ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04 травня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/3827/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Савицького Я.Ф.,
суддів: Діброви Г.І.
Ярош А.І.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Білд Констракшн Груп»
на рішення Господарського суду Одеської області
від 22 грудня 2025 року (повний текст складено 22.12.2025)
у справі № 916/3827/25
за позовом: Відділу освіти, молоді та спорту Визирської сільської ради Одеського району Одеської області
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Білд Констракшн Груп»
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: Південного офісу Держаудитслужби
про: стягнення 267 100,56 грн.
суддя суду першої інстанції: Погребна К.Ф.
місце винесення рішення: м. Одеса, просп. Шевченка 29, Господарський суд Одеської області
У вересні 2025 Відділ освіти, молоді та спорту Визирської сільської ради Одеського району Одеської області (Позивач) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Білд Констракшн Груп» (Відповідач) про стягнення надлишково сплачену суму коштів у розмірі 267 100,56 грн. Також позивач просив стягнути з відповідача судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відділ освіти, молоді та спорту Визирської сільської ради Одеського району Одеської області безпідставно перерахував відповідачу 267 100,56 грн податку на додану вартість за Договором № 168 від 27.09.2021 (згідно з платіжними дорученнями № 77 від 13.10.2021 та № 93 від 25.11.2021), оскільки у період з 13.08.2021 по 26.11.2021 відповідач не мав статусу платника ПДВ.
26.09.2025 ухвалою Господарського суду Одеської області залучено до участі у справі 916/3827/25 третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: Південний офіс Держаудитслужби.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 22.12.2025 у справі №916/3827/25 (суддя Погребна К.Ф.) позов Відділу освіти, молоді та спорту Визирської сільської ради Одеського району Одеської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Білд Констракшн Груп", за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - Південний офіс Держаудитслужби - задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Білд Констракшн Груп" на користь Відділу освіти, молоді та спорту Визирської сільської ради Одеського району Одеської області заборгованість в сумі 267 100 грн. 56коп. та судовий збір в розмірі 4 006 грн. 50коп.
Висновок суду мотивований тим, що на виконання умов Договору №168 від 27.09.2021 позивач перерахував відповідачу грошові гошти у розмірі 2 096 147,96 грн., в тому числі ПДВ - 349 357,99 грн., що підтверджується відповідним платіжним дорученням.
Натомість в результаті бездіяльності відповідача, яка виявилася у неповідомленні про анулювання реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю «Білд Констракшн Груп» платником ПДВ, в результаті чого в період, коли Товариство з обмеженою відповідальністю «Білд Констракшн Груп» не було зареєстровано платником ПДВ, а саме з 13.08.2021 по 26.11.2021, Позивач згідно платіжних доручень №77 від 12.10.2021, та №93 від 24.11.2021 безпідставно перерахував Товариству з обмеженою відповідальністю «Білд Констракшн Груп» грошові кошти у розмірі 267 100,56 грн у якості ПДВ.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Білд Констракшн Груп» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 22.12.2025 року по справі №916/3827/25 повністю. Ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Відділу освіти, молоді та спорту Визирської сільської ради Одеського району Одеської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Білд Констракшн Груп» про стягнення 267100,56 грн.
Доводи та вимоги скаржника ґрунтуються на тому, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням прав матеріального та процесуального права, а саме неповним з'ясуванням всіх обставин справи, що мають значення для справи.
Так, апелянт посилається на те, що позивачем до позовної заяви не було додано належних доказів щодо підстав для перерахування коштів відповідачу, а саме оригіналів або належним чином завірених копій актів виконаних робіт по формі №КБ-2в та довідок про вартість виконаних будівельних робіт по формі №КБ-3, підписаних уповноваженими представниками сторін.
За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом від 12.01.2026, для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Савицького Я.Ф., суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.
Враховуючи те, що апеляційна скарга подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.01.2026 вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Білд Констракшн Груп» було відкладене до надходження витребуваних цією ж ухвалою з Господарського суду Одеської області матеріалів справи №916/3827/25 до суду апеляційної інстанції.
