Справа № 185/5034/26
1-кп/185/1280/26
30 квітня 2026 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участі секретаря - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Павлограді кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 72026171020000012 від 27 березня 2026 року за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Павлограда Дніпропетровської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 204 ч. 1 КК України
за участі:
прокурора - ОСОБА_4 (ВКЗ),
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
Упродовж лютого - березня 2026 року (точну дату та час не встановлено) ОСОБА_6 , діючи умисно, не будучи зареєстрованим як суб'єкт господарювання та платник акцизного податку, не маючи спеціального дозволу (ліцензії) на право виробництва, зберігання, оптової, роздрібної торгівлі підакцизними товарами, маючи в оренді порожні ємності для зберігання пального, розташованих на території обладнаної під АЗС за адресою: Дніпропетровська обл., м. Павлоград, вул. Харківська, земельна ділянка з кадастровим номером 1212400000:02:013:0103, з метою отримання додаткового прибутку, вирішив організувати придбання та реалізацію пального.
З цією метою, на початку лютого 2026 року (точну дату та час не встановлено) ОСОБА_6 під час здійснення пошуку постачальників пального познайомився з особою, яка досудовим розслідуванням не встановлена, з якою досяг згоди на придбання партії пального в кількості 3000 літрів бензину автомобільного марки А-95, за готівкові кошти за ціною, нижчою від ринкової.
У подальшому, відповідно до узгодженої домовленості між ОСОБА_6 та невстановленою особою на територію за адресою: Дніпропетровська обл., м. Павлоград, вул. Харківська, земельна ділянка з кадастровим номером 1212400000:02:013:0103, за допомогою транспортного засобу постачальника здійснено поставку пального загальним об'ємом 3000 літрів бензину автомобільного марки А-95, без відповідних документів щодо його походження. В свою чергу, ОСОБА_6 оплатив вартість незаконно виготовленого пального та забезпечив його зливання до порожнього резервуару АЗС для зберігання з метою подальшого збуту.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_6 упродовж лютого - березня 2026 року (точну дату та час не встановлено), перебуваючи за вказаною адресою, здійснював реалізацію незаконно виготовленого пального - бензину автомобільного марки А-95, за готівкові кошти та без видачі фіскального чеку фізичним особам, заправляючи транспортні засоби за допомогою паливно-роздавальної колонки, з'єднаної з резервуаром.
03.03.2026 під час проведення обшуку території, обладнаної під АЗС, за адресою: Дніпропетровська обл., м. Павлоград, вул. Харківська, земельна ділянка з кадастровим номером 1212400000:02:013:0103, у наземному резервуарі виявлено та вилучено бензин автомобільний марки А-95 загальним об'ємом 2600 л., який не відповідає вимогам ДСТУ 7687:2015 «Бензини автомобільні ЄВРО. Технічні умови», що незаконно зберігався ОСОБА_6 з метою збуту.
Ознаки встановленого судом злочинного діяння відповідають ознакам кримінального правопорушення, передбаченого ст. 204 ч. 1 КК України.
Дії ОСОБА_6 кваліфікуються за ст. 204 ч. 1 КК України як незаконне придбання з метою збуту, зберігання з цією метою, а також збут незаконно виготовленого пального.
30 березня 2026 року між прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами БЕБ України Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_7 та обвинуваченим ОСОБА_6 укладена угода про визнання винуватості у відповідності до вимог ст. 472 КПК України, яка надійшла до суду разом з обвинувальним актом. Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.
Відповідно до укладеної угоди ОСОБА_6 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, в обсязі висунутого обвинувачення.
ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснив, що він повністю розуміє, що має право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину кримінального правопорушення. Також обвинувачений пояснив, що він розуміє наслідки укладення та затвердження угоди у вигляді обмеження права оскаржити вирок згідно з положеннями статей 394 та 424 КПК України, а також відмови від судового розгляду, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, та відмову допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подавати докази, що свідчать на його користь. Також обвинувачений пояснив, що він розуміє характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винним, вид покарання, який буде застосовано до нього у разі затвердження угоди. Угоду щодо визнання винуватості з прокурором він уклав добровільно, без насильства, примусу чи погроз, та без впливу будь-яких обставин, не обумовлених в угоді. Просив суд затвердити укладену між ним та прокурором угоду про визнання винуватості.
