Справа № 766/10959/24
н/п 2/766/1295/26
(ЗАОЧНЕ)
22.04.2026 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:
головуючої судді Шестакової Я.В.
за участі секретаря Сивкович О.А.
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні у порядку загального позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Виконавчий комітет Херсонської міської ради - орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Херсонської міської ради про визначення місця проживання дитини, -
Представник позивача у липні 2024 року звернувся до Херсонського міського суду Херсонської області з позовом до ОСОБА_3 , у якому просить, з урахуванням уточнених позовних вимог, визначити місце проживання неповнолітнього сина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком, ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, ОСОБА_3 тривалий час не проживає разом із сім'єю, не бере участі у вихованні та утриманні дітей, у зв'язку з чим фактичне піклування про них здійснює виключно батько. Позивач звертався до органів поліції з приводу залишення відповідачкою дітей, однак ознак кримінального правопорушення в її діях встановлено не було, у зв'язку з чим йому рекомендовано звернутися до служби у справах дітей. За результатами звернення до органів опіки та піклування складено акт обстеження умов проживання, відповідно до якого малолітній ОСОБА_4 проживає разом із батьком у приватному будинку з належними житлово-побутовими умовами, забезпечений усім необхідним для проживання, розвитку та виховання. Також зазначено, що дитина фактично постійно проживає з батьком, прив'язана до місця проживання, навчається у навчальному закладі за місцем проживання та має сформоване соціальне середовище. Визначення місця проживання дитини разом із батьком, на думку позивача, відповідатиме його найкращим інтересам, сприятиме забезпеченню стабільних умов життя, належного виховання, розвитку та догляду. У зв'язку із вищевикладеним позивач звернувся до суду із даною позовною заявою.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 02.08.2024 року роз'єднано поєднані в одному провадженні позовні вимоги за заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , третя особа: Служба у справах дітей Суворовської районної у місті Херсоні ради про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 02.08.2024 року прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 16.01.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 03.06.2025 року визнано обов'язковою явку позивача, ОСОБА_1 .
10.02.2026 року до Херсонського міського суду Херсонської області надійшла заява представника позивача - адвоката Чужикова Д.Ю. про виклик свідка, який просить викликати та допитати в якості свідків у судовому засіданні ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 11.02.2026 року повернуто до розгляду справи № 766/10959/24 у підготовчому провадженні, замінено третю особу на її правонаступника, витребувано докази по справі.
10.03.2026 року на адресу Херсонського міського суду Херсонської області на виконання ухвали від 11.02.2026 року надійшла відповідь з Міністерства соціальної політики, сім'ї та єдності України.
07.04.2026 року до Херсонського міського суду Херсонської області надійшла заява представника позивача - адвоката Чужикова Д.Ю. про долучення доказів та надано копію паспорта громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_1 ОСОБА_12 з відмітками про перетин кордону на сторінках 6 та 7 вказаного документа.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 ЦПК України, під час розгляду справи судом забезпечено повне фіксування судового засідання технічними засобами відповідно до вимог Положення про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та положень, що регулюють функціонування її окремих підсистем (модулів).
На підставі заяв представника позивача - адвоката Чужикова Д.Ю. та позивача про проведення розгляду справи у режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів, фіксування судового засідання здійснювалося із використанням підсистеми відеоконференцзв'язку.
В підготовчому судовому засіданні представником заявника заявлено клопотання про залишення без розгляду позовної заяви у частині визначення місця проживання ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом із батьком, оскільки момент розгляду справи він вже досяг повноліття та проживає окремо у м. Києві.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 22.04.2026 року задоволено клопотання представника позивача про залишення без розгляду позовної заяви у частині визначення місця проживання ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом із батьком, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Відповідач у судове засідання не з'явилася повторно, про день, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, зокрема, шляхом неодноразового направлення судових повісток про виклик до суду за останньою відомою адресою реєстрації місця проживання та за адресою реєстрації місця проживання відповідача як внутрішньо переміщеної особи.
Відповідно п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Пунктом 82-1 «Правил надання послуг поштового зв'язку», затверджених постановою КМ України від 5 березня 2009 р. № 270, установлено, що рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу), а в разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім'ї, який проживає разом з адресатом (одержувачем). У разі відсутності адресата (одержувача), будь-кого з повнолітніх членів його сім'ї за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» .
Отже, відповідно п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається, що судова повістка відповідачу вручена.
Процесуальним правом надати відзив на позов або письмові пояснення по суті предмету спору відповідач не скористалася. Документів, що підтверджують поважність причин її відсутності суду не надано. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надійшло.
За таких обставин суд вважає, що перешкод для здійснення розгляду справи у судовому засіданні та ухвалення судового рішення немає.
