ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
08 квітня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/4493/25
м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного апеляційного господарського суду №1
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого судді Савицького Я.Ф.,
суддів: Діброви Г.І.,
Ярош А.І.,
секретар судового засідання - Полінецька В.С.,
за участю представників учасників судового процесу:
від прокуратури: Коломійчук І.О., за посвідченням;
від Управління ЖКГ Ізмаїльської міської ради: не з'явився;
від в Південного офісу Держаудитслужби: не з'явився;
від ПП «Роднік»: Васильєв П.П., за ордером;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства “Роднік»
на ухвалу Господарського суду Одеської області про відмову у задоволенні клопотання Приватного підприємства “Роднік» про скасування заходів забезпечення позову
від 18 листопада 2025 року (повний текст складено 21.11.2025)
у справі № 916/4493/25
за позовом Заступника керівника Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Управління житлово-комунального господарства Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, Південного офісу Держаудитслужби
до відповідача Приватного підприємства “Роднік»
про визнання додаткової угоди до договору недійсною та стягнення неустойки в сумі 157 045,5 грн.,
суддя суду першої інстанції: Демченко Т.І.
місце винесення ухвали: м. Одеса, проспект Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області
Учасники процесу належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.
В судовому засіданні 08.04.2026, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
У листопаді 2025 Заступник керівника Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Управління житлово-комунального господарства Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області (далі також - позивач-1, Управління) та Південного офісу Держаудитслужби (далі також - позивач-2, Держаудитслужба) звернувся до Господарського суду Одеської області із позовними вимогами до Приватного підприємства “Роднік» (далі також - відповідач, ПП «Роднік», Підприємство), в якому- відповідач) про:
- визнання недійсною додаткової угоди №1 від 27.09.2024 до Договору № 384 від 17.05.2024, укладеної між Управлінням житлово-комунального господарства Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області та Приватним підприємством “Роднік»;
- стягнення з Приватного підприємства “Роднік» на користь Управління житлово-комунального господарства Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області пені в сумі 157 045,5 грн, у зв'язку з неналежним виконанням умов Договору від 17.05.2024 №384.
В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на порушення відповідачем умов укладеного між Управлінням та ПП “Роднік» договору №384 від 17.05.2024 про закупівлю послуг в частині виконання робіт у погоджений строк, враховуючи те, що укладання сторонами додаткової угоди №1 до цього договору, якою продовжено строк виконання відповідачем своїх зобов'язань, є незаконним.
Разом з позовною заявою прокурором подано заяву про забезпечення позову (вх.№2-1739/25 від 06.11.2025), в якій останній просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ПП “Роднік», які знаходяться в банківських установах на всіх рахунках цього відповідача, інформація про які буде виявлена в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову у межах суми позовних вимог на загальну суму 157 045,5 грн.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову, прокурор зазначив, що виконання у майбутньому судового рішення у справі за позовом про стягнення коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме ПП “Роднік» необхідну суму грошових коштів, а тому застосування обраного прокурором заходу забезпечення позову безпосередньо пов'язане із предметом позову. Водночас, прокурор вказує, що розмір статутного капіталу ПП «Роднік» становить 5 900,00 грн, що очевидно є недостатнім для виконання грошового зобов'язання перед позивачем, у разі задоволення позовних вимог.
На думку прокурора, накладення арешту на кошти у межах спірної суми забезпечить збалансованість інтересів сторін, оскільки надасть можливість виконати рішення у разі задоволення позову та не призведе до втручання у господарську діяльність відповідача, а лише запровадить тимчасові обмеження щодо користування останнім цими коштами, задля запобігання перешкод при виконанні рішення суду у разі задоволення позову.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.11.2025 заяву Заступника керівника Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області про забезпечення позову у справі №916/4493/25 задоволено. Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Приватному підприємству «Роднік», які знаходяться в банківських установах на всіх рахунках останнього та інформація про які буде виявлена в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову у межах суми позовних вимог на загальну суму 157 045,50 грн.
