Справа №577/2692/20 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-кп/816/137/26 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - Умисне знищення або пошкодження майна
28 квітня 2026 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисників - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Суми матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою зі змінами прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 та захисника ОСОБА_7 на вирок Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 27.06.2023, відносно
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, з вищою освітою, працюючого в КЗ «Запорізька обласна школа вищої спортивної майстерності», неодруженого, проживаючого без реєстрації в АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 194 КК України,-
До Сумського апеляційного суду надійшли апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 та захисника ОСОБА_7 в яких:
- прокурор просив вирок Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 27.06.2023, сасувати через істотне порушеня вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та через невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення і особі обвинуваченого наслідок м'якості. Прокурор просив ухвалити новий вирок за яким вважати ОСОБА_10 засудженим за ч. 2 ст. 194 КК України до покарання у виді 10 років позбавлення волі.
До початку апеляційного розгляду вимоги апеляційної скарги прокурор змінив та просив вирок Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 27.06.2023, скасувати та призначити в суді першої інстанції новий судовий розгляд в іншому складі суду;
- захисник просив вирок Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 27.06.2023, скасувати та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_10 невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України та виправдати його у зв'язку за відсутністю у його діях складу вказаного кримінального правопорушення.
Також захисник просив допитати свідків та дослідити певні докази, однак вподальшому таке клопотання не підтримав.
Даним вироком ОСОБА_10 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.194 КК України і призначено йому покарання у виді 5 років позбавлення волі.
Зараховано ОСОБА_10 в строк покарання період перебування його під вартою з 08 по 09 серпня 2022 року.
Запобіжний захід ОСОБА_10 у виді застави, до вступу вироку в законну силу, залишено без змін.
Строк покарання ОСОБА_10 визначено рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
Після вступу вироку в законну силу та приведення вироку до виконання заставу в розмірі 208 000 грн, внесену 09.08.2022, квитанція № 43796039-1, визначено повернути заставодавцю ОСОБА_11 за відсутності підстав звернення її в дохід держави.
Задоволено цивільний позов ОСОБА_12 та стягнуто з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_12 відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 400 383 грн та 30 000 грн відшкодування моральної шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_10 на користь держави 51 468,22 грн процесуальних витрат.
Арешт на майно у кримінальному провадженні скасований, а долю речових доказів вирішено у відповідності до ст. 100 КПК України.
В обґрунтування своїх вимог прокурор зазначав, що фактичні обставини справи, доведеність вини обвинуваченого та правильність правової кваліфікації його дій не оскаржує, однак вирок суду вважав незаконним в частині призначеного обвинуваченому покарання.
В змінах до апеляційної скарги прокурор наголошувала на допущені судом першої інстанції істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, через те, що вирок суду ухвалено суддею ОСОБА_1 , яка брала участь на досудовому розслідуванні як слідчий суддя у цьому ж кримінальному провадженні, що є недопустимим та не узгоджується з положеннями КПК України.
Захисник стверджував, що вирок суду першої інстанції є не законним, не вмотивованим, постановленим у зв'язку з неповнотою судового розгляду та невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження. Оскаржуваний вирок, судом постановлено з істотним порушеннями вимог кримінально-процесуального закону і неправильним застосуванням Закону України про кримінальну відповідальність.
Захисник зазначав, що ключовими доказами винуватості ОСОБА_10 суд першої інстанції вважає показання потерпілого ОСОБА_12 та свідка ОСОБА_13 , а також проведені з ними слідчі дії - слідчі експерименти та пред'явлення осіб для впізнання. Разом з тим суд не прийняв до уваги те що, зазначені показання з об'єктивної точки зору є неналежними, а проведені з істотним порушенням вимог КПК України слідчі експерименти та впізнання, не підтверджуються жодним доказом, дослідженим у судовому засіданні, так як вказані особи не бачили, щоб ОСОБА_10 вчиняв дії спрямовані на підпал автомобіля - вказані особи бачили як ОСОБА_10 біг по мосту за 20 метрів від автомобіля, який горів.
Крім цього, суд першої інстанції надав перевагу доказам сторони обвинувачення і обґрунтував вирок показаннями свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 . Однак, на переконання захисника, такі висновку суду не підтверджуються дослідженими у судовому засіданні доказами і не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.