23.01.2026 матеріали справи №916/3827/25 надійшли до Південно-західного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.01.2026 року у справі №916/3827/25 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Білд Констракшн Груп» на рішення Господарського суду Одеської області від 22.12.2025 у справі №916/3827/25. Вирішено розглянути апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Білд Констракшн Груп» в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
05.02.2026 від Відділу освіти, молоді та спорту Визирської сільської ради Одеського району Одеської області надійшла заява про вступ у справу як представника Мирончак А.П. в якості представника Відділу освіти, молоді та спорту Визирської сільської ради Одеського району Одеської області, надати доступ до електронної справи №916/3827/25 в підсистемі «Електроний суд».
Зазначене клопотання колегією суддів задоволено та надано доступ представнику заявника Мирончак А.П. в якості представника Відділу освіти, молоді та спорту Визирської сільської ради Одеського району Одеської області, до електронної справи №916/3827/25 в підсистемі «Електроний суд».
06.02.2026 від Відділу освіти, молоді та спорту Визирської сільської ради Одеського району Одеської області надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого просив рішення Господарського суду Одеської області від 22 грудня 2025 року у справі №916/3827/25 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Білд Констракшн Груп» - без задоволення.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача зазначає, що місцевим господарським судом вірно встановлено, що умовами укладеного між сторонами Договору № 168 від 27.09.2021 чітко визначено обов'язок відповідача повідомляти про зміни свого статусу, в тому числі втрати статусу суб'єкта платника ПДВ. При цьому відповідачем не оспорюється факт відсутності у нього статусу платника ПДВ на дату виникнення спірних правовідносин.
Апеляційний суд враховує, що відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Разом з цим Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Савенкова проти України" від 02.05.2013, «Папазова та інші проти України» від 15.03.2012).
Європейський суд щодо тлумачення положення «розумний строк» в рішенні у справі «Броуган та інші проти Сполученого Королівства» роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
З огляду на зазначене, з метою повного, об'єктивного та всебічного розгляду апеляційної скарги, враховуючи обставини, пов'язані зі запровадженням в Україні воєнного стану - постійні тривали повітряні тривоги, відключення електропостачання та інші чинники тощо; приймаючи до уваги навантаження суду, перебування членів апеляційної колегії у відпустках, відрядженнях та лікарняних, принцип незмінності складу суду, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Білд Констракшн Груп» розглядається поза межами строку, встановленого статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, але, у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи.
Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, відзив на неї, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 27.09.2021 між Відділом освіти, молоді та спорту Визирської сільської ради Одеського району Одеської області (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Білд Констракшн Груп» (Підрядник) укладено Договір про закупівлю робіт № 168.
За умовами зазначеного договору Підрядник зобов'язався на власний ризик виконати будівельні роботи з капітального ремонту та благоустрою території закладу дошкільної освіти «Пролісок» відповідно до проєктно-кошторисної документації, а Замовник - прийняти та оплатити виконані роботи.
Ціна договору визначена як тверда та становить 2 096 147,96 грн, у тому числі податок на додану вартість у сумі 349 357,99 грн.
Разом з тим, судами встановлено, що відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Білд Констракшн Груп» - був позбавлений статусу платника податку на додану вартість з 13.08.2021, тобто до укладення спірного договору, що підтверджується листом контролюючого органу та актом органу державного фінансового контролю.
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що відповідач повідомив замовника про анулювання його реєстрації як платника ПДВ, що, з урахуванням принципів добросовісності та розумності у господарських правовідносинах, свідчить про недобросовісну поведінку підрядника при укладенні та виконанні договору.
Судами також встановлено, що позивачем на виконання умов договору сплачено на користь відповідача грошові кошти у загальному розмірі 2 096 147,96 грн, у тому числі ПДВ у сумі 349 357,99 грн.
При цьому частина грошових коштів у розмірі 267 100,56 грн була сплачена як податок на додану вартість у період, коли відповідач не мав статусу платника цього податку, що підтверджується платіжними дорученнями та актами приймання виконаних робіт.
