюванням;
- перегляд такої справи здійснюється саме палатою, об'єднаною палатою або Великою Палатою Верховного Суду, тобто судовим органом, уповноваженим формувати єдину правозастосовну практику;
- правова позиція, яка буде сформована за результатами такого перегляду, може мати визначальний вплив на правильне вирішення спору у цій справі.
Під подібними правовідносинами у розумінні наведеної норми слід розуміти такі правовідносини, які характеризуються тотожністю або істотною схожістю юридично значущих обставин, однаковим предметом спору та застосуванням одних і тих самих норм матеріального права, що потребують єдиного підходу до їх тлумачення та застосування.
Колегія суддів апеляційної інстанції, переглянувши у порядку письмового провадження матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права та повноту встановлення обставин, що мають значення для вирішення питання про зупинення провадження у справі, дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваної ухвали.
Як вбачається з матеріалів справи, керівник Київської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави звернувся до суду з позовом до Господарського суду Одеської області до відповідачів, Одеської міської ради та ОСОБА_1 , у якому просив скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, зобов'язати звільнити та повернути земельну ділянку шляхом знесення самочинного будівництва, а також визнати недійсним договір оренди цієї земельної ділянки.
Предметом спору у даній справі № 916/4957/25 є вимоги про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою територіальної громади, зокрема шляхом скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, знесення самочинного будівництва, повернення земельної ділянки та визнання недійсним договору оренди цієї земельної ділянки.
Разом з тим, суд першої інстанції встановив, що у провадженні Верховного Суду, а саме у судовій палаті для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, перебуває справа 922/511/24, передана на розгляд відповідно до частини 1 статті 302 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з необхідністю відступу від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 29.01.2025 у справі № 922/2380/19 щодо кваліфікації договору оренди землі як оспорюваного правочину.
Зокрема, в ухвалі про передачу справи зазначено, що Договори оренди земельних ділянок, укладені без наявності підстав, передбачених частиною 2 статті 134 Земельного кодексу України, тобто без дотримання конкурентних засад, є такими, що спрямовані на незаконне заволодіння земельними ділянками комунальної власності, порушують публічний порядок та відповідно до частин 1, 2 статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемними, а не оспорюваними правочинами.
Предметом розгляду у зазначеній справі Верховного Суду є питання правової кваліфікації Договорів оренди земельних ділянок, укладених без дотримання вимог законодавства (зокрема без конкурентних засад), а саме - чи є такі договори оспорюваними чи нікчемними правочинами.
Відповідно до частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів з метою ефективного захисту прав та інтересів осіб.
Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі об'єктивної неможливості її розгляду до вирішення іншої справи.
Колегія суддів звертає увагу, що інститут зупинення провадження у справі спрямований на усунення ситуацій, коли розгляд справи є неможливим без попереднього встановлення певних юридично значимих обставин в іншому судовому провадженні.
При цьому, як правильно зазначив суд першої інстанції, під об'єктивною неможливістю розгляду справи слід розуміти неможливість встановлення обставин, що мають значення для справи, без вирішення іншого спору, зокрема у випадках, коли такі обставини мають преюдиціальне значення.
З огляду на викладені обставини, беручи до уваги предмет та підстави заявленого позову, а також необхідність забезпечення єдності судової практики, колегія суддів вважає, що правовий висновок Верховного Суду у справі № 922/511/24 матиме істотне значення для правильного вирішення даного спору.
Зокрема, враховуючи, що у вказаній справі вирішується питання правової кваліфікації договорів оренди землі, яке є релевантним для даних правовідносин, її перегляд у касаційному порядку сприятиме формуванню єдиного підходу до застосування норм матеріального права, забезпеченню принципу верховенства права, зокрема його складової - юридичної визначеності, а також дотриманню принципу пропорційності.
За таких обставин суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність зупинення провадження у цій справі до завершення касаційного перегляду справи № 922/511/24 та оприлюднення повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого перегляду.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про необхідність зупинення провадження у справі № 916/4957/25 до закінчення перегляду в касаційному порядку Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду справи №922/511/24.
Підстави для скасування оскаржуваної ухвали відсутні.
Водночас колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що 09 квітня 2026 Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду (м. Київ) у справі №922/511/24 прийнято відповідну постанову за результатами її касаційного перегляду.
При цьому оскаржувана ухвала суду першої інстанції була постановлена раніше - до прийняття вказаної постанови Верховним Судом, тоді як перегляд апеляційної скарги Керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси здійснюється колегією суддів вже після ухвалення зазначеної постанови.
Таким чином, на момент апеляційного перегляду у даній справі обставини, які стали підставою для зупинення провадження, фактично відпали, оскільки відповідне касаційне провадження у справі № 922/511/24 завершено з ухваленням судового рішення по суті.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Апелянта.
Частинами 1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно із ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати апелянта по сплаті судового збору при подачі апеляційної скарги не відшкодовуються.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-285,287 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси на ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.02.2026 у справі №916/4957/25 залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.02.2026 по справі №916/4957/25 - залишити без змін.
Постанова відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя Савицький Я.Ф.
Суддя Діброва А.І.
Суддя Ярош А.І.