Справа № 732/395/26
Провадження № 3-зв/732/2/26
05 травня 2026 року м. Городня
Суддя Городнянського районного суду Чернігівської області Карпинська Н.М., у присутності секретаря - Воропаєвої К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Городня доповідну записку судді Бойко Алли Олександрівни про заявлений їй відвід ОСОБА_1 у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 156 КУпАП,-
на розгляд судді Карпинської Н.М. у порядку автоматизованого розподілу передано доповідну записку судді Бойко Алли Олександрівни про заявлений їй відвід ОСОБА_1 у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 156 КУпАП. За змістом переданих документів встановлено, що ОСОБА_1 у судовому засіданні 04 травня 2026 року у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 156 КУпАП заявив усно відвід судді ОСОБА_2 , вмотивувавши його тим, що не довіряє судді, оскільки та не досягла 40 років і що справедливе правосуддя може здійснювати тільки суддя-чоловік, який досяг 30 років.
Учасники у судовому засіданні відсутні, їх неявка не перешкоджає розгляду обґрунтованості питання відводу.
Дослідивши мотиви заявленого відводу мною встановлено таке.
Згідно зі ст. 246 КУпАП порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в районних, районних у містах, міських чи міськрайонних судах визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Положеннями КУпАП питання відводів або самовідводів судді у справі про адміністративне правопорушення не врегульоване.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 червня 2022 року по справі №2-591/11 зазначила, що суд застосовує аналогію закону і аналогію права тоді, коли на переконання суду певні відносини мають бути врегульовані, але законодавство такого регулювання не містить, внаслідок чого наявна прогалина в законодавчому регулюванні.
Зазначені висновки стосуються як матеріального, так і процесуального права. Саме застосування аналогії у процесуальному праві в певних випадках дає змогу ухвалити справедливе рішення. Тому відсутність у процесуальних кодексах положень про процесуальну аналогію не є перешкодою для застосування такої аналогії.
Європейський суд з прав людини неодноразово в своїх рішеннях вказував на віднесення справ про адміністративні правопорушення до кримінальної сфери судочинства.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України суддя не може брати участь у провадженні за наявності обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Відповідно до вимог статті 80 КПК України відвід судді може бути заявлений особами, які беруть участь у провадженні. Відвід повинен бути вмотивованим.
Інститут відводу (самовідводу) має важливе значення для реалізації демократичних принципів судового процесу, сприяє ефективному розгляду справи і забезпечує правильне вирішення справи.
Норма про відвід (самовідвід) гарантує неупередженість у здійсненні правосуддя, запобігає можливості скасування рішень за мотивами незаконності складу суду, заінтересованості певних суб'єктів, що з'ясувалися під час перевірки справи вищестоящими інстанціями.
Для відводу судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об'єктивно можуть вказувати на можливу упередженість. Обставини, які були покладені в основу заяви про відвід (самовідвід), повинні бути доведеними. Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.
При визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об'єктивно обґрунтованими.
При цьому не можуть бути підставами для відводу судді заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджені належними й допустимими доказами.
Тобто, обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути обґрунтованими та доведеними. Відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів та доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Якщо відвід не вмотивований, це є підставою для відмови у його задоволенні.
Статтею 29 Конституції України визначено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону.
Відповідно до ч. 7 ст. 56 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддя зобов'язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.
З дослідженої заяви про відвід вбачається, що підставою для відводу судді є надумані суб'єктивні підстави, які не можуть слугувати підставою для відводу судді, яка призначена у встановленому Законом порядку із дотриманням норм Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а стать судді (чоловік чи жінка) не впливає на об'єктивність судового рішення.
За таких обставин у задоволенні заяви про відвід судді необхідно відмовити.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 246, 280, 294 КУпАП, п. 4 ч. 1 ст. 75, 80-81 КПК України,
відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 156 КУпАП.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя Карпинська Н.М.