У вказаній ухвалі суд першої інстанції виходив з того, що вжиття судом заходів забезпечення позову має сприяти гарантуванню відновлення порушених прав держави, у разі задоволення/часткового задоволення позову судом та реального виконання постановленого судового рішення. Отже, ураховуючи предмет та підстави заявленого позову, виконання в майбутньому судового рішення у цій справі за позовом про стягнення грошових коштів у сумі 157 045,5 грн, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме ПП «Роднік» необхідну суму грошових коштів. При цьому, місцевий господарський суд зазначив, що наведені види забезпечення позову у цьому випадку є адекватними, тобто, співмірними відповідно вимогам, на забезпечення яких вони вживаються; заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер і зберігають свою дію до вирішення спору по суті, тобто, грошові кошти залишаються у власності відповідача, але можливість боржника розпоряджатись ними обмежується лише на певний час і лише щодо частини коштів, якої стосується спір.
13.11.2025 Приватне підприємство “Роднік» звернулось до Господарського суду Одеської області з клопотанням за вх. №2-1769/25 про скасування заходів забезпечення позову, вжитих вищевказаною ухвалою суду від 07.11.2025 у даній справі.
В обґрунтування цього клопотання відповідач зазначає, зокрема, що має у власності обширну матеріально-технічну базу, вартість якої в сотні разів перевищує заявлену до стягнення суму у розмірі 157 045,50 грн, і хоча ПП «Роднік» і не позбавлений можливості в будь-яких момент відчужити вищезазначене майно, проте витрати, пов'язані з його відчуженням (у т.ч. на нотаріальні послуги, реєстрацію відповідних прав в державних реєстрах, сплата податків з відчуженого майна тощо) співставні (або навіть перевищать) заявлені до стягнення 157 045,50 грн., а тому в цьому немає жодного сенсу. Отже, виконання рішення суду про стягнення 157 045,50 грн або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника жодним чином не ускладниться у випадку невжиття/скасування заходів забезпечення позову у вигляді арешту на грошові кошти у вказаній сумі.
Натомість обмеження користування відповідачем грошовими коштами є значним та суттєво впливає на господарську діяльність ПП “Роднік», оскільки на відміну від арешту нерухомого майна чи обладнання, яке залишається у володінні особи і може використовуватись в звичайному режимі, грошові кошти відповідачу необхідні для закупівлі будівельних матеріалів, товарно-матеріальних цінностей, оплати робіт субпідрядних організації, а тому на переконання відповідача “використання» грошових коштів нерозривно пов'язане з їх “розпорядженням».
Відповідач вказує, що застосування таких заходів особливо в осінньо-зимовий період може спричинити додаткові невиправдані страждання тим людям, постраждале житло внаслідок проявів збройної агресії РФ яких відновлюється ПП “Роднік» за відповідними договорами.
Також до Господарського суду Одеської області 13.11.2025 надійшло клопотання (вх. 2-1771/25) від представника Приватного підприємства “Роднік» про застосування зустрічного забезпечення.
В свою чергу, прокурор заперечив про вжиття заходів зустрічного забезпечення та проти скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою суду від 07.11.2025.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.11.2025 у справі №916/4493/25 (суддя Демченко Т.І.) у задоволенні клопотання Приватного підприємства “Роднік» про скасування заходів забезпечення позову у справі № 916/4493/25 відмовлено.
У вказаній ухвалі суд першої інстанції дійшов висновку, що ПП «Роднік» не доведено та не надано суду доказів, які в розумінні ст. 145 Господарського процесуального кодексу України можуть бути підставами для скасування вжитих судом заходів забезпечення позову. Доказів на підтвердження того, що потреба у забезпеченні позову відпала або обставини, які стали підставою для забезпечення позову, змінились, відповідачем не визначено, що впливає на дієвість вжитих судом заходів забезпечення позову.