Також захисник зазначав, що суд першої інстанції критично поставився до показів свідків ОСОБА_19 , тренера обвинуваченого, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, ОСОБА_11 , матері обвинуваченого ОСОБА_10 , ОСОБА_20 та ОСОБА_21 , товаришів обвинуваченого ОСОБА_10 , щодо його невинуватості в інкримінованому правопорушенні і перебуванні останнього 05.06.2019 в м. Рівне та м. Черкаси на спортивних змаганнях.
Щодо письмових доказів досліджених у судовому засіданні, зокрема : огляд місця події - місцевості та автомобіля «BMW-520» д.н.з. НОМЕР_1 , про що складено відповідний протокол від 05.06.2019 (т. 3 а.с. 15-19 ), протокол огляду місця події від 06.06.2019 (т. 3 а.с. 20-24), акт застосування службової собаки від 05.06.2019 (т. 3 а.с. 238 ), протоколи слідчих експериментів із застосуванням технічних засобів, від 18.07.2019, проведених з потерпілим ОСОБА_12 (т. 3 а.с. 38-53 ) та свідком ОСОБА_13 (т. 3 а.с. 82-91), то захисник вказував, що вони є неналежними доказами, отриманими з істотним порушенням процедури їх проведення.
Окрім того, суд першої інстанції обґрунтував вирок протоколами пред'явлення особи для впізнання та визначив, що ці слідчі дії проведені відповідно до норм КПК України за участю понятих, а доводи сторони захисту щодо їх визнання недопустимими доказами не знайшли свого підтвердження.
Разом з тим протоколи слідчих дії не містить опису про зовнішній вигляд, прикмети або сукупність ознак, за якими ОСОБА_12 та ОСОБА_13 можуть впізнати осіб, які тікали по мосту. Що стосується опису ознак, за якими потерпілий та свідок впізнали ОСОБА_10 та ОСОБА_22 , то тут захисник зауважував, що вони мають лише загальний характер. Окрім того, як вбачається з протоколів, потерпілий і свідок вказують на те, що можуть впізнати осіб за статурою (худорлявої статури, одягом), однак впізнання проведено лише за фотознімками. Причини неможливості впізнання ОСОБА_10 та ОСОБА_22 наживо в протоколах не зазначені.
Окрім того, у протоколах пред'явлення особи для впізнання відсутній опис усіх осіб, які пред'являлись для впізнання за номерами від одного до чотирьох, а додатки до протоколів впізнання - фототаблиці, не підписані понятими, що вказує на порушення слідчим процедури його проведення, зокрема вимог ч. 3 ст. 105 КПК України.
Окрім того, суд першої інстанції вважає, що вина ОСОБА_10 у вчиненні злочину доведена: скріншотами, які зроблені потерпілим та приєднані до матеріалів провадження, переписки між ним та ОСОБА_23 , однак доводи сторони захисту щодо недопустимості цих доказів, судом першої інстанції безпідставно відхилені без наведення мотивів і обґрунтувань.
В порушення вимог ст. 105 КПК України, додаток до протоколу огляду речей - пакет з оптичним диском, понятими не підписаний.
Щодо визначення судом першої інстанції ОСОБА_23 , як реальної особи, з посиланням на повідомлення «Львівське училище фізичної культури» (т. 5 а.с.114), копію паспорта в якому місце реєстрації - відсутнє, адреса фактичного проживання невідома. ( т.5 а.с.117), то такі висновки суду є лише припущенням. Оскільки зазначені документи ніяким чином не підтверджують, що вказана у них особа, є тією самою ОСОБА_23 , з якою спілкувався ОСОБА_12 . До того ж, ОСОБА_23 ні в ході досудового розслідуванні, ні в ході судового розгляду не допитувалася, а її анкетні дані судом не перевірялися.
Обгрунтування вироку судом, актом про пожежу від 05.06.2019 (т.3 а.с. 240-242), в якому зазначено, що ймовірною причиною пожежі є занесення стороннього джерела запалювання ззовні є неприпустимим, оскільки ймовірність вказує лише на припущення.
Що стосується розміру шкоди, завданої ОСОБА_12 внаслідок підвалу автомобіля, то згідно висновку товарознавчої експертизи від 24.06.2019 № 19/119/11-2/128с (т. 4 а.с.121-123 ) автомобіль «BMW-520» д.н.з. НОМЕР_1 експерту на дослідження не представлявся. У зв'язку з чим експертом зроблено висновок, що ринкова вартість автомобіля з урахуванням зносу станом на 05.06.2019 може складати 365 120.00 грн. (т. 4 а.с. 121-123). Зазначене вказує, що експертом зроблено ймовірний висновок щодо точної вартості збитків, а з урахуванням того, що судом пошкоджений автомобіль «BMW-520» д.н.з. НОМЕР_1 у судовому засіданні не досліджувався, суд не вправі робити висновок, що автомобіль знищений повністю і відновленню не підлягає.
