Баранівський районний суд Житомирської області
Справа № 273/988/25
Провадження № 2-о/273/31/26
01 травня 2026 року Баранівський районний суд Житомирської області в складі: головуючого судді Бєлкіної Д.С., при секретарі судових засідань Стаднюк В.В., з участю заявника ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Баранівка в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи - Баранівська міська рада, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про встановлення факту перебування на утриманні ,
ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій просить встановити факт її перебування на утриманні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Заява мотивована тим, що заявник і ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , були чоловіком та дружиною. ІНФОРМАЦІЯ_4 її чоловік ОСОБА_2 помер. Після його смерті постало питання про переоформлення пенсії її померлого чоловіка ОСОБА_2 на неї, так як її пенсія є невеликою, а її покійний чоловік отримував пенсію, як інвалід війни 1 групи та був основним годувальним та утримувачем їхньої сім'ї. Заявниця звернулася до органів місцевого самоврядування для отримання довідки про спільне проживання та її перебування на утриманні чоловіка. Відповіддю на її заяву на отримання довідки їй було відмовлено та рекомендовано звернутися з заявою до суду про встановлення юридичного факту перебування на утриманні.
24.12.2025 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області до суду надійшов відзив, в якому представник заінтересованої особи просив відмовити у задоволенні даної заяви. Вважає, що в даній справі наявний спір про право на пенсійні виплати, а тому спір є публічно правовим та підлягає вирішенню у позовному провадженні в порядку адміністративного судочинства, посилається на висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного суду від 22.03.2023 року по справі №290/289/22-ц.
Заявник ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала подану заяву та просила її задовольнити, оскільки даний факт потрібен їй для оформлення пенсії по втраті годувальника, а так як у свідоцтві про одруження її та ОСОБА_2 по-різному вказана літера у їх прізвищі, а саме чоловік ОСОБА_3 , а дружина ОСОБА_4 , то вона не може реалізувати свої права на пенсійне забезпечення.
Представник заінтересованої особи - Баранівської міської ради в судове засідання не з'явився, направив заяву, в якій просив розглядати справу без представника Ради, не заперечує проти задоволення заяви.
Представник заінтересованої особи - Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області в судове засідання не з'явився, направив заяву, в якій просив розглядати справу без представника, заперечує проти задоволення заяви з підстав, вказаних у відзиві.
Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що знає заявницю і померлого ОСОБА_2 ще з 1974 року, був на їх весіллі, вони були подружжям. Весь цей час він підтримував з ними зв'язок. ОСОБА_2 був інвалідом 1 групи, а ОСОБА_1 доглядала його і допомагала йому. У їхніх прізвищах дійсно є розбіжності в одній літері.
Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що є сусідкою ОСОБА_1 , яка проживала разом зі своїм чоловіком до його смерті.
Заслухавши пояснення заявника, свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , дослідивши та оцінивши здобутi й перевірені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до положень статей 293, 315 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами, перебування фізичної особи на утриманні. Частиною 2 вказаної норми передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.
У постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18, провадження № 14-567цс18, Велика Палата Верховного Суду сформувала такий висновок: «В порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян.
У постанові від 11 лютого 2026 року, справа № 308/17634/23, провадження № 14-40цс25 Велика Палата Верховного Суду (п.п. 125, 126) сформувала такий висновок: «Аналізуючи у сукупності предмет та характер відносин щодо встановлення факту, що має юридичне значення для реалізації прав заявника, їх суб'єктний склад, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні, окрім як в порядку цивільного судочинства. Отже, в розумінні статті 6 Конвенції судом, встановленим законом, який розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні, є суд цивільної юрисдикції відповідно до статті 19 ЦПК України та пункту 2 частини першої статті 315 ЦПК України».
Отже, в судовому порядку можливо встановити факти, коли ці факти безпосередньо породжуватимуть юридичні наслідки, тобто вони повинні мати юридичне значення, а саме: від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення.
Метою встановлення факту у даній справі, а саме: перебування на утриманні ОСОБА_2 ОСОБА_1 , є отримання пенсії у зв'язку із втратою годувальника.
Як резюмує ВП ВС у постанові від 18 січня 2024 року у справі 560/17953/21, чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства.
Так, ВП ВС відступила від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах стосовно юрисдикції спору, які викладено у постанові Великої Палати від 30 січня 2020 року у справі № 287/167/18-ц та у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі №290/289/22-ц. А саме ВП ВС вказала, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судовому порядку. Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Юридичні факти, які належать встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами Цивільного процесуального кодексу України.
Тож доводи заінтересованої особи Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, що за заявленим вимогами заявника вбачається публічно-правовий спір, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
Таким чином, за даними матеріалами цивільної справи юридичні факти, які просить встановити заявник належить встановлювати в судовому порядку цивільної юрисдикції.
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , 20.01.1974 року був зареєстрований шлюб, після укладення шлюбу чоловіку та дружині присвоєно прізвище ОСОБА_3 (а.с.12), проте згідно паспорта серії НОМЕР_2 , виданого 03.08.1998 року, прізвище заявниці вказано як ОСОБА_4 (а.с.8).
Згідно копії пенсійного посвідчення № НОМЕР_3 виданого 13.12.2017 року на ім'я ОСОБА_2 , останній отримував пенсію по інвалідності - 1 група інвалід війни (а.с.13).
Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Баранівка Звягельського району Житомирської області (а.с. 15).
Відповідно до відповіді Баранівської міської ради від 01.04.2025 року №02-12/411 ОСОБА_1 відмовлено у видачі довідки про перебування на утриманні чоловіка у зв'язку з відсутністю підстав для її видачі: не надано дані про доходи, відмінність у прізвищах в поданих документах (а.с.16).
Відповідно до ч.1 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон) пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні.
Згідно з ч.2 ст.36 Закону, непрацездатними членами сім'ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Частиною 3 ст.36 Закону передбачено, що члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до ч.1 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон) пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні.
Згідно з ч.2 ст.36 Закону, непрацездатними членами сім'ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Частиною 3 ст.36 Закону передбачено, що члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до приписів статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Доказами дослідженими під час судового розгляду, а саме показаннями свідків, доводиться, що заявниця та померлий ОСОБА_2 проживали разом, проте жодних письмових доказів з приводу цього суду не надано.
Разом з тим суду не надано письмової відмови органів Пенсійного фонду України щодо питання переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, а тому у суда відсутні докази того, що заявнику відмовили з приводу цього питання та причини відмови.
Жодних доказів, які б свідчили про факт перебування ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_2 суду заявником не надано.
З огляду на викладене вище суд приходить до висновку, що заявниця не надала доказів того, що ОСОБА_2 утримував її, надавав їй постійну, систематичну допомогу, яка була б для неї основним джерелом засобів до існування, і відповідно не довела належними і допустимими доказами факту перебування на його утриманні, а тому у задоволенні її вимог слід відмовити.
Керуючись ст.ст.10, 12, 13, 81, 258, 259, 263-265, 268, 280-283, 315-319 ЦПК України,-
У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи - Баранівська міська рада, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про встановлення факту перебування на утриманні - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Бєлкіна Д.С.