Місцевий господарський суд зазначив, що доводи, якими відповідач обґрунтовує клопотання про скасування заходів забезпечення позову зводяться лише до безпідставності застосування заходів забезпечення позову, що за своєю суттю є запереченнями щодо застосування даних забезпечувальних заходів та не можуть виступати в якості вмотивованої підстави для скасування вже існуючих заходів забезпечення позову, а зумовлюють надання судом правової оцінки вказаної ухвали, яка набрала законної сили.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Приватне підприємство “Роднік» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.11.2025 у справі №916/4493/25 та ухвалити нове рішення, яким скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.11.2025 по справі №916/4493/25.
Узагальнено доводи апеляційної скарги є аналогічними вищенаведеним доводам клопотання відповідача від 13.11.2025 за вх. №2-1769/25 про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою суду від 18.11.2025 у даній справі.
Крім того, ПП «Роднік» зазначає, що відмова суду першої інстанції у задоволенні клопотання про скасування заходів забезпечення позову є необґрунтованою, оскільки суд не надав оцінку правомірності та доцільності вжитих заходів забезпечення позову.
При цьому, апелянт звертає увагу на те, що ухвала про забезпечення позову від 07.11.2025 була винесена без повідомлення та без участі ПП «Роднік», а тому останнє було позбавлене можливості навести свої доводи та міркування щодо заявлених прокурором у заяві про забезпечення позову доводів.
За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом від 02.12.2025, для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Савицького Я.Ф., суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.12.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства “Роднік» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.11.2025 у справі №916/4493/25; продовжено розгляд вказаної апеляційної скарги на розумний строк та призначено її розгляд на 04.03.2026 о 12:30 год. Крім того, даною ухвалою суду встановлено прокурору та позивачам строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та роз'яснено учасникам справи про їх право у цій же строк подати до суду заяви чи клопотання стосовно процесуальних питань.
26.12.2025 від прокурора до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому прокурор не погоджується з доводами останньої, просить залишити апеляційну скаргу ПП “Роднік» без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.
Зокрема, прокурор зазначає, що відповідач як у суді першої інстанції, так і при поданні апеляційної скарги, не надав будь-яких доказів, зокрема банківських виписок щодо залишків коштів на всіх його банківських рахунках, які б свідчили про відсутність інших вільних від арешту коштів у сумах достатніх для здійснення законної господарської діяльності, зокрема у сумі більшій ніж сума забезпечення позову, про застосування якої просить прокурор - 157 045,5 гривень. Таким чином, на переконання прокурора, заходи забезпечення позову у вигляді арешту на грошові кошти ПП «Роднік» у межах суми позовних вимог на загальну суму 157 045,5 гривні є співмірними із заявленими позовними вимогами, на забезпечення яких вони вживаються, та не матимуть наслідком припинення господарської діяльності ПП «Роднік». Відповідно до наданого відзиву, подане відповідачем клопотання про скасування заходів забезпечення позову не містило достатніх мотивів для його задоволення, а відтак, суд першої інстанції обґрунтовано та з додержанням норм матеріального і процесуального права відмовив в його задоволенні.
Ухвалою суду апеляційної інстанції від 04.03.2026 у судовому засіданні оголошено перерву до 08.04.2026 року о 10:15 год.
08.04.2026 в судове засідання з'явились прокурор та представник ПП “Роднік», який підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив останню задовольнити та скасувати заходи забезпечення позову у даній справі.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача.
Представники Управління ЖКГ Ізмаїльської міської ради та Південного офісу Держаудитслужби у судове засідання не з'явились; про час та місце слухання справи повідомлені належним чином.
Частиною 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
В судовому засіданні 08.04.2026 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.
Відповідно до ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Заслухавши пояснення представників учасників справи, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Предметом апеляційного перегляду є ухвала Господарського суду Одеської області від 18.11.2025 про відмову у скасуванні заходів забезпечення позову, вжитих згідно ухвали суду першої інстанції від 07.11.2025.
Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Водночас, згідно з ч. 1 ст. 145 Господарського процесуального кодексу України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Частиною 4 вказаної статті визначено, що за результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала.
Разом з тим, з огляду на приписи ст. 145 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову можуть бути скасовані лише за умови виявлення фактичних обставин у справі, що впливають на необхідність вжиття чи продовження дії таких заходів
З системного аналізу наведеної правової норми вбачається, що скасування заходів забезпечення позову є правом, а не обов'язком суду, реалізація якого залежить насамперед від достатньої вмотивованості клопотання відповідного учасника справи.