Також судом першої інстанції в обгрунтування вироку покладено висновок судової фототехнічної експертизи №19/119/13/27е від 28.12.2019, згідно якого в зображенні транспортного засобу, схожого на мотоцикл, ймовірно зображений мотоцикл SH3NERAY XY 250 GY-6C 2019 MY SPECIAL EDITION CROSS або інший мотоцикл, схожий за своїми класом, зовнішнім виглядом та конструктивними особливостями з мотоциклом SHINERAY XY 250 GY-6C 2019 MY SPECIAL EDITION CROSS (т. 4 а.с. 72-76).
Однак у зв'язку з ймовірністю висновків експертиз від 28.12.2019 №19/119/13/27е та від 24.06.2019 № 19/119/11-2/128с, на переконання захисника, вони не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку.
Також захисник зазначаві по те, що посилаючись на висновок судової трасологічної експертизи №19/119/6- 2/947е від 07.11.2019, згідно якої два сліди підошви, виявлені 05.06.2019, залишені не взуттям потерпілого чи свідка ОСОБА_13 (т. 4. а.с. 146-156), суд першої інстанції залишає без уваги те, що на експертизу були представлені дві пари кросівок ОСОБА_22 , а за висновком експерта сліди залишені не взуттям наданим на дослідження.
Щодо алібі ОСОБА_10 , то воно стороною обвинувачення в судовому засіданні не спростовано. ОСОБА_10 є професійним спортсменом, а тому приймає участь у спортивних змаганнях з боротьби. Разом з тим, він навчався у Вінницькому педагогічному університеті. 04.06.2019 він достроково склав іспити і був відрахований зі складу студентів закладу у зв'язку з завершенням навчання.
Висновки суду першої інстанції стосовно того, що доводи ОСОБА_10 про те, що він здавав екзамени у м. Рівне, спростовується тим, що його заява про дострокову здачу екзамену зареєстрована лише 05.06.2019 року, на якій мається відповідна резолюція, на перконання захисника, ґрунтуються лише на припущеннях. Оскільки повно і всебічно зазначені обставини судом не досліджувалися, дати здачі екзаменів ОСОБА_10 не перевірялися, свідки з цього приводу не допитувалися.
Документи, щодо алібі ОСОБА_10 та його перебуванні 05.06.2019 у м. Рівне, а 06.06.2019 у м. Черкасах на змаганнях, з урахуванням показів свідків належним чином не проаналізовані та не оцінені.
Також захисник звертав увагу і на те, на підставі, чого було розпочате досудове розслідування у кримінальному провадженні, а саме що досудове розслідування у кримінальному провадженні доручалося слідчим лише на підставі «доручення»: 05.06.2020 - старшому слідчому СВ Конотопського ВП ГУНП в Сумській області ОСОБА_24 ; 21.11.2020 - старшому слідчому СВ Конотопського ВП ГУНП в Сумській області ОСОБА_25 . Тоді як рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови.
Вказані «доручення», не є постановою і за своїм змістом не відповідають вимогам КПК України, а тому слід вважати, що вимога на проведення розслідування у кримінальному провадженні слідчому не висувалася.
Також захисник звертав увагу і на те, що досудове розслідування у кримінальному провадженні, двічі доручалося першими заступниками прокурора Сумської області, згідно ч. 5 ст. 39 КПК України іншим територіальним органам без наявних на те підстав.
Зокрема, постановою від 15.11.2019 розслідування доручено СВ Шосткинського ВП ГУНП в Сумській області, а 10.04.2020 кримінальне провадження повернуто до СВ Конотопського ВП ГУНП в Сумській області. Відтак, досудове розслідування, розпочиналося під керівництвом старшого слідчого ОСОБА_24 , та здійснювалося ним же після повторного визначення підслідності, у групі спільно зі слідчим ОСОБА_26 та начальником СВ ОСОБА_27 (згідно даних ЄРДР).
