ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
28 квітня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/3744/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Богацької Н.С.
суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.
секретар судового засідання: Алієва К.О.
представники учасників справи в судове засідання не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 10.12.2025, постановлену суддею Сулімовською М.Б., м. Одеса, повний текст ухвали складено та підписано 12.01.2026, про залишення заяви без розгляду
у справі № 916/3744/25
за позовом: Акціонерного товариства «Сенс Банк»
до відповідачів:
1. Приватної виробничо-комерційної фірми «Стиль-Плюс»;
2. ОСОБА_2 ;
3. ОСОБА_1 ;
4. Приватного підприємства «Фабрика хімчистки 2012»,
про: стягнення 817 841,25 грн,
У вересні 2025 року Акціонерне товариство «Сенс Банк» (далі АТ «Сенс Банк», Банк) звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Приватної виробничо-комерційної фірми «Стиль-Плюс» (далі ПВКФ «Стиль-Плюс»), ОСОБА_2 (далі ОСОБА_2 ), ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 ) та Приватного підприємства «Фабрика хімчистки 2012» (далі ПП «Фабрика хімчистки 2012»), в якому просило суд стягнути з відповідачів в солідарному порядку 3% річних та інфляційних втрат в загальній сумі 817 841,25 грн.
Позов мотивований невиконанням відповідачами рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 23.02.2016 у справі № 666/6286/15-ц, яким стягнуто з них на користь Банку в солідарному порядку 1139919,62 грн заборгованості за кредитним договором від 25.05.2012 № 870VS10120525001 (далі кредитний договір).
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.10.2025 вказану позову заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/3744/25.
05.11.2025 до суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання (вх. № 35066/25) про зупинення провадження у даній справі в порядку п. 3 ч. 1 ст. 227 ГПК України до припинення його перебування у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан.
28.11.2025 до суду від Банка надійшло клопотання про роз'єднання позовних вимог (вх. № 37945/25), в якому Банк просив суд: виділити в самостійне провадження позовні вимоги до ОСОБА_1 ; продовжити розгляд справи щодо інших відповідачів (ПВКФ «Стиль-Плюс», ОСОБА_2 та ПП «Фабрика хімчистки 2012») в загальному порядку; після виділення в самостійне провадження позовних вимог до ОСОБА_1 , зупинити провадження у навій виділеній справі до моменту демобілізації ОСОБА_1 , або завершення воєнного стану.
10.12.2025 від Банка надійшла письмова заява (вх № 39559/25), в якій він просив суд залишити без розгляду позов в частині вимог до ОСОБА_1 та продовжити розгляд прави по суті заявлених вимог щодо інших відповідачів.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.12.2025 у справі № 916/3744/25:
- відмовлено у задоволенні клопотання Банка про роз'єднання позовних вимог (вх. № 37945/25 від 28.11.2025);
- задоволено заяву Банка (вх № 39559/25 від 10.12.2025) та залишено без розгляду позов в частині вимог до ОСОБА_1 ;
- залишено без розгляду клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі (вх. № 35066/25 від 05.11.2025).
Відмовляючи у задоволенні клопотання Банка про роз'єднання позовних вимог (вх. № 37945/25 від 28.11.2025), місцевий господарський суд, врахувавши висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 13.03.2018 у справі № 415/2542/15-ц, зазначив, що пред'явлена Банком вимоги про стягнення грошових коштів солідарно з кількох боржників є неподільними та самостійними, що виключає їх роз'єднання.
Задовольняючи заяву Банка про залишення без розгляду позову в частині вимог до ОСОБА_1 (вх № 39559/25 від 10.12.2025), суд першої інстанції виходив з того, що позивач скористався своїм правом, передбаченим п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України, та подав заяву про залишення позову до одного з відповідачів без розгляду на підготовчій стадії провадження, тобто до початку розгляду справи по суті. Зазначив, що процесуальний закон не містить заборони на постановлення ухвали про залишення без розгляду частини позовних вимог на стадії підготовчого судового засідання. Також врахував, що при солідарному обов'язку кредиторові надається право за своїм розсудом вимагати виконання зобов'язання в повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного окремо.
Щодо клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі (вх. № 35066/25 від 05.11.2025) суд зазначив, що у зв'язку із залишенням без розгляду позову в частині вимог до ОСОБА_1 , вказане клопотання про зупинення провадження у справі також підлягає залишенню без розгляду.
