Номер провадження: 22-ц/819/916/26
Єдиний унікальний номер справи: 654/3142/17
про відмову у відкритті апеляційного провадження
05 травня 2026 року м. Херсон
Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої Воронцової Л.П.,
суддів: Майданіка В.В.,
Приходько Л.А.,
вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Тільненко Владислав Володимирович,на рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 30 грудня 2021 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,
30 грудня 2021 року Голопристанський районний суд Херсонської області ухвалив у зазначеній справі рішення про часткове задоволення позовних вимог, на яке 15 квітня 2026 року ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Тільненко В.В.,через підсистему "Електронний суд" подала апеляційну скаргу з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, яка зареєстрована апеляційним судом 16 квітня 2026 року.
Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 21 квітня 2026 року визнано наведені скаржником причини пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду неповажними, апеляційну скаргу залишено без руху та надано скаржнику строк протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для надання вмотивованого клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду, із наданням доказів поважності причин пропуску процесуального строку.
27 квітня 2026 року матеріали цивільної справи надійшли до суду апеляційної інстанції.
01 травня 2025 року адвокат Тільненко В.В., який діє від імені ОСОБА_1 , через підсистему "Електронний суд" подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 30 грудня 2021 року, яке обґрунтовано тим, що скаржник ОСОБА_1 проживає на тимчасово окупованій території в с. Нова Збурївка Херсонської області, у зв'язку з чим виконання процесуальних обов'язків та прав останньої значно ускладнені, з огляду на відсутність стійкого мобільного зв'язку та інших засобів комунікації. Просив врахувати, що відповідач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Тільненко В.В. є самостійними суб'єктами права на звернення до суду з апеляційною скаргою. Оскільки відповідач не зареєстрована в підсистемі "Електронний Суд", за її місцем проживання обмежено доступ до українських державних реєстрів і судових сервісів, лише після відновлення тимчасового зв'язку та отримання інформації про ухвалене рішення стало можливим оперативно підготувати та подати апеляційну скаргу, комунікація з адвокатом є нестабільною та залежить від обставин воєнного характеру, що унеможливило своєчасне погодження правової позиції та подання апеляційної скарги у встановлений строк, пересування особи в умовах окупації є небезпечним або фактично неможливим, відсутня можливість своєчасного отримання судової кореспонденції та належного доступу до судових рішень. Вважає, що вказані обставини мають об'єктивний, непереборний характер та не залежать від волі скаржника, якій про існування та зміст судового рішення стало відомо лише після тимчасового відновлення зв'язку, після чого апеляційну скаргу було подано без зволікань у строки вказані в ухвалі суду від 21 квітня 2026 року. Просив суд визнати причини пропуску строку поважними, поновити строк на апеляційне оскарження рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 30 грудня 2021 року та відкрити апеляційне провадження у справі.
Вивчивши апеляційну скаргу та додані до неї матеріали, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження з таких підстав.
Відповідно до статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Згідно з частиною першою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Вбачається, що оскаржуване судове рішення ухвалено 30 грудня 2021 року, повне судове рішення складено 05 січня 2022 року, 04 лютого 2022 року ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Тільненко В.В., засобами поштового зв'язку надсилала до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу на рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 30 грудня 2021 року, яку ухвалою Херсонського апеляційного суду від 07 листопада 2024 року повернуто скаржнику.
15 квітня 2026 року скаржник повторно звернулася до суду апеляційної інстанції із вказаною апеляційною скаргою зі спливом понад рік із дня повернення первісно поданої скарги (07 листопада 2024 року).
Як на підставу поважності пропуску строку на апеляційне оскарження скаржник фактично посилається на ті ж обставини, які вже наводились у поданому разом із апеляційною скаргою клопотанні про поновлення такого строку та оцінка яким надана в ухвалі Херсонського апеляційного суду від 21 квітня 2026 року, а також на перебування відповідача на тимчасово окупованій території, наявність об'єктивних перешкод в отриманні судової кореспонденції, належного доступу до судових рішень та комунікації із представником.
Колегія суддів зауважує, що відповідач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Тільненко В.В. були обізнані про наявність оскаржуваного судового рішення від 30 грудня 2021 року, у зв'язку з чим скаржником подано 04 лютого 2022 року апеляційну скаргу. Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Тільненко В.В. був повідомлений про винесення ухвали Херсонським апеляційним судом від 15 лютого 2022 року про залишення апеляційної скарги без руху, що підтверджується розпискою про отримання її копії від 17 лютого 2022 року (а.с. 142).
Крім того, апеляційний суд повідомляв учасників справи про наявність такої ухвали 21 жовтня 2024 року відповідно до статті 12-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України (а.с. 153).
Про постановлення ухвали апеляційного суду від 07 листопада 2024 року про повернення апеляційної скарги учасників справи повідомлено через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України (а.с. 157-158).
Апеляційний суд зауважує, що посилання скаржника на відсутність комунікації із відповідачем є безпідставним, оскільки адвокат Тільненко В.В. діяв від імені відповідача ОСОБА_1 в суді першої інстанції та подавав апеляційну скаргу в межах своїх повноважень, визначених дорученням для надання безоплатної вторинної правничої допомоги від 19 квітня 2021 року, яке діє до використання всіх національних засобів правового захисту, відтак в силу своїх процесуальних прав та обов'язків не був позбавлений можливості подати повторно апеляційну скаргу в розумний строк, що не потребувало погодження правової позиції із клієнтом.
Крім того, колегія суддів вважає неспроможним посилання скаржника на самостійність скаржника та адвоката як суб'єктів оскарження рішення суду, оскільки будучи обізнаними про наявність оскаржуваного судового рішення, сторона відповідача скористалася своїм правом на апеляційне оскарження 07 лютого 2022 року, відтак повторне подання апеляційної скарги 15 квітня 2026 року суперечить завданням та основним засадам (принципам) цивільного судочинства.