Також зазначив, що він повністю визнає свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, щиро розкаявся та зробив перерахунок коштів на потреби ЗСУ.
Просить затвердити угоду з прокурором.
Прокурор та захисник в підготовчому судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК та КК України, просили цю угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену міру покарання.
В угоді передбачено, що у разі невиконання угоди про визнання винуватості відповідно до ст. 476 КПК України прокурор має право упродовж строків давності притягнення до кримінальної відповідальності звернутися до суду з клопотанням про скасування вироку та судового розгляду кримінального провадження в загальному порядку.
Розглядаючи у порядку п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. ст. 468, 469 КПК України у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам, може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Правопорушення, у вчиненні якого обвинувачений беззастережно визнав себе винуватим, згідно зі ст. 12 КК України є кримінальним правопорушенням, яке відноситься до нетяжкого злочину.
Суд шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України.
Тому суд приходить до висновку, що умови угоди не порушують інтереси сторін і відповідають інтересам суспільства, обвинувачений взмозі виконати взяті на себе зобов'язання та присутні фактичні підстави для визнання його винуватості у скоєнні кримінального правопорушення за ст. 204 ч. 1 КК України, що встановлено під час допиту обвинуваченого. Додатково суд зазначає, що кримінальне переслідування в своїй основі містить принцип змагальності. У провадженні на підставі угод цей принцип проявляється в узгодженні покарання між прокурором, який є обвинувачем, та захистом.
Враховуючи викладене, оскільки умови угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим відповідають вимогам КПК України та КК України, суд, врахувавши викладені доводи сторін кримінального провадження, дослідивши докази, надані стороною обвинувачення, дійшов висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, та наявні всі правові та фактичні підстави для затвердження угоди.
Крім того, відповідно до укладеної угоди, сторони погодили покарання відповідно до санкції ст. 204 ч. 1 КК України - у виді штрафу в розмірі 100011 грн. з конфіскацією та знищенням незаконно виготовлених товарів. Обвинувачений пояснив, що він розуміє визначене покарання.
Водночас захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 зазначив, що з наслідками затвердження угоди він ознайомлений та угода укладена в його присутності і відповідає інтересам його клієнта.
Обвинувачений підтримав думку свого захисника.
Оцінюючи узгоджене покарання на відповідність чинному КК України, суд приходить до висновку, що таке покарання з урахуванням особи обвинуваченого, пом'якшуючих обставин та відсутності обтяжуючих може бути призначено. Так, обвинувачений визнав вину повністю, розкаявся у вчиненому, раніше не судимий, здійснив допомогу на ЗСУ.
Тому, на думку суду, визначене угодою покарання не протирічить діючим нормам матеріального та процесуального права.
Судові витрати відсутні.
Арешт, накладений на речові докази, слід скасувати з метою вирішення долі речових доказів.
Питання речових доказів у справі необхідно вирішити за правилами ст. 100 КПК України.
На підставі ст. 96-1, ст. 96-2 КК України слід застосувати спеціальну конфіскацію та конфіскувати у власність держави кошти одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна.
Щодо: резервуару сірого кольору об'ємом 6 м3 без написів 1 шт.; автозаправної колонки синього кольору Шельф 100-50-1-1-1, S/N 14739 у кількості 1 шт.; автозаправної колонки синього кольору Шельф 100-1 LPG, S/N 5929 (для відпуску скрапленого газу) у кількості 1 шт.; автозаправної колонки синього кольору Шельф 100-1 LPG, S/N 6499 (для відпуску скрапленого газу) у кількості 1 шт.; резервуару білого кольору об'ємом 10 м3 з написом «пропан-вогненебезпечно» з манометром, на якому стрілка вказує 0,85 Мра та процентомір, стрілка якого вказує на позначку близько 45% у кількості 1 шт., газу скрапленого 3200 літрів, сторона обвинувачення зазначає, що власник ОСОБА_8 не знав і не міг знати про їх незаконне використання, тому вони підлягають поверненню власнику ОСОБА_8 ..