Повторна реєстрація відповідача як платника ПДВ відбулася лише 26.11.2021, тобто після здійснення частини спірних платежів.
Таким чином, як зазначає позивач, у зв'язку з тим, що на момнент проведення операції зі сплати коштів, а саме у розмірі 1 602 603,37 грн., згідно аплатіжних доручень № 77 від 12.10.2021 та № 93 від 25.11.2021, Підрядник не був платником ПДВ, у зв'язку з чим, при здійснені операції зі сплати вказаних коштів, був відсутній об'єкт опадоткування ПДВ за вказаною операцією.
Листом від 12.12.2024 № 1736/01-11 Відділ освіти, молоді та спорту Визирської сільської ради Одеського району Одеської області звернувся до відповідача з вимогою усунути виявлені під час виконання, зокрема, Договору про закупівлю робіт № 168 від 27.09.2021 порушення шляхом повернення надмірно сплачених коштів. Водночас зазначений лист залишився відповідачем без відповіді та без задоволення.
Зазначені вище обставини і стали підставою для звернення до суду з відповідним позовом, оскільки за твердженням Відділом освіти, молоді та спорту Визирської сільської ради Одеського району Одеської області, кошти у розмірі 267 100,56 грн. набуті підрядником без належної правової підствави.
Проаналізувавши апеляційну скаргу в межах її доводів, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.
Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (частина 1). Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини 2).
За змістом положень статей 626, 627, 628 статті 11 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За загальними умовами виконання зобов'язання, що містяться у статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина 1).
Згідно ч.1 ст.611Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується у встановлений строк збудувати та здати об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проєктно-кошторисної документації, а замовник - надати будівельний майданчик, передати відповідну документацію (якщо цей обов'язок не покладено на підрядника), прийняти виконані роботи та оплатити їх. Зазначені положення поширюються, зокрема, на правовідносини щодо нового будівництва, капітального ремонту та реконструкції.
Згідно з умовами укладеного між сторонами Договору про закупівлю робіт №168 від 27.09.2021, його ціна є твердою та становить 2 096 147,96 грн, у тому числі ПДВ - 349 357,99 грн.
Водночас, як обґрунтовано встановлено судом, на момент виконання частини робіт відповідач не мав статусу платника податку на додану вартість, оскільки його реєстрацію як платника ПДВ було анульовано з 13.08.2021, що підтверджується відповідними доказами у справі, зокрема інформацією контролюючого органу та актом органу державного фінансового контролю. При цьому доказів повідомлення замовника про зазначені обставини відповідачем не надано.
Незважаючи на це, позивачем було здійснено оплату виконаних робіт із включенням сум ПДВ, зокрема за платіжними дорученнями від 12.10.2021 та 24.11.2021, на загальну суму ПДВ 267 100,56 грн.
Відповідно до положень Податкового кодексу України платником ПДВ є особа, яка має відповідну реєстрацію, а з моменту її анулювання така особа втрачає право на нарахування податку та складання податкових накладних. Отже, у період з 13.08.2021 по 26.11.2021 відповідач не мав правових підстав включати ПДВ до вартості робіт.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що кошти у сумі 267 100,56 грн, сплачені позивачем як ПДВ у зазначений період, є безпідставно отриманими відповідачем.
Колегія суддів також погоджується з оцінкою доказів, наданою судом першої інстанції, яка здійснена з дотриманням вимог статей 73- 79 Господарського процесуального кодексу України та із застосуванням стандарту переваги більш вірогідних доказів, відповідно до усталеної практики Верховного Суду.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності встановлених судом першої інстанції обставин та зроблених на їх підставі правових висновків, у зв'язку з чим підстав для їх перегляду колегія суддів не вбачає.
Оцінюючи наведені обставини, колегія суддів виходить із правової природи податку на додану вартість як непрямого податку, який відповідно до вимог податкового законодавства може нараховуватися, включатися до ціни товарів (робіт, послуг) та підлягає сплаті виключно особами, які мають статус платника ПДВ.