На думку колегії суддів, заявник не довів наявності особливих та непереборних обставин, що перешкоджали йому у розумний строк подати апеляційну скаргу, а отже, не довів поважних причин пропуску такого строку, при цьому загальні посилання на наявність воєнного стану та перебування відповідача, в якого є представник, на тимчасово окупованій території не може бути поважною причиною для поновлення такого строку.
За змістом статей 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов'язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. Під добросовісністю необхідно розуміти користування правами за призначенням, здійснення обов'язків у межах визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживання процесуальними правами.
Апеляційний суд звертає увагу скаржника на те, що одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов'язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження судового рішення, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.
Пропущений строк апеляційного оскарження може бути поновлений судом, якщо за результатами оцінки та перевірки наведених скаржником підстав пропуску такого строку суд дійде висновку про їх поважність.
При цьому, вирішуючи питання про поновлення строку апеляційного оскарження, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у тісному взаємозв'язку з тривалістю пропущеного строку.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У пунктах 91-96 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 вересня 2024 року у справі № 490/9587/18 (провадження № 14-29цс24) зазначено, що:
"91. "Разом з тим слід відмітити, що позивач (заявник, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) із великим ступенем зацікавленості повинен проявляти інтерес про хід розгляду судом ініційованої ним справи або відповідного судового провадження. У разі відсутності обставин непереборної сили ігнорування позивачем (заявником) протягом тривалого періоду часу провадження, відкритого за його позовною заявою (заявою, скаргою), свідчить про недобросовісну поведінку та порушення основоположних засад цивільного процесу.
92. ЄСПЛ сформував практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб'єктивні, а об'єктивні та непереборні причини їх пропуску.
93. Такий підхід є складовою частиною принципу правової визначеності у площині запобігання перегляду остаточних судових рішень за відсутності вагомих для цього підстав.
94. Зокрема, ЄСПЛ у справах "Світлана Науменко проти України", "Трегубенко проти України", "Праведна проти Росії", "Желтяков проти України" зазначає, що у випадках перегляду судових рішень як у порядку нагляду, так і у зв'язку з нововиявленими обставинами національним судам необхідно забезпечувати дотримання учасниками справи встановлених строків та не допускати того, щоб за допомогою таких процесуальних механізмів, як продовження строку на оскарження, було порушено принцип правової визначеності.
95. Норма про відмову у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення (частина друга статті 358 ЦПК України), на переконання Великої Палати Верховного Суду, не порушує саму сутність права доступу до правосуддя, а запровадження наведеного процесуального строку відповідає завданням цивільного судочинства та основним засадами (принципами) цивільного судочинства, зокрема таким, як: "змагальність сторін" (кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій) та "неприпустимість зловживання процесуальними правами" (учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається).
96. Отже, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що "особою, не повідомленою про розгляд справи" (пункт 1 частини другої статті 358 ЦПК України), не можна вважати особу, яка власне ініціювала розгляд справи або відповідного судового провадження (позивача, заявника, третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору), яка скористалася своїм правом доступу до правосуддя, подала позовну заяву (заяву, скаргу), на підставі якої було відкрито судове провадження".
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що дотримання строків оскарження судового рішення є однією з гарантій додержання в суспільних відносинах принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся зі скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними (ухвали від 18 вересня 2020 року у справі № 11-119сап20 та від 22 лютого 2021 року у справі № 9901/42/20).
Крім того, колегія суддів враховує практику ЄСПЛ, згідно якої сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
У рішенні ЄСПЛ від 04 жовтня 2001 року в справі "Тойшлер проти Германії" наголошено, що обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.
Також слід зауважити, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (параграф 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України", заяви № 17160/06 та № 35548/06; пункт 27 рішення від 20 травня 2010 року у справі "Пелевін проти України", заява № 24402/02).
Отже, згідно з практикою ЄСПЛ та Верховного Суду, застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду. І навпаки, безпідставне поновлення таких строків свідчить про порушення принципу правової визначеності.
Зважаючи на викладене, зазначені скаржником причини пропуску процесуального строку в співставленні із датою повернення первісно поданої апеляційної скарги, а також значний проміжок часу, що сплинув з дня постановлення відповідної ухвали суду до дня повторного подання апеляційної скарги, дають підстави вважати їх необґрунтованими, а відтак неповажними для поновлення строку.
Скаржником не зазначено поважні причини пропуску строку, які б унеможливлювали звернутися до суду апеляційної інстанції у порядку, встановленому законом.
Крім того, звернення до апеляційного суду з апеляційною скаргою - це право сторони, а не обов'язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на апеляційне оскарження, то реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків, встановлених ЦПК України.
У постанові Верховного Суду від 03 листопада 2023 року в справі № 336/10821/21 зазначено, що особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно строків подання, форми і змісту скарги, в тому числі щодо доведення поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, що є проявом добросовісного користування процесуальними правами.
Апеляційний суд зауважує, що безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Таким чином, доказів, які б свідчили про добросовісну реалізацію відповідачем своїх процесуальних прав та належне виконання процесуальних обов'язків, зокрема вчинення усіх можливих та залежних від нього дій, спрямованих на своєчасне подання апеляційної скарги, скаржник не надав.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Враховуючи викладене, з огляду на те, що наведені скаржником обставини в обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження відхилені, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження.
Керуючись статтею 358 ЦПК України, суд
У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Тільненко Владислав Володимирович,на рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 30 грудня 2021 року відмовити.
Ухвала набирає законної сили з дня її постановлення і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий Л.П. Воронцова
Судді: В.В. Майданік
Л.А. Приходько