Не погодившись з ухвалою суду від 10.12.2025, ОСОБА_1 подав на неї апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати (в частині задоволення заяви Банка про залишення без розгляду позову в частині вимог до ОСОБА_1 (вх № 39559/25 від 10.12.2025) та залишення без розгляду клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у даній справі (вх. № 35066/25 від 05.11.2025)), ухвалити нове рішення в цій частині, яким у задоволенні заяви Банка про залишення без розгляду позову в частині вимог до ОСОБА_1 (вх № 39559/25 від 10.12.2025) відмовити та задовольнити клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у даній справі (вх. № 35066/25 від 05.11.2025).
В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає наступне:
- задовольняючи заяву Банка про залишення без розгляду позову в частині вимог до ОСОБА_1 (вх № 39559/25 від 10.12.2025), суд пішов всупереч своєму ж попередньому висновку про неподільність вимоги позивача про стягнення грошових коштів солідарно з кількох відповідачів;
- суд порушив принципи розумності, правової визначеності, всебічності, повноти та об'єктивності з'ясування обставин справи, одночасно позбавивши ОСОБА_1 права висунути заперечення проти вимог позивача, які є загальними для всіх відповідачів;
- суд залишив позов без розгляду в частині вимог до ОСОБА_1 за суб'єктним критерієм при наявності однієї однорідної неподільної позовної вимоги, яка спирається на єдине обґрунтування, ще й заявленою в порядку, що не передбачено ГПК України та прямо суперечить п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України;
- посилання суду на правові висновки, які містяться у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 202/11928/14-ц, від 22.03.2021 у справі № 753/8125/17, від 21.12.2023 у справі № 905/2330/21, безпідставні, оскільки вищезазначені правові висновки Верховного Суду в наведених справах не є релевантними та застосованими до обставин цієї справи;
- в даному випадку судом також було порушено принцип процесуальної економії шляхом штучного подвоєння судового процесу, оскільки позивач зберігає за собою право в будь який момент подати позов до ОСОБА_1 з одного і того ж предмета, а також одних і тих самих підстав;
- заява Банка про залишення без розгляду позову в частині вимог до ОСОБА_1 (вх № 39559/25 від 10.12.2025) була доставлена в електронному вигляді до суду через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС о 16:35 год. 10.12.2025, а повідомлення про її надходження було направлено о 16:41 год. цього ж дня, водночас повідомлення до суду про доставку вказаної заяви учасникам справи надійшло аж на наступний день о 08:03 год, що підтверджується карткою руху документу. Тобто, на момент постановлення оскаржуваної ухвали судом, а саме під час оголошення о 15:45 год 10.12.2025 вступної та резолютивної частини ухвали, суд прийняв рішення по сумнівному документу, який суд вважав за письмову заяву позивача та який не був отриманий судом і іншими учасниками судового процесу та не зареєстрований у справі на момент його розгляду та оголошення по ньому рішення, що є грубим порушенням принципу рівності сторін та процесуального порядку.
- суд не надав оцінки суперечливій поведінці представника позивача, як полягає у тому, що спочатку він вимагав роз'єднати позовні вимоги у зв'язку з неприпустимістю залишення позову без розгляду щодо ОСОБА_1 , проте в подальшому почав вимагати діаметрально протилежне - залишити позов до ОСОБА_1 без розгляду;
- суд був зобов'язаний зупинити провадження у справі, про що мав постановити негайно ухвалу, щонайменше не пізніше дати закінчення судового засідання (судового розгляду), яке відбулось 27.11.2025. Зокрема, про це свідчить практика суду першої інстанції щодо зупинення провадження у інших справах;
- ГПК України не наділяє суд правами (повноваженнями) залишати без розгляду заяви (клопотання) про зупинення провадження у справі, відповідної процесуальної норми яка б передбачала таку можливість судом не наведено, тобто суд вийшов за межі своїх повноважень в грубе порушення процесуального права та ст. 19 Конституції України.
Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи визначено судову колегію у складі головуючого судді Богацької Н.С., Діброви Г.І., Принцевської Н.М.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.01.2026 витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали даної справи, вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою відкладено до надходження матеріалів з суду першої інстанції.