Верховний Суд у своїх правових висновках неодноразово зазначав, що сума податку на додану вартість не є самостійним предметом зобов'язання між сторонами договору, а є елементом ціни, який підлягає правомірному включенню лише за наявності у постачальника відповідного податкового статусу.
Відсутність у контрагента статусу платника ПДВ виключає правові підстави для нарахування такого податку, а відтак і для отримання відповідних грошових коштів у складі ціни договору.
У подібних правовідносинах Верховний Суд виходить із того, що отримання суб'єктом господарювання коштів у вигляді ПДВ за відсутності правових підстав для його нарахування свідчить про набуття майна без достатньої правової підстави, що є підставою для застосування положень про повернення безпідставно набутого майна.
Крім того, Верховний Суд у своїх рішеннях наголошує, що ризик неправильного визначення податкового статусу та пов'язаних з цим наслідків не може покладатися на іншу сторону договору, яка діяла добросовісно та сплатила кошти відповідно до умов договору.
Колегія суддів також враховує, що включення ПДВ до ціни договору за відсутності у відповідача статусу платника такого податку не відповідає вимогам податкового законодавства, а відтак не може вважатися правомірною підставою для отримання відповідних коштів.
Доводи відповідача щодо правомірності отримання спірних сум не підтверджені належними та допустимими доказами у розумінні процесуального закону.
Відповідно до принципу змагальності сторін та розподілу обов'язку доказування, саме на відповідача покладається обов'язок доведення правомірності отримання спірних коштів, чого у даному випадку здійснено не було.
Оцінюючи докази у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що кошти у сумі 267 100,56 грн, сплачені позивачем як податок на додану вартість у період відсутності у відповідача статусу платника цього податку, є безпідставно отриманими та підлягають поверненню.
Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки встановлених обставин справи та не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, зроблених із дотриманням норм матеріального та процесуального права, а також узгоджуються з правовими позиціями Верховного Суду щодо застосування відповідних норм.
З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Стосовно посилань апелянта на ненадання позивачем оригіналів або належним чином засвідчених копій актів приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в та довідок про їх вартість за формою КБ-3, підписаних уповноваженими представниками сторін, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, що входять до предмета доказування. Водночас суд не бере до уваги докази, які не стосуються предмета доказування, тобто не мають значення для правильного вирішення спору.
Предметом доказування у даній справі є обставини, пов'язані з наявністю підстав для стягнення з відповідача грошових коштів, сплачених позивачем як податок на додану вартість, а саме: факт перерахування відповідних сум, їх розмір, а також відсутність у відповідача статусу платника ПДВ у період здійснення таких платежів і, як наслідок, безпідставність їх отримання.
За таких обставин первинні облікові документи у вигляді актів виконаних робіт за формою КБ-2в та довідок за формою КБ-3, на які посилається відповідач, не є визначальними для встановлення зазначених обставин, оскільки не впливають на вирішення питання щодо правомірності включення ПДВ до вартості робіт у відповідний період та факту його сплати позивачем.
Натомість належними та допустимими доказами у цьому випадку є платіжні доручення, що підтверджують факт і розмір перерахування грошових коштів, а також офіційні документи контролюючого органу, зокрема лист ГУ ДПС в Одеській області від 24.10.2024 № 22671/5/15-32-12-01-05, які підтверджують анулювання реєстрації відповідача як платника ПДВ у спірний період.
Таким чином, доводи відповідача щодо необхідності дослідження зазначених документів не спростовують встановлених судом обставин та не впливають на правильність висновків суду щодо наявності підстав для задоволення позову.
Положеннями ст.86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За таких обставин, Південно-західний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення Господарського суду Одеської області 16.09.2025 у справі №916/2939/25 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватної фірми «Тєллус» - без задоволення.
Згідно із ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати апелянта по сплаті судового збору при подачі апеляційної скарги не відшкодовуються.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -сплаті судового збору при подачі апеляційної скарги не відшкодовуються.
Рішення Господарського суду Одеської області 22.09.2025 у справі №916/3827/25 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Білд Констракшн Груп» - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Савицький Я.Ф.
Суддя Діброва Г.І.
Суддя Ярош А.І.