Зі змісту постанов від 15.11.2019 та 10.04.2020 вбачається, що підставою для передачі провадження іншому органу стало те, що «досудове розслідування здійснюється неефективно, з метою забезпечення, швидкого, повного та неупередженого дослідження усіх обставин кримінального правопорушення». Однак, таке формулювання підстав, на перконання захисника, суперечить вимогам КПК України та практиці Верховного Суду, бо як вже зазначалося розслідування було розпочато і закінчено одним і тим же слідчим ОСОБА_24 , що вказує на явну відсутність неефективності розслідування.
Окрім того, захисник звертав увагу, що після визначення прокурором підслідності за СВ Конотопського СВ ГУНП в Сумській області, досудове розслідування у кримінальному провадженні з 10.04.2020 слідчим ОСОБА_24 , ОСОБА_26 та ОСОБА_28 не доручалося, слідчої група не створювалася. Відповідні постанови про доручення досудового розслідування, створення слідчої групи в матеріалах кримінального провадження відсутні, стороні захисту згідно зі ст. 290 К ПК України не відкривалися і посилання на них в реєстрі матеріалів досудового розслідування відсутні.
Відтак, сторона захисту вважає, що передача кримінального провадження з одного підрозділу до іншого відбулася за відсутності належних підстав, а досудове розслідування у ньому здійснювалося неуповноваженими особами, а тому зібрані докази є недопустимими.
Також захисник зауважував і на тому, що в даній справі обвинувачення підтримував прокурор Конотопської окружної прокурори ОСОБА_29 проте він систематично в судовому розгляді справи надав перевагу потерпілій стороні, виконував його вказівки та вимоги, нехтував принциповістю щодо справедливого розгляду кримінального провадження. На протязі судового розгляду кримінального провадження потерпілий ОСОБА_12 систематично в судових засіданнях проявляв неповагу до суду, прокурора, інших учасників судового процессу, погорожував судді. Однак, в порушення вимог ст. 330 КПК України відносно потерпілого судом не зроблено жодного попередження та не вжито заходів щодо притягнення до відповідальності встановленої законом.
Також захисник просив врахувати і те, що 19.04.2023 він звертався до суду із заявою про відвід головуючого судді ОСОБА_1 від участі у кримінальному провадженні, оскільки існували обставини, які вказували на її упередженість у розгляді справи у зв'язку з систематичним порушення права на захист засудженого та надання переваг стороні обвинувачення у поданні доказів і доведення перед судом певних обставин. 03.05.2023 ухвалою Конотопського міськрайонного суду в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_10 про відвід судді відмовлено.
Інші учасники кримінального провадження апеляційні скарги на вирок суду не подавали.
Як встановлено судом першої інстанції обвинувачені ОСОБА_10 та особа, матеріали кримінального провадження стосовно якого судом виділені у окреме провадження, маючи умисел на знищення чужого майна шляхом підпалу, взявши з собою невстановлену в ході досудового розслідування кількість легкозаймистої рідини, 05.06.2019 близько 20 години прибули до мосту через річку Сейм, неподалік від с. Озаричі Конотопського району Сумської області, де був припаркований автомобіль марки «BMW 520» д.н. НОМЕР_1 , 2007 р.в., належний потерпілому ОСОБА_12 та який відпочивав на березі вищевказаної річки. Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на умисне знищення чужого майна шляхом підпалу, ОСОБА_10 та особа, матеріали кримінального провадження стосовно якого судом виділені у окреме провадження підійшли до автомобіля марки «BMW520», д.н. НОМЕР_1 , 2007 р.в. та за допомогою запалювальної суміші здійснили його підпал, тим самим умисно знищили майно, яке належить ОСОБА_12 , спричинивши майнову шкоду у великих розмірах, яка відповідно до висновку судової автотоварознавчої експертизи №19/119/11-2-128е від 24.06.2019 становить 365 120 грн та залишили місце злочину.
Про дату, час і місце апеляційного розгляду справи всі учасник повідомлялись, однак до Сумського апеляційного суду 28.04.2026 не з'явились ні обвинувачений ОСОБА_10 , ні потерпілий ОСОБА_12 , а адресовані їм повістки про виклик до суду повернулися без вручення їх адресатам.
Натомість, колегія суддів звертає увагу на те, що в провадженні Сумського апеляційного суду ці матеріали знаходяться з 07.08.2023 та у справі неодноразово призначались судові засідання в які з'являлись як обвинувачений так і потерпілий, що безумовно свідчить про їх обізнаність про апеляційний розгляд матеріалів цього кримінального провадження.