У зв'язку з цим, суд, згідно вимогам ч. 4 ст.223 та ст. ст. 280, 281 ЦПК України, вважає можливим провести заочний розгляд справи.
Виходячи з викладеного, а також враховуючи положення ст.130 Цивільного процесуального кодексу України суд вважає, що відповідач належним чином повідомлена про дату та час судового розгляду справи, отже суд, з урахуванням положень ч. 4 ст.280 ЦПК України, за згодою позивача розглядає справу в заочному порядку.
Статтями 13,81 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених Кодексом випадках.
Судом встановлено та матеріалами цивільної справи підтверджено, що 23.09.2006 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_9 (шлюбне прізвище - ОСОБА_10 ) зареєстровано шлюб, про що Дніпровським відділом реєстрації актів цивільного стану Херсонського міського управління юстиції зроблено відповідний актовий запис № 608, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_5 у м. Херсон народився ОСОБА_8 , про що 22.02.2007 року Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Херсонського обласного управління юстиції складено відповідний актовий запис № 172. Батько: ОСОБА_1 . Мати: ОСОБА_3 . Зазначене підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 22.02.2007 року.
ІНФОРМАЦІЯ_6 у м. Херсон народився ОСОБА_4 , про що 29.07.2017 року Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Херсонській області складено відповідний актовий запис № 670. Батько: ОСОБА_1 . Мати: ОСОБА_3 . Зазначене підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 від 29.07.2014 року.
Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 04.12.2024 року по справі № 766/12551/24 розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , зареєстрований 23.09.2006 року Дніпровським відділом реєстрації актів цивільного стану Херсонського міського управління юстиції, актовий запис № 608.
У відповідності до повідомлення Херсонського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Херсонській області від 22.05.2024 року за вих. № 36/841, заяву ОСОБА_1 за фактом того, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , у липні 2023 року залишила неповнолітніх дітей та поїхала у невідомому напрямку, зареєстровано в Інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції» Херсонського РУП ГУНП в Херсонській області за № 6002 від 14.05.2024 року. В діях ОСОБА_3 , 1983 року народження, вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 184 КУпАП, але притягнути останню до відповідальності не надається можливим, оскільки її місце перебування невідоме. ОСОБА_1 рекомендовано звернутися до служби у справах дітей Суворовської у м. Херсон ради для інформування про факт ухилення від виконання батьківських обов'язків. Враховуючи, що у матеріалах відсутні ознаки кримінального правопорушення, було прийнято рішення про списання матеріалів до справи згідно Закону України «Про звернення громадян».
30.05.2024 року на підставі заяви ОСОБА_1 провідним спеціалістом служби у справах дітей Суворовської районної у м. Херсоні ради та т.в.о. старшого інспектора Відділу звернення громадян Управління патрульної поліції в Херсонській області Департаменту патрульної поліції проведено обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 , про що складено відповідний Акт. За результатами проведеного обстеження встановлено, що у будинку забезпечено гарні умови проживання, у дітей є власна кімната, облаштована місцями для сну, столом, стільцями, шафою з одягом за сезоном. Згідно пояснень батька, мати у 2023 році забрала дітей та поїхали з ними до м. Києва, після чого залишила їх на сестру. З того часу батько виховує дітей самостійно. За вказаною адресою зареєстровані та проживають наступні особи: ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_11 (бабуся).
Згідно довідки про фактичне місце проживання осіб (склад сім'ї) у житловому приміщенні (будинку) № 96 від 12.06.2024 року, за адресою: АДРЕСА_1 , проживають: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (батько), ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (син), ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 (син), що підтверджують сусіди.
11.12.2024 року на підставі заяви ОСОБА_1 представниками служби у справах дітей Центральної районної у м. Херсоні ради проведено обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 , про що складено відповідний акт. Встановлено, що житловий будинок у гарному житловому стані, обладнаний усіма необхідними меблями та комунікаціями. Діти проживають разом із батьком та бабусею, мати дітей не з'являться, матеріально не допомагає, місце її перебування невідомо. Для дітей створено всі необхідні умови для виховання, навчання та проживання.
Рішенням Виконавчого комітету Центральної районної у м. Херсоні ради № 1126 від 24.12.2024 року «Про висновок щодо визначення місця проживання дитини» затверджено висновок щодо визначення місця проживання дитини. Згідно наданого висновку, виконавчий комітет Центральної районної у м. Херсоні ради - орган опіки та піклування Центрального району м. Херсона, вважає доцільним визначити місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком, ОСОБА_1 .
