Єдиний унікальний номер 205/4380/26
Номер провадження3/205/1393/26
29 квітня 2026 року місто Дніпро
Суддя Новокодацького районного суду міста Дніпра Шиян В.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Дніпровського районного управління поліції №1 ВП №1 ГУНП в Дніпропетровській області відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, не працюючої, зареєстрованої та проживаючої в АДРЕСА_1 ,
про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 173-2 КУпАП,-
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ВАД № 076726 від 19 березня 2026 року вбачається, що 19 березня 2026 року о 20-00 годині гр. ОСОБА_1 перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, вчинила конфлікт зі своїм співмешканцем ОСОБА_2 , під час якого висловлювалась на його адресу нецензурною лайкою, чим вчинила домашнє насильство психологічного характеру.
Таким чином, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173-2 ч.1 КУпАП.
ОСОБА_1 у судове засідання з'явилась , просила суд суворо не карати.
ОСОБА_2 в судове засідання з'явився, та повідомив, що між ним та його дружиною відбулася сімейна сварка, під час якої кожен поводив себе агресивно. Під час сварки ОСОБА_1 виражалась нецензурною лайкою в його бік , у зв'язку з чим він викликав поліцію. Просить суд, строго ОСОБА_1 не наказувати.
Відповідно до ст. 1 КУпАП одними із завдань Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступних висновків.
Диспозицією частини 1 статті 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» № 2229-VІІІ від 07 грудня 2017 року (далі за текстом Закон 2229-VІІІ) визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
Згідно з пунктам 3, 14 статті 1 Закону 2229-VІІІ домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь; психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Згідно пояснень ОСОБА_1 між нею та її чоловіком сталася сімейна сварка.
Згідно письмових пояснень ОСОБА_2 між ним та його дружиною відбувся конфлікт на побутовому ґрунті під час якого сталася сварка, протягом якої ОСОБА_1 висловлювалась в його бік нецензурною лайкою.
До матеріалів справи про адміністративне правопорушення було долучено рапорт , пояснення ОСОБА_2 , форму оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, відповідно до якої постраждалу особу нічого не змушує турбуватися про безпеку.
Закон України від 7 грудня 2017 року № 2229-VIII «Про запобігання та протидію домашньому насильству» у п. 3 ч. 1 ст. 1 визначає домашнє насильство як діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
У п. «b» ст. 3 Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами (далі - Стамбульська конвенція) визначає домашнє насильство як всі акти фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, які відбуваються в лоні сім'ї чи в межах місця проживання або між колишніми чи теперішніми подружжями або партнерами, незалежно від того, чи проживає правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні або незалежно від того, чи проживав правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні.
При цьому не можливо імперативно стверджувати про домашнє насильство у випадку, коли потерпілим від кримінально караного діяння є член сім'ї обвинуваченого.
Сам по собі сімейний конфлікт не свідчить про те, що насильство було зумовлено певним дискримінаційним ставленням до потерпілої. Посилання лише на те, що потерпілим від злочину є член сім'ї обвинуваченого, недостатньо для того, аби стверджувати про існування ситуації домашнього насильства у значенні, яке надається цьому терміну Конвенцією Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами (Стамбульська конвенція) та законом, що ухвалено з метою її імплементації.
Для того, щоб обґрунтувати наявність домашнього насильства у конкретному випадку, сторона обвинувачення має довести обставини, які свідчать, що потерпіла від інкримінованого правопорушення особа є у той же час і жертвою домашнього насильства.
Домашнє насильство є системою взаємопов'язаних дій, які полягають у вчиненні систематичних дій і полягають у вчиненні фізичного, психологічного або економічного насильства щодо подружжя, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров'я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи.
Судом було встановлено, що між подружжям виник побутовий конфлікт, який переріс у сварку. Зазначені дії не носять систематичного характеру.
Таким чином на думку суду мала місце домашня побутова сварка, докази вчинення домашнього насильства в матеріалах справи відсутні.
Підставою притягнення суб'єкта правопорушення до юридичної відповідальності є наявність в його діях складу правопорушення.
Склад правопорушення - це сукупність передбачених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення (об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона).
Суд немає права самостійно відшукувати докази на користь обвинувачення.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що під час розгляду даної адміністративної справи не було встановлено обов'язкової умови притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, оскільки не було встановлено суб'єктивної та об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ст. 173-2 ч.1 КУпАП.
Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення ЄСПЛ у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Згідно приписів ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Зважаючи на наведене вмотивування, суд дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 ч.1 КУпАП.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, суд вважає необхідним провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 ч.1 КУпАП, закрити через відсутність в діях останньої складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 247 КУпАП, суддя -
Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за обвинуваченням у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 173-2 ч.1 КпАП України на підставі п. 1 ч. 1 ст.247 КпАП України - закрити.
Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Новокодацький районний суд міста Дніпра шляхом подачі апеляційної скарги про апеляційне оскарження протягом десяти днів із дня її проголошення.
Суддя: Шиян В.В.