03.02.2026 матеріали даної справи надійшли до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.02.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України як таку, що не відповідає вимогам п. 3 ч. 3 ст. 258 ГПК України, та встановлено скаржнику 10-ти денний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання суду доказів надсилання копії апеляційної скарги ОСОБА_2 шляхом надсилання листом з описом вкладення.
20.02.2026 від ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано лист з описом вкладення на ім'я та адресу ОСОБА_2 .
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.02.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України як таку, що не відповідає вимогам п. 2 ч. 3 ст. 258 ГПК України, та встановлено скаржнику 10-ти денний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання суду доказів сплати судового збору.
02.03.2026 від ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано квитанцію про сплату № 8702-9744-2809-7951 від 02.03.2026 на суму 2662,40 грн.
Враховуючи, що вимоги ухвал Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.02.2026 та від 23.02.2026 про залишення апеляційної скарги без руду скаржником виконані в повному обсязі, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.03.2026 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 10.12.2025 у справі № 916/3744/25 відкрито апеляційне провадження, встановлено іншим учасникам справи строк до 18.03.2026 для подання відзиву на апеляційну скаргу (з належними доказами його направлення іншим учасникам справи), роз'яснено учасникам справи про їх право в строк до 18.03.2026 подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, призначено справу № 916/3744/25 до розгляду на 24.03.2026 о 13:45 год.
09.03.2026 від Банка надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач заперечував проти її задоволення, просив залишити ухвалу місцевого господарського суду - без змін.
Зокрема, Банк зазначав, що:
- залишення позову без розгляду щодо ОСОБА_1 не припиняє солідарного зобов'язання інших відповідачів та не порушує принцип правової визначеності. Це рішення є виправданим інструментом захисту права позивача на розгляд справи у розумні строки, що має пріоритет над формальним бажанням скаржника зупинити провадження щодо всіх учасників одночасно;
- вимога скаржника про «примусове» повернення його у статус відповідача (з єдиною метою негайного зупинення справи) є яскравим проявом процесуального егоїзму та надмірного формалізму;
- як тільки суд задовольнив заяву позивача про залишення позову щодо ОСОБА_1 без розгляду, останній втратив процесуальний статус сторони у справі № 916/3744/25, відповідно, юридична підстава для розгляду його клопотання про зупинення провадження зникла в силу закону, клопотання стало безпредметним.
У зв'язку з оголошенням в Одеській області повітряної тривоги, судове засідання у призначений день та час (24.03.2026 о 13:45 год.) не відбулось.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.03.2026 повідомлено учасників справи № 916/3744/25, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 07.04.2026 о 13:45 год.
07.04.2026 від ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, яке мотивоване тим, що з 24 березня 2026 року він перебуває на стаціонарному лікуванні.
В судове засідання 07.04.2026 представники учасників справи не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.04.2026 розгляд справи № 916/3744/25 відкладено на 28.04.2026 о 13:30 год.
28.04.2026 від ОСОБА_1 надійшло клопотання про його участь в судовому засіданні 28.04.2026 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
28.04.2026 від ОСОБА_1 надійшло клопотання, в якому він просить суд апеляційної інстанції визнати дії Банку та його представників зловживанням процесуальними правами; застосувати до них заходи процесуального примусу у вигляді штрафу; а також постановити окрему ухвалу щодо неналежного виконання професійних обов'язків адвокатом Байрамовим О.В. та надіслати її до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури для вирішення питання про притягнення його до відповідальності.
В судове засідання 28.04.2026 представники учасників справи знову не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Розглянувши клопотання ОСОБА_1 від 28.04.2026 про його участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, колегія дійшла наступних висновків.
Питання участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції урегульовано ст. 197 ГПК України, відповідно до ч. 3 якої, учасник справи подає заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання. Копія заяви в той самий строк надсилається іншим учасникам справи.
Положеннями ст. 118 ГПК України унормовано, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи те, що клопотання про проведення судового засідання режимі відеоконференції поза межами приміщення суду надіслано до суду в день судового засідання (28.04.2026), відповідно до положень ст. 118 ГПК України, таке клопотання залишається без розгляду.
Відповідно до ч. 4 ст. 244 ГПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи.
Ураховуючи наведене, висновки Європейського суду з прав людини у справі «В'ячеслав Корчагін проти Росії», те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов'язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, колегія суддів дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін.
Дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія зазначає наступне.
Пунктом 14 частини 1 ст. 255 ГПК України передбачено, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про залишення позову (заяви) без розгляду.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 269 ГПК України).
Предметом апеляційного перегляду є ухвала Господарського суду Одеської області від 10.12.2025 у справі № 916/3744/25, якою задоволено заяву Банка про залишення без розгляду позову в частині вимог до ОСОБА_1 (вх № 39559/25 від 10.12.2025), а також залишено без розгляду клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у даній справі (вх. № 35066/25 від 05.11.2025).
В іншій частині ухвала Господарського суду Одеської області від 10.12.2025 у справі № 916/3744/25 не оскаржується.
Щодо заяви Банка про залишення без розгляду позову в частині вимог до ОСОБА_1 (вх № 39559/25 від 10.12.2025), колегія суддів зазначає наступне.
Звернення до суду з позовом є суб'єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України.
Згідно з ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 2 ГПК України однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є диспозитивність.
Дії та воля сторони господарського процесу фактично визначає спрямованість процесуальної діяльності суду та її результати.
За приписами частин 1, 2 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно з положеннями ст. 169 ГПК України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.
Як встановлено судом, в судовому засіданні 10.12.2025, протокольною ухвалою, суд відмовив Банку у задоволенні клопотання про роз'єднання позовних вимог (вх. № 37945/25 від 28.11.2025).
В цьому ж судовому засіданні представник Банку звернувся до суду із усним клопотанням про залишення без розгляду позову в частині вимог до ОСОБА_1 , у зв'язку з чим просив оголосити перерву в судовому засідання для можливості подання цього клопотання в письмовому вигляді.
В судовому засіданні 10.12.2025 оголошено перерву до 15:00 год.
Вищевказані обставини повністю відображені в протоколі судового засідання (а.с.13-14 т.2).
З матеріалів цієї справи вбачається, що цього ж дня, 10.12.2025, від Банка надійшла письмова заява (вх № 39559/25), в якій він просив суд залишити без розгляду позов в частині вимог до ОСОБА_1 та продовжити розгляд прави по суті заявлених вимог щодо інших відповідачів.
При цьому, колегією суддів встановлено, що з Комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» вбачається, що відповідна заява була зареєстрована судом 10.12.2025 о 14:06 год., тобто до початку судового засідання, в якому відбувся розгляд цієї заяви.
За змістом ст. 226 ГПК України залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення судового рішення, у зв'язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.
Закріплене за позивачем право на подання заяви про залишення позову без розгляду є абсолютним і не залежить від думки інших учасників процесу.
Сторони вільні розпоряджатися своїми правами на власний розсуд.
Суд не наділений повноваженнями відмовити позивачу, який просить не розглядати його позовні вимоги по суті.
Встановивши, що у підготовчому засіданні, тобто до початку розгляду справи по суті, позивач заявив клопотання про залишення частини позовних вимог без розгляду, з огляду на принцип диспозитивності цивільного процесу, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про залишення частини позовних вимог Банку без розгляду з підстав, передбачених п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України.
Згідно ч. 1 ст. 185 ГПК України у підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті.
За результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу, зокрема, про залишення позовної заяви без розгляду (п. 1 ч. 2 ст. ГПК України).
Отже, процесуальний закон не містить заборони на постановлення ухвали про залишення без розгляду частини позовних вимог на стадії підготовчого судового засідання.
При цьому така заборона суперечила б положенням ст. 14 ГПК України.
Враховуючи, що позивач реалізував процесуальне право на подання заяви про залишення позову без розгляду, яка, як встановив суд, подана до початку розгляду справи по суті, зважаючи на викладені положення процесуального законодавства, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення такої заяви та залишення позову без розгляду саме згідно з п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України.
При цьому суд зазначає, що ч. 1 ст. 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Відповідно до ст. 47 ГПК України позов може бути пред'явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів.
Кожен із позивачів або відповідачів щодо іншої сторони діє в судовому процесі самостійно.
Статтею 543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.
Згідно зі ст. 544 ЦК України боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 129 Конституції України однією із засад здійснення судочинства встановлено розумні строки розгляду справи судом.
Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учасником якої є Україна, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України», рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі «Фрідлендер проти Франції»). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України»).