Згідно повідомлення Міністерства соціальної політики, сім'ї та єдності України від 22.01.2026 року за вих. № 2605-9404/03-26, станом на 04.03.2026 року, згідно відомостями внесеними до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку внутрішньо переміщених осіб у складі сім'ї (облікований в підрозділі м. Київ (3002) з 01.06.2023 року).
За фактом реєстрація ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як внутрішньо переміщеної особи в м. Києві, допитаний 11.02.2026 року в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_1 , пояснив, що у 2023 році ОСОБА_12 виїхала до м. Києва разом із дітьми: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (у 2023 році був неповнолітнім).
На підставі ч. 2 ст. 160 Сімейного кодексу України, в судовому засіданні 11.02.2026 року судом було з'ясовано думку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який досяг 10-річного віку, щодо визначення його місця проживання. ОСОБА_4 зазначив, що з матір'ю не спілкується, зателефонувати їй не має змоги, оскільки її телефон вимкнений та зв'язок з нею відсутній, хоче проживати з батьком.
Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , пояснила, що знайома з родиною позивача та відповідача з початку 2000-х років. Зазначила, що відповідач виїхала на початку літа 2023 року після де окупації м. Херсона, після чого її місце перебування свідку не відомо. Позивача, ОСОБА_1 , характеризує позитивно, як гарного сім'янина, гарного батька, сусіда і друга; вказує, що до дітей ставиться дуже гарно, діти завжди чисто і охайно вдягнуті.
Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , пояснила, що знайома з родиною позивача та відповідача з 2000-х років. Зазначила, що відповідача поїхала з міста влітку 2023 року. Позивач постійно проживає за адресою реєстрації разом із молодшим сином ОСОБА_13 та старшим сином ОСОБА_14 , проте останній поїхав до м. Києва на навчання, де наразі й проживає. Позивач позитивно характеризується з боку сусідів, опікується вихованням, навчанням та розвитком дитини; хлопчик завжди охайно та чисто вдягнений.
Відповідно до відміток про перетин кордону на шостій сторінці паспорта громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_1 ОСОБА_3 , 17.06.2023 року відповідач перетнула кордон у напрямку виїзду на пункті пропуску Hrebenne (PL - Республіка Польща), а також 21.06.2023 року перетнула кордон у напрямку в'їзду на пункті пропуску Grebтeva (LT, Латвійська Республіка), що розташований на кордоні з російською федерацією (з російської сторони це пункт пропуску «Убилінка», Псковська область).
В судовому засіданні 22.04.2026 року представник позивача - адвокат Чужиков Д.Ю. пояснив, що фотокопії паспорта громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_1 ОСОБА_3 , було передано старшому сину - ОСОБА_8 . Відповідач спілкуватися з судом та іншими учасниками справи відмовилася; старшим сином в телефонному режимі їй було повідомлено про розгляд вказаної справи в суді.
Дослідивши матеріали справи, докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до Принципу 6 Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості, малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю. Дитина має право на здорове зростання і розвиток (принцип 4 Декларації прав дитини).
Ст. 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їхньому бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосованого закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Згідно ст. 18 Конвенції про права дитини, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки, або у відповідних випадках законні опікуни, несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Дитині, для повного і гармонійного розвитку її особи необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові і розуміння також в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється забезпеченню інтересів дитини (ст. 3 Конвенції про права дитини).
Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини (ст. 27 Конвенції про права дитини).
Вирішуючи даний позов, суд, згідно ст. 3 Конвенції про права дитини, ухваленої Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.1989 р., ратифікованої Постановою ВРУ від 27.02.1991 р., приділяє першочергову увагу якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частини третьої статті 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.
Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Відповідно до частини першої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно з частинами першою, другою статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» (далі - Закон) сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частини перша, друга статті 15 Закону).
Суд зазначає, що міжнародні та національні законодавчі акти не містять норм, які наділяли б будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.
В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (частина перша статті 3 Конвенції про права дитини).
Дитина є суб'єктом права і, незважаючи на незначний вік, неповну цивільну дієздатність, має певний обсяг прав. Одними з основних її прав є право висловлювати свою думку та право на врахування думки щодо питань, які стосуються її життя.
Відповідно до частин першої та другої статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору щодо її місця проживання.
Аналогічні положення закріплені у статті 12 Конвенції про права дитини, згідно з якою держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.
Під час визначення місця проживання дитини, зважаючи на вікову категорію, необхідно проводити з нею бесіду, головним завданням якої є встановлення дійсного психоемоційного стану дитини, визначення її інтересів та з'ясування думки щодо бажання дитини проживати з одним із батьків.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
ЄСПЛ зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага, і для дотримання такої рівноваги особливу увагу необхідно приділити найважливішим інтересам дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», заява № 31111/04).