Апеляційна колегія враховує правову позицію, викладену Верховним Судом у постанові від 15.08.2019 у справі №15/155-б, згідно з якою забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, а тому господарський суд не повинен скасовувати вжиті заходи до ухвалення виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.
Така позиція також викладена Верховним Судом у постановах від 28.05.2025 у справі №916/4912/24 та 06.08.2025 у справі №910/15790/23.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і скасовуються (можуть бути скасовані) в порядку, визначеному ст. 145 Господарського процесуального кодексу України. За клопотанням учасника справи суд також може допустити заміну одного заходу забезпечення позову іншим (ч. 1 ст. 143 Господарського процесуального кодексу України).
Зазначене є додатковою гарантією прав учасника, який за умови виникнення, зміни та/або припинення певних обставин вправі звернутися до суду та поставити на вирішення питання про скасування (чи заміну) відповідного заходу забезпечення позову.
Сторона, яка звертається з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову, повинна обґрунтувати достатні підстави звернення з таким клопотанням.
З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання належних та достатніх доказів наявності фактичних (змінених) обставин, з якими пов'язується скасування застосованих судом заходів забезпечення позову.
При цьому, як зазначалось вище, скасування заходів забезпечення позову господарським судом, який їх встановив, можливо лише у зв'язку з тим, що такі заходи вичерпали свою дію чи потреба у їх збереженні відпала, що в даному випадку місця не має.
Отже саме на заявника відповідного клопотання покладається тягар доведення необхідності здійснення скасування вжитого судом заходу забезпечення позову, зокрема, через надання доказів на спростування доцільності вжитих судом заходів забезпечення позову.
Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що в апеляційній скарзі на оскаржувану ухвалу апелянт висловлює заперечення щодо вжитих заходів забезпечення позову, тоді як предметом оскарження є ухвала про відмову у скасуванні заходів забезпечення позову. Водночас, незгода з судовим рішенням щодо вжиття заходів забезпечення позову є підставою для його оскарження, однак не є підставою для скасування заходів забезпечення позову судом який їх вжив.
Під час розгляду апеляційної скарги на ухвалу господарського суду про відмову у скасуванні заходів забезпечення позову, апеляційний господарський суд позбавлений можливості надавати оцінку правомірності застосування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою суду від 07.11.2025.
Також, колегія суддів не має можливості надати оцінку обґрунтованості позову, оскільки не розглядає спір по суті, переглядаючи оскаржувану ухвалу.
Вжиття ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.11.2025 заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, які знаходяться в банківських установах на всіх рахунках останньго у межах суми позовних вимог на загальну суму 157 045,50 грн., було зумовлено необхідністю існування відповідних коштів на рахунках боржника, оскільки у разі задоволення позовних вимог у позивача має бути можливість виконання відповідного рішення суду.
При цьому, в ухвалі суду про вжиття заходів забезпечення позову судом першої інстанції було мотивовано висновки стосовно того, що вжиті заходи є співмірними та адекватними заходами із позовними вимогами, що також враховано і судом апеляційної інстанції.
Зміст оскаржуваної ухвали свідчить, що суд першої інстанції у повній мірі надав оцінку заяві ПП «Роднік», якою останнє обґрунтовує необхідність у скасуванні заходів забезпечення через конструкцію застосування ст. 145 Господарського процесуального кодексу України, та дійшов висновку щодо недоведення існування обставин, які в розумінні ст. 145 Господарсьткого процесуального кодексу України можуть бути підставами для скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою суду від 07.11.2025.
Разом з тим, жодних обґрунтувань та доказів на спростування чи зміну обставин, які слугували правовою підставою для вжиття ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.11.2025 заходів забезпечення позову у визначених межах, відповідачем не надано ні суду першої інстанції на час розгляду відповідного клопотання, ні станом на момент даного апеляційного провадження у справі №916/4493/25.