Також, апеляційний суд інформував потерпілого ОСОБА_12 про дату, час і місце призначеного на 28.04.2026 судового засідання шляхом розміщення на офіційному сайті Сумського апеляційного суду оголошення, а захисник ОСОБА_7 повідомляв про судове засідання свого підзахисного - обвинуваченого ОСОБА_10 .
За таких обставин, з метою дотримання розумних строків апеляційного розгляду матеріалів провадження, а також враховуючи подані прокурором зміни до апеляційної скарги, які зводяться до скасування вироку суду з призначенням в суді першої інстанції нового судового розгляду з тих підстав про які також в своїй апеляційній скарзі вів мову і захисник, враховучи відмову захисника від заявленого ним клопотання, про повторне дослідження апеляцяційним судом доказів у справі, колегія суддів вважає за можливе здійснити апеляційний розгляд провадження без участі обвинуваченого ОСОБА_10 та потерпілого ОСОБА_12 , що узгоджується з ч. 4 ст. 405 КПК України, однак за участі прокурора та захисників ОСОБА_7 і ОСОБА_8 , двоє з яких фактично і є апелянтами у цьому кримінальному провадженні.
Тому, заслухавши доповідь судді, думку прокурора ОСОБА_6 , яка вимоги зміненої апеляційної скарги прокурора підтримала, просила вирок суду першої інстанції скасувати та призначити в суді першої інстанції новий судовий розгляд, та яка частково підтримала вимоги скарги захисника, в частині істотного порушення судом вимог кримінального процесуального закону, думки захисників ОСОБА_7 і ОСОБА_8 , які підтримали вимоги скарги захисника ОСОБА_7 , просили обвинуваченого ОСОБА_10 виправдати і які повністю підтримали зміни до апеляційної скарги прокурора, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг захисника і прокурора зі змінами до них, враховуючи позицію захисника про відмову від клопотання, про повторне дослідження доказів у справі, колегія суддів дійшла такого висновку.
Як слідує з матеріалів кримінального провадження вирок суду першої інстанції в апеляційному порядку оскаржений двома учасниками кримінального провадження:
- захисником ОСОБА_7 , який просив вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок, яким просив визнати ОСОБА_10 невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України та виправдати його у зв'язку з відсутністю у його діях складу вказаного кримінального правопорушення;
- прокурором, який спочатку просив вирок суду скасувати і ухвалити новий вирок за яким просив для обвинуваченого більш суворого покарання та який вимоги скарги в подальшому змінив і просив апеляційний суд вирок суду скасувати та призначити в суді першої інстанції новий судовий розгляд, оскільки в ході вивчення матеріалів було встановлено, що суд допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Враховуючи доводи та вимоги скарг апелянтів, з урахуванням ч.1 ст. 404 КПК України, колегія суддів звертає увагу на те, що доводи скарги захисника та доводи зміненої скарги прокурора сходяться в твердженнях про істотне порушення судом першої інстанції вимог кримінального процесуального закону, що полягало в ухваленні вироку тим суддею, який фактично у цьому ж кримінальному провадженні брав участі на стадії досудового розслідування в якості слідчого судді, що безумовно не узгоджується зі ст. 76 КПК України.
Тому, виходчи з встановленого, колегія суддів вирок суду в першу чергу перевіряє на законність з урахуванням саме цих доводів апелянтів та зазначає наступне.
Згідно зі статтею 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим, вмотивованим, а також відповідати вимогам, які до нього пред'являються кримінальним процесуальним законом.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оцінені судом відповідно до вимог статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що судове слідство проведено та вирок ухвалено головуючою суддею ОСОБА_1 .
В ході судового розгляду провадження прокурором та захисником обвинуваченого двічі заявлено відвід судді ОСОБА_1 з підстав ухвалення нею як слідчим суддею 31.07.2020 рішення за скаргою представника потерпілого на дії слідчого.
Однак, на переконання колегії суддів, ухвалами від 18.08.2020 та від 12.10.2022 у задоволенні відводу безпідставно відмовлено.
Так, вивченням матеріалів провадження встановлено, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12019200080000552 стосовно ОСОБА_10 затверджено прокурором 23.07.2020, а 24.07.2020 спрямовано до суду для розгляду по суті.
Ухвалою від 27.07.2020 суддею ОСОБА_1 у даному провадженні призначено підготовче судове засідання на 31.07.2020.
При цьому, 20 та 22.07.2020, тобто під час проведення досудового розслідування даного кримінального провадження, представником потерпілого було подано слідчому клопотання щодо необхідності проведення у провадженні додаткових слідчих дій, у задоволенні яких слідчим відмовлено 21 та 23.07.2020.