Про необхідність заслуховування думки дітей, які досягли певного віку, та її врахування при вирішенні спорів про відібрання дітей зазначено, зокрема, у рішенні ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» (заява 39948/06). У параграфі 59 цього рішення вказано, що суд також зауважує, що на жодному етапі провадження у справі судді не заслуховували дітей. Проте, при вирішенні питань, які стосуються її життя, дитині, здатній сформулювати власні погляди, має бути забезпечено право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що її стосуються, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.
Результат аналізу наведених вище норм права, практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, насамперед повинні бути враховані інтереси дитини, виходячи з об'єктивних обставин спору.
Вирішуючи спір щодо визначення місця проживання дитини, суди мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах.
Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, провадження № 14-327цс18.
З матеріалів справи вбачається, що з 2023 року відповідач фактично залишила місце проживання дітей, виїхала за межі міста, а її місце перебування є невідомим, вона не бере участі у вихованні дітей, не підтримує з ними систематичного зв'язку та не здійснює матеріального забезпечення. Це підтверджується як даними поліції, так і поясненнями свідків та представника позивача, а також відсутністю належної комунікації відповідача з судом.
Натомість встановлено, що дитина фактично проживає разом із батьком, який забезпечує його утримання, належні житлові умови, виховання та навчання. Акти обстеження умов проживання, довідки про склад сім'ї та висновок органу опіки та піклування свідчать, що у місці проживання батька створені стабільні, безпечні та належні умови для розвитку дітей. Орган опіки та піклування дійшов висновку про доцільність визначення місця проживання дитини саме з батьком.
Тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2019 року в справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18), від 24 листопада 2021 року в справі № 754/16535/19 (провадження № 61-14623св21)).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 грудня 2020 року у справі № 487/2001/19-ц (провадження № 61-12667св20) зазначено: «закріплення вказаними вище міжнародними документами та актами внутрішнього законодавства України право дитини бути почутою передбачає, що думка дитини повинна враховуватися при вирішенні питань, які її безпосередньо стосуються. Разом з цим, згода дитини на проживання з одним з батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо така згода не відповідає та не захищає права та інтереси дитини, передбачені Конвенцією. Отже, вирішуючи спір, суд має віддати перевагу тому з батьків, який може забезпечити більш сприятливі умови виховання дитини. Важливим критерієм є моральні якості матері та батька як вихователів. Моральними якостями, які можуть негативно вплинути на виховання дитини, є, зокрема, зловживання спиртними напоями, невиконання батьківських обов'язків, притягнення до судової чи адміністративної відповідальності».
Суд враховує думку малолітнього ОСОБА_4 , який висловив бажання проживати з батьком, що відповідає вимогам законодавства щодо врахування думки дитини, яка досягла відповідного віку. Крім того, свідчення допитаних у судовому засіданні осіб підтверджують належне виконання позивачем батьківських обов'язків та позитивну характеристику його як особи, що забезпечує належний догляд за дитиною.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на норми, які регулюють правовідносини, що виникли між сторонами, суд має з'ясувати, чи виконала відповідач обов'язок доведення обставин, за наявності яких суд має право відмовити у визначенні місця проживання дитини з батьком, чи довів позивач, що проживання дитини з ним відповідатиме найкращим інтересам дитини.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 листопада 2021 року в справі № 754/16535/19 (провадження № 61-14623св21) вказано, що «під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку. При розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах. Перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини».
Таким чином, враховуючи фактичне проживання дитини з батьком, відсутність участі матері у вихованні, її тривалу відсутність за місцем проживання, висновок органу опіки та піклування, а також інтереси дитини, суд дійшов висновку, що визначення місця проживання дитини з батьком відповідає найкращим інтересам дитини та забезпечує стабільність його життєвих умов.
Приписами ч.6 ст.141 ЦПК України передбачено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, такі судові витрати стягуються з другої сторони.
При цьому, оскільки при зверненні до суду із даною позовною заявою представником позивача заявлено клопотання про покладення судових витрат на позивача, дане питання судом не розглядається.
Керуючись ст.ст. 150-152, 160, 161 Сімейного Кодексу України ст. ст.12,19, 79-81, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 280-285, 354 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Виконавчий комітет Херсонської міської ради - орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Херсонської міської ради про визначення місця проживання дитини - задовольнити в повному обсязі.
Визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП: НОМЕР_5 , за місцем його проживання.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача , поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua
Найменування сторін :
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_3 . РНОКПП НОМЕР_5 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_3 . РНОКПП НОМЕР_6 .
Відповідач:
Повний текст рішення складено 22.04.2026 року
СуддяЯ. В. Шестакова