Також прокурор зазначив про необхідність знищення рідини з характерним запахом палива (бензин), що містилась у резервуарі сірого кольору об'ємом 6 м3, однак суд вважає, що питання даного речового доказу вирішується санкцією статті, яка передбачає конфіскацією цієї рідини та її знищенням.
Також необхідно зняти арешт з речей, які підлягають поверненню, щодо інших речей арешт залишити без змін з метою забезпечення виконання вироку суду.
Керуючись ст. ст. 314, 373, 374, 474, 475 КПК України, суд,
Затвердити угоду про визнання винуватості між прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами БЕБ України ОСОБА_7 та ОСОБА_6 від 30 березня 2026 року.
Визнати ОСОБА_6 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 204 ч. 1 КК України, і призначити йому покарання у вигляді штрафу в розмірі 5883 н.м.г., що складає 100 011 (сто тисяч одинадцять) грн з конфіскацією та знищенням незаконно виготовленої рідини з характерним запахом палива (бензин), що містилась у резервуарі сірого кольору об'ємом 6 м3 в кількості 2600 л.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо ОСОБА_6 не обирати.
На підставі ст. 96-1, ст. 96-2 КК України застосувати спеціальну конфіскацію та конфіскувати у власність держави кошти одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна.
Долю інших речових доказів вирішити таким чином:
-відомість щодо залишку пального на 4 аркушах; зошит у клітинку з рукописними записами із зазначенням виду палива та кількості 1 шт. - повернути ОСОБА_6 ;
-резервуар сірого кольору об'ємом 6 м3 без написів 1 шт.; автозаправну
колонку синього кольору Шельф 100-50-1-1-1, S/N 14739 у кількості 1 шт.; автозаправну колонку синього кольору Шельф 100-1 LPG, S/N 5929 (для відпуску скрапленого газу) у кількості 1 шт.; автозаправну колонку синього кольору Шельф 100-1 LPG, S/N 6499 (для відпуску скрапленого газу) у кількості 1 шт.; резервуар білого кольору об'ємом 10 м3 з написом «пропан-вогненебезпечно» з манометром, на якому стрілка вказує 0,85 Мра та процентомір, стрілка якого вказує на позначку близько 45% у кількості 1 шт., газ скраплений 3200 літрів - повернути власнику ОСОБА_8
-зразки рідини з характерним запахом палива (бензин) № 1, № 2, у скляних
банках по 1 л.; рідину з характерним запахом палива (бензину), що містився у резервуарі сірого кольору об'ємом 6м3, у кількості 2600 літрів - знищити.
З метою повернення скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді від 10 березня 2026 року на резервуар сірого кольору об'ємом 6 м3 без написів 1 шт.; автозаправну колонку синього кольору Шельф 100-50-1-1-1, S/N 14739 у кількості 1 шт.; автозаправну колонку синього кольору Шельф 100-1 LPG, S/N 5929 (для відпуску скрапленого газу) у кількості 1 шт.; автозаправну колонку синього кольору Шельф 100-1 LPG, S/N 6499 (для відпуску скрапленого газу) у кількості 1 шт.; резервуар білого кольору об'ємом 10 м3 з написом «пропан-вогненебезпечно» з манометром, на якому стрілка вказує 0,85 Мра та процентомір, стрілка якого вказує на позначку близько 45% у кількості 1 шт., газ скраплений 3200 літрів.
Так само скасувати арешт на відомість щодо залишку пального на 4 аркушах; зошит у клітинку з рукописними записами із зазначенням виду палива та кількості 1 шт.
В іншій частині накладений арешт залишити без змін.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення: обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами 4,6,7 статті 474 цього Кодексу; прокурором виключно з підстав призначення покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди, затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною 4 статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.
Вирок, якщо інше не передбачено законом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1