Не погодившись з такими рішеннями слідчого, представник потерпілого ОСОБА_12 оскаржив його до слідчого судді Конотопського міськрайонного суду.
І 31.07.2020 суддею ОСОБА_1 , вже як слідчим суддею, було розглянуто скаргу представника потерпілого ОСОБА_12 на ухвалені в межах досудового розслідування рішення слідчого про відмову у задоволенні клопотань представника потерпілого від 20 та 22.07.2020 щодо проведення додаткових слідчих дій.
Отже, дана скарга подавалася на дії слідчого, ухвалені ним у межах досудового розслідування кримінального провадження № 12019200080000552 до спрямування кримінального провадження стосовно ОСОБА_10 до суду для розгляду по суті.
Враховуючи зазначене, 31.07.2020 суддею ОСОБА_1 ухвалено рішення за скаргою представника потерпілого, як слідчим суддею, про що прямо зазначено у вступній частині даного рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 КПК України суддя, який брав участь у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, не має права брати участі у цьому ж провадженні в суді першої, апеляційної і касаційної інстанцій.
Згідно з положеннями статті 80 КПК України, за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов'язані заявити самовідвід.
За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні.
Заяви про відвід можуть бути заявлені як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження.
Відповідно до ч.1 ст.412 КПК України, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обгрунтоване судове рішення.
Аналіз положень ст. 412 КПК України засвідчує, що законодавцем підтримано усталений у теорії кримінального процесуального права підхід до розподілу істотних порушень вимог кримінального процесуального закону на умовні (частина 1) та безумовні (частина 2), оскільки законодавець позбавлений можливості наперед передбачити всі порушення, які можуть бути допущені при ухваленні судових рішень і суттєво впливатимуть на їх законність та обґрунтованість.
В основі розподілу істотних порушень на умовні й безумовні підстави покладено розходження вимог КПК України за їхнім конкретним змістом та призначенням. Істотність умовних підстав визначається, по-перше, змістом порушеної вимоги КПК України, по-друге, умовними обставинами конкретної справи.
Отже, рішення суду першої інстанції може бути скасовано судом апеляційної інстанції і за ч. 1 ст. 412 КПК України, за наявності порушень, які вплинули на його законність.
Істотність безумовних підстав визначається змістом порушеної вимоги КПК України і не залежить від умов кримінального провадження.
До умовних належать такі порушення вимог кримінального процесуального закону, істотність чи неістотність яких визначається кожного разу судом у залежності від конкретної процесуальної ситуації, що склалась у справі під кутом зору того, чи завадили вони суду всебічно дослідити справу і вплинули, або чи могли вплинути, на постанов лення законного і обґрунтованого вироку. Визначається у цьому випадку і можливість або неможливість виправлення таких порушень у суді вищої інстанції.
Друга група - безумовні підстави - такі процесуальні порушення, наявність яких зобов'язує суд скасувати вирок, оскільки їх істотність наперед визначена законодавцем, при цьому перелік безумовних процесуальних істотних порушень наведений, як вичерпний.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.412 КПК України безумовною підставою для скасування судового рішення є його ухвалення незаконним складом суду.
Враховуючи, що вирок у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_10 ухвалено суддею, яка підлягала відводу, оскільки брала участь в ухваленні рішень у цьому ж провадженні, як слідчий суддя, і зазначені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону не можуть бути виправлені судом апеляційної інстанції, вказаний вирок підлягає скасуванню з призначенням в суді першої інстанції нового судового розгляду в іншому складі суду.
Тому, виходячи з встановлених порушень, колегія суддів до аналізу інших доводів скарг прокурора та захисника не вдається, та зауважує на тому, що під час нового розгляду кримінального провадження суду першої інстанції необхідно усунути порушення КПК України, вказані в ухвалі суду, перевірити всі інші доводи, викладені в апеляційних скаргах, дати їм правову оцінку та постановити законне, обґрунтоване та вмотивоване судове рішення, відповідно до вимог процесуального та матеріального законів.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 412, 415, 419 КПК України, колегія суддів, -
Змінену апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 задовольнити повністю, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , задовольнити частково.
Вирок Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 27.06.2023 відносно ОСОБА_10 , скасувати у зв'язку з істотним порушенням судом вимог кримінального процесуального закону та призначити в суді першої інстанції новий судовий розгляд в іншому складі суду.
Ухвала остаточна та оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4