Також, відповідач не ініціює питання щодо заміни одного заходу забезпечення позову іншим, у відповідності до приписів ч. 1 ст. 143 Господарського процесуального кодексу України.
За таких обставин апеляційний суд вважає, що здійснене судом першої інстанції правозастосування ст. 145 Господарського процесуального кодексу України є правильним та не суперечить положенням процесуального закону.
Таким чином, з урахуванням наведеного вище, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що ПП «Роднік» поданому клопотанні не спростовано підставності вжитих ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.11.2025 заходів забезпечення позову у визначених межах, задля забезпечення реального виконання рішення у даній справі у випадку задоволення заявлених позовних вимог про стягнення 157 045,50 грн.
Наведені ж відповідачем в апеляційній скарзі доводи про те, що суд першої інстанції під час розгляду та задоволення заяви позивача про забезпечення позову, в порушення норм ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, не визначив пов'язаність застосованих заходів забезпечення позову з предметом позову у даній справі, не перевірив співмірність, адекватність та необхідність застосування заходів забезпечення позову, фактично, спрямовані на переоцінку судового рішення (ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову) та є намаганням добитися інших висновків з тих самих питань, які б задовольняли апелянта, що є недопустимим.
При цьому, колегія суддів наголошує на тому, що ПП «Роднік» не скористалося своїм правом на оскарження в апеляційному порядку ухвали суду про забезпечення позову від 07.11.2025.
Відтак, враховуючи вищезазначені норми процесуального закону, а також наявні в матеріалах справи докази; з огляду на те, що відповідачем належними та допустимими доказами не доведено факту зміни обставин, що спричинили застосування заходів забезпечення позову та які в розумінні ст. 145 Господарського процесуального кодексу України можуть бути підставами для скасування вжитих заходів забезпечення позову; оскільки відповідна ухвала суду про їх застосування є чинною та не скасованою в установленому законом порядку, колегія суддів погоджується з правомірними висновками суду першої інстанції про те, що клопотання ПП «Роднік» про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду Одеської області 07.11.2025, не є обґрунтованим, а тому задоволенню не підлягає і підставно відхилене судом першої інстанції.
З урахуванням викладеного, доводи скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, апеляційним судом також відхиляються як необґрунтовані.
За викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заява про скасування забезпечення позову не містить жодних допустимих та належних доказів того, що відпала необхідність у застосуванні заходів забезпечення позову або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення у даній справі.
При цьому, згідно ч. 6 ст. 145 Господарського процесуального кодексу України визначено, що відмова у скасуванні забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з таким самим клопотанням при появі нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування забезпечення позову.
Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що ухвала Господарського суду Одеської області від 18.11.2025 у справі №916/4493/25 постановлена з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга ПП «Роднік» не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду - зміні або скасуванню.
У зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на апелянта.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України окремо від рішення суду першої інстанції може бути оскаржено в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про скасування забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову, відмову у скасуванні чи заміні заходів забезпечення позову.
Разом з цим, згідно з п. 2 ч. 1 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали суду першої інстанції, зазначені в п. п. 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28 та 30 ч. 1 ст. 255 цього кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Оскільки ухвала суду першої інстанції про відмову у скасуванні заходів забезпечення позову до зазначеного переліку не відноситься, дана постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст.ст. 255, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу, Південно-західний апеляційний господарський суд -
Ухвалу Господарського суду Одеської області від 18.11.2025 про відмову у задоволенні клопотання Приватного підприємства «Роднік» про скасування заходів забезпечення позову у справі №916/4493/25 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.
Повний текст постанови складений та підписаний 04.05.2026, у зв'язку із перебуванням судді-члена колегії Діброви Г.І. у відпустці з 13.04.2026 по 15.04.2026 та у відрядженні - з 16.04.2026 по 18.04.2026, а також перебуванням судді-члена колегії Ярош А.І. у відпустці з 20.04.2026 по 01.05.2026.
Головуючий суддя Савицький Я.Ф.
Суддя Діброва Г.І.
Суддя Ярош А.І.