У даному випадку, враховуючи початок розгляду даного спору та його тривалість, право позивача на розгляд його справи упродовж розумного строку, абсолютне право позивача на подання заяви про залишення позову без розгляду, прагнення позивача не затягувати строк розгляду справи, прийняття судом першої інстанції оскаржуваної ухвали є обґрунтованим та таким, що відповідає основним засадам (принципам) господарського судочинства.
З огляду на викладене, судом відхиляються доводи скаржника, оскільки вони не впливають на правильність висновків суду першої інстанції за результатом розгляду заяви позивача про залишення позову без розгляду.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.04.2025 у справі № 903/43/22 (у подібних правовідносинах).
Щодо клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у даній справі (вх. № 35066/25 від 05.11.2025).
Як вже зазначалось, залишаючи вказане клопотання без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що сам позов в частині вимог до ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.
Згідно з частинами 1, 3, 4 ст. 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.
Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.
Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
У пункті 7.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 910/17792/17 сформульовано такий висновок щодо застосування ст. 21 ГПК України (в редакції, чинній до 14.12.2017), яка за змістом є подібною до норми ст. 45 чинного ГПК України: «За змістом наведеної норми сторони - це суб'єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов'язання (боржник). При цьому відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої, в принципі, можливо було б задовольнити позовні вимоги. З огляду на зміст наведених норм захисту в судовому порядку підлягають порушене право й охоронювані законом інтереси саме від відповідача».
Пунктом 3 ч. 1 ст. 227 ГПК України встановлено, що суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Оскільки ухвалою суду позов Банка в частині вимог до відповідача ОСОБА_1 залишено без розгляду, ОСОБА_1 втратив передбачені процесуальним законодавством права та обов'язки відповідача.
Тобто після залишення позову Банка до ОСОБА_1 без розгляду, останній фактично перестав бути стороною у справі (відповідачем).
Враховуючи вищевикладене, а також те, що обов'язок суду зупинити провадження у справі в порядку п. 3 ч. 1 ст. 227 ГПК України прямо пов'язаний з фактом перебування у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції саме сторони в судовому процесі, яким ОСОБА_1 не є, висновок суду першої інстанції про залишення без розгляду його клопотання про зупинення провадження у даній справі є цілком обґрунтованим та правомірним.
При цьому, колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що суд був зобов'язаний зупинити провадження у справі, про що мав постановити негайно ухвалу (щонайменше не пізніше дати закінчення судового засідання 27.11.2025), оскільки чинний ГПК України не містить норм, які б встановлювали черговість розгляду тих чи інших заяв чи клопотань залежно від календарної дати їх реєстрації.
Викладене скаржником в прохальній частині апеляційної скарги клопотання про зупинення провадження у даній справі колегія суддів відхиляє з цих самих підстав. Більш того, на даній стадії розгляду справи (апеляційний перегляд ухвали суду першої інстанції про залишення без розгляду заяви) суд апеляційної інстанції взагалі позбавлений можливості зупиняти розгляд справи, яка розглядається судом першої інстанції, в порядку п. 3 ч. 1 ст. 227 ГПК України.
З цих же підстав колегія суддів відмовляє і у задоволенні клопотання ОСОБА_1 від 28.04.2026 (в якому він просив визнати дії Банку та його представників зловживанням процесуальними правами; застосувати до них заходи процесуального примусу у вигляді штрафу; а також постановити окрему ухвалу щодо неналежного виконання професійних обов'язків адвокатом Байрамовим О.В. та надіслати її до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури для вирішення питання про притягнення його до відповідальності). Крім того, знову ж таки, на даній стадії розгляду справи (апеляційний перегляд ухвали суду першої інстанції про залишення без розгляду заяви) суд апеляційної інстанції позбавлений можливості вирішувати такі питання.
Враховуючи вищевикладене у сукупності, а також те, що доводи і вимоги апеляційної скарги щодо порушення Господарським судом Одеської області норм процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали не знайшли свого підтвердження, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтями 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Одеської області Господарського суду Одеської області від 10.12.2025 у справі № 916/3744/25 залишити без змін.
Постанова, відповідно до вимог ст. 284 ГПК України, набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до ст. 288 ГПК України.
Повна постанова складена 04.05.2026.
Головуючий суддя Н.С. Богацька
Судді Г.І. Діброва
Н.М. Принцевська